Групова тактика.

Більшість тактичних завдань вирішує взаємодія двох чи декількох гравців, об'єднаних виконан­ням тактичної комбінації. Вся гра складається з ланцюга таких комбінацій і протидій їм. Комбінації бувають заздалегідь підготовленими в процесі тренувань та імпровізова­ними — які виникли в ході матчу.

Комбінації при стандартних положеннях дозволяють
заздалегідь розташувати гравців у найбільш небезпечних для
суперника зонах.

Мета комбінацій при вкиданні м'яча з-за бокової лінії — зберегти м'яч у своєї команда (у взаємодії з воротарем чи партнером) або вивести гравця на ударну позицію.

Комбінації при кутових ударах мають два основних ва­ріанти. У першому виконується подача м'яча у штрафний майданчик (в зону 11-метрової позначки, на ближню чи дальню стійки), У другому — розігрування кутового удару з подальшим ударом по воротах.

Комбінації при штрафних ударах у безпосередній близь­кості від воріт суперника завершуються ударом по ворогах чи розігруванням м’яча, щоб вивести одного з партнерів на зручну для взята воріт позицію.

Комбінації при вільних ударах пов'язані з розігруванням м’яча (відкидання для удару, гра "у стінку", передача на вихід і т.д.).

Комбінації при ударах від воріт виконуються переважно за участю воротаря. Воротар (іноді польовий гравець), вибиває м'яч партнеру, котрий відкрився, чи грає з одним із захисників і, одержавши відповідну передачу, посилає м'яч у поле.

Комбінації в ігрових епізодах поділяються на взаємодії в парах, трійках і т.д. Сполучною ланкою цих взаємодій є передачі.

Ефективність передач залежить від технічної майстерно­сті футболіста, його тактичного мислення й уміння бачити поле, маневреності партнерів, обумовленої кількістю "про­позицій" гравцю з м'ячем,

2.1.3. Комбінації в парах.

Один з найбільш ефективних спосо­бів обігрування суперника за допомогою партнера — це гра у «стінку». Футболіст, що володіє м'ячем, зближається з партнером, різко передає йому м'яч і на максимальній швид­кості кидається за спину суперника. Партнер в один доторк посилає м'яч, щойно отриманий від товариша по команді, у бік руху останнього — "на хід".

Комбінація "схрещування" застосовується на середині поля чи на підступах до штрафного майданчика. Переслі­дуваний суперником гравець просувається з м'ячем попе­рек поля, його партнер біжить назустріч. Будучи вільним від опіки, у момент зустрічі він одержує м'яч і діє відповід­но до Ігрової обстановки.

Комбінацію "передача в одне торкання" застосовують переважно з метою виграшу часу і простору для маневру.

Вона дає можливість несподівано і швидко змінювати на­прямок атаки перегрупувати сили.

Комбінації в трійках зі "зміною місць" дозволяють обігрувати суперника завдяки переходу гравця зі своєї зони в зону партнера після того, як той "вивів" звідти протидію­чого суперника.

Комбінація "пропускання м'яча" найчастіше застосову­ється при завершенні флангових атак. Активно виходячи на прострільну передачу й імітуючи удар, атакуючий неспо­дівано пропускає м'яч партнеру, котрий розташувався у вигідній позиції.