Позитивна й негативна девіація.

Позитивна девіація – відхилення від норм, які заохочуються в даному суспільстві. Геній, герой, духовний лідер – позитивні девіанти. Хоча позитивна девіація має місце в будь-якому суспільстві, найбільшу увагу соціологів викликає девіація негативна. Негативна девіація – поведінка, що засуджується суспільством і спричиняє покарання. Злочинці, наркомани, алкоголіки, повії – негативні девіанти.

2. Теорії, що пояснюють причини виникнення девіації. Пильну увагу вчених привертає питання про причини виникнення девіантної поведінки. Існують три основних підходи, що пояснюють причини виникнення девіацій:

1) біологічний підхід;

2) психологічний підхід;

3) соціологічний підхід.

1. Біологічний підхід. Його прихильниками були Ч. Ломброзо й У. Шелдон. Суть цього підходу в тому, що девіантна, зокрема злочинна поведінка, обумовлена певними фізичними рисами. Наприклад, тим що виступає нижня щелепа, сплющений ніс, рідка борода, знижена чутливість до болю (Ч. Ломброзо), або мезоморфністю, (коли будова тіла відрізняється силою й стрункістю – У. Шелдон). В останні роки девіантність у руслі даного підходу пояснюється аномаліями полових хромосом (наявність додаткової хромосоми У).

Біологічні особливості організму, безумовно, впливають на поведінку людини (ріст, зовнішність, наявність фізичних недоліків). Не можна скидати з рахунків і генетичну схильність деяких людей до девіантної поведінки, однак не треба абсолютизувати даний підхід, тим більше, що значна частина злочинів викликана не біологічними, а соціальними причинами (наприклад, "змушена" або корислива злочинність).

2. Психологічний підхід– причину виникнення девіації бачить у психологічних конфліктах, проблемах і травмах, особливо пережитих у дитинстві. Його основоположником вважається 3. Фрейд. Девіантна поведінка, по З. Фрейду, виникає в результаті конфлікту між Ego і Id або Superego і Id. Наприклад, злочини виникають у тому випадку, коли Superego – цивілізований самоконтроль індивіда – не може подолати примітивні, деструктивні, жорстокі імпульси Id. Різні імпульси можуть придушуватися, тим самим переходити в несвідомі шари психіки.

Вочевидь, варто погодитися з думкою, що за допомогою аналізу якоїсь однієї психологічної риси, конфлікту або комплексу не можна пояснити сутність (рівень) злочинності або будь-якого іншого виду девіації. Більш імовірно, що й біологічна, і психологічна схильність до девіантної поведінки в деяких випадках, з'єднуючись із певними соціальними умовами, дають відповідний результат.

3. Соціологічний підхід– пояснює виникнення девіації через пошук соціальних і культурних факторів, що впливають на людей.

Теорія аномії (разрегульованості, "безнормності") Э. Дюркгейма– девіація, зокрема самогубства, відбуваються внаслідок порушення або відсутності ясних соціальних норм. Норми управляють поведінкою людей, вони знають, чого очікувати від інших і чого чекають від них. Однак під час криз або радикальних соціальних змін, наприклад, у зв'язку зі спадом ділової активності й невтримною інфляцією, люди відчувають заплутаність й дезорієнтацію. Статистичні дані свідчать, що під час несподіваних спадів і підйомів рівень самогубств стає вище звичайного. Дюркгейм вважав, що несподівані занепад і процвітання пов'язані з порушенням «колективного порядку». Соціальні норми руйнуються, люди втрачають орієнтири – все це сприяє девіантній поведінці.

Теорія аномії Р. Мертона. На його думку, девіантна поведінка обумовлена аномією як неузгодженістю між проголошеними даною культурою цілями й соціально схвалюваними засобами їхнього досягнення. У рамках своєї концепції Мертон розробив типологію девіантних учинків (див. таблицю).

Типологія вчинків (по Р.Мертону)

 

Спосіб адаптації	Соціально схвалювані цілі	Соціально схвалювані засоби	Приклади
Конформізм	+	+	фінансовий успіх, одержуваний законними засобами
Інновація	+	_	фінансовий успіх, одержуваний незаконними засобами
Ритуалізм	–	+	бюрократ
Ретритизм (втеча від дійсності)	–	–	ченці, пустельники, бурлаки, наркомани, пияки
Бунт	– /+	– /+	реформатори, революціонери

 

У системі Мертона конформізм припускає згоду й із цілями суспільства, і з засобами їхнього досягнення. Наприклад, загальновизнаним мірилом успіху в американському суспільстві (а останнім часом також і в українському) вважається досягнення багатства. Соціально схвалювані засоби досягнення цієї мети мають на увазі такі традиційні методи, як одержання гарної освіти, вступу на роботу й побудову кар'єри. Але далеко не всі люди можуть отримати гарну освіту, кращі фірми приймають на роботу досить обмежену кількість фахівців. Коли люди зіштовхуються з неможливістю досягти фінансового успіху соціально схвалюваними засобами, вони можуть вдатися до незаконних способів.

Інновація припускає згоду із цілями суспільства, але заперечує соціально схвалювані засоби їхнього досягнення. Прикладами інновації є шантаж, пограбування, розтрата чужих грошей, шахрайство та ін. Даний вид девіантної поведінки виникає в тому випадку, коли індивід зіштовхується з обмеженим доступом до ресурсів, з одного боку, і сильним бажанням виглядати успішним в очах суспільства – з іншої.

Ритуалізм припускає ігнорування цілей даної культури, але згоду (часом доведену до абсурду) використовувати соціально схвалювані кошти. Прикладом може виступати бюрократ, фанатично відданий своїй справі, який ретельно заповнює бланки, перевіряє їхню відповідність всім інструкціям, регулярно підшиває їх до справи й т.і., але не усвідомлює, для чого все це робиться.

Ретритизм припускає заперечення, як цілей даного суспільства, так і засобів досягнення цих цілей. Інакше кажучи, людина дистанціюється від суспільства. До цього різновиду девіації можна віднести ченців, пустельників, з одного боку, і наркоманів, алкоголіків і самогубців – з іншої.

Бунт також виражається в запереченні й цілей суспільства, і засобів їхнього досягнення. Але на відміну від ретритистів, бунтівники не відходять від суспільства, а намагаються запропонувати йому нові цілі й нові замоби їхнього досягнення. До цього виду девіантів можна віднести реформаторів і революціонерів.

Культурологічні теорії акцентують увагу на аналізі культурних цінностей. З погляду цих теорій, девіація має місце тоді, коли індивід ідентифікує себе із субкультурою, норми якої суперечать нормам домінуючої культури. Ідентифікація із субкультурою відбувається в ході спілкування з носіями цієї культури. Важливу роль грають не контакти з безособовими організаціями або інститутами (законодавчими органами, церквою тощо), а повсякденне спілкування – у школі, будинку, «на вулиці». На інтенсивність засвоєння людиною девіантних цінностей впливають частота контактів з девіантами, а також їхня кількість і тривалість. Важливу роль грає й вік: чим людина молодша, тим з більшою готовністю вона засвоює зразки поведінки, що нав'язуються іншими.

Розглянуті теорії засновані, головним чином, на аналізі соціальних і культурних факторів, що сприяють девіації. Наступний ряд соціологічних теорій основну увагу звертає на тих, хто оцінює людину з погляду девіації, яким чином формується ставлення до людей як до девіантів, а також на те, як поводяться з індивідом, якому приклеєний ярлик девіанта.

Теорія стигмації (таврування). Основним положенням тут є теза, відповідно до якої девіантність не є характеристикою, внутрішньо властивою певній соціальній поведінці, а з'являється наслідком соціальної оцінки (стигматизації) певної поведінки як девіантної. Девіація пояснюється здатністю впливових груп суспільства нав'язувати іншим верствам певні стандарти, ставити клеймо девіантів на поведінку менш захищених груп. З людиною можуть поводитися так, начебто вона порушила правило, навіть якщо вона це не робила, тільки тому, що інші стверджують, що вона це зробила. Так, поводились з неграми в Америці. Вони піддавалися переслідуванню й іноді лінчуванню по неправдивих обвинуваченнях у зґвалтуванні білих жінок. Під час хрестового походу проти алкоголізму – сухого закону – створювалася нова система правил і нові девіанти.

Аналіз причин девіантної поведінки спрямований у цьому випадку на вивчення процесів, явищ і факторів, що визначають або впливають на приписування статусу девіантності поведінці й статусу девіанта індивідам, тобто, дослідженням того, яким чином формується ставлення до людей як до девіантів.

Конфліктологічний підхід. Дана теорія не цікавиться тим, чому люди порушують закони, а займається аналізом сутності самої законодавчої системи. З даної точки зору, закони й діяльність правоохоронних органів – це знаряддя, що правлячі класи, які володіють засобами виробництва, використовують проти тих, хто їх позбавлений. Більш того, прихильники цієї теорії розглядають девіантів не як порушників загальноприйнятих правил, а скоріше як бунтарів, що виступають проти капіталістичного суспільства, що прагне «ізолювати й помістити в психіатричні лікарні, в'язниці й колонії для неповнолітніх безліч своїх членів, що нібито потребують контролю».

Новітні теорії набагато більш критичні до існуючого соціального устрою, вони доводять необхідність виправлення не окремих людей, а всього суспільства.

Завдання 1.

У таблиці поміщені ключові поняття і їхні визначення. Встановите, якому поняттю ліворуч відповідає наведене праворуч визначення, вказавши потрібний номер.

Поняття	№	Визначення
Статус		1. Статус, у якому людина породжена або опиняється в залежності від обставин
Роль		2. Соціальний стан людини в суспільстві
Головний статус		3. Ситуація, пов'язана з необхідністю задовольняти суперечливим вимогам однієї або декількох соціальних ролей.
Статусний набір		4. Сукупність всіх статусів даного індивіда
Запропонований статус		5. Сукупність соціальних ролей, що відповідають соціальному статусу
Придбаний статус		6. Внутрішній побудник індивіда до дії
Рольовий конфлікт		7. Найбільш характерний для індивіда статус, за яким його виділяють навколишні або з яким вони його ототожнюють
Мотив		8. Зовнішній побудник індивіда до дії
Стимул		9. Статус, що людина отримує завдяки власним зусиллям, бажанню, вільному вибору, або завдяки удачі й везінню
Рольовий набір		10. Динамічна характеристика статусу

Завдання 2.

Відповідайте «так» або «ні» на поставлені питання.

№	Питання	Відповідь
Так	Немає
1.	Одна людина має багато статусів?
2.	Девіантне поведінка завжди є злочинною?
3.	Один статус включає тільки одну роль?
4.	Соціальна роль – це модель поведінки, орієнтованої на певний статус?
5.	Існує позитивна девіація?
6.	Соціалізація властива не тільки людині, але й тварині?
7.	Соціалізація закінчується в дозрілих літах?
8.	Соціалізація включає освоєння соціальних ролей?
9.	Дитина – це особистість?
10.	Агенти первинної соціалізації – це установи й підприємства?

Завдання 3.

Наприкінці 60-х років ХХ століття в Америці вийшла книга Д. Морріса “Гола мавпа”, у якій автор пише: “За фасадами сучасного міського життя та ж стара гола мавпа. Змінилися тільки назви: замість “полювання” ми говоримо ”робота”, замість “гнізда” – “будинок”, замість “спарювання” – “одруження”, замість “самки” – “дружина”. Біологічна природа тварини формує соціальну структуру цивілізації, а не навпаки”. Чи згодні Ви із цією точкою зору? Що ж переважає в людині: біологічне або соціальне? Аргументуйте свою відповідь.

Завдання 4.

Людина, яка живе в суспільстві, належить одночасно до безлічі соціальних груп. У кожній з них вона займає певний статус. Сукупність всіх статусів, що займає однлю людиною, називається статусним набором. Опишіть свій статусний набір (10-15 статусів). Які статуси в ньому є запропонованими, а які – такими, що досягаються? Визначите свій головний статус. Поясните, чому Ви так вважаєте?

Завдання 5.

Розподілите наведені потреби за групами, відповідно до теорії А. Маслоу (заповните таблицю): потреба в розвитку особистості; потреба в подиху; потреба у творчому самовираженні; потреба в гармонії; потреба в знанні; потреба в красі; потреба у визнанні; потреба в безпеці існування; потреба в турботі, опіці; потреба у впевненості в завтрашньому дні; потреба в реалізації здатностей; потреба в розумінні; потреба в повазі; потреба в їжі; потреба в кар'єрному рості; потреба в житлі; потреба в стабільності умов життя; потреба в компетентності; потреба в статусі; потреба в одязі; потреба в спілкуванні

Фізіологічні потреби
Потреби безпеки й стабільності життя
Соціальні потреби або потреби в приналежності й любові
Потреби престижу
Духовні потреби

Завдання 6.

Розподілите наведені цінності на дві групи – цінності-цілі й цінності-засоби (заповните таблицю): активна життєва позиція, здоров'я, щасливе сімейне життя, сімейне благополуччя, згода в суспільстві, вірні друзі, воля, краса, вихованість, толерантність, творчість, освіченість, акуратність, самореалізація, істина, цікава робота, любов, раціоналізм, відповідальність, самостійність, суспільне визнання, соціальна справедливість, життєва мудрість.

 

Цінності – цілі

Цінності – засоби

Завдання 7.

Соціологи Національного університету внутрішніх справ (м. Харків) у результаті проведення ретроспективного дослідження серед жителів міста, яким в 1959, 1969, 1979, 1989, 1999 р. виповнилося від 20 до 24 років, одержали наступні дані: