Правові підстави застосування контрактної форми трудового договору

Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є в державній власності» від19 березня 1993 року № 203. Відповідно до цієї постанови контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладають міністерства, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією відповідно до номенклатурних груп, до яких вони належать за показниками, затвердженими згідно з додатком № 2 цієї постанови.

У цій постанові також зазначено, що з керівниками підприємств, раніше обраними чи призначеними на посаду, також укладаються або переукладаються контракти. У разі відмови міністерства або іншого підвідомчого Кабінету Міністрів України органу виконавчої влади укласти контракт з керівником підприємства, трудовий договір розривається на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. У разі відмови керівника підприємства укласти контракт трудовий договір з ним припиняється на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП.

Згаданою постановою затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, а також рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений положенням цієї постанови.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України «Про конкурсний відбір керівників суб’єктів господарювання державного сектора економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 1 квітня 2005 року № 234 встановлено, що керівники суб’єктів господарювання державного сектора економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, призначаються (обираються) на посаду за результатами конкурсного відбору, проведеного відповідно до порядку, затвердженого вказаною постановою:

— міністрами, керівниками інших органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, у разі, коли підприємства діють на основі лише державної власності, з укладенням відповідного контракту;

— вищим органом підприємства у разі, коли державна частка у його статутному фонді перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність підприємства, з укладенням відповідного контракту з особою, уповноваженою вищим органом.

Крім керівників підприємств, трудовий контракт може укладатися і з іншими категоріями працівників. Загальноправовою підставою для застосування контракту є стаття 21 КЗпП.

Кабінет Міністрів України постановою «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» затвердив Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Міністерство праці України наказом «Про затвердження Типової форми контракту з працівником» затвердило типову форму контракту з працівником. Крім цього, окремими міністерствами та відомствами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування видано відомчі нормативні акти, якими затверджувалися форми контрактів та відповідні положення про їх застосування практично у всіх галузях економіки України.

Частина третя статті 21 КЗпП встановлює: «Сфера застосування контракту визначається законами України». Це суттєво звузило сферу укладення контракту. Міністерство праці і соціальної політики України у листі від 6 травня 2000 року № 06/2-4/66 виклало перелік законів, якими дозволяється укладати трудовий договір як контракт і зазначило, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за безстроковим договором, укласти контракт лише в тому разі, якщо він належить до категорії працівників, які згідно із законами України працюють за контрактом. Укладення контракту у випадках, не передбачених законами України, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 158 (1982 року), ратифікованої Україною 4 лютого 1994 року.

Звернути увагу

Порушення вимог щодо законодавчого визначення сфери застосування контракту може бути підставою для визнання відповідно до статті 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника проти законодавства України, а також є підставою для притягнення осіб, яким надано право приймати на роботу, до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тепер в Україні діє понад п’ятьдесят нормативних актів, що встановлюють коло працівників, з якими можуть бути укладені контракти. Перелік законів, якими дозволено застосовувати контрактну форму трудового договору, та підзаконних актів, що регулюють ці питання, викладено в журналі «Довідник кадровика» № 1 за 2008 рік.