рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Мова і мовлення

Мова і мовлення - раздел Психология, Загальна психологія Поняття Про Мову Та Її Функції Найзагальнішими Та Найнеобхіднішими У...

Поняття про мову та її функції

Найзагальнішими та найнеобхіднішими умовами продуктивної психічної діяльності особистості є моваі мовлення, спілкуваннята увага.

З одного боку, вони пронизують усе психічне життя людини і забез-печують можливість активного задоволення її пізнавальних і су­спільних потреб, а з іншого — є засобами реалізації внутрішнього світу та можливостей особистості.

Моває специфічно людським засобом спілкування, що існує об’єк-тивно в духовному житті людського суспільства і становить собою систему знаків, які функціонують як засоби такого спілкування. Мо­ва виникла у процесі становлення самої людини як суспільної істоти, у процесі спільної трудової діяльності. Біологічними передумовами виникнення мови були звуки та рухи, які спостерігались у пращурів лю-дини і слугували засобом спілкування, задоволення потреби в обміні думками, у пізнанні властивостей предметів та явищ, що оточували лю-дину, і позначалися словами. Мова — суспільне явище, найважливіший засіб організації людських стосунків. За її допомогою люди досяга-ють розуміння, обмінюються думками, здобувають знання, переда-ють їх нащадкам, дістають можливість налагодити спільну діяльність в усіх галузях людської практики.

Вимовлювані комплекси звуків, якими позначалися певні об’єкти, набували певного значення, ставали спільними для людей засобами обміну думками. Мова є системою знаків, що мають соціальну приро-ду, яка створилася й закріпилась у процесі історичного розвитку діяль-ності членів суспільства.

Словояк одиниця мови має два боки — зовнішній звуковий (фо­нетичний)та внутрішній смисловий (семантичний).Обидва вони є продуктом тривалого суспільно-історичного розвитку. Єдність цих боків (але не тотожність) утворює слово. Зовнішня фонетична форма слова — це умовний знак предмета або явища, що не передає прямо й безпосередньо його властивостей.


У слові зливаються функції знаката значення.Останнє історично розвивалося, звужувалось, узагальнювалось, переносилось на нові об’єкти. Унаслідок цього виникла багатозначність слів, що також є продуктом історичного розвитку кожної мови.

Основні елементи мови — її словниковий склад і граматична бу-дова.

Словниковий склад— це сукупність слів у кожній окремій мові. Його специфіка характеризує рівень розвитку мови: що багатший і різноманітніший словник, то багатша і різноманітніша мова. У прак-тиці користування мовою розрізняють словники активний, тобто сло-ва, якими людина користується для вираження власних думок при спілкуванні з іншими людьми, і пасивний слова, які вона розуміє, ко-ли їх чує або читає, але сама вживає не всі з них. Обсяг і характер ак-тивного та пасивного словників людини залежать від її освіти, про­фесії, міри володіння мовою, характеру та змісту діяльності.

Словниковий склад, узятий сам по собі, ще не становить мови. Для того щоб за допомогою слів людина могла обмінюватися дум-ками, потрібна граматика,яка визначає правила зміни слів, сполу-чення їх у речення. Це забезпечується граматичною будовоюмови. Слова, що є в реченні, необхідно не лише розуміти, а й відповідно взаємоузгодити для того, щоб точно передати зміст думки. Правила зміни слів (морфологія)і правила сполучення їх у речення (синтаксис)формулює граматика і цим дає змогу виражати поняття та судження, робити умовиводи про предмети та явища, їх ознаки та відношення.

Слово як одиниця мови є носієм інформації, яка завжди співвідно-ситься з означуваними ним певними об’єктами та явищами дійсності. Фіксація у слові об’єктивної реальності та суспільно-історичного досвіду в різних формах їх прояву визначає сигніфікативну(означаль-ну) функцію мови. Іншою функцією мови, що зумовлюється потре-бами людського спілкування та розвитком її граматичної будови, є вираження зміступредмета інформації. Ця функція забезпечує мож-ливість формулювання думки і передання змісту повідомлення.

Охарактеризовані основні елементи та функції мови стають засобом спілкування, засобом обміну думками за умови, що відбувається про-цес мовлення між людьми.

Мова і мовлення — поняття не тотожні. Мовлення— це процес використання людиною мови для спілкування. Залежно від віку, ха-рактеру діяльності, середовища мовлення людини набирає певних особливостей незважаючи на те, що люди спілкуються однією мовою.


Так, мовлення однієї людини образне, яскраве, виразне, переконливе, а іншої — навпаки: обмежене, бідне, сухе, малозрозуміле. У цьому вже виявляється відмінність у володінні мовою. Кожній людині властиві індивідуальний стиль мовлення, відмінність в артикуляції звуків, інтонуванні, логічній виразності; кожна людина говорить по-своєму, хоча й користується спільною для всіх мовою.

Мовлення не існує і не може існувати поза будь-якою мовою. Разом з тим сама мова існує як жива тільки за умови, що активно викорис-товується людьми. Мова розвивається і вдосконалюється у процесі мовного спілкування. Мовлення і є формою актуального існування кожної мови.

Мовлення розглядається і як мовна діяльність, оскільки за його до-помогою можна, наприклад, забезпечити спілкування, розв’язання мнемонічних або мислительних завдань. У цьому разі мовлення може набирати вигляду мовних дій, що є складовими іншої цілеспрямованої діяльності, наприклад трудової чи навчальної. Таким чином, мова — це засіб чи знаряддя спілкування між людьми.

Фізіологічні механізми мовної діяльності

Фізіологічним підґрунтям мовлення є умовно-рефлекторна діяль-ність кори великих півкуль головного мозку, подразниками для якої є слова, “сигнали сигналів” (І. Павлов), що замінюють безпосередні предмети та їх властивості. Як подразник слово постає у трьох формах: слово почуте; слово побачене; слово вимовлене.Функціонування слова пов’язане з діяльністю периферійного апарату мовлення та централь-но-мозкових фізіологічних механізмів.

Периферійний, або голосовий, апарат мовлення складається з трьох частин:

. легенів, бронхів, трахеї;

. гортані;

. глотки, носової порожнини, носоглотки, язичка, піднебіння, язи-ка, зубів і губ.

Кожний з цих органів відіграє певну роль в утворенні звуків мови.

Діяльність периферійного мовного апарату підпорядкована корі ве-ликих півкуль головного мозку, якою вона спрямовується і функцією якого вона є. Ця функція властива лише людському мозку. Мовні зо-ни кори становлять собою кілька аналізаторів, які взаємодіють і ко­ординаційно пов’язані з усією діяльністю нервової системи.


Мовлення як рефлекторний за природою процес здійснюється за участю другої сигнальної системи в тісному взаємозв’язку з першою сигнальною системою.

Слово завдяки попередньому психічному досвіду людини пов’яза-не з усіма зовнішніми та внутрішніми подразненнями, що надходять до кори великих півкуль, і може сигналізувати про них, змінювати їх чи викликати певні реакції на них. У результаті в корі утворюються від-повідні системи тимчасових нервових зв’язків.

В утворенні цих зв’язків беруть участь зоровий, слуховий і руховий аналізатори.

Кора великих півкуль двобічно-еферентними та аферентними шля-хами пов’язана з різними частинами периферійного мовного апарату.

Хоча процес мовлення залежить від роботи всієї кори великих пів-куль, окремі її ділянки відіграють специфічну роль, яка полягає в ло­калізації в них мозкових закінчень аналізаторів, що регулюють процес слухання та говоріння. Встановлено, що центри мовлення розташовані у скроневій частині лівої півкулі. Проте вся ця ділянка пов’язана з різними мовно-руховими механізмами мовлення.

Понад сто років тому П. Брока помітив, що пошкодження певної ділянки кори, а саме задньої частини третьої чолової закрутки лівої півкулі, призводить до порушення мовної артикуляції — так званої моторної афазії.Хворий втрачає здатність довільно висловлювати думки, хоча руховий артикуляційний апарат залишається непошкод-женим. П. Брока дійшов висновку, що ця ділянка є центром “мотор-них образів слів”. Дещо пізніше К. Верніке встановив, що внаслідок ураження верхньої скроневої закрутки лівої півкулі у хворого пору-шується розуміння мови. Він зробив висновок, що у цій частині лівої півкулі локалізуються “сенсорні образи слова”. У разі ушкодження цієї ділянки у хворого виникає так звана сенсорна афазія,яка поля-гає в порушенні здатності розуміти мову інших. Чуючи мову, хвора лю-дина не може пов’язати звучання з певним значенням.

Ці та інші ділянки кори, пов’язані з окремими аспектами мовної функції, не є самостійними й суворо ізольованими центрами мовного процесу, а лише окремими ланками складного нервового процесу мовної діяльності. Дослідження П. Брока та К. Верніке породили цілу низку аналогічних тверджень, в яких усі психічні функції, пов’язані з мовленням, “розподілялися” між певними ділянками кори.

Проте численними дослідженнями фізіологів і психологів доведе-но, що таке розуміння фізіологічного підґрунтя мовної діяльності не-достатнє для її інтерпретації.


Так, дослідженнями М. Жинкіна [3], присвяченими з’ясуванню механізму мовлення, доведено існування кількох таких механізмів. Перш ніж будувати мовний акт, зазначає М. Жинкін, людина будує його смисловий кістяк (за допомогою предметно-зображувального ко-ла уявлень, образів і схем). Це і є механізм програмування вислов­лювання.

Далі включається група механізмів, пов’язаних з переходом від плану програми до граматичної (синтаксичної) структури речення. До цієї групи належать механізм граматичного прогнозування син-таксичної конструкції, механізм, що забезпечує запам’ятовування, зберігання та реалізацію граматичних характерних слів, механізм пе-реходу від одного типу конструкцій до іншого (трансформація), ме-ханізм розгортання елементів програми у граматичні конструкції та ін. Окрім названих М. Жинкін виокремлює ще механізми, які забезпечу-ють пошуки потрібного слова за смисловими та звуковими ознака-ми, механізм вибору необхідних звуків мови та механізм реального існування звукового мовлення.

Таким чином, можна констатувати, що фізіологічне підґрунтя про-цесу мовлення досить складне, воно розгортається в певній послідо­вності та в часі. Тому говорити про ізольовану локалізацію в корі ве­ликих півкуль головного мозку всіх боків мовного акту недоцільно.

Сприймання мовлення забезпечується тими самими механізмами, що й говоріння. Сприймання мовлення— це також поетапне переве-дення сприйнятого на смисловий (предметно-зображувальний) код, ототожнення окремих слів, словосполучень, а також цілих фраз із мовним досвідом. Розуміння мовленняє завершальною стадією про­цесу переведення, коли людина співвідносить зміст сприйнятого (звернену мову, прочитаний текст тощо) із змістом свідомості та різни-ми чинниками діяльності.

Такі уявлення про фізіологічне підґрунтя та механізми мовлення підтверджуються сучасними дослідженнями мовної діяльності, афазій,що виникають при пораненнях, пухлинах та інших порушеннях діяль-ності тих чи інших ділянок кори великих півкуль. Істотний внесок в їх характеристику на рівні різних механізмів зробив психолог О. Лурія [6]. Він виокремив динамічну афазію, пов’язану з порушенням здатності го-ворити фразами, хоча хворий не відчуває труднощів ні в повторенні слів, ні в називанні предметів, ні в розумінні мови. Це є наслідком по­рушення або механізму програмування висловлювання, або механізму граматично-семантичної організації.


Сенсорна афазія виявляється у втраті фонематичного слуху, тобто в порушенні зв’язку між звуковим складом і значенням слова, що є наслідком порушення звукового аналізу слова.

Семантична афазія це порушення, що виявляється у труднощах знаходити слово та в розумінні семантичних відношень між словами. Наприклад, хворий розуміє слова “батько”, “сестра”, але не може зрозуміти, що означає сполучення “сестра батька”.

Еферентна моторна афазія характеризується руйнуванням струк-тури висловлювання при збереженні окремих слів і відсутності здат-ності поєднувати слова у певній послідовності. Тут порушено прин-цип сукцесивності.Близькою за характеристикою є аферентна мо­торна афазія, яка виявляється в порушенні членоподільних мовних артикуляцій, у труднощах підбору потрібного звука.

Крім розладів мовлення, що пояснюються ураженням коркових частин аналізаторів, трапляються і функціональні його розлади, пов’язані з діяльністю мовно-рухової частини. Одним із них є заїкан­ня,яке викликається судомами мовних м’язів. До них можуть приєдну-ватися судоми обличчя, рук тощо.

Заїкання виникає з різних причин: сильного нервового збуджен-ня, нервової травми, інфекції, успадкування. Усунути заїкання можна, якщо своєчасно звернутися до лікувальних логопедичних закладів.

Різновиди мовлення

Прояви мовної діяльності неоднорідні. їх можна поділити та кла-сифікувати на певні різновиди за різними ознаками.

Усне мовлення.Це основний різновид мовлення, яке є звучним і сприймається іншими за допомогою слуху. Усне мовлення поділяється на діалогічне та монологічне.

Діалогічним називається мовлення між двома або кількома співроз-мовниками, які міняються ролями того, хто слухає, та того, хто гово-рить, тобто постають як пасивний чи активний співрозмовник.

Поділ на “активного” та “пасивного” учасника розмови віднос-ний, оскільки і той, хто говорить, і той, хто слухає, виявляють актив-ність, хоча й різного плану. Рівень знання мови, її лексичного багат-ства, граматичної будови та фразеології, практика користування мовою відіграють важливу роль у функціонуванні діалогічної форми мовлення. Засадовим щодо цього процесу є автоматизм, вироблений на системі тимчасових нервових зв’язків.


Діалогічне мовлення тісно пов’язане із ситуацією, в якій ведеться розмова, й тому називається ситуативним. Водночас воно є кон­текстуальним, оскільки, здійснюючись як певна діяльність двох або кількох осіб, кожне висловлювання значною мірою зумовлене попе-реднім висловлюванням.

Діалогічне мовлення недостатньо організоване граматично та сти-лістично. Як правило, воно здійснюється простими мовними кон-струкціями, які зумовлені контекстом, попередніми висловлюваннями. Велику роль у діалогічному мовленні відіграють звичні сполучення слів, репліки, шаблони, ідіоматичні вирази, наприклад: “так би мо­вити”, “от”, “і хто б міг подумати” тощо.

Монологічне мовлення — це таке мовлення, коли говорить одна особа, а інші слухають, сприймають її мову. Прикладами монологічно-го мовлення є доповідь, лекція, виступ на зборах, пояснення вчите-лем нового матеріалу тощо. Це відносно розгорнутий різновид мовлен-ня. У ньому порівняно мало використовується позамовна інформація, яку отримують з розмовної ситуації. Порівняно з діалогічним моно­логічне мовлення більшою мірою є активним чи довільним різновидом мовлення. Так, для того щоб виголосити монологічний акт мовлення, той, хто говорить, повинен усвідомлювати повний зміст думки і вміти довільно будувати на підставі цього змісту власне висловлювання чи послідовно кілька висловлювань.

Монологічне мовлення є організованим різновидом мовлення. Той, хто говорить, наперед планує чи програмує не лише окреме сло-во, речення, а й увесь процес мовлення, увесь монолог загалом, іноді подумки, а іноді як запис у вигляді плану чи конспекту.

Монологічне мовлення у розгорнутих формах потребує певної підготовки, яка полягає в попередньому відборі змісту, чіткому пла-нуванні та відповідному словесному оформленні.

Письмове мовлення.Це особливий різновид мовного процесу, що дає можливість спілкуватися з відсутніми співрозмовниками як су-часниками того, хто пише, так і тими, що житимуть після цього. Письмове мовлення — це різновид монологічного мовлення, але во­но здійснюється як писання та читання написаного у вигляді пись­мових знаків (слів).

Історично письмове мовлення виникло пізніше від усного і на його грунті порівняно з усним має низку специфічно психологічних особ­ливостей. Насамперед воно відбувається поза безпосереднім контак-том із співрозмовниками, а тому виключає інтонацію, міміку і жес-


ти, сприймання реакції читача, його репліки, які мають важливе зна-чення для усної мови. У письмовому мовленні і зміст, і своє ставлен-ня до нього треба виразити на папері. Тому воно більш розгорнуте, ніж усне монологічне. У ньому треба зважати на майбутнього читача, дба-ти про те, щоб писемні знаки були зрозумілі читачеві, йому слід усе по-яснити, щоб у нього не виникало жодних непорозумінь. Отже, струк-турна складність письмового мовлення набагато зростає порівняно з усним; перше висуває більше вимог до людини, потребує більш ро­згорнутого, розчленованого, послідовного, повного викладу думок, су-ворішого дотримання правил граматики, добору слів і виразів. Як-що в усному мовленні пропуск окремих слів можна заповнити певними виражальними засобами, то такі пропуски роблять письмове мовлен-ня незрозумілим. Письмове мовлення — це найдовільніший різновид мовлення.

Успішне використання письмового мовлення потребує оволодіння людиною його засобами. У процесі індивідуального розвитку люди-на навчається письму і читанню значно пізніше, ніж говорінню усно, але між усним та письмовим мовленням існує тісний зв’язок. Так, ово­лодіння письмом, читання художньої літератури сприяють подаль-шому розвитку усного мовлення особистості, збагаченню її активно­го словника та усвідомленню граматичної будови. Письмове мовлення, спираючись на усне, не тільки доповнює, а й приводить до певної йо­го перебудови. Для більшості людей залежно від їх освіти та змісту діяльності письмовий виклад думок буває важчим, ніж усний. Тому навчання організованому культурному мовленню містить і навчання письмовому мовленню.

Внутрішнє мовлення.Усне та письмове мовлення, що може виража-тися в діалогічній та монологічній формах, є зовнішнім мовленням.Різновидом його є внутрішнє мовлення. Із назви випливає, що внутрішнє мовлення не спрямоване на спілкування з іншими людь-ми. Людина користується внутрішнім мовленням, коли щось обмірко-вує, планує свої дії, не висловлюючись вголос і не записуючи на папері, не контактуючи при цьому з іншими людьми.

Внутрішнє мовлення беззвучне, тобто не вимовлюється вголос, хо-ча часто виявляється у вигляді шепотіння, а то й починає звучати, пе-реходячи в розмову із самим собою. Це трапляється у разі великого на-пруження думки, що супроводжується виразними емоціями.

За структурою внутрішнє мовлення відрізняється від зовнішньо­го тим, що воно дуже скорочене, уривчасте, у ньому виключається більшість другорядних членів речення. Унаслідок цього внутрішнє


мовлення справляє враження незв’язності та незрозумілості для іншо-го, часто в реченні залишається один тільки підмет чи присудок, що є центром думки, навколо якого об’єднуються образи. Можливість та-кого скорочення внутрішнього мовлення пов’язана з тим, що людині, яка міркує подумки, добре відомо, про що йдеться. Тому й відпадає нібито необхідність розгорнуто викладати свої думки для себе. Звич-ка думати таким “скороченим” способом має й недоліки. Часто те, що немовби цілком зрозуміле при внутрішньому мовленні за його спрощеною та скороченою синтаксичною структурою, виявляється далеко не таким зрозумілим, коли доводиться переказувати зміст дум-ки іншим людям: окремі моменти виявляються незрозумілими, думки неаргументованими, логічно непослідовними. Відомі випадки, коли добре зрозумілу думку передати у зв’язній мові усно чи письмово не-можливо.

Внутрішнє мовлення виникло у процесі мовного спілкування лю-дей через ускладнення завдань і змісту діяльності. Воно породжується потребою, перш ніж виразити щось усно чи письмово, спланувати його, окреслити основні контури, побудувати вислів, схему мірку-вання.

Обидва різновиди мовлення людини — зовнішнє та внутрішнє — перебувають у тісному взаємозв’язку та постійних взаємопереходах. Легкість і швидкість таких взаємопереходів залежать від багатьох умов, а саме: змісту, складності та новизни розумової діяльності, мов-ного досвіду та індивідуальних особливостей людини.

Мовлення у різних людей має індивідуальні особливості, що ви-являються в темпі, ритмі, емоційності, виразності, точності, плавності, голосності, логічній послідовності, образності висловлюваннядумок.

Індивідуальні особливості мовлення людини залежать від її вміння володіти мовленням, використовувати його як засіб спілкування, ре-гулювати його. Залежно від цього одні люди балакучі, інші відзнача-ються певною стриманістю, замкненістю. Вольова саморегуляція мов-лення є важливим моментом його функціонування. Характер діяль-ності позначається на мовленні й разом з тим потребує володіння певними його особливостями. Кожний фахівець висуває власні спе-цифічні вимоги ставлення до мовлення. Мовлення повинно бути не лише стилістично та логічно досконалим, а й переконливим, емоційно-образним, науково доказовим і впливовим. Такі властивості профе-сійного мовлення не просто виробляються у процесі набуття прак-тичного досвіду, вони потребують і власної саморегуляції, прагнення до вдосконалення мови.


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Загальна психологія

С Д Максименко В О Соловiєнко.. Загальна психологія Навчальний посібник Рекоменловано Міністерством освіти і науки України..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Мова і мовлення

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Передмова
Створюючи цей посібник, автори прагнули дещо по-новому виокремити структурні блоки теоретичного матеріалу, що сприятиме кращому формуванню у студентів поглибленого розуміння логічного змісту курсу

Уп до психології
Розділ 1 ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГ!/ Предмет психології та її завдання Психологія — одна з наук про людин

Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми
Термін “психологія"походить від грецьк. рзуспе - душа і 1о'8о8-слово, вчення, що означає “наука продушу". Психічне

Запитання для самостійної роботи
1. Що є предметом психології? Які основні групи психічних явищ вона вивчає? 2. Які основні завдання стоять перед сучасною психологією? 3. Назвіть основні принципи наукового вивчен

Завдання та проблемні ситуації
1. Що дає дослідникові (практикові) керування в пізнанні психічних явищ принципами детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку психіки в діяльності? 2. Чим принципово різнятьс

Методи психології
Основні вимоги до методів психології Психологія як наука має певні предметі методививчення психічних явищ. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати

Бланк для фіксації результатів спостереження
  Дата спостереження За яких умов здійснювалось спостереження Що спостерігалося Що виявлено у процесі спостереженн

Список використаної та рекомендованої літератури
1. Айзенк Г. Проверьте ваши способности. — М.: Мир, 1972. 2. Асеев В. Г. Возрастная психология: Учеб. пособие. — Иркутск, 1989. 3. БлейхерВ. М., БурлачукЛ. Ф.

Розвиток психіки і свідомості
Виникнення та розвиток психіки Виникнення та розвиток психіки — одне з найскладніших питань. Наукове пояснення цього питання розвинулося на основі досягнень біологічної та історичної наук.

Завдання та проблемні ситуації
1. Чому елементарну чутливість вважають початковою формою власне психіки, а подразливість — лише актом відображення? 2. Чому павук, посаджений у банку разом з мухою, не “впізнає” її навіть

Г- ОСОБИСТІСТЬ,^. ^^СОЦІАЛЬНІ ГРУІТРГ
Розділ 4 ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ Поняття про особистість та її структуру Особистість— це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими сво

Список використаної та рекомендованої літератури
1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. 2. Андреева Г. М. Социальная психология. — М.: Изд-во МГУ, 1988. 3. Асмолов А. Г. Истор

Соціальні групи
Поняття про групи Людина живе, розвивається і діє у групі. У колективі й під його впливом відбувається становлення особистості — складається її спря-мованість, формуються суспільна активні

Характеристики групи
  за кількісним   за способом утворення: диференціація статусу складом:

Завдання та проблемні ситуації
1. Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його не­офіційний статус? 2. Чи може особистість здобути в колективі статус, що не відповідає кри-теріям її реальної цінності як ч

Психологічний аналіз діяльності
Поняття про діяльність Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв’язки організму із середовищем. Джерелом актив­ності живих істот є потреби, що спонук

Список використаної та рекомендованої літератури
1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Вища шк., 1966. 2. Богин Г. И. Уровни и компоненти речевой способности человека: Учеб. пособие. — Калинин, 1975.

Спілкування
Поняття про спілкування Спілкуванняє важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини у спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та не

Запитання для самостійної роботи
1. Чим зумовлюється потреба у спілкуванні між людьми? 2. Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті? 3. У чому полягає соціальна сутність спілкування? 4. Яка роль

Завдання та проблемні ситуації
1. За яких умов обмін інформацією набирає характеру спілкування? Які причини можуть зашкодити цьому процесові? 2. Спілкуючись, співрозмовники іноді не можуть дійти спільної думки що-до пре

Завдання та проблемні ситуації
1. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть позитивно впливати на прояви уваги особистості? 2. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники можуть негативно впливати на прояви уваги особистос

Завдання та проблемні ситуації
1. Поясніть, чому відчуття є генетично первинною формою відображен-ня дійсності. 2. У чому виявляється і чим зумовлюється суб’єктивний характер відчуттів? 3. Чим можна пояснити в

Завдання та проблемні ситуації
1. Чому сприймання не можна звести до простої суми відчуттів? Як слід розуміти твердження, що сприймання — це результат складної аналіти-ко-синтетичної діяльності? 2. Поясніть, яку роль ві

За характером за мірою за мірою новизни
розв'язуваних розгорнутості: та оригінальності: завдань:— дискурсивне — репродуктивне — теоретичне —інтуїтивне (відтворювальне) — практи

Уява — це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала
До створення нових образів людину спонукають різноманітні пот-реби, що постійно породжуються діяльністю, розвитком знань, ус-кладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати май-бутнє.

Завдання та проблемні ситуації
1. Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам’яті. За якими ознаками це можна встановити? 2. Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни-к

Завдання та проблемні ситуації
1. Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам’яті. За якими ознаками це можна встановити? 2. Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни-к

Пам’ять
Процеси пам’яті: — запам’ятовування — збереження — відтворення Різновиди відтворення: — впізнавання

Емоції і почуття
Поняття про емоції і почуття Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивнеабо негативнеставлення до неї. Ставлення до дійсності відображуєть

Воля — психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставле­них цілей
У вольових діях людина здійснює власну свідому мету. Свідома діяльність — це довільна діяльність.Довільне напруження фізичних сил, довільне сприймання, запам’ятовування, довільна у

Індивiдуально-психологiчнi особливостi особистостi
Розділ 17 ТЕМПЕРАМЕНТ Поняття про темперамент На тлі загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кож-ної людини помітно виокремлюються індивідуаль

Слабкий тип
Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов’язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппо-крата, він писав, що сангвінік— палкий, врівноважений, про

Запитання для самостійної роботи
1. Якими властивостями перебігу психічної діяльності характеризується темперамент? 2. Які поєднання властивостей вищої нервової діяльності І. Павлов зро­бив засадовими стосовно поділу темп

Завдання та проблемні ситуації
Доведіть, що здібності як властивість особистості є продукт суспільного розвитку. 2. Чому не можна розглядати високий рівень розвитку знань, умінь і на-вичок особистості як на

Завдання та проблемні ситуації
1. У чому може виявлятися вплив характеру на темперамент? В якому на-прямі та за яких умов цей вплив може відбуватися? 2. Які риси поведінки людини свідчать про силу її характеру? Якими є

Психологічний аналіз діяльності
    6.1. Поняття про діяльність 6.2. Мета і мотиви діяльності 6.3

Особистості
  Розділ 17. Темперамент    

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги