ЗМІСТ
| ВСТУП................................................................................................3 |
| РОЗДІЛ 1. ПОСИЛЕННЯ РОЛІ БАНКІВ У ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.............................................................................................5 |
| 1.1. Роль і місце комерційних банків на фінансовому ринку......... 5 |
| 1.2. Структура та види банківських операцій.................................13 |
| РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВИКОНАННЯ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ..................................23 |
| 2.1.Аналіз кредитних банківських операцій....................................23 |
| 2.2.Аналіз інвестиційних банківських операцій.............................33 |
| РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ...............................38 |
| 3.1. Оцінка ризику активних операцій.............................................43 |
| 3.2. Покращення управління кредитним та інвестиційним портфелем............................................................................................45 |
| ВИСНОВКИ........................................................................................49 |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................52 |
| ДОДАТКИ...........................................................................................54 |
ВСТУП
Стабільна й активно функціонуюча система комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів у поєднанні з ефективною, виваженою політикою центрального банку займає головне місце в економіці будь-якої країни. Провідна роль у цій системі належить комерційним банкам, які є тими економічними центрами, де починається і завершується ділове партнерство. Саме через комерційні банки здійснюються зв’язки між усіма учасниками господарських процесів, тому від їх діяльності вирішальною мірою залежить ефективність функціонування економіки в цілому.
Останнім часом кредитна система України зазнала суттєвих змін. Все більшого розвитку набуває діяльність незалежних комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, відбувається постійний пошук шляхів підвищення ефективності обслуговування банками клієнтів.
Разом з тим недосконалість діючої системи кредитування і мобілізації ресурсів для активних операції, недоліки у визначені оптимальних умов і методів організації кредитних відносин, недосконалість методик оцінки банківських ризиків та управління ліквідністю і прибутковістю операцій банків утруднюють процес формування повноцінних ринкових засад у функціонуванні банківської системи України.
Враховуючи значення активних операцій в діяльності банків та економіці в цілому, а також необхідність їх подальшого вдосконалення, тема дипломної роботи є досить актуальною.
Об’єктом дослідження є діюча практика виконання комерційними банками України кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Дослідження проводилось за матеріалами діяльності АКБ “Укрсоцбанк”.
Мета курсової роботи – на основі вивчення практики здійснення комерційними банками активних операцій розробити пропозиції щодо вдосконалення кредитних та інвестиційних банківських операцій.
У відповідності з поставленою метою дослідження в роботі визначені наступні завдання:
- показати роль і місце комерційних банків на фінансовому ринку;
- дати характеристику видам банківських операцій і визначити серед них місце активних операцій;
- розкрити механізм банківських кредитних операцій;
- визначити порядок та особливості виконання банками інвестиційних операцій;
- оцінити ризики активних операцій та показати шляхи їх мінімізації;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення кредитної та інвестиційної банківської діяльності.
Теоретичною і методологічною основоюдослідження послужили закони і постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні акти НБУ та АКБ “Укрсоцбанк”, праці вчених та практиків в галузі банківської справи. У процесі дослідження використовувались також дані статистичних збірників та інформація періодичної преси.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
РОЗДІЛ 1. ПОСИЛЕННЯ РОЛІ БАНКІВ У ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
1.1. Роль і місце комерційних банків на фінансовому ринку
Ефективність організації ринкової системи господарювання у будь-якій країні значною мірою залежить від функціонування основних складових частин ринкової інфраструктури, що можуть бути класифіковані залежно від конкретної сфери їхньої участі у забезпеченні взаємодії між суб'єктами економічних відносин. У зв'язку з цим в теорії макроекономічного аналізу, як правило, прийнято виділяти: по-перше, інфраструктуру товарного ринку, що включає підприємства оптової і роздрібної торгівлі, товарні біржі, аукціони, ярмарки, посередницькі фірми, торгові доми, системи зв'язку; по-друге, інфраструктуру ринку праці, яка охоплює біржі праці, державні системи обліку попиту на робочу силу, перепідготовки кадрів, дотацій населенню та регулювання міграції; по-третє, інфраструктуру фінансового ринку, що включає всю банківську систему, фондові біржі, валютні біржі, брокерські, страхові, інвестиційні та інші фінансові компанії.
Провідне місце у системі зазначених підприємств і організацій, що утворюють ринкову інфраструктуру, належить інститутам фінансового ринку, оскільки саме вони забезпечують практично весь рух грошових потоків в економіці, створюючи базові передумови виробництва, розподілу, обміну й споживання, тобто усіх стадій процесу суспільного відтворення. Інакшими словами, фінансові інституції є необхідним елементом взаємодії у сфері грошових відносин між господарюючими суб'єктами, що здійснюють відтворювальний процес на макро- і мікрорівнях. При цьому в самій системі установ інфраструктури фінансового ринку головна роль належить банкам як інститутам, через які проходить рух основної частини грошових ресурсів у виробничій і невиробничій сферах народногосподарського комплексу країни.
Зрозуміло, що у перехідній економіці утворення основних елементів ринкової інфраструктури е процесом нерівномірним, неоднорідним і таким, що відображає усю складність загальної економічної ситуації. Формування банківської системи й ефективне функціонування її на ринкових засадах є базовим, вихідним елементом даного процесу, оскільки банки в силу особливостей своєї діяльності є по суті несучою конструкцією ринкової економіки і рушійним механізмом економічних перетворень.
На сьогодні у вітчизняних і зарубіжних економічних дослідженнях немає єдиного підходу щодо вирішення питання про визначення суті банків та їх ролі і місця в економіці загалом і на фінансовому ринку зокрема. Відсутність однозначного розумінні поняття «банк» зумовлене, на наш погляд, значним розмаїттям як самих видів банків, так і операцій, що здійснюються ними в Процесі фінансового обслуговування суб'єктів економічних відносин. Наприклад, найбільший комерційні банки Великобританії - клірингові банки - виконують біля 100 різних видів операцій з обслуговування своїх клієнтів, комерційні банки США - понад 150 видів операцій, а банки Японії - біля 300 видів. Даються взнаки також відмінності у юридичне закріплених переліках операцій, які можуть здійснюватися банками у різних країнах, що пов'язано з особливостями історичного розвитку банківської системи у кожній з них. У нашій країні невизначеність цього чинника посилюється в світлі практичної відсутності реального розвитку банківської справи на протязі кількох останніх десятиліть. Важливо відзначити і світову тенденцію фінансової глобалізації, яка супроводжується значним розширенням традиційних сфер діяльності банків, що призводить до фактичного «розмивання» раніше чітких границь між функціонуванням банківських і небанківських інститутів фінансового ринку. Дана тенденція є по суті продовженням загального історичного процесу, який характеризується постійними змінами не лише у конкретних методах діяльності банків, але і основних напрямах їх розвитку.
Суть банку найбільш доцільно визначити через основні його функції в економіці. До складу функцій, що визначають дійсну сутність банку як категорії, слід віднести три наступні:
- посередництво в кредиті;
- посередництво у платежах;
- випуск кредитних грошей.
Функція посередництва в кредиті пов'язана з перерозподілом банками грошових коштів, які тимчасово вивільняються у процесі кругообороту капіталів підприємств, а також грошових доходів домашніх господарств (населення). При цьому банки виконують роль посередників між тими суб'єктами економічних відносин, які нагромаджують тимчасово вільні кошти у зв'язку з тим, що їхні надходження в даний момент перевищують витрати, і тими учасниками економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу, так як їхні витрати, навпаки, перевищують надходження.
Слід підкреслити позитивний економічний ефект банківської функції посередництва в кредиті для всіх учасників господарських зв'язків. З одного боку, банки надають власникам тимчасово вільних коштів досить зручну форму їх зберігання у формі різноманітних депозитів, що приносять реальний доход у вигляді процента та забезпечують належний рівень ліквідності. З іншого - використання кредиту позичальниками сприяє прискоренню обороту капіталів, скороченню витрат виробництва, розширенню виробничих потужностей та зростанню прибутків. Крім того, банківський кредит є досить гнучкою формою задоволення тимчасових потреб суб'єктів ринку в коштах, дозволяючи найбільш зручно пристосувати умови видачі позики до потреб конкретного позичальника.
Загалом на макроекономічному рівні ефект від реалізації даної функції банків виявляється у розширенні виробництва, зростанні капіталу, досягненні більш високого рівня життя суспільства, адже за рахунок банківських позик не лише фінансується діяльність різних галузей економіки - промисловості, сільського господарства, торгівлі та ін., але й потреби кінцевих споживачів (домогосподарств) у товарах тривалого користування чи будівництві житла. Крім того, кредити можуть забезпечувати певну частку державних витрат, що також, як правило, має певний економічний чи соціальний ефект.
Функція посередництва у платежах полягає у здійсненні банками розрахунків між різними суб'єктами економічних відносин шляхом перерахування коштів по їхніх рахунках або заліку взаємних вимог. Йдеться насамперед про передачу платником одержувачу коштів в оплату за надані товари чи послуги, або ж в оплату боргів. Нині така передача здійснюється переважно у безготівковому порядку (щонайменше 2/3 усіх платежів), а це передбачає обов'язкову участь банків у здійсненні розрахункових операцій. Річ у тім, що банки, приймаючи депозити і, відповідно, відкриваючи рахунки підприємствам і приватним особам, можуть здійснювати платежі шляхом переказу депозитних залишків з одного рахунку на інший. Таким чином, банківська функція посередництва у платежах тісно пов'язана з функцією посередництва в кредиті, адже домашні господарства, фірми, державні установи, утримуючи кошти на банківських рахунках, використовують їх не лише для отримання доходу, але й як ефективний засіб взаєморозрахунків.
Основний економічний ефект від реалізації функції банків як посередників у платежах полягає у суттєвій економії витрат обігу та прискоренні розрахунків між усіма учасниками господарського обороту. Надійність і швидкість здійснення платежів є надзвичайно важливими як на макрорівні - з точки зору ефективності організації суспільного відтворення, та і на мікрорівні - з точки зору планування виробництва і суворого дотримання кошторису затрат. Підприємство, що планує придбання ресурсів для забезпечення виробництва, має бути впевненим, що платежі від покупців його продукції надходитимуть вчасно, а це дозволить розрахувати, яким чином можна отримати необхідні фонди. Загалом оперативність платежів має суттєвий вплив не лише на фінансове здоров'я усіх підприємств, а й на своєчасне надходження коштів до бюджету та здійснення відповідних витрат, а також на фінансовий стан домашніх господарств.
Слід відзначити, що необхідними умовами ефективного функціонування системи розрахунків в економіці є, з одного боку, спроможність платників своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, а з іншого, що не менш важливо, - здатність банків надійно та оперативно перераховувати кошти згідно призначення. Тому банки, приймаючи відповідальність за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів щодо здійснення платежів, застосовують найбільш сучасні форми обчислювальної техніки і комунікацій, які дозволяють в оптимальні строки проводити розрахунки та забезпечують надійний контроль за їх здійсненням. Про важливість даної функції може свідчити, наприклад, той факт, що здійснення платежів поглинає близько двох третин часу персоналу британських клірингових банків, незважаючи на комп'ютеризацію і автоматизацію [18.277]. Однак в кінцевому підсумку завдяки банкам як основним організаторам розрахунків у масштабах всієї економіки скорочуються до мінімуму затрати, пов'язані із здійсненням платежів та суттєво прискорюється рух грошових потоків.
Функція випуску кредитних грошей безпосередньо пов'язана з двома попередніми банківськими функціями і полягає у забезпеченні банками на основі кредитно-розрахункових операцій потреб господарського обороту належною кількістю платіжних засобів. На практиці випуск грошей здійснюється на основі депозитно-кредитної емісії, суть якої полягає у тому, що банк, надаючи кредит клієнту, зараховує суму позики на його поточний рахунок. У межах цієї суми позичальник може отримати готівку або виписувати чеки для розрахунків з клієнтами іншого банку, що призводить до збільшення ресурсної бази останнього. Отримані таким чином ресурси цей банк також може спрямувати на видачу позик за цією ж схемою, у результаті чого загальна грошова маса зростає. У якості обмежувальних для емісії факторів виступають величина попиту на кредити, рівень редепонування отриманих в банку позик, а також обсяги резервів, які повинні формувати банки при здійсненні кредитних операцій.
Нині, коли банківські рахунки являють собою основний компонент грошової маси, депозитно-кредитна емісії банків відіграє вирішальну роль у підтриманні належної еластичності грошової системи, пристосовуючи обсяги грошей в економіці до реальних потреб господарського обороту. Зазначені моменти відображають основний макроекономічний ефект даної функції банків - забезпечення належної гнучкості емісійної системи, спроможної за умов виваженої монетарної політики підтримувати грошову масу на рівні, адекватному потребам ділової активності, стабільності цін, зайнятості та економічного росту.
За станом на 1 січня 2011 року в Державному реєстрі банків України було зареєстровано 189 банків. Серед них 164 банки (86.8%) — акціонерні товариства (115 — відкриті, 49 — закриті. 2 — державні банки). 25 банків (13.2%) — товариства з обмеженою відповідальністю. 28 банків (14.8%) створено з участю іноземного капіталу, в тому числі 6—зі 100-відсотковим іноземним капіталом.
Таблиця 1.1
Кількість банків України у 2010р.[1]
| Показники | За станом на | Абсолютний приріст (зменшення) | |||||
| 01.1. 2010р. | 01.04. 2010р. | 01.07. 2010р. | 01.10. 2010р. | 01.01. 2011р. | за 2010р. | за IV квартал 2010р. | |
| Кількість банків у Державному реєстрі банків України | - 6 | - 2 | |||||
| У тому числі: банків з іноземним капіталом | - 3 | - 3 | |||||
| Із них: банків зі 100-відсотковим іноземним капіталом | - 1 | - 1 | |||||
| Кількість банків, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій | - 1 | - 2 | |||||
| У тому числі: кількість банків, які мають ліцензію на і здійснення валютних операцій | - 2 |
Ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мають 152 банки (80.4%),149 із них — ліцензію на здійснення операцій із валютними цінностями.
Упродовж 2010 року зберігалась стійка тенденція до зростання статутного, регулятивного і балансового капіталу банків, що позитивно вплинуло на рівень капіталізації системи. Порівняно з початком року частка банків, які мають регулятивний капітал понад 5 млн. євро і можуть здійснювати свою діяльність на території всієї України, збільшилася з 56.2 до 72.3%, тобто на 16.1 відсоткового пункту (в. п.). а їх кількість — із 86 до 110. Частка банків, які мають регулятивний капітал до 3 млн. євро, зменшилася з 13.1 до 6.0%. Регулятивний капітал лише 8 банків перебуває в межах від 1 до 3 млн. євро (на 01.01.2010 р. було 14 таких установ).
Рис. 1.1 Склад банківського продукту
Перша складова частина банківського продукту являє собою різного роду послуги, що надаються комерційними банками, - депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та ряд інших. При цьому, для з'ясування суті й специфіки банківського продукту, важливо вивести чіткі термінологічні формулювання, оскільки в економічній літературі часто-густо або взагалі не проводиться якихось відмінностей між послугами та операціями, або ж послугами вважається та діяльність банку, що безпосередньо не пов'язана з активними і пасивними операціями. Навряд чи можна погодитись і з класифікацією, згідно якої ознакою банківських послуг є отримання за них «комісійної винагороди, нарахувань і зборів, що приносять певний дохід».
Насправді, більш правомірним, з нашої точки зору, є трактування послуг саме як результату банківської діяльності. Для досягнення цього результату банки здійснюють різного роду операції. Інакшими словами, власне «послуги» - це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як «операції» - це свого роду виробничий процес (табл.3).
Таблиця 1.3