Поняття світогляду - раздел Философия, З дисципліни Основи філософських знань Бухгалтерський облік
Такий Висновок Зобов'язує Нас До Розгляду Природи, Сутнос...
Такий висновок зобов'язує нас до розгляду природи, сутності, структури й особливостей розвитку поняття "світогляд".
Часто під світоглядом розуміють сукупність поглядів, уявлень, знань, понять про світ, у якому живе людина, а також про саму людину як частинку цього світу.
При цьому розрізняють світогляд у широкому розумінні цього слова і у вузькому. Світогляд у широкому розумінні – сукупність усіх поглядів на світ: природознавчих, суспільствознавчих, етичних, естетичних, релігійних, міфологічних, філософських та ін. А світогляд у вузькому розумінні – це власне філософське світобачення. Однак історія людства на Землі показує, що світогляд у широкому розумінні – це далеко не проста сукупність усіх поглядів на світ, а у вузькому розумінні його зміст не вичерпується самою філософією.
Під світоглядом слід розуміти результат духовного осягнення людиною, людством світу. Об'єкт світогляду – світ як цілісність. А предмет світогляду – відношення "людина–світ". Тобто центром уваги світогляду є питання про співвідношення активної, цілеспрямованої, розумної частини світу (людини) зі світом – як об'єктивно існуючою цілісністю (протилежністю людини). Співвідношення "ми" (люди) і "він" (світ) можна розглядати як сутність світогляду. Світогляд у сутнісному розумінні – це сукупність образів і уявлень чи система понять і категорій, яка підпорядкована процесові визначення місця людини, людей у світі, їхнього історичного походження і призначення.
А виходячи з природи людини, світогляд є системою узагальнених почуттів, інтуїтивних уявлень і теоретичних поглядів на навколишній світ і на місце людини в ньому, на відношення людини до світу, до самої себе і до інших людей. Водночас світогляд — це система основних життєвих настанов людини, певної соціальної групи і суспільства.
Отже, наявність світогляду є виявом системності духовності людини, суспільства і водночас показником зрілості не лише особистості, а й соціальних груп, тих чи інших політичних сил. Світогляд – це різнорівневе духовне утворення, в якому органічно поєднуються житейське бачення світу, розсуд і пересуди, а також наукові, художні й політичні погляди тощо. Розвиток світогляду відбувається шляхом зміни форм практичного освоєння людиною світу і її теоретичного самоусвідомлення.
Тому світогляд – найвища форма самоусвідомлення людини, логічно впорядкована система світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння. Основою цієї впорядкованої системи є певний категоріальний апарат і логічні вибудови доведень та обґрунтувань, духовно-практичне освоєння світу. У світоглядній культурі світові наявного буття протиставляється світ мети, світ ідеалів, цілей і сподівань, а також уявлення, почуття, ідеї, знання, вірування і переконання, опосередковані досвідом особистості і які є основою формування її життєвої позиції.
Образно висловлюючись, світогляд – це цілісна картина світу, в якій головний сюжет – відношення "людина – світ", а головна дійова особа – людина.
Як і будь-яке явище, світогляд має певну структуру. Нагадаємо, що структура – це внутрішня будова чого-небудь, спосіб закономірного зв'язку предметів і явищ природи і суспільства, мислення і пізнання, сукупність суттєвих зв'язків між окремими частинами цілого, що забезпечує його єдність.
Говорячи про структуру світогляду, потрібно зауважити, що вона досить різноманітна, має багато аспектів свого існування.
Зокрема, якщо розглядати світогляд із точки зору зміни його змісту в процесі практичного освоєння світу і його теоретичного усвідомлення, то основними структурними елементами постають: погляди, уявлення, знання, оцінка знань, переконання, віра та ідеали.
Дійсно, практичне людське світотворення починається з вибору людиною свого місця у світі, орієнтації в ньому. Іншими словами, щоб побачити світ у всій його цілісності, людина має кинути погляд на ті чи інші речі, предмети, явища, які цей світ представляють. Тому й слід розглядати погляди як одну з найголовніших елементарних складових світогляду.
У світлі сучасної світоглядної культури погляди – це вибіркове відображення свідомістю людини дійсності, яке відповідає певним потребам та інтересам. Таке понятійне визначення поглядів багато до чого зобов'язує. Зокрема, вказується, що погляди бувають випадкові, стихійні – зумовлені перевагою підсвідомого в житті та діяльності людини. Водночас погляди тяжіють до пошуку закономірного, свідомо визначеного. При цьому слід підкреслити, що нічиїх поглядів не буває. Тому цілком реальним є існування індивідуальних, особистих, сімейних, колективних, соціально-групових, національних, суспільних та інших поглядів. Окрім цього, погляди мають соціальну визначеність, тому ми говоримо про різноманітність їхнього існування, наприклад, економічні, політичні, правові, релігійні, наукові, філософські погляди тощо.
Наступними з-поміж структурних елементів світогляду є уявлення.
Уявлення – це збережений і відтворюваний у свідомості людини образ раніше сприйнятого у світі, а також творення бажаного й очікуваного результату. Як структурний елемент світогляду уявлення, вибране поглядами людини, намагаються вдосконалити, наблизити в кінцевому підсумку до мети. Основою уявлень є актуалізація минулого досвіду, попередніх сприймань і відчуттів.
Але найпотужнішою і найважливішою складовою уявлення є те, що в ньому розрізняється пам'ять і фантазія. Це означає, що саме через уявлення людина отримує здатність побачити найвищу цінність минулого в житті людини і людства – те, що було ними втрачене; те, що не вдалося реалізувати на гілці прогресивного розвитку. Тому уявлення – це своєрідне конструювання світоглядних орієнтирів, пов'язане з минулою, теперішньою і майбутньою діяльністю людини.
Певна міра невизначеності уявлення стосовно конкретного напряму діяльності людини надає цьому термінові ще й значення неповного, приблизного, попереднього знання. Тому цілком логічним є те, що наступним структурним елементом світогляду постають знання та оцінка знань.
Дійсно, всяке пізнання, його різноманітні типи і види, творять знання, формуючи світоглядний каркас. Отже, основа світогляду, один із його засадничих структурних елементів – знання, тому що саме вони є його інформаційним підґрунтям. Саме в цьому розумінні знання висвічується як створений людиною, системно-узагальнений образ дійсності. Однак знання далеко не вичерпують змісту світогляду. Для того щоб знання набули світоглядного змісту, вони мають бути піддані нашій оцінці, освітлені нашим до них ставленням. Людина все оцінює з точки зору своїх власних інтересів, інтересів певних соціальних груп, суспільства в цілому. А це означає, що до структури світогляду входять не лише знання, а і їхня оцінка. Тобто світогляду притаманна не лише інформаційна, а й ціннісна (аксіологічна) насиченість.
Оцінка знань виводить світогляд на якісно новий рівень. Світогляд через оцінку знань починає виявляти значущість тих чи інших явищ стосовно минулого, теперішнього і майбутнього в житті людини.
Проте знання набувають здатності високого рівня значущості насамперед тоді, коли починають працювати, а це відбувається у процесі перетворення їх на переконання. Переконання – це постійний компонент світогляду, призма, через яку в певному ракурсі проглядається дійсність. Переконання – не лише інтелектуальна позиція, а й емоційний стан, стихійна психологічна настанова. Отже, у найбільш загальному плані переконання – це незворушна впевненість у правильності ідеалів, принципів, ідей, поглядів, які, немовби оволодівши людиною, підпорядковують собі її почуття, розум, волю, совість і вчинки. Переконання передбачають не лише розуміння, а й беззаперечне прийняття певної реальності, поглядів та ідей, які заволоділи думкою та почуттями людини і до яких прикута вся її увага.
Тому переконання органічно пов'язані з таким структурним елементом світогляду, як віра, вірування. Віра – це ставлення людини до певного знання, суджень, уявлень, ідей як до такої істини, якій не потрібна перевірка пізнавальною діяльністю. У третьому розділі, розглядаючи віру як один із проявів духовності, ми підкреслювали, що це внутрішньо притаманний людині потяг до певного ідеалу. Тут ми насамперед підкреслюємо, що віра дає людині впевненість у необхідності саме цього, а не іншого світоглядного вибору. Віра дає людині наснагу щодо перетворення переконань на ідеали. Тому віра, у якій би формі вона не виступала (віра в Бога, віра у світле майбутнє, віра в батька, матір, віра в самого себе, у свої власні сили тощо), завжди показує, що переконання – це ідеї, втілені в дію, і водночас дія, освітлена ідеєю. Саме тому переконання потрібно розглядати поряд із вірою, бо цей союз найбільш яскраво демонструє так потрібний сьогодні світогляд сильної, соціальне активної особистості.
Поряд зі знаннями, ціннісними орієнтаціями, вірою і переконаннями важливим структурним елементом світогляду е ідеали.Вони нагадують собою вогники, які постійно притягують людину до себе, зігріваючи її теплом віри, любові, надії, заполоняючи її серце одвічною мрією про щастя. Ідеали – це те, до чого прямують усі думки, почуття і діяння людини.
Тому світогляд, до структури якого входять ідеали, неможливо визначити як просте відображення дійсності. Наявність у світогляді ідеалів характеризує його як випереджувальне відображення, як силу, що не тільки відображає дійсність, а й орієнтує людину на зміну цієї дійсності. Отже, самі по собі ідеали ще не формують цілісного і дійового світогляду, якщо вони не пов'язані з процесом соціальних відносин. Світогляд формується під впливом соціальних умов, виховання та освіти. Протягом усього процесу формування світогляду він не лишається безвідносним до ідеалів.
Структура світогляду з необхідністю висвічує також міру наближення людини до світу при творенні основних рівнів його системно-узагальненого образу. В цьому розумінні, як правило, виділяють такі структурні елементи світогляду, як буденний (або його ще називають звичайним) і теоретичний світогляд.
У буденному світогляді, який, по суті, є стихійно систематизованим знанням про дійсність, немає стрункої, чітко вивершеної, логічно вибудованої думки. Як правило, це бачення людиною світу – поза межею наукових правил, норм і принципів. Буденний світогляд більше спирається на чуттєве, аніж на раціональне в діяльності людини. У буденному світогляді пояснення бліде, а констатація факту яскрава і зримо демонстративна. Він більше вказує людині на те, що є, і найменше на те, чому щось є. Буденний світогляд – це безаналізне бачення дійсності, його узагальнення мають меркантильний характер. Саме на рівні буденного світогляду дійсність оцінюється як активно діюча щодо людини, а людина при цьому світогляді постає як пасивно діючий суб'єкт. Тому буденний світогляд ніколи не веде до ідеї необхідності перетворення світу. Він більше тяжіє до пасивного характеру відображення світу. Цей світогляд не орієнтує людину на перспективу, бо в ньому немає її бачення.
Проте поза буденним світоглядом осягнення людиною дійсності немає. Світобачення людини починається саме з буденного світогляду. Він – підвалина, основа цілісної картини світу, бо витоками його є передусім чуттєвість. Саме на ньому виростає більш високий рівень систематизації та узагальнення знання про дійсність, який отримує назву теоретичного світогляду.
До теоретичного рівня світобачення людина починає підноситися тоді, коли у неї виникає органічна потреба пояснення минулого і сьогодення, а також прогнозування свого майбутнього. Теоретичний світогляд уперше оформлюється в релігійних вченнях. Адже основною його рисою, на відміну від буденного світогляду, є те, що він бере на себе сміливість вчити. А ця сміливість – результат того, що витоками теоретичного світогляду є окреслення предмета осягнення та систематизація знання про вибраний предмет. Теоретичний світогляд намагається чітко окреслити взаємозв'язок можливого і дійсного через знання. Знати на цьому рівні означає мати завершену систему світобачення.
Найбільш виразно теоретичний світогляд виявляє себе в науці і філософії. Про це йтиметься нижче.
Щодо структури світогляду слід підкреслити таке. Теоретичний світогляд – це відображення людиною відношення "людина – світ" на рівні знання, яке є порівняно завершеною системою бачення певної предметної сфери дійсності, оскільки ця система є взаємозв'язком тверджень, доведень, пояснень і передбачень та методів їхньої реалізації.
Теоретичний світогляд – це системне бачення людиною свого взаємовідношення зі світом на основі знання, пояснення, передбачення.
Аналіз структури світогляду буде неповним, якщо не наголосити: основним суб'єктом, носієм світогляду є людина. Тому показ структури світогляду з точки зору визначення суб'єкта світоглядного процесу є особливо актуальним.
Виходячи з багатовимірності феномена людини, можна і потрібно говорити про різноманітні прояви існування світогляду. При цьому зауважимо, що людина як суб'єкт світоглядного процесу виявляє себе передусім через суспільний і діяльнісний характер свого існування. У цій площині структура світогляду постає як процес реалізації індивідуального, особистого, колективного, сімейного, соціально-групового, національного, народного та певного типу суспільства світоглядних проявів. А з точки зору характеру і способів соціальної діяльності людини, як показано в попередніх розділах підручника, можна виділити такі структурні елементи світогляду, як природознавчий, релігійний, правовий, політичний, моральний, естетичний, філософський та ін.
Такий підхід до структури світогляду дає підстави ще раз підкреслити, що нічийного світогляду немає. Кожний світогляд має свого конкретного творця, і кожен творець перебуває в суттєвій залежності від свого творіння.
Доля того чи іншого світогляду багато в чому залежить від принципів, на основі яких він формується і розвивається. Безсумнівно, що багатство відношення "людина – світ" породжує досить широке коло принципів, згідно з якими й формується світогляд. З-поміж них – догматизм і скептицизм, монізм і плюралізм, досвід і мудрість та ін.
Все темы данного раздела:
РОЗДІЛ 1
ТЕМА “ВСТУП. ФІЛОСОФІЯ, ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ”
План
1. Дофілософські світогляди і картини світу.
2. Філософія як світогляд.
3. Мат
Поняття світогляду.
Філософія - світоглядна форма свідомості. Однак не всякий світогляд можна назвати філософським. Насамперед, необхідно відзначити, що світогляд – це соціально-історичний феномен, що виник з появою л
Міфологічні світогляди.
Кожний, хто знайомий з міфами Древньої Греції або з міфами інших народів, знає, що протягом сотень і тисяч років люди жили як би в особливому світі мрій і фантазій. Ці вірування і уявлення грали в
Релігійний світогляд.
З надр ще не розчленованої, не диференційованої суспільної свідомості розвився релігійний світогляд. Як і міфологія, релігія звертається до фантазії і почуттів. Це можуть бути дуже високі почуття л
Дофілософське мислення і філософія.
Релігія ближче до філософії, чим міфологія. Погляд у вічність, ціннісне сприйняття життя, пошук вищих цілей і змістів притаманні усім формам свідомості. Однак є і розходження. Релігія - свідомість
Філософія як світогляд.
2.1. У масовій свідомості філософія нерідко представляється чимось дуже далеким від реального життя. Філософствування в такому розумінні - це просторікувате, туманне міркування, іс
Специфіка філософського знання.
Міцним фундаментом філософії є розуміння світу і людини з позицій розуму і знань. Виникає філософія на основі потреби в такому розумінні світу, що дозволило б визначитися людині в цьому світі. Поло
Основне питання філософії і його дві сторони.
Філософія - це навчання про сутність світу і про людину. Споконвічний рубіж філософії - це система відносин «світ - людина». Для філософії принципово важливо не роздільний розгляд ц
Матеріалізм та ідеалізм - основні філософські напрямки.
Протилежні рішення першої сторони розділяють філософів на два основних напрямки: матеріалізм і ідеалізм.
Ідеалізм є такий тип і такий спосіб філософствування, що активну, творчу роль у сві
Гносеологія.
Протилежні рішення другої сторони поділяють філософів на тих, хто визнає пізнаванність світу, відповідність образів свідомості явищам дійсності, і тих хто, заперечує це. Останній напрямок одержав н
Поняття світогляду
Такий висновок зобов'язує нас до розгляду природи, сутності, структури й особливостей розвитку поняття "світогляд".
Часто під світоглядом розуміють сукупн
Мораль і світогляд
Досвід і мудрість як принципи формування і розвитку світоглядної культури з необхідністю ведуть людину до сфери моралі. Мораль – це сфера соціального, що існує як систем
Мистецтво і світогляд
Світоглядні орієнтири людини і суспільства мають також мистецьки окреслений характер.
Мистецтво – це відображення людиною світу в художніх образах, естетичне освоє
Скульптура відіграє важливу світоглядну роль, оскільки сприяє формуванню ідеалів, дає змогу людині побачити себе збоку.
До найдавніших видів мистецтва належить і декоративне мистецтво – широка галузь мистецтва, пов'язана з естетично-художнім формуванням матеріального середовища, що створюєт
Сторичність світогляду
Моральний і мистецький аспекти формування і розвитку світогляду показують, що відношення "людина – світ" у своєму прояві має конкретний, всеохоплюючий, просторово-часовий
Міфологія як світогляд
Коли на рівні звичайного (буденного) світогляду мова заходить про міфи і міфологію, то передусім в уяві постають прадавні казки і легенди, перекази і думи, в яких поетично, наївно
Загальна характеристика релігійного світогляду
Надзвичайно цікавим і своєрідним проявом світоглядної культури є картина світу, яку творить релігійне орієнтована свідомість людини.
Релігійний світогляд (релігія) був і за
Особливості наукового світогляду
Значним кроком в історії розвитку світоглядної культури людства стала наука, або науковий підхід до аналізу, пояснення і характеристики відношення "люд
Філософія і світогляд
Коли мова заходить про прогрес світоглядної культури, то його завжди пов'язують із філософією, адже вона є одним із видатних надбань людської цивілізації, жи
Філософія та життя.
В процесі вивчення цієї теми студенту необхідно з'ясувати місце філософії в самопізнанні людини та в пізнанні світу в цілому, визначити функції світогляду та мислення, знати основні теми і типи філ
Місце філософії в самопізнанні людини.
Видатний філософ Кант (XVIII ст.) вважав філософію "природною схильністю душі", бо не хлібом єдиним жива людина, вона прагне іноді подивитися на зірки, піднятися над повсякденністю, погля
Філософія і наука. Функції філософії.
Філософія виникла раніше за науку. За своїм походженням вона - донаукова форма свідомості. З виникненням науки, особливо науки досвідної та математичної (XVII ст.), повстало й реальне питання про в
Питання для обговорення
1. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
2. Структура світогляду.
3. Історичні типи світогляду та філософії.
Питання для контролю та с
Сторичні типи філософії та філософствування
Тема займає значне місце в навчальному курсі і розглядається на 4 лекціях та 4 семінарських заняттях, ряд проблем в межах цієї теми виноситься на самостійне вивчення.
При вивченні цієї тем
Сторія філософії, її періодизація.
Чому історія філософії вивчається в курсі сучасної філософії? Дійсно, багато наук при їх засвоєнні, вивченні студентами не потребують розгляду своєї історії. Наприклад, щоб бути хорошим сучасним фі
Рівень.
1. У якій формі людина усвідомлювала навколишній світ і своє власне життя до виникнення філософії?
2. Чи мають місце прояви дофілософського способу мислення зараз, у цивілізованому світі,
Запитання для самоконтролю
1. Яке найбільш прийнятне визначення світогляду?
2. Який структурний вибір світогляду вам до вподоби?
3. У чому полягає сутність мудрості?
4. Що є основою
Дискусійні питання
1. Який світогляд найефективніший у сьогоденні?
2. Співвідношення понять "світогляд" і "ідеологія".
3. У чому проглядається взірець світоглядно
Словник
Абсолютизувати– робити щось безумовним, самодостатнім.
Абстракція– мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою спрощення,
Особливості та фундаментальні проблеми античної філософії.
У чому полягають особливості античної філософії та які її фундаментальні проблеми? Антична філософія - це філософія давніх греків та давніх римлян. Вона існувала з 6 ст. до н.е. по 6 ст. н. е., бли
Характерні риси античних філософських вчень.
Антична філософія являє собою сукупність вчень, що розвинулися з VI ст. до н.е. до VI ст. н.е. Як правило, початок її пов'язують з ім'ям Фалеса Мілетського (625-547 р.р.), а кінець - з декретом рим
Сторико-філософський процес
Критерії типологізації (засади)
Філософи
Гносеологічне
Гносеологічне (пізнання)
Ставлення
Теми рефератів
1. Філософія Мілетської школи.
2. Філософія елеатів.
3. "Ідеальна держава" Платона та сучасність.
4. Поняття душі в філософії Аристотеля та сучасність.
Антична філософія
1. Основні етапи античної філософії.
2. Основні проблеми античної філософії.
3. Хто такі натуралісти?
4. Хто такі софісти?
5. Головний предмет філософських роздумі
Антична філософія
1. Засновник ідеалістичної філософії.
2. Головне філософське відкриття Платона.
3. Головне призначення філософії за Платаном.
4. Представник філософського "реал
Філософія середньовічної Європи.
Середньовічна європейська філософія - надзвичайно важливий змістовний та тривалий етап в історії філософії, пов'язаний передусім з християнством. Головна відмінність середньовічного мислення поляга
Гуманістичний характер філософії епохи Відродження.
"Ренесанс" або "Відродження" - важливий етап в історії філософії, Ренесанс в Європі (передусім в Італії) займає період з 14 по 16 ст.
Сама назва епохи говорить про відр
Питання, для дискусії та роздумів
1. Як відповідали на питання про сполучення свободи волі людини та божественної необхідності філософи середньовіччя і як на це питання відповідаєте ви?
2. Чи погоджуєтеся ви з твердженням
Середньовічна філософія
1. Основні етапи середньовічної філософії.
2. Представники "схоластики".
3. Представники "патристики".
4. Головний напрямок "патристики"
Філософія епохи Відродження.
1. Головна особливість філософії Ренесансу.
2. Особливість ренесансної культури та філософії ренесансу.
3. Особливість філософії знання епохи Відродження.
4. Автори
Суттєві риси та принципи німецької класичної філософії.
При розгляді першого питання студентам слід звернути увагу, що німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, що охоплює напружений, дуже яскравий за своїми р
Філософія Канта, Фіхте, Шеллінга.
При вже безпосередньому вивчення конкретних представників філософської думки німецької класичної філософії необхідно вказати, що родоначальником німецької класичної філософії вважається Іммануїл Ка
Вчення Г.Гегеля
Студентам необхідно знати, що вчення Г.В.Ф.Гегеля є вищим досягненням німецької класичної філософії. Воно характеризується виключною широтою та глибиною змісту, важливістю та багатогранністю постав
Філософська система Л.А. Фейєрбаха.
Студентам слід звернути увагу на те, що філософська система Фейєрбаха закінчує період німецької класичної філософії. Вона є нетрадиційною як у самій постановці проблем, так і в їх вирішенні, і в ць
Питання для обговорення
1. Проблеми знання, методу у філософії Новогочасу.
2. Філософське обґрунтування Нової картини світу.
Питання для контролю та самоконтролю.
1. В чом
Філософія Нового часу
1. Суттєві риси філософії Нового часу.
2. Головні філософські напрямки Нового часу.
3. Головна риса емпіризму.
4. Представники емпіризму.
5. Головний метод пізнанн
Некласична філософія кінця XIX - поч.ХХ ст.
Студентам необхідно досконало висвітлити і показати, що філософія сьогодні є засобом критичного аналізу, усвідомлення найзначніших, універсальних процесів і проблем, від яких залежить розвиток суча
Екзистенціальна філософія та її різновиди.
Студенти мають визначити особливості екзистенціальної філософії та виявити, що однією з провідних течій суспільної думки XXст. є екзистенціальна філософія, що на перший план висунула ідею абсолютно
Сучасна західна філософія.
1. Особливості сучасної світової філософії.
2. Основні напрямки сучасної філософії.
3. Різновиди екзистенціалізму.
4. Представники екзистенціалізму.
5. Представник
Сучасна західна філософія.
Визначте філософські напрямки:
1. Герменевтика
2. Модернізм
3. Неопозитивізм
4. Неотомізм
5. Неофрейдизм
1. Напрямок, що передбачає пріоритет науков
Особливості типу української філософської парадигми від давніх часів до ХVII ст.
При розгляді першого питання студентам слід звернути особливу увагу на те, що національна культура стає всесвітньо відомою тільки тоді, коли набуті цінності стають надбанням усього людства. Приклад
Філософія Г. Сковороди і Т. Шевченка
Чільне місце при розгляді українських філософів займає вихованець Києво-Могилянської академії Г.С.Сковорода (1722-1794). Студенти повинні звернути увагу, що він є родоначальником української класич
Філософія України ХІХ-поч.ХХ ст.
Студенти мають знати, що значний вплив на розвиток філософії в Україні мала творчість українського вченого зі світовим ім'ям, визнаного фахівця в галузі загального мовознавства, фонетики, граматики
Питання для дискусії та міркування.
1. Чому міфологічні уявлення давніх слов'ян про граничні підстави людського буття вчені відносять до передісторії філософії, а погляд на ці самі питання у пам'ятках культури Київської Русі аналізує
Картка №9
1. Характерна риса міфологічної свідомості.
2. Характер уявлень про людину у давньоукраїнській літературі.
3. Особливість давньоукраїнсько
Питання для контролю і самоконтролю
1. Визначте передренесансні ідеї в філософській культурі України кінця XV ст.
2. Що є неоплатонізм, "ареопагітики" та ісихазм?
3. Який внесок зробили у розвиток г
Теми рефератів
1. Гурток київських книжників.
2. Філософські ідеї діячів Острозького культурно-освітнього центру.
3. Філософські погляди І Вишенського.
4. Філософія у братських ш
Філософія в Україні ХV-ХVІІ ст.
1. Головна проблема неоплатонізму.
2. Головне завдання гуртка київських книжників.
3. Київські книжники.
4. Представники Острозького культурно-освітнього осередку.
Античні мислителі про буття.
Перші філософські концепції буття були запропоновані Парменидом, Гераклітом, Демокритом, Платоном, Аристотелем.
Парменид (VI в. до н.е.) розділяє світ на дві частини: першу - мінливу, тимч
Уявлення про буття в XVII - XVIII в.в.
Нові концепції буття формуються в XVII-XVIII в.в. у період бурхливого розвитку науки, техніки і матеріального виробництва.
Буття розглядається матеріалізмом як фізична реальність, що проти
Розуміння буття в ХХ в.
У різних напрямках сучасного ідеалізму сутність буття розкривається, виходячи з аналізу станів тримання свідомості. Це чітко проглядається в неокантіанстві, неопозитивізмі, екзистенціалізмі і т.д.
Античні мислителі про матерію.
Первісні уявлення про матерію виникли вже в далекій давнині. Спираючись на повсякденний досвід спостереження, древні матеріалісти висловлювали припущення про те, що всі явища навколишнього світу ма
Уявлення про матерію в XVII - XVIII в.в.
У XVII - XVIII в.в. складається нове розуміння матерії. У цей період від філософії відбруньковуються й одержують розвиток як самостійні галузі математичні, природні і суспільні сфери знання. Найбіл
Фізичний ідеалізм» про матерію.
Більшість учених другої половини XIX в. стояли на позиціях метафізичного матеріалізму. Обмеженість поглядів стала очевидною для вчених - натуралістів на рубежі XIX -XX століть, коли почалася револю
Діалектичний матеріалізм про матерію.
Неспроможність тверджень махізму і своє розуміння матерії дав В.І. Ленін. Він визначив матерію як філософську категорію, що позначає об'єктивну реальність, що існує поза і незалежно від людини і її
Поняття руху.
Способом існування матерії є рух.
Рух є внутрішньо властивий матерії атрибут (атрибут - необхідна, істотна, невід'ємна властивість об'єкта). Рух, як і матерія, вічний і нестворений. Рух є
Рух і спокій.
Рух внутрішньо суперечливий. Він абсолютний і відносний. Рух абсолютний, як абсолютна сама матерія. У повсякденному мисленні рух, як правило, ототожнюється з переміщенням у просторі. А через те, що
Рух і розвиток.
Процеси, пов'язані з перетворенням якості предметів, з появою нових якісних станів, характеризуються як розвиток. Процес розвитку - це завжди перехід однієї якості в іншу, спрямоване формування нов
Форми руху матерії.
Кожному структурному рівню матерії відповідає своя форма руху матерії: механічна, фізична, хімічна, біологічна, соціальна. Форми руху матерії взаємозалежні. Так механічний рух обумовлений глибинним
Поняття простору і часу.
Для повсякденних-життєвих уявлень простір і час - щось звичне, відоме і навіть якоюсь мірою очевидне. Але це далеко не так.
Задамося питанням, який зміст категорій «простір» і «час».
Субстанціональна концепція простору і часу.
Ідея субстанціонального простору і часу міститься в поглядах Демокрита. Ньютон (1643 – 1727 р.р.) розвив цю ідею, що стала основою метафізичного матеріалізму. Відповідно до цієї концепції, простір
Реляційна теорія простору і часу.
Основи цієї концепції заклали Аристотель і Лейбниц. На відміну від Ньютона, Лейбниц (1646 - 1716 р.р.) розглядає простір і час не як особливі субстанціональні сутності, а як форми існування матерії
Абсолютність і відносність простору і часу.
До найважливіших властивостей простору і часу варто віднести їх абсолютність і відносність.
Абсолютність простору і часу полягає в тому, що вони є загальними і необхідними формами існуванн
Властивості простору і часу.
Простір і час характеризуються також рядом властивостей, спільних для усіх відомих структурних рівнів матерії. Властивостями простору є його тривимірність і оборотність. Положення будь-якого об'єкт
Ий рівень.
1. Як розумів буття Парменид?
2. Як розумів буття Платон?
3. Як розуміли буття в ХVІІ-ХVІІІ в.в.?
4. Що таке онтологія?
5. Що таке субстанція?
6. Як роз
Ий рівень
1. Визначите, до яких філософських напрямків можна віднести наступні судження:
а) Простір і час - «форми людської свідомості».
б) Простір і час - «не прості форми явищ, а корінні
ЛІТЕРАТУРА
1. Асмус В.Ф. Античная философия. - Учеб. пособие. Изд. 2-е, доп. - М., «Высшая школа», 1976.
2. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч II: Гл. V,VI
3. Виц Б.Б. Демокри
Відображення як загальна властивість матерії.
Категорія свідомості дозволяє розкрити дивну здатність людини - відтворювати у своїх ідеальних образах об'єкти і властивості навколишнього світу, їх взаємозв'язки і взаємодії.
Свідомість є
Поняття відображення і форми відображення
З найпростішою формою відображення ми зустрічаємося в неорганічному світі (провідник нагрівається і подовжується, якщо він включений в електричний ланцюг). Це пасивне відображення. Воно здійснюєтьс
Поняття свідомості.
Свідомість - вища форма відображення дійсного світу, властива тільки людині. Вона зв'язана з членороздільною мовою, логічними узагальненнями, абстрактними поняттями.
«Ядром» свідомості, сп
Самосвідомість - найважливіша відмінність психіки людини від психіки самих розвитих представників тваринного світу
Самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого положення в суспільстві. Якщо свідомість є знання про інше, то самосвідомість - знан
Свідомість і праця.
Процес становлення людини і її свідомості був процесом розкладання інстинктивної основи психіки тварин. Він відбувався під впливом праці і мови.
Зачатки праці характерні для австралопітекі
Рука і свідомість.
Мозок як орган свідомості розвивався разом з рукою як органом праці. Саме рука як «сприймаючий» орган давала повчальні уроки іншим органам почуттів, наприклад, оку. Активна рука вчила голову думати
Свідомість і мова.
Формування свідомості людини неможливо без мови. Мова така сама древня, як і свідомість. Людська мова відірвалася разом зі свідомістю від своєї ситуативності. Звичайно, тварини теж уміють повідомит
Свідомість і мова.
Формування свідомості людини неможливо без мови. Мова така сама древня, як і свідомість. Людська мова відірвалася разом зі свідомістю від своєї ситуативності. Звичайно, тварини теж уміють повідомит
Структура мозку і свідомості.
Вчення про мозок пройшло тривалу історію. Виділяються дві основні тенденції:
1) концепція строгої локалізації психічних явищ;
2) точка зору, відповідно до якої мозок функціонує як
Кібернетика і свідомість.
Знання механізму мислення, а також самого «апарата» мислення (людського мозку) має в наші дні особливе науково-технічне значення. Воно надає людині можливість моделювати певні розум
Філософські ідеї про сутність свідомості.
Прихильники об'єктивного ідеалізму розглядають свідомість, дух, ідею як єдину вірну реальність, активну настільки, що вона здатна виступати творцем (деміургом) дійсності.
Суб'єктивно - іде
Вульгарний матеріалізм про свідомість.
Деякі представники філософії і природознавства (К. Фогт, Л. Блюхер, Я. Молешотт та ін.) прагнули назвати думку матеріальною. Вони думали, що свідомість є різновид речовини, зводили свідомість до її
Рівень.
1. Чи можна зрозуміти природу людської свідомості, вивчаючи тільки людський мозок?
2. Чи може машина «мислити»? У чому відмінність її роботи від діяльності людського мозку?
3. Чи
Рівень.
1. Свідомість, говоримо ми, ідеальна, вторинна стосовно матерії. Чи означає це, що свідомість не робить впливу на матеріальний світ?
2. Чи впливають ідеальні образи нашої свідомості на пра
ТЕМА “ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”.
План
1. Пізнання як предмет філософського аналізу.
2. Співвідношення почуттєвого і раціонального пізнання
3. Істина й омана.
4. Наука як об'єктивне і пред
Сторія питання.
Філософське вирішення питання про пізнаванність світу і його законів історично мінялося. У ньому відбивався рівень знань про світ, накопичений окремими науками на кожному історичному етапі. Нерозви
Відображення - найважливіше поняття діалектико-матеріалістичної гносеології.
Пізнання є моментом матеріальної взаємодії суб'єкта й об'єкта. У силу цього воно одночасно є й об'єктивним і суб'єктивним. Пізнання тотожне об'єкту, тому що у своєму змісті повинно збігатися з ним.
Відображення - найважливіше поняття діалектико-матеріалістичної гносеології.
Пізнання є моментом матеріальної взаємодії суб'єкта й об'єкта. У силу цього воно одночасно є й об'єктивним і суб'єктивним. Пізнання тотожне об'єкту, тому що у своєму змісті повинно збігатися з ним.
Дність пізнання і практики.
Розглядаючи третю умову, що допомагає перебороти труднощі в розумінні пізнання, слід звернутися до практики, як методологічної основи, на підставі якої формується і розвивається діалектико-матеріал
Почуттєве пізнання і його форми.
Почуттєве пізнання є пізнання, що здійснюється за допомогою органів почуттів. Почуттєве пізнання здійснюється в трьох основних формах: відчуття, сприйняття, уявлення.
Відчуття - це найпрос
Раціональне пізнання і його форми.
Почуттєве пізнання є першою і необхідною ступінню пізнання, але воно не дає можливості зрозуміти внутрішню сутність предметів, явищ, розкрити закономірності, ними керуючі. Цю задачу людина вирішує,
Стина й омана.
Істина й омана є основними протилежними характеристиками відношення пізнавального образа, людських знань до об'єкта. Істинним є образ, що відповідає, адекватний відбиваному об'єкту.
Стина й омана.
Істина й омана є основними протилежними характеристиками відношення пізнавального образа, людських знань до об'єкта. Істинним є образ, що відповідає, адекватний відбиваному об'єкту.
Стина як процес.
Форму вираження об'єктивної істини, що залежить від конкретних історичних умов, що характеризує ступінь її точності, строгості і повноти, яка досягнута на даному рівні пізнання, називають відносною
Стина й омана.
Істина, як і все інше, у чистому виді існує тільки в абстракції, а кожен дійсний процес руху пізнання означає рух від неістинного до істинного, і він не вільний від моментів ілюзорності, оман. Будь
Поняття науки.
Наука є основна форма людського пізнання. У задачу філософського розуміння світу входить формування уявлень про те, що таке наука, як вона побудована, як розвивається, що вона може, а що їй недосту
Відмінність науки від мистецтва.
Як уже було сказано, наука прагне до логічного, об'єктивного знання, до «мислення в поняттях». Мистецтво ж часто відносять до «мислення в образах». Це розходження в способах мислення зовсім не озна
Становлення науки.
Окремі елементи наукового знання почали формуватися в древніх суспільствах (Єгипет, Індія, Китай). Виникнення науки відносять до 6 в. до н.е., коли склалися перші теоретичні системи в Древній Греці
Елементи логічної структури науки.
Наука як система знання має свою структуру. Зміст науки в період її виникнення складали геніальні здогади, фантастичні уявлення, деякі факти. З того моменту, як із синкретичного (цілісного) знання
Загальнологічні методи пізнання.
Для того щоб пізнати предмет, його необхідно спочатку розчленувати (думкою чи практично) на складові частини, а потім, вивчивши їх, знову об'єднати і скласти досить глибоке знання про нього. Ця мет
Наукові методи емпіричного дослідження.
Найважливіший метод емпіричного дослідження - спостереження. Спостереження є цілеспрямоване сприйняття явищ дійсності, у ході якого ми одержуємо знання про зовнішні сторони, властивості, відносини
Наукові методи теоретичного дослідження.
Сучасна наука все більше проникає в структуру об'єктивних явищ, широко використовуючи при цьому такий прийом теоретичного мислення як формалізація. Формалізація є побудова абстрактно-математичної м
Етика науки.
У науці, як у будь-якій сфері людської діяльності, діють етичні норми, що визначають, що припустимо, а що неприпустимо для вченого. У нормах наукової етики знаходять своє втілення з
Соціальна відповідальність ученого.
Проблема соціальної відповідальності вченого має глибокі історичні корені. Широко відомі слова біблійного проповідника Еклесіаста: «... у великій мудрості багато суму; і хто множить пізнання, множи
Рівень.
1. Виправте таке висловлення: тільки успіх може відрізнити пізнання від омани.
2. Чи можна вважати, що природничі науки весь свій зміст одержали з зовнішнього світу, що вони за своїм поход
ЛІТЕРАТУРА
1. Введение в философию: Учебник для вузов. В.2ч. Ч.II. Гл. 12.
2. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов /А.Н. ССР, Ин-т философии; Общ., ред. и вступ. стать
Античні філософи про діалектику.
Поняття «діалектика» означало в грецькій мові мистецтво вести бесіду, міркувати. В історії філософії зміст поняття змінювався і розвивався.
У древній Греції високо цінувалося уміння доводи
Гегель про діалектику.
Згодом стало ясно, що вести діалог можна не тільки в живій суперечці, але і з людьми, що жили задовго до нас або знаходяться далеко. Можливий діалог епох, культур. Так був зроблений висновок про те
Гегель про діалектику.
Згодом стало ясно, що вести діалог можна не тільки в живій суперечці, але і з людьми, що жили задовго до нас або знаходяться далеко. Можливий діалог епох, культур. Так був зроблений висновок про те
Альтернативи діалектики.
Альтернативами діалектики виступають метафізика і релятивізм. Метафізика є однобічність, абстрактність, абсолютність того чи іншого моменту в складі цілого при розгляді різних проблем, явищ і проце
Поняття категорії.
Філософські категорії - це поняття, що відбивають загальні, універсальні зв'язки предметів і процесів дійсності.
Для діалектики характерне формування парних категорій, що відбивають «поляр
Одиничне і загальне.
Одиничне характеризує окремий предмет, явище, процес, що відрізняється від інших процесів. Загальне - об'єктивно існуючу подібність характеристик одиничних предметів. Пізнання світу з погляду співв
Частина і ціле.
Важливе місце у філософському світорозумінні здавна посідали питання «будови» світобудови. З чого усе складається і на що перетворюються речі при їхньому руйнуванні? Чи утворюють численні і різнома
Елементи і структура.
Поняття системи. Ідея системності формувалася поступово. Вагомий внесок у її розвиток внесла німецька ідеалістична філософія. Відповідно до Канта - наука - не агрегат, а система, у якій ціле - чітк
Принцип системності.
Як системний можна розглядати будь-який об'єкт. Але не до всіх об'єктів доцільно застосовувати принципи і методи системного підходу. Системний підхід потрібний там, де системні «ефекти» виражені до
Принцип детермінізму.
Відповідно до цього принципу, реальні природні, суспільні, психічні явища і процеси детерміновані, тобто виникають, розвиваються і знищуються закономірно, у результаті дії певних причин, обумовлені
Поняття закону.
Визначені необхідні зв'язки чи відносини називаються законами. Закон є те, що неминуче виявляється при відповідних умовах. Наприклад, закон вартості, що виражає обумовленість ціни товару суспільно
Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
Розглядаючи становлення і розвиток об'єктивного світу, ми неминуче зіштовхуємося з питаннями: який механізм розвитку, які причини, джерела розвитку? Які тенденції розвитку?
Закон взаємного
Закон єдності і боротьби протилежностей.
Розвиток здійснюється шляхом взаємного переходу кількісних і якісних змін. Але що є причиною, джерелом розвитку? На це питання відповідає закон єдності і боротьби протилежностей. Кожна річ є внутрі
Закон заперечення заперечення.
Закон єдності і боротьби протилежностей органічно зв'язаний із законом заперечення заперечення. Особливість даного закону діалектики полягає в тому, що він визначає напрямок, форму, способи й істор
Ий рівень.
1. Що означає термін «діалектика»? Яке його походження?
2. Дайте визначення поняттям «закон», «категорія».
3. Які форми діалектики Вам відомі?
4. Визначите зміст категорі
Ий рівень.
1. Що означає термін «метафізика»? Яке його походження?
2. У чому принципова відмінність діалектики від метафізики?
3 Чим пояснити що, з другої половини XIX століття, особливо в X
Нй рівень.
1. У чому різниця між діалектичним і метафізичним розумінням джерел розвитку?
2. У чому виражається суб'єктивістський підхід до протиріч? Які методи вирішення протиріч пропонує такий підхі
ЛІТЕРАТУРА.
1. Введение в философию: Учебник для вузов. В.2ч. Ч.П. Гл. 7.
2. Гегель. Наука логики. М., Политиздат. - 1970. - Т. 1.
3. Мир философии. Книга для чтения. К. 1-Раздел 3. С. 286-29
РОЗДІЛ ІІІ СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ
ТЕМА “ЦІННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА”
План
1 Феномен людини та основні тлумачення її походження.
2 Роль природно-історичног
Дискусійні питання
Словник
Нині, коли ми вступили у третє тисячоліття, зростає інтерес до проблем людини. Ким є людина? Чи можна вважати її унікальним творінням на Землі? Чому на відм
Феномен людини та основні тлумачення її походження
Пошук відповідей на ці та інші "вічні" питання відбито у численних міфах народів світу, в релігійних книгах, наукових працях та філософських текстах різних епох. Вивчаючи
Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини
Розглядаючи проблему людини, потрібно завжди враховувати як фактор спадковості, так і роль середовища, під впливом якого формується людина як природно-соціальна істота. Кожен з на
Природні, соціокультурні та духовні виміри людського життя
Визначення людини як особливої істоти дає уявлення про неї як про суперечливу єдність природного, соціального та духовного (варто додати — і душевного). Спробуємо розглянути це пита
Сутність людини та сенс людського життя
Будь-який феномен може бути осмислений неоднозначне — або через його порівняння з іншими сутностями чи явищами, або через розкриття його власної унікальної природи. Феномен людини
Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя
Духовні прагнення, ідеали, принципи, норми моралі належать не стільки до сфери дії інтересів, скільки до сфери цінностей. Стимули і причини людської діяльно
Поняття творчості, свободи і відповідальності
Серед загальнолюдських цінностей одне з чільних місць посідає феномен творчості. Кожна людина здійснює пошук ідеального, прекрасного, оскільки кожна людина прагне (хоча й по-своєму)
Повнота життя і щастя
Від самооцінки людиною свого життя залежить розуміння нею його повноти, а саме розуміння –від уміння цінувати кожну мить, сповнюючи життя діяльністю, роздумами, враженнями.
Поняття культури
Отже, слово культура – одне з найбільш популярних у роздумах про вічні людські проблеми. Вивченням культури займаються багато наук – історія, археологія, соціологі
Матеріальна та духовна культура
Як органічно випливає з попереднього матеріалу, загальноприйнятим є розмежування культури на матеріальну та духовну. Кожна з них, узята окремо, виражає поняття культури
Культура і цивілізація
Поняття "цивілізація" (від латинського civuilis – громадський, державний) з'явилося в середині XVIII ст. і часто вживалося з поняттям "культура" як його синонім для п
Сторичність культури. Спадкоємність, традиції і новаторство в культурі
Реальністю культури є й те, що вона виявляє себе історично. Поза історією говорити про розгортання культури неможливо. Адже принцип конкретно-історичного підходу, про який ішлося вище, повною м
Традиції – елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються з покоління в покоління й зберігаються в суспільстві протягом тривалого часу.
Традиції існують у всіх формах духовної культури. Можна говорити про наукові, релігійні, моральні, національні, трудові, побутові та інші традиції. Завдяки їм розвивається суспільство, оскільки м
Культура особистості
Звернення того чи іншого народу до цивілізаційних загальнолюдських засад неможливе поза розвитком культури особистості.
Культура особистості – ще один суттє
Культура, гуманізм, прогрес
Термін "гуманізм", "гуманістичний" виник в епоху Відродження і спочатку означав "людське", "світське" знання (studia humana) на противагу офіційно
Що прочитати?
Андреев ЮА. Три кита здоровья.– М., 1991.
Барді А.Ф. Загадковий світ людини. – К., 1988.
Жизнь после смерти. – М., 1991.
Новіков Б.В.
Запитання для самоконтролю
1. Як розуміти тезу, що людина є більше, ніж вона про себе знає?
2. Як можна довести або спростувати думку про те, що людина – космічний феномен?
3. Що таке соціал
Дискусійні питання
1. Французький художник Гоген одну зі своїх картин назвав так: "Звідкіля ми? Хто ми? Куди йдемо?" Які світоглядні питання містяться у цій назві?
2. Як ви розуміє
Словник
Абсолют— вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту. Відображає повну і завершену досконалість якоїсь речі, явища. Найчастіше властивості абсолюту приписуються Богу, духу,
Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного
Загальноприйнятим вважається те, що своєрідна інтерпретація поняття "дух" започаткувалася ще у міфології.
Дійсно, численні міфи стародавніх суспільств розповіда
Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного
Загальноприйнятим вважається те, що своєрідна інтерпретація поняття "дух" започаткувалася ще у міфології.
Дійсно, численні міфи стародавніх суспільств розповіда
Духовне – душевно організована соціальна визначеність людини.
При цьому підкреслимо доцільність такого тлумачення тільки при такому визначенні поняття "тіло": тіло – це форма існування тілесного.
Аналізуючи факти, що даю
Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини
Здатність людини реалізовуватися духовно зумовлює зміни уявлень людини, до яких насамперед належать плани майбутньої діяльності. Саме ці уявні плани майбутніх дій ціле-спрямовують
Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність
Основою відношення людини до світу є визнана суспільством значущість ряду предметів та подій, що слугують певними суспільними взірцями, мірами, вимогами, ідеалами. До цього ряду н
Інтелігентність – це рівень інтелектуальності людини (спільноти), що виявляється у її поведінці.
Інтелігентність є однією з невід'ємних складових умов духовності людини, її повноцінного духовного життя.
Слід зазначити, що інтелігентністю позначають не лише поведінку окремих людей, а й
Правда – це почуття і усвідомлення людиною будь-якого знання (істини чи хиби) як істини.
Щодо уявлень про об'єктивну дійсність згідно з людськими ідеалами, то саме людина є ніби критерієм оцінок притаманного об'єктивній дійсності. Тому такі оцінки не можуть бути визнані об'єктивною і
Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри, людини
Загальноприйнятим і простим є твердження, що людина не може жити без віри. Насамперед віру тлумачать як упевненість людини в існуванні якого-небудь явища, визнання його
Прекрасне і потворне
Наші уявлення про прекрасне і потворне зумовлюються передусім світоглядними принципами. Це уявлення еволюціонує в контексті соціально-культурних обставин, у духовній атмосфері пев
Як духовність потворне – це почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести чи принесло людям відразу.
Зв'язок краси з ціннісною орієнтацією людини було помічено ще нашими пращурами. Тому гармонія завжди визнавалася благом, а здатність виявляти її цілеспрямовано виховувалася через формування почу
Добро і зло – вінець духовності
За різних обставин кожна людина визначає (оцінює) конкретне ставлення оточення до себе та своє ставлення до близьких і знайомих. Найпоширенішим мірилом такої "оцінки" є
Добро – це почуття й усвідомлення людиною своєї здатності творити благо.
Поняття "зло" у загальній формі означає те, що є негативним, справляє руйнівний вплив на людину у її природних і суспільних проявах. Існує таке зло, як зло фізичне (біль, хвороба, еколо
Зло – це почуття і усвідомлення людиною своєї здатності робити шкоду.
Слід зазначити, що добро і зло можуть бути двома протилежними властивостями одного й того самого явища. Наприклад, вчення про мікросвіт і його застосування в енергетиці – це добро, а загроза тер
Що прочитати?
Бородай Ю.М. От фантазии к реальности. – М., 1995.
Енциклопедія про все на світі. – К., 1999.
Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут – К., 1999.
Запитання для самоконтролю
1. Яка відмінність між поняттями "дух" і "душа"?
2. Духовність: варіанти визначення.
3. Визначте поняття "тілесність".
4. Ін
Дискусійні питання
1. Духовність – потойбічний чи соціальний феномен?
2. Тілесність людини: природа і сутність.
3. Інтелектуальні здібності людини: межа і безмежність.
4. Ві
Словник
Авторитет– загальновизнане значення, вплив, поважність особи, організації, колективу, теорії тощо.
Герой– видатна своїми здібностями і ді
Новости и инфо для студентов