Особливості типу української філософської парадигми від давніх часів до ХVII ст. - раздел Философия, З дисципліни Основи філософських знань Бухгалтерський облік При Розгляді Першого Питання Студентам Слід Звернути Особливу Увагу На Те, Що...
При розгляді першого питання студентам слід звернути особливу увагу на те, що національна культура стає всесвітньо відомою тільки тоді, коли набуті цінності стають надбанням усього людства. Приклади культури всесвітнього значення є культура стародавніх Індії, Китаю, Греції і Риму. Не менш значущою, стародавньою за часом, оригінальною за своїм витвором є, українська культура, яка посідає вагоме місце в історії людської цивілізації. Невід'ємною складовою української культури є філософія.
Виникнення філософської думки в Україні пов'язане насамперед з появою такої історичної спільності людей, як український народ. Але кожен народ демонструє своє право на життя не тільки здатністю до виживання, а й силою духу взагалі, і філософського зокрема. Свідченням того, що ще за давніх часів український народ був високорозвинутою спільнотою, є результати дослідження Трипільської культури, а значно пізніше - геніальна пам'ятка українського народу V-ІХ ст., написана у ІХ і переписана в XVI чи в XVII ст., "Велесова книга".
Представлена у "Велесовій книзі" характерологія українського народу показує, що початки української філософії зумовлені духом віри, любові і надії, а вінцем цього духу є свобода.
Філософський світогляд, поданий у "Велесовій книзі", показує, що український народ вірить передусім у свої власні сили, здібності, що тільки завдяки діяльності можна досягти щастя і свободи: "Йдемо до полів наших трудитися, як боги веліли кожному чоловікові..." (с.18); "Маємо істинну віру, що не потребує людської жертви" (с.39). "Велесова книга", свідчить, що український народ пройнятий любов'ю до життя, до власної землі, відважний і сміливий у реалізації цієї любові: "...Ми відважні, коли боремося за життя..."(с.41). Ця любов пов'язана з величезною рішучістю і оптимізмом: "І одсічемо старе життя наше од нового, як січуть, рубають дрова в домах огнищах простих" (с.47).
Таким чином, філософія віри, надії любові і свободи, яку плекав український народ у стародавні часи, є породженням його власного, неповторного і нескореного духу. Студенти повинні розібрати більш детально особливості філософської думки Київської Русі. Виникнення філософії Русі відбувалось у процесі розв'язання суперечностей між слов'янським міфологічним світоглядом та християнством. Київська Русь - перша східнослов'янська держава, яка розвитком своєї культури продемонструвала приклад закономірного переходу і від релігійного до філософського рівня світогляду.
Отже, філософська думка України розвивається як етико-моральне вирішення цілої низки світоглядних проблем, як філософський дух морального спрямування. Це спрямування було співзвучне християнській культурі, тому справедливим є твердження про те, що філософія доби Київської Русі мала християнський характер.
Розвиток філософської думки у Київській Русі в межах християнського віровчення яскраво демонструють літописи та твори церковно-богословського характеру: проповідь, повчання та ін.
На початку XII ст. з'явилася "Повість временних літ", автором якої за традицією вважають ченця Печорського монастиря Нестора. "Повість временних літ" постає не тільки як літературний твір, а й як одна із пам'яток філософської думки. Вже тут ми можемо знайти терміни "філософ" та "філософствувати" (мається на увазі "промова філософа" перед князем Володимиром).
Філософське звучання мають "Слово про закон і благодать" (автор метрополіт Іларіон), "Послання" (автор Климент Смолятич), "Златоуст" (автор Кирило Туровський) та інші твори.
"Слово о полку Ігоревім" є не тільки видатною пам'яткою літератури Київської Русі, а й джерелом своєрідної філософської культури.
Основою цієї своєрідності є філософське тлумачення єдності, патріотизму і сили духу, а такожобразний характер твору.
Враховуючи попередній досвід історико-філософського аналізу, студентам слід показати, що філософська думка Київської Русі мала християнський характер, у ній переважала етична проблематика: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалося скрізь призму вічного конфлікту добра і зла. А в соціальній філософії домінували патріотичні ідеї єдності всіх руських земель, зміцнення і централізації держави для відсічі іноземними загарбникам необхідність розвитку культури та освіти.
Із становленням феодального ладу християнський характер української філософії змістився у бік утвердження патристичних і агіографічних ідей. Проповідувалась зверхність віри над знанням, вищою метою пізнання проголошувався Бог, а єдиним методом пізнання - божественне одкровення. Людина тлумачилась як істота, опоганена "первородним гріхом", тіло якої є вічним джерелом гріха, а душа визначалася безсмертною.
У XIV - XVI ст. філософію України оригінально представляли єресі. Філософські ідеї єретиків проявлялися у світоглядній оцінці діяльності церковної ієрархії, ченців. Єретики пропанували критичне ставлення до деяких православних догматів, церковних обрядів, розвивали думку про свободу волі, умовою реалізації якої вони вважали поширення освіти.
Всупереч філософським ідеям єретиків використовувалась схоластична філософія. Розвитку схоластики протидіяли гуманістичні ідеї, які почали поширюватись в Україні в XVI ст. До ранніх українських гуманістів належали Юрій Дрогобич (1450-1494), Павло Русин (1470-?) із Кросна, Лукаш із Нового міста, Станіслав Оріховський (1513-1566) та інші.
Філософія українських гуманістів мала яскраво виражені риси антропоцентризму. Так, С. Оріховський, на відміну від помістської точки зору, вважав, що кожна людина має самодостатню цінність, і від неї самої залежить, чи стане вона гідною високого призначення, чи перетвориться на тварину. Оріховський, замислюючись над вічним питанням про сенс людського життя, зазначав, що до безсмертного життя шлях треба торувати, живучи розважно, чесно й побожно на землі. А однією з основних чеснот людини він вважав самопізнання, що допомагає людині досягнути внутрішнього, духовного оновлення, морального вдосконалення.
Мислителі-гуманісти проявляли живий інтерес до світової історії та історичного минулого українського народу. Вони вважали історію вчителькою життя і радили вчитися на історичних прикладах, особливо на діяннях великих особистостей, діячів, полководців. Українські мислителі-гуманісти вважають історію засобом пробудження гордості народу за своє минуле, розвитку патріотичних почуттів, любові до Вітчизни. На основі патріотичного пафосу, громадянськості розвивалися патріотичні почуття, національна свідомість, історична традиція. Наприкінці XVI ст. починається новий етап у розвитку духовної думки в Україні. Цей етап позначається становленням нової характерології, що виникає на ґрунті формування української версії реформаційної ідеології та ренесансного гуманізму
Студенти повинні звернути увагу, що важливу роль у розвитку філософської культури тогочасної України відіграла Острозька академія - перша українська школа вищого типу.
В Острозькій академії був сконцентрований значний науковий інтелектуальний потенціал, що сприяло інтенсифікації процесів взаємообміну ідеями, духовного взаємозбагачення їх носіїв (острозьких книжників). У цьому взаємообміні і взаємозбагаченні народжувалась особлива філософія, в основі якої лежала ідея обґрунтування необхідності збереження й розвитку старослов'янської мови, вимога абсолютної точності при перекладах з грецької мови на старослов'янську священних і богослужбових книг. Особливе місце займала віра в чудодійну силу старослов'янської мови. Твори Герасима Смотрицького, Йова Княгиницького, Івана Вишенського (бл. 1538-після 1620) показували, що здобуття навичок розрізнення численних смислових відтінків слів, проникнення в їхню приховану духовну сутність є одночасно й процес становлення людини як особистості, її самостворенням.
Визначний діяч Львівської, а потім і Київської братських шкіл Ісагія Копинський у своєму творі "Алфавіт духовний" досліджує з філософської точки зору проблему людини. Він розглядає людину з позицій піднесення в ній морального, розумного й духовного начал, які розкриваються в процесі самопізнання. Пізнаючи себе, людина розкриває свою двонатурність, те, що вона тілесна і духовна, зовнішня і внутрішня. І перед нею виникає дилема, чому віддати перевагу: минущому, суперечливому, тлінному світові, з яким вона пов'язана тілом, чи своєму внутрішньому єству, розуму, безсмертному духові, яким вона подібна до Бога. І. Копинський радить людині обрати другий шлях, що, на його думку, веде до пізнання Бога, єднання з ним, досягнення блаженства не лише на небі, а й на землі.
Розглядаючи зазначену тему студентам слід ознайомитись з філософською ідеєю такого представника Київського братства, як Кирило Транквіліон-Ставровецький Транквіліон розглядаючи проблему "Бог-світ", створює вчення про чотири світи. Перший - це світ невидимих духовних сутностей, що належать до небесної ієрархії; другий - макрокосм, світ видимих тілесних речей у якому живе людина; третій - сама людина, мікрокосм; четвертий - поєднання злих людей і грішників із дияволом, який певною мірою є самостійним творчим началом зла.
Транквіліон розрізняючи чотири світи, передусім показує, що не весь світ - зло. Він наголошує на красі й доброті тілесного світу, в тому числі тіла й тілесних почуттів людини.
Помітним представником другого періоду братського руху є Мелетій Смотрицький (прибл. 1572-1633), який, на відміну від попередників, надає суспільно-громадянського спрямування своїм працям. Проблема людини, її душа, критика морально-соціальних вад тогочасного суспільства набувають у нього підпорядкованого значення.
Шляхом розвитку гуманістичних традицій і загального піднесення рівня філософської думки в Україні йшов і Касіян Сакович.
Найбільш яскраво його філософські шукання відображені в написаних ним посібниках для братських шкіл: "Аристотелівські проблеми, або питання про природу людини" та "Трактат про душу".
Незважаючи на те, що філософія братських шкіл була обмеженою, своїм розвитком вона спонукала до нових творчих шукань, які й відбувалися у філософії видатних діячів Києво-Могилянської академії, що виникла в 1632 році на базі братської школи Київського Богоявленського братства.
При розгляді питання особливості філософської думки Києво-Могилянської академії студенти повинні зрозуміти, що у Києво-Могилянській академії, заснованій Петром Могилою (1597-1647), вперше в Україні філософію викладали окремо від теології. Однак філософські курси, які тут читалися, були значною мірою схоластичними. Хоч це не було повторенням схоластики Заходу, а швидше використанням на українському ґрунті західної філософії у поєднанні із сучасними досягненнями прогресивної наукової думки.
Видатні професори Києво-Могилянської академії розуміли філософію як систему дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом, а також як дослідницю життя й доброчесності. Істину вони ототожнювали з вищим буттям, тобто з Богом, якого називали також природою, яка творить. Будучи переконаними у раціональності світу, професори академії шукали істину на шляху дослідження наслідків Божої діяльності створеної природи.
Слід відмітити також, що професор академії І. Гізель (бл. 1600-1683), зокрема, описує процес пізнання відповідно до поширеної у схоластиці теорії образів. Речі зовнішнього світу, діючи на органи чуття, посилають їм, на його думку, чуттєві образи. Останні, потрапляючи на якийсь із органів чуття, відбиваються на ньому і стають "закарбованими образами". Закарбований образ, діючи на відповідний орган чуття, викликає відчуття, внаслідок чого цей закарбований образ стає вже відображенням. У свою чергу відображений образ, що містить певну інформацію про якусь річ, стає об'єктом діяльності внутрішнього чуття.
Згодом деякі професори академії заперечували теорію образів. Так, Г. Кониський вважав, що відчуття виникають в органах чуття в наслідок модифікації анімальних духів, яка відбувається або в результаті безпосередньої дії об'єктів, або спричиняється субстанціональними потоками. Ця концепція мала на меті усунення зайвих проміжних ланок між об'єктом і суб'єктом сприйняття.
Отже, здобуття істини мислилося викладачами Києво-Могилянської академії як результат складного процесу пізнання, здійснюваного на двох рівнях - чуттєвому і раціональному. Важливим джерелом пізнання вони, на відміну від своїх вітчизняних попередників, вважали чуттєвий досвід.
Аналогічно І. Гізелю і Г. Кониському уявляв собі процес здобуття істини Феофан Прокопович (1681-1736). Визначаючи важливу роль чуттєвого знання в його осягненні особливого значення надавав спогляданню. Досвід і споглядання він вважав двома мечами вченого, на які той має спиратися, щоб уникнути небажаного шкутильгання. У курсі філософії Ф.Прокоповича, на відміну від курсу І.Гізеля, вже відчутні елементи емпіризму. Предметом істинного пізнання Ф.Прокопович вважає те загальне, що повторюється, тотожне в речах, що відтворюється в поняттях. Сутність методу пізнання він визначає як спосіб винайдення невідомого через відоме і вважає, що розробкою такого вміння, способу або методу пізнання має займатися логіка. Істинне пізнання Прокопович характеризує як певне, очевидне й вірогідне.
У філософському курсі Геогргія Щербацького (1725-?) простежується дещо інше розуміння філософії і шляху пошуку істини. Г.Щербацький визначає філософію у дусі картезіанського раціоналізму, вказуючи на неї як на науку.
Серед натурфілософських проблем, що розглядалися у філософських курсах Києво-Могилянської академії, значна увага приділялася проблемі руху. Рух розумівся як зміна певного кінцевого стану: природний рух - до відповідного даному тілу стану спокою, а вимушений - до цільового прагнення двигуна. За такого підходу рух розумівся як взаємодія протилежностей.
Значну увагу приділяли вчені Києво-Могилянської академії проблемі взаємозв'язку волі й розуму. Визнаючи свободу волі, вони пріоритетного значення надавали переважно розумові. Останній, на їхню думку, здійснює моральний вплив на волю, даючи їй різні варіанти вибору між добром і злом. При цьому вони наголошували на необхідності гармонізації раціонального й вольового моментів у людині, що сприяло б здійсненню нею такого життєвого шляху, який привів би її до мети, тобто блага, щастя.
Вчені Києво-Могилянської академії зробили значний внесок у розвиток філософії права.
Все темы данного раздела:
РОЗДІЛ 1
ТЕМА “ВСТУП. ФІЛОСОФІЯ, ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ”
План
1. Дофілософські світогляди і картини світу.
2. Філософія як світогляд.
3. Мат
Поняття світогляду.
Філософія - світоглядна форма свідомості. Однак не всякий світогляд можна назвати філософським. Насамперед, необхідно відзначити, що світогляд – це соціально-історичний феномен, що виник з появою л
Міфологічні світогляди.
Кожний, хто знайомий з міфами Древньої Греції або з міфами інших народів, знає, що протягом сотень і тисяч років люди жили як би в особливому світі мрій і фантазій. Ці вірування і уявлення грали в
Релігійний світогляд.
З надр ще не розчленованої, не диференційованої суспільної свідомості розвився релігійний світогляд. Як і міфологія, релігія звертається до фантазії і почуттів. Це можуть бути дуже високі почуття л
Дофілософське мислення і філософія.
Релігія ближче до філософії, чим міфологія. Погляд у вічність, ціннісне сприйняття життя, пошук вищих цілей і змістів притаманні усім формам свідомості. Однак є і розходження. Релігія - свідомість
Філософія як світогляд.
2.1. У масовій свідомості філософія нерідко представляється чимось дуже далеким від реального життя. Філософствування в такому розумінні - це просторікувате, туманне міркування, іс
Специфіка філософського знання.
Міцним фундаментом філософії є розуміння світу і людини з позицій розуму і знань. Виникає філософія на основі потреби в такому розумінні світу, що дозволило б визначитися людині в цьому світі. Поло
Основне питання філософії і його дві сторони.
Філософія - це навчання про сутність світу і про людину. Споконвічний рубіж філософії - це система відносин «світ - людина». Для філософії принципово важливо не роздільний розгляд ц
Матеріалізм та ідеалізм - основні філософські напрямки.
Протилежні рішення першої сторони розділяють філософів на два основних напрямки: матеріалізм і ідеалізм.
Ідеалізм є такий тип і такий спосіб філософствування, що активну, творчу роль у сві
Гносеологія.
Протилежні рішення другої сторони поділяють філософів на тих, хто визнає пізнаванність світу, відповідність образів свідомості явищам дійсності, і тих хто, заперечує це. Останній напрямок одержав н
Поняття світогляду
Такий висновок зобов'язує нас до розгляду природи, сутності, структури й особливостей розвитку поняття "світогляд".
Часто під світоглядом розуміють сукупн
Поняття світогляду
Такий висновок зобов'язує нас до розгляду природи, сутності, структури й особливостей розвитку поняття "світогляд".
Часто під світоглядом розуміють сукупн
Мораль і світогляд
Досвід і мудрість як принципи формування і розвитку світоглядної культури з необхідністю ведуть людину до сфери моралі. Мораль – це сфера соціального, що існує як систем
Мистецтво і світогляд
Світоглядні орієнтири людини і суспільства мають також мистецьки окреслений характер.
Мистецтво – це відображення людиною світу в художніх образах, естетичне освоє
Скульптура відіграє важливу світоглядну роль, оскільки сприяє формуванню ідеалів, дає змогу людині побачити себе збоку.
До найдавніших видів мистецтва належить і декоративне мистецтво – широка галузь мистецтва, пов'язана з естетично-художнім формуванням матеріального середовища, що створюєт
Сторичність світогляду
Моральний і мистецький аспекти формування і розвитку світогляду показують, що відношення "людина – світ" у своєму прояві має конкретний, всеохоплюючий, просторово-часовий
Міфологія як світогляд
Коли на рівні звичайного (буденного) світогляду мова заходить про міфи і міфологію, то передусім в уяві постають прадавні казки і легенди, перекази і думи, в яких поетично, наївно
Загальна характеристика релігійного світогляду
Надзвичайно цікавим і своєрідним проявом світоглядної культури є картина світу, яку творить релігійне орієнтована свідомість людини.
Релігійний світогляд (релігія) був і за
Особливості наукового світогляду
Значним кроком в історії розвитку світоглядної культури людства стала наука, або науковий підхід до аналізу, пояснення і характеристики відношення "люд
Філософія і світогляд
Коли мова заходить про прогрес світоглядної культури, то його завжди пов'язують із філософією, адже вона є одним із видатних надбань людської цивілізації, жи
Філософія та життя.
В процесі вивчення цієї теми студенту необхідно з'ясувати місце філософії в самопізнанні людини та в пізнанні світу в цілому, визначити функції світогляду та мислення, знати основні теми і типи філ
Місце філософії в самопізнанні людини.
Видатний філософ Кант (XVIII ст.) вважав філософію "природною схильністю душі", бо не хлібом єдиним жива людина, вона прагне іноді подивитися на зірки, піднятися над повсякденністю, погля
Філософія і наука. Функції філософії.
Філософія виникла раніше за науку. За своїм походженням вона - донаукова форма свідомості. З виникненням науки, особливо науки досвідної та математичної (XVII ст.), повстало й реальне питання про в
Питання для обговорення
1. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
2. Структура світогляду.
3. Історичні типи світогляду та філософії.
Питання для контролю та с
Сторичні типи філософії та філософствування
Тема займає значне місце в навчальному курсі і розглядається на 4 лекціях та 4 семінарських заняттях, ряд проблем в межах цієї теми виноситься на самостійне вивчення.
При вивченні цієї тем
Сторія філософії, її періодизація.
Чому історія філософії вивчається в курсі сучасної філософії? Дійсно, багато наук при їх засвоєнні, вивченні студентами не потребують розгляду своєї історії. Наприклад, щоб бути хорошим сучасним фі
Рівень.
1. У якій формі людина усвідомлювала навколишній світ і своє власне життя до виникнення філософії?
2. Чи мають місце прояви дофілософського способу мислення зараз, у цивілізованому світі,
Запитання для самоконтролю
1. Яке найбільш прийнятне визначення світогляду?
2. Який структурний вибір світогляду вам до вподоби?
3. У чому полягає сутність мудрості?
4. Що є основою
Дискусійні питання
1. Який світогляд найефективніший у сьогоденні?
2. Співвідношення понять "світогляд" і "ідеологія".
3. У чому проглядається взірець світоглядно
Словник
Абсолютизувати– робити щось безумовним, самодостатнім.
Абстракція– мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою спрощення,
Особливості та фундаментальні проблеми античної філософії.
У чому полягають особливості античної філософії та які її фундаментальні проблеми? Антична філософія - це філософія давніх греків та давніх римлян. Вона існувала з 6 ст. до н.е. по 6 ст. н. е., бли
Характерні риси античних філософських вчень.
Антична філософія являє собою сукупність вчень, що розвинулися з VI ст. до н.е. до VI ст. н.е. Як правило, початок її пов'язують з ім'ям Фалеса Мілетського (625-547 р.р.), а кінець - з декретом рим
Сторико-філософський процес
Критерії типологізації (засади)
Філософи
Гносеологічне
Гносеологічне (пізнання)
Ставлення
Теми рефератів
1. Філософія Мілетської школи.
2. Філософія елеатів.
3. "Ідеальна держава" Платона та сучасність.
4. Поняття душі в філософії Аристотеля та сучасність.
Антична філософія
1. Основні етапи античної філософії.
2. Основні проблеми античної філософії.
3. Хто такі натуралісти?
4. Хто такі софісти?
5. Головний предмет філософських роздумі
Антична філософія
1. Засновник ідеалістичної філософії.
2. Головне філософське відкриття Платона.
3. Головне призначення філософії за Платаном.
4. Представник філософського "реал
Філософія середньовічної Європи.
Середньовічна європейська філософія - надзвичайно важливий змістовний та тривалий етап в історії філософії, пов'язаний передусім з християнством. Головна відмінність середньовічного мислення поляга
Гуманістичний характер філософії епохи Відродження.
"Ренесанс" або "Відродження" - важливий етап в історії філософії, Ренесанс в Європі (передусім в Італії) займає період з 14 по 16 ст.
Сама назва епохи говорить про відр
Питання, для дискусії та роздумів
1. Як відповідали на питання про сполучення свободи волі людини та божественної необхідності філософи середньовіччя і як на це питання відповідаєте ви?
2. Чи погоджуєтеся ви з твердженням
Середньовічна філософія
1. Основні етапи середньовічної філософії.
2. Представники "схоластики".
3. Представники "патристики".
4. Головний напрямок "патристики"
Філософія епохи Відродження.
1. Головна особливість філософії Ренесансу.
2. Особливість ренесансної культури та філософії ренесансу.
3. Особливість філософії знання епохи Відродження.
4. Автори
Суттєві риси та принципи німецької класичної філософії.
При розгляді першого питання студентам слід звернути увагу, що німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, що охоплює напружений, дуже яскравий за своїми р
Філософія Канта, Фіхте, Шеллінга.
При вже безпосередньому вивчення конкретних представників філософської думки німецької класичної філософії необхідно вказати, що родоначальником німецької класичної філософії вважається Іммануїл Ка
Вчення Г.Гегеля
Студентам необхідно знати, що вчення Г.В.Ф.Гегеля є вищим досягненням німецької класичної філософії. Воно характеризується виключною широтою та глибиною змісту, важливістю та багатогранністю постав
Філософська система Л.А. Фейєрбаха.
Студентам слід звернути увагу на те, що філософська система Фейєрбаха закінчує період німецької класичної філософії. Вона є нетрадиційною як у самій постановці проблем, так і в їх вирішенні, і в ць
Питання для обговорення
1. Проблеми знання, методу у філософії Новогочасу.
2. Філософське обґрунтування Нової картини світу.
Питання для контролю та самоконтролю.
1. В чом
Філософія Нового часу
1. Суттєві риси філософії Нового часу.
2. Головні філософські напрямки Нового часу.
3. Головна риса емпіризму.
4. Представники емпіризму.
5. Головний метод пізнанн
Некласична філософія кінця XIX - поч.ХХ ст.
Студентам необхідно досконало висвітлити і показати, що філософія сьогодні є засобом критичного аналізу, усвідомлення найзначніших, універсальних процесів і проблем, від яких залежить розвиток суча
Екзистенціальна філософія та її різновиди.
Студенти мають визначити особливості екзистенціальної філософії та виявити, що однією з провідних течій суспільної думки XXст. є екзистенціальна філософія, що на перший план висунула ідею абсолютно
Сучасна західна філософія.
1. Особливості сучасної світової філософії.
2. Основні напрямки сучасної філософії.
3. Різновиди екзистенціалізму.
4. Представники екзистенціалізму.
5. Представник
Сучасна західна філософія.
Визначте філософські напрямки:
1. Герменевтика
2. Модернізм
3. Неопозитивізм
4. Неотомізм
5. Неофрейдизм
1. Напрямок, що передбачає пріоритет науков
Філософія Г. Сковороди і Т. Шевченка
Чільне місце при розгляді українських філософів займає вихованець Києво-Могилянської академії Г.С.Сковорода (1722-1794). Студенти повинні звернути увагу, що він є родоначальником української класич
Філософія України ХІХ-поч.ХХ ст.
Студенти мають знати, що значний вплив на розвиток філософії в Україні мала творчість українського вченого зі світовим ім'ям, визнаного фахівця в галузі загального мовознавства, фонетики, граматики
Питання для дискусії та міркування.
1. Чому міфологічні уявлення давніх слов'ян про граничні підстави людського буття вчені відносять до передісторії філософії, а погляд на ці самі питання у пам'ятках культури Київської Русі аналізує
Картка №9
1. Характерна риса міфологічної свідомості.
2. Характер уявлень про людину у давньоукраїнській літературі.
3. Особливість давньоукраїнсько
Питання для контролю і самоконтролю
1. Визначте передренесансні ідеї в філософській культурі України кінця XV ст.
2. Що є неоплатонізм, "ареопагітики" та ісихазм?
3. Який внесок зробили у розвиток г
Теми рефератів
1. Гурток київських книжників.
2. Філософські ідеї діячів Острозького культурно-освітнього центру.
3. Філософські погляди І Вишенського.
4. Філософія у братських ш
Філософія в Україні ХV-ХVІІ ст.
1. Головна проблема неоплатонізму.
2. Головне завдання гуртка київських книжників.
3. Київські книжники.
4. Представники Острозького культурно-освітнього осередку.
Античні мислителі про буття.
Перші філософські концепції буття були запропоновані Парменидом, Гераклітом, Демокритом, Платоном, Аристотелем.
Парменид (VI в. до н.е.) розділяє світ на дві частини: першу - мінливу, тимч
Уявлення про буття в XVII - XVIII в.в.
Нові концепції буття формуються в XVII-XVIII в.в. у період бурхливого розвитку науки, техніки і матеріального виробництва.
Буття розглядається матеріалізмом як фізична реальність, що проти
Розуміння буття в ХХ в.
У різних напрямках сучасного ідеалізму сутність буття розкривається, виходячи з аналізу станів тримання свідомості. Це чітко проглядається в неокантіанстві, неопозитивізмі, екзистенціалізмі і т.д.
Античні мислителі про матерію.
Первісні уявлення про матерію виникли вже в далекій давнині. Спираючись на повсякденний досвід спостереження, древні матеріалісти висловлювали припущення про те, що всі явища навколишнього світу ма
Уявлення про матерію в XVII - XVIII в.в.
У XVII - XVIII в.в. складається нове розуміння матерії. У цей період від філософії відбруньковуються й одержують розвиток як самостійні галузі математичні, природні і суспільні сфери знання. Найбіл
Фізичний ідеалізм» про матерію.
Більшість учених другої половини XIX в. стояли на позиціях метафізичного матеріалізму. Обмеженість поглядів стала очевидною для вчених - натуралістів на рубежі XIX -XX століть, коли почалася револю
Діалектичний матеріалізм про матерію.
Неспроможність тверджень махізму і своє розуміння матерії дав В.І. Ленін. Він визначив матерію як філософську категорію, що позначає об'єктивну реальність, що існує поза і незалежно від людини і її
Поняття руху.
Способом існування матерії є рух.
Рух є внутрішньо властивий матерії атрибут (атрибут - необхідна, істотна, невід'ємна властивість об'єкта). Рух, як і матерія, вічний і нестворений. Рух є
Рух і спокій.
Рух внутрішньо суперечливий. Він абсолютний і відносний. Рух абсолютний, як абсолютна сама матерія. У повсякденному мисленні рух, як правило, ототожнюється з переміщенням у просторі. А через те, що
Рух і розвиток.
Процеси, пов'язані з перетворенням якості предметів, з появою нових якісних станів, характеризуються як розвиток. Процес розвитку - це завжди перехід однієї якості в іншу, спрямоване формування нов
Форми руху матерії.
Кожному структурному рівню матерії відповідає своя форма руху матерії: механічна, фізична, хімічна, біологічна, соціальна. Форми руху матерії взаємозалежні. Так механічний рух обумовлений глибинним
Поняття простору і часу.
Для повсякденних-життєвих уявлень простір і час - щось звичне, відоме і навіть якоюсь мірою очевидне. Але це далеко не так.
Задамося питанням, який зміст категорій «простір» і «час».
Субстанціональна концепція простору і часу.
Ідея субстанціонального простору і часу міститься в поглядах Демокрита. Ньютон (1643 – 1727 р.р.) розвив цю ідею, що стала основою метафізичного матеріалізму. Відповідно до цієї концепції, простір
Реляційна теорія простору і часу.
Основи цієї концепції заклали Аристотель і Лейбниц. На відміну від Ньютона, Лейбниц (1646 - 1716 р.р.) розглядає простір і час не як особливі субстанціональні сутності, а як форми існування матерії
Абсолютність і відносність простору і часу.
До найважливіших властивостей простору і часу варто віднести їх абсолютність і відносність.
Абсолютність простору і часу полягає в тому, що вони є загальними і необхідними формами існуванн
Властивості простору і часу.
Простір і час характеризуються також рядом властивостей, спільних для усіх відомих структурних рівнів матерії. Властивостями простору є його тривимірність і оборотність. Положення будь-якого об'єкт
Ий рівень.
1. Як розумів буття Парменид?
2. Як розумів буття Платон?
3. Як розуміли буття в ХVІІ-ХVІІІ в.в.?
4. Що таке онтологія?
5. Що таке субстанція?
6. Як роз
Ий рівень
1. Визначите, до яких філософських напрямків можна віднести наступні судження:
а) Простір і час - «форми людської свідомості».
б) Простір і час - «не прості форми явищ, а корінні
ЛІТЕРАТУРА
1. Асмус В.Ф. Античная философия. - Учеб. пособие. Изд. 2-е, доп. - М., «Высшая школа», 1976.
2. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч II: Гл. V,VI
3. Виц Б.Б. Демокри
Відображення як загальна властивість матерії.
Категорія свідомості дозволяє розкрити дивну здатність людини - відтворювати у своїх ідеальних образах об'єкти і властивості навколишнього світу, їх взаємозв'язки і взаємодії.
Свідомість є
Поняття відображення і форми відображення
З найпростішою формою відображення ми зустрічаємося в неорганічному світі (провідник нагрівається і подовжується, якщо він включений в електричний ланцюг). Це пасивне відображення. Воно здійснюєтьс
Поняття свідомості.
Свідомість - вища форма відображення дійсного світу, властива тільки людині. Вона зв'язана з членороздільною мовою, логічними узагальненнями, абстрактними поняттями.
«Ядром» свідомості, сп
Самосвідомість - найважливіша відмінність психіки людини від психіки самих розвитих представників тваринного світу
Самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого положення в суспільстві. Якщо свідомість є знання про інше, то самосвідомість - знан
Свідомість і праця.
Процес становлення людини і її свідомості був процесом розкладання інстинктивної основи психіки тварин. Він відбувався під впливом праці і мови.
Зачатки праці характерні для австралопітекі
Рука і свідомість.
Мозок як орган свідомості розвивався разом з рукою як органом праці. Саме рука як «сприймаючий» орган давала повчальні уроки іншим органам почуттів, наприклад, оку. Активна рука вчила голову думати
Свідомість і мова.
Формування свідомості людини неможливо без мови. Мова така сама древня, як і свідомість. Людська мова відірвалася разом зі свідомістю від своєї ситуативності. Звичайно, тварини теж уміють повідомит
Свідомість і мова.
Формування свідомості людини неможливо без мови. Мова така сама древня, як і свідомість. Людська мова відірвалася разом зі свідомістю від своєї ситуативності. Звичайно, тварини теж уміють повідомит
Структура мозку і свідомості.
Вчення про мозок пройшло тривалу історію. Виділяються дві основні тенденції:
1) концепція строгої локалізації психічних явищ;
2) точка зору, відповідно до якої мозок функціонує як
Кібернетика і свідомість.
Знання механізму мислення, а також самого «апарата» мислення (людського мозку) має в наші дні особливе науково-технічне значення. Воно надає людині можливість моделювати певні розум
Філософські ідеї про сутність свідомості.
Прихильники об'єктивного ідеалізму розглядають свідомість, дух, ідею як єдину вірну реальність, активну настільки, що вона здатна виступати творцем (деміургом) дійсності.
Суб'єктивно - іде
Вульгарний матеріалізм про свідомість.
Деякі представники філософії і природознавства (К. Фогт, Л. Блюхер, Я. Молешотт та ін.) прагнули назвати думку матеріальною. Вони думали, що свідомість є різновид речовини, зводили свідомість до її
Рівень.
1. Чи можна зрозуміти природу людської свідомості, вивчаючи тільки людський мозок?
2. Чи може машина «мислити»? У чому відмінність її роботи від діяльності людського мозку?
3. Чи
Рівень.
1. Свідомість, говоримо ми, ідеальна, вторинна стосовно матерії. Чи означає це, що свідомість не робить впливу на матеріальний світ?
2. Чи впливають ідеальні образи нашої свідомості на пра
ТЕМА “ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”.
План
1. Пізнання як предмет філософського аналізу.
2. Співвідношення почуттєвого і раціонального пізнання
3. Істина й омана.
4. Наука як об'єктивне і пред
Сторія питання.
Філософське вирішення питання про пізнаванність світу і його законів історично мінялося. У ньому відбивався рівень знань про світ, накопичений окремими науками на кожному історичному етапі. Нерозви
Відображення - найважливіше поняття діалектико-матеріалістичної гносеології.
Пізнання є моментом матеріальної взаємодії суб'єкта й об'єкта. У силу цього воно одночасно є й об'єктивним і суб'єктивним. Пізнання тотожне об'єкту, тому що у своєму змісті повинно збігатися з ним.
Відображення - найважливіше поняття діалектико-матеріалістичної гносеології.
Пізнання є моментом матеріальної взаємодії суб'єкта й об'єкта. У силу цього воно одночасно є й об'єктивним і суб'єктивним. Пізнання тотожне об'єкту, тому що у своєму змісті повинно збігатися з ним.
Дність пізнання і практики.
Розглядаючи третю умову, що допомагає перебороти труднощі в розумінні пізнання, слід звернутися до практики, як методологічної основи, на підставі якої формується і розвивається діалектико-матеріал
Почуттєве пізнання і його форми.
Почуттєве пізнання є пізнання, що здійснюється за допомогою органів почуттів. Почуттєве пізнання здійснюється в трьох основних формах: відчуття, сприйняття, уявлення.
Відчуття - це найпрос
Раціональне пізнання і його форми.
Почуттєве пізнання є першою і необхідною ступінню пізнання, але воно не дає можливості зрозуміти внутрішню сутність предметів, явищ, розкрити закономірності, ними керуючі. Цю задачу людина вирішує,
Стина й омана.
Істина й омана є основними протилежними характеристиками відношення пізнавального образа, людських знань до об'єкта. Істинним є образ, що відповідає, адекватний відбиваному об'єкту.
Стина й омана.
Істина й омана є основними протилежними характеристиками відношення пізнавального образа, людських знань до об'єкта. Істинним є образ, що відповідає, адекватний відбиваному об'єкту.
Стина як процес.
Форму вираження об'єктивної істини, що залежить від конкретних історичних умов, що характеризує ступінь її точності, строгості і повноти, яка досягнута на даному рівні пізнання, називають відносною
Стина й омана.
Істина, як і все інше, у чистому виді існує тільки в абстракції, а кожен дійсний процес руху пізнання означає рух від неістинного до істинного, і він не вільний від моментів ілюзорності, оман. Будь
Поняття науки.
Наука є основна форма людського пізнання. У задачу філософського розуміння світу входить формування уявлень про те, що таке наука, як вона побудована, як розвивається, що вона може, а що їй недосту
Відмінність науки від мистецтва.
Як уже було сказано, наука прагне до логічного, об'єктивного знання, до «мислення в поняттях». Мистецтво ж часто відносять до «мислення в образах». Це розходження в способах мислення зовсім не озна
Становлення науки.
Окремі елементи наукового знання почали формуватися в древніх суспільствах (Єгипет, Індія, Китай). Виникнення науки відносять до 6 в. до н.е., коли склалися перші теоретичні системи в Древній Греці
Елементи логічної структури науки.
Наука як система знання має свою структуру. Зміст науки в період її виникнення складали геніальні здогади, фантастичні уявлення, деякі факти. З того моменту, як із синкретичного (цілісного) знання
Загальнологічні методи пізнання.
Для того щоб пізнати предмет, його необхідно спочатку розчленувати (думкою чи практично) на складові частини, а потім, вивчивши їх, знову об'єднати і скласти досить глибоке знання про нього. Ця мет
Наукові методи емпіричного дослідження.
Найважливіший метод емпіричного дослідження - спостереження. Спостереження є цілеспрямоване сприйняття явищ дійсності, у ході якого ми одержуємо знання про зовнішні сторони, властивості, відносини
Наукові методи теоретичного дослідження.
Сучасна наука все більше проникає в структуру об'єктивних явищ, широко використовуючи при цьому такий прийом теоретичного мислення як формалізація. Формалізація є побудова абстрактно-математичної м
Етика науки.
У науці, як у будь-якій сфері людської діяльності, діють етичні норми, що визначають, що припустимо, а що неприпустимо для вченого. У нормах наукової етики знаходять своє втілення з
Соціальна відповідальність ученого.
Проблема соціальної відповідальності вченого має глибокі історичні корені. Широко відомі слова біблійного проповідника Еклесіаста: «... у великій мудрості багато суму; і хто множить пізнання, множи
Рівень.
1. Виправте таке висловлення: тільки успіх може відрізнити пізнання від омани.
2. Чи можна вважати, що природничі науки весь свій зміст одержали з зовнішнього світу, що вони за своїм поход
ЛІТЕРАТУРА
1. Введение в философию: Учебник для вузов. В.2ч. Ч.II. Гл. 12.
2. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов /А.Н. ССР, Ин-т философии; Общ., ред. и вступ. стать
Античні філософи про діалектику.
Поняття «діалектика» означало в грецькій мові мистецтво вести бесіду, міркувати. В історії філософії зміст поняття змінювався і розвивався.
У древній Греції високо цінувалося уміння доводи
Гегель про діалектику.
Згодом стало ясно, що вести діалог можна не тільки в живій суперечці, але і з людьми, що жили задовго до нас або знаходяться далеко. Можливий діалог епох, культур. Так був зроблений висновок про те
Гегель про діалектику.
Згодом стало ясно, що вести діалог можна не тільки в живій суперечці, але і з людьми, що жили задовго до нас або знаходяться далеко. Можливий діалог епох, культур. Так був зроблений висновок про те
Альтернативи діалектики.
Альтернативами діалектики виступають метафізика і релятивізм. Метафізика є однобічність, абстрактність, абсолютність того чи іншого моменту в складі цілого при розгляді різних проблем, явищ і проце
Поняття категорії.
Філософські категорії - це поняття, що відбивають загальні, універсальні зв'язки предметів і процесів дійсності.
Для діалектики характерне формування парних категорій, що відбивають «поляр
Одиничне і загальне.
Одиничне характеризує окремий предмет, явище, процес, що відрізняється від інших процесів. Загальне - об'єктивно існуючу подібність характеристик одиничних предметів. Пізнання світу з погляду співв
Частина і ціле.
Важливе місце у філософському світорозумінні здавна посідали питання «будови» світобудови. З чого усе складається і на що перетворюються речі при їхньому руйнуванні? Чи утворюють численні і різнома
Елементи і структура.
Поняття системи. Ідея системності формувалася поступово. Вагомий внесок у її розвиток внесла німецька ідеалістична філософія. Відповідно до Канта - наука - не агрегат, а система, у якій ціле - чітк
Принцип системності.
Як системний можна розглядати будь-який об'єкт. Але не до всіх об'єктів доцільно застосовувати принципи і методи системного підходу. Системний підхід потрібний там, де системні «ефекти» виражені до
Принцип детермінізму.
Відповідно до цього принципу, реальні природні, суспільні, психічні явища і процеси детерміновані, тобто виникають, розвиваються і знищуються закономірно, у результаті дії певних причин, обумовлені
Поняття закону.
Визначені необхідні зв'язки чи відносини називаються законами. Закон є те, що неминуче виявляється при відповідних умовах. Наприклад, закон вартості, що виражає обумовленість ціни товару суспільно
Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
Розглядаючи становлення і розвиток об'єктивного світу, ми неминуче зіштовхуємося з питаннями: який механізм розвитку, які причини, джерела розвитку? Які тенденції розвитку?
Закон взаємного
Закон єдності і боротьби протилежностей.
Розвиток здійснюється шляхом взаємного переходу кількісних і якісних змін. Але що є причиною, джерелом розвитку? На це питання відповідає закон єдності і боротьби протилежностей. Кожна річ є внутрі
Закон заперечення заперечення.
Закон єдності і боротьби протилежностей органічно зв'язаний із законом заперечення заперечення. Особливість даного закону діалектики полягає в тому, що він визначає напрямок, форму, способи й істор
Ий рівень.
1. Що означає термін «діалектика»? Яке його походження?
2. Дайте визначення поняттям «закон», «категорія».
3. Які форми діалектики Вам відомі?
4. Визначите зміст категорі
Ий рівень.
1. Що означає термін «метафізика»? Яке його походження?
2. У чому принципова відмінність діалектики від метафізики?
3 Чим пояснити що, з другої половини XIX століття, особливо в X
Нй рівень.
1. У чому різниця між діалектичним і метафізичним розумінням джерел розвитку?
2. У чому виражається суб'єктивістський підхід до протиріч? Які методи вирішення протиріч пропонує такий підхі
ЛІТЕРАТУРА.
1. Введение в философию: Учебник для вузов. В.2ч. Ч.П. Гл. 7.
2. Гегель. Наука логики. М., Политиздат. - 1970. - Т. 1.
3. Мир философии. Книга для чтения. К. 1-Раздел 3. С. 286-29
РОЗДІЛ ІІІ СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ
ТЕМА “ЦІННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА”
План
1 Феномен людини та основні тлумачення її походження.
2 Роль природно-історичног
Дискусійні питання
Словник
Нині, коли ми вступили у третє тисячоліття, зростає інтерес до проблем людини. Ким є людина? Чи можна вважати її унікальним творінням на Землі? Чому на відм
Феномен людини та основні тлумачення її походження
Пошук відповідей на ці та інші "вічні" питання відбито у численних міфах народів світу, в релігійних книгах, наукових працях та філософських текстах різних епох. Вивчаючи
Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини
Розглядаючи проблему людини, потрібно завжди враховувати як фактор спадковості, так і роль середовища, під впливом якого формується людина як природно-соціальна істота. Кожен з на
Природні, соціокультурні та духовні виміри людського життя
Визначення людини як особливої істоти дає уявлення про неї як про суперечливу єдність природного, соціального та духовного (варто додати — і душевного). Спробуємо розглянути це пита
Сутність людини та сенс людського життя
Будь-який феномен може бути осмислений неоднозначне — або через його порівняння з іншими сутностями чи явищами, або через розкриття його власної унікальної природи. Феномен людини
Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя
Духовні прагнення, ідеали, принципи, норми моралі належать не стільки до сфери дії інтересів, скільки до сфери цінностей. Стимули і причини людської діяльно
Поняття творчості, свободи і відповідальності
Серед загальнолюдських цінностей одне з чільних місць посідає феномен творчості. Кожна людина здійснює пошук ідеального, прекрасного, оскільки кожна людина прагне (хоча й по-своєму)
Повнота життя і щастя
Від самооцінки людиною свого життя залежить розуміння нею його повноти, а саме розуміння –від уміння цінувати кожну мить, сповнюючи життя діяльністю, роздумами, враженнями.
Поняття культури
Отже, слово культура – одне з найбільш популярних у роздумах про вічні людські проблеми. Вивченням культури займаються багато наук – історія, археологія, соціологі
Матеріальна та духовна культура
Як органічно випливає з попереднього матеріалу, загальноприйнятим є розмежування культури на матеріальну та духовну. Кожна з них, узята окремо, виражає поняття культури
Культура і цивілізація
Поняття "цивілізація" (від латинського civuilis – громадський, державний) з'явилося в середині XVIII ст. і часто вживалося з поняттям "культура" як його синонім для п
Сторичність культури. Спадкоємність, традиції і новаторство в культурі
Реальністю культури є й те, що вона виявляє себе історично. Поза історією говорити про розгортання культури неможливо. Адже принцип конкретно-історичного підходу, про який ішлося вище, повною м
Традиції – елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються з покоління в покоління й зберігаються в суспільстві протягом тривалого часу.
Традиції існують у всіх формах духовної культури. Можна говорити про наукові, релігійні, моральні, національні, трудові, побутові та інші традиції. Завдяки їм розвивається суспільство, оскільки м
Культура особистості
Звернення того чи іншого народу до цивілізаційних загальнолюдських засад неможливе поза розвитком культури особистості.
Культура особистості – ще один суттє
Культура, гуманізм, прогрес
Термін "гуманізм", "гуманістичний" виник в епоху Відродження і спочатку означав "людське", "світське" знання (studia humana) на противагу офіційно
Що прочитати?
Андреев ЮА. Три кита здоровья.– М., 1991.
Барді А.Ф. Загадковий світ людини. – К., 1988.
Жизнь после смерти. – М., 1991.
Новіков Б.В.
Запитання для самоконтролю
1. Як розуміти тезу, що людина є більше, ніж вона про себе знає?
2. Як можна довести або спростувати думку про те, що людина – космічний феномен?
3. Що таке соціал
Дискусійні питання
1. Французький художник Гоген одну зі своїх картин назвав так: "Звідкіля ми? Хто ми? Куди йдемо?" Які світоглядні питання містяться у цій назві?
2. Як ви розуміє
Словник
Абсолют— вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту. Відображає повну і завершену досконалість якоїсь речі, явища. Найчастіше властивості абсолюту приписуються Богу, духу,
Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного
Загальноприйнятим вважається те, що своєрідна інтерпретація поняття "дух" започаткувалася ще у міфології.
Дійсно, численні міфи стародавніх суспільств розповіда
Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного
Загальноприйнятим вважається те, що своєрідна інтерпретація поняття "дух" започаткувалася ще у міфології.
Дійсно, численні міфи стародавніх суспільств розповіда
Духовне – душевно організована соціальна визначеність людини.
При цьому підкреслимо доцільність такого тлумачення тільки при такому визначенні поняття "тіло": тіло – це форма існування тілесного.
Аналізуючи факти, що даю
Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини
Здатність людини реалізовуватися духовно зумовлює зміни уявлень людини, до яких насамперед належать плани майбутньої діяльності. Саме ці уявні плани майбутніх дій ціле-спрямовують
Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність
Основою відношення людини до світу є визнана суспільством значущість ряду предметів та подій, що слугують певними суспільними взірцями, мірами, вимогами, ідеалами. До цього ряду н
Інтелігентність – це рівень інтелектуальності людини (спільноти), що виявляється у її поведінці.
Інтелігентність є однією з невід'ємних складових умов духовності людини, її повноцінного духовного життя.
Слід зазначити, що інтелігентністю позначають не лише поведінку окремих людей, а й
Правда – це почуття і усвідомлення людиною будь-якого знання (істини чи хиби) як істини.
Щодо уявлень про об'єктивну дійсність згідно з людськими ідеалами, то саме людина є ніби критерієм оцінок притаманного об'єктивній дійсності. Тому такі оцінки не можуть бути визнані об'єктивною і
Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри, людини
Загальноприйнятим і простим є твердження, що людина не може жити без віри. Насамперед віру тлумачать як упевненість людини в існуванні якого-небудь явища, визнання його
Прекрасне і потворне
Наші уявлення про прекрасне і потворне зумовлюються передусім світоглядними принципами. Це уявлення еволюціонує в контексті соціально-культурних обставин, у духовній атмосфері пев
Як духовність потворне – це почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести чи принесло людям відразу.
Зв'язок краси з ціннісною орієнтацією людини було помічено ще нашими пращурами. Тому гармонія завжди визнавалася благом, а здатність виявляти її цілеспрямовано виховувалася через формування почу
Добро і зло – вінець духовності
За різних обставин кожна людина визначає (оцінює) конкретне ставлення оточення до себе та своє ставлення до близьких і знайомих. Найпоширенішим мірилом такої "оцінки" є
Добро – це почуття й усвідомлення людиною своєї здатності творити благо.
Поняття "зло" у загальній формі означає те, що є негативним, справляє руйнівний вплив на людину у її природних і суспільних проявах. Існує таке зло, як зло фізичне (біль, хвороба, еколо
Зло – це почуття і усвідомлення людиною своєї здатності робити шкоду.
Слід зазначити, що добро і зло можуть бути двома протилежними властивостями одного й того самого явища. Наприклад, вчення про мікросвіт і його застосування в енергетиці – це добро, а загроза тер
Що прочитати?
Бородай Ю.М. От фантазии к реальности. – М., 1995.
Енциклопедія про все на світі. – К., 1999.
Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут – К., 1999.
Запитання для самоконтролю
1. Яка відмінність між поняттями "дух" і "душа"?
2. Духовність: варіанти визначення.
3. Визначте поняття "тілесність".
4. Ін
Дискусійні питання
1. Духовність – потойбічний чи соціальний феномен?
2. Тілесність людини: природа і сутність.
3. Інтелектуальні здібності людини: межа і безмежність.
4. Ві
Словник
Авторитет– загальновизнане значення, вплив, поважність особи, організації, колективу, теорії тощо.
Герой– видатна своїми здібностями і ді
Новости и инфо для студентов