Конспект лекції

Основні поняття регіональної економічної діагностики.

Діагноз у перекладі із грецької “діагнозис” означає розпізнання, визначення. У медицині “діагноз” — це визначення стану людини, у технічній діагностиці — визначення стану об’єкта технічного походження, в економіці – визначення стану економічного об’єкта – підприємства, регіону, країни. Об’єкт, стан якого визначається, називається об’єктом діагнозу.

Об’єктом регіонального економічного діагнозу може бути регіон різного таксономічного рівня: країна, область, місто (населений пункт), район у місті і т. п.

Діагностика — це процес дослідження об’єкту діагнозу. Завершенням цього дослідження є отримання результату діагнозу, тобто висновок про стан об’єкту діагнозу. Наприклад, в технічній діагностиці результатом діагнозу може бути висновок типу: об’єкт справний, об’єкт несправний; у медицині – пацієнт здоровий, або хвороба пацієнта — “запалення легень”.

Стан об’єкту описується за допомогою системи індикаторів. Відхилення від нормального стану визначається виміром значень індикаторів на об’єкті діагнозу і подальшого порівняння цих значень з деяким нормативом, еталоном.

Поняття та якість характеристики “норми” відносні і залежать як мінімум від двох факторів.

 По-перше, значення “норми” визначається базою порівняння, тобто групою, класом чи типом об’єктів, серед яких це порівняння проводиться, наприклад “норма” для регіонів Європи буде одна, для Європейських регіонів колишнього Союзу (України) — інша. Якщо, наприклад, розглядати регіони України і Росії у одній групі з іншими регіонами Європи, то виявиться, що як регіони України, так і Росії мають патологію в структурі зайнятості в промисловості. Якщо ж в якості бази для порівняння вибираються регіони колишнього Союзу, то навпаки, виявиться, що структура зайнятості в Європейських регіонах СНД — у межах норми для даних країн, а патологію за цим індикатором будуть мати місце регіони Уралу і Південного Сибіру.

‚ По-друге, сам критерій норми і підхід до її розрахунку може варіювати. У якості критерію норми може бути прийнято значення індикатора, який є:

r середнім арифметичним для даної сукупності об’єктів;

r значенням, яке найбільш часто зустрічається у даній сукупності (тобто модою);

r значенням, що знаходиться посередині значень цього індикатора на усіх об’єктах сукупності (тобто медіаною).

Відмежування норми від патології істотно залежить і від критерію відхилення від норми. Очевидно, що крім визначення “норми”, “еталона” необхідно встановити допустимі межі відхилення, при перевищенні (зниженні) яких стан об’єкту вважається нормальним.

Результатом діагностики може бути не лише виявлення відхилень від норми, але і визначення, до якої групи, множинності, класу, типу належить даний об’єкт.

Значить, із усіх груп сукупності необхідно вибрати ту, до якої об’єкт, що досліджується, найбільше близький. Наприклад, треба визначити є регіон староосвоєним або піонерним, чи вичерпана в ньому ємкість розміщення чи ні. Віднесення регіону до того чи іншого типу, класу само по собі є діагнозом. Наприклад, за вибраними індикаторами діагноз може бути таким: “староосвоєний регіон з невичерпаною ємкістю розміщення” або “піонерний район, у якому вичерпана ємкість розміщення”. При цьому не у всіх випадках діагноз такого типу фіксує патологію. Сам факт належності об’єкту діагнозу до староосвоєних регіонів або до піонерних не є патологією.

Не завжди у економічній діагностиці можна прийти до порівняння з еталоном або до класифікації. Існує ряд випадків, коли наявність якої-небудь ознаки, або поєднання ознак на об’єкті діагнозу — унікальне. Саме ця ознака (поєднання ознак) відрізняє даний об’єкт від інших об’єктів сукупності. Тому для постановки діагнозу притягнення статистичного порівняльного доказу не вимагається. Досить описати цю ознаку і переконатися, що цей опис є достатньо переконливим. Задачі такого типу надзвичайно поширені у медичній і психологічній діагностиці. Очевидно, що у багатьох випадках тип соціально-економічної моделі, парадигми економічної поведінки може бути унікальним. Наприклад, у Середній Азії на феодальне суспільство була накладена командно-адміністративна система. У результаті було дано імпульс квазіфеодальним відносинам, частина з яких має тіньовий характер. Подібне поєднання факторів: феодалізм, елементи адміністративно-командного регулювання, існування доіндустріального суспільства з індустріальними, урбанізованими регіонами у межах єдиної держави створили унікальне соціально-політичне і економічне середовище. Діагноз може бути поставлений на основі опису цього поєднання.

В залежності від методології одержання діагнозу і форми його результату можуть бути виділені три основних типи діагнозу:

Ü діагноз, який встановлює відхилення від норми, патологію;

Ü діагноз, який визначає належність об’єкту до того чи іншого класу, групи, типу;

Ü діагноз, який описує об’єкт як унікальне поєднання ознак.

Як правило, результат діагнозу окремого регіону має складну форму і включає у себе усі три діагнози.

Задачу будь-якого діагнозу можна формально розбити на 2 складові (підзадачі).

1 задача — це визначення, до якої із груп сукупності належить об’єкт, який розглядається нами. Цю задачу можна охарактеризувати як задачу ідентифікації.

2 задача діагнозу — це виявлення відмінності даного об’єкту від інших об’єктів, уже вибраної для порівняння групи. Ця задача може розглядатися як задача якісної ідентифікації. Значить, діагноз, який встановлює відхилення від норми, є частковим випадком якісної ідентифікації, коли вся множинність об’єктів сукупності розбивається на дві групи: нормальні об’єкти, об’єкти з патологією.

Предмет і механізм діагностики, система діагностичних індикаторів.

Діагностика як галузь знань, включає в себе теорію і методи організації процесів діагнозу, а також принципи побудови засобів діагнозу. У регіональній діагностиці для організації процесів діагностики необхідні; побудова системи індикаторів для оцінки стану регіонів, розробка якісних і кількісних шкал для виміру значень цих індикаторів. Діагностика включає також класифікацію регіональних патологій та їх симптомів, процедури збору і обробки діагностичної інформації.

Задачі діагнозу тісно переплітаються з двома іншими задачами: задачами прогнозу, тобто передбачення, і задачами генезису, аналізу походження. У економічній діагностиці дуже часто прогноз дозволяє уточнити діагноз. Передбачення траєкторії розвитку об’єкта дозволяє краще уяснити його фактичний стан. У той же час діагностика є вихідним моментом прогнозу, оскільки без чіткої і достовірної констатації сформованого положення неможливо оцінити варіанти розвитку об’єкту. Стосовно генезису об’єкту, тобто історії його виникнення і розвитку, то без подібного аналізу, як правило, буває складно пояснити причини, що призвели до сформованого стану.

У технічній і медичній діагностиці розрізняють дві основні системи засобів діагнозу: систему тестового діагнозу і систему функціонального діагнозу. У системі тестового діагнозу стан об’єкту аналізується за допомогою спеціально організованих тестів. У системі функціонального діагнозу стан об’єкту визначається на основі діагнозу робочого режиму функціонуючого об’єкту. У регіональній діагностиці не можуть бути застосовані засоби тестової діагностики. У економіці виключена можливість подачі спеціального сигналу на об’єкт або удосконалення певного впливу об’єкту під штучно створеним впливом. У той же час у якості деякого квазіаналога тестової діагностики в економіці може служити аналіз результатів вибраних і реалізованих раніше стратегій розвитку і реакцій об’єкту на ті або інші форми економічного, соціального або політичного впливу. Тому ретроспективний аналіз із вивченням усіх видів і впливів на об’єкт і його реакцій у певній мірі може компенсувати неможливість тестової діагностики. Аналогом тестової діагностики в економіці може служити моделювання об’єкту з наступною подачею впливів на модель. Проте діагностика на моделі може бути здійсненна лише при дуже високому ступені вивченості об’єкту, повної інформації про його параметри, ясності механізму соціально-економічного розвитку, в т. ч. і регіонального. Як правило, мета діагностики саме і полягає в ідентифікації усіх цих параметрів і тенденцій. Якщо вони визначені, то поставити діагноз не важко. У зв’язку з цим у економіці моделювання не настільки потрібне у діагностиці, скільки після неї — на стадії прогнозування реакцій об’єкту на ті або інші впливи, побудови альтернативних стратегій розвитку. Правильний діагноз служить необхідною умовою побудови адекватної реальному об’єкту моделі. Таким чином, в регіональній діагностиці основним засобом діагнозу на відміну від технічної є система функціональної діагностики. Компенсувати тестову діагностику може ретроспективний аналіз і в деяких випадках — моделювання.

Існує два принципових підходи до діагнозу в залежності від рівня досліджуваного об’єкту. Перший підхід застосовується до об’єктів – країн або регіонів – для яких не визначена і не описана функціонуюча модель економіки, не встановлені основні парадигми соціально-економічної поведінки, не виявлені соціально-економічна і соціально-політична структури. Встановити ці властивості об’єкта необхідно, оскільки вони обумовлюють можливість застосування певного апарата до аналізу всіх соціально-економічних явищ. Наприклад, якщо ми маємо справу з адміністративно-командною економікою, то при аналізі і прогнозуванні не застосовується апарат теоретичної і прикладної економічної теорії, виходячи із аксіоми ринкової поведінки.

У регіональній діагностиці необхідно мати також ясність відносно діючої моделі (механізму) регіонального розвитку. Якщо у колишньому СРСР цей розвиток істотно відрізнявся від закономірностей регіонального розвитку в інших країнах, то це накладало обмеження на використання моделей регіонального розвитку та інструментів регіонального аналізу, розроблених за кордоном. Отже, ідентифікація моделі соціально-економічної поведінки і парадигм регіонального розвитку є обов’язковою умовою проведення діагнозу.

Другий підхід в регіональній діагностиці доцільний у тому випадку, коли ставиться задача визначення стану регіону при вже відомій моделі економіки і парадигмах економічної поведінки. При такому підході порівнюються значення характеристик різних об’єктів за умови, що їх якісна природа ідентична.

В залежності від динамічних задач діагнозу розрізняють діагностику статичного стану і діагностику процесу.

При діагностиці стану необхідно встановити положення регіону на даний період, визначити модель економіки і соціально-економічної поведінки, якщо вона невідома.

При діагностиці процесу необхідно охарактеризувати траєкторію розвитку, уточнити генетику об’єкту, вичленити фактори ендогенного і екзогенного характеру, які визначають конфігурацію траєкторії розвитку, за якою в об’єкті спостерігають.

За формою організації процесу діагнозу в економічній діагностиці необхідно розрізняють аналітичну, експертну діагностику і діагностику на моделі.

Аналітичною діагностикою називається проведення процесу діагнозу безконтактними методами за допомогою статистичної інформації з використанням методів регіонального аналізу, типології, в т.ч. і ретроспективних. Аналіз карт також є однією з різновидностей аналітичної діагностики.

Експертною діагностикою називається одержання інформації для цілей діагнозу контактними методами шляхом проведення спеціальних експертних і соціологічних обстежень (опитувань). Як правило, експертна діагностика проводиться в ході польових досліджень і включає широкий вибір методів експертних оцінок, соціологічних спостережень, безпосереднього спостереження і занурення в середовище.

Діагностикою на моделі називається отримання інформації про об’єкт діагнозу шляхом модельних імітацій.

Система діагностичних індикаторів. Для діагнозування необхідна система індикаторів. Необхідною умовою до системи діагностичних індикаторів є їх орієнтованість на пошук патології розвитку, вузьких місць або на встановлення приналежності об’єкту до певної групи, класу, типу.

При побудові системи діагностичних індикаторів необхідно провести відбір лише тих показників і характеристик, які можуть відбивати самостійно або в поєднанні з іншими індикаторами наявність або відсутність “регіональних хвороб”, патології, або відбивати належність регіону до певного типу.

Набір індикаторів (показників) визначається діючою моделлю економіки і діючою моделлю регіонального розвитку. У командно-адміністративній, ринковій або перехідній (змішаній) економіці система індикаторів буде різною, але їх блоки (ресурсні, демографічні, економічні, соціальні, екологічні) будуть однотипні.

При діагностиці необхідно звернути увагу і на підхід до інтерпретації результатів виміру індикаторів. Деякі із них можуть бути інтерпретовані на основі їх автономного виміру в окремо взятому регіоні, наприклад, ємність розміщення або ємність регіональних ринків. Інші можуть бути інтерпретовані з достатнім ступенем точності лише при порівнянні результатів, одержаних в одному регіоні, з аналогічними результатами для деякої сукупності. Наприклад, рівень економічного розвитку регіону не можна оцінити автономно. Тут необхідний порівняльний аналіз економічного розвитку усієї сукупності регіонів даної країни. У даному випадку вимагається “погляд на регіон зверху”. Якщо діагнозу підлягають район або місто, то в якості метарегіону може розглядатися область або республіка.