Контактне теплолікування

Існує ряд теплоносіїв, які досить часто застосовуються у позакурортнійта в курортній практиці: парафін, озокерит, озожилафін (суміш 1-го та 2-го), лікувальна глина, гарячий пісок, нафталан, нафталанська мастика та ін. Одні з них мають тільки термічний ефект, другі містять хімічні активні сполуки (озокерит, нафта­лан, нафталанська мастика). Вказані фактори частіше застосовуються у вигляді місцевих аплікацій при температурі 45-50° С.

Озокеритолікування

З вище наведеного переліку контактних теплоносіїв найбільший інтерес вик­ликає озокерит — природна речовина нафтового походження. Він має найвищу теп­лоємність і низьку теплопровідність. При температурах нижчих від 43-44° С він перебуває у твердому стані, а плавиться при 55-60° С. Між цими температурами він пластичний і зручний для різноманітних варіантів проведення аплікаційних, тампонних та інших процедур. Озокерит містить церезин, парафін, смоли, міне­ральні олії, асфальтени, нафтолові кислоти, леткі речовини. Частина з них має біо­логічну активність, проникає через нспошкоджену шкіру в організм і здійснює антиспастичну,знеболювальну, протизапальну, розсмоктувальну, парасимпатикотроп-ну дії. Озокерит поліпшує трофіку шкіри і слизових оболонок, стимулює регенерацію тканин. Він широко застосовується в лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, сечостатевих органів (як поверхнево, так і у вигляді піхвових тампонів), органів травлення та видільної системи.

Основні методики його застосування:

- кюветно-аплікаційна;

- серветно-аплікаційна;

- нашаровування озокериту;

- вагінальні тампони з озокериту (або суміші озокериту з вазеліновою олією);

- озокеритові тампони для ясен.

Кюветно-аплікаційна методика.Розплавлений озокерит виливають у кю­вети різних розмірів, які застелені цератою, товщина шару 3-5см. Його охолод­жують до температури 47-50° С і накладають на потрібну ділянку тіла. Поверх церати кладуть що-нєбудь тепле: ковдру, товстий рушник. Все це може прив’язуватися до тіла бинтами. Оптимальна тривалість процедури 30-40 хвилин. На курс 10-20 процедур.

Серветно-аплікаційна методика.У розплавлений озокерит опускають ба­гатошарову марлеву серветку, потім її віджимають, охолоджують до температури 48-50° С і накладають на тіло. Поверх цієї серветки можна покласти другу і тре­тю вищої температури (51-55°С), а поверх усього - щось тепле. Подібна мето­дика створює умови для довшої тривалості процедур.

Методика нашаровування озокериту.Чисту малярну щітку опускають у розплавлений озокерит, віджимають, трохи охолоджують і наносять озокерит, який ще тече, тонким шаром на шкіру. Утворюється захисна озокеритова плівка, по­верх якої наносять кілька шарів розплавленого озокериту (близько 60°С). Три­валість процедури від 20 до 40 хвилин.

У цих методиках замість чистого медичного озокериту можна застосовува­ти 70-50-процентнусуміш озокериту з парафіном (озожилафін). При повторно­му використанні озокериту і його сумішей до них треба додавати 15-20 % свіжого озокериту.

В Україні є одне, Бориславськс родовище озокериту, біля якого з природного озокериту виплавляють медичний озокерит.

Рідкий нафталан (нафталанська нафта) на азербайджанському курорті Нафта­лан застосовується у вигляді загальних або місцевих ванн. Ванни з нафталану призначаються при температурі 36-38°С. Показання і протипоказання аналогічні тим, що вказані для грязелікування.

Парафінолікування

Парафін– суміш твердих вуглеводнів метанового ряду. Отримується під час спеціальної обробки деяких сортів нафти, сланців, бурого вугілля і торфу. Темпе­ратура його плавлення 49-54°С. Тепловмісна здатність парафіну у 2-3 рази вища, ніж у лікувальних грязей і глини. Хімічного впливу на тканини він не має, здійснюючи лише термічну дію. Застосовується для аплікацій, нашаровування пензлем і піхвових тампонів. Свіжий розплавлений парафін виливається до кювети по­трібних розмірів, яка застелена цератою. При температурі 47-49° С він накла­дається на шкіру на місці аплікації. При методі нашаровування товстий пензлик опускається у розплавлений парафін (55-60° С), трохи охолоджується на повітрі, і потім повторними штрихами парафін наноситься на шкіру. Тривалість процеду­ри 20-30 хв., на курс 10-20 процедур.

При піхвовому методі ватно-марлеві тампони, прошиті міцними нитками, на­сичені рідким парафіном із температурою 50-55°С, за допомогою дзеркал вво­дяться до піхви. Тривалість процедури до 30 хв, на курс 10-15 процедур.

Свіжий парафін підігрівається і плавиться на водяній бані або у спеціальних парафінонагрівачах. Перед повторним використанням він стерилізується в авто­клаві при температурі 100-110°С. При повторному його використанні для аплі­кацій і нашаровування до нього додають 20-25 % свіжого. Для піхвових проце­дур застосовується тільки свіжий парафін.

Глинолікування

Глини- різні за хімічним складом сполуки, які містять переважно окисли кремнію (40-70 %) та алюмінію (10-35%). З метою лікування вибирають жирні вологоємні пластичні сорти, які не мають сторонніх домішок. Перед використан­ням глину сушать, просіюють і очищають від домішок (піску, камінців). Потім її змішують з 10-процентним розчином хлориду натрію у співвідношенні 2-2,5:1 (30-40-процентного сольового розчину). Глину нагрівають на водяній бані і аплікують на шкіру у вигляді коржиків завтовшки 3-4см при температурі 40-44°С.Зверху прикривають цератою і чимось теплим. Тривалість процедури 20-30хв.. на курс 10-15 процедур. Глинолікування має термічний і незначною мірою хімічний ефекти (вплив хлориду натрію).

Псамотерапія

Лікування піском (псамотерапія) здійснюється протягом кількох тисяч років. Частіше рекомендується для використання з лікувальною метою середньозернис­тий пісок (діаметр часток 0,5-0,25мм). Порівняно з іншими теплоносіями, він має більшу теплопровідність і меншу тепловмісту здатність, тому без підігріван­ня швидко охолоджується. Його позитивні якості: добре всмоктує піт і має ад­сорбційні властивості. На практиці застосовуються загальні та місцеві піщані ван­ни сонячного нагрівання, місцеві ванни штучного нагрівання і накладання мішечків із піском.

При загальних ваннах хворого повністю кладуть у нагрітий пісок при темпе­ратурі 44-48°С. Голова хворого захищена навісом або панамою від сонця. Три­валість процедури 20-30 хв.

Місцеві піщані ванни сонячного нагрівання здійснюються шляхом занурення у гарячий пісок (45-50°С) кінцівок, окремих великих суглобів, крижів і таза. Тривалість процедури 25-30 хв.

Місцеві піщані ванни штучного підігрівання здійснюються у дерев’яних ящи­ках з металевим дном, через яке нагрівається пісок. У ящик засипають гарячий пісок вищевказаної температури, і під час процедури здійснюється його підігрівання.

Гарячий пісок (50-55°С) можна засипати у полотняний мішечок і накладати на потрібні місця (крижі, кінцівки, суглоби) на 15-20хв. Мішечок можна накри­ти чимось теплим. Курс лікування 10-15 процедур.

Вказані теплоносії застосовуються головним чином при захворюваннях опор­но-рухового апарату, нервової системи, органів травлення і сечостатевої сфери.