рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Философия
/
Людина і пізнання. Істина і правда.

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Людина і пізнання. Істина і правда.

Людина і пізнання. Істина і правда. - раздел Философия, ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з навчальної дисципліни Основи філософських знань 4. Гуманістичний характер філософії епохи Відродження Розгляд Суттєвих Аспектів Пізнання Дав Нам Змогу Пересвідчитись: Пізнання Є О...

Розгляд суттєвих аспектів пізнання дав нам змогу пересвідчитись: пізнання є органічною складовою частиною людської життєдіяльності. Завдяки пізнанню людина дістає можливість ставитися до дійсності свідомо, зі знанням, оцінювати її, розуміти та збільшувати свої життєві можливості. Але акцентування лише позитивної сторони пізнання було б проявом однобічного підходу до нього. Із глибини історії до нас дійшло свідчення зовсім іншого його тлумачення: “Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром, бо у великій мудрості – велика журба. Хто додає знання, додає страждання”.

Бачення знання і пізнання у негативному аспекті засвідчено також давньогрецькими міфами та відомою ренесансною легендою про доктора Фауста. Французький філософ А.Бергсон пояснював негативні аспекти пізнання його обмеженістю, фрагментарністю, тим, що знання розтинає суцільність буття і тому неминуче його механізує, убиваючи життєвість. Спираючись на виділені основні змістові акценти в понятті пізнання, ми можемо додати, що негативні аспекти пізнання пов'язані також із бажанням з його допомогою володіти реальністю, використовувати пізнане виключно з утилітарними, проте – частковими та обмеженими цілями і намірами. Саме останні моменти дають змогу зрозуміти, чому успіхи пізнання призвели до жахливої сучасної економічної кризи, чому потужним прискорювачем пізнавальної діяльності впродовж останніх потреб і розробки в галузі створення зброї масового знищення людей.

Урахування як позитивних, так і негативних проявів пізнання підводить до думки, що його неможна відривати від цілісності людини, що пізнає. Знання може мати суто інформативний характер, характер зовнішньої обізнаності і не зачіпати глибинних інтересів людини. Таке знання легко перетворюється на засіб діяльності і навіть на товар. Але, крім того, знання може бути органічним глибинам людської особистості, внутрішньо, іманентне зрозумілим людині через те, що воно здобуте шляхом “попиту і крові”. У такому варіанті знання постає пов'язаним із намаганням досягти через пізнання найважливішого для людини: самопізнання, вищих життєвих сенсів, життєвого щастя та душевної рівноваги. Таке знання ми вже не можемо протиставляти ні людині, ні суцільності буття.

Сучасні дослідження наукового пізнання доводять, що і в науці позиція дослідника, його уподобання, світоглядні принципи і навіть темперамент можуть суттєво впливати на результати його пізнавальних дій. У зв'язку з цим поряд із поняттям істини в оцінці пізнання використовується ще й поняття правди.

Правда – це істина, поєднана з життєвою позицією людини, пошуком, досвідом, здобутками та втратами. Правду не можна вилучити з реалій життя, з усієї гами людських почуттів, прагнень, страждань та сподівань.

Людина включається у процес пізнання, як реальну взаємодію свідомості та дійсності, з усіма власними здібностями та прагненнями, а тому пізнання постає не лише процесом отримання інформації, а й включає у себе прагнення оволодіти дійсністю та досягнути найзаповітнішого для себе стану; ці аспекти пізнання яскраво виявляють себе у співвідношенні основних видів пізнання.

Пізнання як процес формування знання складається із взаємодії різних рівнів та форм, які разом утворюють чуттєвий, раціональний та синтетично-цілісний його компоненти; при тому пізнання має свій внутрішній ритм, оскільки закінчення його рівневого циклу відкриває шлях до наступних.

Якісні характеристики знання визначаються його відношенням до істини; остання також постає складним процесуальним утворенням, в якому кожний компонент знання відіграє свою функціональну роль; за формою виразу істини знання як правило позначаються як очевидні, вірогідні, достовірні, правильні та істинні.

Наукове пізнання виникає тоді, коли людина починає усвідомлювати значення знання для своєї діяльності та свідомо контролювати свої пізнавальні дії; тому важливою складовою наукового пізнання постають його методи, які в сучасній науці складають цілу ієрархічну систему, що функціонує на різних рівнях наукового пізнання із особливими цілями та завданнями.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з навчальної дисципліни Основи філософських знань 4. Гуманістичний характер філософії епохи Відродження

В С Т У П Динамічні процеси сучасного суперечливого світу ставлять кожну людину в складні умови соціального життя Зростаюча напруга пов язана зі зміною...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Людина і пізнання. Істина і правда.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Китайська філософія.
Філософія Китаю в своєму розвитку пройшла три основні етапи: o VІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. – зародження і становлення стародавніх національних філософських шкіл;

Давньоіндійська філософія.
В основі періодизації давньоіндійськоїфілософії лежать різні джерелафілософської думки, відомі як в давнину, так і в сучасну епоху. Згідно з даними джерел в давньо

ЩО? ЯК?
Ідеї найавторитетніших шкіл античної філософії Їх основ

Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя.

Житті Середньовіччя.
Ставлення до античної філософії

Бог є гарантом безсмертя та спасіння людства
Філософія, теологія та релігія в Середні віки: Філософія Теологія Релігія

Класична Некласична
· буття є цілісне, глибинно узасаднене, внутрішньо концентроване · розум є вищою і найціннішою частиною людської психіки · розум здатний вис

Особливості філософії ХХ ст.
· вийшла далеко за межі академічних аудиторій; · постала досить інтегрованою у системі загальної освіти; · отримала широке розповсюдження через різного роду видання, публічні лекц

Сцієнтичні напрями у філософії ХХ ст.
Ø “логічний позитивізм” або неопозитивізм; Ø “аналітична” та “лінгвістична” філософія; Ø постпозитивізм; Ø Марбурзька школа неокантіанства;

Воно” несвідоме
(лібідо)

Запитання для самостійного закріплення матеріалу
1. Окресліть особливості та провідні тенденції розвитку філософії у ХХ ст. 2. Назвіть основні напрями розвитку філософії ХХ ст. та коротко їх охарактеризуйте. 3. Порівняй

Запитання для самостійного закріплення матеріалу
1. Охарактеризуйте роль братських шкіл у розвитку освіти та філософії в Україні. 2. Чим філософські курси Києво-Могилянської академії відрізнялись від типових схоластичних курсів європейсь

ЛІТЕРАТУРА
1. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 2001. 2. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. – Мюнхен-Львів, 1995. 3. Лосев А.Ф. Очерки античн

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань заняття.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: - розкрити значимість теми для розуміння ролі і значимості діалектики як критичного методу; - проаналізувати органічний зв'я

Рівні та форми пізнання
Рівень пізнання Об'єкт пізнання Форми пізнання Результат пізнання Чуттєвий Окре

Проблема істини в пізнанні. Істина та якісні характеристики знання.
Із самого початку усвідомлення пізнавальної проблематики перед людьми постало питання: якщо ми сприймаємо дійсність через певні наші образи, уявлення, поняття, то якою мірою можемо бути впевнені в

До модуля №2
1. Фундаментальне значення проблеми буття у філософії. 2. Основні поняття філософії. 3. Реальність буття і небуття. 4. Типи онтології. 5. Поняття

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань заняття.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: - розкрити значимість історії філософії як реальності людини та її виявлень; - зрозуміти головну мету філософії історії – да

До модуля №3
1. Поняття суспільства. 2. Основні підходи до розуміння суспільства. 3. Природні умови суспільного життя. 4. Демографічні чинники суспільного розвитку. 5. Сутніс

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА
Духовне відродження українського суспільства значною мірою залежить від глибини теоретичного осмислення явищ і процесів дійсності в усій їх багатогранності, повноті реальних суперечностей і визнача

ЛІТЕРАТУРА
1. Бублик С.А. Релігієзнавство – Київ. Юрінком Інтер. 1998. 2. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. Київ.1995 3. Рибачук М.Ф. Релігієзнавство. Навчальний по

Протестантизм – оформився на основі ідеологічної опозиції до католицизму і став логічним продовженням реформації.
Один із основних догматів протестантизму – спасіння через особисту віру. Протестантизм відводить другорядне місце духівництву, церкві, релігійному культові. В ньому немає поклонінн

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань заняття.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: - сприяти формуванню власної позиції щодо сакральної духовності, світової та національної духовної культури, їх цінностей; -

До модуля №4
1. Релігієзнавство як наука. 2. Релігія як явище духовної культури. 3. Структура релігієзнавства. 4. Сутність релігії. 5. Інтерпретація релігії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Надольний І.Ф. та ін. Філософія: Навчальний посібник. – К.: Вікар, 1997. 2. Петрушенко В.Л. Філософія: Навчальний посібник. – К.: Каравела. – Львів: Новий світ – 2000, 2