Діалектичний та історичний матеріалізм - раздел Образование, ХАРКІВ – 2006
Марксистська Філософія, Безумовно, Є Важливим Етапом У Розвит...
Марксистська філософія, безумовно, є важливим етапом у розвитку світової філософії. Карл Маркс (1818—1883рр.) і Фрідріх Енгельс (1820—1895 рр.) дають уявлення про основні напрями творчої та суспільно-політичної діяльності засновників якісно нової філософій нового способу мислення. Вони неодноразово зазначали, що їх світогляд формувався під величезним впливом Регеля, згодом Фейєрбаха. Цей фактор особливо важливий для розуміння процесу становлення проблематики ідей, що розробляли Маркс і Енгельс. Найкраще уявлення про зміст марксистської філософії дає ознайомлення безпосередньо з першоджерелами.
У 1932р., майже через півстоліття після смерті Маркса, були вперше надруковані «Економічно-філософські рукописи 1844 р.». Ця праця має величезне значення для розуміння гуманістичних ідей і взагалі ідей Маркса, що продукують принципово нові підходи до розуміння людини та суспільства. Базуючись на ідеях Фіхте і Гегеля щодо активної діяльності суб'єкта, Маркс уперше висуває ідею діяльності як матеріально-перетворювальної суспільної практики. Саме таким чином розгортається погляд на людину як продукт саморозвитку природи і суспільства, в основі якого лежить людська праця. Рукописи пройняті аналізом глибинних причин дегуманізації буржуазного суспільства. Ідея відчуження людини в суспільстві, де панує приватна власність, — головна в цій праці Маркса. Він доводить, що в основі будь-якого відчуження лежить відчуження в матеріальній, економічній сфері. Це вже протилежна гегелівській точка зору, оскільки вона має матеріалістичний характер. Маркс звинувачує приватну власність у тому, що вона, зрештою, породжує всі форми відчуження, і займає позицію заперечення приватної власності, але не такого заперечення, коли замість багатьох власників виникає один власник — держава, яка експлуатує і поневолює людину. Маркс стверджує ідею про необхідність перетворення приватної власності на реальну власність кожного індивіда, реального «присвоєння людиною відчуженого від неї багатства» (йдеться про все багатство — матеріальне і духовне), тому людина вільного суспільства, де зліквідовано відчуженість, — це людина багата, багата на різноманітні потреби, інтелектуально, морально і фізично розвинена. Тобто це універсальна людина, яка живе в гармонії з суспільством і природою. Маркс гостро критикує так званий «казармений комунізм», який уніфікує людину, спрощує її потреби, веде до зрівнялівки, не дає умов для всебічного розвитку особистості.
Нова концепція суспільно-історичної практики, запропонована Марксом, розкрита в його «Тезах про Фейєрбаха». Суть матеріалістичного розуміння історії викладено в першому розділі «Німецької ідеології» Маркса і Енгельса. Завдяки цьому був сформульований принцип, що дає змогу матеріалістичного вирішення питань розвитку суспільства. Принцип матеріалістичного розуміння історії спирається на визнання самого факту існування простих, ясних, очевидних кожній людині передумов її життя. Ними є матеріальні передумови, які створені попередніми поколіннями людей. Таким чином, складається цілісна концепція суспільства, основою якого є безпосередній процес виробництва суспільного життя, пов'язаних з ним форм людського спілкування, породжених базисом політичної надбудови та різних форм суспільної свідомості.
Концепція практики як основи і головного змісту людського життя дає підставу Марксу для гострої критики всього попереднього матеріалізму як метафізичного, споглядального, тобто такого, що розглядає людину поза соціальними умовами її життя. Принцип революційно-перетворювальної практики потребував адекватного методу пізнання — діалектики. Підкреслюючи величезне значення гегелівської діалектики, її революційну сутність, Маркс зазначає, що цю діалектику треба «поставити на ноги», тобто наповнити матеріалістичним змістом. Основні положення діалектичного методу розкриті Енгельсом в його працях «Діалектика природи» та «Анти-Дюрінг».
Марксизм як певна філософія і суспільно-політична доктрина Швидко набув послідовників і популяризаторів у Європі, Америці. В Німеччині – це Й. Діцген (1828–1888рр.) та Ф. Меринг (1845–1919 рр.), у Франції – П. Лафарг (1842–1911 рр.), в Італії – А. Лабріола (1843–1904 рр.), у Росії – Г. В. Плеханов (1856–1918 рр.), в Україні – М. І. Зібер (1844–1888 рр.).
Г. В. Плеханов — автор багатьох творів з історії філософії, історії релігії та атеїзму, економічної думки, робітничого руху, з теорії мистецтва і літератури, в яких розробляв і обґрунтовував ідеї марксизму. Людина рідкісної ерудиції, Плеханов цікаво і доступно роз'яснював найскладніші філософські питання, наводив яскраві приклади з різних галузей життя. Говорячи про відмінність між діалектикою Маркса і Гегеля, Плеханов наголошував, що «Карл Маркс заявив про себе з повним правом, що його метод являє собою цілковиту протилежність методу Гегеля», що гегелівська діалектика мала непослідовний характер, оскільки визнавала розвиток лише в минулому. Він глибоко роз'яснював положення про вічність матерії, основні форми її існування, про рух, простір і час, пізнаваність світу. Особливо велику увагу приділяв викладенню матеріалістичного розуміння історії, матеріалістичному тлумаченню процесу виникнення суспільних ідей та їх значенню. На багатому історичному матеріалі досліджував роль видатних осіб в історичному процесі, критикував культ видатної особи.
М. І. Зібер, викладач Київського університету, був особисто знайомий з Марксом і Енгельсом. Високо цінував економічне вчення Маркса і доклав багато зусиль для його популяризації, палко захищав діалектичний метод. У 1879 р. опублікував у журналі «Слово» статтю «Діалектика та її застосування до науки», де виклав філософську частину праці Енгельса «Анти-Дюрінг». Під впливом марксизму вчений обстоював положення про вирішальну роль матеріального виробництва в суспільстві, про закономірний характер його розвитку.
Велику роль у розвитку марксизму відіграв В. І. Ленін (1870 – 1924рр.), видатний російський політичний діяч, революціонер, філософ. Основні філософські твори — «Матеріалізм і емпіріокритицизм», «Філософські зошити», «Про значення войовничого матеріалізму», «Держава і революція», «Три джерела і три складові частини марксизму» та ін. Розглядав питання про матерію; рух, простір і час, обґрунтував відмінність між філософським і природничим розумінням матерії. Значну увагу приділив проблемі істини, її об'єктивності, абсолютності й відносності, конкретності. Велике значення надавав правильному розумінню діалектичного методу, закону єдності й боротьби протилежностей. У праці «До питання про діалектику» розглянув сутність діалектики як всебічної теорії розвитку, протилежність діалектики і метафізики. Діалектика, наголошував Ленін, це і є теорія пізнання, оскільки пізнання — суперечливий, складний процес, тому свідоме використання діалектики надзвичайно важливе в пізнанні істини.
Значний інтерес становлять праці Леніна, присвячені державі, революції, класовій боротьбі, в яких з позицій того часу аналізуються і тлумачаться складні суспільні проблеми. Не можна не зазначити, що більшість його праць написані в гострій полемічній манері, в дусі нетерпимості до будь-яких відхилень від марксистських положень. Виступаючи проти ревізії марксизму, Ленін вважав за можливе відхилитись від ортодоксальних положень класичного марксизму, мотивуючи це зміною історичних обставин. Так виникла теза про можливість перемоги соціалістичної революції в одній окремо взятій країні — Росії — фактично селянській за своїм соціальним складом, політика непу тощо.
З виникненням СРСР і перетворенням марксизму на панівну ідеологію поглибився і процес перетворення теорії марксизму на догматичну схему. Після смерті Леніна цей процес завершився канонізацією всіх складових частин марксизму, в тому числі його філософської частини — діалектичного та історичного матеріалізму. Цьому сприяв вихід у світ так званого «Краткого курса истории ВКП(б)», який особисто редагував Й. Сталін. Розділ про діалектичний і історичний матеріалізм був оголошений «неперевершеним зразком творчого марксизму» і покладений в основу викладання суспільних наук. Утвердилася надзвичайно спрощена схема марксистської філософії, відхилення від якої було дуже небезпечним і суворо контролювалось ідеологічним відділом партії. Філософія перетворилась на ідеологічну прислужницю партійної політики, апологетичне знаряддя рішень КПРС. Ситуація щодо цього змінилася в часи так званої «хрущовської відлиги», але загальна схема, основні філософські положення залишались непорушними. Безумовно, творчий процес неможливо зупинити зовсім, тому і в галузі марксистської філософії працювало багато справді талановитих, плідних вчених, таких як, наприклад, П. В. Копнін, Е. В. Ільєнков, В. Ф. Асмус, В. О. Лекторський, О. Ф. Лосєв, С. С. Аверінцев та ін.
Радикальні зміни економічного і політичного характеру в країнах колишнього СРСР не могли не призвести до переоцінки марксистської філософії. Критично розцінюючи її догматизм, самозвеличення як «єдино наукової» філософії, небезпечну претензію на монополію істини, не можна, однак, не погодитися, що в марксистській філософії є позитивні, раціональні моменти, які не слід ігнорувати. Попри труднощі, що випали на долю багатьох філософів, деякі з них зробили значний внесок у філософські питання природознавства, логіки, історії філософії і культури, антропології та екології, який знайшов гідне визнання світової філософської думки.
Все темы данного раздела:
ХАРКІВ – 2006
УДК 101.122/129
Філософія: Навчальний посібник (для студентів 2 курсу ФПО і заочного навчання). Авт. Радіонова Л.О. – Харків: ХНАМГ, 2006. – 142 с.
ПЕРЕДМОВА
Гегель назвав філософію духовною квінтесенцією епохи. У ній справді виражені загострені світоглядні пошуки, поглиблені питання до наявної реальності, до людського духу.
Але далеко не завжд
МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Дати уявлення про специфіку філософії як важливої форми суспільної свідомості, історичного типу світогляду; показати методологічну роль філософського знання в розумінні онтологічних
Модуль 1. Філософія
№ п/п
Обов’язкові укрупнені навчальні елементи
Кількість годин
Змістовий модуль 1.1. Історія філ
Предмет філософії
Філософія і світогляд. Світогляд і світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння. Історичні типи світогляду: міф, релігія, науковий світогляд, філософський світогляд. Предмет філо
Філософія Стародавнього світу
Культурно-історичні передумови виникнення філософії. Передумови філософії у Стародавній Індії. Велична та епічна література про людину, її походження та існування. Зародження філо
Філософія Середньовіччя
Розвиток християнства в Західній Європі. Апологетика, патристика, схоластика. Суперечка про природу понять: реалізм і номіналізм. Особливості західноєвропейської та східноєвропейс
Філософія Нового часу
Наукова революція XVII ст. (І. Ньютон) і проблема методу пізнання у філософії (Ф. Бекона, Р. Декарта). Емпіризм і раціоналізм (Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм, Р. Декарт, Б. Спіноза,
Сторія філософи України
Становлення і розвиток світогляду давніх слов'ян; давньо-слов'янська міфологія, запровадження християнства. Філософська думка періоду етнокультурної катастрофи. Становлення філосо
Онтологія
Філософський зміст проблеми буття. Основні форми буття. Буття людини як фундаментальна проблема філософії. Суспільне й індивідуальне буття. Буття речей, процесів і станів природи. М
Соціальна філософія і філософська антропологія
Особливості філософського пізнання суспільства і людини. Роль соціального пізнання в історії. Специфіка предмета соціальної філософії. Співвідношення предметів соціальної філософії
ПРАКТИЧНІ (СЕМІНАРСЬКІ) ЗАНЯТТЯ
№ п/п
Обов’язкові укрупнені навчальні елементи
Кількість годин
Змістовий модуль 1.1. Історія філософії
Предмет філософі
План
1. Поняття світогляду, його походження, структура, сутність і роль у житті людини.
2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.
3.Сут
Філософія Стародавнього світу
План
1.Принципи періодизації історії філософії.
2.Філософія Стародавнього Сходу (Індія, Китай, Єгипет, Вавілон, Палестина, Іран).
3.Антична філософія.
Філософія Середньовіччя
План
1. Етапи розвитку філософії Середньовіччя в Західній Європі
2. Арабська і єврейська філософія Середньовіччя.
3. Філософія епохи Відродження.
4. Філософія Ре
Філософія Нового часу
План
1. Основні риси філософії Нового часу. Наукова революція XVII ст.
2. Емпіризм і гносеологія Ф. Бекона, Т. Гоббса.
3. Дуалізм і раціоналізм Р. Декарта, пантеїзм Б. Сп
Німецька класична філософія
План
1. Історичні умови формування класичної німецької філософії, її основні риси.
2. Філософські та соціально-етичні погляди І. Канта.
3. Післякантівськи
Сторія філософії України
План
1. Давньослов’янська міфологія — колиска філософської думки України-Русі.
2. Філософська думка Київської Русі.
3. Філософські ідеї в духовній культур
Тенденції розвитку сучасної філософії
План
Марксистська філософія, її структура, проблеми й основні різновиди.
Позитивізм і неопозитивізм, його різновиди.
Екзистенціалізм та його різновиди.
Проблеми систематизації філософського знання
План
1. Принципи побудови філософських систем.
2. Класичні й некласичні підходи до побудови систем науки і філософії.
3. Структура філософських систем, їх
Онтологія
План
1. Сутність і основні форми буття.
2. Буття матеріального. Матерія і рух. Простір і час.
3. Буття людини.
4. Буття ідеального. Свідомість, ї
Гносеологія
План
1. Основні принципи теорії пізнання.
2. Пізнання як відображення. Суб'єкт і об'єкт пізнання.
3. Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні.
Самостійна навчальна робота студента
Вивчення курсу філософії здійснюється, крім лекційних та семінарських форм, у таких формах СРС:
самостійна робота з філософською літературою, конспектування першоджерел (див. список літер
РОБОТА НАД ПІДРУЧНИКАМИ, НАВЧАЛЬНИМИ ПОСІБНИКАМИ і КОНСПЕКТАМИ ЛЕКЦІЙ
Самостійна робота студента над модулем «Філософія» розпочинається з систематичної праці над підручниками, навчальними посібниками, які вказані в навчальних програмах курсів і конспектів лекцій. Вду
РЕКОМЕНДАЦІЇ З МЕТОДИКИ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ПЕРШОДЖЕРЕЛ
Вивчення філософських творів з історії філософії в системі філософії складає основний зміст самостійної роботи.
Списки першоджерел – це твори видатних філософів, мислителів від стародавніх
ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВІ ПИТАННЯ. ЗАВДАННЯ ТА ВПРАВИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Щоб оволодіти філософськими знаннями, долучитися до вершин морального І естетичного досвіду людства, недостатньо завчити і запам'ятати деякі, хоч і важні, положення, їх треба усвідомити, перевірити
ТЕМИ КОНТРОЛЬНИХ РОБ1Т
Тема 1.
1. Характеристика особливості філософії Стародавнього Сходу (Індія, Китай).
2. Брахманізм як релігійно-філософська течія.
Тема 2.
1.«Веди
Першоджерела
Аристотель. Метафизика//Соч.: В 4 т.—М., 1976. — Т. 1.
Аристотель. Политика // Соч.: В 4 т. — М., 1983. — Т. 4.
Бэкон Ф. Новый Органон //Соч.:
Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти
Слово «філософія» давно ввійшло в наше буденне мовлення. Філософією називають не тільки відповідну науку чи навчальну дисципліну, а й загальнотеоретичні засади та сукупніст
Поняття та тини світогляду
Щоб зрозуміти значення філософії та її функцій, потрібно розглянути структуру відношення людини до світу в цілому. Можна виділити такі форми освоєння світу людиною:
Предмет філософії та особливості філософського мислення
Авторство слова «філософія» приписують давньогрецькому мислителю Піфагору (VI–V ст. до н. е.). Він був проти того, щоб його називали мудрецем, і вважав себе
Основне питання, методи і функції філософії
Основне питання філософії має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моністичне, дуалістичне, плюралістичне. Слід зазначити, що в межах основного питання філософії по-різному виріш
Сторія філософії як наука й принципи її періодизації
Філософію можна краще зрозуміти, якщо вивчити її історію. Розглядаючи питання про періодизацію історії філософії, слід звернути увагу на принципи її періодизації, основу яких становит
Давньоіндійська філософія
Перші філософські школи і течії виникли в найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VI ст. до. н. е. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції. П
Філософія стародавнього Китаю
Аналогічним шляхом відбувався розвиток філософських ідеї у Стародавньому Китаї. Так, сама зміна традиційних общинних суспільних відносин на основі економічного прогресу, поява грошей, суб'єктивної
Антична філософія
Історія античної філософії охоплює понад тисячу років. У її розвитку виділяють три основні періоди.
Перший — період ранньогрецької філософії — охоплює
Загальна характеристика філософії Середньовіччя, основні етапи її розвитку
Якщо грецька філософія виникла на ґрунті античного рабовласницького суспільства, то філософія Середньовіччя належить до епохи феодалізму (V–XV ст.).
Особливості фі
Загальна характеристика й світоглядні основи епохи Відродження
Починаючи з XIV ст. в соціально-економічному і духовному житті Західної Європи відбувається ряд змін, які ознаменували початок нової епохи, що ввійшла в історію під назвою епохи
Діалектика епохи Відродження
Процес формування нової буржуазної культури супроводжувався принциповою зміною світоглядних орієнтирів. Але на ранніх своїх етапах цей процес набуває своєрідної перехідної, компромі
Натурфілософія епохи Відродження
Вчення про природу. Пантеїзм. В епоху Відродження філософія знову звертається до вивчення природи. Але в розумінні природи, як і в тлумаченні людини у цей період, філософія
Реформація, її ідеї
Ренесансні гуманістичні ідеї спершу не викликали негативної реакції з боку офіційних представників католицької церкви. Ситуація різко змінюється після того, як у XVI ст. Відродженн
Сторичні передумови появи філософії Нового часу та її загальна спрямованість
Характеризуючи філософію XVII—XVIII ст., необхідно в першу чергу через характеристику епохи глибоко усвідомити, чому саме в цей час в історії боротьби матеріалізму та ідеалізму став
Характеристика діяльності основних філософів цієї епохи
Далі детальніше ознайомимося з поглядами видатних філософів цього часу.
Ф. Бекон (1561–1626рр.) — родоначальник нової форми англійського матеріалізму і всієї
Філософія Просвітництва і метафізичний матеріалізм
Просвітництво — культурно-історичний термін (вперше використаний Вольтером і Гердером), що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанн
Французький матеріалізм XVIII ст.
Французький матеріалізм XVIII ст. має багато спільного з філософією Просвітництва, але йому властиві й відмінні риси. Насамперед його відрізняє одностайна матеріалістична спр
Загальна характеристика епохи і необхідність розробки класичної німецької філософії
Наприкінці XVIII—першій половині XIX ст. бурхливий розвиток філософії відбувався в Німеччині.
Специфіка і суперечливість соціально-економічного та історичного розвитку Нім
Теорія пізнання та етичні погляди І.Канта
Фундатором німецької класичної філософії був Іммануїл Кант (1724–1804рр.). Його теоретична діяльність поділяється на два періоди. Перший період закінчується 60-
Теорія пізнання та етичні погляди І.Канта
Фундатором німецької класичної філософії був Іммануїл Кант (1724–1804рр.). Його теоретична діяльність поділяється на два періоди. Перший період закінчується 60-
Антропологічний матеріалізм і психологічний аналіз сутності релігії Л. Фейєрбаха
Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля став Л. Фейєрбах (1804—1872рр.), його сучасник, учень, який, однак, не став послідовником свого вчителя.
З Л. Ф
Антропологічний матеріалізм і психологічний аналіз сутності релігії Л. Фейєрбаха
Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля став Л. Фейєрбах (1804—1872рр.), його сучасник, учень, який, однак, не став послідовником свого вчителя.
З Л. Ф
Філософія тотожності» законів природи і мислення Ф. Шеллінга
Суб'єктивний ідеалізм Фіхте був нездатний пояснити явища природи та суспільного життя, практичної діяльності людини. Спробою його критичного осмислення стала так звана об'єктивно-ід
Особливості формування філософської думки в культурі Київської Русі
У сучасній літературі найбільш поширеною є точка зору, згідно з якою початок історії вітчизняної думки ведеться з X–XII ст., тобто періоду формування могутньої держави — Київської
Києво-Могилянська академія, її просвітницький вплив на філософську думку українського, російського та інших народів
Визначну роль у духовному відродженні українського народу відіграла Києво-Могилянська академія, що була заснована в 1632 р. Тривалий час Академія була осередком професійної діяльності в галузі наук
Філософія серця» Григорія Сковороди
Григорій Савич Сковорода (1722—1794рр.) — видатний філософ, поет, просвітитель-гуманіст, який здобув освіту в Києво-Могилянській академії. Його філософські твори можна
Проблема людини та нації в творчості Кирило-Мефодіївського товариства. Філософські погляди Т.Шевченка
Визначну роль у суспільно-політичному житті України зіграло Кирило-Мефодіївське товариство — таємна антикріпосницька організація, що була створена в Києві в січні 1846 р. Йог
Філософія серця» П. Юркевича та його ставлення до матеріалізму Л.Фейєрбаха і М.Чернишевського
Відомим філософом другої половини XIX ст. був П.Юркевич (1827–1874 рр.), професор Київської духовної академії. У 1860 р. він опублікував статтю «З науки про людський д
Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення
Філософія виникла, як відомо, в трьох культурах одночасно — Індійській, китайській і античній, пройшовши тривалий і складний шлях розвитку. Певним результатом її розвитку можна вва
Позитивізм і неопозитивізм
Історія позитивізму має три періоди розвитку.
Перший, початковий позитивізм, представниками якого були О. Конт, Г. Спенсер, О. Михайловський. Програма початкового по
Філософія життя
Філософія життя, представниками якої є Ф. Ніцше, В. Дільтей, А. Бергсон, О. Шпенглер та ін., — це філософський напрям, який розглядає все суще як форму прояву життя, як деяку
Філософська антропологія
Філософська антропологія — напрям у філософії, який претендує на теоретичне обґрунтування сучасного знання про людину. Проблема людини була поставлена ще в староіндійській
Герменевтика
Герменевтикою (фундатор — В. Дільтей) називають мистецтво і теорію тлумачення текстів. Тому головна операція в герменевтиці — розуміння. Процес розуміння являє собою компле
Структуралізм
Структуралізм як напрям виник у зв'язку з переходом гуманітарних наук від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного методу дослідження: моделювання, формалізації і мат
Екзистенціалізм
Екзистенціалізм виник на початку XX ст. в Німеччині, Франції, Італії, набувши великого впливу в усьому світі, особливо серед інтелігенції. Біля джерел цієї філософії був С.
Неотомізм
Головними представниками цього напряму є Марітен, Жільсон, Бохенський. Неотомізм відроджує і модернізує теїстичне вчення Ф. Аквінського, поєднуючи його з філософськими системами Ка
Фрейдизм і неофрейдизм
Картина розвитку сучасної філософії буде неповною, якщо ми не назвемо і такий напрям, як фрейдизм та неофрейдизм, що розглядають людину з точки зору психоаналізу, розроблено
Проблема систематизації основних галузей філософії
Як зазначалося у темі 1, філософія — це наука, предметом якої є загальне в системі «людина—світ». До цієї системи входять такі відношення: онтологічні, гносеологічні, аксіологічні, предметно-перет
Проблема структурування філософії
Сучасна філософія — це не тільки різновид світогляду, а й система знання, яка претендує на науковість. Як наука вона має свій специфічний предмет, методи пізнання, систему категорій і закони,
Принципи і основи побудови філософської теорії
Існують два основні способи систематизації філософського знання; класичний і некласичний. Класичні системи філософії (наприклад, античні філософські системи або системи німецької класичної філософі
Проблема систематизації законів і категорій філософії
Філософія як наука постійно потребує розв'язання проблеми систематизації своїх категорій і законів. В епоху античності перший системний перелік категорій склав Аристотель. Він виділив десять катег
Сутність, проблеми й основні форми буття
Система філософського знання поряд з предметом, принципами, методами включає в себе закони і категорійний апарат. Усі елементи системи тісно взаємозв'язані і становлять цілісну єдність, яка створ
Буття матеріального. Сутність матерії
Усе розмаїття форм буття звичайно зводять до двох його аспектів: буття матеріального і буття ідеального. Виходячи з цього, сутність матеріального буття розкривається через поняття
Основні форми існування матерії
Невід'ємним атрибутом матерії є рух. З точки зору філософії рух — це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Кожному структурному рівню матерії, цілі
Проблема єдності світу
Практикою, наукою, в тому числі філософією, доведено, що простір, час, рух і матерія нерозривно поєднані й взаємопов'язані.
Але існує й метафізична точка зору на простір, час і матерію. Нь
Свідомість як відображення буття
Свідомість — це найвища, притаманна тільки людям і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і
Закони розвитку буття
Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення протилежних думок, спосіб ведення бесіди (з
Природа і призначення процесу пізнання
Однією з важливих функцій свідомості є пізнання людиною навколишнього світу і самої себе. Люди не можуть жити, перетворювати природу без знань. Пізнання — це таке функціонування свідомості, в рез
Практика як основа і рушійна сила пізнання
Пізнання має суспільний характер, який зумовлюється працею і мовою. Пізнання відображає реальну дійсність не прямо, а опосередковано — через матеріально-практичну діяльність. Практика породжує пот
Пізнання як процес відображення реальної дійсності, його основні види
Пізнання відображає дійсність у формі образів. Образ — є форма і продукт суб'єктивного, ідеального відображення об'єктивної реальності у свідомості людини. Образи за своїм змістом відповіда
Поняття істини, її види, шляхи досягнення
Істина є правильне відображення суб'єктом об'єктивної дійсності, підтверджене практикою. Протилежним їй поняттям є хибна думка. Хибна думка — це зміст свідомості, який не відповідає
Практика як критерій істини, її абсолютний і відносний характер
Яким же чином ми можемо переконатися, чи правильні наші знання, чи помилкові? У кінцевому підсумку це досягається за допомогою практики. Практика різноманітна — від повсякденного життєвого
Специфіка наукового пізнання
Наукове пізнання. При вивченні цієї теми особливу увагу слід звернути на особливості наукового пізнання як його вищої форми.
Наукове пізнання — це такий рівень функціонуванн
Поняття науки, її види і функції
Наука є системою понять про дійсність і має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення, для передбачення і перетворен
Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання
Розрізняють емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання. Емпіричний (грец. empeiria — досвід) — це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду (із спо
Форми і методи наукового пізнання. Особливості методів соціального дослідження
Свідома цілеспрямована діяльність щодо формування і розвитку знань регулюється певними методами й прийомами. Виявлення і розробка таких норм, правил, методів і прийомів складає предмет л
Поняття суспільства
Передусім слід звернути увагу на багатозначність поняття «суспільство». Існує концепція, що суспільство — це частина природи, яка відокремилась, тому продовжує жити і розвиватись за закона
Матеріалістичний та ідеалістичний підходи до розуміння суспільства
Існують два підходи до розуміння суспільства та його історії — матеріалістичний та ідеалістичний. Ідеалістичний підхід першопричиною розвитку суспільства вважає дух, ідею, свідомість (напри
Філософська антропологія про людину
Поняття людини означає людину взагалі, тобто включає сукупність усіх властивостей та атрибутів людини. Будучи абстракцією, це поняття має два реальні втілення — окрема людина і людство в цілому.
Закони суспільства, їх характер і особливості
Важливим є питання про характер і зміст законів суспільного розвитку. Виходячи з того, що суспільне життя має дуже складний, динамічний і необоротний характер, деякі філософи (особливо ідеалістичн
Поняття суспільно-економічної формації та її структура
Для історико-філософського вивчення процесу розвитку суспільства К. Марксом була введена така важлива категорія, як суспільно-економічна формація (СЕФ). Вона виражає тип суспільства, що характер
Поняття суспільно-економічної формації та її структура
Для історико-філософського вивчення процесу розвитку суспільства К. Марксом була введена така важлива категорія, як суспільно-економічна формація (СЕФ). Вона виражає тип суспільства, що характер
Суспільний прогрес, його критерії, типи й напрями розвитку
З'ясувавши суть основних джерел та рушійних сил суспільного прогресу, слід перейти до поняття спрямованості історичного прогресу, його критеріїв і характеру протиріч.
Посилаючись на складн
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК СТУДЕНТІВ
Студент повинен:
знати предмет дисципліни, її структуру, категоріальний апарат, основні етапи розвитку історії світової і вітчизняної філософії, с
КРИТЕРІЇ
ОЦІНОК ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ КОМПЛЕКСНОЇ РОБОТИ З МОДУЛЯ
"ФІЛОСОФІЯ"
№ п/п
Параметри
Оцінка відпові
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Філософія. Навчальний посібник (для студентів 2 курсу ФПО і заочного навчання)
Автор: Радіонова Людмила Олексіївна
Новости и инфо для студентов