рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Седиментогенез та осадові гірські породи

Седиментогенез та осадові гірські породи - раздел Образование, В.Г. Суярко, О.О. Сердюкова Осадові Гірські Породи Формують Верхню Частину Літосфери. Вони Широко Розповс...

Осадові гірські породи формують верхню частину літосфери. Вони широко розповсюджені на континентах і дні Світового океану. Їх утворення та накопичення в широкому часовому діапазоні від раннього протерозою (3,5 млрд. років тому) до сучасного періоду відбувалося завдяки процесам седиментогенезу (грецьк. седимент – осадок, ґенеза – утворення), що відбувалися і відбуваються нині. Товщина шару осадових порід досягає десятків кілометрів.

Роль екзогенних процесів у седиментогенезі є провідною, оскільки джерелом їх енергії є сонячне випромінювання.

Седиментогенез – це процеси взаємодії поверхневих геосфер Землі – атмосфери, гідросфери та літосфери за участю живих рослинних організмів (біосфери), що приводить до формування мінерально-органогенних утворень на суші та у водному середовищі (океанах, морях, річках, озерах, болотах). Енергетичною основою їх є сонячне випромінювання.

Принципова схема утворення осадових гірських порід включає таку послідовність основних процесів породоутворення: седиментація або седиментогенез (накопичення осадів) – катагенез (зміна осадових гірських порід, що супроводжується ущільненням та перекристалізацією осадової речовини) – метагенез (більш глибокі зміни речовини гірських порід на глибині) – гіпергенез (зміни порід під впливом вивітрювання в приповерхневій частині земної кори).

Залежно від характеру нагромадження осадові гірські породи поділяються на уламкові (теригенні), хімічні (хемогенні), та біологічні (біогенні).

Джерелом речовини осадових порід є:

– продукти вивітрювання (руйнування) магматичних, метаморфічних і древніших осадових порід;

– компоненти водних розчинів;

– продукти життєдіяльності організмів (органічна речовина, гази тощо);

– продукти вулканічних вивержень (тверді частки, гарячі розчини, гази);

– космічний матеріал (кульки заліза, нікелю, силікатів, уламки різних розмірів, космічний пил);

– продукти життєдіяльності людини (для відкладів четвертинного періоду).

Різні екзогенні процеси, що супроводжуються осадконагромад-женням, взаємопов’язані між собою. Для них існують як загальні риси, так і суттєві розбіжності. Загальним є те, що кожен із процесів, сприяючи руйнуванню гірських порід, зумовлює утворення осадків. Проте спрямованість, час дії та масштаби їх є різними. Особливо яскраво ці відмінності прослідковуються за екзогенними геологічними процесами суші й моря. Якщо на суші широко розвинуті процеси ерозії та денудації, що обумовлюють зниження рівня земної поверхні, то на дні Світового океану переважають седиментаційні процеси, які призводять до заповнення западин осадками.

Масштаби континентального осадконагромадження різко обмежені за площею і приурочені головним чином до понижень у рельєфі – міжгір’їв, озер, долин річок, боліт тощо. Розповсюдження різних за складом та умовами утворення континентальних відкладів залежить від кліматичних умов. Для областей зі спекотним арідним кліматом характерними є еолові й сольові відклади; для рівнин з вологим гумідним кліматом – алювіальні, делювіальні, елювіальні, озерно-болотяні відклади; для областей материкового зледеніння – моренні, флювіогляціальні, озерно-льодовикові відклади.

В океанах, що за площею перевищують сушу майже у два рази, осадконагромадження відбувається майже повсюдно. У мілководних зонах переважають теригенні відклади, які характеризуються значною товщиною осадків, різноманітністю їх складу і великою кількістю фауни. У глибоководних зонах розвинуті тонкі глинисті мули та відклади раковин планктону. Морські відклади, як і континентальні, також залежать від кліматичних умов. Так, для теплих морів з нормальною солоністю характерними є коралові мули та рифи, для холодних морських вод – відклади діатомових мулів і т. ін.

Тривалість екзогенних геологічних процесів може бути встановлена за товщиною осадових шарів, часом існування водних басейнів, глибиною ерозійного зрізу та ін. Найдовшим є морське осадконагромадження. За мільйони років на дні морів накопичуються осадки товщиною у сотні й тисячі метрів.

За довгу геологічну історію дії екзогенних процесів на Землі неодноразово змінювалися положення континентів та океанів, кліматичні умови, обновлювалися флора й фауна. Тому кожний з геологічних етапів вносить свої особливості у формування осадових товщ та їх розповсюдження.

Формування осадових порід відбувається у декілька етапів.Осадки, переходячи у викопний стан, змінюються, ущільнюються і поступово перетворюються в осадові породи. Цьому сприяють процеси діагенезу.

Діагенез (грецьк. – переродження) – сукупність геологічних процесів перетворення пухкого осадка в осадову породу. Зміни відбуваються під покровом молодших за віком відкладів в умовах температури і тисків верхньої зони земної кори. Характер діагенетичних перетворень залежить від Еh середовища (окислювального чи відновлювального), в якому знаходиться осадок.

Стадії діагенезу осадку: 1) ущільнення; 2) дегідратація (витіснення води); 3) розчинення та вилуження; 4) перекристалізація.

Ущільнення відбувається під дією ваги залягаючих вище покладів. Унаслідок цього піски перетворюються у пісковики, мули – у глину, а скупчення раковин – у вапняк. У результаті ущільнення осадку відбувається його дегідратація. З нього віджимається вода. Втрата води часто супроводжується винесенням легкорозчинних сполук. Розчинення зазнають вуглекислі та сірчанокислі солі кальцію (гіпс, арагоніт, кальцит), іноді сполуки кремнію (опал) та ін. Винесення з мінеральної маси осадку окремих сполук має назву вилуження. Вилуження спричиняє утворення в породі дрібних порожнин, або каверн. Кавернозність спостерігається у карбонатних породах, доломітах, вапняках. Згодом порожнини заповнюються іншою мінеральною речовиною. Так у породі з’являються включення піриту, халькопіриту або інших мінералів. У тих частинах осадка, де утворюються підвищені концентрації різних хімічних елементів, відбуваються процеси перекристалізації мінеральної речовини з утворенням кременистих, залізистих або фосфоритових конкрецій.

Характер хімічних перетворень осадів визначається умовами середовища його знаходження. Середовище може бути окислювальним або відновлювальним. За наявності вільного кисню закисні сполуки заліза та марганцю переходять в окисні сполуки. Так, сидерит [Fе СО3], окислюючись, переходить у лимоніт – Fе2О3.Н2О. У присутності органічної речовини в осаді утворюється відновлювальне середовище. Бактерії, розкладаючи органічну речовину та вуглеводні, сприяють виділенню з них вуглекислоти та сірководню. Хімічні реакції СО2 та Н2S з мінералами призводять до утворення карбонатних сполук і сульфідів (доломіт, сидеріт, пірит).

Фації. Осадові породи, що утворились у різних фізико-хімічних умовах відрізняються за своїм хімічним і мінеральним складом, зовнішнім виглядом та іншими особливостями. Група осадових порід, що утворилася в однакових умовах осадконакопичення й характеризується певними рисами, має назву фація (лат. – лице, вид). За фізико-географічними умовами утворення виділяються морські, континентальні та лагунні фації.

Морські фації залежно від глибини нагромадження осадків поділяють на прибережні, мілководні, помірно-глибоководні та глибоководні.

Прибережні фації складені крупно- і середньоуламковими осадами (породами), серед яких наявні раковини молюсків, характерних для літоральної зони існування.

Мілководні (до 100 м) та помірно-глибоководні (глибше 100 м) фації є дуже різноманітними за складом і фауною. Вони представлені пісками, галечниками, глинами, а також форамініферовими, кораловими, брахіоподовими вапняками і крейдою. Хемогенні відклади представлені бокситами, рудами заліза, марганцю, фосфоритами.

Глибоководні й дуже глибоководні фації представлені синіми, червоними, зеленими глинами, глауконітовими пісками, вулканогенно-осадовими відкладами, червоною глибоководною глиною, вапняками, діатомітами.

Лагунні фації, що формуються у відокремлених морських мілководних басейнах, представлені хемогенними породами (вапняки, доломіти, солі, гіпс), а також теригенними відкладами, що є близькими за складом до морських осадків, але з наявністю глауконіту, фосфориту, вугленосних порід. Серед них трапляється фауна мшанок, ракоподібних риб.

Континентальні фації поділяються на наземні й відклади континентальних водоймищ.

До наземних фацій належать:

а) фації кори вивітрювання, що складаються з каолінових глин, латеритів та інших продуктів вивітрювання;

б) еолові (піщані) фації або фації пустель, представлені пісками, що характеризуються великим розповсюдженням і малою товщиною;

в) льодовикові (моренні, флювіогляціальні) фації складені з несортованого уламкового матеріалу, гравію, пісків, стрічкастих глин без наявності органогенного матеріалу;

г) передгірські фації, що представлені відкладами осипів та тимчасових гірських потоків: брилами, щебінкою, валунами, галечниками, пісками, глинами і характеризуються відсутністю органічних решток.

Фації континентальних водоймищ включають:

а) річкові фації, приурочені до древніх захованих і сучасних річкових долин, які складаються з алювіальних та делювіальних відкладів;

б) фації озер і боліт, що характеризуються лінзовидною формою залягання й невеликою товщою.

Прісноводні фації складені пісками, гравієм, алевритами, глинами, які вміщують органічні рештки. Відклади солоних озер представлені перешаруванням кам’яної солі, сильвініту, гіпсу та інших солей за відсутності органічного матеріалу. Для боліт є характерними відклади торфу та залізних руд.

Формації – комплекс осадових гірських порід різного петро-графічного складу, що утворилися у неоднакових фізико-географічних умовах, але за однакового тектонічного режиму рухів земної кори. Найрозповсюдженішими є соленості, червоноколірні та вугленосні формації.

Соленості (галогенні) формації представлені різними за складом хемогенними породами (доломіт, гіпс, ангідрит, кам’яна і калійна солі та ін.), серед яких можуть бути піски й глини. Товщина соленосних шарів вимірюється десятками і сотнями метрів. Формації червоноколірних порід утворені відкладами річок, їхніх дельт, озерними й прибережно-морськими осадками.

Вугленосні формації характеризуються присутністю серед пісковиків, глин, вапняків шарів та лінз вугілля. Товщина вугленосних формацій – до сотень і тисяч метрів.

Класифікацій осадових порід існує багато.Найпростіша з них ґрунтується на їх складі та генезисі (походженні). Згідно з нею, осадові породи поділяються на уламкові (теригенні), органогенні, хемогенні й пірокластичні.

1. Уламкові, або теригенні, породи залежно від величини уламків поділяються на грубоуламкові – діаметр уламків більший за 1 мм, піщані – 0,05 – 1 мм, пилуваті – 0,005 – 0,05 мм та глинисті – не більше ніж 0,005 мм. Уламки у породі можуть бути як відокремленими один від одного, так і зцементованими різним цементом (карбонатним, фосфатним тощо).

Грубоуламкові породи (псефіти) представлені валунами, галькою, гравієм, конгломератами та брекчією.

Валуни – обкатані уламки твердих гірських порід діаметром від 100 до 1000 мм і більше. Зустрічаються у районах діяльності льодовиків, на берегах морів, у долинах гірських річок.

Щебінь – необкатані уламки твердих порід розміром з 10 – 100 мм.

Галька – обкатані уламки твердих гірських порід і мінералів від 10 до 100 мм у поперечнику. Відклади гальки є найпоширенішими серед прибережних морських осадків.

Гравій – обкатані уламки мінералів і гірських порід діаметром від 1 до 10 мм. Валуни, щебінь, галька, гравій використовуються у будівництві як бутовий камінь та для приготування бетону. Зцементовані гравійно-галечникові (обкатані) породи мають назву конгломератів. Вони широко представлені серед древніх морських відкладів. Зцементовані необкатані породи називаються брекчією.

Піщані породи включають піски та пісковики. Піски – пухкі породи, що складаються з уламків твердих мінералів, переважно кварца. Вони, залежно від домішок, бувають глинистими, карбонатними, слюдистими, глауконітовими, залізистими тощо. Якщо піски складаються виключно з кварцу, їх називають кварцевими. Колір пісків – білий, жовтий, бурий, червоний та ін. За структурою піски можуть бути дрібно-, середньо-, крупно- й різнозернистими. Текстура їх переважно є шаруватою. Піски широко використовуються для виробництва скла, цегли та інших будівельних матеріалів. Зцементовані піски називаються пісковиками. За мінеральним складом цемента пісковики бувають кварцевими, глинисти-ми, карбонатними, гіпсовими, залізистими, кремнистими тощо. Колір, структура і форма залягання у них є такими ж, як у пісків. Пісковики використовуються у будівництві як бутовий камінь, для виготовлення щебінки та ін.

Пилуваті породи (алеврити) складаються з найдрібніших зерен кварцу, польового шпату, слюди, глауконіту. Щільну, зцементовану породу, яка на 50% складається з часток розміром 0,01 – 0,1 мм, називають алевролітом. Часто серед алевролітів зустрічаються піщані алевроліти, що складаються з рівної кількості алевритових уламкових часток розміром 0,05 – 0,1 мм і піщаних часток розміром 0,1 – 0,15 мм. Колір алевролітів звичайно зеленкувато-сірий, червонуватий, бурий. Цементом для них слугує глиниста речовина, карбонати, оксиди заліза та кремнію. Застосовуються у будівництві.

Глинисті породи становлять до 50 – 60% об’єму осадових порід. Типовий їх представник – глини, що складаються з каолініту та інших глинистих матеріалів. Мінеральні (окисли заліза, алюмінію, міді та ін.) й рослинні домішки забарвлюють глини у жовтий, бурий, червоний, зелений, темно-сірий, червоний і білий кольори.

У вологому стані глини є пластичними. При випалюванні вони спікаються в кам’янисту масу. Застосовуються для виробництва фарфору, керамічних виробів, будівельної та вогнетривкої (температура плавлення до 1700о С) цегли.

2. Органогенні породи утворюються у водоймищах та на узбережжях. Представлені головним чином різними вапняками, крейдою і кременистими породами, які складаються з мушлей або уламків скелетів найпростіших організмів. До органогенних звичайно відносять і горючі породи – каустобіоліти (торф, викопне вугілля, горючі сланці, іноді – нафту), хоча у їх утворенні величезну роль відіграють хімічні процеси.

При вивчені органогенних порід слід мати на увазі, що формування багатьох з них так або інакше пов’язане з хімічними процесами і тому породи з чіткими ознаками хімічного та органічного походження правильніше відносити до біохімічних порід.

Вапняки – щільні або пористі породи світло-сірого кольору, іноді забарвлені домішками у світло-жовтий, сірий, темно-сірий та інші кольори. Залежно від організмів, мушлі яких утворюють вапняки, останні поділяються на коралові, форамініферові тощо. Залягають у вигляді шарів та лінз. Застосовуються у металургії, для виробництва вапна та цементу як будівельний матеріал.

Крейда – біла землиста пориста порода. Складається із вапняних решток морських водоростей – коколітофорид та дрібних черепашок форамініфер. У складі крейди іноді трапляються великі мушлі молюсків, морських їжаків та інших організмів. Крейда використовується для виготовлення вапна, цементу, зубної пасти й ін.

Мергель – порода, що складається з дрібнозернистого кальциту та глинистого матеріалу. За зовнішнім виглядом – м’яка, іноді тверда кременеподібна порода, забарвлена у білий, жовтувато-сірий або зеленкувато-сірий кольори. Застосовується у виробництві цементу.

Діатоміт – порода, що складається з мікроскопічних дрібних діатомових водоростей. Колір – білий. Через дуже високу пористість порода є настільки легкою, що плаває у воді. Застосовується як наповнювач полірувального матеріалу.

3. Хемогенні породиутворюються у водоймищах при хімічному висадженні мінеральних речовин зі справжніх та суспензійних розчинів. Серед них солі, фосфорити, боксити, доломіти, мергелі, яшми.

Солі – відклади солоних озер або лагун, що знаходяться в умовах спекотного клімату. Інколи утворення їх пов’язане з розвантаженням по розломах у море гарячих хлоридно-натрієвих розчинів. До солей належать кам’яна сіль, або галіт – NaCl, сільвін – KCl, сільвініт (суміш галіту 25 – 85% та сільвіну 10 – 60%), гіпс – Ca[SO4].2H2O, ангідрит – CaSO4 й ін. Залягають вони у вигляді шарів, лінз, штоків. Структура – кристалічно-зерниста. Використовуються у харчовій, хімічній та інших видах промисловості.

Фосфорити – піщано-глинисті або глинисто-карбонатні породи, що зцементовані фосфатним цементом. Склад їх зернистий, конкреційний, однорідний. У складі фосфоритів зустрічаються зуби акул, які вміщують до 65% фосфату кальцію. Забарвлення сіре, буре або чорне. Залягають у пластовій формі. Використовуються для виробництва сільськогосподарських добрив.

Боксити – руда на алюміній. Утворюються у корах вивітрювання кристалічних польовошпатових порід. Мають білий, сірий, червоний, бурий колір. Перевідкладені боксити мають озерне та морське походження. Вони бувають як пухкими, так і щільними (з оолітовою структурою). Використовуються для виробництва алюмінію.

Доломіт – CaМg(СО3)2 – утворюється у морських галогенних басейнах, найчастіше – шляхом метасоматичного заміщення вапняків, а іноді й унаслідок гідротермальних процесів. Має білий, сірий, зеленкуватий або червонуватий колір залежно від домішок. Розчиняється у НСl. Участі організмів в утворенні доломіту не встановлено. Застосовується у будівництві, металургії (для виготовлення вогнетривкої цегли і металічного магнію), у хімічній та інших галузях промисловості й у сільському господарстві.

Яшма – осадова кремнієва порода, строката і плямиста, що складена дрібнокристалічним кварцем з домішками халцедону. Забарвлена за рахунок окислів заліза та марганцю у різні відтінки червоного та жовтого кольорів. Яшми мають хімічне, вулканогенно-осадове й біохімічне походження. Завдяки високій твердості (7), міцності та гарному забарвленню використовується для коштовних дрібних виробів у ювелірній справі.

4. Пірокластичні (вулканогенно-осадові) породи. Генетично пов’язані з магматичними процесами, але за умовами утворення та зовнішнім виглядом належать до осадових. Продукти вулканічних вивержень, що викидаються в атмосферу, падаючи на землю, стають звичайними уламками. Їх перетворення в породу у водних басейнах мало чим відрізняється від утворення інших осадових порід.

Пірокластичні породи класифікують за величиною уламків: вулканічний попіл – з розмірами частинок до 1 мм, вулканічний пісок – від 1 до 2 мм, лапілі – від 2 до 10 мм, вулканічні бомби – більше ніж 30 мм. Цей матеріал у процесі діагенезу перетворюється у гірські породи – туфи, а якщо уламки крупніші – у туфобрекчії та туфоконгломерати. Нерідко вулканогенний матеріал змішується у потоках води з осадовим і за значної кількості останнього утворюються різні туффіти.

Туфи – загальна назва зцементованих пористих осадових і вулканогенно-осадових порід. Виділяють вапнякові туфи, вулканічні туфи та гейзерити. В Україні вони є в Криму, в Карпатах і на Поділлі. Використовують у будівництві.

Туфобрекчія – ущільнена гірська порода, що складається з різних за розміром кутастих, рідше – слабкообкатаних уламків ефузивних гірських порід, зцементованих вулканічним попелом. Туфобрекчії утворюють потужні шари, які входять до складу вулканогенних товщ. Використовуються як будівельний матеріал.

Туфіт – вулканогенно-осадова гірська порода, яка складається з вулканогенного матеріалу, викинутого при виверженні вулкану (шлаків, попелу, пемзи, уламків порід) і змішаного з ним осадового матеріалу. Може містити обкатані уламки інтрузивних гірських порід. Уміст пірокластичного матеріалу понад 50%. Цемент може бути карбонатним або глинистим. Використовується як будівельний матеріал.

 

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

В.Г. Суярко, О.О. Сердюкова

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... МЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Седиментогенез та осадові гірські породи

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Полтава 2012
УДК 55:622.276 ББК 26.3я7 С 91   Рецензенти: І.К. Решетов, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, зав. кафедри гід

В.Г. Суярко, О.О. Сердюкова
Основи геології: навчальний посібник. – Полтава: ПолтНТУ, 2012. – 150 с.     У книзі висвітлено основні відомості про будову Всесвіту, Сонячної системи, землі т

Земля – планета Сонячної системи
Земля входить у Сонячну систему, яка налічує дев’ять планет, їхні супутники, астероїди і комети. До планет земного типу (відносно невеликих) належать Меркурій, Венера, Земля та Марс. Зовнішні плане

Форма, розміри та будова Землі
    Обертаючись навколо своєї осі, Земля одночасно обертається навколо Сонця, а разом з ним навколо центра Галактики. Обертання навколо Сонця відбувається по еліптичній

Геотектонічні гіпотези і теорії
    Величезну роль у розвитку геології відігравали і відіграють геотектонічні уявлення про розвиток Землі й земної кори. Однією з перших у кінці XIX ст. була гіпотеза ге

Контрольні питання
1. Що вивчає геологія та її практичне значення в житті людини? 2. На які окремі розділи науки поділяється геологія? 3. Які планети входять до Сонячної системи?

Мінерали та їх властивості
  Мінерали – природні хімічні сполуки, переважно кристалічної будови, що мають певні фізичні та хімічні властивості. У природі мінерали зустрічаються здебільшого у твердому і л

Класифікація мінералів
Існують різні класифікації мінералів. Залежно від того, яким ознакам надається перевага, класифікації мінералів поділяються на хімічні, геохімічні, геологічні, кристалохімічні, кри

Магматизм та магматичні гірські породи
Гірські породи, що утворилися з магматичних розплавів різного складу і генезису мають назву магматичних. Магматизм – сукупність ендогенних геологічних процесів, породжених вн

Метаморфізм та метаморфічні гірські породи
Метаморфічні гірські породи утворюються в глибоких зонах земної кори внаслідок ендогенних процесів метаморфізму – суттєвої зміни текстури, структури і мінерального складу гірських порід у ре

Контрольні питання
1. Що називається мінералом? Дайте його визначення. 2. З чим пов’язані ендогенні процеси мінералоутворення і за рахунок якої енергії вони виникають? 3. Як утворюю

Фізичне вивітрювання
Цей вид вивітрюванняпроявляється у механічному руйнуванні мінералів гірських порід без зміни їх складу під впливом добових і сезонних коливань температури, замерзання й відтавання води у тріщинах,

Хімічне вивітрювання
Це процес хімічного перетворення або руйнування мінералів і гірських порід під дією природних вод (атмосферних, поверхневих, ґрунтових, підземних), який супроводжується їх розчиненням та

Біологічне вивітрювання
Біологічне вивітрювання є наслідком життєдіяльності тварин, рослин і мікроорганізмів. Органічний світ змінює і руйнує гірські породи, діючи на них як механічно, так і хімічно. Земляні хробаки бурав

Контрольні питання
1. Що називають вивітрюванням і його типи? 2. В яких формах проявляється геологічна діяльність вітру? 3. При яких умовах відбувається фізичне вивітрювання?

Гідрогеологічні властивості гірських порід
Здатність гірських порід поглинати й утримувати воду має назву вологоємності, яка визначається об’ємом порожнин у породі або її пористістю. Пористість визначають у процентах за формулою

Підземних вод
Осадові товщі, з якими пов’язані основні запаси підземних вод, складаються з перешарованих водопроникних та водотривких гірських порід. Під впливом сили тяжіння атмосферні опади і поверхневі води п

Властивості та склад підземних вод
Підземні води залежно від особливостей фільтрації й глибини залягання водоносних горизонтів характеризуються фізичними та хімічними властивостями. До фізичних властивостей належать

Контрольні питання
  1. Які води називаються підземними? 2. За рахунок чого відбувається переміщення підземних вод? 3. Які види води зустрічаються у гірських породах?

Прояви тектонічних процесів
Механічним проявом тектонічних процесів є тектонічні рухи, які призводять до зміни як форм залягання, так і внутрішньої структури гірських порід. За напрямком зсувних зусиль їх поділяють на

Коливальні рухи
З коливальними рухами земної кори пов’язане зміщення берегової лінії морів і океанів. Відступ моря, що зумовлений підйомом земної кори, має назву морської регресії. У разі занурення земної к

Тектонічні деформації та елементи залягання гірських порід
Тектонічні деформації (лат. deformatio – викривлення) – зміна форм і об’ємів геологічних порід в окремих частинах земної кори під дією тектонічних сил. Деформації поділяються на пр

Контрольні питання
1. Що є енергетичним джерелом тектонічних процесів? 2. Якими є наслідки тектонічних процесів? 2. Як поділяються тектонічні рухи? 3. Як тектонічні

Відносна геохронологія. Геохронологічна шкала
Відносна геохронологія визначає відносний вік осадових, метаморфічних і вулканічних порід на основі принципу послідовності нашарування (т. зв. закон послідовності наш

Абсолютна геохронологія
З розвитком науки і передусім ядерної фізики з’явилися нові можливості точнішого датування часу утворення мінералів та гірських порід. Ідеться про ядерні або ізотопні методи визначення їхнього віку

Геологічна історія земної кори
  Докембрій. Докембрійська історія характеризує початкову стадію геологічного розвитку Землі. Це найдовша і мало вивчена стадія, що продовжувалася більше від трьох млрд. років

Контрольні питання
  1. Яким є геологічний вік Землі? 2. За допомогою яких методів визначають відносний вік геологічних порід? 3. На чому ґрунтується стратиграфічний м

Український кристалічний щит і Воронезька антекліза
Український кристалічний щит (УКЩ), займає центральну частину України. Він складений дуже дислокованими магматичними, метаморфічними і метасоматичними комплексами архею й нижнього протерозою

Дніпровсько-Донецька западина
    Дніпровсько-Донецька западина (ДДЗ), що входить разом із Донецькою складчастою спорудою (ДСС) до складу Дніпровсько-Донецького авлакогену, є частиною Сарматсько-Тура

Донецька складчаста споруда
Донецька складчаста споруда (ДСС) (або Донецький прогин Донбасу) є південно-східною частиною Дніпровсько-Донецького прогину (авлакогену), що сформувалася, як і ДДЗ, у кристалічному фундаменті Східн

Причорноморська западина
Причорноморська западина є субширотною синеклізою блокової будови, що заповнена осадовими породами мезозойсько-кайнозойського віку, товщина яких зростає у південно-східному напрямку (до 6 – 7 км у

Волинсько-Подільська та Скіфська плити
Волинсько-Подільська плита – це геологічна структура , що утворилася в межах Волино-Подільського блоку – західної зануреної частини Українського щита. Простягається від Прип’яті до Дністра і

Львівська западина
  Окрім Дніпровсько-Донецької западини, що знаходиться на лівобережжі України, розділяючи її з півночі на південний схід, виділяються й інші геосинклінальні прогини, найбільшим з яких

Гірські споруди Карпат, Криму та Добруджи
На території України знаходяться гірські споруди Карпат, Криму й Добруджи. Вони входять до тектонічно-активного Альпійського (Сердземноморського) геосинклінального складчастого поясу,

Контрольні питання
  1. Які найважливіші геологічні структури виділяються у платформенній частині України? 2. Яку частину країни займає Український кристалічний щит? Що він собою пред

Хімічний склад нафти і газу
  Нафта і природний газ – складні горючі суміші вуглеводнів різних класів, що вміщують домішки невуглеводневих речовин. Останні захоплюються ними із середовища нафтогазоутворення або

Походження нафти і газу
  Походження (генезис) нафти і газу – є дискусійною проблемою вже протягом більше ніж 100 років. Вона має не лише наукове, а й величезне практичне значення. Знання умов та джерел форм

Поняття про породи-колектори
    Нафта і газ разом з водою циркулюють в літосфері у породах-колекторах, що характеризуються відносно високою проникністю. За мінеральним складом нафтогазові колектори

Умови залягання нафтогазових покладів
    Поклад нафти або газу – природне, локальне скупчення нафти і газу в одному або декількох сполучених між собою пластах-колекторах, що контролюються єдиним (сп

Ресурси і запаси нафти та газу
    Для визначення наявності у надрах певної території нафти і газу використовують такі поняття, як «ресурси» й «запаси». Ресурси – очікувана кількість н

Контрольні питання
1. Що називають нафтою? 2. На чому ґрунтуються технологічні класифікації нафта? 3. Які гази мають назву природних горючих газів? 4. Як утворюється

Горючі корисні копалини
    На початок 2011 року в Україні державним балансом ураховано 385 родовищ вуглеводнів у трьох нафтогазоносних регіонах. З них у Східному регіоні – 228, у Західному – 1

Нші корисні копалини
    Залізо. За розвіданими запасами залізних руд Україна займає перше місце у світі (16%). Далі йдуть Росія та Австралія (по 15%), Китай (11%), США (9%), Бразилія

Контрольні питання
1. Який мінерально-сировинний потенціал має Україна у світі? 2. Скільки родовищ та проявів корисних копалин розвідано в Україні? 3. Які види корисних копалин мают

Методи досліджень у геології
Первинним методом вивчення земних надр є геологічна зйомка – сукупність робіт, результатом яких є складання карт. Карти будують на топографічній або географічній основі, на котру наносять як

Геологорозвідувальні роботи
Геологорозвідувальні роботи натверді горючі копалини поділяються на шість стадій: 1. Регіональні геолого-знімальні та геофізичні роботи. За їхніми результатами виок

Геологічна документація. Складання геологічних карт, розрізів та стратиграфічних колонок
Геологічне вивчення будь-якого району починається з геологічної зйомки. Вона проводиться з метою встановлення геологічної будови району і виявлення площ перспективних на пошуки і розвідку родовищ к

Контрольні питання
1. Якою є практична мета геологічних досліджень? 2. У чому полягає основний результат геологічної зйомки? 3. Яка фізична основа методу глибинного сейсмічного зонд

Людська діяльність як геологічний фактор
    Руйнація верхніх шарів земної кори на території України здійснюється при проходженні шахт, кар’єрів, тунелів, прокладанні каналів, ритті котлованів, сільськог

Ноосфера як сфера діяльності людини
Як відомо, основними природними оболонками Землі є літосфера, гідросфера, біосфера та атмосфера. Проте життєдіяльність людини ще на початку цивілізації створила передумови для утворення (в межах іс

Охорона надр та геологічного довкілля
    Протягом багатьох століть у природі встановлювалися геохімічна та біохімічна рівноваги. Це створило передумови для розвитку органічного світу. З розвитком людського

Контрольні питання
1. Внаслідок чого відбувається техногенна руйнація літосфери? 2. До чого призводить переробка мінеральної сировини, розміщення розкритих порід і промислових відходів?

ЛІТЕРАТУРА
    1. Горбачев А. М. Общая геология. – М.: Высшая школа, 1981. – 351 с. 2. Геологический словарь (в двух томах). – М.: Недра, 1973. – Т. 1. – 486 с, Т. 2. – 45

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Комп’ютерна верстка О.О. Сердюкова Редактор Н.В. Жигилій Коректор І.Л. Петренко     Друк RISO Обл. – вид. арк. 9  

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги