Зміст звіту

1. Постановка задачі для конкретного варіанта.

2. Блок-схема алгоритму виконання прикладу з детальним коментарем та описом роботи.

3. Лістинг програми та коментарі до всіх команд.

4. Рrint screen екрана 32-розрядного налагоджувача з виконанням програми та результатами виконання.

5. Короткий опис виконання програми.

6. Висновки за результатами роботи.

Приклад 12.7:

Проаналізувати масив даних з 10 елементів розміром у подвійне слово. Додавати елементи масиву доти, поки значення суми не перевищить 15. Зберегти номер елемента, на якому відбулося переповнення. Видати повідомлення на екран монітора (текстове або/чи числове).

Блок-схему алгоритму виконання прикладу наведено на рис. 12.9.

 

 

 

Розв’язання прикладу 12.3 з використанням директив високого рівня, але поки без виведення даних, наведено у лістингу 12.9.

 

Лістинг 12.9:

title CopyRight by Rysovaniy A. N. rysov@rambler.ru

.386 ; директива визначення типу мікропроцесора

.model flat, stdcall ; завдання лінійної моделі пам’яті

; та угоди ОС Windows

option casemap:none ; відмінність малих та великих літер

.data ; директива визначення даних

mas1 dd 1,4,5,4,6,7,3,8,2,10 ; масив чисел

len equ $-mas1 ; визначення кількості байтів в масиві

.code ; директива початку сегмента даних

_start: ; мітка початку програми з ім’ям _start

mov ecx,len ; завантаження лічильника

shr ecx,2 ; визначення кількості подвійних слів

lea esi, mas1 ; завантаження адреси початку масиву

mov eax, [esi] ; завантаження числа

m1:

.IF(eax<15) ; умова

mov ebx,[esi+4] ; завантаження нового числа з масиву

add eax,ebx ; додавання елементів

add esi,4 ; розрахунок адреси нового числа

add ebx,4 ; розрахунок адреси наступного числа

loop m1 ; перейти на m1, якщо ecx = 0

.ENDIF ; закінчення директиви високого рівня

ret ; повернення керування ОС

end _start ; директива закінчення програми з ім’ям _start

 

У наведеній програмі при виникненні необхідності додавання двох чисел одного масиву слід використати додатковий регістр (для зберігання адреси другого числа). Таким регістром вибрано регістр ebx. Завантаження в цей регістр значення адреси другого числа виконується командою mov ebx,[esi+4].

У зв’язку з тим, що за завданням вибрано формат регістрів в 32 розряди (4 байти), для підготовки зчитування нових слів виконуються команди

add esi,4

add ebx,4.

Вікна налагоджувача після налагодження програми з лістингу 12.9 наведено на рис. 12.10.

 

 

 

Для виконання другої частини роботи необхідно організувати виведення даних на екран. Для цього доцільно використати АРІ-функцію WriteConsoleA, фрагмент застосування якої може бути таким:

 

.386

.model flat, stdcall

option casemap:none

include masm32includewindows.inc

include masm32includeuser32.inc

include masm32includekernel32.inc

includelib masm32libuser32.lib

includelib masm32libkernel32.lib

BSIZE equ 15

.data ; директива визначення даних

stdout dd ? ; дані для дескриптора виведення, що не визначені

buf db BSIZE dup(?) ; резервування пам’яті для буфера

frmt db "%d",0 ; завдання перетворення одного символу

cWritten dd ? ; комірки пам’яті для адрес

; символів виведення

. . .

.code ; директива початку сегмента даних

_start: ; мітка початку програми з ім’ям _start

. . .

invoke GetStdHandle, STD_OUTPUT_HANDLE ; отриманого дескриптора

mov stdout, eax ; запам’ятовування отриманого дескриптора

. . .

invoke wsprintf, ; АРІ-функція перетворення числа

ADDR buf, ; адреса буфера, куди буде записана посліднісьт символів

ADDR frmt, ; адреса рядка перетворення формату

edx ; регістр, вміст якого перетворюється

invoke WriteConsoleA, ; АРІ-функція виведення на екран

stdout, ; дескриптор стандартного пристрою виведення

ADDR buf, ; адреса початку повідомлення

BSIZE, ; розмір повідомлення

ADDR cWritten, ; адреса, де зберігається число символів

NULL

invoke ExitProcess, 0 ; повернення керування ОС Windows

; та визволення ресурсів

end _start ; директива закінчення програми з іменем _start

 

У цій програмі використовуються файли user32.inc і user32.lib, що зберігають інформацію про функцію wsprintf. Число параметрів цієї функції поки дорівнює трьом:

1. Параметр ADDR buf – це адреса буфера, куди буде записана послідовність символів. Пам’ять для буфера виділяється рядком buf db BSIZE dup(?), який резервує кількість байтів, заданих змінною BSIZE. Про резервування байтів пам’яті говорить слово dup – скорочене від англійського слова duplication (повторення). Знак питання, в дужках після dup, свідчить про те, що значення байтів наперед не визначене.

Розмір буфера, позначений ім’ям BSIZE, є реальним числом, яким асемблер замінить змінну BSIZE та яке задається рядком BSIZE equ 15.

2. Параметр ADDR ifmt – це адреса рядка формату, яка задає тип перетворення. Цей рядок складається з символів і завжди завершується нульовим байтом. Рядок “%d”,0 задає перетворення одного цілого числа в послідовність символів, а рядок “%d%d”,0 – перетворення двох чисел.

3. Параметр edx вказує функції wsprintf на те що число, яке потребує перетворення в послідовність символів, знаходиться, наприклад, у регістрі edx.

Процедура WriteConsoleA виводить ці символи на екран. За першим параметром цієї функції (stdout) перетворене у символ число виводиться через консоль, за другим (параметр ADDR buf) вказується адреса початку повідомлення, за третім (BSIZE) – розмір повідомлення, за четвертим (ADDR cWritten) – адреса ділянки пам’яті, де процедура WriteConsoleA зберігає число виведених на екран символів.

13.3. Лабораторна робота “Структури та макроси”

Мета заняття:

– поглибити і закріпити знання з архітектури МП платформи х86 і навички його програмування;

– придбати практичні навички складання, налагодження і виконання програм з використанням структур та АРІ-функцій під Win32, написаних мовою асемблеру МП платформи х86.