Тема 5. Облігації як основа формування позикового капіталу

1. Сутність облігації як цінного паперу та їх основні характеристики.

2. Класифікація облігацій.

3. Визначення вартості облігацій.

4. Визначення доходу по облігаціях.

фінансовий ринок акція облігація

1. Облігація – це цінний папір, що свідчить про внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін зі сплатою певного розміру відсотків.

Класична облігація, що сформувалася кілька століть назад і багато в чому залишилася незмінною до наших днів, – це боргове свідчення, яке містить два головних атрибути – зобов'язання повернути власнику облігації після закінчення певного терміну, суму, яку емітент одержав при випуску даного паперу, і зобов'язання емітента виплачувати власнику облігації регулярний доход у вигляді відсотків від номінальної вартості, зазначеної на облігації. Таким чином, випускаючи облігації, емітент тим самим офіційно заявляє про свою потребу в позикових коштах, про термін, на який йому знадобляться кошти, розмір винагороди, що він згодний платити за надані йому позикові кошти.

Цілі випуску облігацій наступні :

1) фінансування інвестиційних проектів емітента;

2) рефінансування наявної в емітента заборгованості;

3) фінансування заходів, які не мають відносини до виробничої діяльності емітента.

Облігації, як і акції, є важливими інвестиційними джерелами підприємства, але розрізняються за такими основними моментами:

1) Кошти, отримані від випуску акцій, прирівнюються до власних жерел фінансування, власник акції є власником підприємства, а власник облігації – кредитором підприємства;

2) доход по акціях виплачується необмежений період часу; власник облігації одержує процентний доход протягом визначеного періоду;

3) виплата процентних платежів по облігаціях здійснюється до виплати дивідендів по простих акціях;

4) акції мають право голосу, облігації – ні;

5) дивіденди по акціях виплачуються з чистого прибутку; процентні платежі по облігаціях включаються до собівартості продукції (послуг), тобто відносяться до витрат підприємства і віднімаються з прибутку, який підлягає оподаткуванню;

6) погашення номіналу облігації здійснюється за рахунок прибутку (з викупного фонду, створеного емітентом).

Облігації є цінними паперами, для яких характерні такі основні елементи:

1) номінальна вартість;

2) купонна ставка – це обумовлений відсоток від номінальної вартості, що сплачується емітентом власнику облігації;

3) дата погашення;

4) договір емісії – контракт на публічний випуск облігаційної позики. У договорі обов'язково обумовлюються: мінімальний поріг ліквідності цих цінних паперів; граничний рівень заборгованості; обмеження величини сплачуваємих відсотків. Договір також містить положення про виплату купонного відсотка (підприємство зобов'язане резервувати кошти для погашення облігацій), положення про достроковий викуп облігацій.

5) забезпечення облігацій. Забезпеченням є всі активи (майно) підприємства, що служить заставою при випуску облігацій;

6) рейтинг облігації – це її якісний параметр. Визначається за рейтинговою шкалою спеціальною комісією.

1.Класифікація облігацій може бути подана наступною схемою (схема 5.1) .

Купонні облігації. По таких облігаціях власник одержує щорічний (раз на рік, два рази на рік, раз у квартал) доход по купону в розмірі твердого процентного відношення до номінальної вартості облігації ( по купонній ставці).

Безкупонні– приносять доход власнику шляхом виграшів.

Термінові облігації – випускаються на конкретно визначений термін, після закінчення якого емітент зобов'язується погасити їх. У залежності від терміну розрізняють облігації:

- короткострокові – випускаються на термін до 1 року;

- середньострокові – на 1-5 років;

- довгострокові – більше 5 років.

Безстрокові. Облігації, що не передбачають зобов'язань емітента по їхньому остаточному погашенню. Говорять, що безстрокові облігації випускають “навічно” і тому їх ще називають “вічними”.

Забезпечені облігації – це ті облігації, які забезпечуються активами емітента. Забезпеченням можуть бути нерухомість, цінні папери. Забезпечення впливає на ступінь надійності облігацій. Випуск забезпечених облігацій означає, що емітент гарантує виконання своїх зобов'язань у частині як повернення основної суми боргу, так і виплати доходу по цьому цінному паперу. При цьому виключається можливість неповного повернення, неповної виплати доходу і несвоєчасність їхнього здійснення.

Коли емітентом є держава або муніципальні органи вважається, що їхні облігації завжди забезпечені. Оскільки забезпечені облігації є надійними, то відсоток по них встановлюється менше, ніж відсоток по незабезпечених облігаціях.

Незабезпечені– не забезпечуються майном емітента. Вони виступають у формі боргових зобов'язань, що не дають права власнику на майнові претензії емітента (наприклад, фінансова міць і висока ділова репутація). Якщо емітент випускає незабезпечені облігації, він повинен сповістити про це в умовах випуску.

За способом виплати доходу:

- відсоткові облігації – погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованих відсотків;

- безвідсоткові – не передбачають виплату відсотків. Вони реалізуються з дисконтом, а погашаються за номінальною вартістю;

- кумулятивні – відсоток є кумулятивним, тобто якщо не виплачується, то додається до претензій власника;

- облігації “зі змінним курсом” – прибутковість по них змінюється залежно від діючих відсоткових ставок, але має встановлений мінімум;

- облігації з участю в доходах – дають власнику права акціонерів по одержанню дивідендів. Поряд з відсотком власники таких облігацій одержують додатковий доход за результатами діяльності емітента.

За видом погашення:

- облігації з достроковим погашенням – викуповуються емітентом достроково за ціною, що перевищує номінальну вартість з відсотком на момент погашення;

- облігації з відкладеного фонду – частина випуску викуповується емітентом достроково за рахунок так званого відкладеного фонду, що, як правило, передається в керування трасту;

- облігації з викупного фонду – викуповуються достроково, якщо викуп можна здійснити за заздалегідь обумовленою ціною або нижче за неї;

- облігації з відшкодуванням – за бажанням власника можуть бути в будь-який момент вільно виміняні на гроші;

- серійні облігації – частина боргу виплачується щорічно по серіях;

- облігації зі збільшенням терміну заборгованості – у момент погашення дають власнику право на дострокові облігації такої ж вартості;

- облігації зі зменшенням терміну заборгованості – випускаються звичайно терміном на 10 років, але можуть пред'являтися власником для погашення по номіналу через 5 років;

- безвідкличні (ординарні) - викуповуються одночасно в точно встановлений термін.

За правами на покупку інших цінних паперів емітента:

- конвертовані – можуть бути виміняні на акції, але після обміну власник такої облігації втрачає право на одержання доходу по ній;

- опціонні облігації – дають право на покупку інших цінних паперів емітента, причому це право не обмежує прав власника опціонних облігацій на одержання доходу по них;

- облігації з варантом – надають право на покупку нових облігацій емітента по заздалегідь визначеній ціні в зазначений термін. Власники залишають за собою право на одержання доходів по облігації з варантом.

За місцем обігу:

- міжнародні – обертаються на ринках декількох країн. Вони бувають таких видів:

а) євроноти – є короткостроковими борговими цінними паперами з плаваючою ставкою; купують їх переважно комерційні банки;

б) єврооблігації – випускаються на тривалий термін і розміщуються, як правило, на ринках декількох країн.

Випускаються облігації:

а) внутрішніх державних і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними товариствами і не дають їх власникам права на участь у керуванні.

Облігації внутрішніх державних і місцевих позик випускаються на пред'явника.

Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є вказівка товару (послуг), під які вони випускаються.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - "облігація"; фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігації; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; термін погашення; розмір і терміни виплати відсотків (для відсоткових облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента чи іншої уповноваженої на це особи і печатку.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків.

Купон на виплату відсотків повинен містити такі дані: порядковий номер купона на виплату відсотків; номер облігації, по якій виплачуються відсотки; найменування емітента і рік виплати відсотків.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні містити купонний лист.

Рішення про випуск облігації

Рішення про випуск облігацій внутрішніх державних і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами народних депутатів.

У рішенні повинні визначатися емітенти, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформлюється протоколом.

Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов'язково містити: фірмове найменування емітента облігацій і його місцезнаходження; дані про статутний фонд, господарську діяльність і службові особи емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; ціль випуску і вид облігацій (іменні чи на пред'явника); загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігації; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій і виплати доходів по них ; терміни повернення коштів при відмовленні від випуску облігацій; терміни продажу відповідних товарів чи надання відповідних послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск і розміщення облігацій; порядок оплати облігацій.

Протокол, крім того, може містити й інші дані щодо випуску облігацій.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 відсотків від розміру Статутного фонду і тільки після оплати всіх раніше випущених акцій у повному обсязі.

Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення Статутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов'язаних з їхньою господарською діяльністю, не допускається.