Застава векселів

Комерційний банк як заставу під наданий кредит може приймати від позичальника вексель. При цьому вартість застави оцінюється за ринковим курсом цінних паперів, а не за номіналом. Як правило, банк, щоб зменшити ризик витрат, надає позику в межах 60-90% від вартості застави. У кредитному договорі при цьому вказується, що за невиконання клієнтом вимог банку, а також за утворення простроченої заборгованості банк може не тільки продати закладені векселі, а і щоб покрити всю суму простроченого боргу, може при необхідності вимагати розпродажу всього майна боржника.

 

Тема 7. Похідні цінні папери

 

1. Сутність похідних цінних паперів та їх види.

2. Характеристика опціону.

3. Варрант як похідний цінний папір.

4. Сутність ф’ючерсних угод.

 

1. Похідні цінні папери – це документи, що надають право їхнім власникам здійснювати операції з основними цінними паперами.

Згідно із законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” похідні цінні папери – це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

До них належать опціон, варрант, ф’ючерс, коносамент.

2. Опціон. Термін “опціон” на фінансовому ринку означає придбання права на здійснення тієї чи іншої угоди з цінними паперами ( покупки або продажу) без зобов'язання здійснити цю угоду. Формально з юридичної точки зору це контракт, що укладається між продавцем і покупцем на право здійснення угоди.

Опціон являє собою двосторонній договір про передачу права (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати визначений актив (цінні папери, валюту і т.п.) за визначеною ціною у заздалегідь погоджену дату або протягом погодженого періоду часу.

Існуєтри типи опціонів:

1) опціон на придбання (колл – опціон) означає право для покупця (але не зобов'язання) протягом зазначеного терміну купити визначений актив за оговореною ціною. Тобто покупець, здобуваючи опціон на покупку, страхується від потенційного підвищення вартості активу;

2) опціон на продаж (пут – опціон) дає право (але не зобов'язання) продати визначений актив за заздалегідь погодженою ціною протягом визначеного періоду часу. Власник пут – опціону, таким чином, захищається від потенційного зниження вартості активу;

3) подвійний опціон дозволяє покупцю купити або продати визначений актив (але не купити і продати одночасно) за базовою ціною.

Таким чином, особливості опціону полягають у наступному:

по-перше, опціон засвідчує не право власності або відносини позики як основні цінні папери, а лише право на придбання або продаж титулу власності чи боргового зобов'язання;

по-друге, покупець опціону може або скористатися, або не скористатися своїм правом здійснення угоди. Продавець опціону зобов'язаний за умовами контракту здійснити операцію з власником опціону навіть при несприятливому для нього положенні на фондовому ринку. За це продавець опціону одержує від покупця відповідну плату (премію). Ризик покупця опціону обмежений цією премією, а ризик продавця знижується на величину отриманої премії.

Продажна ціна опціону, що фіксується в контракті, визначається, як і будь-яка ринкова ціна, попитом та пропозицією. На ціну безпосередньо впливають тип і вид цінного паперу, а також тип самого опціону (на придбання чи на продаж).

Опціон повинен містити наступні реквізити:

-найменування контракту;

-вид опціону ( з постачанням або без постачання базового активу);

-сторони опціону;

-тип опціону (на придбання, на продаж);

-базовий актив опціону і його характеристики (для цінних паперів – емітент, вид і кількість цінних паперів, їхня номінальна вартість, термін обігу і т.п.);

-ціна виконання опціону;

-термін виконання;

-порядок оплати придбаного базового активу;

-розмір опціонної премії;

-відповідальність продавця опціону за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за опціонною угодою;

-порядок розгляду спорів сторін;

-адреси, печатки, підписи сторін.

Базовий актив – це актив, що лежить в основі опціонного договору.

Ціна виконання опціону – ціна базового активу, погоджена в опціонній угоді.

Розрізняють два стилі опціону: американський і європейський.

а) американський опціон означає, що опціон може бути реалізований у будь-який момент у межах терміну опціону;

б) європейський – тільки у фіксовану дату.

Опціони мають короткий термін дії – від 35 днів до 1 року. Дата анулювання опціону обов'язково вказується в контракті, і по її закінченні опціон втрачає силу.

Опціонна торгівля організується у формі позабіржового (головним чином міжбанківського) ринку або на базі фондової біржі.

3. Різновидом опціону на придбання є варрант.

Варрант - це цінний папір, що випускається разом із привілейованими акціями і надає право власнику протягом встановленого в ньому терміну на придбання простих акцій даного емітента за певною ціною.

Володіння варрантами дає власнику змогу одержати доход за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій.

Варранти можуть випускатися тільки відкритими акціонерними товариствами і тільки в документарній формі. Термін дії варранта не повинен перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу емітента не повинен перевищувати 50 % обсягу акцій.

4. Ф’ючерс– це типовий біржовий терміновий контракт, придбання і продаж якого означає зобов'язання поставити або одержати зазначену в ньому кількість базового активу у визначений термін у майбутньому за ціною, що була визначена на момент складання контракту.

Відмінності між ф’ючерсом і опціоном полягають у наступному:

- ф'ючерсний контракт не є актом купівлі – продажу;

- ф'ючерсний контракт є обов'язковим до виконання;

- ризик по ф'ючерсних контрактах є більш високим.

Ф’ючерс повинен мати такі реквізити:

1) найменування контракту;

2) сторони контракту;

3) базовий актив і його характеристики;

4) обсяг контракту;

5) розмір початкової маржі;

6) механізм визначення ціни на момент виконання контракту;

7) ціна виконання ;

8) термін виконання;

9) відповідальність сторін;

10) порядок розгляду спорів;

11) адреси, печатки сторін.

Правила організації торгівлі ф’ючерсами передбачають можливість відмовлення будь-якою із сторін ф'ючерсного контракту від його виконання тільки за згодою з іншою стороною, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж контракту протягом терміну його дії іншим особам тільки за умови узгодження такого продажу з продавцем контракту.

Відповідно до українського законодавства, ф’ючерс може перебувати в обігу не більше 2 років з моменту його реєстрації.