рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
Кодифікація та подальший розпиток міжнародного публічною права

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Кодифікація та подальший розпиток міжнародного публічною права

Кодифікація та подальший розпиток міжнародного публічною права - раздел Образование, ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРНІ РИСИ У Системі Міжнародного Публічного Права Існує Велика Кіль¬Кість Не Досить Чіт...

У системі міжнародного публічного права існує велика кіль¬кість не досить чітких і не завжди між собою узгоджених норм. До того ж нормативні юридичні акти видавалися в різні часи та в зв'язку з різними обставинами. Все це, безперечно, створює труд¬нощі при використанні правових норм, знижує ефективність існую¬чого законодавства. Звідси випливає потреба систематизації в міжнародному праві.

Систематизація - це впорядкування діючих законів, усіх нормативних актів, зведення юридичних норм й упорядковану, узгоджену систему. Такою формою систематизації в міжнародному публічному праві і кодифікація. Філологічне походження терміну кодифікації (від лат. соdех) і «lасіо», що означає створення кни¬ги, тобто звідних актів досить зрозуміло говорить про те, що наслідком кодифікацїї повинен бути письмовий акт. Стосовно до міжнародних відносин таким письмовим актом є міжнародний до¬говір.

Вважається, що першим, хто висунув ідею кодифікації міжна¬родного права, був англійський філософ і юрист І. Бентам. Він писав, що «не багато можна знайти в житті речей більш необхід¬них, ніж кодекс міжнародного права».

Під кодифікацією в той час розумілось створення універсаль¬ного кодексу, який би містив норми з усіх проблем міжнародного права її ухваленого всіма державами. Тобто кодифікація тракту¬валася тоді як інкорпорація (при ній норми ліпне збираються за певним критерієм в єдиному збірнику). У той час як кодифікація супроводжується переробкою їх змісту з відміною одних і прий¬няттям інших норм права. В останньому випадку мова йде про те, що при кодифікації не тільки фіксуються діючі міжнародні норми, але й вводяться нові міжнародні правила юридичного ха¬рактеру, тобто не вже розвиток міжнародного права шляхом ви¬дання кодифікаційного акту.

Прикладами розвитку міжнародного публічного права шляхом кодифікації в минулому можуть бути Віденський Регламент 1815 р., який закріпив попередні та пнів нові ранги дипломатич¬них агентів (представників). Паризька Декларація про морську тину (1856 р.) та ін.

У сучасній теорії та практиці міжнародного права склалось саме таке широке розуміння кодифікації міжнародного права, яке відображає її сутність та призначення. Зокрема, проф. Г. І. Тункін відзначає, що кодифікація міжнародного права неодмінно тяг¬не за собою уточнення і зміну діючих норм міжнародного права, а також додання нових норм. Виходячи з вищезгаданого, можна запропонувати дефініцію, яка є близькою до тієї, що запропону¬вав нроф. А. П. Мовчан

Кодифікація міжнародного права— це систематизація міжна¬родно-правових норм, що здійснюється суб'єктами міжнародних відносин шляхом перегляду застарілих, встановлення й точного формулювання змісту діючих, а також розробки нових норм, по¬в'язаних предметом регулювання в єдиному нормативному акті.

Загальновідомо, що правотворчість у міжнародних відносинах має ряд особливостей. По-перше, творцями норм міжнародного права є самі її суб'єкти-держави, в окремих випадках — міжна¬родні організації. По-друге, узгодження воль держав у цьому процесі з приводу змісту правил поведінки і визнання його як юридичне обов'язкового, тобто норми міжнародного права при¬слуговують творчою

силою діючих принципів і норм сучасного міжнародного права. Така специфіка правотворчої діяльності у сфері міжнародних відносин обумовлює й особливості кодифікації міжнародного права.

Автор приєднується до думки тих учених, які не поділяють кодифікацію міжнародного права на офіційну та неофіційну. До речі, такни поділ до цього часу зустрічається в літературі з між¬народного права і навіть V підручниках, що вийшли з друку в 1994 р.

Цілком слушно зауважує проф. А. П. Мовчан2, що кодифікація міжнародного права — це міждержавна діяльність, вельми склад¬ний політико-правовий процес, який в силу вказаних обставин мо¬же мати тільки офіційний характер. Щодо кодифікації, що її про¬водять окремі вчені або наукові установи (а таких спроб безліч), то її можна назвати науковою.

Питання кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права Статут 00Н відносить до компетенції Генеральної Асам¬блеї. Для здійснення цього завдання в 1947 р. була створена Ко¬місія міжнародного права. Комісія складається з 34 членів, які обираються Генеральною Асамблеєю з числа видатних учених на 5 років. Комісія збирається на щорічних сесіях у Женеві, готує проекти багатосторонніх конвенцій з питань, які їй пропонує Ге¬неральну Асамблея 00Н.

За роки свого існування вона підготувала ряд важливих про¬ектів кодифікації, на підставі яких на дипломатичних конферен¬ціях було вироблено та підписано багатосторонні конвенції (Же¬невські конвенції 1958 р. про морське право, Віденська конвен¬ція 1961 р. про дипломатичні зносини. Віденська конвенція 1963 р. про консульські зносин й тощо).

Велику роботу в справі кодифікації міжнародно-правових норм, що регулюють спеціальні галузі співробітництва, проводять Комісія з прав людини, а також такі спеціалізовані установи ООН як Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітній поштовий союз та ін.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРНІ РИСИ

МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття міжнародного публічного права Майже ідентичне визначення... ОБ ЄКТИ ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО... ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття основних...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Кодифікація та подальший розпиток міжнародного публічною права

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття міжнародного публічного права
У світовій юридичній літературі існує велика кількість різно¬манітних визначень міжнародного публічного пряна. Наприклад, американська доктрина міжнародного права в найзагальнішій формі визначає це

Загальний характер сучасного міжнародного публічного права
Із закінченням другої світової війни, утворенням Організації Об'єднаних Націй розпочався новий етап у розвитку міжнародного публічного права. Ця точка зору тепер домінує у світовій літера¬турі з мі

Співвідношення міжнародного публічного права
і внутрішньодержавного права Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержав¬ного права становить не тільки теоретичний, але Гі практичний ін¬терес. Наведемо звичайний приклад з кн

Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
Поділ права на «публічне» і «приватне» відомо із стародав¬ніх часів. Римський юрист Ульпіан так визначив ці поняття: «Пуб¬лічне право, яке (відноситься) до становища Римської держави, приватне, яке

Система міжнародного публічного права
Система сучасного міжнародного публічного права — це склад¬ний конгломерат різних елементів, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права. Звичайно, ядро сучасного міжна¬родного права с

Міжнародне публічне право і інші соціальні норми
Співвідношення норм права та інших соціальних норм — пи¬тання, яке часто виникає в теорії і в практиці. Наш час характеризується розширенням та інтенсифікацією зв'язків між народами в різн

Процес утворення та класифікація норм міжнародного публічного права
Міжнародно-правове регулювання здійснюється особливим, юридичним засобом — шляхом утворення юридичне обов'язкових правил поведінки, встановлення прав та обов'язків для суб'єктів права. Правило пове

Джерела міжнародного публічного права
Проблема джерел міжнародного публічного права активно ди¬скутується вченими юристами-міжнародниками, оскільки , його теоретичне розв'язання безпосередньо пов'язане із практичним втіленням у життя з

Поняття основних принципів
Як і будь-яка інша юридична дисципліна, міжнародне публіч¬не право містить певні загальні принципи, ідо сформувалися як результат абстрагування основних елементів правових норм, які входять до скла

Юридичне тлумачення основних принципів міжнародного публічного права
У загальній теорії права під юридичним тлумаченням розумі¬ють розкриття змісту закону юридичних норм1. Отже, тлумачення юридичних норм (принципів) — це діяльність по уясненню або роз'ясненню змісту

Принцип заборони застосування чи загрози силою
Уперше цей принцип проголошений у Статуті ООН. Згідно з п. 4 ст. 2 Статуту «всі Члени Організації О'бєднаних Націй утри¬муються в міжнародних відносинах від загрози силою або її за¬стосування як пр

Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами
Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами зафіксовано в Статуті 00Н і Декларації про принципи міжнарод¬ного права. Згідно з п. З ст. 2 Статуту 00Н «усі Члени Організа¬ції Об'єднаних Нац

Принцип співробітництва держав
Стосовно цього принципу Статут 00Н передбачає (п. З ст. 1) серед інших загальних ідей Організації здійснення міжнародного співробітництва в розв'язанні проблем економічного, соціального, культурног

Принцип рівноправності і самовизначення народів
Цей принцип є міжнародно-правовим відображенням народно¬го і національного суверенітету. Згідно з ним кожний народ і нація мають право власною волею визначати свою долю, розв'я¬зувати питання свого

Принцип суверенної рівності держав
Суверенна рівність — поняття юридичне. Фактично вплив дер¬жав на міжнародне життя та міжнародне право неоднаковий. Він залежить від могутності держави, кількості і складу населення, рівня економічн

Основні права та обов’язки держав
Держава як суб'єкт міжнародного публічного права є носієм певної сукупності міжнародних прав і зобов'язані.. З-поміж них виділяються деякі права й обов'язки, які мають основоположне значення для її

Статус індивіда в міжнародному публічному праві
Однією з дискусійних проблем міжнародного права є питання про міжнародну правосуб’єктність індивіда. В доктрині існують різні думки з цього приводу. В принципі вони залежать від по¬глядів того чи і

Міжнародно-правове визнання держав і урядів
У міжнародно-правових відносинах найбільш важливим аспектом. інституту визнання в цілому є визнання держав, урядів і органів національного опору та визволення. Звичайно, при утворенні нової держави

Правонаступництво держав
Внаслідок таких політичних подій, як повне розчленування іс¬нуючої держави, відокремлення частини держави, деколонізація якоїсь частини держави, злиття існуючих держав, цесія або анексія в міжнарод