Реферат Курсовая Конспект
Основні права та обов’язки держав - раздел Образование, ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРНІ РИСИ Держава Як Суб'єкт Міжнародного Публічного Права Є Носієм Певної Сукупності М...
|
Держава як суб'єкт міжнародного публічного права є носієм певної сукупності міжнародних прав і зобов'язані.. З-поміж них виділяються деякі права й обов'язки, які мають основоположне значення для її характеристики як суб'єкта міжнародного права.
Концептуальні ідеї основних прав й обов'язків держави з'яви¬лися в доктрині міжнародного права ще у XVIII ст. в праці одного з класиків міжнародно-правової науки Ем. де Ваттеля «Право на¬родів». Ем. Ваттель за аналогією з природними правами людини висунув складну за своєю сутністю теорію фундаментальних прав й обов'язків держав. До них він відносить: надання допомоги під час стихійного лиха (XII. II, § 5); підтримка торговельних зносин на засадах взаємності (§ 21); право об'єднання націй проти агре¬сора (§ 53); право народу відділитися в окрему державу (кн. І, гл. XVII), самостійно лаштувати свій політичний і соціальний лад та і н.
Згодом ця теорія набула свого подальшого розвитку і знайшла втілення в Конвенції про права й обов'язки держав (підписана у Монтевідео представниками 21 держави 26 грудня 1933 р.). Після другої світової війни за дорученням Генеральної Асамблеї 00Н Комісія міжнародного права підготувала проект Декларації прав і обов'язків держав (1949 р).). Проте він до цього часу не прийнятий.
Разом з тим. певне уявлення про основні права й обов'язки держав дають такі резолюції Генеральної Асамблеї ООН, як Де¬кларація про надання незалежності колоніальним країнам і наро¬дам (1960 р.), Декларація про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав (1981 р.), Хартія економіч¬них прав і обов'язків держав (1974 р.) та ін.
І хоча в спеціальній літературі не встановлено певних крите¬ріїв щодо класифікації основних прав і свобод держав, усе ж здається логічним, виходячи з перелічених документів, вважати основними правами держав такі: право на існування, суверенітет;
право на мир н безпеку; рівності в правах щодо участі у міжна¬родних відносинах; право на індивідуальний або колективний самозахист; право на розвиток, прогрес і співробітництво, право на самостійне визначення своєї долі та ін.
Усі ці прана складають юридичну сутність державного суве¬ренітету, який і є головною передумовою міжнародної правосуб'єктності держав.
Стосовно основних обов'язків констатуємо, що вони є, як пра¬вило, співвідносні до прав. З-поміж них згадаємо обов'язок утри¬муватися від загрози силою або її застосування проти терито¬ріальної недоторканості або політичної незалежності іншої дер¬жави, розв'язувати свої спори з іншими державами мирними за¬собами, обов'язок поважати права людини, добросовісного вико¬нання узятих міжнародних зобов'язань, обов'язок захистити нав¬колишнє середовище та ін.
Як бачимо, навіть стислий аналіз різних категорій основних Прав й обов'язків держав свідчить, що цей інститут міжнародного Публічного права знаходиться у процесі постійного розвитку, уточнення і пристосування до конкретних потреб міжнародного співтовариства.
3. Міжнародна правосуб'єктність націй та народів,
що виборюють незалежність
У доктрині міжнародного публічного права в цілому існує ро¬зуміння щодо визнання суб'єктами міжнародного права націй та народів, які виборюють незалежність. Боротьба націй та народів за утворення власної незалежної держави є законною відповідної з міжнародним правом і Статутом ООН (§ 2 ст. 1). При цьому, як зазначає Я. Броунлі1, політичне суспільство, яке контролює певну територію і яке поставило собі за мету досягнення статусу держави, може пройти через тривалий період боротьби перш ніж ця мета буде досягнута. Держави часто-густо спочатку з'явля¬ються як незалежні воюючі сторони, що знаходяться під керівництвом політичної влади, яка може бути охарактеризована і може ефективно функціонувати як тимчасовий уряд. Прикладами, які підтверджують сказані слова, можуть служити становище Ал¬банії у 1913 р, Польщі та Чехословаччини у 1917-1918 рр., Естонії, Латвії та Литви у 1918—1920 рр., Намібії — в наш час.
Отже, властивість суб'єкта міжнародного Права набувається. як правило, з того моменту, коли нація, яка виборює незалеж¬ність, утворила певні владні органи (збройні загони, органи опору з єдиним командуванням), які виконують функції публічної влади й контролюють ефективно значну частину території майбутньої держави.
Разом із тим необхідно звернути увагу на те, що народ (нація), стосовно якого (якої) виникає проблема визнання його міжна¬родної правосуб’єктності, — не просто населення тієї чи іншої території, якась сума індивідів, які на ній проживають, а як міні¬мум певна економічна й культурно-історична цілісність, що усві¬домлює свою єдність. Якщо мова йде про націю, сюди додається мовна спільність. Нації, які виборюють свою незалежність, у та¬ких випадках, стають учасниками міжнародно-правових відносин, суб'єктами міжнародного публічного права, які здійснюють свої права й обов'язки череп згадані тимчасові органи (наприклад, Фронт національного звільнення Алжиру, Фронт визволення Мо¬замбіку, ФРЕЛ1МО. Народна організація Південно-Західної Аф¬рики (СВАПО) в Намібії).
Як і суверенні держави, нації, які виборюють державну незалежність, володіють повною міжнародною правосуб'єктністю: во¬ни мають право встановити дипломатичні відносини з іншими країнами (наприклад, відносний між Організацією визволення Палестини і СРСР) і направляти своїх представників для ведення переговорів, участі в роботі міжнародних конференцій та міжна¬родних організацій (для прикладу, Намібія ще до одержання не¬залежності взяла участь у 1982 р. в роботі Конференції ООН з морського права. Організація Визволення Палестини має свого представника в ООН як спостерігача) тощо. У той же час в ході збройної національно-визвольної боротьби нації й народи користуються захистом норм міжнародного права періоду збройних кон¬фліктів (режим поранених, військовополонених та ін.). Таким чи¬ном, у переважній більшості випадків міжнародно-правового ре¬гулювання попи вважаються повноправними суб'єктами міжнарод¬ного публічного права.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття міжнародного публічного права Майже ідентичне визначення... ОБ ЄКТИ ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО... ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття основних...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Основні права та обов’язки держав
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов