рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
Співвідношення міжнародного публічного права

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Співвідношення міжнародного публічного права

Співвідношення міжнародного публічного права - раздел Образование, ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРНІ РИСИ І Внутрішньодержавного Права Проблема Співвідношення Міжнародного І ...

і внутрішньодержавного права

Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержав¬ного права становить не тільки теоретичний, але Гі практичний ін¬терес. Наведемо звичайний приклад з книги Я. Броунлі «Международное право» , який свідчить про характер ситуації, яка по¬роджує теоретичні спори. Припускаємо, що затримане іноземне судно і його екіпаж, який складається з іноземців, стає перед на¬ціональним судом країни, яка затримала його за порушення її митного законодавства. Закон даної країни передбачає наявність митної зони шириною Х миль. Відповідачі стверджують, що згідно з міжнародним правом допускається встановлення митної зони ши¬риною Х-4 милі і що в момент затримки судно те не УВІЙШЛО в цю зону, де, з огляду на міжнародне право, можна примусово забезпечувати дотримання національного митного законодавства.

Теоретична проблема, яка виникає в цьому випадку, звичайно подається як колізія між двома підходами до співвідношення між¬народного і внутрішньодержавного права.

У сучасній світовій юридичній літературі існує чотири основні точки зору на проблему співвідношення міжнародного та внутрі¬шньодержавного права: про незалежність міжнародної та націо¬нальної правових систем (дуалістична): про примат (переважан¬ня) міжнародного права над внутрідержавним (моністична); про примат внутрішньодержавного права над міжнародним і, нарешті, про взаємозв’язок міжнародного і внутрідержавного права.

На жаль, жодна з цих точок зору не відбиває тісного діалек¬тичного взаємозв'язку прана міжнародного і внутрішньодержав¬ного і тому вони не повинні сприйматися. Дійсно, не існує примат внутрішньодержавного або міжнародного права як ідеалізм, який штучно розділяє ці дві системи права. Проте, з іншого боку, не можна вважати, що ці дві системи права існують незалежно одна від одної. Як відзначають автори підручника «Міжнародне право» за загальною редакцією І. І. Лукащука та В. Л. Василенка , між ними існує тісний зв'язок і взаємодія, які відбивають зв'язок і взаємодію внутрішнього і міжнародного життя.

Так, численні ідеї і положення, втілені спочатку у національ¬них правових системах, з часом знаходять своє відбиття у між¬народному праві. І, навпаки, міжнародне право, безперечно, впли¬ває на національне законодавство.

Варто звернути особливу увагу на таку обставину. Сама по собі норма міжнародною права створює права й обов'язки тільки для його суб'єктів, тобто насамперед для держав. Офіційні ж ор¬гани держави, його юридичні і фізичні особи безпосередньо нор¬мам міжнародного права не підкоряються. Для того, щоб забезпе¬чити фактичну реалізацію міжнародних зобов'язань на націоналі. йому рівні (імплементацію міжнародного права), держава здійс¬нює заходи по трансформації міжнародно-правових норм у на¬ціональні закони і правила. Як приклад, можна навести договори, що встановлюють правовий режим іноземців, їхня мета — зобов'я¬зати держави, що беруть участь у міжнародних відносинах, прий¬няти на своїй території правові норми, зміст яких вказано у дого¬ворі. Як це буде зроблено, справа кожної держави зокрема. Дер¬жава не зобов'язана видавати закони для реалізації міжнародно-правових норм всередині країни, якщо такни обов'язок прямо передбачений у договорі.

Безумовно, прийняті державами міжнародні зобов'язання по¬винні добросовісно ними виконуватися. Проте, якими шляхами во¬ни досягатимуть цього — це їх внутрішня справа. Мабуть, вихо¬дячи саме з таких міркувань,, делегація УРСР на Віденській кон¬ференції з питань права міжнародних договорів 1968--1969 рр. ви¬ступила проти положення проекту конвенції, де йшлося про те, що міжнародні договори повинні застосовуватися на державній території. Поправку делегації УРСР було прийнято конференцією.

Міжнародна практика свідчить, то у ряді держав ратифіковані міжнародні договори автоматично стають частиною національного законодавства. Зокрема, Закон України від 22 грудня 1993 р. “Про міжнародні договори України” у ст. 17 передбачає, що «ухвалені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України ста¬новлять невід'ємну частішу національного законодавства України і застосовуються. у порядку, передбаченому для норм національ¬ного законодавства». Аналогічне положення фіксує Конституція Республіки Болгарії.

Можна відзначити й те, що в законах багатьох держав перед¬бачається правило, згідно з яким у разі розходжень між положен¬нями закону і міжнародними зобов'язаннями перевагу віддають правилам міжнародного договору. Наприклад, Конституція Руму¬нії 1991 р. прямо передбачає пріоритет міжнародних норм над на¬ціональними у галузі прав людини.

Як бачимо, міжнародний договір може внести зміну у дію тих чи інших окремих положень національного права. Однак ні за яких умов норми міжнародного права не можуть відмінити дію правових актів, що закріплюють основи суспільного та держав¬ного життя. Такі питання належать до внутрішньої компетенції суверенних держав.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРНІ РИСИ

МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття міжнародного публічного права Майже ідентичне визначення... ОБ ЄКТИ ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО... ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Поняття основних...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Співвідношення міжнародного публічного права

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття міжнародного публічного права
У світовій юридичній літературі існує велика кількість різно¬манітних визначень міжнародного публічного пряна. Наприклад, американська доктрина міжнародного права в найзагальнішій формі визначає це

Загальний характер сучасного міжнародного публічного права
Із закінченням другої світової війни, утворенням Організації Об'єднаних Націй розпочався новий етап у розвитку міжнародного публічного права. Ця точка зору тепер домінує у світовій літера¬турі з мі

Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
Поділ права на «публічне» і «приватне» відомо із стародав¬ніх часів. Римський юрист Ульпіан так визначив ці поняття: «Пуб¬лічне право, яке (відноситься) до становища Римської держави, приватне, яке

Система міжнародного публічного права
Система сучасного міжнародного публічного права — це склад¬ний конгломерат різних елементів, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права. Звичайно, ядро сучасного міжна¬родного права с

Міжнародне публічне право і інші соціальні норми
Співвідношення норм права та інших соціальних норм — пи¬тання, яке часто виникає в теорії і в практиці. Наш час характеризується розширенням та інтенсифікацією зв'язків між народами в різн

Процес утворення та класифікація норм міжнародного публічного права
Міжнародно-правове регулювання здійснюється особливим, юридичним засобом — шляхом утворення юридичне обов'язкових правил поведінки, встановлення прав та обов'язків для суб'єктів права. Правило пове

Джерела міжнародного публічного права
Проблема джерел міжнародного публічного права активно ди¬скутується вченими юристами-міжнародниками, оскільки , його теоретичне розв'язання безпосередньо пов'язане із практичним втіленням у життя з

Кодифікація та подальший розпиток міжнародного публічною права
У системі міжнародного публічного права існує велика кіль¬кість не досить чітких і не завжди між собою узгоджених норм. До того ж нормативні юридичні акти видавалися в різні часи та в зв'язку з різ

Поняття основних принципів
Як і будь-яка інша юридична дисципліна, міжнародне публіч¬не право містить певні загальні принципи, ідо сформувалися як результат абстрагування основних елементів правових норм, які входять до скла

Юридичне тлумачення основних принципів міжнародного публічного права
У загальній теорії права під юридичним тлумаченням розумі¬ють розкриття змісту закону юридичних норм1. Отже, тлумачення юридичних норм (принципів) — це діяльність по уясненню або роз'ясненню змісту

Принцип заборони застосування чи загрози силою
Уперше цей принцип проголошений у Статуті ООН. Згідно з п. 4 ст. 2 Статуту «всі Члени Організації О'бєднаних Націй утри¬муються в міжнародних відносинах від загрози силою або її за¬стосування як пр

Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами
Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами зафіксовано в Статуті 00Н і Декларації про принципи міжнарод¬ного права. Згідно з п. З ст. 2 Статуту 00Н «усі Члени Організа¬ції Об'єднаних Нац

Принцип співробітництва держав
Стосовно цього принципу Статут 00Н передбачає (п. З ст. 1) серед інших загальних ідей Організації здійснення міжнародного співробітництва в розв'язанні проблем економічного, соціального, культурног

Принцип рівноправності і самовизначення народів
Цей принцип є міжнародно-правовим відображенням народно¬го і національного суверенітету. Згідно з ним кожний народ і нація мають право власною волею визначати свою долю, розв'я¬зувати питання свого

Принцип суверенної рівності держав
Суверенна рівність — поняття юридичне. Фактично вплив дер¬жав на міжнародне життя та міжнародне право неоднаковий. Він залежить від могутності держави, кількості і складу населення, рівня економічн

Основні права та обов’язки держав
Держава як суб'єкт міжнародного публічного права є носієм певної сукупності міжнародних прав і зобов'язані.. З-поміж них виділяються деякі права й обов'язки, які мають основоположне значення для її

Статус індивіда в міжнародному публічному праві
Однією з дискусійних проблем міжнародного права є питання про міжнародну правосуб’єктність індивіда. В доктрині існують різні думки з цього приводу. В принципі вони залежать від по¬глядів того чи і

Міжнародно-правове визнання держав і урядів
У міжнародно-правових відносинах найбільш важливим аспектом. інституту визнання в цілому є визнання держав, урядів і органів національного опору та визволення. Звичайно, при утворенні нової держави

Правонаступництво держав
Внаслідок таких політичних подій, як повне розчленування іс¬нуючої держави, відокремлення частини держави, деколонізація якоїсь частини держави, злиття існуючих держав, цесія або анексія в міжнарод