Рух Харе Крішна

Це — один з численних східних культів, що поширилися останнім часом на Заході. До релігійних неоорганізацій східної орієнтації, що діють сьогодні у світі, належать також громади індуїстів, дзен-буддистів, тантристів та ін., тобто різноманітних напрямів і течій переважно модернізованих форм. Пошуки нових духовних і моральних цінностей, відповідей на питання щодо сенсу людського існування зумовили інтерес раціонально мислячої західної людини до східних вірувань взагалі і до їх нетрадиційних форм зокрема. Зацікавленість орієнтальною містикою була викликана також піклуванням про здоров’я, бажанням засвоїти й використати рекомендації щодо дієти, дихання, фізичних вправ, методів психологічного контролю і психотерапевтичних процедур. Тобто звернення до релігійного досвіду Сходу мало невипадковий характер, а відобразило пошуки виходу західної цивілізації із світоглядної кризи.

Щоб показати закономірність цього процесу, стисло розповімо про дзен-буддизм і тантризм. Перший привабливий для західного обивателя сумішшю елементів аскези (помірності, аскетизму), мистецтва, поезії, чайної церемонії та своєрідної філософії. Прибічники дзен-буддизму мало цікавляться теоретичними філософськими питаннями. Головне для них — медитація, що розглядається як розумова дія, що приводить психіку людини у стан глибокої зосередженості, яка знімає крайню емоційну напругу, уповільнює реакцію, позбавляє медитуючого негативних переживань. Прибічники цього культу повинні засвоїти своєрідну техніку медитації, що 137складається з кількох стадій. Першочергова роль відведена духовному лідерові, який разом з учнями живе в комуні й контролює строге дотримання регламентації життя, проводить медитативні сеанси. Члени общини разом харчуються, спілкуються, тут проголошено рівність статей, утверджується цінність сім’ї, але на першому місці повинні стояти общинні інтереси на противагу індивідуалізмові, егоїзмові, роз’єднаності суспільства. Дзен-буддисти не проголошують метою перебудову існуючого суспільства, а прагнуть шляхом масового впровадження містичного медитування змінити свідомість людей.

Тантризм — напрям індуїстської релігії, у рамках якого на основі широкого використання методів йоги розроблено специфічну систему езотеричної практики. Тантристське віровчення досить складне і базується передусім на тантрах — відповідних священних релігійних текстах, які вшановуються як прояв богоодкровення. Базу тантристської релігійно-філософської концепції становлять уявлення про жіночу (інь) і чоловічу (ян) статеву енергетику (такті), трансформація якої і приводить до розширення свідомості та просвітлення. Характерними для тантризму є яскраво виражений ритуалізм і широке застосування культу лінгаму (чоловічий статевий орган), йоні (жіночий статевий орган) та ритуальне використання сексуального акту для підняття енергії.

Активне використання більшістю східних культів таких методик, як медитація, монотонне співання, глосолалія, самонавіювання та контрольовані дихальні вправи (які призводять до збіднення або перенасичення крові киснем і зміни процесів мозкової діяльності), може викликати подібний до трансу змінений стан свідомості, близький за багатьма параметрами до гіпнотичного запаморочення. Типовий психологічний портрет адепта східних культів, який час від часу перебуває в стані релігійного екстазу, характеризується екзальтацією, підвищеною сугестивністю, звуженим фокусом самосвідомості, зростаючою залежністю та підсиленим прийняттям ролі, що нав’язується інструктором. Дослідження, проведені німецькими психологами у групах медитації, довели, що постійне промовляння мантри істотно знижує здатність органів чуття людини до сприйняття зовнішньої інформації через те, що загальна концентрація уваги спрямована не на навколишній світ, а передусім на мантру.

Рух Харе Крішна виявився цілком таким культом, незвичним для західної культури з погляду не тільки ідеології, філософії, психології тощо, а й зовнішніх проявів. Наприкінці 60-х років на вулицях американських міст з’явилися групи людей в екзотичному одязі, що співали ритуальних пісень й пританцьовували під міукп флейти, цимбал і бубнів. Чоловіки — з виголеними головами, з косичкою ззаду, одягнуті в дхоті, жінки — у довгих хустках і сарі. Це були прихильники “Міжнародного товариства свідомості Крішни” (“Рух Харе Крішна”), заснованого 1966 р. у Нью-Йорку вихідцем з Індії Абхай Ширан Де (1896-1977). Він народився в Калькутті, вивчав у місцевому університеті англійську мову, філософію та економіку. Потім служив у хімічній фірмі, займався торгівлею. 1954 р. покинув дружину й п’ятеро дітей, став ченцем і повністю присвятив себе служінню Крішні. Під чернечим ім’ям Бхактиве-данта Свамі Прабхунада 1966 р. він прибув у Сіла, маючи при собі сім доларів і власний переклад “священного писання крішнаїтів”, а 1977 р. помер дуже багатою людиною, яка користувалась усіма благами життя. Протиставивши власні погляди західним цінностям і способові життя, Бхактиведанта Свамі Прабхупада здобув багато прибічників серед молодих американців із середнього класу, які становлять в общинах крішнаїтів більшість. Розглянемо ідеологію крішнаїтів, щоб пояснити феномен їхньої популярності.

Віровчення і культ “Руху Харе Крішна” ґрунтуються на індуїзмі та буддизмі. Проте прихильників цієї релігії в самій Індії порівняно небагато — менше, ніж індійських католиків. Крім того, серед традиційних індусів досить поширена думка про те, що Міжнародне Товариство Свідомості Крішни є своєрідною християнською сектою, покликаною насамперед зруйнувати традиційний індуїзм. Рядовий крішнаїт, як правило, далекий від філософсько-релігійних ідей індуїзму. Від нього вимагають лише не вживати наркотики, алкоголь і тютюн, бути вегетаріанцем і промовляти мантри (молитви) та гімни. Крішнаїтська свідомість ніби існує всередині кожної людини, її необхідно збудити. Спираються крішнаїти на “Бхагавадгіту” (“Пісню бога”), яка є частиною давньоіндійського епосу “Махабхарата” і вважається складеною з висловлювань Крішни на філософські теми. В ній стверджується, що все існуюче — лише видимість, у тому числі й наслідки праці людини, які належать Крішні. Людина повинна виконувати свій обов’язок, але бути байдужою до його кінцевого результату, тоді вона перебуває в єдності з волею Крішни. Це рятує послідовника від сансари (мандрівки) і приводить до злиття з божеством.

Спеціальне поклоніння Крішні ввів у XV ст. гуру (вчитель) Чантанья, який твердив, що необхідно багаторазово повторювати ім’я Бога для того, щоб він надав спасіння. Тоді ж було впроваджено мантру, що складалася з повторення в різному порядку трьох слів: “харе”, “крішна”, “рама”.

Культ у крішнаїтів зводиться до бхакті-йоги — спасіння через любов і відданість богові Крішні. Цей культ реалізується у розспівах (найчастіше колективних) мантри “Харе Крішна”. Обов’язковий мінімум декламації — 1728 повторень “святої великої мантри” (“Харе Крішна, Харе Крішна, Харе Крішна, Харе, Харе, Харе, Рама, Харе, Рама, Рама, Рама, Харе, Харе”). Відлік ведеться за допомогою ритуальних чоток (108 зерен перебираються 16 разів). В Індії число 108 вважається магічним. Мантра розспівується перед кожним споживанням їжі, під час спільних богослужінь, після всіляких дій тощо (в тому числі після статевих контактів). Вважається, що 16 слів мантри відтворюють певну трансцендентальну вібрацію звуку і допомагають людині прилучитися до Крішни.

Послідовники релігії повинні постійно роздумувати про бога Крішну, від двох до шести разів на добу виконувати обряд “аратрика” (вітання господа). Багаторазове повторення мантри нібито приводить людину до екстазу, що вважається звільненням від тіла і поринанням у чистий дух. Посвячений повинен постійно виговорювати, співати — “вібрувати” “священне ім’я бога”. Свій дім він повинен перетворити на дім Крішни, мати в ньому зображення Крішни, освячене духовним вчителем, постійно молитися йому всією сім’єю.

Послідовник учення “свідомості Крішни” повинен відмовитися від усіх світських інтересів, суспільних обов’язків. Половину свого прибутку він мусить віддати “служінню Крішні і його підлеглим”. Категорично забороняється їсти і спати більше, ніж необхідно. Прагнення до накопичення, навіть розмова про матеріальні предмети, світські інтереси, спілкування з людьми, які не цікавляться “свідомістю Крішни”, сприймаються як серйозне порушення “відданого служіння”. Щоправда, керівники секти ніколи не відмовляються від володіння “мерзенним металом”. Щодо організації “Міжнародне товариство свідомості Крішни”, то вона є одним з найбільш багатих центрів нетрадиційних культів. Виторг від продажу книг і перекладів Прабхупади, журналу “Назад до божественності” становить щорічно понад 20 млн доларів. Великий прибуток приносять рядові крішнаїти, які цілими днями жебракують на вулицях міст.

Кількість членів “товариства”, що проживають у релігійних общинах, швидко зростає. Велика кількость “парафіян” мешкає поза комуною, але щоденно бере участь у її заходах (так, у Сіла їх налічувалось на кінець 90-х років близько 100 тис). “Рух Харе Крішна” має магазини й ресторани дієтичної їжі, велику кількість процвітаючих підприємств, на яких майже безплатно працюють члени “товариства”. На шести сільськогосподарських фермах площею від 100 до 1500 акрів також експлуатується праця рядових крішнаїтів. “Товариство” має 11 будівель у Лос-Анджелесі, 14-поверховий “храм” у центрі Нью-Йорка.

З метою збереження і зміцнення “Міжнародного товариства свідомості Крішни” престарілий Прабхупада встановив адміністративну Раду з 11 гуру, які управляють крішнаїтами в різних регіонах світу. Всі керівники — американці або європейці, серед них — жодного уродженця Індії. Головою американських крішнаїтів став колишній докторант-історик Колумбійського університету. Частиною Європи, в тому числі Східною, опікує американський громадянин, що проживає у ФРН.

У крішнаїтських ашрамах (общинах) панує специфічний деспотизм, не тільки фізичний, “зовнішній”, а й “духовний”, “внутрішній”. Віруючий зобов’язаний без розмірковувань підкорятися духовному наставникові. Вільного часу протягом доби у нього немає ані хвилини, він постійно зайнятий декламацією мантр, випрошуванням пожертвувань для общини, різними господарськими роботами. Щоб у людини не виникало думок, які відвертають від спілкування з богом, її ні на хвилину не залишають одну. Просту вегетаріанську їжу дають два рази на день, для сну відводиться не більш як 4-5 годин на добу.

В Україні громади крішнаїтів з’явилися у 80-х роках XX ст. і діяли спочатку нелегально. Від 1990 р. діяльність Міжнародного Товариства свідомості Крішни легалізовано. А у 1995 р. офіційно зареєстрований Всеукраїнський центр громад свідомості Крішни складається з 29 об’єднань і діє практично в усіх областях України. Найбільше громад Свідомості Крішни в Україні припадає на АР Крим (6), Київ (3), Донецьку, Івано-Франківську, Одеську, Сумську та Харківську обл. (по 2 громади у кожній). Крішнаїти організували 6 недільних шкіл, видають 2 періодичних видання, мають розташований у м. Києві духовний навчальний заклад на 40 слухачів. Проблемами віруючих Руху Харе Крішна опікуються в Україні 42 священнослужителі цієї організації.