Структура політичної системи суспільства

Політичні інститути і організації.	· Держава та органи державної влади · Політичні партії · Громадсько-політичні рухи та організації.
Політичні відносини.	· Класи · Нації · Соціальні групи · Інші структури суспільства.
Політичні і правові норми і цінності.	· Правові норми · Корпоративні норми · Політичні традиції · Норми моралі.
Політична культура.	· Політичні погляди · Політичні теорії · Політичні ідеї · Політична культура.
Політичний режим.	· Демократичний · Авторитарний · Тоталітарний.

Терміни, що характеризують політичні інститути:

Держава - основний інститут політичної системи суспільства, який здійснює управління суспільством, охорону і захист національних інтере­сів; певний спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, організація публічної політичної влади, яка поширюється на суспільство в цілому, виступає його офіційним представником, а в разі необхідності застосовує заходи примусу.

 

Державна влада - та, яка здійснюється за допомогою спеціального управлінського апарату на визначеній території, на яку поширюється дер­жавний суверенітет, і має можливість використовувати засоби організова­ного й законодавчо встановленого примусу та насильства.

Політична партія - організація однодумців, яка представляє інтереси громадян, соціальних груп і класів та ставить за мету їхню реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні.

Громадсько-політичні рухи - недержавні добровільні об'єднання людей, що виникають на основі їх свідомого волевиявлення, відповідно до спільних інтересів, прав і свобод, мають на меті брати участь у політичній боротьбі, впливати на структуру державної влади та її соціальну базу.

Громадсько-політичні організації - недержавні добровільні об'єднання людей, що мають чітку організаційну структуру, певну програму дій (у якій наявні політичні цілі) і відповідний характер її реалізації.

За характером політичного режиму політичні системи розрізняють тоталітарні, авторитарні та демократичні.

 

3. Політичний режим.

Політичний режим - це спосіб функціонування політичної системи суспільства, який відображає сукупність прийомів і методів здійснення управління суспільством, фактичний стан конкретних політичних відносин, прав і свобод громадян, ступінь їх політичної активності, стан законності.

 

Якісні характеристики, за якими здійснюється класифікація політичних режимів, є такими:

- Наявність політичних партій, їх внутрішня будова і особливості діяльності;

- Співвідношення управління і самоуправління, роль місцевих органів у політичному процесі;

- Місце і роль армії, поліції, спецслужб у політичному житті суспільства.

- Ступінь розподілу законодавчої, виконавчої і судової влади;

- Становище особистості в суспільстві, стан її прав і свобод;

- Ступінь залучення громадян до політики й управління суспільними процесами;

- Рівень гласності в діяльності органів влади;

- Наявність можливостей контролю громадянського суспільства за діяльністю держави;

- Спосіб формування державних органів, процедури визначення правлячої еліти і політичних лідерів;

- Ставлення до опозиції, методи вирішення конфліктних ситуацій.

 

4. Тоталітаризм, авторитаризм і демократія.

Тоталітаризм(від італ. Тоtаlіtaro - той, що охоплює усе в цілому) - політичний режим, система державної влади, яка характеризується пря­мим насильством у процесі управління суспільством, відсутністю полі­тичного плюралізму, демократичних свобод, обмеженням політичних прав населення.

Тоталітаризм - явище XXст.

Ознаки тоталітарного режиму:

· Наявність монопольно правлячої партії.

· Політичне панування групи осіб, очолюваних лідером, культ особи вождя.

· Законодавча, виконавча і судова системи контролюються з одного центру - політичного та ідеоло­гічного інституту – партії.

· Відсутність розподілу влади.

· Повноваження місцевих органів влади є мінімальними.

· Політичні свободи і права громадян відсутні.

· Закони захищають лише інтереси держави

· Право на існування має лише одна правляча партія, будь-яка легальна політична опозиція відсутня.

· Жорстка цензура засобів масової інформації, відсутність плюралізму думок.

· Наявність тотального, всеохоплюючого контролю над політикою, ідеологією і культурою.

· Поліція, армія, спецслужби окрім функції охорони правопорядку діють як каральні органи держави.

· Розгалужена каральна система, наявність репресивного апарату.

· Пошук внутрішніх і зовнішніх ворогів.

· Існує лише офіційна монопольна ідеологія.

· Ідея насильницького перетворення суспільства - основа тоталітарного світогляду.

· Церква під жорстким контролем держави.

· Відсутність громадянського суспільства.

 

Авторитаризм(від фр. аutoritare - владний) - політичний режим, система державної влади, заснована на самовладді, диктатурі одноосібно­го правителя або правлячого угруповання, які порушують правові й мораль­ні норми суспільного життя.

 

Ознаки авторитарного режиму:

· Відчуження народу від влади.

· Виконавча влада належить правлячому угрупованню, повноваження якого перевищують законодав­чу владу.

· Повноваження парламенту обмежені.

· У більшості випадків міцна, необмежена влада президента. Можливий розподіл влади.

· Політичні свободи і права громадян обмежені.

· Закон захищає перш за все державу.

· Можливе існування декількох партій, але вони відіграють несуттєву роль. Діяльність опозиції обмежена й інколи неможлива.

· Інші партії, крім правлячої, можуть заборонятися і переслідуватися законом. Існує цензура засобів масової інформації. Слабка політична інформованість народу.

· Поліція, армія, спецслужби не лише забезпечують правопорядок, але й виконують функції караль­них органів.

· Поширені різноманітні позасудові засоби примусу й покарання.

· Існує офіційна ідеологія, з інших ідейних течій можуть існувати лише ті, що лояльно ставляться до правлячого режиму.

· Церква знаходиться під контролем держави.

· Громадянське суспільство може існувати і не залежати від держави.

· Надзвичайна централізація в управлінні життям суспільства.

 

Демократія(від грец. Dеmоs - народ та kratos - влада) – форма політичного режиму і система державної влади заснована на визнанні народу, як головного джерела влади.

 

Ознаки демократичного режиму:

· Народ - джерело влади.

· Розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову.

· Правова держава.

· Дотримання основних прав і свобод громадян.

· Права особи закріплені законом.

· Органи державної влади формуються внаслідок демократичних виборів.

· Політичний плюралізм.

· Конкурентна багатопартійна система.

· Існування легальної опозиції.

· Засоби масової інформації вільні від цензури.

· Діяльність поліції, армії, спецслужб регулюється і обмежується законом.

· Підтримання правопоряд­ку є функціями поліції і суду.

· Відсутність будь-якої офіційної ідеології.

· Відокремлення церкви від держави .

· Наявність громадянського суспільства.

 

5. Політична партія.

Політична партія - це зареєстроване, згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні», добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Термін «партія» (лат. pars/partis - частина, галузь, відділ) існує ще з давньоримських часів, поняття «політична партія», як ми розуміємо його зараз, - витвір новітньої доби. Звичайно, різноманітні політичні групи, клуби та кліки такі ж старі, як і сама політика, але політичні партії у сучасному їх значенні тісно пов'язані зі становленням і розвитком представницької демократії та основного її елементу - парламентаризму як форми і методу організації та здійснення влади.

Функції партій:

1. Представництво інтересів.

2. Комунікативна функція.

3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація.

4. Розробка політики та здійснення політичного курсу.

5. Функції соціальної інтеграції.

Ідеологічні типи політичних партій:

Термін «ідеологія» вперше виник на зламі ХVІІІ-ХІХст. у працях французького економіста і філософа Дестют де Трасі для позначення «вчення, науки про ідею», котрі є основою для формування громадської думки, політичних поглядів, поведінки людей, а отже, і політики.

 

Ідеологія- це система поглядів стосовно основних принципів організації суспільства, його цінностей та місця в ній людини.

 

Основні елементи ідеології:

• Образ дійсності (того, що відбувається в конкретному суспільстві та поза ним);

• Аксіологічна система (ієрархія цінностей);

• Практичних вказівок (методологія діяльності для зміни або збереження існуючого стану справ у суспільстві).

Політичні ідеології - «політичні концепції», що стали ідеологіями, тобто відіграють інтегрувальну роль стосовно політичних рухів і зміщують наголоси від концептів до цінностей.

 

Кожна з політичних ідеологій має одну (іноді декілька) центральну цінність - Бога, людину, націю, клас, людство, порядок, безпеку, свободу тощо.

Найбільш впливові політичні ідеології:

- Лібералізм,

- Консерватизм,

- Соціал-демократія

(або соціалізм),

 

- Комунізм,

- Націоналізм,

- Фашизм,

- Неофашизм

6. Політична еліта і політичне лідерство.

Людське суспільство неоднорідне, у ньому існують природні і соціальні відмінності між людьми. Ці відмінності зумовлюють їх неоднакові здібності до політичної участі в житті суспільства, вплив на політичні та соціальні процеси, управління ними. Носієм найбільш яскраво виражених політико-управлінських якостей є політична еліта.

«Еліта» в перекладі з французької означає «краще, добірне, вибране».

Філософи Стародавньої Греції вважали, що управляти суспільством повинні кращі, спеціально призначені для цього люди. Платон і Аристотель виступали проти допущення народу до правління державою, вважаючи демократію найгіршою формою правління.

Правити суспільством, на їхню думку, повинні філософи, у яких найбільш розвинена розумна частина душі. Загальну характеристику правлячої еліти дав Аристотель:

«...Три якості потрібні тому, хто має намір посісти вищі посади: по-перше, співчувати існуючому державному ладу, по-друге, мати великі здібності до виконання обов’язків, пов’язаних з посадою, по-третє, вирізнятися чесністю і справедливістю».

Політична еліта - це відносно невелика соціальна група, що концентрує у своїх руках значний обсяг політичної влади, забезпечує інтеграцію, субординацію й відображення в політичних установках інтересів різних верств суспільства і створює механізм втілення політичних задумів.

Ознаки політичної еліти:

• Це невелика, досить самостійна соціальна група;

• Має високий соціальний статус;

• Має значний обсяг державної та інформаційної влади;

• Бере безпосередню участь у здійсненні влади;

• Має організаторські здібності і талант.

 

Еліта - це...:

• Особи, які мають вищі показники (результативність) у своїй галузі діяльності (В. Парето);

• Особи, які мають інтелектуальні і моральні переваги над масою, безвідносно до свого статусу;

• Найбільш активні в політичному плані люди, орієнтовані на владу; організована меншість суспільства (Г. Моска);

• Люди, що займають вищі місця у суспільстві завдяки своїм біологічним і генетичним походженням;

• Харизматичні особистості (М. Вебер);

• Особи, що мають високе становище у суспільстві і завдяки цьому впливають на соціальний прогрес (Дюпре);

• Люди, що здобули в суспільстві найбільшого престижу, статусу (Г. Лассуел)

• Особи, які отримують матеріальні та нематеріальні цінності у максимальному розмірі.

Факти реального життя і численні дослідження підтверджують, що політична еліта - реальність сьогоднішнього (і, ймовірно, завтрашнього) етапу розвитку суспільства.

Типологізація еліт:

1. Стосовно влади:

-Правляча,

- Не правляча

- Контреліта.

2. За рівнем компетенції:

-Вища (загальнонаціональна),

- Середня (регіональна),

- Місцева.

3. За результатами діяльності (ефективності):

- Еліта,

- Псевдоеліта,

- Антиеліта.

4. Еліта крові,

5. Аристократія;

6. Еліта багатства, або плутократія;