КОМПЕНСАТОРНО-ПРИСТОСУВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ.

Компенсаторно-пристосувальні процеси є однією із важливих глав загальної патології. У сукупності вони відображають здатність оорганізму пристосовуватись (адаптуватись) до постійної зміни умов навколишнього середовища.

З загальнобіологічних позицій поняття пристосування є таким, що об’єднує в собі всі прояви процесів життєдіяльності організму завдяки яким формується його взаємовідносини з навколишнім середовищем. Це означає, що реакції пристосування можуть зустрічатись як в нормі, так і патології.

Компенсація є одним із проявів пристосування, зустрічається тільки за умов патології і тому направлена на корекцію порушеної структури і зміненої функції організму. Процеси пристосування та компенсації часто буває важко роз’єднати. Матеріальною основою їх є регенерація, атрофія та гіпертрофія.

Регенерація є процес відновлення пошкодженої структури органу або тканини. Цей процес спостерігається в нормі (фізіологічна регенерація) та патології (репаративна та патологічна регенерація). В основі фізіологічної регенерації лежать процеси постійного оновлення структур клітин, тканин органів, які протікають плавно, синхронно, непомітно. Репаративна регенерація (відновлююча регенерація) спостерігається при пошкодженнях клітин та тканин і предсатвлена у вигляді двох форм: повна регенерація (реституція) – характеризується заміщенням дефекту тканиною, ідентичній ті, що загинула, та неповна регенерація (субтитуція) – характеризується заміщенням дефекта сполучною тканиною, тобто формуванням рубця.

Про патологічну регенерацію можна говорити у випадках, коли в результаті різноманітних причин відбувається спотворення регенераторного процесу, внаслідок чого має місце надмірне або недостатнє утворення регенеруючої тканини (келоїд) або перехід однієї тканини в іншу, тобто метаплазія.

Метаплазія завжди виникає в тканинах з лабільними клітинами, з’являється у зв’язку з попередньо виникаючою проліферацією недиференційованих клітин, які при дозріванні переходять в клітини іншого виду. Частіше виникає в епітелії слизових оболонок на фоні хронічного запалення (кишечна метаплазія шлунку, шлункова метаплазія кишки).

Морфологічно існують дві форми регенерації: клітинна та внутрішньоклітинна (молекулярна, органоїдна, внутрішньоорганоїдна).

Клітинна формахарактеризується розмноженням клітин, виникає в тканинах, представлених лабільними, тобто постійно оновлюючимися клітинами (епідерміс, слизові оболонки, кровотворна тканина та інш.). Протікає вона стадійно: спочатку виникає фаза проліферації недиференційованих клітин, а пізніше виникає фаза диференційовки (дозрівання) клітин.

Внутрішньоклітинна форма регенерації присутня як в лабільних, так і в стабільних клітинах і представлена гіперплазією та гіпертрофією ультраструктур, є єдиною формою регенерації у високо спеціалізованих тканинах та органах (центральна нервова система, соматичні м’язи, міокард).

Гіпертрофія є збільшення за розмірами органа або тканини за рахунок збільшення об’єму формуючих їх структур або за рахунок збільшення їх кількості (гіперплазія). Розрізняють гіпертрофію робочу, вікарну та гіпертрофічні розростання. Робоча гіпертрофія як форма компенсаторного процесу в своєму розвитку має декілька стадій: стадія становлення, стадія стабілізації, стадія виснаження (декомпозиція).

Атрофія є процес прижиттєвого зменшення за розмірами органа або тканини. Цей процес може носити інволютивний характер, виникаючи внаслідок вікових змін в організмі (фізіологічна атрофія) або спостерігатись за умов патології (патологічна атрофія). За розповсюдженням розрізняють загальну та місцеву атрофію (атрофія дисфункціональна, від недостатності кровопостачання, від тиску, нейротична від дії фізичних та хімічних факторів). Окремо стоїть бура атрофія, яка може спостерігатись в обох випадках, а якісно новою ознакою її є зміна кольору органу внаслідок нагромадження в ньому ліпофусцина (серце, печінка).