ПУХЛИНИ. - раздел Образование, ЗАГАЛЬНА ПАТОМОРФОЛОГІЯ Пухлина, Новоутворення, Бластома (Від Грец. Blasto – Росток) Є Патологічний П...
Пухлина, новоутворення, бластома (від грец. blasto – росток) є патологічний процес, в основі якого лежить формування новоутвореної гетерогенної тканини, що виникає внаслідок змін в генетичному апараті клітини і характеризується автономним, безконтрольним ростом.
Пухлини виникають в результаті дії на організм різноманітних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища (канцерогенів), а також вірусів. У виникненні пухлин надається значення, крім того, спадковому фактору.
Патогенез пухлин має декілька стадій:
а) зміни в геномі соматичної клітини; б) активація клітинних онкогенів та супресія антионкогенів; в) пухлинна трансформація клітини.
Активація онкогенів в основі своїй має декілька механізмів: інсерційний, хромосомні транслокації, крапчасті мутації та ампліфікація.
Морфогенез пухлин передбачає існування двох можливих варіантів: а) виникнення пухлини спостерігається раптово, без попередніх змін материнської тканини; б) виникненню пухлини передують ряд попередніх змін в материнській тканині у вигляді окремих послідовно виникаючих стадій.
Основними ознаками пухлин є атипізм (морфологічний, біохимичний, антигенний), автономний ріст, вторинні зміни. В залежності від клініко-морфологічної характеристики розрізняють доброякісні пухлини, злоякісні пухлини та пухлини з місцево деструктивним ростом (напівзлоякісні пухлини). В залежності від гістогенезу розрізняють органонеспецифічні епітеліальні пухлини, органоспецифічні пухлини, мезенхімальні пухлини, пухлини із меланінутворюючої тканини, пухлини нервової тканини та оболонок мозку, пухлини системи крові, тератоми.
Пухлини із епітелію є найчастішою формою по відношенню до інших пухлин. В основу їх класифікації покладено особливості їх гістогенезу, ступінь диференційовки, органну специфічність та клітинні прояви онкопроцесу.
Мезенхімальні пухлини виникають із похідних мезенхіми, тобто сполучної тканини, жирової, м’язевої, судинної, кісткової, хрящевої, а такожсиновіальних та серозних оболонок. Першоджерелом мезенхімальних пухлин є поліпотентна мезенхімальна клітина.
Мезенхімальні пухлини є більш різноманітними, ніж епітеліоїдні. Вони дуже гетерогенні, не мають органної специфіки. При класифікації цієї групи пухлин враховуються особливості їх клінічних проявів, гістогенез, ступінь злоякісності, а також стадії розвитку.
У 1969 р. експертами ВООЗ було запропановано виділити групу м’якотканинних пухлин. До неї відносять всі неепітеліальні пухлини, за вийнятком лімфо-ретикулярної системи, а також нейроектодермальні пухлини периферичної нервової системи та нервових гангліїв.
Джерелом пухлин з меланінутворюючої тканини являються меланоцити – клітини нейроектодермального походження, які знаходяться в базальному шарі епідерміса, волосяних фолікулах, більшості слизових оболонок, покритих багатошаровим епітелієм, м’яких оболонках мозку, сітчастці та райдужній оболонці ока.
Пухлини центральної нервової системи, оболонок мозку, периферичних нервів найчастіше зустрічаються у головному мозку. У дорослих це переважно супратенторіальні пухлини, у дітей – інфратенторіальні. Первинні злоякісні пухлини мозку дають метастази переважно в межах черепної коробки. В залежності від гістогенезу пухлини центральної нервової системи ділять на нейроепітеліальні (нейроектодермальні), пухлини оболонок мозку (менінгосудинні), а також пухлини черепних та спінальних нервів.
ПЕРЕДМОВА
За умов сучасного етапу викладання патологічної морфології на основі впровадженої кредитно-модульної системи навчання набувають особливого значення різні форми методичного забезпече
ДИСТРОФІЯ
Дистрофія(від грец. dys –порушення та trophe – живлення) є патологічний процес, в основі якого лежить порушення обміну речовин, що характеризується структурними змінами на різних р
ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ
1.Функціональні групи субклітинних систем:
1. Аденілатциклазна
2. Трансформуючого типу
3. Кумуляції енергії
СТРОМАЛЬНО-СУДИННІ ДИСТРОФІЇ
1.Основні зміни при стромально-судинних дистрофіях спостерігаються в:
1. Кардіоміоцитах
2. Стромі органів
3. Гепатоцитах
4. Нефротелії
ЗМІШАНІ ДИСТРОФІЇ
1. Визначення змішаних дистрофій:
1. Порушення обміну речовин у паренхімі органів
2. Порушення обміну речовин у стромі органів
3. Порушення обміну б
НЕКРОЗ. АПОПТОЗ. ЗАГАЛЬНА СМЕРТЬ.
Некроз(від грец. necros – мертвий) або місцева смерть, - є змертвіння частини тіла, органу, тканини, клітини при житті всього організму. В своєму розвитку некротичний процес проход
ПОРУШЕННЯ КРОВО- ТА ЛІМФООБІГУ.
Порушення кровообігу А.І.Струков, В.В.Сєров (2010) пропонують розділити на декілька груп, що, безумовно, необхідно вважати доцільним з точки зору як правильного розподілу навчального матеріалу, так
ПОРУШЕННЯ КРОВООБІГУ 1.
1.Функція серця у системі крово- та лімфообігу:
1. Джерело кроворозподілу
2. Джерело лімфозбору
3. Насосна
4. Забезпечення транскапілярного
ПОРУШЕННЯ КРОВООБІГУ 2
1.Стан, що характеризується зменшенням кровонаповнення тканин внаслідок недостатнього притоку артеріальної крові:
1. Передстаз
2. Стаз
3. Сладж-фено
ЗАПАЛЕННЯ.
Запалення є комплексна, місцева, судинно-мезенхімальна реакція організму у відповідь на пошкодження тканини, яке виникає внаслідок дії різноманітних факторів ендо- та екзогенного походження. Ця реа
Імунопатологічні процеси.
Імунопатологічними називаються процеси, розвиток яких обумовлений порушенням функції імунокомпетентної (лімфоїдної тканини).Морфологія порушень імунологічного гомеостазу може стосуватись як вилочко
ЕКСУДАТИВНЕ ЗАПАЛЕННЯ
1. Запалення – процес, який виникає:
1. У сполучній тканині
2. Стінці судин
3. У відповідь на пошкодження
4. Рефлекторно
5. Спонта
ПРОДУКТИВНЕ ЗАПАЛЕННЯ
1. Визначення продуктивного запалення:
1. Запалення, що характеризується вираженим пошкодженням тканин
2. Запалення, що характеризується утворенням гнійного
КОМПЕНСАТОРНО-ПРИСТОСУВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ.
Компенсаторно-пристосувальні процеси є однією із важливих глав загальної патології. У сукупності вони відображають здатність оорганізму пристосовуватись (адаптуватись) до постійної
ПУХЛИНИ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
1.Визначення поняття пухлина:
1. Перехід одного виду тканини в інший
2. Нестримне розмноження клітин, що втрачають здатність до диференціювання
3. Р
ЕПІТЕЛІАЛЬНІ ПУХЛИНИ
1.Основний принцип морфологічної класифікації пухлин з епітелію:
1. Поширеність
2. Гістогенез
3.Ступінь зрілості
4. Органос
ЕПІТЕЛІАЛЬНІ Органоспецифічні пухлини
1. Органи, в яких зустрічаються органоспецифічні епітеліальні пухлини:
1. Шлунок
2. Печінка
3. Нирки
4. Легені
5. Матка
&
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Сучасний розвиток наукових досліджень з актуальних проблем патоморфології передбачає їх широке впровадження в навчально-виховний процес за умов приєднання України до Болонського процесу. Тому викор
ЛІТЕРАТУРА
1. Благодаров В.М., Богомолець К.О., Рудницька О.Г. та інш. Основи патоморфології. Частина !. Загальна патоморфологія. – Київ, Атлант, 2007. – 198 с.
2. Благодаров В.М., Рудницька О.Г., Ве
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов