Романи Івана Багряного «Сад Гетсиманський», «Тигролови». - раздел Образование, Основні поняття та категорії фольклористики як науки Тигроло́ви»— Пригодницький Роман З Автобіографічними Ел...
Тигроло́ви»— пригодницький роман з автобіографічними елементами Івана Багряного, написаний 1944 року як «Звіролови», згодом перероблений і виданий 1946 року під назвою «Тигролови».
Проблематика твору
1) Виживання людини в умовах жорстокого терору 2) Боротьба добра і зла 3) справедливість і кара 4) Моральний вибір 5) Воля до життя і цілеспрямованості 6) Стосунки людини і природи 7) Родинні взаємини 8) Вічність вікових традицій предків 9) Кохання
Сюжет
Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів. Юнак тікає з ешелону смерті - і в сотень інших арештантів піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, так на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця - і рятує дівчинку-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю Сірків - і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, - і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.Вони живуть довго та щасливо!
У романі І. Багряного "Тигролови" реалістично описано події часів сталінщини, бо самому письменникові довелося пережити і насильницьку колективізацію, і голодомор, і репресії. Письменникові поталанило - він вирвався із сталінського пекла, опинився в еміграції. І. Багряний вважав своїм обов'язком розповісти всьому світові правду про цей час.
Талановитий майстер пригодницького роману відразу захоплює нас, постійно ставлячи питання, а що далі? Композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви: «Дракон», «Світ на колесах», «Навзаводи зі смертю», «Заколоті капітуляція», «Бог кохання», «Весела робінзонада», «Не ходи босий» та інші. Позасюжетні елементи — пейзажі, портрети, сценічні моменти — завжди.... романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте—Аліня, описи краєвидів на Зміїній та Голубій Падях. Інтер'єри подано точно й барвисто, з багатьма промовистими деталями. Цікаві історичні екскурси, що їх вкладено в уста різних персонажів.
Важлива роль належить експозиції зі своєрідно запрограмованою ідеєю твору. Поїзд-дракон, якого веде паровоз-голова «Йосиф Сталін» і підпихає демон «Фелікс Дзержинський», який має черево, «натоптане вщерть» тисячними жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, в небуття. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ — НКВД, уособлює загрозу знищення, яка стала реальною для громадян великої радянської імперії. Та ось зринає над обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами українська розлога пісня. Вона «здіймається на крила», «шугає і б'є крильми над стіною дракона», «мелодія стає дедалі потужнішою, кипить, вирує», і оскаженілі вартові безсилі спинити її. Бо то — голос невпокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.
Сюжет розгортається з інтригуючої зав'язки: на останній станції виявляється, що втік найнебезпечніший в'язень Григорій Многогрішний, якого пильнував сам начальник ешелону. Це одразу викликає в читача інтерес до майбутньої долі того сміливця.
Подальший розвиток дії складається з ряду небезпечних для Григорія ситуацій, кожна з яких — провісник головного кульмінаційного моменту. Ось голод і втома зовсім паралізували волю й виснажили сили втікача. Чи витримає? А ось його накрила разом із важкою ведмежою тушею чорна ніч непритомності. Чи не назовсім? Далі Григорій зі своїм названим братом Грицьком кидає виклик долі — їде поїздом без документів до Хабаровська, де кожної хвилини його можуть затримати. У місті хоче йти навіть у пащу до свого заклятого ворога — НКВД. Григорія помічають і переслідують, але й тут щаслива доля рятує його. Отак весь час читач перебуває в напруженні. Та найбільшої сили досягає конфлікт при майже неймовірній зустрічі Многогрішного і Медвина в тайговому безлюдді. Григорій розправляється з катом: «Тут... я тобі і рев... тут я тобі й трибунал!» Завершується роман повним тріумфом благородних ідеалів. Щаслива розв'язка теж відбувається на межі неможливого — закохана пара завдяки своїй кмітливості, винахідливості і сміливості переходить кордон і опиняється в безпечному місці. Та й початок твору - це його кульмінація: здійснює втечу арештант Григорій Многогрішний, за яким пильно слідкує сам начальник етапу, з велетенського двоокого циклопа, ешелону смерті. Доля рятує його, шість днів, долаючи нелюдськими зусиллями кілометри тайги, нарешті знаходить Григорій прихисток, душевну рівновагу, тепло у родині українців Сірків. Григорій захоплений красою далекосхідної природи, яку з майстерністю витонченого художника, малює автор. Григорій кинув виклик природній стихії, прагнучи зберегти себе, свою людську гідність, яку хотіли розтоптати новітні кати: "Фантастична, дивовижна панорама. Могутня у своїй красі й... страшна. Його ніколи не перейти і не подужати, не випливти з цього жахливого океану." Такі думки підбурили все ж Григорія йти, шукати житло - і він його знайшов. Життєві колізії людей переплітаються із рослинним і тваринним світом: зацькований ізюбр, горда, витривала тварина, навіть у передсмертній агонії має вигляд непереможний. Але найзмістовнішим у романі є образ тигра, який набуває алегоричного звучання, як і назва твору. На перших сторінках з'являється згадка про нього як "найдивоглядніший і найфантастичніший аксесуар" тайги, її символ. "Страшне божество, смугасте шкірою, а ще смугастіше репутацією" захоплює легковажних шукачів пригод, що знаходяться у цьому найкомфортабільнішому експресі. Але ж цим же експресом, але на інше полювання їде майор ОГПУ-НКВД Медвин. Характеризуючи цю людину, ІванБагряний застерігає, що він, Медвин, страшний настільки, що і у тигрів би "стало волосся дуба". Автор боляче вражений: в умовах тоталітарного режиму людина полює на людину. Автор поглиблює цю думку розповіддю Сірків як "хохли тигрів живцем ловлять". Нас, читачів, цікавить питання, що змусило українців, споконвіку хліборобів, оселитися на Далекому Сході? Втеча-порятунок. У тайзі для людини-втікача небезпека від людей найменша, поки там не з'явився майор-людолов. Медвин - це символ системи, що несе зло, порушує споконвічні моральні закони тайги, руйнує усталені норми людського співіснування. Та справедлива куля Григорія вкорочує життя енкаведистові-людолову, цей його вчинок - розплата за несправедливе ув'язнення як "страшного державного злочинця". Григорій не бачить за собою будь-якого злочину. Потрапивши у сім'ю Сірків, яка прийняла його як рідного сина, юнак, коли отямився від марення, з усією прямотою говорить "...що б не подумали, як би ви не думали, я хочу лише сказати... що я чесна людина". Головний герой твору Григорій Многогрішний - сильна і мужня особистість, життєве кредо якої - "Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи". Його втеча - це виклик усій системі, яка намагалася перетворити людину на безсловесного, розтоптаного й знищеного морально й фізично раба. Письменник послідовно стверджує думку, що за будь-яких обставин людина повинна залишатись людиною, вірити в себе, у перемогу добра над злом.
Як і Григорій, Сірки - гордого, козацького роду, працьовиті, витривалі, сміливі, чесні. Їхня любов до Вітчизни не галаслива, не показна, захована глибоко в серці. У пошуках кращого життя доля закинула їх аж у Приамур'я, вони знайшли тут другу нову Україну, щасливішу. Але сум за рідним краєм не покидав переселенців. Синьоволошкову, дзвінкоголосу, чебрецеву навіки зберегли вони у своєму серці. Тому і традиції, і звичаї, і обряди, і пісні рідного краю зберегли українці. Для них любити Україну, землю своїх батьків, - як дихати, а дихати має право кожна людина. А тому Сірко говорить хворому Григорієві: "Ти тут вдома. Зрозумів?"
Але ж сталінська система поставила собі за мету знищити людське в людині, посягнула на найсвятіше - на її життя . Два полярні експреси нестримно наближаються один до одного. В одному - смертники, сотні невинно засуджених людей. А у іншому - їде "цвіт робітничо -селянської імперії". Вони однаково сприймають тигрів, омулів, женьшень, і сірі шеренги каторжників. Та ось перед нами з'являється ще один експрес, який "возіт дрова і лєс". Цей ешелон, з гіркою іронією зауважує автор, є втіленням "заключітельной фази построєнія соціалізма в адной стране". Обмануті контрактовики й завербовані, розкурку лені й "шкідники" - кожен тліє серцем за свою гірку долю: "Уся! Уся Вітчизна ось так - на колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді... розпачі! Голодна!.. безвихідна!.. безперспективна!.." На зупинці цей ешелон зустрічається ще з двома етапами - божевільний час переселення.
Проте "сміливі завжди мають щастя", як Григорій Многогрішний, що не скорився жахливим обставинам, а "стрибнув у певну смерть, але не здався".
Саме з цим героєм І. Багряний пов'язує свої погляди на майбутнє України. Україна повинна стати вільною, незалежною державою, повинна відродитися до нового життя - так думав письменник, коли писав роман. І його надії, мрії здійснюються зараз.
Сад Гетсиманський»— роман українського письменника Івана Багряного, який було написано у 1948-1950 роки.
Проблематика твору
Роман "Сад Гетсиманський" є гімном людській гідності на межі буття і смерті, а одночасно і гнівним вироком тоталітарному сталінському режиму, який нищив мільйони людей без слідства і суду, а головне — без вини винуватих.
Сюжет
У романі «Сад гетсиманський» письменник кидає людину у вогненну пащу диявола, «обираючи» для цього нелюдського іспиту на людяність молодого хлопця Андрія Чумака, розповідає про чотирьох синів Якова Чумака, який ніби «супроводжує» і духовно підтримує свого наймолодшого сина лабіринтами внутрішньої тюрми НКВД, де він з чиєїсь підлої намови мусить пройти всі кола пекла: тортури, нічні допити, образи, знущання, провокації... Та славний ковальський рід
Чумаків — чотирьох братів і сестри Галі — не скорився, не зламався під жорстоким тиском катувань, провокацій, інсинуацій, підлот, брехні...Брати вистояли. Вистояла і Галя, але не витримала знущань її психіка.Усіх їх прирекли до розстрілу, але розстріл замінили двадцятилітньою каторгою...Волів, щоб світ знав і цих державних тигроловів і щоб їхні жертви не пропали безвісти,безіменні, намагався детально виписати, іноді й на шкоду художності,страшний щоденний побут безневинних грішників цього пекла на землі.Авторська уява тут була недоцільна,творяща емоційна сваволя його образного мислення згасла перед глухою пітьмою сталінського тюремного пекла, в якому методично перетворювали людину на безлику, пасивну, гидотно покірну істоту.Тема викриття сталінізму логічно продовжується і в романі "Сад Гетсиманський". До певної міри цей твір, як і "Тигролови", є автобіографічним. У ньому подано детальні описи тюремного побуту, допитів, тортур. Зіставляючи певні факти з біографії Івана Багряного і головного героя роману, ви можете побачити, що в їх долях є, звичайно, багато спільного. Однак помилково було б ототожнювати Андрія Чумака з автором, так само, як помилково було б ототожнювати з автором головного героя "Тигроловів" — Григорія Многогрішного. Гадаємо, що в даному випадку власна "тюремна практика" заставляє художника мимоволі переходити на стиль мемуарний, а то й документальний. Це й дає підставу говорити про автобіографічність як "Тигроловів", так і "Саду Гетсимансь-копу".
Роман "Сад Гетсиманський" є гімном людській гідності на межі буття і смерті, а одночасно і гнівним вироком тоталітарному сталінському режиму, який нищив мільйони людей без слідства і суду, а головне — без вини винуватих. Чому "Сад Гетсиманський"? І знаходимо відповідь у тому, що автор використовує біблійний матеріал - і заголовок, і епіграф, і згадування Каїна та Авеля, і використання євангельських цитат. Відомо, що за біблійною легендою, у саді Гетсиманському, де молився Ісус, його зрадив, передавши охороні, Іуда Іскаріот. У часи жахливих сталінських репресій у "сад Гетсиманський" перетворилася уся країна, у якій панували продажність, відступництво, зрадництво загальнолюдських ідеалів і цінностей. Іуда ніби вселився у душі тих, хто забув про совість, про одвічні християнські заповіді, а тих, хто залишився вірним своїй життєвій позиції, чекала гірка доля Ісуса Христа - бути розп'ятим і тілом, і душею.
Одвічну проблему боротьби добра і зла автор вирішує у романі через гірку долю Андрія Чумака, що намагається пройти через усі тортури в'язниці й лишитись людиною. Він дивується, як-то ця в'язниця змогла зібрати у своїх камерах 340 чоловік з вищою освітою, людей різних національностей, не контрреволюціонерів, а тих, хто вірив у соціалістичні ідеали. І партійні діячі, і слідчі, професор марксизму-ленінізму, навіть той інженер, що проектував цю тюрму. Жах! Жах і здивування, як же таке могло трапитись? І розпочинається боротьба двох таборів - в'язнів і слідчих. Одним із найжорстокіших слідчих є українець "козацького славного роду" Донець. А за маскою співчутливості наглядача Мельника приховується кат, який після розстрілу добиває ломиком ще живих жертв. А особливо огидною з'являється перед нами енкаведистка майор Нечаєва, яка з люттю, з ненавистю, з презирством дивиться на юнака.
Перед смертю старий Чумак хотів сказати синам останні напутні слова, дати свій духовний заповіт, який, на його думку, зміцнюватиме їхні сили, допомагатиме витримати у складному житті іспит на людяність. До батьківської хати злітаються сини-соколи: командир стрілецької дивізії Микола, моряк—чорноморець Михайло, військовий пілот і командир Сергій та наймолодший, інженер і арештант, Андрій. Сповнені журбою, бо не застали батька живим, і радістю зустрічі через багато років брати не встигли й розглянути один одного, як у хаті з'явились енкаведисти і заарештували Андрія. З цього моменту й розпочалися для братів "Дантові кола" знушань, образ і провокацій. Прізвища змальованих у романі слідчих НКВС, тюремних адміністраторів, в'язнів не вигадані. Автор, як він сам говорив, зберіг їх для того, щоб нащадки знали катів народу, а жертви не залишилися безіменними.
Ідея твору, світоглядна концепція автора розкривається через діалоги між катами і жертвою. Слідчі відстоюють світ, в якому "людина є пшик" і де "людей вистачить", скільки не вбивай. А герой терпить будь-які тортури і не ламається, бо за ним світ, де вічна лише людська душа, а система — минуща. Андрій і його слідчі, мов Христос і Понтій Пілат, проходять перед грядущими віками, перед нами і перед нашими дітьми, і далі-Слідчі Фрей, Сергеев, Донець — породження невмолимого механізму сталінської репресивної машини. У кожного з них свої методи і стиль роботи, своя знівеч єна доля і душа, але спільний на всіх страх і приреченість, приховані жорстокістю і цинізмом.
Андрій же, як і його брати та друзі з ув'язнених, — натура духовно цілісна. Він не жертвує собою чи будь-ким в ім'я ідеї, вігі живе в ім'я того, у що вірить. Як і для більшості однока-мерників, для Чумака головне — не втратити в собі Людину серед цього ґвалту, не стати "пшиком", не визнати себе винуватим без вини.
Страшним був вирок для дітей сільського коваля Чумака. Чотирьох синів і зовсім юну сестру їх Галю засуджено до розстрілу. Ніхто з них не просив помилування, бо не визнавав "пролетарського правосуддя, здійснюваного закаблуками й палкою", як і "соціалізму, будованого тюрмою і кулею". Заміна розстрілу двадцятирічною каторгою мало що змінила в їхньому сплюндрованому житті. Але віриться, що і через ці довгі роки вони пройдуть без злості і ненависті, винесуть все, що приготувала їм доля, залишаться справжніми патріотами України.
Згодом у романі "Сад Гетсиманський" (1950), який Володимир Винниченко назвав "великим, вопіющим і страшним документом", письменник наголосить: "Людина — це найвеличніша з усіх істот. Людина — найнещасніша з усіх істот. Людина — найпідліша з усіх істот."
Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом".
Іван Багряний на доказ правомірності "першої тези" знову кидає людину у вогненну пащу диявола, "обираючи" для цього нелюдського іспиту на людяність молодого хлопця Ан дрія Чумака. Розповідає про чотирьох синів старого, вже померлого Якова Чумака, який ніби духовно підтримує і "супроводжує" свого наймолодшого — Андрія — лабіринтами внутрішньої тюрми НКВД, у якій він з чиєїсь підлої намови мусить пройти всі Дантові кола тортур, нічних допитів, образ, знущань, провокацій кривавої єжовської епохи. І знову, як за Григорієм Многогрішним, так і за Андрієм Чумаком, вивищується постать їхнього творця, який наділив своїх героїв власними переживаннями,' а головне — спогадами, враженнями. "Всі прізвища в цій книзі, як то прізвища всіх без винятку змальованих тут працівників НКВД та тюремної адміністрації, а також всі прізвища в'язнів (за винятком кількох змінених), — є правдиві", — зазначив Іван Багряний на передтитульній сторінці "Саду Гетсиманського". Волів, щоб світ знав і цих державних тигроловів і щоб їхні жертви не пропали безвісти, безіменні, намагався детально виписати, іноді й на шкоду художності, страшний щоденний побут безневинних грішників цього пекла на землі. Авторська уява тут була недоцільна, творяща емоційна сваволя його образного мислення згасла перед глухою пітьмою сталінського тюремного пекла, в якому методично перетворювали людину на безлику, пасивну, гидотно покірну істоту.
Цей роман — високий злет талановитого художника в ім'я ідейно-мистецького утвердження нескореності людини, для якої почуття національної гідності, патріотизм, моральна чистота та вірність заповітам, традиціям роду і народу є органічними, природними як саме життя, як дихання, як потреба діяти, боротися, перемагати. І брати Чумаки — Андрій, Микола, Михайло, Серьога — перемогли. Вони живі, і вони йдуть. "Зціпивши зуби, вони йтимуть через ніч злоби й зненависти, не здаючись доти, доки її не перейдуть".
Все темы данного раздела:
Основні поняття та категорії фольклористики як науки.
Термін «фольклор» запровадив англієць В.Томс, котрий 1846 р. під псевдонімом А.Мертон надрукував у часописі «Атенеум» (№982) статтю «The Folklore». Тим самим він щасливо дав ім'я явищу, що його в Є
Завдання фольклористики
Досліджує загальнотеоретичні проблеми фольклору, історії фольклору та фольклористики, закономірностей і динаміки розвитку поетики, жанрів і видів художнього відтворення дійсності, генези художнього
Проблема колективного та індивідуального в фольклорі.
Загальні процеси фольклоротворення, а саме, специфіку народної творчості, принципи колективного авторства, відтворення національних рис у фольклорі досліджено в історичному контексті функціонування
ЯК ВИНИКАЮТЬ НАРОДНІ ПІСНІ
І.Народні пісні протягом віків проходили ті самі шляхи розвитку, що й багато інших явищ сучасної науки. Віками не звертали на них жодної уваги, вчені ставилися до них із погордою,
Питання жанрово-тематичної співвіднесеності колядок і щедрівок
Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні. Виконуються під Новий рік і під Йордан у Щедрий Вечір.
Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв,
Цикл весняних обрядів та вірувань веснянок
МАСЛЯНА (Масниці, Масляний, сирна неділя) -- давньослов'янське свято на честь весняного пробудження природи. Християнська церква включила Масляну у свій календар, масляний тиждень напередодні Велик
Характерні ознаки дум
- Обсягом дума більше від історичних пісень, з якими, як і з давнім дружинним епосом («Слово про Ігорів похід», старовинні колядки, билини), має генетичний зв'язок. У структурі дум
Тематика дум
Думи — це козацький епос. Найінтенсивніше розвивалися у період боротьби з турками, татарами, поляками, росіянами та ін. Головні теми дум: турецька неволя («Невільники», «Плач невільника», «Маруся Б
Історія дум
Взагалі початком українського складання віршованих козацьких дум прийнято вважати XVI століття. Між іншим, перший запис української народної пісні маємо теж лише з другої половини цього ж століття
Образи і поетика соціальних дум
Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть.
У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна тво
Тематика дум
Думи — це козацький епос. Найінтенсивніше розвивалися у період боротьби з турками, татарами, поляками, росіянами та ін. Головні теми дум: турецька неволя («Невільники», «Плач невільника», «Маруся Б
Етапи історичного розвитку українського народу і тематична класифікація історичних пісень
1. Українська державність в часи Київської Русі.У 12 столітті після розпаду Київської Русі з великих князівств, які в цей час існували на території України, виділялося Галицьке-Вол
Тематичне розмаїття ліричних пісень
Тематика ліричних пісень та балад — це кохання щасливе і нерозділене, вірність зрадливість, розлука, ревнощі, складності родинного життя.Чимало українських народних пісень мають гумористичний зміст
Історичний характер соціально-побутових пісень
Як вже було зазначено вище до цього, виділеного нами, виду пісень ми відносимо народні пісні про козаків, анти кріпацькі пісні, рекрутські та інші пісні що безпосередньо стосуються суспільних відно
Родинно-побутові пісні як вид ліричних пісень
У основі традиційних ліричних пісень лежить віддзеркалення родинно-побутових відносин. Часто вони відображають не тільки життя в сім'ї в епоху патріархальних відносин, але і стосувалися суспільно-г
Питання жанру балади. Специфіка літературної фольклорної балади
Балада (Прованс, balada, від ballar — танцювати). Первісно - це танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією. Пізніше - це невеликий фабульний тві
Основні жанри дитячого фольклору.
«Дитячий фольклор» – багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і
Жанрове визначення казки. Казка і легенда
Казка — оповідання у якому згадуються вигадані події чи особи. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового ха
Головні українські казкові мотиви
Космічні сили: сонце, місяць, вітер, мороз, град. Людина терпить від них, правується з ними, доходить свого. Особливо популярні два мотиви: доходження знищеного урожаю і розшукування жінки, котру х
Різновиди літописних оповідань у Повісті минулих літ.
«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» - найвидатніша пам'ятка літописання Київської Русі. Укладена на поч. 12 ст. У первісному вигляді «П.м.л.» до нас не дійшла, а була переписана на поч. 15 ст. і збереглася в кіл
Різновиди літописних оповідань у Повісті минулих літ
Повість врем'яних літ — літописне зведення, складене у Києві на початку 12 століття, пам’ятка історіографії та літератури Київської Русі.
Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них —
Українська житійна традиція
Житія́ — життєписи людей, прилічених церквою до лику святих. Такі люди удостоювалися церковного шанування і поминання, складання Ж. було неодмінною умовою канонізації, тобто визнання святості.
Слово о законі і благодаті» митрополита Іларіона: жанрово-стильові ознаки.
«СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ», Слово «О законі... і о благодаті... і похвала кагану нашему Владимиру» — визначний твір красномовства Київської Русі. Написане між 1037 — 1050, правдо
Києво-печерський патерик: історія написання й функціонування тексту
Патерик Києво-Печерський - збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в сер. XI ст.
П. зложений в XIII ст. на основі листування єпископа Володимир
Галицько-Волинський літопис: проблематика і поетика.
Літопис 13 століття, присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201—1291 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського
Слово о полку Ігоревім» (історія перекладу й дослідження).
Слово о полку Ігоревім Відомий збирач стародавніх пам'яток С.І.Мусін-Пушкін у 1795 році виявив у колишнього архімандрита Іолія рукописний збірник. В цьому збірнику був поміщений те
Творчість І.Вишенського.
Іван Вишенський народився в середині XVI ст. в містечку Судова Вишня на Львівщині в родині міщан (у творах називав себе "Іоан мних з Вишні", "странник речений Вишенський", "
Життя і творчість Мелетія Смотрицького.
Життєвий шлях М. Смотрицького – одного з найосвіченіших українських філологів кінця XVI – початку XVII ст.– складний і суперечливий. М. Смотрицький жив у час бурхливої антифеодальної й національно-
Острозький літературний осередок кінця 17 - початку 18 ст.
Найвагомішим виявився внесок у справу відродження української культурної самобутності Острозького культурно-освітнього осередку. До вченого гуртка, заснованого 1576 р. князем Костян
Літературнан спадщина Лвівської братської школи кн. 16 – поч. 18 ст.
ЛЬВІВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА - навчальний заклад, перша братська школа в Україні. Заснували її бл.1585 діячі Львівського братства Ю. Рогатинець, І. Рогатинець, І.Красовський та ін. Статут Л.б.ш, («поря
Касіян Сакович. Вірші на похорон гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.
Світське ім ’я Калліст. Народився близько 1578 року в м. Потеличі на Галичині в родині православного священика. Навчався в Замойській та Краківській академіях, був домашнім учителем, навчав Адама К
Образ Б. Хмельницького в укр. літ с.17- п.18ст.
Довгим та тяжким був шлях України до незалежності, але дух визволення, який жив у серці українського народу впродовж віків, піднімав на боротьбу його кращі сили, плекав видатних державних діячів, в
Історія Русів»: специфіка жанру.
«Історія Русів» написана в 90-х р. 18ст. Пам’ятка укр.. історіографії. Вона вийшла в наш час в перекладі Драча в Києві, 1991р.. Вперше опублікована 1846р. − різні гіпотези авторства. Приписую
Українське літературне бароко: хронологія, проблематика, поетика.
У другій половині 17 ст. продовжує розвиватися система літературних жанрів, що склалася в попередній період. Триває розробка теоретико-літературних проблем. На поч..18 ст. створені
Сад божественних пісень» Григорія Сковороди.
Григо́рій Са́вич Сковорода́ (* 22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Полтавщина — † 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ,
Жанрово-стильова характеристика поеми І. Котляревського «Енеїда».
Енеїда Котляревського – 1 твір нової укр. літ, яким завершився процес секуляризації укр. культ., утвердилася народна мова як літературна та відбувся перехід від силабічної до силабо
Драматичні твори Котляревського
Характерні риси драматургічної творчості Івана Котляревського:невелика кількість дійових осіб, вдало вибраний конфлікт, напруженість і природність розвитку сюжету, стрункість компо
Г. Квітка-Основяненко – фундатор нової української прози.
Григорiй Федорович Квiтка народився 29 листопада 1778 р. в слободi Основа поблизу Харкова в дворянськiй родинi (вiд назви слободи й походить його псевдонiм Основ'яненко). Спочатку
Романтичні балади та історичні поеми Т. Шевченка
На 1837-1843 роки припадає перший період творчості письменника. Одним із дебютних творів Т. Шевченка є романтична балада “Причинна”. У ній поет вивів образ дівчини-сироти, яка залиш
Творчість Т. Шевченка періоду каземату та заслання
Третій період творчості Шевченка припадає на роки заслання (1847-1857). Після арешту його було відправлено до Петербурга. Розпочалось слідство, результатом якого став суворий припис — “за сочинение
Розвиток байки в укр. літ. І пол. ХІХ ст.
У перші десятиліття 19 ст. у часи формування нового національного письменства байка була одним із панівних і найпродуктивніших жанрів, який помітно сприяв демократизації літературного процесу. Петр
Бурлескно-травестійна поезія в укр. літ. І пол. ХІХ ст.
Вірші-травестії - пізне явище української літератури. Автори їх - мандровані дяки. Вірші-травестії - це в основному породження середини 18 ст., коли все глибшою ставала криза старої феодально-реліг
Побутово-етнографічна драматургія І пол. ХІХ ст.
В українській літературі драма з'являється на початку 19 ст. («Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Простак» М. Гоголя, «Быт Малороссии в первую половину 18 столетия» Т. М. (криптонім не розкри
Переспіви й переклади в укр. літ. І пол. ХІХ ст.
На початку XIX ст. частина письменників йшла слідами І. Котляревського, вдаючись до бурлескно-травестійних переробок, як-от: жартівлива поема «Горпинида» (1818) П. Білецького-Носенка, побудована на
Творчість Т. Шевченка останніх років житя
Після смерті ненависного поетові Миколи І до влади прийшов більш поміркований та ліберальний його син Олександр II, і друзі Шевченка почали наполегливо добиватися полегшення долі видатного письменн
Повісті Т. Шевченка: літературна доля, проблематика, художня вартість
Протягом 28 листопада 1854-15 січня стр 201 написав повість музикант. Музикант має цілком оригінальний сюжет. Шевченко порушив у ній нову тему – страждання кріпацької інтелігенції.
Шевченк
Щоденник» Т. Шевченка як джерело суспільних та естетичних поглядів поета
Першим зразком щоденника в українській літературі, вважають дослідники, є «Журнал» Тараса Шевченка
Повісті, що їх Шевченко написав на засланні російською мовою (до нас дійшло 9), не дорівн
Сучасні проблеми шевченкознавства
Шевченкозна́вство — наукове вивчення життя, творчості та багатогранної діяльності Тараса Шевченка, а також його місця в історії Східної Европи та в світовому літературному процесі. Вивчення сп
Quot;Чорна рада" П.Куліша – перший соціально-історичний роман в українській літературі.
1857 року виходить «Чорна рада» одночасно окремою книгою по-українськи та в журналі «Русская беседа» російською мовою. [...] Звичайно, ми чуємо і читаємо про російський переклад українського тексту
Націоннально-фольклорні джерела прози О. Стороженка
Літературна діяльність Олекси Петровича Стороженка (1806 - 1874) припадає на 50-60 рр. XIX століття - переломний, складний і суперечливий період у суспільно-політичному, економічном
Соціально-психологічні основи прози Марка Вовчка.
В 1857 р. заходом П. Куліша з’явився перший том «Народних оповідань» Марка Вовчка. Під тим псевдонімом заховалася Марія з Вілінських Марковичева (1834 — 1907) — дружина члена Кирило-Мефодіївського
Український театр корифеїв: історія виникнення, діяльність, творчість.
Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був
Марко Кропивницький
Марко Лукич Кропивницький народився 7 травня (25 квітня) 1840 року в сім'ї управителя в селі Бежбайраки Єлисаветградського повіту Херсонської губернії
Театральне мистецтво в Україні вимага
Микола Садовський
Справжнє прізвище Миколи Садовського — Тобілевич. Він народився 6 березня 1856 року в селі Костуватому Бобринецького повіту Херсонської губернії. Юний Микола захоплювався виставами, які у Бобринці
Панас Саксаганський
Панас Саксаганський був рідним братом Івана Карпенка-Карого і Миколи Садовського. Народився він 15 травня 1859 року і жив у тому ж оточенні, що й старші брати. Шлях професійного актора Панас Сакса
Історичні романи Івана Нечуя-Левицького («Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський»): тематика і проблематика.
І.Нечуй-Левицький приступає до написання брошур та романів на історичну тему тоді, коли його твори на соціально-побутові теми давно вже стали класикою української літератури. Перші свої історичні с
Соціально-побутові повісті І.Нечуя-Левицького: своєрідність характерів, особливості гумору, комізм ситуацій.
Розвиток дії у повісті складається з послідовного, хронологічного викладу подій життя селянської родини: одруження синів, сутички в сім'ї, розшуки Меланки, пияцтво і смерть Кайдаша, розподіл спадщи
І.Нечуй-Левицький: перші українські романи з життя інтелігенції ("Хмари", "Над Чорним морем").
Творчість Івана Нечуя-Левицького збагатила національну культуру, послужила дальшому розвиткові літературного процесу на Україні. У той же час він одним з перших серед українських пи
Проблема "пропащої сили" в прозі Панаса Мирного ("Хіба ревуть воли, як ясла повні").
На весну 1872 року припадає задум Панаса Мирного написати великий твір про життя українського селянства до і після скасування кріпацтва. Весною 1872 року Панас Мирний перебував у службовому відряд
Творчість Б.Грінченка.
Б. Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець («Словарь української мови»), фольклорист та етнограф («Э
Новаторство політичної лірики І.Франка.
Героєм громадянської лірики І.Франка стає людина-борець, що піднялася на боротьбу за свою волю та незалежність. Класичними зразками революційно-політичної лірики є його вірші „Товар
Філософські поеми І.Франка.
На світогляд Франка мали вплив позитивізм філософії Конта і Спенсера, еволюціонізм у природознавчих дослідах Дарвіна і Геккеля, теорії французських, німецьких, російських соціологів
Лірична драма І.Франка «Зів’яле листя».
Вершиною інтимної лірики Франка є його «Зів'яле листя» (1896 р.). “Зів'яле листя” (1896), що засвідчила з'яву нової естетичної свідомості в нац. письменстві. Не зазнав усієї глибини
Мала проза Франка: тематика і поетика.
Іва́н Я́кович Франко́ (27 серпня 1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту — 28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, вчений, публіцист, громадський діяч, один з найвизначні
Велика проза І. Франка: проблема естетичного ідеалу.
Іва́н Я́кович Франко́ (*27 серпня 1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту — †28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, вчений, публіцист, громадський діяч,
Соціально-психологічна та історична драма І.Франка.
Франко – видатний драматург, перекладач. Літературознавець, критик, етнограф, громадський діяч. Драматичні твори він почав писати ще в гімназії. Любов до драматургії і театру він пр
Іван Франко – літературний критик.
Праці Франка з теорії й історії літератури та літературної критики, починаючи з докторської дисертації «Варлаам і Йоасаф …» (1895 р.) та габілітаційної — «Розбір Наймички Шевченка» (1895 р.), є цін
Покутська трійця»: Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина.
Українська література, кінця ХІХ – початку ХХ століття на Західній Україні розвивалася в силу суспільних обставин. Галичина, Покуття були поневоленів цісарською Австро-Угорщиною. З
Ранній український модернізм, його філософські та естетичні засади. Дискусія: М. Вороний – І Франко.
Як подає Словник іншомовних слів, “модернізм [франц. modernise] – загальна назва течій у мистецтві ХХ століття, яким властиві заперечення реалізму, традиційних форм, естетики, пошук нових ес
Літературні групи «Молода Муза» та «Українська Хата».
Михайло Яцків, Петро Карманський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Степан Чарнецький, Сидір Твердохліб Остап Луцький... Близьким до цієї групи був юний тоді Михайло Рудницький, що під її крилом по
Українська новелістика кн. 19 – поч. 20 ст. Жанрові модифікації. І Франко про психологізм малої прози.
На зламі ХІХ-ХХ століть – напружений період українського суспільного та культурного життя. Суперечливість як константа і жанру новели, і часу, в якому творили О. Кобилянська, М. Коц
Поетика драматичної поеми Лесі Українки («На полі крові», «Оргія», «Бояриня»).
ДРАМАТИЧНА ПОЕМА. Перші свої імпульси цей жанр одержав ще од великих грецьких трагіків. Драматичні твори, писані віршами, становили собою художні віхи різних епох і
Художня трансформація фольклорно-міфологічного начала в «Лісовій пісні» Лесі Українки.
Духовне життя народу завжди привертало увагу дослідників. В центрі аналізу були найрізноманітніші його сторони, але найбільший акцент завжди робився на міфологію та обрядовість.
Духовний с
Винниченко – новеліст («Краса і сила»).
Період літературного учнівства молодого письменника, треба думати, минув досить швидко. Між його юнацькою поемою “Софія” (“Повія”) та оповіданням “Сила і краса” (пізніша назва – “Кр
Ідея «чесності з собою» в драматургії В. Винниченка.
За своєю формою п'єси В. Винниченка, на перший погляд, доволі традиційні. Винятком є, можливо, твори кінця 20-х років. Це — сімейно-психологічні п'єси доти відомих взірців. Але кан
Риси індивідуального стилю М. Коцюбинського.
Одним із найбільш дискусійних питань при вивченні доробку Михайла Коцюбинського є визначення стилю його творів. Звісно, стиль письменника з часом змінювався, і ця динаміка є предмет
Філософія життя» О. Кобилянської: «Царівнва», «Земля».
Українськомовна творчість у художній практиці О. Кобилянської займає дедалі більше місця, вводить авторку «Людини» в контекст літератури Шевченка і Франка. Людина (особливо й зокрем
Літературні організації і групи 20-30-их рр. ХХ ст.
Спроба створити пролетарську культуру в Росії призвела до виникнення літературної організації "Пролеткульту", що спиралася на дві корінні засади: по-перше, пролетарську ку
Літературна дискусія 1925-1928 рр.
Розпочав її М.Хвильовий на сторінках “Культури і побуту, надрукувавши в ньому 30 квітня 1925р. памфлет під назвою: “Про “сатану в бочці”, спрямованою проти плужанського масовізму та
Естетична програма поетів-неокласиків.
Поети-неокласики: поч 30-х (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський, О. Бургардт). То було неформальне товариство вільних митців, котрі шанували талант, поціновували літ
Рання поезія П. Тичини («Сонячні кларнети», «Замість сонетів та октав», «Плуг», «Вітер з України»).
«СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ»
Винесений у заголовок книжки незвичний образ-символ сонячних кларнетів якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Ним поет підк
Лірика В. Сосюри.
Рання поезія В. Сосюри вбирала художні здобутки різних стилів і течій того часу (символізму, імпресіонізму). Разом з тим увиразнювались риси його власного стилю: романтика боротьби
Поезія М. Рильського 20-30 рр. XX ст.
У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угрупування “неокласиків”. Він був великим майстром сонета, форма якого вимагала лаконічності, суворої дисципліни, граничної стислості думки і слова,
Драматургія М. Куліша і театр Леся Курбаса.
Микола Куліш займався літературною діяльністю майже все своє життя — 30 років із 45. Драматург писав навіть тоді, коли перебував на Соловках, в ув'язненні. За 1923 — 1934 роки Микол
Жанрово-стильові особливості драматургії 20-30 XX ст.
Професійний театр 20—30-х років розвивався у двох напрямах:«психологічний» та «експериментальний» театр.«Психологічний» напрям пов'язаний з театром імені І. Франка, «Експериментальний»
Проза М. Хвильового
Микола Хвильовий — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Якнайповніше свій талант М. Хвильовий розкрив в жанрі новели чи оп
Роман "Місто" В. Підмогильного
Його “Місто” – це перший у пореволюційну добу роман європейського рівня про селянську українську молодь, яка на початку 20-х років тисячами потягнулась у чужі колись їй міста. І пі
Новелістика Григорія Косинки.
Григорій Михайлович народився 29 листопада 1899 р. в селі Щербанівці Обухівського району Київської області. Він закінчив сільську двокласну школу, а в 14 років вирушив до Києва на з
Поезія Є. Плужника, Д. Фальківського, О. Влизька.
Євген Плужник народився у слободі Кантемирівці колишньої Воронезької губернії, батько його був українцем, мати росіянкою. Навчався у Воронежі в приватній гімназії, згодом в інших м
Влизько Олекса Федорович
Внаслідок нещасного випадку він став глухонімим, прожив усього 26 років, протягом яких смерть чатувала на нього – та й сам він не цурався її дражнити – проте залишив по собі хоч і короткий, але пом
Поезія Б.-І. Антонича.
Богдан-Ігор Антонич (1909—1937) нарадився 5 жовтня 1909р. на Лемківщині в родині сільського священика Василя Кота, котрий незадовго до народження дитини змінив прізвище на Антонин.
Співець Степової Еллади» (Є. Маланюк).
Євгенові Маланюку довелося стерпіти 48 еміграційних літ. Проте йому судилося ненайважча доля. Він усе ж обминув Соловки чи Колиму, а точніше – ранню смерть і, головне, не був пересл
Празька школа» в українській поезії.
Група українських поетів та письменників, які після Громадянської війни 1920-х років опинилися за кордоном, переважно у Європі, і тривалий час мали своїм культурно-організаційним це
Улас Самчук. «Волинь, «Марія».
Народився 20 лютого 1905 р. в селі Дермань на Волині, що перебувала тоді під владою Польщі (нині Рівненська область). Із п'ятьох дітей у родині вижив тільки він.
Спочатку б
Драматургія Івана Кочерги («Свіччине весілля», «Алмазне жорно»).
Народився він 24 вересня (б жовтня) 1881 р. у містечку Носівка під Ніжином на Чернігівщині в родині чиновника залізничного контролю, персонального дворянина Чернігівської губернії,
Юрій Яновський. Роман «Чотири шаблі».
Народився майбутній письменник 27 серпня 1902 р. в селі Майєровому на Єлисаветградщині (тепер село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) в заможній селянській ро
Кіносценарії О. Довженка.
Видатний режисер, письменник, сценарист і педагог Олександр Петрович Довженко (1894-1956) народився на хуторі В’юнище, околиці старовинного повітового містечка Сосниці на Чернігівщи
Фольклорність поезії А. Малишка.
Андрій Самійлович Малишко народився 14.11.1912 р. В м. Обухові на Київщині. У 1927 р. Закінчивши Обухівську семирічку, М. вступажє до Київської медичної профшколи. Однак уже тоді йо
Перша фаза реабілітації репресованих письменників (кн. 50 – поч. 60-х рр. ХХ ст.).
Найпомітніше атмосфера змін, новизни далася взнаки в духовному житті. Першою ластівкою пробудження стала публікація в червні 1955 р. в „Литературной газете" статті О.Довженка „
Третє цвітіння» української поезії (М. Рильський, П. Тичина, А. Малишко, М. Бажан, Л. Первомайський).
Пожвавлення літературного руху спричинилося до появи так званого «третього цвітіння» метрів укр. літер-ри: М. Рильського, П. Тичини, А. Малишка, М. Бажана, Л. Первомайського, В. Сос
Космічна тема в українській поезії 60-их рр. ХХ ст.
Одлним із основних принципів, які утверджувала поезія молодих, був новий вимір, який давав можливість поглянути на землю наче з пункту спостереження космічного корабля і сприймати ї
Роман-епопея І. Вільде «Сестри Річинські»: мистецтво індивідуалізації жіночих персонажів.
З погляду жанру «Сестри Річинські» - кілька романів у романі: родинно-побутовий, соціально-психологічний переростають у соціальний панорамний роман, далі – історико-революційний; у результаті поста
Історичні романи П.Загребельного, їх проблематика та особливості стилю.
Одним із значних здобутків укр. прози став роман «Диво» (1968), в якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. В центрі роману — Софія Київська, яка є незнищенним символом української д
Збірка Д. Павличка "Сонети подільської осені" і «Таємниця твого обличчя».
Збірка Д. Павличка "Сонети подільської осені" є натурфілософською сторінкою; вони позначені майстерним поетичним живописом, яскравістю образних барв, що л
Драматургія 60-80-их років ХХ ст., основні представники.
Дра́ма (грец. drama — дія) — п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно зв
Збірки Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність», їх проблематика та поетика.
ЛІНА КОСТЕНКО
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етич
Поезія Василя Симоненка.
Він прожив на світі лише 28 років і назавжди ввійшов до історії рідної літератури завдяки неповторному , симоненківському, лірико-драматичному темброві, народно-епічному сприйняттю
Новелістика Григора Тютюнника. Мотив скаліченого дитинства.
Перша книжка«Зав'язь» (1966) – посилення ліризму в малій прозі. Тематичною основою більшості творів збірки були враження й спогади про зруйноване повоєнне село – точні штрихи побуту, чассом малюнки
Історичні романи Романа Іваничука та Романа Федоріва. Мотиви історичної пам’яті та яничарства.
В повісті Р.Федоріва «Турецький міст», і в романі Р.Іваничука «Мальви», і в есеїстиці Плачинди та Колісниченка «Неопалима купина», й у деяких творах Б.Олійника виразно чувся духовний бунт проти все
Трилогія Валерія Шевчука «Три листки за вікном», образ літописця.
В. Шевчук уособлює той напрям у прозі «шістдесятників», котрий тяжіє до книжності, культурництва. Книжники стали центральними постатями романів автора. У романі зустрічаємось з пост
Химерна проза” 70-х років ХХ ст.
Назва стильової течії в українській прозі 70-х рр. “Химерна проза” стала реакцією на диктат норм соцреалізму в українській “радянській” літературі. Її ознаки: поєднання реального з
Нью-Йоркська школа поетів. Естетичні засади й основні представники.
“Нью-Йоркська група” являє собою групу українських еміграційних поетів, що виникла в середині 50-х років ХХ століття як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творч
Друга хвиля реабілітації української літератури (кінець 80 — початок 90-х років ХХ ст.).
У кінці 80-х — на початку 90-х pp. XX ст. процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни, зокрема розпад СРСР, відбились і в розвитку л
Основні жанри драматичних творів. Драма як рід і як жанр літератури.
Дра́ма (грец. drama — дія) — один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення. Теорія драми в її історичному
Роль поетик у розвитку літературознавства. Українські поетики ХVІІ – ХVІІІ ст.
Досі вважалося, що давні українські поетики XVII—XVIII століть, які дійшли до нас у численних рукописах (їx налічується близько тридцяти), були специфічними курсами літературознавства, що вивчалися
Культурно-історична школа в літературознавстві, її основні положення, Представник культурно-історичної школи в українському літературознавстві.
Культурно-історична школа — група вчених, які досліджували твори мистецтва в культурно-історичному контексті, у зв'язку з середовищем, що породило їх. К.-і.ш. в літературознавстві
Психологічна школа у літературознавстві. Основні положення психолінгвістичної теорії О. Потебні.
Психологічна школа в літературознавстві. Основні положення психолінгвістичної теорії Потебні
Художньо-психологічна школа виникає в 2 пол.19 ст. і пов*язана з діяльністю пр
Теорія психоаналізу Фройда, її стосунок до літератури і мистецтва. Концепція колективного підсвідомого Юнга.
«Поет і фантазування»З.Фройд. Фройд пише, що нам слід шукати слідів першої поетичної діяльності вже у дітей.Найулюбленіше заняття дітей – гра. Кожна дитина, що грається, поводиться
Стиль бароко в літературі. Риси українського бароко.
Бароко (іт. barocco — вибагливий, химерний) — стиль у європейському мистецтві у 16-18 ст. Батьківщиною бароко була Італія, де у визначних мистецьких центрах виробили перші з
Поезія, музика і малярство. Спільне і відмінне між ними за інтерпретацією І. Франка.
Поезія і музика виходять із спільного начала (поезія була піснею і мала свій ритм). І зараз практикують читання віршів під музику. Поетичні твори ми сприймаємо зором (читання). Музика ж апелює до н
Основні системи віршування.
Система віршування — це сукупність норм та принципів версифікаційної майстерності, розбудовується на підставі певного ритмічного критерію. Відповідно до просодичних властивосте
Сюжет у художньому творі, основні елементи сюжету. Сюжет і фабула.
Сюжетом називають перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання й конкретизації його фабули.
В основі внутрішньої організації сюжету як певної посл
Композиція літературного твору, основні елементи композиції.
Композиція – побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів (чинників внутрішньої форми) у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою змісту. Композиція складається
Образ як форма буття художнього твору
Група вторинних значень поняття «образ» з'являється у зв'язку з необхідністю позначення внутрішньоїспецифіки кінцевого результату форм образного мислення, тобто матеріального його відтворення за до
Стиль класицизму в літературі. Особливості українського класицизму.
Класицизм (від лат. classicus — взірцевий, довершений) — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й поширився в літературах Європи до початку XIX століття.
Напрям у є
Модернізм в літературі та його течії. Філософські засади модернізму.
Модернізм - загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Мод
Символізм як літературний стиль. Етапи розвитку українського символізму.
Символізм. Одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що к
Авангардизм в літературі та його течії. Риси українського авангарду.
Авангардизм (фр. avant-garde — передовий загін),— термін на означення так званих "лівих течій" у мистецтві. Авангардизм виникає у кризові періоди історії мистецтва, коли
Історія літератури як галузь літературознавства і фактор літературного процесу.
Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об'єднює три провідні галузі: теорію літератури, історію літератури та літературну критику. Теорія літератури вивчає приро
Категорії епічного, ліричного та драматичного як родові ознаки літератури.
ЖАНР (франц. genre), історично сформований внутрішній підрозділ у всіх видах мистецтва; тип художнього твору в єдності специфічних властивостей його форми і зміст
Літературна критика як галузь літературознавства і фактор літературного процесу.
Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об'єднює три провідні галузі: теорію літератури, історію літератури та літературну критику.
Літературна к
Основні жанри ліричних творів, поділ лірики за тематичним принципом.
ЖАНР (франц. genre) – історично сформований внутрішній підрозділ у всіх видах мистецтва;
Лірика (від грец.слова - означає струнний музичний інструмент, під акомпанемент якого ста
Жанри епічних творів.
Епос — один iз трьох родiв лiтератури, вiдмiнний за своïми ознаками вiд лiрики та драми. Основа епiчного твору — розповiдь вiд автора. Типологыя епосу та його жанрыв роз
Жанри ліроепічних творів.
Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі досить часто зустрічаються твори, в яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів і суміжн
Тропи у художній системі твору, їх різновиди.
Тропами(з грецької – зворот) називають слова, вжиті у переносному чи зміненому значенні. При цьому беруться до уваги вторинні (конотативні) ознаки предмета або явища, котре називає
Роль звукопису у художньому творі, його елементи.
Звукопис – у поетичному мовленні система звукового інструментування (алітерація, асонанс і т.п.), спрямована на створення звукового образу (“Над бором хмари муром” або “Тінь там то
Роль риторичних фігур у художньому творі, їх різновиди.
Риторичними фігурами (грец. ρητορική — риторика, наука про ораторське мистецтво) називаються фігури мовлення, побудовані на словесних зв
Строфіка: прості і канонізовані строфи. Верлібр.
Стро́фіка— розділ віршознавства, що вивчає властивості, внутрішню структуру строфи як ритмічно-інтонаційної цілості, як фонічно викінчену віршову сполуку, а та
Літературознавчі школи XX ст. : феноменологія, герменевтика, структуралізм.
Початок ХХ століття у європейському літературознавстві характеризується різноманітністю підходів до аналізу літературного твору. Цілий ряд літературознавчих методологій і методів XX
Історія тексту літературного твору.
Сьогоднішнє літературознавство, розглядаючи літературний твір, акцентує в ньому саме процесуальність, становлення, розгортання та завершення художньої цілісності, яка відбиває цілісність та гармоні
Встановлення тексту літературного твору, його причини і принципи.
Встановлення тексту – діахронне, історично осмислене і критичне прочитання тексту. Проводиться з дослідницькою метою.
Встанов.тексту – це не встанов помилок, це встановленн
Цензура і самоцензура, їхній вплив на текст літературного твору.
Цензу́ра — контроль держави над прилюдними виявами думки і творчості. Як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензур
Датування і локалізація літературного твору, їх різновиди і методи.
Датування твору – часове визначення етапів роботи письменника над певним твором від задуму до остаточного завершення тексту (машинопис), яким виявлено останню волю автора. Задля підтвердження Д.т.
Методи атрибуції літературного твору. Антитеза.
Атрибуція – (лат.- надаю, постачаю) – проблема текстології, що полягає в установленні авторської приналежності художнього твору, виданого анонімно чи підписаного псевдонімом, а так
Поняття твору і тексту у сучасному літературознавстві.
Текст і твір - це не одне й те ж. Твір - це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений у тексті. Текст - це лише графічно-знакова фіксація твору[1]. Твір, говорив Є. Прохоров, "ц
Завдання і методи генетичної критики.
Нова якість творчого мислення – відмова від уніфікації критичної думки, будь-якої нормативності – була продукуючою для формування і розвитку значної кількості критичних шкіл. Серед них виокремлюють
Новости и инфо для студентов