Еволюція контролю на теренах України - раздел Образование, КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ Історія Контролю В Україні Нерозривно Пов'язана З Історією Становлення Її Дер...
Історія контролю в Україні нерозривно пов'язана з історією становлення її державності. При цьому, входячи до складу Російської імперії, Україна не мала власних органів фінансового контролю. Контрольні функції, як і на всій території Росії, виконувало згідно із «Положенням про місцеві контрольні установи в імперії» від 3 січня 1866 року Управління державного контролю, яке працювало при Міністерстві фінансів.
Існуванням розгорнутого контролю є доклади відповідних комісій щодо перевірки діяльності та звітності певних суб’єктів господарювання або загального економічного стану. Наприклад, комісія по перевірці звіту Харківського міського купецького банку відзначає, що їй потрібно на підставі перевірки касової та головної книги перевіряти кожний запис, як із відповідними підтверджуючими документами, так із іншими записами в інших книгах банку та при цьому незалежно від відповідності самих цифр звертати увагу на відповідність чисел по кожному з записів [53]. Не менш ретельний аналіз відбувався під час загального аналізу економічного стану розвитку окремих регіонів (губерній). Так відповідний звіт про економічний стан Харківської губернії за 1895 рік містить безліч таблиць як у розрізі окремих повітів, так і за окремими видами продукції, яку вони виробляють (табл. 1 [62]).
Таблиця 1
Фрагмент таблиці загального стану запасів хліба по Харківській губернії
Повіт
Запаси хліба
У землевласників
У селян
Усього
Пшениці у пудах
Сумський
Лебединський
Охтирський
Богодухівський
Валківський
Харківський
Вовчанський
Змієвський
Ізюмський
Куп’янський
Старобельській
Ржи у пудах
Сумський
Лебединський
Охтирський
Богодухівський
Валківський
Харківський
Вовчанський
Змієвський
Ізюмський
Куп’янський
Старобельській
При цьому ці дані обов’язково порівнювалися із споживанням окремого товару, робилися висновки стосовно попиту на відповідний товар.
Навіть революційна зміна форми влади не вплинула суттєво на основні функції контролю. У березні 1917 року в Україні створено Тимчасовий уряд, який в основному зберіг управлінський апарат царської Росії. В губерніях, повітах і волостях функціонували відповідні контрольні палати державного контролю, і така структура проіснувала в Україні до встановлення радянської влади, тобто до 1919 року. Тимчасовий уряд (березень – грудень 1917 року), Українська Центральна Рада (березень 1917 – квітень 1918 року), уряд гетьмана П. Скоропадського (квітень – листопад 1918 року) та Українська директорія на чолі з С. Петлюрою (грудень 1918 року – лютий 1919 року) основним завданням контрольних органів вбачали забезпечення цільового використання фінансових ресурсів та кредитів, одержаних від іноземних держав на потреби війська та утримання органів влади [85].
Керівники молодої Української держави усвідомлювали надзвичайно важливу роль контрольних функцій Міністерства фінансів, Державної скарбниці і банків. Тому за часів Директорії було створено спеціальний апарат – Державний контролер із надзвичайними правами і повноваженнями. Цей орган державного контролю було створено 2 квітня 1918 року як відділ контролю, що згодом був перетворений на Секретаріат Державного контролю. Пізніше Декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 29 січня 1919 року в м. Харкові утворено Народний комісаріат державного контролю УСРС. З цього часу органи фінансового контролю неодноразово реорганізовувались, але його функції залишались незмінними.
Так із січня 1924 року спеціальним органом документального та послідуючого фінансового контролю оголошено Фінансово-контрольне управління (ФКУ) СРСР. Діяльність ФКУ спочатку охоплювала тільки союзний та республіканські бюджети, а з липня 1925 року її поширено і на місцеві бюджети. З метою впровадження звітної, бюджетної та касової дисципліни на ФКУ та його органи покладалися такі функції:
1) проведення послідуючого документального контролю доходів та видатків державного бюджету;
2) здійснення фактичної перевірки оборотів усіх грошових та матеріальних цінностей, що перебувають в установах та підзвітних касах;
3) подання на затвердження наркому фінансів СРСР загальних правил обертання сум у підзвітних касах та установах, а також загальнообов'язкових правил та форм фінансового обліку і звітності;
4) здійснення раптових ревізій кас усіх відомств тощо. Проте ФКУ не мало права передавати обревізованим установам обов'язкові для них вимоги, а тому в багатьох випадках результати ревізій залишалися нереалізованими, а недоліки та порушення – не усуненими [43, 49].
Втім нові загальнодержавні економічні чинники (впровадження плановості, посилення темпів індустріалізації; розвиток кооперативних підприємств та колективізація сільського господарства) спричинили перебудову контролю.
Так в листопаді 1926 року Фінансово-контрольне управління СРСР реорганізовано в Державний фінансовий контроль та його місцеві органи, які отримали більшу самостійність і права у таких сферах:
контроль за виконанням союзного, республіканських та місцевих бюджетів;
діяльність Держбанку, державних органів стосовно розпоряджання бюджетними коштами;
контроль за формуванням, надходженням та витрачанням спеціальних коштів установ, що перебувають на бюджеті; нагляд за правильним веденням обліку, звітності, рухом та збереженням грошових і матеріальних цінностей бюджетних установ;
складання ревізійних висновків до звіту про виконання держбюджету СРСР тощо.
Однак цим контроль не обмежується. Так в промисловості діє окремий контроль, що є в складі Вищої Ради Народного Господарства. Нарешті право перевіряти роботу в усіх частинах державного апарату та всього господарства радянських підприємств мають органи робітничо-селянської інспекції.
В кінці 1932 – на початку 1933 pp. фінансово-контрольне управління УРСР перетворилось на фінансово-бюджетну інспекцію, яка проіснувала до 1937 року. В жовтні 1937 р. в складі Наркомфіну СРСР починають створюватися спеціальні Контрольно-ревізійні управління. Положення про це управління було затверджено урядом країни. Контрольно-ревізійне управління (КРУ) мало право проводити документальні ревізії всіх наркомів, відомств, організацій, закладів і виробництв. Відповідно до цього з 1937 до 1956 року фінансовий контроль в Україні здійснювало Контрольно-ревізійне управління Наркомату, пізніше Міністерство фінансів СРСР. У 1956 році контрольно-ревізійне управління було у складі Міністерства фінансів України.
Наприкінці 60-х – початку 70-х років силами контрольно-ревізійного апарату Міністерства фінансів УРСР щорічно проводилося близько 12 тисяч ревізій та перевірок, в тому числі 350 комплексних ревізій виконання бюджетів областей, міст і районів республіки; 6 тисяч ревізій та перевірок бюджетних установ і стільки ж перевірок на підприємствах та в господарських організаціях. Наприклад, тільки за результатами ревізій та перевірок, проведених в 1971 році, направлено в дохід бюджету 16,2 млн. крб., скорочено асигнування на суму 4,5 млн. крб. та стягнено до бюджету – 1,5 млн. крб [85].
У грудні 1965 року з метою більш активного залучення громадськості до наглядової діяльності органи партійно-державного контролю перетворено в органи народного контролю, масовою ланкою яких стали комітети, групи і пости народного контролю, уповноважені здійснювати систематичний контроль за ходом виконання держпланів та завдань, вишукувати резерви підвищення ефективності суспільного виробництва, економного витрачання ресурсів і шляхи для впровадження у виробництво нового та прогресивного, а також проводити нагляд за організацією відомчого контролю.
У травні 1991 року V сесією Верховної Ради СРСР поряд із законами, пов'язаними з ринковою економікою, ухвалено Закон про Контрольну палату СРСР, яка отримала статус вищого органу фінансово-економічного контролю за виконанням союзного бюджету, використанням союзного майна, грошовою емісією, використанням кредитних і валютних ресурсів, золотого запасу, алмазного фонду, а також за витрачанням коштів союзного бюджету з точки зору їх законності, доцільності та ефективності. Однак у грудні 1991 року при розпуску органів державного управління Союзу РСР його Контрольну палату було ліквідовано.
Втім незважаючи на такий історичний досвід розвитку контрою слід зазначити, що в Україні система контролю сформувалася на фундаменті командно-адміністративного устрою, де через сильну централізацію управлінських структур увага зосереджувалася на політичних функціях контролю і його масовості, що негативно позначалося на компетентності та об'єктивності. В результаті цього об'єкти управління поступово стали відходити від реального контролю, а процес контролю ставав все більш формальним, що передусім, позначилося на темпах розвитку економіки.
Тому в умовах ринкових відносин стали формуватися нові органи державного контролю. Так після здобуття Україною незалежності виникла необхідність у підвищенні ролі державного фінансового контролю і в 1993 році було прийнято Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», а Указом Президента України від 27 серпня 2000 року №1031 «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» Головному контрольно-ревізійному управлінню України надано статус центрального органу виконавчої влади.
При цьому в процесі розвитку системи контролю в умовах розбудови ринкових відносин в Україні можна виділити два основних етапи:
етап становлення (1990–1997 pр.), протягом якого сформовані базові умови для створення системи контролю та мережі контролюючих органів, досягнуте конституційне та законодавче закріплення правових гарантій їх діяльності, започатковане розмежування контрольних повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування, утворено каркас інфраструктури незалежного контролю, організовано кадрове, інформаційне, методичне та інше забезпечення контрольної системи;
етап удосконалення (з 1998 pоку), який передбачає заходи щодо реформування та подальшого розвитку контролюючих інституцій у державній сфері та громадському суспільстві, оптимізації та підвищення їх ефективності в ході реалізації парламентської, адміністративної, судової, муніципальної реформ та реформування громадського суспільства. Логічним продовженням даного етапу у дійсний час є затверджена стратегія розвитку системи державного фінансового контролю, що здійснюється органами виконавчої влади [14]. Метою цією Стратегії є підвищення дієвості державного фінансового контролю, спрямованого на зміцнення фінансової дисципліни в державі, дотриманні принципів ефективності, доцільності та економічності управління суспільними ресурсами.
Поруч із цим системі розвитку контролю в Україні притаманні екстенсивні методи, головними задачами яких є формування нових органів контролю, таких як:
створення підрозділів фінансового контролю у складі існуючих судів або спеціальних фінансових судів в структурі судової гілки влади з метою завершення формування системи державного контролю;
впровадження інфраструктури муніципального контролю як підсистеми, що забезпечує можливість саморегулювання економічних відносин у сфері місцевого самоврядування та комунальному секторі національного господарства;
розробка концептуальних та організаційно-методичних засад контролю процесів дотримання національної економічної безпеки;
формування координаційних інститутів у складі кожної підсистеми контролю та суспільно-господарській сфері загалом;
розробка з урахуванням зарубіжного досвіду державних стандартів процедур контролю в державному, комунальному та приватному секторах економіки тощо.
Світовій практиці притаманні різні підходи до проблеми організації контрольно-організаційної роботи. Втім обрання конкретної моделі організації такої роботи базується на наступних чинниках:
історично прийнятої в країні форми правління,
унормованої форми державного устрою,
особливості розподілу функціональних повноважень між гілками влади,
ступеню демократичного розвитку суспільства.
1.3. Основні вежі розвитку органів контрольно-ревізійної роботи у зарубіжних країнах
Невеликий історичний екскурс стосовно впровадження організаційно-контрольної роботи свідчить, що перші згадки про рахункові відомства з'явилися в Китаї майже 3 тисячі років тому, а в Кореї – понад 1,3 тисячі років. У Європі найстарішими органами контролю були: Національне управління аудиту Великобританії – 1120 рік, Палата рахунків Франції – 1318 рік, Регулярна аудиторська організація Бельгії – 1386 рік. Автономні інститути аудиту Пруссії виникли в 1714 році (Генеральна палата рахунків), у Чехії – в І76І році (Імперська облікова палата), в Австро-Угорщині – в 1768 році (Імперсько-Королівський Верховний суд аудиту), у Польщі – у 1808 році (Головна рахункова палата Варшавського Князівства), в Іспанії – у 1828 році (Суд рахунків), у Туреччині – у 1862 році (Вища бухгалтерська Рада Османської імперії), в Румунії – у 1864 році (Вищий суд аудиту).
На початку другої половини XX століття у процесі безперервного реформування державного управління на міжнародній арені відбулися суттєві перетворення і у сфері державного аудиту, зокрема у питаннях піднесення його авторитету в процесах управління та ефективності виконання контрольних функцій держави. Саме для впровадження ідей та досвіду вищих аудиторських організацій світу у 1953 році було створено Міжнародну організацію вищих органів фінансового контролю INTOSAI (International Organization of Supreme Audit Institutions), до якої входять понад 170 членів, а генеральний секретаріат перебуває у Відні (Австрія). Конгрес INTOSAI проводиться раз на три роки. Результати роботи INTOSAI оприлюднюють у щоквартальних публікаціях Міжнародного журналу з державного аудиту (the International Journal of Government Auditing) та на офіційному сайті в Інтернеті (www.intosai.org). Регіональні робочі групи INTOSAI здійснюють професійну підтримку аудиту державного сектору шляхом обміну досвідом та ідеями, а також створення професійних стандартів, методичних рекомендацій, методологій та інших практичних матеріалів у сфері фінансового й адміністративного аудитів.
Крім цього у жовтні 1977 року на IX Конгресі Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI) прийнято Лімську декларацію про керівні принципи фінансового контролю (the Lima Declaration of Guidelines on Auditing Precepts). Хоча з погляду міжнародного права Лімська декларація не обов'язкова до застосування, нею проголошено первинні положення розвитку державного контролю у демократичних країнах, зокрема:
особливості організації контролю як елементу управління;
сфера застосування контролю;
принципи побудови системи фінансового контролю;
засади незалежності й підзвітності вищих контрольних органів, їхні повноваження тощо.
Поряд із цим Лімська декларація визначає загальноприйняті принципи контролю незалежних державних органів контролю (рис. 2), до яких відносяться:
1. Інституційна незалежність.
2. Фінансова незалежність.
3. Персональна незалежність аудиторів-контролерів.
4. Власна відповідальність за програму перевірок.
5. Достатність повноважень на отримання інформації.
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Дікань Л В... КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Еволюція контролю на теренах України
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Передмова
Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях обумовлює потребу в удосконалюванні функцій управління процесом виробництва. При цьому однією з найважливіши
Тема 1. Становлення та розвиток контролю
1.1. Основні історичні віхи розвитку контролю.
Прояви контролю у матріархаті та патріархаті. Контроль при рабовласницькому устрою. Контроль при феодальнім устрої. Розвиток контролю
Тема 2. Сутність контролю. Дискусійні питання
2.1.Необхідність, місце та значення контролю в сучасних умовах.
Фактори, що обумовлюють необхідність контролю. Місце, роль та значення контролю на сучасному етапі розвитку економіки
Тема 3 Класифікація фінансового контролю
3.1. Фінансовий контроль як складова економічного контролю.
Фінансовий контроль: сутність і зміст. Об’єкт фінансового контролю. Рівні фінансового контролю. Класифікаційні ознаки фін
Тема 5. Організація контрольно-ревізійної діяльності
5.1. Зміст контрольно-ревізійної діяльності.
Контрольно-ревізійна процедура. Контрольно-ревізійний процес. Суб’єкти контрольно-ревізійної діяльності. Учасники ревізії. Контрольно-ре
Тема 10. Ревізія операцій з товарно-матеріальними цінностями
10.1. Задачі, джерела інформації, нормативні акти і напрями контролю.
Мета та завдання перевірки. Джерела інформації . Напрями контролю операцій з ТМЦ. Законодавче регулювання таких
Тема 1. Становлення та розвиток контролю
Основні питання:
1.1. Основні історичні вежі розвитку контролю
1.2. Еволюція контролю на теренах України
1.3. Основні ве
Основні історичні вежі розвитку контролю
Перші прояви контролю відносяться до матріархату і патріархату, де рід був головним виробничим осередком. Цей осередок базувався на суспільній власності на засоби виробництва і колективній п
Організація контрольно-ревізійної роботи в окремих країнах
Одна з організаційно найскладніших структур – Рахункова палата Франції. Керівництво палати затверджується Радою Міністрів. До керівного складу палати входять прем'єр-президент (призначається довічн
Навчальні завдання
1. Зробить порівняльну оцінку контролю за умов рабовласницького та феодального ладу суспільства.
2. Проаналізуйте вплив окремих важелів на розвиток контролю з огляду на його історичні аспе
Тема 2: Сутність контролю. дискусійні питання
Основні питання:
2.1.Необхідність, місце та значення контролю в сучасних умовах.
2.2. Визначення поняття «контроль». Дискусійні питання.
Визначення поняття «контроль». Дискусійні питання.
Контроль, в перекладі з французької («controle»), означає перевірку або спостереження з метою перевірки, Цей термін можна трактувати як спостереження, нагляд, перевірку з метою протидії чому
Контроль як функція управління
Контроль як функція управління займає особливе положення, бо це, перш за все, засіб зворотного зв'язку між об'єктом і системою управління, який інформує про дійсний стан керованого об'єкта.
Державні органи економічного контролю в Україні
Суб’єктом контролю в контрольному процесі виступають носії прав і обов'язків, а саме особи та органи, що мають повноваження на здійснення контролю за виробничою та фінансовою діяльністю суб’єкта го
Навчальні завдання
1. Дайте порівняльну характеристику основних різновидів контролю як функції системи управління суспільними процесами
2. Розкрийте контроль як функцію управління продуктивними силами і виро
Фінансовий контроль як складова економічного контролю
Фінансовий контроль здійснюється як на самому підприємстві, так і щодо підприємства з боку держави та недержавних органів контролю, реалізується за допомогою фінансових інститутів, зумовлени
Аудиторський контроль
Господарський кодекс України класифікує аудиторський контроль на аудит та державний фінансовий аудит. [12]
Так, відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» та Господарського
Податковий контроль
У самому загальному визначенні податковий контроль є спеціальним способом забезпечення законності. Він здійснюється для визначення кола платників податків, забезпечення своєчасного надходження запл
Бюджетний контроль
Бюджетний контроль є складовою фінансового контролю, де об'єктивною основою виступає контрольна функція фінансів. Відповідно до цього бюджетний контроль– це сукупність заходів, які проводять
Казначейський контроль
Казначейський контроль у загальному вигляді передбачає здійснення Державним казначейством України таких контрольних функцій:
1) організація і здійснення контролю за дотриманням установлено
Контроль і аудит в банках
Банківська системаУкраїни складається з Національного банку України (НБУ) і комерційних банків. Комерційні банки мають свої філії та представництва як на території України, так і за її межами, ство
Запитання для самоперевірки
1. Дайте визначення фінансового контролю
2. Що розуміється під об’єктом фінансового контролю
3. Визначте різновиди фінансового контролю
4. Які елементи включає система фі
Навчальні завдання
1. Зробить порівняльну оцінку сутності та змісту аудиту з державним аудитом.
2. Порівняйте види державного аудиту між собою та дайте їх загальну характеристику.
3. Дайте розгорнут
Визначення поняття «ревізія». Дискусійні питання.
Незважаючи на те, що всі науковці визнають ревізію в якості складової частини економічного контролю й досі існують розбіжності щодо визначення цього поняття. Наприклад: згідно із Законом України «П
Предмет, об’єкт та суб’єкти ревізії
Предмет ревізії – документально відображена в системі обліку економічної діяльність підприємства, що вивчається шляхом застосування спеціальних прийомів з позиції її законності, достовірност
Мета, завдання, функції та принципи ревізії
Мета ревізії визначається її завданнями, тобто тим колом питань, яке потребує обов'язкового контролю вищих органів та досягається шляхом застосування спеціальних знань при перевірці документованої
Права, обов’язки та відповідальність контролерів-ревізорів
В процесі проведення ревізії контролер-ревізор має право:
1) ревізувати і перевіряти на підприємствах і в установах грошові та бухгалтерські документи, кошториси та інші документи, що підт
Способи перевірки документів
Будь-який документ підлягає ретельній перевірці. Однак перевірку документів необхідно проводити в комплексі, поєднуючи різноманітні способи їх дослідження. Це скорочує час, підвищує якість та ефект
Навчальні завдання
1. Розкрийте сутність та зміст контрольно-ревізійної діяльності.
2. Порівняйте між собою такі поняття як «контрольно-ревізійна діяльність» та «контрольно-ревізійний процес».
3. Ро
Статус бюджетної установи як підконтрольного об’єкта
Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України, «бюджетна установа» – це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому по
Особливості проведення ревізії в бюджетній установі
Контроль в бюджетній установі – це сукупність заходів, які проводять уповноважені органи з метою перевірки законності, доцільності та ефективності використання бюджетних коштів установою.
Статус промислового підприємства як підконтрольного обєкта
Пошук Україною шляхів вирішення проблем, пов’язаних з трансформацією економіки, посилює увагу до феномену підприємництва. Сучасні вітчизняні дослідження сутності і ролі підприємництва спираються пе
Особливості проведення ревізії на промисловому підприємстві
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби (ДКРС) є: здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерсь
Задачі, джерела інформації, нормативні акти і напрями ревізії
Як свідчить контрольно-ревізійна практика, найбільше випадків порушень фінансової дисципліни допускається при здійсненні касових та розрахункових операцій і особливо операцій з готівкою. Тому ревіз
Строки подання авансового звіту
Цільові витрати, на які видано готівку підзвітній особі
Строки подання звіту та повернення залишку готівки у касу
Відрядження
Ревізія грошових коштів у касі, її завдання та порядок проведення
Ревізію касових операцій розпочинають із перевірки фактичної наявності грошей у касі. Інвентаризація каси проводиться негайно після прибуття ревізора на підприємство у присутності касира і головног
Ревізія операцій із грошовими коштами на рахунках у банку
На початку ревізії ревізор повинен особисто одержати у відділенні банку засвідчені довідки про залишки коштів на відповідних рахунках і встановити, чи є у справах бухгалтерії підприємства всі банкі
Ревізія операцій із цінними паперами
Цінні папери є грошовими документами, які засвідчують право володіння або відносини позики та визначають відносини між особою, організацією, яка їх випустила, та їх власником, і передбачають, як пр
Перевірка розрахунків з підзвітними особами
Ревізуючи операції розрахунків за субрахунком 372 „Розрахунки з підзвітними особами”, необхідно перевірити:
1) список підзвітних осіб;
2) дотримання діючого порядку видачі підзвіт
Перевірка розрахунків з покупцями і замовниками
Під час ревізії розрахунків з покупцями і замовниками за рахунком 36 „Розрахунки з покупцями і замовниками”, слід перевірити операції за субрахунком 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями” та суб
Ревізія операцій з основними засобами
Під час ревізії перевіряють збереження основних засобів за місцями зберігання і використання. Для цього ревізор організовує і проводить перевірку фактичної наявності основних засобів за допомогою ч
Перевірка витрат на ремонт основних засобів
Згідно з діючим законодавством термін „ремонт” визначається як комплекс заходів, спрямованих на відновлення або підтримку працездатності основних засобів, а також відновлення виробничих ресурсів та
Перевірка правильності нарахування амортизаційних відрахувань
У разі ревізії операцій з основними засобами важливим є нарахування їх амортизації. Зазначена операція має відповідати вимогам Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств, який визначає
Перевірка операцій з нематеріальними активами.
Під час ревізії операцій з нематеріальними активами необхідно керуватися вимогами П(с)БО №8 „Нематеріальні активи” [30], затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242. Н
Задачі, джерела інформації, нормативні акти і напрями ревізії
На підприємствах промисловості у процесі виробництва використовується велика кількість матеріалів. Матеріальні цінності займають найбільш питому вагу в собівартості продукції. Тому правильна органі
Перевірка надходження і оприбуткування матеріальних цінностей.
Ревізію операцій щодо надходження матеріальних цінностей від постачальників рекомендується розпочинати з вивчення договорів поставки та перевірити повноту і своєчасність їх оприбуткування на склади
Особливості перевірки малоцінних швидкозношуваних предметів
У процесі ревізії операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами (МШП) на рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, за яким ведеться їх облік за видами предметів, необхідно встанов
Задачі, джерела інформації ревізії праці та її оплати
Контроль розрахунків з оплати праці є однією з найважливіших і спадних ділянок ревізійної роботи, так як безпосередньо зачіпає економічні інтереси усіх без винятку працівників підприємства, що пере
Контроль обліку особового складу
Незалежно від діючих на підприємстві форм і систем оплати праці, у першу чергу, необхідно перевірити облік особового складу, що ведеться у відділі кадрів підприємства.
У зв'язку з цим пере
Перевірка розрахунків по оплаті праці
Методика ревізії нарахування заробітної плати залежить від діючих форм і систем оплати праці.
Розрахунок оплати праці робітників відрядників і визначення об'єму виконання робіт перевіряють
Задачі, джерела інформації, нормативні акти та напрями ревізії
Збільшення обсягів виробництва та насичення ринку товарами є однією з найважливіших задач усіх галузей господарства України. Основними задачами ревізії готової продукції та операцій з її продажу є:
Контроль виконання виробничої програми
Ревізію виробництва промислової продукції розпочинають із вивчення виробничої програми, її реальності та забезпечення її виробничими потужностями, сировиною, комплектуючими виробами, трудовими ресу
Ревізія незавершеного виробництва у промисловості
У процесі ревізії необхідно перевірити достовірність фактичних залишків по незавершеному виробництву, організацію ревізії за рухом деталей і напівфабрикатів на виробництві, порядок проведення інвен
Ревізія операцій із реалізації готової продукції
Ревізію операцій із реалізації готової продукції розпочинають з перевірки правильності і повноти відображення в обліку її вартості. Для цього слід перевірити первинні документи та звіти по випуску
Завдання, об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми ревізії
Основним завданням ревізії фінансових результатів і фінансового стану підприємства є оцінка динаміки показників формування прибутку, обгрунтованості фактичної величини утворення і розподілу прибутк
Контроль фінансового стану підприємства
Оцінка фінансового стану підприємства є важливою для визначення його конкурентоспроможності і фінансової стабільності. Під час ревізії необхідно: оцінити платоспроможність підприємства в динаміці з
Ревізія операцій по формуванню та зміні статутного капіталу
Під час ревізії контролю підлягає вся інформація про стан і рух коштів за різновидами кожного капіталу – статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також інформація
Задачі, джерела інформації, нормативні акти і напрями ревізії
Основними задачами перевірки стану бухгалтерського обліку та внутрішнього ревізії є:
1) всебічне вивчення організації обліку та внутрішнього ревізії за раціональним використанням грошових
Перевірка організації облікової роботи в бухгалтерії
На першому етапі перевірки ревізор повинен ознайомитися зі структурою бухгалтерського апарату підприємства, організаційними формами та методами ведення бухгалтерського обліку. Слід також вивчити до
Перевірка достовірності бухгалтерського обліку
Під час перевірки стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності ревізору необхідно вивчити:
1) правильність оформлення здійснених фінансово-господарських операцій та повноту і св
Контроль бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства
Особливо відповідальною роботою ревізора є перевірка бухгалтерської звітності підприємства. Нормативною базою, що керується ревізор при цьому, є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову
Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю
Перевірку стану внутрішнього контролю доцільно розпочинати з вивчення положень про відділи і служби структурних підрозділів промислового підприємства та посадових інструкцій окремих відповідальних
Глосарій
Абстрагування (від лат. abstrahere – відволікати) – прийом уявного відволікання шляхом абстракції переходити від конкретних об'єктів до абстрактних понять і законів розвитку
Основна
1. Конституція України. – К.: ЮРІНКОМ, 1996. – 79 с.
2. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». – http//www.rada.kiev.ua.
3. Закон Укра
Додаткова
76. Байбекова О.О. Про систему державного управління і контролю Швеції // Фінансовий контроль. – 2002. – №1.
77. Белов Н.Г. Контроль и ревизия в сельскохозяйственных предприятиях. – М: Ста
І. Загальні положення
1.1. Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ (далі - Рекомендації) розроб
V. Проведення поточних аудиторських процедур
5.1. Завданням другого етапу «Проведення поточних аудиторських процедур» є підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінанс
VII. Дослідження річної фінансової звітності
7.1. Завданням Ш етапу „Дослідження річної фінансової звітності, документування результатів фінансово-господарського аудиту та реалізація його матеріалів" є підготовка висновку щодо достовірно
Про єдиний казначейський рахунок
1. Загальні положення
1.1. Казначейська форма виконання бюджету базується на принципі роботи єдиного казначейського рахунка. Єдиний казначейський рахунок - це система бюдже
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов