Організація та ведення підсобного господарства

військової частини (з'єднання)

 

5.14.1. Підсобне господарство військової частини (з'єднання) призначене для одержання сільськогосподарської продукції за рахунок утримання та відгодівлі всіх видів м`ясної та молочної худоби, свиней, кролів і птиці, а також для вирощування у теплицях, парниках та на відкритому грунті зелені, ранніх овочів і картоплі. За можливості і доцільності у підсобних господарствах дозволяється утримувати (мати) фруктові сади та водоймища для розведення риби.

Мінімальні виробничі нормативи для підсобного господарства військової частини (з'єднання) встановлюються з розрахунку одержання за рік 15 кг м`яса і 50-80 кг картоплі, овочів і зелені на одного військовослужбовця, що харчується з казана.

Для забезпечення кормами тварин та птиці підсобних господарств використовуються харчові відходи, які збираються у їдальнях військових частин (з'єднань), військових містечок, санаторіїв та інших об¢єктів. Дозволяється також проводити сінокіс, вирощувати зернофуражні, грубі та соковиті корми на землях, закріплених за військовими частинами (з'єднаннями), а також на землях державного фонду з дозволу органів місцевого самоврядування.

 

5.14.2. Підсобне господарство організовується за рішенням командира військової частини (з'єднання), яке оформляється його наказом.

Ведення підсобного господарства в цілому здійснюється силами та засобами військової частини (з'єднання). Для догляду за тваринами та обробляння земельної ділянки, якщо ці роботи не можуть бути виконані військовослужбовцями, дозволяється утримувати необхідну кількість працівників з урахуванням діючих норм виробітку (обслуговування) за рахунок надходжень від цієї діяльності. Штатний розпис підсобного господарства затверджується командиром військової частини (з'єднання).

 

5.14.3. Керівництво підсобним господарством здійснює командир військової частини (з'єднання) через свого заступника з тилу та начальника продовольчої служби.

Зооветеринарне забезпечення підсобного господарства здійснюється ветеринарним лікарем (ветеринарним фельдшером) військової частини (з¢єднання), а в окремих випадках - через місцеві ветеринарні органи Міністерства агропромислового комплексу України за окремою угодою, відповідно до законодавства про ветеринарну медицину.

 

5.14.4. Виробничо-фінансова діяльність підсобного господарства здійснюється на підставі річного плану розвитку підсобного господарства та кошторису-розрахунку грошового фонду військової частини (з'єднання).

У річному плані розвитку підсобного господарства передбачаються завдання щодо відгодівлі тварин у кількісних показниках поголів¢я і живої ваги, одержання м¢яса від забою тварин, молока, яєць, вовни, відтворення молодняка, вирощування зелені, овочів, картоплі на земельній ділянці, вилову риби у водоймах, щодо фінансового і матеріального забезпечення підсобного господарства та реалізації його тваринницької і городньої продукції.

Будівництво та капітальний ремонт тваринницьких приміщень і теплиць проводиться за рахунок коштів військової частини (з'єднання), а також відрахувань (у розмірі 25%) від суми коштів від отриманої продукції підсобного господарства, яка здається на планове постачання.

 

5.14.5. Продукція підсобного господарства військової частини (з'єднання) використовується:

на планове забезпечення військової частини (з'єднання) у розмірах, визначених вищим командиром (начальником);

на додаткове харчування військовослужбовців, вихованців військових оркестрів, а також хворих, які знаходяться на лікуванні у військових лазаретах та військових госпіталях;

для продажу м'яса, молока офіцерам, прапорщикам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, окремо дислокованих підрозділів у пунктах, де не забезпечується безперебійна торгівля зазначеними продуктами через місцеві торговельні підприємства. Підрозділи, де дозволяється продаж м'яса і молока, визначаються розпорядженням командира військової частини, з'єднання, командуючого внутрішніми військами МВС України.

 

5.14.6. Продукція підсобного господарства, яка передається на планове забезпечення військової частини (з'єднання), оплачується за рахунок коштів кошторису внутрішніх військ. Приймання продукції оформляється за накладними.

 

5.14.7. Продукція підсобного господарства, яка використовується на додаткове харчування, відпускається безкоштовно лише особам, які одержують належні їм продовольчі пайки у вигляді харчування через їдальні військових частин (з'єднань).

Норма і порядок видачі продуктів на додаткове харчування особового складу встановлюються командиром військової частини (з'єднання).

 

5.14.8. Грошові суми, що надходять від здавання продукції підсобного господарства на планове забезпечення, від продажу у дозволених випадках надлишків продукції підсобного господарства, а також від здавання державним заготівельним організаціям вовни, шкіри, щетини, пір'я і пуху птиці зараховуються у грошовий фонд військової частини (з'єднання) в розмірі 75%.

 

5.14.9. Військовій частині (з'єднанню) на початкову організацію підсобного господарства, його розвиток і виплату заробітної плати працівникам підсобного господарства можуть виділятися, з дозволу командуючого внутрішніми військами МВС України, необхідні суми з подальшим їх відновленням за рахунок сум, отриманих від реалізації та здавання продукції підсобного господарства на планове забезпечення військ. Строк відновлення вказаних сум, порядок їх обліку і звітності встановлюється командуючим внутрішніми військами МВС України.

 

5.14.10. Переведення поросят і свиней з однієї вікової групи в іншу оформляється актом внутрішньої перевірної комісії військової частини (з'єднання) після досягнення свинопоголів'ям відповідного віку. Забій тварин (птиці) підсобного господарства здійснюється на місцевих м'ясопереробних підприємствах, а у надзвичайних випадках - на обладнаному у військовій частині (з'єднанні) забійному пункті (майданчику) під наглядом ветеринарного лікаря (ветеринарного фельдшера) і оформляється актом комісії, призначеної командиром військової частини (з'єднання).

 

5.14.11. Облік матеріальних засобів підсобного господарства ведеться начальником продовольчої служби військової частини (з'єднання), а фінансових операцій - фінансовою службою (відділенням) військової частини (з'єднання). Контроль за роботою підсобного господарства, за обліком, наявністю і витрачанням його продукції здійснюється у встановленому порядку.

 

5.15. Основні положення щодо організації лазне-прального обслуговування військової частини (з'єднання)

 

5.15.1. Лазне-пральне обслуговування особового складу військової частини (з'єднання) включає:

організацію регулярного щотижневого миття у лазні військовослужбовців строкової служби з обов`язковою зміною натільної, постільної білизни та онуч;

прання натільної, постільної, кухонної білизни, бавовняного обмундирування, онуч та спецодягу;

хімічну чистку та фарбування обмундирування, ковдр та спецодягу;

дезинфекцію та дезинсекцію обмундирування і постільних речей;

ремонт білизни в пральнях;

постачання миючих матеріалів для лазне-пральних, санітарно-гігієнічних та туалетних потреб, а також забезпечення коштами на оплату витрат щодо лазне-прального обслуговування;

постачання лазне-прального обладнання, запасних частин до нього, інвентарю та інших експлуатаційних матеріалів;

керівництво господарською діяльністю лазне-пральних закладів, контроль за їх утриманням та роботою.

 

5.15.2. Військові частини (з¢єднання) організовують лазне-пральне обслуговування особового складу у військових лазнях та пральнях, а також у місцевих лазнях та пральнях, які належать іншим відомствам.

У пунктах, де немає вказаних комунальних підприємств, миття особового складу та прання білизни військових частин (підрозділів) з охорони УВП проводиться в розташованих за територією об'єктів, що охороняються, лазнях та пральнях відповідної УВП. Адміністрація УВП повинна забезпечити підтримання в належному стані лазне-пральних об'єктів, а також своєчасне та якісне прання білизни для військових частин (підрозділів).

 

5.15.3. Для прання обмундирування та догляду за ним, а також ремонту та хімічної чистки речового майна у військовій частині (з'єднанні) може облаштовуватися пункт (комбінат) побутового обслуговування.

 

5.15.4. Відповідальність за організацію та стан лазне-прального обслуговування особового складу несе заступник командира військової частини (з'єднання) з тилу.

 

5.15.5. Безпосередня організація лазне-прального обслуговування особового складу покладається на начальника речової служби військової частини (з¢єднання), який організовує: щотижневе миття особового складу та забезпечення його в дні миття миючими матеріалами, натільною та постільною білизною, рушниками та онучами; експлуатацію лазень та пралень; зберігання та видачу лазне-прального майна, матеріалів та інвентарю; заготівлю для потреб військової частини (з'єднання) дрібного лазне-прального інвентарю та лазневих мочалок; здавання білизни та онуч у пральню не пізніше наступного дня після миття; ремонт натільної та постільної білизни силами особового складу пральні та штатними кравцями, контроль за роботою лазне-пральних об¢єктів та якістю прання білизни; правильність оплати лазне-пральних послуг .

 

5.15.6. Санітарно-гігієнічний контроль за лазне-пральним обслуговуванням особового складу здійснюється медичною службою військової частини (з'єднання). При цьому перевіряється: санітарний стан лазне-пральних об¢єктів; регулярність миття особового складу та заміни натільної і постільної білизни, забезпеченість особового складу, який миється, лазневими рушниками, милом та мочалками; якість прання білизни, хімічної чистки обмундирування та спецодягу; повнота та регулярність медичних обстежень і оглядів працівників військових лазень, пралень та хімчисток.

 

5.15.7. Контроль за повнотою охоплення миттям особового складу підрозділу, особливо осіб, які знаходяться в добовому наряді, та тих, які прибули з відряджень, покладається на командира підрозділу.

Старшина підрозділу організує миття всього особового складу та в спеціально заведеній книзі веде облік відвідування лазні, заміни натільної та постільної білизни, видачі мила.

 

5.15.8. Миття у лазні особового складу військової частини (з'єднання) проводиться щотижнево, з обов'язковою одночасною зміною повного комплекту натільної і постільної білизни, рушників та онуч.

Кухарі, пекарі миються у лазні щоденно, зміна натільної білизни для них проводиться не менше ніж два рази на тиждень, а спецодягу - в міру забруднення.

Миття в лазні особового складу варт з конвоювання у разі безперервного несення бойової служби більше тижня організовується їх начальником у кінцевому пункті маршруту, але не менше одного разу на 10 діб, а при конвоюванні за плановими та наскрізними маршрутами, несенні служби на виїзних сесіях судів - після повернення у військову частину.

Під час миття в лазні військовослужбовцям видається мило, лазневі мочалки, а для обтирання тіла - чисті рушники. Після кожної групи, яка помилась, лазневі мочалки піддаються дезинфекції для наступного використання та зберігання в лазні у відведеному місці. У разі миття в комунальних лазнях або лазнях, які належать іншим відомствам, лазневі мочалки доставляються в лазню підрозділами відповідно до чисельності особового складу, який миється. Після закінчення миття лазневі мочалки дезинфікуються, просушуються і зберігаються в коморі підрозділу.

 

5.15.9. Офіцери, прапорщики, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, та члени їх сімей у разі відсутності у пункті дислокації військової частини (з'єднання) місцевих комунальних підприємств можуть користуватися військовими лазнями та пральнями за плату.

 

5.15.10. Підрозділи здають у прання брудну білизну у день її зміни:

у військових частинах (з'єднаннях), які мають свої пральні - безпосередньо у ці пральні;

у військових частинах (з'єднаннях), які обслуговуються пральнями інших відомств, - на речовий склад військової частини (з'єднання). Після розсортування білизни попредметно, не пізніше наступного дня після миття особового складу у лазні, вона здається для прання.

 

5.15.11. Прання, сушіння та прасування солдатських верхніх сорочок та мундирів проводиться у пральнях або в солдатських кімнатах побутового обслуговування, а за їх відсутності сорочки перуться самими солдатами у спеціально відведених та обладнаних для цього місцях.

 

5.15.12. У кожній військовій лазні і пральні на видному місці вивішуються правила користування лазнею (пральнею), затверджені командиром військової частини (з¢єднання).

 

5.15.13. Хімічному чищенню піддаються предмети обмундирування, спеціальний та захисний одяг, теплі речі. Воно проводиться у місцевих комбінатах побутового обслуговування.

 

5.15.14. Передбачене нормами забезпечення для відпускання мило видається:

для туалетних потреб особового складу - на руки два рази на місяць за відомістю видачі;

для туалетних потреб хворих, які знаходяться на лікуванні у госпіталях, - на два тижні вперед;

на разове миття - безпосередньо у лазні;

на санітарно-гігієнічні потреби (кухарям, пекарям, медпрацівникам та ін.) відпускається у місця колективного користування (до рукомийників).

Миючі засоби на прання білизни і обмундирування відпускаються пральням військових частин (з'єднань), а у разі необхідності і підрозділам, за встановленими нормами забезпечення.

5.16. Організація протипожежного захисту та техніки безпеки у військовій частині (з'єднанні)

 

5.16.1. Організація протипожежного захисту у військовій частині (з'єднанні) здійснюється згідно з вимогами Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і Положення про протипожежну службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, нормами, номенклатурою і строками експлуатації протипожежного обладнання.

 

5.16.2. Заходи з техніки безпеки у військових частинах (з'єднаннях) організовуються та здійснюються командиром військової частини (з'єднання), його заступниками, іншими особами, які відають військовим господарством, і комісією у відповідності з вимогами наказу МВС України з цього питання. Призначена наказом командира військової частини (з'єднання) комісія з техніки безпеки працює відповідно до розробленого річного плану. Очолює комісію заступник командира військової частини (з'єднання) з тилу або з технічної частини та озброєння. Всі посадові особи зобов'язані контролювати дотримання правил техніки безпеки.

 

5.16.3. До виконання господарських, ремонтно-будівельних робіт, ремонту, обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки допускаються тільки особи, навчені безпечним правилам роботи, які склали заліки зі знання правил та інструкцій з техніки безпеки.

Спеціалісти, які обслуговують різні механізми, верстати, електроустановки, зварювальне, вантажопідйомне і компресорне обладнання (апарати) тощо, під час роботи зобов'язані мати при собі посвідчення спеціаліста та посвідчення про перевірку знання ними правил технічної експлуатації і техніки безпеки при виконанні робіт на вказаному обладнанні. Посвідчення мають бути завірені підписами відповідних посадових осіб, печаткою і дійсні за терміном дії.

 

5.16.4. Тимчасові бригади для проведення ремонтно-будівельних та господарських робіт створюються із військовослужбовців на чолі з офіцером (прапорщиком, військовослужбовцем, який проходить службу за контрактом), який має відповідну спеціальність, необхідний досвід проведення цих робіт, і оголошуються наказом командира військової частини (з'єднання). Перед початком роботи всі особи, які призначені для її виконання, повинні бути ретельно проінструктовані безпосередньо на робочому місці.

Працюючі забезпечуються справним інструментом, а за необхідності - спецодягом та спецвзуттям, захисними та запобіжними засобами і пристосуваннями.

Під час виконання робіт мають використовуватися тільки справні та такі, що пройшли своєчасний огляд (випробування), механізми, обладнання, пристрої та апарати. На об'єктах роботи (у майстернях, парках, котельнях, їдальнях тощо) вивішуються інструкції з техніки безпеки з урахуванням особливостей та умов роботи.

 

5.16.5. Відповідальність за дотримання військовослужбовцями правил техніки безпеки під час виконання робіт покладається на керівника цих робіт (командира підрозділу, начальника служби, майстерні, котельної, старшого бригади).

 

5.17. Заходи для підготовки військового господарства до роботи в зимових умовах

5.17.1. Підготовка військового господарства до роботи в зимових умовах здійснюється завчасно згідно зі спеціально розробленим планом і включає такі основні заходи:

своєчасний ремонт житлових, службових та інших споруд і приміщень, систем опалення, освітлення, водопостачання, каналізації та доріг;

підготовку парків і засобів забезпечення запуску двигунів для роботи в зимових умовах;

підготовку техніки всіх видів до експлуатації в зимових умовах;

підготовку їдалень, складських і тваринницьких приміщень, теплиць, лазень та пралень, сушарень, медичних пунктів і торговельно-побутових підприємств;

підготовку овочесховищ, квасильно-засолювальних пунктів, навісів для просушування і перебирання картоплі, своєчасне закладання картоплі та овочів на зберігання;

підготовку вартових приміщень та їдалень на об'єктах, що охороняються (у місцях несення служби);

створення в підсобних господарствах запасів кормів для тварин, насіннєвих фондів, підстилкового матеріалу;

проведення заходів для попередження застудних і шлунково-кишкових захворювань тварин та птиці;

завезення зимових предметів речового майна, організацію ремонту і прилагодження теплих речей, розподіл їх між підрозділами (частинами) з урахуванням завдань, які виконуються ними в зимовий період, а також підготовку зимового спортивного інвентарю;

проведення заходів з профілактики обморожень, застудних та інших захворювань серед особового складу;

підготовку котельного господарства і теплотрас;

підготовку кочегарів центрального опалення;

проведення необхідних протипожежних заходів та підготовку засобів пожежогасіння до експлуатації в зимових умовах (перезаряджання вогнегасників та утеплення місць їх зберігання, тощо), захист від снігових заносів під'їзних шляхів до пожежних водоймищ і гідрантів;

лагодження інвентарю;

створення запасів палива і організацію його зберігання;

створення запасів зимових видів пального, мастильних матеріалів та інших засобів, що застосовуються тільки в зимових умовах, ремонт і перевірку пристроїв для підігріву та зливу в'язких нафтопродуктів;

планування і проведення занять з особовим складом з питань особливостей обслуговування та утримання споруд і обладнання складів, зберігання матеріальних засобів, експлуатації техніки в зимових умовах.

 

5.18. Фінансове планування, порядок одержання та використання коштів у військовій частині (з'єднанні)

 

5.18.1. Фінансове планування, порядок одержання та використання коштів здійснюється згідно з Положенням про фінансове господарство з'єднань і військових частин внутрішніх військ МВС України.

Завданням фінансового планування і фінансування у військовій частині (з'єднанні) є:

правильне визначення потреби в коштах (у межах встановлених норм) для забезпечення бойової готовності, службово-бойової діяльності, бойової та гуманітарної підготовки, господарських та культурно-побутових потреб, утримання озброєння, бойової та іншої техніки і майна, забезпечення особового складу належним грошовим утриманням та заробітною платою;

своєчасне одержання коштів від забезпечуючого фінансового органу;

забезпечення своєчасного, господарського та доцільного витрачання отриманих коштів.

 

5.18.2. До основних документів фінансового планування одержання та витрачання військовою частиною (з'єднанням) коштів належать:

кошторис витрат, заява на кошти, річний фінансовий кошторис, розрахунки потреби в коштах для кошторисних підрозділів.

5.18.3. Підставою для одержання та витрачання військовою частиною (з'єднанням) коштів на капітальне будівництво і капітальний ремонт є:

витяг із затвердженого титульного списку;

затверджений проект, що пройшов експертизу проектів, та доопрацьований за експертним висновком, зі зведеним кошторисом;

кошториси до робочих креслень на окремі об¢єкти;

план фінансування капітального будівництва та капітального ремонту.

Військова частина (з'єднання), що здійснює капітальне будівництво та капітальний ремонт господарським способом, отримує зазначені документи від квартирно-експлуатаційної служби ГУВВ МВС України.

Після отримання цих документів військова частина (з'єднання) подає в установленій формі вимогу на отримання початкового авансу для заготівлі матеріалів та інших витрат.

 

5.18.4. Перелік позабюджетних коштів, які дозволяється мати військовій частині (з'єднанню), встановлюється ГУВВ МВС України.

Позабюджетні кошти можуть бути витрачені тільки на потреби, передбачені наказом командуючого внутрішніми військами МВС України. Тимчасове їх позичання та витрачання не за призначенням забороняється.

 

5.18.5. На кошти грошового фонду частини (з'єднання) та інші види позабюджетних коштів, крім доходів підсобних господарств, на початок року розробляються річні кошториси-розрахунки, що затверджуються командиром військової частини, з'єднання (ГУВВ МВС України).

 

5.18.6. Кошти мають витрачатись відповідно до затверджених кошторисів та планів за прямим призначенням, відповідно до наказу командуючого внутрішніми військами МВС України.

 

5.18.7. Витрачання коштів може проводитись лише в межах сум кожного коду економічної класифікації видатків кошторису внутрішніх військ МВС України, визначених вищим фінансовим органом, а з позабюджетних коштів - у межах наявності їх з кожного виду та у відповідності з діючими законами України, наказами Міністра внутрішніх справ України.

 

5.18.8. Розрахунки за матеріальні засоби, які постачаються військовій частині (з'єднанню) за угодами, укладеними службами, яким вони підпорядковані, як правило, проводяться у централізованому порядку. Військова частина (з'єднання) за такі поставки проводить розрахунки за спеціальними вказівками служб, яким вони підпорядковані, та в межах визначених сум відповідного коду економічної класифікації видатків кошторису внутрішніх військ МВС України.

 

5.18.9. Розрахунки з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за матеріальні засоби, придбані військовою частиною (з'єднанням), а також за надані послуги, проводяться, як правило, у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошей з рахунку військової частини (з'єднання) на рахунок відповідного підприємства, установи, організації згідно з правилами, встановленими Національним банком України.

 

5.18.10. Військовій частині (з'єднанню) забороняється проводити закупівлю промислових товарів, матеріалів за готівку у приватних (фізичних) осіб.

Купівлю товарів та матеріалів дозволяється проводити у всіх торговельних установах, незалежно від форм власності, але з обов`язковим виконанням встановлених правил купівлі-продажу товарів з оформленням усіх встановлених цими правилами документів.

 

5.18.11. Перерахування (видача) сум у рахунок попередньої оплати дозволяються:

для оплати за договорами (угодами), укладеними з державними установами, підприємствами та організаціями;

для розрахунку за поштово-телеграфні послуги (міські та міжміські переговори, передачу телеграм, пересилання посилок, рекомендованих листів, бандеролей) - у розмірі, що не перевищує середньомісячних витрат.

 

5.18.12. Рахунки, за якими придбані матеріальні засоби, приймаються фінансовою службою (фінансовим відділенням) до оплати або до сплати підзвітної суми тільки при наявності на них розписок відповідних посадових осіб про приймання майна та відміток про його оприбуткування, з зазначенням сторінки та прибуткової статті у книзі матеріального обліку.

Рахунок за виконану роботу підтверджується доданим до нього актом приймальної комісії військової частини (з'єднання), затвердженим командиром військової частини (з'єднання).

 

5.18.13. При оплаті рахунків за електроенергію, воду та газ, складених на підставі показників лічильників та водомірів, акт комісії, незалежно від суми рахунку, не складається. Витрати електроенергії, води та газу письмово підтверджуються відповідальними особами військової частини (з'єднання).

 

5.18.14. Усі види майна, пального, продуктів харчування та палива, які мають бути видані в установленому порядку військовослужбовцям та працівникам військової частини (з'єднання) або членам їх сімей за плату, підлягають відпусканню тільки після оплати їх вартості одержувачем.

Відпускання у дозволених випадках пального, речового майна, продовольства та фуражу організаціям і установам або особовому складу цих організацій та установ (платним споживачам) проводиться також після попередньої оплати їх вартості.

Відпускання майна, продовольства, пального і палива в кредит забороняється.

 

5.18.15. Кошти за платне майно, продовольство, пальне та паливо вносяться індивідуальними отримувачами готівкою у фінансову службу (фінансове відділення) військової частини (з'єднання) за квитанцією встановленої форми. Отримання грошей завідуючим складом та іншими особами, крім посадових осіб фінансової служби (фінансового відділення), забороняється.

 

5.18.16. Паливо та різноманітне майно після попередньої оплати їх вартості в дозволених випадках відпускається за плату підсобним об'єктам, сільськогосподарським підприємствам, підприємствам військової торгівлі, що утримуються при військових частинах (з'єднаннях).

 

5.18.17. Підсобні об'єкти військової частини (з'єднання) виконують роботи або надають послуги різним організаціям та окремим особам, у тому числі військовослужбовцям і працівникам військової частини (з'єднання) та членам їх сімей, тільки за плату.

 

5.18.18. Підсобні господарства військової частини (з'єднання), які не переведені на повний господарський розрахунок, не мають права на відкриття поточного рахунку в установах банків та ведення самостійного фінансового обліку.

Цей облік здійснюється фінансовою службою (фінансовим відділенням) військової частини (з'єднання).

Не госпрозрахункові підсобні господарства військової частини (з'єднання) здійснюють свою діяльність згідно з річним виробничим планом, затвердженим командиром частини (з'єднання), а також кошторисами, затвердженими в установленому порядку.

Виконання робіт або надання послуг стороннім організаціям та окремим особам, які не належать до внутрішніх військ МВС України, допускається лише у випадках та у порядку, встановлених наказами Міністра внутрішніх справ України.

 

5.18.19. На доходи від виконання платних робіт та послуг, а також на здійснені за рахунок зазначених доходів витрати (утримання понадштатного особового складу, придбання матеріалів та інструментів, ремонт обладнання, удосконалення виробництва та інші витрати) фінансовою службою (фінансовим відділенням) військової частини (з'єднання) складається на кожне не госпрозрахункове господарство, затверджений командиром військової частини (з'єднання), кошторис,.

За витратами на утримання особового складу підсобного господарства кошторис має відповідати затвердженому та зареєстрованому в установленому порядку штатному розпису.

 

5.18.20. Військова частина (з'єднання) протягом грудня кожного року зобов'язана:

провести звіряння взаєморозрахунків військової частини (з'єднання) з установами, підприємствами та організаціями за отримані від них матеріальні засоби або за надані в поточному році послуги;

вжити заходів для повного стягнення дебіторської заборгованості;

не допустити на 1 січня перевитрати коштів за кодами економічної класифікації видатків кошторису внутрішніх військ МВС України, видами позабюджетних коштів, а також перерахунок коштів за матеріальні засоби та послуги, які будуть фактично отримані (надані) в новому бюджетному році.

 

5.19. Торговельно-побутове забезпечення військової частини (з'єднання)

 

5.19.1. Торговельно-побутове забезпечення військової частини (з'єднання) включає торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами, громадське харчування і побутове обслуговування.

 

5.19.2. Торговельно-побутове забезпечення військовослужбовців, членів їх сімей, працівників військової частини (з'єднання) внутрішніх військ МВС України здійснює військторг (відділ), державне підприємство військової торгівлі.

Торговельно-побутове забезпечення військових частин з охорони особливо важливих об'єктів державної власності може бути організовано за домовленістю з адміністрацією цих об'єктів.

5.19.3. Військторги (відділи), державні підприємства військової торгівлі здійснюють торговельно-побутове забезпечення військових частин (з'єднань) через підпорядковану їм мережу торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, приділяючи першочергову увагу віддаленим окремим підрозділам.

 

5.19.4. У кожному з'єднанні, військовій частині (поряд розташованих військових частинах) за діючими нормативами можуть утворюватися:

продовольчі та непродовольчі магазини (універсальні і спеціалізовані) - хлібні, овочеві, меблеві, господарських товарів та інші;

солдатські магазини та кіоски, у тому числі кіоски в казармах;

магазини та кіоски “Військова книга”;

їдальні, кав¢ярні та буфети, а також магазини кулінарії;

комбінати побутового обслуговування, ательє (майстерні) для пошиття та ремонту обмундирування і взуття, перукарні, фотоательє, майстерні для ремонту годинників та інші виробничо-побутові об¢єкти;

пункти прокату, приймальні пункти хімчистки;

 

5.19.5. Для торговельно-побутового забезпечення особового складу окремо дислокованих підрозділів можуть використовуватися виїзні форми обслуговування - автомагазини і виїзд на місце фахівців підприємств побутового обслуговування для приймання та видавання замовлень.

 

5.19.6. Військова частина (з'єднання), згідно з діючими нормативами та санітарними нормами, передає в розпорядження військторгів (відділів) з існуючого фонду або з числа нових будівель торговельні, побутові, виробничі, складські та службові приміщення, забезпечує опаленням, освітленням, водопостачанням, каналізацією, всіма видами технічного обслуговування та ремонту за плату.

Забезпечення холодильним, торговельно-технологічним і немеханічним обладнанням, кухонним інвентарем, посудом, білизною для їдалень, спецодягом, спеціальним автотранспортом і ремонтними матеріалами здійснюється військторгом.

Поточний та капітальний ремонт приміщень, які передані в оренду торговельно-побутовим підприємствам військторгу, здійснюється за рахунок військової частини (з'єднання).

 

5.19.7. Санітарний нагляд за їдальнями, крамницями та іншими торговельно-побутовими підприємствами здійснюється медичною службою військової частини (з'єднання).

5.19.8. Заявки на розгортання об¢єктів торгівлі із зазначенням місця та термінів подаються завчасно начальникові відповідного військторгу (відділу) або керівникові державного підприємства військової торгівлі командиром військової частини (з'єднання).

Розгортання у військових частинах (з'єднаннях) і підрозділах торговельно-побутових підприємств оформляється договором між військторгом і військовою частиною (з'єднанням).

5.19.9. Розпорядок роботи торговельно-побутових об¢єктів узгоджується з командиром військової частини (з¢єднання) та встановлюється начальником військторгу (відділу) або керівником державного підприємства військової торгівлі відповідно до законодавства про працю.

 

5.19.10. В окремих випадках, у разі неможливості спорудження офіцерських їдалень, харчування нечисленних груп офіцерів та прапорщиків за плату організовується в солдатських чайних.

 

5.19.11. Військовій частині (з¢єднанню), де стаціонарна торговельна мережа незначна, військторг (відділ), державне підприємство військової торгівлі надає допомогу в організації виїзного торговельно-побутового забезпечення.

 

5.20. Порядок заявлення претензій та подання позовів на постачальників і транспортні організації

 

5.20.1. Заявлення військовими частинами (з'єднаннями) до постачальників претензій, які випливають із поставки, а до транспортних підприємств - із перевезень продукції, здійснюється у відповідності з законодавством України та підзаконними нормативними актами міністерств і відомств.

 

5.20.2. Претензії заявляються у письмовій формі. В них зазначається:

найменування військової частини (з'єднання), яка заявила претензію, і постачальника (транспортного підприємства), до якого заявляється претензія; дата заявлення і номер претензії;

обставини, які є підставою для заявлення претензії;

докази, які підтверджують викладені в претензії обставини, посилання на відповідні нормативні акти;

вимоги заявника;

сума претензії і її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовому оцінюванню, платіжні та поштові реквізити заявника претензії;

перелік документів та інших доказів, які додаються до претензії.

 

5.20.3. До претензії залежно від обставин додаються оригінали документів, які підтверджують поставлені вимоги заявника, або відповідним чином завірені копії цих документів:

вантажна квитанція;

накладна на перевезення вантажів;

довідка лабораторного аналізу, якщо він проводився;

розрахункові товарні документи постачальника (рахунок-фактура, наряд, накладна, специфікація, акт технічного приймання, сертифікат, посвідчення про якість);

комерційний акт, якщо він складався;

акт держекспертизи або держінспекції;

кіпні карти, пакувальні листки, ярлики, а також пломби з тюків, кіп, ящиків, у яких виявлена недостача та псування.

 

5.20.4. Претензії до постачальника та транспортних підприємств щодо недостачі, якості та некомплектності продукції, а також щодо оплати штрафів мають бути заявлені в установлені строки.

Право на заявлення претензій до залізниці (порту, аеропорту, тощо) одержувач (військова частина, з'єднання) має у разі:

втрати вантажу - за умови подання вантажної квитанції з відміткою залізничної станції (порту, аеропорту) призначення про неприбуття вантажу, а при неможливості подання вантажної квитанції - документу про оплату вартості вантажу та довідки залізниці (порту, аеропорту) про відправку вантажу з відміткою залізничної станції (порту, аеропорту) призначення про неприбуття вантажу;

недостачі або псування вантажу - за умови подання накладної та комерційного акта, виданого залізницею (портом, аеропортом), або подання накладної з відміткою залізниці (порту, аеропорту) про складання комерційного акта (у разі його втрати), або подання накладної і документів про оскарження відмови залізниці (порту, аеропорту) в складанні комерційного акта;

прострочення доставлення вантажу - за умови подання накладної;

затримки видачі вантажу - за умови подання накладної та акта.

 

5.20.5. Претензії, які виникають із перевезення вантажів залізницею, заявляються до управління залізниці призначення.

Претензії, які виникають при перевезенні вантажів у прямому змішаному залізничному сполученні, заявляються:

а) до управління залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція;

б) до іншого відповідного транспортного органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт (пристань), автостанція (агентство), автопідприємство або аеропорт.

 

5.20.6. Постачальник, транспортне підприємство, які отримали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника та в письмовій формі повідомити його про результати розгляду претензії.

 

5.20.7. У разі повної або часткової відмови у задоволенні претензії або неотримання в строк відповіді військова частина (з'єднання) зобов'язана подати позов в арбітраж, у суд або в інший орган, в компетенції якого знаходиться дана суперечка.

Позов на постачальників Міністерства внутрішніх справ України подається у відповідний орган цього міністерства.