ПЕРЕСУВАННЯ ВІЙСЬК

В умовах ведення високоманеврових бойових дій значно зросла роль пересування військ, особливо маршів. Війська завжди повинні бути готовими до пересування на велику відстань при постійній загрозі застосування против­ником зброї масового ураження, дій його авіації, повітряних десантів та ди­версійно-розвідувальних груп, радіоактивного, хімічного та бактеріологічно­го зараження. Це вимагає старанної підготовки озброєння, військової та іншої техніки, особового складу до маршу та перевезення, умілої їхньої організації, всебічного забезпечення та особисто маршового вміння підрозділів.

 

9.1. СПОСОБИ ПЕРЕСУВАНЯ ВІЙСЬК

Пересування військ — це організоване переміщення їх маршем, перевезення різними видами транспорту (автомобільним, залізничним, морським, річковим, повітряним) або переміщення комбінованим способом із метою виходу у встанов­лений (зазначений) час у визначений район чи на вказаний рубіж у повній готов­ності до виконання бойового завдання.

Розвиток засобів і способів збройної боротьби, зміна умов і характе­ру бою, вдосконалення бойової техніки і транспортних засобів завжди при­зводили до вдосконалення традиційних способів пересування і виникнення нових способів пересування та зумовлювали їхній постійний розвиток, підви­щували значення пересування в бойовій діяльності військ.

У сучасних умовах, коли діям військ притаманні маневровість, ди­намічність, просторовий розмах, пересування стало невід'ємною частиною бою. Зараз різні способи пересування широко застосовують при висуванні військ у райони бойових дій, при перегрупуваннях і маневрі силами й засоба­ми, які проводять із різною метою при підготовці й під час бою.

Марш є основним способом пересування військ. Це організоване пересу­вання військ у колонах своїм ходом — на штатній техніці (танках, бойових машинах піхоти, бронетранспортерах, автомобілях) чи пішим порядком (взим­ку — на лижах) по дорогах і колонних шляхах.

Марш здійснюють у тих випадках, коли для пересування військ немож­ливо чи недоцільно використовувати будь-який вид транспорту.

Можливість застосування маршу в будь-якій обстановці, не тільки в глибокому тилу своїх військ, але й у районі бойових дій, робить його найбільш розповсюдженим способом пересування.

Під час пересування військ маршем зберігається організаційна Цілісність військових формувань, створюються сприятливіші, аніж при інших способах пересування, умови для всебічного забезпечення, надійного управління й підтримання постійної бойової готовності військ.

Однак пересування своїм ходом, особливо на великі відстані, потребує великого напруження сил особового складу, насамперед механіків-водіїв і водіїв бойових машин, збільшує спрацьовування озброєння й техніки, вит­рати моторесурсів, зокрема, пального для важкої техніки. Розглянемо декілька способів пересування військ.

Перевезення на вантажних потягахє новим способом пересування військ. Цим способом перевозять на великовантажних причепах або трейлерах ті підрозділи, які мають на озброєнні важку бронетанкову та іншу техніку з малим запасом ходу й низькою швидкістю руху. Із підвищенням технічного оснащення військ дуже часто застосовують перевезення на важких автопотягах, особливо під час переміщення військ на велику відстань від лінії бойового зіткнення сторін.

Перевезення залізничним транспортомдозволяє зберегти сили особового складу, озброєння й техніку — від спрацьовування, зекономити моторесурси та пальне. Цей спосіб забезпечує високу швидкість пересуван­ня військ незалежно від пори року й фізичного стану особового складу на початку пересування; швидкість перевезення практично не залежить від ме­теорологічних умов.

Однак, перевезення залізницею війська будуть використовувати рідше, ніж марш. Це зумовлено несприятливим впливом на неї сучасних засобів ура­ження, складністю підготовки й забезпечення безпеки при пересуванні військ. При перевезенні залізничним транспортом зменшується бойова готовність ча­стин і з'єднань, оскільки їхні сили й засоби перевозять декількома ешелонами; ускладнюється управління військами, утруднюється одночасний вступ їх у бій.

Перевезення водним (морським, річковим) транспортомдозволяє збе­регти сили особового складу, техніку — від спрацьовування, зекономити мо­торесурси й пересувати війська зі швидкістю не менше 25-30 км/год. Цей спосіб пересування можна використовувати для перекидання військ на острови й ізольовані ділянки узбережжя, для евакуації з них поранених, хворих, ура­жених, пошкодженого озброєння й техніки, а також при здійсненні маневру.

Але перевезення військ водним транспортом застосовуватимуть рідше, ніж марш чи перевезення залізницею, оскільки для забезпечення перевезення потрібні обладнані причали, потужні крани: завантаження на водний транс­порт і вивантаження досить тривалі; повинна бути організована надійна обо­рона (протичовнова, протимінна) й проведення суден до порту вивантаження.

Перевезення повітряним транспортомдозволяє швидко перекидати вій­ська на великі відстані в будь-якому напрямку та в райони, що практично недо­ступні для інших видів транспорту, через зони зараження, в райони руйнувань, пожеж і затоплень. Цей вид транспорту не залежить від мережі доріг (мережі сітки доріг), тому його можна застосовувати не лише для перекидання військ на свою територію, але й для висадки їх в тил противника. Використання повітря­ного транспорту дозволяє зберегти сили особового складу, моторесурси бойо­вої техніки, значно зменшити витрати матеріальних засобів і, що дуже важли­во, несподівано для противника доставити у визначений (вказаний) район війська у високій бойової готовності, порівняно з пересуванням своїм ходом.

Однак, не дивлячись на переваги, перевезення повітряним транспортом не варто здійснювати так часто, як, наприклад, марш.

Це зумовлено, головним чином, тим, що для перекидання військ, особ­ливо загальновійськових частин і з'єднань, повітрям потрібна велика кількість транспортних засобів, а для їхнього прикриття під час польоту — великий наряд бойових літаків. Окрім цього, використання авіації залежить від метеорологічних умов, наявності підготовлених аеродромів чи майданчиків у районах завантаження й вивантаження військ.

Комбіноване пересування— це переміщення військ з одного району в інший або на вказаний рубіж, при якому поєднуються різні способи пересу­вання. В одних випадках війська можуть застосовувати різні способи пересу­вання одночасно, а в інших — способи пересування чергуються, послідовно змінюються. При цьому використовують усі чи тільки деякі види транспорту.

Марш можна здійснювати до фронту чи від фронту в тил. Його прово­дять потай, як правило вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а під час бою та у глибокому тилу своїх військ — і вдень.

 

9.2. МАРШ

Про здатність військ здійснювати пересування, зберігаючи бойову го­товність, судять за їхніми маршовими можливостями: середній швидкості руху та величині добового переходу. Величина добового переходу: для зміша­них та танкових колон становить до 250 км,для автомобільних — до 300 км. Середня швидкість руху без урахування часу на привали для змішаних та танкових колон — до25 км/год,для автомобільних колон — до ЗО км/год.

У горах, лісоболотяній місцевості та в інших складних умовах середня швидкість руху, залежно від характеру місцевості та стану доріг, може зменшу­ватися до 20 км/год, а величина добового переходу—до 200 км, а інколи й менше.

У всіх випадках марш необхідно здійснювати з максимально можли­вою в даних умовах швидкістю

ВИХІДНИЙ РУБІЖ(ПУНКТ). РУБЕЖІ (ПУНКТИ) РЕГУЛЮВАННЯ. ПРИВАЛ Й (ДЕННИЙ. НІЧНИЙ). ДОБОВИЙ ВІДПОЧИНОК

Для своєчасного та організованого початку маршу і регулювання швид­кості руху колон призначають: вихідний рубіж (пункт) та рубежі (пункти) регулювання і визначають час їхнього проходження головами колон.

Віддаленість вихідного рубежу (пункту) повинна забезпечити можливість витягування колон батальйонів (дивізіонів) із районів розташування військ і досягненню встановленої для, руху швидкості.

Для відпочинку особового складу, вживання їжі, перевірки стану І зброї, бойової та іншої техніки і технічного обслуговування під час маршу, через 3-4 год руху призначають привали тривалістю до однієї години та один привал тривалістю до двох годин у другій половині добового пе­реходу. В кінці кожного добового переходу — денний (нічний) відпочи­нок, а при здійсненні маршу на велику відстань через кожні 3-5 добових переходів, (при необхідності) — добовий відпочинок.

Для денного (нічного) та добового відпочинку, а також для привалу тривалістю до 2 год вибирають райони, які забезпечують захист від високо­точної зброї та маскування військ.

Полк проводить марш, самостійно або у складі дивізії, при цьому він може прямувати в колоні головних сил чи висуватися в передовому загоні.

Полку здебільшого призначають один-два маршрути руху, а при дії в Передовому загоні вказують напрямок дії.

Похідний порядок полку при здійсненні маршу у передбаченні вступу в бій залежить від поставлених завдань, задуму наступного бою, кількості маршрутів та інших умов обстановки. Він повинен забезбечити здійснення маршу у визначений термін часу, збереження боєздатності військ при нане­сенні противником ядерних ударів і дії на них хімічної та звичайної зброї, швидке розгортання їх у бойовий порядок.

Похідний порядок полку, який здійснює марш, у передбаченні вступу у бій, складається з передового загону (якщо він висилається), похідної охо­рони, загону забезпечення руху, колони головних сил та колони підрозділів технічного забезпечення й тилу (схема 14).

Передовий загін висилається від полку з метою випередження противни­ка в захопленні вигідних рубежів та утриманння їх до підходу головних сил. У ході маршу він повинен також проводити розвідку в інтересах полку. Його віддаленість від головних сил становить до ЗО км. Похідна охорона своїми ак­тивними діями зобов'язана забезпечити безупинний рух колони головних сил, не допустити раптового нападу противника та забезпечити вигідні умови для вступу у бій головних сил, а також не допустити проникнення наземної розві­дки противника до наших військ. Для охорони з фронту від полку, що прямує в передовому загоні, висилається авангард силою до посиленого батальйону, а для охорони з флангу — бокова похідна застава силою до посиленої роти. Полк, що здійснює марш двома маршрутами, на один із них, яким рухається більша частина головних сил, висилає, як правило, авангард, а на другий — похідну заставу в складі посиленої роти. При виділенні від полків передових загонів, їхні головні сили охороняються головними похідними заставами.

При необхідності на найбільш важливі напрямки для захоплення та утримання вигідних рубежів до проходження колони полку в сторони від маршрутів руху висилають нерухомі бокові застави.

Полки, що здійснюють марш за головними полками, при загрозі напа­ду наземного противника охороняються з фронту головними, з флангів та тилу — боковими та тиловими похідними заставами у складі до посиленої роти кожна.

Віддалення авангарду може становити до 20 км, головної похідної зас­тави (ГПЗ) — до 10км, ГПЗ, яка здійснює марш за головним полком, —до 3 км, бокової та тилової похідних застав — до 5 км від головних сил.

Колони головних сил полку на марші поділяються за глибиною на колони підрозділів (батальйонів).

Дистанція між колонами батальйонів (дивізіонів) — до 3 км, між ма­шинами — до 50 м. Якщо вони рухаються на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних комплексів дис­танції між машинами можуть становити до 150 м, дистанції між батальйона­ми (дивізіонами) у цьому випадку скорочуються до 1 км.

Танковий батальйон механізованого полку (механізований батальйон танкового полку) придається головним батальйонам. Інколи механізований батальйон танкового полку може виділятися до авангарду (передового заго­ну полку), а танковий батальйон механізованого полку — прямувати в по­вному складі на чолі колони основних сил полку, а частина його танків може придаватися авангарду. Штатна та придана артилерія розподіляється між підрозділами головних сил та авангардами із врахуванням утворення необхід­ного їй угрупування для бою, прямує за авангардом або в голові колони ос­новних сил і готова своєчасно розгорнутися та відкрити вогонь.

Підрозділи протитанкової артилерії та підрозділи інженерних військ, призначені для влаштування мінно-вибухових загороджень, прямують між аван­гардами та головними силами.

Зенітні підрозділи полку пересуваються найчастіше у складі колон авангар­ду та головних сил і готові до ведення вогню в русі або під час коротких зупинок.

Більша частина підрозділів інженерних військ прямує з авангардами та го­ловними колонами для забезпечення їхнього розгортання та вступу в бій із маршу.

Підрозділи хімічних військ рухаються за одним із головних батальйонів на основному напрямку і готові до виконання покладених на них завдань.

Підрозділи технічного забезпечення та тилу на марші рухаються самос­тійними колонами за головними силами на відстані, в полку — до 3 км, а в батальйоні — за колонами батальйону. При передбаченні вступу в бій медич­ний пункт полку, а також частина ремонтної роти і підрозділів з пальним та боєприпасами рухаються безпосередньо за одним із батальйонів.

Похідний порядок полку на марші поза загрозою зустрічі з противни­ком шикується із врахуванням зручності руху, досягнення високої швидкості, найменшого напруження сил особового складу та збереження бойової техніки. Інколи для гусеничної техніки можна призначати окремий маршрут руху. Склад похідної охорони та її віддалення від головних сил бувають меншими, ніж на марші при передбаченні вступу в бій.

До початку та протягом маршу організовують розвідку противника, мар­шрутів руху для визначення стану доріг, мостів та переправ, уточнення напрямку прокладення колонних шляхів, визначення загороджень, зон зараження райо­нів руйнувань, пожеж та затоплень. Якщо марш здійснюють поза загрозою зіткнення з противником, то для розвідки маршрутів руху та районів відпочин­ку завчасно висилаються рекогносцируючі групи, до складу яких входять офі­цери штабу, родів військ та служб, підрозділи інженерних та хімічних військ, а також представники частин (підрозділів).

При здійсненні маршу і передбаченні зустрічного бою похідний поря­док шикується, на основі необхідності забезпечення постійної бойової готов­ності, швидкості розгортання та вступу в бій із ходу.

При організації захисту від зброї масового ураження та хімічного забез­печення командир повинен вказати:

І. На забезпеченні яких елементів похідного порядку зосередити ос­новні сили захисту та маскування.

2. Найважливіші заходи захисту від зброї масового ураження та хімічного забезпечення.

З Терміни їх проведення.

4. Виділені сили та засоби.

Передбачають провести заходи, щоб уникнути скопичення військ на вихідному рубежі, рубежах регулювання, в районах привалів та відпочинку, населених пунктах, на переправах, у міжгір’ях, а також заходи, які забезпечують постійну готовність підрозділів до подолання з ходу зон зараження, районів руйнувань, пожеж та затоплень.

При нанесенні противником ядерного чи хімічного удару, масовому застосуванні високоточної зброї частини (підрозділи), що зберегли боєздатність, продовжують рух. У колонах, яким безпосередньо завдали удару проводять заходи щодо відновлення управління та боєздатності особового складу, ліквідації наслідків нападу противника, розгородження доріг чи відшукування обхідних шляхів та позначення проходів і шляхів обходу.

Райони, яким завдали ядерних ударів або ударів хімічною зброєю, війська обходять. При неможливості обходу зони радіоактивного і хімічною заражен­ня, завали, райони руйнувань, пожеж та затоплень долають без зміни похідно­го порядку, без зупинки, напрямами, що забезпечують найменше зараження особового складу і пошкодження військової техніки; із максимальною швид­кістю, на збільшених дистанціях, із використанням засобів індивідуального та колективного захисту.

Якщо за розпорядженням старшого командира колона повинна зачека­ти зниження високих рівнів радіації, то війська розосереджуються, маскують­ся. Уражений особовий склад евакуюють у найближчі лікувальні заклади, а пошкоджену зброю військ та іншу техніку, які не можна відремонтувати своїми силами, передають ремонтно-евакуаційним органам.

Потрібно ліквідувати наслідки застосування ворогом зброї масового ураження швидко і не затримувати руху військ. Часткову спеціальну оброб­ку особового складу зброї та техніки проводять .після виходу із зони зара­ження, а при зараженні отруйними речовинами — негайно. Повну спеціаль­ну обробку проводять, здебільшого в районі денного (нічного, добового) відпочинку або після прибуття в район призначення.

Радіаційну, хімічну та біологічну розвідку ведуть підрозділи розвід­ки, похідної охорони та в колонах головних сил.

Організовуючи тилове забезпечення, командир вказує терміни та роз­міри створення запасів матеріальних засобів у підрозділах і частинах, чер­говість їх підвезення, джерела поповнення використаних у ході маршу запасів, норми витрат пального, порядок і терміни дозаправлення техніки, порядок на­дання медичної допомоги пораненим і хворим та їхньої евакуації, порядок при­готування та видачі гарячої їжі під час маршу.

Технічне забезпечення військ на марші здійснюють із метою підтримання озброєння, військової та іншої техніки, боєприпасів і військово-технічного майна у справному стані та постійній готовності до використання в бою. Технічне обслуговування машин проводять на привалах під час денного (нічного, добового) відпочинку в обсязі, що забезпечує їхню надійну роботу під час пересування, з метою прибуття в зазначений район чи вказаний район у повній технічній справності. Його проводять екіпажі, механіки-водіі, а також особовий склад підрозділів технічного забезпечення. Машини, що вийшли з ладу під час маршу, відводять праворуч дороги та ремонтують, здебільшого на місці, а при неможливості або недоцільності ремонту на місці евакуюють чи передають ремонтним органам старшого командира.

Тилове забезпечення військ на марші здійснюють із метою безперебійного задоволення їхніх потреб у пальному, продуктах, речовому і медичному та інших матеріальних засобах, підвезення цих засобів військам, заправки техніки пальним та мастильними матеріалами, харчування особового ладу. Найчастіше запаси матеріальних засобів поповнюють у районах денного (нічного, добового) відпочинку, а дозаправляють колони військової тех­ніки з малим запасом ходу по пальному також і на привалах (переважно на привалі тривалістю до двох годин у другій половині добового переходу). Гарячу їжу готують та видають особовому складу три рази на добу: перед початком маршу, на привалі у другій половині добового переходу та під час денного (нічного) відпочинку. Пораненим та хворим медичну допомогу нада­ють на місці, після чого вони пересуваються зі своїми підрозділами або евакую­ються в найближчі лікувальні заклади, а якщо за умовами обстановки евакуа­ція неможлива, то прямують із медичними підрозділами частин.

Підрозділи тилу та технічного забезпечення розміщуються в районі роз­ташування полку поблизу шляхів підвезення та евакуації. Залежно від умов об­становки, підрозділи тилу рухаються безпосередньо за бойовими підрозділами чи самостійними колонами, за головними силами на відстані до 3 км, при цьому частина медичних підрозділів і частина транспорту з пальним та боєприпасами можуть рухатися за колоною головних сил. Тил батальйонів, у колонах батальйо­нів. Тиловий пункт управління прямує на чолі колони тилу полку, підтримуючи безперебійний зв'язок із командирами та командирами тилових підрозділів.

 

 

9.3. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОЛКУ ЗАЛІЗНИЦЕЮ. ПРИНЦИПИ ФОР­МУВАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ЕШЕЛОНУ. РАЙОНИ ЗАВАНТАЖЕННЯ І РОЗВАНТАЖЕННЯ ПІДТРИМКА БОЙОВОЇ ГОТОВНОСТІ ПРИ ПЕРЕВЕЗЕННІ

Підрозділи полку перевозять залізничним транспортом декількома ешелонами, батальйон — одним або двома. Розрахунок на перевезення скла­дають враховуючи збереження організаційної цілісності підрозділів і забез­печення їх готовності до ведення бою після розвантаження.

Для скорочення часу на організацію перевезення по залізниці штаб полку має готові варіанти розрахунків.