Характеристика основних функцій та педагогічних умінь - раздел Психология, Лекція 1. Предмет вікової і педагогічної психології Педагогічна Діяльність Реалізується В Певних Педагогічних Ситуаціях За Допомо...
Педагогічна діяльність реалізується в певних педагогічних ситуаціях за допомогою різноманітних дій, а саме: перцептивних, мнемічних, комунікативних, предметно-перетворюючих, дослідницьких, контрольних, оцінюючих. Вони підпорядковані відповідним цілям та спрямовані на вирішення різноманітних педагогічних задач.
Педагогічні функціїподіляють на дві групи — доцільні та організаційно-структурні.
Перші включають орієнтаційну, розвиваючу, мобілізуючу (стимулюючу психічний розвиток учня) та інформаційну функції. їх можна порівняти з дидактичними, академічними, авторитарними, комунікативними здібностями людини.
Організаційно-структурна функція включає конструктивну функцію, яка забезпечує відбір та організацію змісту навчальної інформації, проектування діяльності учнів, за яким інформація може бути засвоєна, проектування майбутньої власної діяльності і поведінки.
Організаційна функція реалізується за допомогою інформації під час її підготовки та повідомлення учням, різних видів діяльності учнів; власної діяльності та поведінки в процесі взаємодії з учнями. Комунікативна функція передбачає встановлення правильних взаємовідносин з учнями, вчителями та адміністрацією школи.
Гностична (дослідницька) функція передбачає вивчення змісту та засобів впливу на інших людей, їх вікових та індивідуально-психологічних особливостей, а також особливостей процесу та результатів власної діяльності, її переваг та недоліків.
Педагогічні уміння включають у себе сукупність найрізноманітніших дій вчителя, які співвідносяться з функціями педагогічної діяльності.
До основних педагогічних умінь можна віднести дев'ять груп (за А.К. Марковою).
Перша група — уміння бачити в педагогічній ситуації проблему та оформити її у вигляді педагогічної задачі, під час визначення педагогічної задачі орієнтуватися на учня, як на активного співучасника навчально-виховного процесу з власними мотивами та цілями; вивчати та перетворювати педагогічну ситуацію; конкретизувати педагогічні задачі в поетапні та оперативні, приймати оптимальні педагогічні рішення в умовах невизначеності; гнучко перебудовувати педагогічні цілі та задачі в залежності від зміни педагогічної ситуації; достойно виходити з складних педагогічних ситуацій; передбачати близькі та віддалені результати вирішення педагогічних задач та ін.
Друга група педагогічних умінь поділяється на три підгрупи:
—уміння, які відповідають на питання «чому вчити»: працювати зі змістом навчального матеріалу (обізнаність у нових концепціях та технологіях навчання; виділяти ключові ідеї навчального предмету, оновлювати його (за рахунок використання понять, термінів, дискусій у відповідній галузі науки); інтерпретувати інформацію, яка надходить з газет та журналів; формувати у школярів загальноучбові та спеціальні уміння та навички; встановлювати міжпредметні зв'язки та ін.;
—уміння, які відповідають на питання «кого вчити»: вивчати стан окремих психічних функцій (пам'яті, мислення, уваги, мовлення та ін.) учнів та цілісних характеристик видів діяльності ( навчальної, трудової); навальності та вихованості учнів; вивчити реальні учбові можливості школярів, розрізняти успішність та особистісні якості учнів; виявляти не лише актуальний рівень, а й зону найближчого розвитку учнів, умови їх переходу з одного рівня розвитку в інший; передбачати та враховувати можливі ускладнення у учнів; виходити під час планування та організації навчально-виховного процесу з мотивації самих учнів; проектувати та формувати у школярів відсутні у них рівні діяльності; уміння вчителя розширювати поле для самоорганізації учнів; працювати як зі слабкими, так і з обдарованими дітьми, розробляючи для них індивідуальні програми.
— уміння, які відповідають на запитання «як вчити»: відбирати та застосовувати різноманітні прийоми та форми навчання та виховання; враховувати затрати сил та часу учнів і вчителя; порівнювати та узагальнювати педагогічні ситуації та комбінувати їх, використовувати диференційований та індивідуальний підходи до школярів, організовувати їх самостійну учбову діяльність, знаходити кілька способів вирішення однієї педагогічної задачі.
Третю групу утворюють уміння використовувати психолого-педагогічні знання, передовий педагогічний досвід; хронометрувати, фіксувати, реєструвати процес та результати своєї праці; співвідносити ускладнення учнів з недоліками своєї роботи; виділяти слабкі та сильні сторони своєїпраці, оцінювати свій індивідуальний стиль, аналізувати та узагальнювати свій досвід, співвідносити його з досвідом Інших вчителів; будувати плани розвитку своєї педагогічної діяльності.
Четверта групаумінь — це прийоми постановки широкого спектру комунікативних задач, головними з яких є вміння створювати умови для реалізації внутрішніх резервів партнера по спілкуванню та забезпечення його психологічної безпеки.
П'ята група умінь — це прийоми, які сприяють досягненню високих рівнів спілкування. До них відносяться уміння зрозуміти позицію іншого, проявити інтерес до його особистості; інтерпретувати та читати його внутрішній стан за нюансами поведінки, володіти засобами невербального спілкування (міміка, жести); прийняти точку зору учня («децентрація» вчителя); використовувати демократичний стиль керівництва; володіти різними ролями як засобом запобігання конфліктам в спілкуванні (наприклад зайняти позицію учня); бути готовим подякувати учню; володіти засобами, підсилюючими вплив {прийомами риторики); переважно використовувати організуючі впливи у порівнянні з оцінюючими і особливо дисциплінарними; підтримувати однакове ставлення до всіх дітей; відмовлятися від корпоративного стереотипу «вчитель завжди правий»; з гумором ставитися до окремих аспектів педагогічної ситуації, не помічати деяких негативних моментів, бути готовим посміхнутися, володіти тонами і напівтонами, слухати і чути учня, не перебивати його мовлення та учбових дій; впливати на учня не прямо, а опосередковано, через створення умов для виявлення в учня бажаної якості; не боятися зворотного зв'язку з учнями; діяти в обстановці публічного виступу, близькій до театральної.
Шоста група — це передусім уміння тримати стійку професійну позицію педагога, який розуміє значущість своєї професії та може протидіяти труднощам заради соціальної та загальнолюдської цінності; реалізовувати та розвивати свої педагогічні здібності, включаючи як їх перцептивний (розуміти та вивчати іншу людину, співпереживати їй, приймати її точку зору) так і керівні компоненти ( впливати не лише на поведінку та вчинки учня, а і на його мотиви, цілі); керувати своїм емоційним станом; сприймати позитивні можливості свої та учнів, а тому сприяти ствердженню своєї позитивної Я-концепції; оволодівати еталонами праці (педагогічною майстерністю); здійснювати творчий пошук.
Сьома група — уміння усвідомлювати перспективи свого професійного розвитку, визначати особливості свого індивідуального стилю, використовуючи все позитивне З своїх природних даних; підсилювати свої сильні сторони та знімати слабкі, використовувати компенсаторні можливості здібностей, бути спрямованим на пошук нового, переходити до рівня майстерності, до власне творчого, новаторського рівня.
Восьма група об'єднує уміння визначати характеристики знань учнів на початку та в кінці навчального року ; визначати стан діяльності, умінь та навичок, видів самоконтролю та самооцінки в учбовій діяльності на початку та в кінці навчального року; виявляти окремі показники навальності (активність, орієнтування, кількість дозованої допомоги, необхідної учневі для просування), визначати причини відставання та здійснювати індивідуальний та диференційований підхід; поетапно відпрацьовувати всі компоненти навченості і навальності; стимулювати готовність до самонавчання та безперервної освіти.
Дев'ята група умінь співвідноситься з оцінкою вчителем стану вихованості школярів: за поведінкою учнів визначати погодженість моральних норм та переконань школярів; бачити особистість учня в цілому у взаємозв'язку з тим, що він говорить, думає та діє; створювати умови для стимуляції слаборозвинених рис особистості окремих учнів (наприклад, стимулювати активність окремого учня, сприяти зниженню тривожності другого, підтримати прагнення до лідерства третього).
Дані педагогічні уміння, за А.К. Марковою, співвідносяться з виділеними нею п'ятьма сторонами праці вчителя: його діяльністю, спілкуванням, особистістю, навченістю та вихованістю школярів. Так, перші три групи умінь визначаються як психолого-педагогічні і центральним у них є уміння вчителя працювати в різних педагогічних ситуаціях. Четверта та п'ята групи включають комунікативні уміння, головними з яких є «уміння створювати атмосферу психологічної безпеки для іншої людини і в той же час створювати умови для самореалізації його особистості». Шоста і сьома групи умінь обумовлені діями, спрямованими на самореалізацію, самовираження та розвиток особистості самого вчителя. Восьма і дев'ята групи характеризують уміння оцінювати, прогнозувати, стимулювати особистісний розвиток учнів, діагностувати рівень їх навальності. Педагогічні уміння, за А. Марковою, відповідають різним позиціям вчителя, де «професійні педагогічні позиції— це сталі системи відношень вчителя (до учня, себе, колег), які визначають його поведінку.
Все темы данного раздела:
Предмет вікової психології
У ХVII ст. здійснився вихід психології з філософії. В результаті диференціації з психології утворився рід психологічних наук: генетична психологія, яка в свою чергу диференціювалася на порівняльну
Предмет педагогічної психології
Педагогічна психологія також є галуззю психології. ПП вивчає психологічні проблеми навчання і виховання.
Педагогічна психологія –це наука, яка вивчає закономірності
З історії вікової і педагогічної психології
У Русі-Україні великого значення надавали розвитку дитини і, зокрема, її моральному вихованню. Свідченням цьому служать чимало джерел, серед яких «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям» (1117).
Класифікація методів.
У психології виділяється 4 групи методів.
До першої групи методів, які називаються організаційними, відносяться: порівняльний, лонгітюдний і компле
До першої групи методів, які називаються організаційними, відносяться: порівняльний, лонгітюдний і комплексний.
Порівняльний метод у наш час широко застосовується в загальній психології (співставлення різних груп піддослідних), в соціальній психології (співставлення різних типів м
Cхема щоденника спостереження.
Прізвище та ім'я учня
Ситуація, в якій відбулося
спостереження
Опис фактів поведінки учня
Аналіз фактів поведінки учня
Психолого
Загальне поняття про психічний розвиток
Проблема психічного розвитку дитини є центральною у віковій і педагогічній психології, неоднозначно розв'язувалась протягом всього періоду становлення цих галузей психології та має вирішальний впли
Розвиток, перш за все, характеризується якісними змінами, появою новоутворень, нових механізмів, процесів, структур.
Розвиток– це складний інволюційно-еволюційний поступальний рух, в ході якого відбуваються прогресивні і регресивні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в сам
Біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини
Зміни в уявленнях про психічний розвиток дитини завжди були пов'язані з розробкою нових методів дослідження.
На виникнення перших концепцій дитячого розвитку вплинула теорія Ч. Дарв
А) динамічна концепція сексуального розвитку З. Фройда
Відповідно до цієї теорії всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення і переміщення по різних ерогенних зонах лібідозної чи сексуальної енергії. Психоаналітичні стадії психічно
Б) епігенетична теорія розвитку особистості Е. Еріксона
Е. Еріксон, виходячи з структури особистості згідно З. Фройду, розробив психоісторичну теорію розвитку особистості з врахуванням конкретного культурного середовища. На його думку, кожній стадії ві
Стадії життєвого шляху особистості за Е. Еріксоном
Вік немовляти (оральна стадія)
Довір'я — недовір'я
Ранній вік (анальна стадія)
Автономія — сумніви, сором
Ві
Теорія соціального научіння
Концепція соціального научіння (Н. Міллер, Дж. Доллард) показує, як дитина пристосовується в сучасному світі, як вона засвоює норми суспільства, тобто як відбувається її соціалізація.
Концепція діалектичного характеру розвитку Г.С. Костюка.
У радянській психології розроблялась діалектико-матеріалістична концепція розвитку психіки. Діалектичний принцип визначає:
1)Значення чи місце розвитку і його вивче
Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського
Вік, за Л.С. Виготським, – це якісно особливий етап психологічного розвитку, який характеризується сукупністю змін, які й визначають своєрідність структури особистості на даному етапі розвитку. Л.
Періодизація вікового розвитку Д. Б. Ельконіна
У рамках діяльносної теорії було виконано багато досліджень зовнішньої та внутрішньої діяльності, умов їх взаємопереходу, закономірностей процесу інтериоризації та екстериоризації, що призвело, вре
Психічний розвиток і навчання
Основні підходи до проблеми співвідношення навчання і розвитку.
Для сучасної школи питання про співвідношення навчання і розвитку має першочергове значення, зумовлене трьома чинник
Б) розвиток психологічних механізмів застосування способів і знань
Одні й ті ж способи, визначаючи загальний тип діяльності, можуть застосовуватись дітьми з різною мірою успішності. Останнє залежить від особливостей психологічних механізмів, які лежать в основі зд
В) розвиток загальних властивостей особистості
В процесі розвитку відбувається не лише зміна, ускладнення знань і способів дій. Психічний розвиток дитини включає і зміну її особистості в цілому, тобто розвиток загальних властивостей особ
Психологія немовлячого періоду.
Анатомо-фізіологічні показники розвитку новонародженого (від народження до 1 місяця).Дитина, з’явившись на світ, сповіщає про це оточуючих своїм криком. Це перший критичний період
Ранній вік (2-3 рік життя).
Немовлячий період озброїв дитину вміннями: бачити, слухати, управляти рухами. Наступні два роки принесуть дитині нові значні досягнення. Основними досягненнями раннього дитинства,
Дошкільний вік.
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв'язку з розвитком цього ряду потреб дитини.Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої
Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра–самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих.
Учені розглядають гру як провідну діяльність дошкільника і визначають соціальну обумовленість її розвитку (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін). Гра – соціальна за своїм походженням і змістом, вона є іс
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання.
Психологічна готовність до шкільного навчання -це складне утворення, до структури якого входить особистісна, інтелектуальна i соціально-психологічна готовність. Психологічна готовн
Aгальні психологічні особливості молодших школярів.
Дитина в цьому вiцi спрямована на інтелектуальні заняття, спорт тощо. З’являється у структypi молодших школярів его (Я) i суперего (над-Я). Е. Epiксон називав цей вік латентним «шкільним віком». В
Умiння вчитись виробляється в практицi навчальної дiяльностi учнiв, умiло керованої вчителем.
Активнiсть i самостiйнiсть у навчаннi пов’язані мiж собою, але не тотожнi. Молодший школяр може активно повторювати певнi дiї визначеним йому способом (списування тексту, заучуванн
Розвиток пiзнавальних процесiв у молодших школярiв.
Розвиток вiдчуттiв i сприймань. У процесi навчання здiйснюється розвиток в учнiв пiзнавальних процесiв, який характеризується кiлькiсними та якiсними їх змiнами. Вони виявляються з
Формування особистостi молодшого школяра
Розумовi особливостi. У процесi керованої учбової дiяльностi вiдбувається розумовой розвиток молодших школярiв, виникають змiни в структурному складi розуму школярiв, у спiввiдноше
Загальна характеристика підліткового віку.
Підлітковий вік – один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він б
Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці.
Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від когнітивного (розумового) розвитку в цей період життя. Перші кроки якісних перебудов характеризуються тим, що мислення стає менш предм
Криза особистості підлітка.
Окремо слід зупинитися на підлітковій кризі, яку пов’язують з духовним зростанням особистості підлітка і зміною його соціального статусу. В психологічній літературі існують різні точки зору щодо ха
Соціальна ситуація розвитку старшокласників
Новий віковий період – рання юність (15—17 років) –вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю. У цей час стар
Розумовий розвиток у старшому шкільному віці
У ранньому юнацькому віці відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою становлення особистості. Значно складніших рівнів свого розвитку в ранній юності сягає пр
Особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці
Розвиток особистості у період дорослішання йде швидше і поступово, ніж стрибками, підкреслює Ж Ремштідт, зберігаючи свої відносно постійні важливі особливості та ознаки
Проблема сенсу життя в ранньому юнацькому віці
Кожна молода людина раніше чи пізніше вирішує проблему власної оцінки свого існування. У період старшого шкільного віку відбувається рефлексія власного життєвого шляху, з'являється потреба
Тема лекції 8. Вік дорослості. Особливості розвитку зрілої особистості. Психологія пізнього віку
Вік дорослості. Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періодами – дошкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнацьким – охоплює значно більший відрізок часу життя люди
Анатомо-фізіологічні особливості періоду дорослості
У період ранньої дорослості – від 20 до 40 років спостерігається фізичний розквіт людини, найбільший пік її активності, сили і витривалості. У більшості чоловіків і жінок функціонування орг
Розвиток психічних процесів у період дорослості
Структура психофізіологічного розвитку дорослих має періоди підйомів, стабілізації і спадів. Стаціонарні стани зустрічаються нечасто. Розвиток психофізіологічних функцій має супере
Обсяг, переключення та вибірковість уваги поступово зростає від 18 до 33 років, а після 34 років починає поступово падати.
У 26-29 років увага за своїм розвитком випереджає пам'ять і мислення. Це свідчить про рухливість і гнучкість взаємозв'язків між пам'яттю і увагою. У 30-33 роки знову наста
Психосоціальний розвиток дорослих
На думку 3. Фройда щастя людини у дорослому житті визначається її здатністю кохати і працювати. Психосоціальний розвиток дорослої людини можна розглядати в трьох аспектах; Я – як індивідуум, Я – як
Кризи віку дорослості
Життя дорослої людини неминуче без криз. На думку Т.М. Титаренко розрізняють нормальну, тобто вікову кризу, яка пов'язана із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до ново
Загальне поняття про психологію виховання. Предмет і завдання психології виховання
Виховання складає важливу функцію суспільства. Економічне й національно-духовне відродження України неможливе через переосмислення його складових — виховання нової людини як особистості. Виховання
Виховання як формування цілісної особистості
Особистість формується на основі засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки. Моральна свідомість це відображення в свідомості людини принципів І норм поведінки, що регулюють взаємини
Поняття про моральність
Поняття про моральність. Мораль – як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного розвитку набула різного характер. Поняття «мораль» – прийшло із Франції (тоrаіе
Критерії оцінки вихованості учнів
Критеріївихованості
Показники
Любов до Батьківщини
Знання історії, повага до історичного минулого, традицій народу, турботи про інте
Шкала оцінювання рівня вихованості особистості
Тип
Показники
Високий рівень
Лідерський
Стійка система цінностей, яка склалася. Сильно розвинута
Вікові аспекти виховання
Виховання дітей, підлітків, юнацтва, спрямоване на формування у них самостійності і відповідальності, принциповості і почуття гідності, творчої активності і критичного мислення. Удосконалення систе
Поняття про учіння.
Учіння доцільно розглядати як активну цілеспрямовану діяльність школярів, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності.
Сторія психології учіння
Вивчення учіння має довгу історію. Однією з перших концепцій учіння є концепція Я.А. Коменського. Я.А. Коменський розумів учіння як набуття знань з різних дисциплін, уміння розв'яз
Види учіння та структура учбової діяльності учнів
Більшість авторів визначають учіння як здобуття конкретного досвіду, зокрема, знань, умінь та навичок, видів поведінки та діяльності. І.І. Ільясов на відміну від інших вчених розводить поняття учін
Особливості оволодіння учнями учбовою діяльністю
Процес розвитку учбової діяльності означає формування під впливом вчителя основних структурних компонентів цієї діяльності. Учбову діяльність учні освоюють у сумісній діяльності з вчителем, учень п
Неуспішність, її причини та запобігання
Неуспішність — це гостра проблема сучасної школи, яка викликається багатьма причинами. Серед них розрізняють: соціальні, біологічні та педагогічні. Соціальні причини полягають у тому, що у перебудо
Поняття про навчання та його психологічні механізми
Сучасна педагогічна психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання
Психологічний погляд на дидактичні принципи
В управлінні учбовою діяльністю дотримуються дидактичних принципів, які були вироблені давно. Розглянемо проблематичність окремих з них. Так, принцип наступності виражає той факт, що при переході у
Класифікація навчання
Класифікують навчання за предметом. Навчання предметне — це навчання мові, математиці, праці та ін. Ця особливість свідчить про те, що кожен вчитель повинен добре знати свій предмет, методику його
Загальна характеристика педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та
Загальна характеристика педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та
Структура педагогічних здібностей
Найбільш повно на сучасному етапі концепція педагогічних здібностей розкрита та розвинена Н.В. Кузьміною.
По-перше, всі педагогічні здібності співвіднесені з основними аспектами (сторонами
Стилі педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність вчителя, як і будь-яка інша діяльність, характеризується певним стилем. В широкому розумінні стиль діяльності — це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різни
Поняття про технічні засоби навчання (ТЗН).
Об’єктивною закономірністю сучасного етапу розвитку суспільства є зростання ролі технічних засобів навчання та виховання підростаючого покоління.
З цією метою широко використовуються різно
Особливості організації навчального процесу з використанням ТЗН.
Ефективність використання ТЗН значною мірою зумовлюється врахуванням вчителем закладених у них дидактичних особливостей. До останніх відноситься висока інформаційна насиченість цих засобів, можливі
Вплив ТЗН на психічний розвиток учнів.
Педагогічна ефективність використання ТЗІН навчально-виховному процесі особливо позначається на психічному розвитку, рівні інтелектуальної активності школярів.
Систематичне і педагогічно д
Програмоване навчання.
Під програмованим навчанням розуміють систему теоретичних положень, організаційних форм і засоби навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльніст
Новости и инфо для студентов