Стилі педагогічної діяльності - раздел Психология, Лекція 1. Предмет вікової і педагогічної психології Педагогічна Діяльність Вчителя, Як І Будь-Яка Інша Діяльність, Характеризуєт...
Педагогічна діяльність вчителя, як і будь-яка інша діяльність, характеризується певним стилем. В широкому розумінні стиль діяльності — це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різних умовах її здійснення. Вона обумовлюється специфікою самої діяльності, індивідуально-психологічними особливостями її суб'єкта.
За В.С. Мерліном стиль діяльності — це «індивідуальне своєрідне поєднання прийомів та способів, які забезпечують найкраще виконання діяльності». Стиль діяльності пов'язаний з стилем саморегуляції: вони розглядаються як взаємопов'язані сторони цілісного індивідуального стилю активності і діяльності людини. Взагалі поняття «стиль» трактується у широкому контексті, як стиль поведінки, стиль діяльності, стиль керівництва (лідерства), стиль спілкування, когнітивний стиль і т.д..
За К. Левіним стилі поведінки відносяться до типу прийняття рішення керівником та визначені три стилі керівництва: авторитарний, демократичний та потурання. В подальших дослідженнях були введені такі визначення, як директивний, колегіальний та дозволяючий. Ці визначення найчастіше використовуються відносно діяльності (поведінки) взаємодії та спілкування. В аналізі стилів виділяють дві сторони: змістовну та технічну, тобто формальну {прийоми, способи).
За Г.М. Андреєвою, авторитарний стиль з формального боку характеризується діловими, скороченими вказівками, заборони без послаблень, з погрозами, чітке мовлення, непривітний тон, похвала та осудження суб'єктивні, емоції не враховуються, показ прикладів — не система, позиція лідера — поза групою. Змістовний бік характеризується тим, що справи в групі плануються заздалегідь (у всьому обсязі), визначається лише безпосередня мета, подальша — невідома, голос керівника — вирішальний.
Демократичний стиль з формального боку характеризується тим, що інструкції надходять у формі пропозицій, товариський тон мовлення, похвала та осудження — з порадами, розпорядження та заборона з дискусіями, позиція лідера — в середині групи. Змістовний бік визначається тим, що заходи плануються в групі, за реалізацію пропозицій відповідають всі, всі розділи роботи не тільки пропонуються, а й обговорюються.
Стиль потурання з формального боку —тон конвенціональний, відсутність похвали та осудження, ніякого співробітництва, позиція лідера — непомітна з боку групи. Змістовний бік характеризується тим, що справи в групі ідуть самі по собі, лідер не дає вказівок, розділироботи складаються з окремих інтересів чи походять від нового лідера.
Стилі педагогічної діяльності, в першу чергу, поділяються на три загальних, які визначені вище: авторитарний, демократичний та потурання, але одночасно мають власне «педагогічний зміст».
Так, А.К. Маркова визначає їх таким чином.
Авторитарний стиль. Учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто вирішує, приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, використовує свої права без врахування ситуації та думок учнів, не пояснює свої дії учням. Внаслідок чого учні втрачають активність чи здійснюють її тільки під керівництвом вчителя, характеризуються низькою самооцінкою та агресивністю. При авторитарному стилі сили учнів спрямовані на психологічний самозахист, а не на засвоєння знань та особистісний розвиток. Головними методами впливу такого вчителя є наказ та повчання. Для вчителя характерна низька задоволеність професією та професійна нестійкість. Вчителі з цим стилем керівництва головну увагу звертають на методичну культуру, в педагогічному колективі займають позицію лідера.
Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер по спілкуванню, колега у спільному пошуку знань. Вчитель приймає рішення разом з учнями, враховує їх думку, підтримує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але і особистісні якості учнів. Методами впливу є спонукання до дій, порада, прохання. У вчителів з демократичним стилем керівництва школярі частіше відчувають стан спокійного задоволення, високої самооцінки. Вчителі цього стилю більше уваги звертають на свої психологічні уміння, для них характерна велика професійна стійкість, задоволення своєю професією.
Ліберальний стиль.Вчитель відходить від прийняття рішення, передає ініціативу учням, колегам. Організацію та контроль діяльності учнів здійснює без системи, проявляє нерішучість, коливання, В класі нестійкий мікроклімат, замасковані конфлікти.
По відношенню до партнера взаємодії можна визначити характер стилю: від підкорення до партнерства та відсутності спрямованого впливу. При цьому можна побачити, що домінує монологічна чи діалогічна форма спілкування.
Так, за характером включеності в діяльність педагога спілкування, В.А. Кан-Калік диференціював стилі:
— стиль захопленості педагога спільно з учнями творчою діяльністю і € вираженням відношення вчителя до своєї справи, до своєї професії;
— стиль дружнього відношення, яке служить загальним фоном та передумовою успішності взаємодії вчителя з класом (ні в якому разі не переходячи до фамільярного). Товариськість повинна бути педагогічно доцільною, не протирічити загальній системі взаємодії педагога з дітьми.
— стиль спілкування — дистанція, яка є вираженням авторитарного стилю, який позитивно впливає на зовнішні показники дисципліни, організованість учнів, але може призвести до особистісних змін — конформізму, фрустрації, неадекватності самооцінки, зниження рівня домагань.
— стиль спілкування — залякування та загравання, що є свідченням професійної недосконалості педагога.
А.К. Марковою та А.Я. Ніконовою виділені 4 типи індивідуальних стилів, які характеризують сучасного вчителя.
Емоційно-імпровізаційннй стиль (ЕІС).Вчителя з ЕІС вирізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, але в процесі пояснення у нього відсутній зворотній зв'язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великої кількості учнів, в основному сильних, які його цікавлять, опитує їх у швидкому темпі, задає неформальні питання, але мало дає їм говорити, не чекаючи, поки вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу, для викладання на уроці він відбирає найбільш цікавий матеріал; не такий цікавий, але важливий, залишає на самостійне вивчення учнями. В діяльності вчителя з ЕІС недостатньо представлені закріплення та повторення учбового матеріалу, контроль знань учнями. Вчителів з ЕІС відрізняє висока оперативність, використання великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлювання учнів. Для вчителя з ЕІС характерне невміння проаналізувати особливості та результативність своєї діяльності на уроці.
Емоційно-методичний стиль (ЕМС).Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлективністю. Орієнтуючись як на процес, так і на результати навчання, вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно слідкує за рівнем знань всіх учнів (як сильних, так і слабких), в його діяльності постійно представлені закріплення і повторення учбового матеріалу, контроль знань учнів. Такого вчителя вирізняє висока оперативність, він часто змінює види робіт на уроці, практикує колективні обговорення. Використовуючи багатий арсенал методичних прийомів при обробці навчального матеріалу, прагне активізувати дітей не зовнішньою розважальністю, а справді зацікавити особливостями самого предмету.
Розмірковуюче-імпровізаційний стиль (РІС).Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, В порівнянні з вчителями емоційних стилів, вчитель з РІС проявляє меншу винахідливість у підборі і варіюванні методів навчання, не завжди може забезпечити високий темп роботи, менше практикує колективні обговорення, скорочує час спонтанних висловлювань під час уроку, ніж вчителі з емоційним стилем. Учитель з РІС менше говорить сам, особливо під час опитування, та прагне впливати на учнів непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень і т.д.), дає можливість учням детально оформити відповідь.
Розмірковуючо-метоличний стиль (РМС).Орієнтуючись переважно на результати навчання і адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель з РМС проявляє консерватизм у використанні засобів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичність закріплення, повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів) поєднується зневеликим, стандартним набором методів навчання, перевагою репродуктивної діяльності учнів, рідким проведенням колективних обговорень. Під час опитування вчитель з РМС звертається до невеликої кількості учнів, дає кожному багато часу на відповідь, особливу увагу приділяє слабким учням. Для вчителя з РМС характерна в цілому рефлективність.
Стиль педагогічної діяльності, як інтегративна характеристика, відображуючи стиль керівництва, стиль спілкування, стиль поведінки та когнітивний стиль вчителя найбільш повно висвітлюється у типах стилю праці вчителя за А.Я.Ніконовою та А.К. Марковою.
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Стилі педагогічної діяльності
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Предмет вікової психології
У ХVII ст. здійснився вихід психології з філософії. В результаті диференціації з психології утворився рід психологічних наук: генетична психологія, яка в свою чергу диференціювалася на порівняльну
Предмет педагогічної психології
Педагогічна психологія також є галуззю психології. ПП вивчає психологічні проблеми навчання і виховання.
Педагогічна психологія –це наука, яка вивчає закономірності
З історії вікової і педагогічної психології
У Русі-Україні великого значення надавали розвитку дитини і, зокрема, її моральному вихованню. Свідченням цьому служать чимало джерел, серед яких «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям» (1117).
Класифікація методів.
У психології виділяється 4 групи методів.
До першої групи методів, які називаються організаційними, відносяться: порівняльний, лонгітюдний і компле
Cхема щоденника спостереження.
Прізвище та ім'я учня
Ситуація, в якій відбулося
спостереження
Опис фактів поведінки учня
Аналіз фактів поведінки учня
Психолого
Загальне поняття про психічний розвиток
Проблема психічного розвитку дитини є центральною у віковій і педагогічній психології, неоднозначно розв'язувалась протягом всього періоду становлення цих галузей психології та має вирішальний впли
Біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини
Зміни в уявленнях про психічний розвиток дитини завжди були пов'язані з розробкою нових методів дослідження.
На виникнення перших концепцій дитячого розвитку вплинула теорія Ч. Дарв
А) динамічна концепція сексуального розвитку З. Фройда
Відповідно до цієї теорії всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення і переміщення по різних ерогенних зонах лібідозної чи сексуальної енергії. Психоаналітичні стадії психічно
Б) епігенетична теорія розвитку особистості Е. Еріксона
Е. Еріксон, виходячи з структури особистості згідно З. Фройду, розробив психоісторичну теорію розвитку особистості з врахуванням конкретного культурного середовища. На його думку, кожній стадії ві
Теорія соціального научіння
Концепція соціального научіння (Н. Міллер, Дж. Доллард) показує, як дитина пристосовується в сучасному світі, як вона засвоює норми суспільства, тобто як відбувається її соціалізація.
Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського
Вік, за Л.С. Виготським, – це якісно особливий етап психологічного розвитку, який характеризується сукупністю змін, які й визначають своєрідність структури особистості на даному етапі розвитку. Л.
Періодизація вікового розвитку Д. Б. Ельконіна
У рамках діяльносної теорії було виконано багато досліджень зовнішньої та внутрішньої діяльності, умов їх взаємопереходу, закономірностей процесу інтериоризації та екстериоризації, що призвело, вре
Психічний розвиток і навчання
Основні підходи до проблеми співвідношення навчання і розвитку.
Для сучасної школи питання про співвідношення навчання і розвитку має першочергове значення, зумовлене трьома чинник
Б) розвиток психологічних механізмів застосування способів і знань
Одні й ті ж способи, визначаючи загальний тип діяльності, можуть застосовуватись дітьми з різною мірою успішності. Останнє залежить від особливостей психологічних механізмів, які лежать в основі зд
В) розвиток загальних властивостей особистості
В процесі розвитку відбувається не лише зміна, ускладнення знань і способів дій. Психічний розвиток дитини включає і зміну її особистості в цілому, тобто розвиток загальних властивостей особ
Психологія немовлячого періоду.
Анатомо-фізіологічні показники розвитку новонародженого (від народження до 1 місяця).Дитина, з’явившись на світ, сповіщає про це оточуючих своїм криком. Це перший критичний період
Ранній вік (2-3 рік життя).
Немовлячий період озброїв дитину вміннями: бачити, слухати, управляти рухами. Наступні два роки принесуть дитині нові значні досягнення. Основними досягненнями раннього дитинства,
Дошкільний вік.
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв'язку з розвитком цього ряду потреб дитини.Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання.
Психологічна готовність до шкільного навчання -це складне утворення, до структури якого входить особистісна, інтелектуальна i соціально-психологічна готовність. Психологічна готовн
Aгальні психологічні особливості молодших школярів.
Дитина в цьому вiцi спрямована на інтелектуальні заняття, спорт тощо. З’являється у структypi молодших школярів его (Я) i суперего (над-Я). Е. Epiксон називав цей вік латентним «шкільним віком». В
Розвиток пiзнавальних процесiв у молодших школярiв.
Розвиток вiдчуттiв i сприймань. У процесi навчання здiйснюється розвиток в учнiв пiзнавальних процесiв, який характеризується кiлькiсними та якiсними їх змiнами. Вони виявляються з
Формування особистостi молодшого школяра
Розумовi особливостi. У процесi керованої учбової дiяльностi вiдбувається розумовой розвиток молодших школярiв, виникають змiни в структурному складi розуму школярiв, у спiввiдноше
Загальна характеристика підліткового віку.
Підлітковий вік – один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він б
Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці.
Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від когнітивного (розумового) розвитку в цей період життя. Перші кроки якісних перебудов характеризуються тим, що мислення стає менш предм
Криза особистості підлітка.
Окремо слід зупинитися на підлітковій кризі, яку пов’язують з духовним зростанням особистості підлітка і зміною його соціального статусу. В психологічній літературі існують різні точки зору щодо ха
Соціальна ситуація розвитку старшокласників
Новий віковий період – рання юність (15—17 років) –вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю. У цей час стар
Розумовий розвиток у старшому шкільному віці
У ранньому юнацькому віці відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою становлення особистості. Значно складніших рівнів свого розвитку в ранній юності сягає пр
Проблема сенсу життя в ранньому юнацькому віці
Кожна молода людина раніше чи пізніше вирішує проблему власної оцінки свого існування. У період старшого шкільного віку відбувається рефлексія власного життєвого шляху, з'являється потреба
Анатомо-фізіологічні особливості періоду дорослості
У період ранньої дорослості – від 20 до 40 років спостерігається фізичний розквіт людини, найбільший пік її активності, сили і витривалості. У більшості чоловіків і жінок функціонування орг
Розвиток психічних процесів у період дорослості
Структура психофізіологічного розвитку дорослих має періоди підйомів, стабілізації і спадів. Стаціонарні стани зустрічаються нечасто. Розвиток психофізіологічних функцій має супере
Психосоціальний розвиток дорослих
На думку 3. Фройда щастя людини у дорослому житті визначається її здатністю кохати і працювати. Психосоціальний розвиток дорослої людини можна розглядати в трьох аспектах; Я – як індивідуум, Я – як
Кризи віку дорослості
Життя дорослої людини неминуче без криз. На думку Т.М. Титаренко розрізняють нормальну, тобто вікову кризу, яка пов'язана із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до ново
Виховання як формування цілісної особистості
Особистість формується на основі засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки. Моральна свідомість це відображення в свідомості людини принципів І норм поведінки, що регулюють взаємини
Поняття про моральність
Поняття про моральність. Мораль – як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного розвитку набула різного характер. Поняття «мораль» – прийшло із Франції (тоrаіе
Критерії оцінки вихованості учнів
Критеріївихованості
Показники
Любов до Батьківщини
Знання історії, повага до історичного минулого, традицій народу, турботи про інте
Вікові аспекти виховання
Виховання дітей, підлітків, юнацтва, спрямоване на формування у них самостійності і відповідальності, принциповості і почуття гідності, творчої активності і критичного мислення. Удосконалення систе
Поняття про учіння.
Учіння доцільно розглядати як активну цілеспрямовану діяльність школярів, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності.
Сторія психології учіння
Вивчення учіння має довгу історію. Однією з перших концепцій учіння є концепція Я.А. Коменського. Я.А. Коменський розумів учіння як набуття знань з різних дисциплін, уміння розв'яз
Види учіння та структура учбової діяльності учнів
Більшість авторів визначають учіння як здобуття конкретного досвіду, зокрема, знань, умінь та навичок, видів поведінки та діяльності. І.І. Ільясов на відміну від інших вчених розводить поняття учін
Особливості оволодіння учнями учбовою діяльністю
Процес розвитку учбової діяльності означає формування під впливом вчителя основних структурних компонентів цієї діяльності. Учбову діяльність учні освоюють у сумісній діяльності з вчителем, учень п
Неуспішність, її причини та запобігання
Неуспішність — це гостра проблема сучасної школи, яка викликається багатьма причинами. Серед них розрізняють: соціальні, біологічні та педагогічні. Соціальні причини полягають у тому, що у перебудо
Поняття про навчання та його психологічні механізми
Сучасна педагогічна психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання
Психологічний погляд на дидактичні принципи
В управлінні учбовою діяльністю дотримуються дидактичних принципів, які були вироблені давно. Розглянемо проблематичність окремих з них. Так, принцип наступності виражає той факт, що при переході у
Класифікація навчання
Класифікують навчання за предметом. Навчання предметне — це навчання мові, математиці, праці та ін. Ця особливість свідчить про те, що кожен вчитель повинен добре знати свій предмет, методику його
Загальна характеристика педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та
Загальна характеристика педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та
Структура педагогічних здібностей
Найбільш повно на сучасному етапі концепція педагогічних здібностей розкрита та розвинена Н.В. Кузьміною.
По-перше, всі педагогічні здібності співвіднесені з основними аспектами (сторонами
Характеристика основних функцій та педагогічних умінь
Педагогічна діяльність реалізується в певних педагогічних ситуаціях за допомогою різноманітних дій, а саме: перцептивних, мнемічних, комунікативних, предметно-перетворюючих, дослідницьких, контроль
Поняття про технічні засоби навчання (ТЗН).
Об’єктивною закономірністю сучасного етапу розвитку суспільства є зростання ролі технічних засобів навчання та виховання підростаючого покоління.
З цією метою широко використовуються різно
Особливості організації навчального процесу з використанням ТЗН.
Ефективність використання ТЗН значною мірою зумовлюється врахуванням вчителем закладених у них дидактичних особливостей. До останніх відноситься висока інформаційна насиченість цих засобів, можливі
Вплив ТЗН на психічний розвиток учнів.
Педагогічна ефективність використання ТЗІН навчально-виховному процесі особливо позначається на психічному розвитку, рівні інтелектуальної активності школярів.
Систематичне і педагогічно д
Програмоване навчання.
Під програмованим навчанням розуміють систему теоретичних положень, організаційних форм і засоби навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльніст
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов