Акварель, сепія, гуаш.

Акварель (від франц. і лат вода) – водяні фарби, якими зазвичай працюють на папері м'яким пензлем, розчиняючи фарби водою. Акварель відрізняється найтоншими кольоровими переходами, прозорістю тону. Іноді вона застосовується з білилом, створюючи щільну живописну поверхню.

Шевченко Т. Острів Чекан-Арал. 1849. Акварель.

Сепія – прозора коричнева фарба акварельного типу. Володіючи різноманітністю кольорових відтінків.

Ежен Делакруа. Тигр, що крадеться. Б.1831. Перо, акварель, пастель на папері. Епоха: романтизм. Франція.

Шевченко Т. Хлопчик. 1860. Олівець, сепія. Врубель М.О. Троянда. 1904. Акварель, графітний олівець.

Гуаш (від франц. та італ. – водяна фарба) – відрізняється від акварелі домішками білила в самій фарбі. Вона створює щільну, непрозору фарбову поверхню.

Гуаш(франц. gouache, від італ. guazzo – водяна фарба), фарби, що складаються з тонко розтертих пігментів з водно-клейовим сполучником і домішкою білила, а також твори мистецтва, виконані цими фарбами. Виникла як різновид акварелі, коли для досягнення щільності фарбового шару до водяних фарб почали примішувати білила. Гуашшироко використовувалась для виконання книжкових мініатюр вже в середньовічному мистецтві, а починаючи з епохи Відродження – також для ескізів, картонів, підфарбовування рисунків, пізніше – для портретних мініатюр. Початок виробництва спеціальних гуашевих фарб в середині 19 ст. сприяв остаточному відокремленню гуашівід акварелі, використанню її особливостей (щільність і матовість тонів) для досягнення спеціальних декоративних ефектів.

4. Туш.

Туш (від нім. туш) – матеріал для малювання пензлем або пером, що утворений з спеціально виготовленої сажі або речовин, що склеюють. Туш буває сухою (у вигляді плиток) і рядка. Кращий сорт – китайська туш. Працюючи пензлем, художник розводить туш водою, створюючи градації тону від інтенсивно чорного або бурого до сріблясто-сірого. За допомогою туші художник може працювати пером, виготовленим з металу, тростини або пташиного пір'я.