рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры
- Раздел История
- /
- Основні риси грошового обігу в Україні у XIV – першій половині XVII ст.
Реферат Курсовая Конспект
Основні риси грошового обігу в Україні у XIV – першій половині XVII ст.
Основні риси грошового обігу в Україні у XIV – першій половині XVII ст. - раздел История, ІСТОРІЯ ГРОШЕЙ ТА ФІНАНСІВ Під Ударами Полчищ Хана Батия В Середині Xiii Ст. Пала Київсь...
Під ударами полчищ хана Батия в середині XIII ст. пала Київська Русь. Землі України були поділені між загарбниками і великими сусідніми державами. Литва захопила Київщину, Подолію, інші центральні та північні українські землі, а також велику частину Волині. Польща запанувала над Галицькою землею і частиною Західної Волині. До Молдавського князівства відійшла Буковина. Під пануванням Угорщини залишилося Закарпаття, захоплене нею ще у XI ст. Відповідно основна частина сучасної України в питаннях грошового обігу ділилася на три сфери впливу - монголо-татарську, литовську і польську. На південних землях України, які увійшли до складу Золотої Орди, в обігу знаходилися джучидські срібні дирхеми і мідні пули, що надходили з районів Волги, або чеканилися на монетних дворах Криму.
Рис. 6.1. Джучидський срібній дирхем
У північних і центральних районах України, які увійшли до складу Литовського князівства, для платежів використовувалася литовська монета.
Рис. 6.2. Литовська монета
А в тогочасній Західній Україні, що потрапила під вплив Польського королівства, оберталася польська монета. Власне карбування монет у цей період здійснювало місто Львів, а також Київ у роки правління князя Володимира Ольгердовича.
Рис. 6.3. Польська монета
Складнощі, що виникали в монетній лічбі, пов’язані з використанням на українських землях двох систем числення. По-перше, для пiдрахунку грошей застосовувалася величина, яку називали гривною (лат. marca). У XIV ст. її вага становила близько 200 г, вона складала 48 празьких грошiв або 96 напiвгрошiв (1 грiш дорiвнював 12 денарiям). Паралельно використовувалася й iнша величина - копа (лат. sexagena), що об'єднувала 60 грошiв. Копа не мала дрібних фракцій, а гривна ділилася на 4 фертони (вярдунки) та 24 скойцi.
Отже, грошові розрахунки проводилися в копах, гривнах, фертонах i в реальних монетах: грошах, напiвгрошах та iн.
Польські монети поступово вилучили з обiгу галицькi, карбування яких припинилося. Поряд з грошима i напiвгрошима, якi були порiвняно великими платiжними засобами, використовувалися дрiбнi монети - третякu (тepнapiї), якi дорівнювали трьом денарiям. У львівських книгах денарії часом називали, на німецький копил, галерами.
Наприкiнцi XIV - на початку XV ст. на українських землях з'явилися золотi монети. На Подiллi поширеними були iталiйськi флорини, на Галичинi - дукати угорського карбування. Останні були мiжнародними грiшми: обслуговували велику торгiвлю, контрибуцiї, а також використовувалися в поїздках за кордон та операцiях iз нерухомicтю.
Тож коли поряд iз гривнею та копою з'явилася ще одна рахункова одиниця - польський злотий (у срібній монеті), виникла потреба впровадження нової назви для золотих угорських монет. Десь із 1480 р. їх почали називати червоними злотими.
На українських землях, що перебували під владою Великого князівства Литовського, наприкінці XV ст. також з'явилася нова лічильна одиниця - рубль, який дорівнював 100 чеським грошам.
Грошовий обіг початку ХVI ст. характеризувався зменшенням значення дрібних монет i погіршенням їхньої якості. Вони обслуговували лише місцевий ринок. Зростання торгівлі у Польщі й Литві спричинило необхідність уведення в обіг сильнішої валюти стабільної вартості. 15 жовтня 1526 р. в Польщі почалася грошова реформа, основним завданням якої були стабiлiзацiя власної монетної системи та об’єднання її з литовською.
На український ринок надходили талери не лише литовського чи польського виробництва, а й iз сусідніх держав: Саксонії, Австрії, Бранденбурга, Голландії, Гессена.
Найбiльш динамiчним перiодом у карбуваннi монет Речi Посполитої було правлiння Зигмунта ІІІ Вази, короля Польщi (1587-1632 рр.) та Швеції (1592-1599 рр.). В Європi панувала грошова криза, спричинена змiною вартості срiбла щодо золота i 30-лiтньою вiйною(1618-1648 рр.). У той час кращi монети вивозилися з Польщi за кордон, а для внутрiшнього обiгу добрих грошей не вистачало. Наприкiнцi XVI - на початку ХУ ст. cтрімко зросла вартість дуката (з 52 до 120 грошiв) i талера (з 32 до 60). В обiгу перебувала величезна кiлькiсть дрiбних монет польського та iноземного походження, що призводило до їx знецiнення.
За часiв Зигмунта ІІІ 1609 р. почалося карбування opтio (уртів, вуртів).
У 1614 р. було запроваджено ще один новий вид монети- niвторагрошовuк.
Аби запобiгти знецiненню дрiбної срiбної монети (opтів, шостакiв, троякiв, пiвторагрошовикiв, грошiв i шелягiв), сейм у 1620 р. перейняв вiд короля контроль над карбуванням i передав пiд вiдповiдальнicть мicцевої влади стабiлiзацiю цiни грошей. Ще перед тим було заборонено вивезення iз держави добрих грошей. Але цi заходи не дали очiкуваних наслiдкiв, i 1627 р. було закрито монетні двори, що карбували монети номiнальною вартiстю нижче талера.
Лише срiбну й золоту монету карбували i за правлiння наступного короля Речi Посполитої Владислава IV (1633- 1648 рр.). Але його монети, як i грубi монети його попередника, рiдко знаходять у скарбах на українських землях. Haтомість в обiг надiйшли ще однi іноземні срiбнi монети - голландські левендальдери, якi були легшими вiд талерiв i зробленими з гiршого срiбла.
Менше нiж через 100 років пiсля заснування князем Данилом Галицьким Львiв розвинувся у величезний на той час торговельний центр. Завдяки вигiдному географiчному положенню місто стало монополiстом у посередництвi мiж Сходом i країнами Схiдної та Центральної Європи. Бурхливий розвиток торгiвлi привiв до логiчного результату: у місті почалося карбування монет.
За часом ця подiя збiглася з завоюванням Галицької Pyci польським королем Казимиром Великим, який доти вже зробив свiй внесок в icторiю карбування монет. Ставши монархом, Казимир здiйснив грошову реформу, основною метою якої було введення для своєї держави єдиної монети. Передбачалося також, що тiльки король має право карбувати монети, якi повиннi мicтити зображення державного герба.
Першим реальним кроком у цьому напрямку стало карбування у 1338 р. Казимиром Великим срiбних монет, якi дiстали назву кракiвськuх грошiв.
За задумом короля, цi грошi мали витрутити з обiгу празькi та стати для польського народу єдиною валютою. З цiєю ж метою Казимир Великий запровадив карбування напiвгрошiв (квapтнuків), якi становили половину краківського гроша.
Захопивши Львiв, Казимир Великий надав місту врядування за магдебурзьким правом i дозволив карбувати власну монету.
Kpiм напiвгрошiв, Казимир Великий карбував у Львовi й мiднi денарії. То було унiкальне явище для тогочасної Європи, адже у Франції мiднi монети з'явилися лише наприкiнцi XVI, а в Нiмеччині - у ХVIII ст., випуск дрiбних монет можна пояснити значним розвитком внутрiшньої міської торгiвлi, яку не могли задовольнити великi номiнали, до яких можна вiднести напiвгрiш.
Після cмepтi Казимира Великого 1370 р., який не залишив безпосереднiх спадкоємцiв, Львiв перейшов у володiння короля Людовiка Угорського, який 1372 р. передав місто в управлiння своєму племiннику Владиславу Опольському (1372-1378 рр.). Той також карбував у Львовi свої монети: напiвгрошi й денарiї.
Випуск власної монети у Києвi пов'язується з iм'ям князя Володимира Ольгердовича (1362-1394 рр.), який ciв на київський престол пiсля перемоги свого батька над татарами у битвi на Синix Водах. Сучасною icторiографiєю його полiтика розглядається як продовження справи Данила Галицького та його нащадкiв в об'єднаннi українських земель у межах єдиної державної системи.
Ознакою полiтичного та економiчного потенцiалу київської землi за Володимира Ольгердовича постав факт карбування власних монет, а caмi монети - важливим джерелом у реконструкцiї державотворчих процесiв у Pyci-Українi.
Як i абсолютна бiльшicть тогочасних монет східної Європи, київcькі монети виготовлялися зi срiбного плющеного дроту. Дрiт певної товщини рубали на шматочки, плющили i карбували зображення.
Уci iншi типи київських монет поєднанi зображенням «князiвського знака», завдяки чому монети київського князя вирiзняються з-помiж багатьох нумiзматичних пам'яток східної Європи. Є вci пiдстави бачити у цьому знаковi схематичне зображення церкви. На європейських середньовiчних монетах часто трапляється зображення церкви, навіть робляться спроби iдентифiкацiї конкретних храмiв iз зображеннями на монетах. Найчастiше на середньовiчних європейських монетах зображався головний собор міста.
Монетне карбування у Києвi, як i в iнших peгioнax сxiднoї Європи, залежало вiд надходження та запасiв срiбла, хоч i визначалося потребами в обiговiй монеті. Цi чинники впливали на кiлькiсть карбованих монет i на їxню якicть. Kpiм того, влада мала значнi прибутки вiд зменшення вагових та якiсних норм пiд час карбування.
Зi створенням у Києвi в 1470 р. намicництва Київське князiвство було перетворено на звичайну провiнцiю Великого князiвства Литовського i Руського. Подальшi полiтичнi умови не давали можливості карбувати монети на київській землi.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
ІСТОРІЯ ГРОШЕЙ ТА ФІНАНСІВ
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ... ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ... О В Колесников Д І Бойко О О Коковіхіна...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Основні риси грошового обігу в Україні у XIV – першій половині XVII ст.
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
| Твитнуть |
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Реклама
Информация в виде рефератов, конспектов, лекций, курсовых и дипломных работ имеют своего автора, которому принадлежат права. Поэтому, прежде чем использовать какую либо информацию с этого сайта, убедитесь, что этим Вы не нарушаете чье либо право.
© copyright 1999 - 2024 allRefs.net. Все права защищены. Страница сгенерирована за: 0.024 сек.
Новости и инфо для студентов