А) встановлення бажаного результату (стандарту)

Контрольна діяльність, як і вся управлінська праця, розпочи­нається з встановлення мети. Коли мета відома, необхідно відобразити . бажаний результат у вимірюваних величинах, якщо це можливо.

Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись на норми функціонування - критерії, за якими оцінюється дія системи управління або хід виконання вироб­ничого процесу.

До основних вимог, які ставляться до норм функціонування, на­лежать: обґрунтованість, зручність, можливість порівняння та ін.

Основні види норм і нормативів:

Ø норми витрат живої праці;

Ø норми витрат предметів праці (витрати сировини і матеріалів, пального, енергії);

Ø нормативи використання засобів праці (виробничих потужно­стей, машин, обладнання та устаткування);

Ø норми і нормативи функціонування організації, виробництва (тривалість виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва).

Під нормами розуміють максимально допустиму величину аб­солютних витрат сировини, матеріалів, пального, енергії для виготов­лення одиниці продукції (або виконання роботи встановленої якості при умовах виробництва планового періоду).

Параметри контролю - це рівні досягнення норм функ­ціонування, відображені у величинах, що підлягають виміру.

Б) вимірювання фактичного результату виконання

Процедура виміру фактичного результату виконання - це засіб отримання необхідної інформації для суб'єкта управління та контро­лю. Цю процедуру можна визначити як зіставлення фактичної величи­ни з еталоном.

До основних типів виміру в процесі виробництва належать фізичний та динамічний виміри. Фізичний вимір відображає форму, розмір, зовнішній вигляд об'єкта контролю. Основні одиниці фізич­ного виміру - штуки, метри, тонни, гривні тощо. Динамічний вимір ха­рактеризує рівень використання тих чи інших ресурсів за відповідною якістю чи властивістю, наприклад, інтенсивність, темп, питома вага, повторюваність. Прикладами одиниць динамічного виміру можуть бу­ти показники фондовіддачі, енергоозброєності, рівня продуктивності.

В) оцінка результатів виконання

Стадія порівняння та оцінки фактичного та очікуваного резуль­татів безпосередньо стосується ходу виконання господарської опера­ції. При цьому відбувається не тільки оцінка контрольної ситуації, а й вироблення альтернативних рішень для застосування коригуючих дій.

Завдання даної фази процесу контролю:

Ø визначення адресата тієї чи іншої інформації (кому призна­чається?):

Ø отримання інформації, що відповідає таким характеристикам швидкість її передачі чи надходження, точність, достатність, надлишковість, регулярність, корисність та ін.;

Ø адекватне відображення отримання інформації у звітності (звітах, доповідях, довідках).

Г) коригуючі дії

Контрольні звіти є індикаторами відхилень від плану. За резуль­татами цих звітів досліджуються причини проблем, розробляються ва­ріанти їх подолання і виправляється стан справ застосуванням кори­гуючих дій.

Існує два типи коригуючих дій:

1) за рахунок внутрішніх зусиль і резервів, без зміни показників за­твердженого плану, виконання виробничої програми досягається в повно­му обсязі;

2) змінюються плани, їх обсяги, номенклатура продукції.

Корекція може бути негайною чи відстроченою.

Якщо при порівнянні та оцінці результатів фактичний показник тільки порівнюється з нормою функціонування і знаходиться величина будь-якого відхилення, тобто контроль здійснюється автоматично, то Встановлення значущості відхилень для діяльності підприємства - най­важливіше завдання для особи, що здійснює контроль.

Обрати відповідну лінію поведінки при застосуванні коригую­чих дій - значить визначити вид коригуючого впливу. Тут можливі такі варіанти:

Ø ліквідація причин відхилення (наприклад, зміна профілю продукції, що випускається при її моральному застарінні);

Ø пошуки кращого способу пристосування до зовнішніх умов;

Ø перегляд планів і стандартів;

Ø відсутність впливу-при нормальному функціонуванні.

6. Системи контролю та механізм їх взаємодії

Системи контролю - це сукупність суб'єкта, об'єкта та засобів контролю, взаємодіючих як єдине ціле в процесі встановлення бажаних результатів виконання, вимірювання стану об'єкта контролю, аналізу та оцінки даних вимірювання, вироб­лення заходів коригуючого впливу.

Складні системи контролю мають багато характеристик, що відображають їх властивості, а саме: ефективність контролю, його достовірність, точність, продуктивність, тривалість часу роботи системи, швидкодія, витрати на здійснення контролю, час, необ­хідний на приведення системи до робочого стану, обсяг контролю, універсальність і гнучкість програм контролю, кількість і характер сигналів, на які повинна реагувати система, зміст і форми відображення результатів контролю, режим роботи системи, сту­пінь автоматизації, віддаленість від об'єктів контролю, конструктивне виконання, кількість персоналу, що обслуговує роботу системи, його кваліфікація та ін.

При проектуванні системи контролю необхідно враховувати ер­гономічні, естетичні, технічні, технологічні характеристики, зовнішні умови тощо. Рис. 8.1. Основні елементи системи контролю.