рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Право
/
ІНКАСО В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

ІНКАСО В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ

ІНКАСО В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ - раздел Право, Перелік екзаменаційних питань з нормативного курсу Міжнародне приватне право При Виконанні Договорів Міжнародної Торгівлі З Розрахунками За Допомогою Міжн...

При виконанні договорів міжнародної торгівлі з розрахунками за допомогою міжнародних кредитних переказів завжди існує ризик неплатежу з боку покупця або ризик непостачання товарів з боку продавця (за попередньої оплати товарів). Для запобігання такому ризику в міжнародній практиці досить широко використовується така форма розрахунків, як інкасо (англ. collections).

Інкасо міжнародне (італ. incaso — виручка, виторг) — форма міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов'язання банку однієї країни отримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передання документів (фінансових, комерційних) і перерахувати її експортеру.

На відміну від міжнародних кредитних переказів, що не регулюються актами міжнародного торгового права, практика розрахунків за допомогою інкасо систематизована Міжнародною торговою палатою за допомогою публікації "Уніфікованих правил з інкасо". Остання редакція Уніфікованих правил є публікацією МТП № 522, виданою в 1995 р. (попередню редакцію було видано в 1978 р., публікація МТП № 322). Рекомендації МТП діють тоді, якщо сторони прямо вказують, що підпорядковують свої відносини цій рекомендації. Водночас Уніфіковані правила широко застосовуються в міжнародній банківській практиці. На підставі Уніфікованих правил та інших звичаїв міжнародної торгівлі можна дати визначення розрахунків за інкасо.

Розрахунки за інкасо здійснюються відповідно до договору, за яким особа, яка має право вимагати здійснення платежу (довіритель), доручає банкові, в якому вона має рахунок (банк-ремітент), передати особі, зобов'язаній здійснити платіж або акцепт переказно-го векселя (платник), передати через банк платника (представляючий банк) документи за умови одержання платежу або акцепту переказного векселя. Банк-ремітент, що одержав інкасове доручення, вправі залучати для його виконання крім представляючого банку також інші банки (інкасуючі). Відповідно до Уніфікованих правил, банк вправі відмовитися від інкасового доручення з будь-якої причини, але він повинен негайно повідомити про це банк, від якого отримане таке доручення.

За інкасо довіритель у разі, якщо це буде зазначено в договорі з банком, вправі відправити товар на адресу представляючого банку разом з інструкціями і тримати товар у винятковому розпорядженні банку до здійснення платежу або акцепту платником переказного векселя. Якщо товари відправлено безпосередньо на адресу представляючого банку для видачі їхньому платникові проти платежу або акцепту пе-реказного векселя без попередньої згоди з боку цього банку, банк не зобов'язаний приймати постачання товару, ризик і відповідальність за який продовжує нести довіритель (ст. 10 Уніфікованих правил).

Учасниками міжнародних розрахунків з використанням інкасо є:

довіритель (англ. — principal) — особа, яка дає доручення з інкасо своєму банкові. Як правило, довірителем є продавець товару (підрядчик, виконавець при виконанні робіт або наданні послуг);

банк-ремітент (англ. — remiting bank) — банк, якому довіритель доручає операцію з інкасо;

інкасуючий банк (англ. — collecting bank) — будь-який банк, що не є банком-ремітентом, який бере участь в операції з інкасо;

представляючий банк (англ. — presenting bank) — банк, що інкасує, який здійснює представлення платникові;

платник (англ. — drawee) — особа, яка повинна зробити платіж або акцептувати переказний вексель проти представлених документів. Як правило, платником є покупець товару (замовник робіт або послуг).

Види інкасо.Відповідно до Уніфікованих правил та сформованої практики розрахунки з інкасо здійснюються у вигляді чистого або документарного інкасо.

Чисте інкасо (англ. — clean collections) — інкасо, за якого платіж або акцепт переказного векселя здійснюються при наданні переказ-них векселів, простих векселів, чеків або інших фінансових документів, які використовуються для одержання грошового платежу; при цьому транспортні й інші комерційні документи не надаються.

Документарне інкасо — інкасо, за якого платіж чи акцепт переказ-ного векселя здійснюються при наданні рахунків, відвантажувальних документів, документів про право власності або інших документів, що підтверджують підставу платежу чи акцепту векселя (комерційні документи); при наданні зазначених документів і виписаних на їх підставі переказних векселів або інших фінансових документів.

Форми інкасо.Інкасо здійснюється в таких формах:

• одержання платежу — надання простого або переказного векселя, чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грішми;

• акцепт переказного векселя — надання переказного векселя для його акцепту платником;

• видача комерційних документів проти платежу (англ. — documents against payment — D/P). — представляючий банк видає комерційні документи (які можуть супроводжуватися фінансовими документами) платникові тільки за умови здійснення платежу грішми;

• видача комерційних документів проти акцепту переказного векселя (англ. — documents against accept — D/Л) — представляючий банк видає комерційні документи платникові тільки за умови акцепту переказного векселя;

• видача документів на інших умовах — представляючий банк видає документи платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інкасовому дорученні.

Відповідно до ст. 7 Уніфікованих правил за відсутності вказівок при документарному інкасо про видачу комерційних документів проти акцепту (В/А) або проти платежу (Э/Р) вважається, що вони повинні бути видані тільки проти платежу грішми.

Етапи розрахунків за інкасо:

1) видача інкасового доручення довірителем банку-ремітенту;

2) видача інкасового доручення банком-ремітентом інкасуючому банку, в тому числі представляючому банку;

3) виконання представляючим банком інкасового доручення;

4) переказ грошей або передання акцептованого векселя довірителеві.

Видача інкасового доручення довірителем банку-ремітенту. Цей етап стосовно документарного інкасо починається після передання товару перевізникові й одержання документів від транспортної організації. Видача інкасового доручення здійснюється довірителем шляхом надання банку-ремітенту погоджених із платником комерційних і (або) інших документів та інструкцій з їхнього представлення платникові. При цьому інкасове доручення повинне містити вичерпні відомості для виконання доручення, у тому числі повну адресу платника. Приймаючи інкасове доручення, банк-ремітент зобов'язаний упевнитися в тому, що отримані комерційні та інші документи за зовнішніми ознаками відповідають інструкції довірителя. Банк-ремітент повинен негайно сповістити довірителя про відсутність якого-небудь документа або невідповідність документів наданій інструкції. Етап завершується прийняттям до виконання інкасового доручення банком-ремітентом.

Видача інкасового доручення банком-ремітентом інкасуючому (представляючому) банку. При прийнятті інструкції та наданих документів банк-ремітент надсилає отримані від довірителя комерційні та (або) інші документи й інструкцію довірителя інкасуючому банку, який може виконувати також функції представляючого банку.

Відповідно до ст. 5 Уніфікованих правил інкасуючий (представляючий) банк визначається банком-ремітентом відповідно до вказівок довірителя, а за відсутності таких вказівок — за власною ініціативою. Проте в обох випадках банк-ремітент не відповідає за дії інкасуючого банку. При здійсненні інкасуючим (представляючим) банком окремих дій за інкасовим дорученням відповідно до доручення банкуремітента на інкасуючий (представляючий) банк покладено ті самі обов'язки, що і на банк-ремітент.

Виконання представляючим банком інкасового доручення. Приймаючи інкасове доручення, представляючий банк повинен упевнитися в тому, що отримані комерційні та (або) інші документи за зовнішніми ознаками відповідають інструкції довірителя. Представляючий банк має негайно сповістити банк-ремітент і банк, від якого отримано інкасове доручення, про відсутність якого-небудь документа або невідповідність документів представленій інструкції. Але це не перешкоджає йому в представленні документів до виконання.

Якщо представляючий банк не може з якоїсь причини виконати інструкції, що містяться в інкасовому дорученні, він повинен негайно сповістити про це банк, від якого отримав інкасове доручення. За відсутності розбіжностей в отриманій інструкції і переданих документах, а також інших перешкод для виконання інкасового доручення представляючий банк повідомляє платника про отримані документи та умови, на яких їх можна одержати.

Документи передаються тільки у разі здійснення платежу або акцепту переказного векселя. Відповідно до ст. 19 Уніфікованих правил частковий платіж за чистого інкасо може бути прийнятий, якщо це дозволено законодавством місця платежу. Проте і в цьому випадку документи передаються платникові тільки після одержання повного платежу. За документарного інкасо частковий платіж може бути прийнятий лише за наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні. Якщо довіритель не вказав інше, документи передаються платникові тільки після повного платежу. При цьому, згідно зі ст. 17 і 18 Уніфікованих правил, інкасове доручення повинне бути виконане винятково у валюті, зазначеній в інкасовому дорученні.

Переказ грошей або передання акцептованого векселя довірителеві. Після одержання платежу представляючий банк зобов'язаний негайно перерахувати інкасовані суми, за винятком комісії і (або) витрат, банку, від якого було одержано інкасове доручення, для наступного зарахування на рахунок довірителя. У разі акцепту векселя платником представляючий банк зобов'язаний негайно його передати банку, від якого походить інкасове доручення, для передання його довірителеві.

Відмова від платежу або акцепту переказного векселя. Якщо платіж і (або) акцепт переказного векселя не було отримано від платника, представляючий банк зобов'язаний негайно сповістити про це банк-ремітент із зазначенням причин неплатежу і (або) відмови від акцепту переказного векселя. Банк-ремітент повинен негайно інформувати про це довірителя із вимогою від нього розпорядження щодо подальших дій. Як правило, інкасове доручення повинне містити спеціальні вказівки про те, як повинен вчинити представляючий банк у разі відмовлення від платежу або акцепту. За відсутності таких указівок банк не зобов'язаний пред'являти документи для протесту або вчинення іншої юридичної дії (ст. 24 Уніфікованих правил).

Довіритель вправі також в інкасовому дорученні вказати особу, яка виступає повірником (агентом) довірителя за відсутності акцепту або платежу. При цьому в інкасовому дорученні повинні бути точно зазначені повноваження такої особи (ст. 25 Уніфікованих правил). За відсутності цього банки не зобов'язані приймати вказівки від представника (агента) довірителя. Як правило, представник призначається з осіб, які мають постійне місце перебування на території держави-платника.

За відсутності інструкції або відповідно неотримання вказівок про подальші дії представляючий банк вправі повернути документи банку, від якого було отримано доручення.

Зміна і відкликання інкасового доручення. Ці дії не регламентуються Уніфікованими правилами. Але відповідно до сформованої практики, інкасове доручення може бути змінене або відкликане довірителем чи банком-ремітентом лише в тому разі, якщо відповідно банк-ремітент або представляючий банк одержать вказівки про зміну або відкликання інкасового доручення до фактичного його виконання.

При одержанні вказівки про зміну інкасового доручення банк-ремітент або представляючий банк виконують його відповідно до цих змін. При одержанні вказівки про відкликання інкасового доручення банк-ремітент, або банк, що представляє, зобов'язані повернути передані документи відповідно довірителеві або банку-ремі-тенту.

Варто мати на увазі, що відповідно до ст. 4 Уніфікованих правил банки не вправі додержуватися яких-небудь вказівок, отриманих ними від будь-якої особи, крім тієї, що надала їм інкасове доручення (якщо інше не зазначено в інкасовому дорученні). Тобто довіритель має право давати які-небудь вказівки інкасуючому банкові лише через банк-ремітент.

Відповідальність банків при виконанні інкасового доручення. За неналежного виконання банками обов'язків щодо інкасового доручення банк-ремітент, інкасуючий банк і представляючий банк відшкодовують відповідно довірителеві або банку-ремітенту понесені збитки. При цьому, згідно зі ст. 14 Уніфікованих правил, банки не несуть ніякої відповідальності за затримку або витрати, пов'язані з надсиланням повідомлень, листів, документів, за перекручування чи помилки в текстах повідомлень або помилки в перекладах чи тлумаченні технічних термінів. Банки також не відповідають за форму, дійсність, фальсифікацію, оригінальність або правову силу будь-якого переданого ними документа (ст. 13 Уніфікованих правил). Крім того, представляючий банк не відповідає за дійсність підпису під акцептом переказного векселя (іншого документа) або за наявність в особи, яка підписала акцепт (інший документ), повноважень на таке підписання (ст. 22 та 23 Уніфікованих правил).

Оплата витрат, пов'язаних з виконанням інкасового доручення. За загальним правилом усі витрати, пов'язані з виконанням інкасового доручення (у тому числі оплату послуг інкасуючих і представляючих банків), несе довіритель. Але в інкасовому дорученні може бути зазначено, що витрати, пов'язані з його виконанням, покладаються на платника. У цьому разі представляючий банк при переданні документів стягує понесені витрати (у тому числі витрати банку-ремітента та інкасуючого банку) з платника. Якщо платник відмовляється покривати витрати з інкасо, то представляючий банк вправі передати документи проти платежу або акцепту переказного векселя, як зазначено в інкасовому дорученні, та зажадати відшкодування витрат з банку, від якого він одержав інкасове доручення, або, якщо передання документа здійснювалося проти одержання платежу, ут-ри-мати суму своїх витрат і комісії з отриманої суми платежу. Проте, якщо в інкасовому дорученні прямо вказано, що довіритель не несе ніяких витрат з виконання інкасового доручення, представляючий банк вправі не передавати платникові ніякі документи доти, поки платник не оплатить витрати банку.

Ризики довірителя і платника при міжнародних розрахунках за допомогою документарного інкасо. Міжнародні розрахунки за документарним інкасо є безпечнішою формою, ніж за допомогою міжнародних кредитних переказів. Але і за цієї форми розрахунків наявні ризики, наведені вище, стосовно міжнародних кредитних переказів (за винятком ризику неплатежу і ризику непостачання товару).

Водночас при використанні такої форми документарного інкасо, як надання документів проти акцепту переказного векселя, зберігається ризик продавця з несплати векселя покупцем. У цьому разі ризик можна зменшити шляхом одержання авалю з боку представляючого банку. Можливий також ризик втрати або псування товару, якщо він надійде раніше, ніж комерційні документи на нього. Подібному ризику можна запобігти переданням товару на збереження представляючому банку і страхуванням цього товару.

У разі відмови від платежу або акцепту переказного векселя у продавця можуть виникнути проблеми з розпорядженням щодо вже відправленого товару. Але якщо він має представника у країні призначення товару, цей представник може досить швидко розпорядитися цим товаром.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Перелік екзаменаційних питань з нормативного курсу Міжнародне приватне право

Міжнародне приватне право... Поняття міжнародного приватного... Розвиток науки міжнародного приватного права Розвиток науки міжнародного приватної...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ІНКАСО В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття міжнародного приватного права.
Міжнародне приватне право — одна із складових приватного права, яке регулює майнові та особисті немайнові відносини громадян і юридичних осіб не тільки засобами національної правової системи, а й

Предмет міжнародного приватного права.
Предметом міжнародного приватного права є правовідносини двох груп. По перше, це так звані колізійні відносини, а по друге — приватноправові відносини в широкому розумінні слова, тобто влас

Приватноправові відносини, "обтяжені" іноземним елементом.
До приватного права, а точніше — до сфери приватного права, традиційно відносять певні галузі права (передусім цивільне, а також інші галузі права: сімейне, трудове тощо), які протиставляються та

Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві
Методи МПрП.Правовий метод регулювання — сукупність погоджених між собою способів впливу на певну групу відносин. У МПрП це питання найменш вивчено. Для нього характерним є

Юридично-технічні методи регулювання відносин у МПрП.
Колізійний метод регулювання. Є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не погоджена, а також у разі необхідності вибору між нормами права. Для МПрП значен

Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
Щодо природи норм міжнародного приватного права та його місця у системі права існують такі погляди: 1. Міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права. 2. Міжна

Співвідношення міжнародного приватного права з цивільним правом та міжнародним публічним правом
Розмежування між міжнародним публічним і міжнародним приватним правом можливо провести на різних підставах: —за суб'єктами: у міжнародному публічному праві суб'єктами є держави, на

Система міжнародного приватного права.
Міжнародне приватне право поділяється на дві частини: загальну і особливу. Як окрему частину іноді виділяють ще міжнародний цивільний процес. У загальній частині навчального курсу розгляда

Розвиток науки міжнародного приватної* права
Міжнародне приватне право, починаючи свій розвиток з колізійного, пройшло тривалий шлях, сприйнявши стародавнє, зокрема староримське, право. Проте останньому так і не була відома розгорнута систем

Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
У зарубіжних державах, як і в Україні, міжнародне приватне право регламентує майнові та немайнові відносини. Проте для цієї галузі характерними є певні тенденції та особливості, зумовлені історич

Види джерел та їх загальна характеристика.
Розрізняють такі види джерел міжнародного приватного права: • міжнародні договори; • внутрішнє (національне законодавство), що стосується іноземного елемента; • судова й

Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
На відміну від деяких іноземних держав, в Україні не існує єдиного кодифікаційного акта в галузі міжнародного приватного права, хоча вже підготовлено кілька проектів такого. Його норми «розкидані»

Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
Відповідно до Конституції України (ст. 9), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Закон Укра

Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
Звичай — це правило, яке Склалося давно, систематично застосовується, хоч і не вимагає своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні й торговельні. Міжнаройні з

Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
Судова та арбітражна практика — це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду (судові прецеденти). Вони мають вирішальне значення для вирішення судами аналогічних питань у майбу

Міжнародна організація та уніфікація міжнародного приватного права.
У міжнародному приватному праві суттєве значення має узгодження норм, що містяться в нормативних актах різних держав, з метою досягнення однаковості в правовому врегулюванні правовідносин з участю

Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
Серед напрямів, способів, форм й актів, які сприяють узгодженому правовому розвитку держав у сфері міжнародного приватного права важливе значення Maejco^M^gco^wjiagip-нальне законодавство. Кодифік

Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
Предметом правовідносин МПрП першої групи, як зазначалося вище, є так звані колізійні правовідносини. Колізія (лат. еоШыо — зіткнення) — зіткнення будь-яких протилежних сил, інтересі

Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої держави повинно бути застосоване до даних правовідносин, «ускладнених» іноземним елементом. Структура колізійної н

Види колізійних норм
Класифікація колізійних норм пов'язана з особливістю колізійних прив'язок. Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цим критерієм колізійні норми

Формули прикріплення
Формули прикріплення є результатом узагальнення найпоширеніших двосторонніх колізійних прив'язок і визначення їх основних видів, які прийнято називати по-латині. Розглянемо найбільш відо

Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
Застосування певної правової норми неможливе без її тлумачення, тобто встановлення її змісту та ідентифікації з тими фактичними обставинами, в яких вона повинна бути застосована. Особливості тлумач

Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відсилання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) — одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнародному приватному

Застереження про публічний порядок
Результат дії колізійної норми, а саме: застосування чи не-застосування іноземного права у певних випадках пов'язане з застереженням про публічний порядок (ordre public; public policy; Vorb

Обхід закону в міжнародному приватному праві.
Обхід закону (fraus omnia corrumpit) — це такі дії учасників відносин, за яких сторонами свідомо створюється прив'язка до іноземного права з метою уникнути використання до цих правовіднос

Взаємність і реторсія
Україна, прагнучи до Європейської спільноти та взаємовигідного співробітництва з іншими країнами планети, активно виступає за розвиток економічних науково-технічних, культурних зв'язків з усіма

Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
Правовий статус фізичних осіб, у т. ч. й іноземців, у багатьох державах регулюють норми окремих розділів кодифікованих цивільних актів, як-от: книга І Цивільного кодексу Франції "Про особи&q

Основні принципи правового положення іноземців
Конституція України проголошує принцип національного режимущодо здійснення прав, свобод і обов'язків іноземцями. У ст. 26 вказано, що іноземці та особи без громадянства, які перебу

Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року1, іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України

Правоздатність іноземців в Україні
Правоздатність іноземців визначається за правом держави їх перебування. В Україні іноземцям надається національний правовий режим. Згідно зі ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без гро

Дієздатність іноземців в Україні
Колізії щодо дієздатності фізичної особи виникають у зв'язку з тим, що законодавства окремих держав по-різному вирішують питання її настання та обмеження, тобто встановлюють різний вік, з якого н

Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
Правовий статус громадян України за кордоном визначається: 1) законодавством держави їх перебування; 2) законодавством України; 3) нормами міжнародних угод; 4) загальними та спеціальними принцип

Особливості правового статусу біпатридів
Кожна держава є прихильницею єдиного громадянства, оскільки правовий статус осіб з подвійним громадянством (біпатридів) породжує чимало проблем у сфері як публічного, так і приватного права.

Особистий статут і „національність" юридичної особи.
У міжнародному приватному праві загальновизнаним є положення про те, що кожна юридична особа належить до певної держави, національним законодавством якої визначається її особистий статут, я

Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
Здійснення господарської діяльності у сучасний період характеризується переважно виходом за межі однієї держави. Ця риса притаманна транснаціональним корпораціям (далі — ТНК). У науковій літератур

Організаційно-правові форми спільної господарської діяльності в практиці МГШ
Підприємства, за законодавством України, вправі об'єднувати свою господарську діяльність, створюючи для цього об'єднання у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, на

Імунітет держави та його види
Імунітет держави, в широкому розумінні - це принцип, згідно якого до держави або її органів не може бути заявлений позов в іноземному суді без її згоди. В МПП під і

Види імунітетів держави
Імунітети держави прийнято підрозділяти на різновиди. Імунітет від дії законодавства іноземної держави — забезпечується такими складовими частинами суверенітету, як н

Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
У всіх правових відносинах від імені держави як суб'єкта МІШ діють уповноважені нею суб'єкти: • глава держави; • уряд; • закордонні представництва; • міністерств

Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
Із ст. З Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" випливає, що Україна в особі її органів та створених ними зовнішньоекономічних організацій беруть участь у зовнішньоекономіч

Поняття і види речового права
1. В системах гражданского права нормы, регулирующие имущественные отношения, группируются в два раздела: вещное право и обязательственное право. В гражданских кодексах стран континен

Цінні папери і оборотні документи
1. Объектами современного хозяйственного оборота являются помимо материальных движимых вещей также имущественные права, выраженные в определенных документах. В странах романо-герман-ской системы пр

Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
У кожній державі центральним правовим інститутом є інститут власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед міжнародних договорів стосовно пит

Застосування законодавства про націоналізацію.
Все большее применение получают используемые государством принудительные способы перенесения права собственности —национализация, конфискация и реквизиция. Национализацией

Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
Визначальним у формуванні колізійних норм стосовно питань права власності майже в усіх державах є поділ майна (речей) на рухоме та нерухоме. Від цього залежить визначення змісту права власно

Колізійні питання права власності за законодавством України
Цивільний кодекс України не поділяє речі на рухомі та нерухомі, хоча в окремих нормативно-правових актах використовується поняття "нерухоме майно", як, скажімо, в Законі "Про внесен

Правове регулювання іноземних інвестицій.
В Україні іноземні інвестиції регулюються такими нормативними актами: • Господарським кодексом (глава 38); • Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересн

Міжнародний захист іноземних інвестицій.
В Україні, як зазначалося вище, приділяється багато уваги забезпеченню гарантій інвестицій. Відповідно до інвестиційного законодавства України держава гарантує стабільність умов здійснення інвест

Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
В гражданском и торговом обороте часто возникают ситуации, в которых отдельные участники оказываются не в состоянии исполнить свои обязательства, и особенно обязательства денежного характера. Непла

Источники правового регулирования несостоятельности
Исторически сложилось так, что во всех изучаемых странах главным источником правового регулирования был и до настоящего времени, даже в странах прецедентного права, остается закон. Первые

Субъекты несостоятельности
1. Институт несостоятельности начал развиваться в средние века прежде всего как институт торгового права. Субъектами законодательства о несостоятельности являлись физические лица, занимающиеся торг

Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
Зовнішньоекономічний договір (контракт). У ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) визначається як «матеріально оформ

Форма зовнішньоекономічних угод.
Основні вимоги щодо форми, змісту та порядку укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) містить також Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (зі змінами відповідно

Умови зовнішньоекономічної угоди.
Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом), установлює, зокрема, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 5 жовтня 1995 р

Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних угод.
Окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з 22 листопада 1994 р. підлягають обліку (реєстрації) в МЗЕЗ-торзі України та уповноважених ним органах відповідно до Указу Президента

Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
Вторая половина текущего столетия отмечена усилением влияния коллизионного начала “автономии воли сторон”, причем не только на европейском континенте, но и в западном полушарии, где в прошлом отмеч

Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
1. К наиболее распространенным договорам, опосредствующим товарно-денежные отношения на национальных рынках стран и в международном экономическом обороте, относится договор купли-продажи (vente,

Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
Укладення договору. Конвенція докладно регулює порядок укладення договору (частина друга): направлення оферти, акцепт, вступ договору в дію. Пропозиція про укладення

Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
1. Для заключения договора купли-продажи необходима договоренность сторон по существенным для данного договора условиям, в качестве которых рассматриваются предмет сделки и цена товара. Со

Особливості договору в міжнародній торгівлі
Применение договора купли-продажи в международном обороте придает каждому из его условий определенную специфику и создает тесную связь во взаимоотношениях сторон договора с транспортными и страховы

Засоби правового захисту сторін договору у випадку його порушення
Национальными законами и Венской конвенцией (ст. 45—52 и 61—65) предусматриваются формы ответственности продавца и покупателя за нарушение договора — неисполнение или ненадлежащее исполнение обязат

Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА. Теорія "Іех тегкаШпа".
Розділ 1 “Позанаціональне право lex mercatoria” складається з чотирьох підрозділів, в яких обґрунтовується існування позанаціонального права, досліджується ґенеза lex mercatoria, й

ПОНЯТТЯ міжнародних зустрічних операцій.
Товарообмінні (бартерні) операції як вид експортно-імпортної діяльності регламентуються переважно законодавством держав. В класичному розумінні — це обмін товарами, роботами чи послугами без руху

Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі.
§ 5. КОМПЕНСАЦИОННЫЕ СОГЛАШЕНИЯ В области торгово-экономических отношений СССР с промышленно развитыми государствами Запада в 70- 80-х годах особое значение приобрели так называемые компен

Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва.
§ 6. КОНТРАКТЫ ПО ОКАЗАНИЮ ТЕХНИЧЕСКОГО СОДЕЙСТВИЯ И СТРОИТЕЛЬСТВУ ПРЕДПРИЯТИЙ При оказании технического содействия в строительстве предприятий и иных объектов за рубежом, выполнении изыск

Договор об исключительной продаже товаров
1. Наименование договора не является еще полностью устоявшимся на практике и в литературе. В странах романо-германской и английской систем права чаще всего его называют договором о предоставлении и

Договор о франшизе
Договор о франшизе (contract of franshising, contrat de franchissage ou de franchise) широко вошел в практику хозяйственной деятельности с 70-х годов, хотя был известен в США уже в 30-х года

Договор о факторинге
1. Договор о факторинге (contract of factoring, contrat d'af-fecturage) в конце 50-х годов начал применяться в США, а с начала 60-х годов получил широкое распространение в практике США и дру

L. Договор поручения
1. Договор поручения как особый вид договора известен только праву стран континентальной Европы. Под договором поручения (mandataire) ФГК понимает договор, в соответствии с которым од

Договор комиссии
1. Под договором комиссии (Kommissionvertrag) понимается договор, по которому одна сторона (комиссионер) в виде промысла принимает на себя обязательство совершать сделки от своего имени, но

Агентский договор в праве Англии и США
1. Под агентским договором (the contract of agency) понимается договор о совершении одним лицом (агентом) действий по поручению и за счет другого лица (принципала). Созданный в

Понятие договора имущественного найма
1. Под договором имущественного найма (louage des choses, Miete, Pacht, lease, hire) понимается договор, по которому одна сторона (наймодатель или арендодатель) обязуется предоставить другой

Права и обязанности сторон
1. Согласно закону, в обязанности наймодателя входит прежде всего предоставление в пользование имущества, сдаваемого внаем, в состоянии, годном для эксплуатации, то есть соответствующем назначению

Лизинг — особый вид договора имущественного найма
1. Отношения по использованию машинно-технических изделий в национальном и международном хозяйственном обороте все шире основываются на специфической договорной форме имущественного найма, получивш

Понятие договора подряда и сфера его хозяйственного применения
1. Капиталистическое производство включает в качестве одного из важнейших элементов проведение различных по своему содержанию хозяйственных работ — изготовление или изменение материальных об

Договор о консорциуме
1. По мере углубления межфирменных связей промышленного и научно-технического характера все большее развитие получает кооперация хозяйствующих субъектов по выполнению промышленных проектов, заказыв

Понятие договора хранения и сфера его хозяйственного применения
1. С увеличением объемов внутренней и международной торговли возрастает потребность во временном складировании товаров. В хозяйственно-экономическом отношении эта деятельность имеет целью «сохранен

Характеристика договора страхования. Права и обязанности сторон. Принцип суброгации
1. Договор страхования является двусторонним, возмездным и кон-сенсуальным. Как правило, предложение заключить договор исходит от страхователя; иногда в качестве оферента выступает страховщик (напр

Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
За міжнародної торгівлі виникає необхідність переміщення товарів і послуг через кордон. Для цього використовують різні транспортні засоби. Розрізняють два види перевезення: просте, яке дає змогу

Міжнародні морські перевезення
Морський транспорт забезпечує перевезення 4/5 обсягу всього вантажу. У міжнародних морських перевезеннях участь беруть не тільки морські держави, але й "сухопутні", які намагаються мати

Міжнародні залізничні перевезення
Найбільш важливими міжнародними угодамиу сфері міжнародних залізничних перевезень тривалий час були Бернські міжнародні конвенції про залізничні перевезення вантажів та про залізн

Міжнародні автомобільні перевезення
Міжнародні договори.На початку XX століття міжнародні автомобільні перевезення регламентувала Конвенція про врегулювання авторуху між країнами, встановлення технічних вимог до авт

Міжнародні повітряні перевезення
Міжнародні договори. Міжнародні повітряні перевезення регулюють декілька багатосторонніх договорів. Серед них Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944р., ратифік

Змішані перевезення
Міжнародні договори.В останні десятиріччя все гострішою стає необхідність врегулювання прямих змішаних перевезень вантажу ("від дверей до дверей"). Особливо зацікавлені

Правова природа міжнародних розрахунків та кредитних відносин
У роботах з міжнародного приватного права правове регулювання міжнародних розрахунків розглядається як об'єкт міжнародного приватного права [116]. Цей об'єкт є центральним в юридичних виданнях з

АКРЕДИТИВ У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
Акредитив — зобов'язання, взяте на себе банком на прохання імпортера, сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть відповідно до вимог акредитива док

Валютні ризики у зовнішньоекономічних контрактах та форми їх страхування
Валютні ризики — загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписа

Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
Права на виконання, фонограми, відеограми, а також передачі (програми) організацій мовлення (суміжні права).Крім прав на твори науки, літератури і мистецтва українське законодавств

Міжнародно-правова охорона промислової власності.
Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки (патентне право).Патентне законодавство України, норми якого врегульовують правовідносини, пов'язані

Загальна характеристика спадкових правовідносин у міжнародному приватному праві.
1. Наследственное право (droit, successoral, Erbrecht, law of succession) как институт гражданского права представляет собой совокупность норм, регулирующих отношения, связанные с переходом

Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
2. Источники наследственного права. В странах континентальной Европы нормы наследственного права включены в состав гражданских кодексов и помещены, как правило, вслед за нормами, регулирующи

Наследование по завещанию
1. Завещание (testament, Testament, will) представляет собой облеченное в предписанную законом форму волеизъявление на-следодателя, направленное на определение юридической судьбы его имущест

Наследование по закону
Наследование по закону, как уже отмечалось, есть наследование без завещания (ab intestato}. Определяя круг лиц, имеющих право в этом случае на получение наследственного имущества, зак

Переход наследственного имущества и ответственность по долгам наследодателя
1. Право стран континентальной Европы, как уже отмечалось, исходит из понятия наследования как универсального правопреемства, при котором к наследникам переходит совокупность прав и обязанностей на

Брак. Понятие, порядок и условия заключения
1. В нормативных актах не дается определения брака, и вопрос о его правовой природе до настоящего времени ни в законодательстве, ни в правовой доктрине окончательно не решен. Высказываются в основн

Правоотношения между супругами
В правовых системах изучаемых государств только надлежаще оформленный брак порождает супружеские права и обязанности, одна часть которых носит личный, а другая — имущественный характер. Семейное пр

Відносини батьків і дітей і їх регламентація у МПП
Для МПП важливе значення в аспекті відносин між батьками й дітьми має два питання: походження дітей і надання їм матеріального забезпечення. Незважаючи на важливу роль міжнародних органі

Прекращение брака
1. Законодательством всех стран предусматривается, что действительный брак прекращается в случае смерти одного из супругов, объявления умершим супруга, считавшегося безвестно отсутств

Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення
Неоднакові умови, порядок, наслідки усиновлення, підстави, порядок і наслідки його припинення, зміна, визнання недійсним у різних правових системах викликають колізії, які врегульовуються нормами

Опіка і піклування.
7. Встановлення опіки та піклування.Відповідно до ст. 200 КпІПС України до опіки, піклування над неповнолітніми, недієздатними або обмеженими у дієздатності громадянами України, щ

Колізійне законодавство України стосовно регулювання шлюбно-сімейних відносин
Колізійні норми шлюбно-сімейного права України містяться у КпШС України і в міжнародних договорах, переважно про надання правової допомоги. Ці норми регулюють питання: 1) реєстрації шлюбів з "

Трудові відносини з "іноземним елементом" та джерела їх регулювання
Міждержавна міграція працівників, тимчасові відрядження за кордон, виконання робіт на фіксованих морських устаткуваннях із видобування корисних копалин, переміщення працівників транспорту територ

Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
Одним із важливих регуляторів трудових відносин у сфері МПП є колізійні норми, завданням яких є визначення питання про те, правом якої країни повинні регулюватися міжнародні трудові відносини.

Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
Прагнучи до всебічного розвитку співробітництва у сфері трудової діяльності та соціального захисту громадян України, інших держав, які працюють за межами своєї країни, наша держава укладає різноман