рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Характеристика психічних властивостей особистості

Характеристика психічних властивостей особистості - раздел Философия, Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Психологія і педагогіка як наука про людину, її світ і діяльність. Лекція 1 Тема І. Теоретичні основи психології та педагогіки Психічні Властивості Особистості– Це Найбільш Стійкі Особлив...

Психічні властивості особистості– це найбільш стійкі особливості особистості, що постійно проявляються і забезпечують певний якісно-кількісний рівень поведінки і діяльності, типовий для конкретної людини. До психічних властивостей відносяться: спрямованість, темперамент, характер і здібності.

До біопсихічних властивостей людини відносяться тип темпераменту, здібності та емоційність. Вони є продуктом генної програми, яку “озвучує” вища нервова діяльність мозку.

В історії психології відомо кілька теорій темпераменту. Найдавніша з них – гуморальна, яка пов’язує темперамент зі специфікою мікросередовища організму людини. На основі цієї теорії конкретизувалися різні підходи до визначення типів темпераменту. Так, Еммануїл Кант поділив одних людей на темперамент вдачі, а інших – на темперамент діяльності; Ганс Юрген Айзенк – на емоційних і неемоційних.

У ХХ столітті була обґрунтована соматична теорія темпераменту Е. Кречмера, який пов’язував поведінку людини з будовою її тіла.

Іван Павлов, досліджуючи діяльність вищої нервової системи людини й тварини, обґрунтував вчення про її властивості. Основою темпераменту він вважав силу, зрівноваженість, рухливість нервових процесів. Це індивідуально-психологічна характеристика людини і вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу їх психічних процесів. Найяскравіше темперамент виявляється в емоційному житті та руховій сфері. Доведено, що темперамент істотно впливає на розвиток багатьох рис людини, її здібностей, визначаючи в ряді випадків і профпридатність. (Психологічний словник за редакцією В.І. Войтка, Київ, Вища школа, 1982, с.190).

Темперамент – це форма способу життя, яка виникає на ґрунті розвитку й дозрівання, а не навчання й виховання. Протягом життя людини темперамент зазнає незначних змін.

Проте навряд чи є ще одне таке фундаментальне поняття, яке було б усім так добре зрозуміле на рівні здорового глузду, але фактично було б так мало вивчене, незважаючи на численні дослідження.

Зрівноваженість нервових процесів залежить від співвідношення сили процесів збудження і гальмування. Рухливість або функціональна рухливість визначається швидкістю переходу нервових клітин від стану збудження до гальмування і навпаки.

Звідси були визначені три сильні та один слабкий типи нервової системи.

Люди поділяються на чотири типи темпераменту. Сильний жвавий тип (сангвінік), сильний інертний тип (флегматик), сильний нестримний тип (холерик), слабкий вразливий тип (меланхолік).

Сангвінік – тип темпераменту людини, який найуспішніше може
займатися управлінською діяльністю. Характеризується врівноважені­стю, енергійністю, спокоєм, високою працездатністю і впевненістю в
собі. Сангвінік— людина діяльна, весела, адаптується миттєво до об­ставин, що змінюються. Сангвінік ініціативний, енергійний, але не лю­бить одноманітної рутинної роботи. Він швидко засвоює нові вимоги і
швидко входить в контакт з незнайомими людьми і, таким чином, до­бре орієнтується в тимчасовому колективі. Легко здобуває
та змінює досвід. Недоліком можна вважати певну непослідовність у
діяльності. Настрій, інтереси та захоплення змінні.

Сангвінік показує високу продуктивність при динамічній і різно­манітній праці. Найкраще йому підходить робота, яка вимагає швид­кої реакції, врівноваженості.

Флегматик – тип темпераменту людини, який характеризується зниженою реактивністю, повільним темпом рухів, низькою експресією. Флегматик – людина серйозна, спокійна, поважна. У стабільній ситу­ації працює продуктивно і почуває себе впевненою. До обставин, що змінюються, та до незнайомих людей звикає повільно, характеризуєть­ся виключною наполегливістю. Тому таку людину добре використову­вати в тих професійних групах, де є конфлікти. Флегматик терпеливий і витривалий. Його рухи і мова сповільнені, він не достатньо винахід­ливий, проте дуже виконавчий. Увагу концентрує і переключає повіль­но. Йому важко змінити старі звички. З незнайомими людьми в кон­такт вступає неохоче, на нові враження реагує сповільнено. У флегма­тика майже відсутній емоційний елемент, але якщо його вивести з рів­новаги, то він може діяти напористо й агресивно.

Флегматику найкраще підходить робота, яка вимагає методично­сті, холоднокровності і тривалої працездатності.

Холерик – тип темпераменту людини, який характеризується підвищеною збудженістю, різкістю рухів і емоційною реактивністю. Холерик – людина з непередбаченими емоційними проявами, легко йде на конфлікт. Йому не бажано давати доручення, де потрібна ви­тримка. Він не затрачає багато часу на глибоке обмірковування рішень і ґрунтовний підхід до справи. Холерик швидше за інших орієнтується в обставинах, що змінюються, винахідливий у суперечках, дискусіях. До нових обставин адаптується швидко. Його дратує одноманітна робо­та. Людину з таким темпераментом добре використовувати в марке­тинговій діяльності. Холерик буде почувати себе цілком комфортно, працюючи рекламним агентом, фізично та психічно холерик швидко втомлюється, не любить контролювати свою роботу, внаслідок чого результати його роботи і навіть сам процес потрібно контролювати.

Холерика характеризує циклічність праці, здатність переборюва­ти значні труднощі у процесі досягнення мети, але коли його покидають сили і втрачає­ться віра у власні можливості – може взагалі перестати працювати.

Меланхоліктип темпераменту, який характеризується надмір­ною чутливістю, сором'язливістю. Меланхолік намагається бути поза колективом, ухиляється від контактів з оточуючими, замкнутий, неко­мунікабельний. Його настрій не завжди залежить від обставин, він може розп­лакатися, ображається на дрібниці. Малоенергійний, швидко втомлю­ється, наділений низькою працездатністю. Його важко “розговорити”, тому що він боїться помилитися, сказати щось невпопад. Він невпев­нений у собі і вимагає постійної уваги та похвали з боку вищепоставленої особи чи лідера, часто потребує допомоги в соціально-психологічній адаптації, орієнтації в соціально-політичному середовищі, в результаті чого його соціальна активність може зрости. Мела­нхоліку підходить стандартна, постійна робота в ранкові години, здебільшого індивідуального характеру.

Меланхоліки нерішучі у складних обставинах, їм не підходить робота, пов'язана з ризиком. У звичайній обстановці меланхолік може бути досить контактним, успішно працювати, проявляти наполегливість, переборювати труднощі. Тому меланхолікам не рекомендується часто змінювати місце роботи.

Темперамент характеризується такими властивостями: активність, реактивність, сенситивність, темпи реакцій, пластичність, емоційна збудливість.

Активність свідчить про динаміку енергетичної напруженості життя індивіда. Встановлено, що на активність особи впливає збудження лобової частки кори, сітчастого утвору, а також взаємодія різнорівневих структур організму, а саме: обміну речовини, особливостей будови тіла та властивостей нервової системи.

Реактивність – характеристика інтенсивності реагування людини на змінні ситуації життя. Високореактивні люди під впливом обставин найчастіше здійснюють мимовільні дії, приймають не до кінця продумані рішення. Низькореактивні, навпаки, виявляють обачливість, прагнуть повністю осмислити ситуацію. Головним показником реактивності є час, який минає від здійснення події до початку певної поведінки. Реактивність також залежить від характеристик збудження різних мозкових структур.

Сенситивність – здатність індивіда переживати певні події. Ступінь переживання і є сенситивність як одна з властивостей темпераменту. Високосенситивні люди вразливі, нерішучі, сором’язливі, чутливі до несподіваних і непередбачуваних ситуацій.

Темп реакцій – швидкість перебігу різних психічних явищ. Показниками темпу реакцій є швидкість переробки інформації, час розв’язування проблеми, запам’ятовування, забування, відтворення змісту інформації, яка характеризується обсягом, повнотою, умовами за яких здійснюються ці психічні процеси. Люди з високим темпом реакції швидше орієнтуються і приймають рішення, але допускають більше помилок, з низьким – навпаки.

Пластичність – виявляє властивість людини пристосуватися до змін умов життя. Висока пластичність сприяє зниженню конфліктності і підвищує терпимість до умов життя, стосунків з іншими людьми.

Емоційність вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій. Люди, які реагують навіть на слабкі впливи, емоційно нестійкі, і, навпаки, люди, які реагують тільки на сильні впливи (подразники) – емоційно стійкі.

Характер – це психічна якість особистості, яка визначає лінію поведінки людини і виражається в її ставленні до навколишнього світу, праці, інших людей, до самої себе.

Характер – це сукупність порівняно стійких і постійних рис та якостей особистості, які зумовлюють особливості її індивідуальної та соціальної поведінки і взаємодії з іншими людьми. Знати характер людини – означає знати ті суттєві її риси, які з визначеною логікою та внутрішньою послідовністю проявляються у вчинках людини.

Незважаючи на те, що характер складається із багатьох різних рис, він не є їх механічною сумою. Різні риси, які входять до характеру, пов’язані один з одним і створюють цілісну його структуру, яку можна розглянути в загально- психологічному, типологічному аспектах, а також в аспекті індивідуальних особливостей.

До структури характеру входять такі взаємопов’язані суттєві компоненти, які є спільними для всіх людей. Структура і зміст характеру кожної людини визначаються:

а) динамікою волі (від того, наскільки здатна людина реалізувати свої цілі, тобто слабка чи сильна її воля);

б) специфікою прояву емоцій людини та емоційного фону (наприклад, конфліктного), який супроводжує ті чи інші її вчинки;

в) інтелектуальними здібностями людини;

г) взаємозв’язком всіх цих компонентів (для структури характеру важливо те, наскільки вони злиті в єдине, гармонійні між собою чи ж, навпаки, перебувають в конфлікті, протирічать один одному).

Характер тісно взаємопов’язаний зі спрямованістю особистості, що проявляється в особистому вибірковому ставленні особистості до вимог реального світу і таким чином здійснює вплив на діяльність людини.

Особливості темпераменту також накладають відбиток на характері та соціальній поведінці людини. Однак те, яка зі сторін темпераменту (позитивна чи негативна) стане якістю характеру, залежить від умов його формування.

Характер формується під впливом суспільних умов в результаті діяльності особистості. В той же час характер є проявом цілісності особистості, тому необхідно мати на увазі і її індивідуальний розвиток протягом всього життя.

При однакових зовнішніх умовах різні люди будуть з неоднаковою ефективністю засвоювати знання, вміння і навики. Там, де одна людина все “схоплює на льоту”, інша витрачає багато часу і сил. Одна досягає високого рівня майстерності, а інша при всьому старанні – лише певного середнього рівня. Є деякі види діяльності, наприклад, мистецтво, наука, спорт, в яких успіху може досягнути лише людина з певними здібностями.

Здібності це психічна якість особистості, яка відображає прояв таких її особливостей, які дозволяють опановувати один чи декілька видів діяльності і успішно займатися ними. Здібності бувають спеціальні й загальні.

Спеціальні (професійні) здібності – це можливості розвивати окремі психічні процеси і якості особистості для певного конкретного виду діяльності: наприклад, можливість розвитку педагогічної уваги є необхідною спеціальною здібністю вчителя.

Загальні здібності – це сприятливі можливості розвитку особливостей психіки людини, які однаково важливі для багатьох видів діяльності. Такими загальними здібностями, наприклад, є можливості розвитку в людини кмітливості, винахідливості і т. ін.

Сукупність загальних і спеціальних здібностей, властивих конкретній людині, складає обдарованість. Обдарованість забезпечує особливо успішну діяльність людини в певній сфері та виділяє її серед інших осіб, які навчаються цій діяльності чи виконують її на тих же умовах.

Високий рівень обдарованості, який реалізується людиною в певній сфері, називається талантом. Талант виражається в надзвичайних якостях і в особливому виявленні індивідуальних властивостей особистості.

Високий рівень обдарованості, який виражається в результатах, досягнутих одночасно в декількох сферах діяльності, називається геніальністю. Творчість геніальної людини має для суспільства історичне й обов’язково позитивне значення. Відмінність генія від талановитої людини у величезній обдарованості, так як геній створює епоху в галузі своєї діяльності.

У кожної людини при народженні формуються певні передумови її здібностей – задатки. Задатками називаються вроджені анатомо-фізіологічні особливості організму, які полегшують розвиток особистості. Задатки багатозначні. На основі одного задатку можуть формуватися різні здібності. Умови визначаються навколишнім середовищем, характером тих вимог, які ставляться до обраної людиною діяльності. Наприклад, такий задаток, як рухлива нервова система, може сприяти розвитку багатьох здібностей в будь-якому виді діяльності, пов’язаному з необхідністю швидко реагувати на зміну ситуацій, активно переналаштовуватися на нові дії, змінювати темп і ритм роботи та ін.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Психологія і педагогіка як наука про людину, її світ і діяльність. Лекція 1 Тема І. Теоретичні основи психології та педагогіки

Змістовий модуль Психологія і педагогіка як наука про людину її світ і діяльність... Лекція...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Характеристика психічних властивостей особистості

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Психологія як наука про людину, її світ і діяльність.
Якщо проаналізувати всі сучасні наукові знання про живу та нежи­ву природу, то виявиться, що найменше ми знаємо про людину. Питання "Хто ми, звідки і куди йдемо?" й сьогодні залишається б

Пит. Етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології.
Протягом багатьох століть психологія була галуззю опи­сових знань. Психологічні знання були побічним продук­том діяльності лікарів, педагогів, філософів, фізіологів тощо. Лише у 19

Галузі і методи психологічних досліджень.
Сучасна наукова психологія являє собою досить роз­маїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю ді­яльності психологів на пізнання, дослідження або перетво­рення психіки доцільно виділяти тр

Пит. Педагогіка як наука про навчання і виховання людини. Становлення і розвиток педагогіки.
  Педагогіка є комплексною наукою, яка об'єднує, синте­зує дані природничих і суспільних наук, що стосуються процесів виховання, навчання і розвитку особистості.

Становлення і розвиток педагогіки
У процесі розвитку педагогіки виокремилися такі її галузі, як народна педагогіка, духовна педагогіка і світсь­ка педагогіка. 1. Народна педагогіка.Термін «народна педагогі

ІV. Методи контролю та аналізу ефективності виховання
o Педагогічне спостереження. o Бесіда. o Опитування (анкетне, усне). o Аналіз результатів суспільно-корисної роботи. o Виконання доручень. o Створення с

ІІІ. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
1. Метод усного контролю. 2. Метод письмового контролю. 3. Метод графічного контролю. 4. Метод програмованого контролю. 5. Метод практичної перевірки. 6

ІІІ. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
1. Метод усного контролю. 2. Метод письмового контролю. 3. Метод графічного контролю. 4. Метод програмованого контролю. 5. Метод практичної перевірки. 6

Вікові та сензитивні періоди розвитку людини
Розвиток особистості – це постійний перехід від одного вікового періоду до іншого, що пов’язано із якісною психічною і соціальною зміною новоутворень особистості. У процесі свого формування дитина

Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості.
Людина народжується як індивід, як суспільний су­б'єкт, із притаманними їй природними задатками і розви­вається як особистість у системі суспільних відносин за­вдяки цілеспрямованому вихованню.

Сенс життя, життєвий шлях і вчинки особистості
СЕНС ЖИТТЯ –сутнісний, фундаментальний атрибут суб’єкта життя, що свідомо та цілеспрямовано вибудовує свій життєвий шлях і розгортає власне покликання та призначення.

Життєвий шлях людини
Послідовність фаз життєвого шляху становить його часову струк­туру. Кожна фаза — якісно новий рівень розвитку особистості. Вона ускладнюється багатовимірністю життєвого шляху, переплетенням у ньому

Ментальність та менталітет нації
Ментальність – це колективне несвідоме, явище критичного осмислення, нерефлексоване етнічним загалом, який здебільшого вчинково діє й соціально утверджується за звичками, канонізованими віруваннями

Кодекс цінностей сучасного виховання в Україні
Системуцінностей поділяють на абсолютно вічні, національні, гро­мадянські, сімейні та цінності особистого життя. Абсолютно вічні цінності. Мают

Ціннісні засади української родини
У педагогічній науці репрезентовано чимало книг і статей про сімейне виховання, наприклад, англійське, німецьке, французьке. І, на превеликий жаль, до цього часу не створено жодної наукової праці п

Самосвідомість — усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і ролі в суспільстві).
Самосвідомість дає змогу осмислити свої дії, почуття, ду­мки, мотиви поведінки, своє місце в суспільстві. її об'єктом є сама особистість. У ній вона постає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання. Завдя

Структурні компоненти Я-концепції
Я-концепція є активним джерелом самовпливу, діючи у трьох функціонально-ролевих аспектах: 1) внутрішньої узгодженості: людина завжди йде шляхом досягнення максимальної самозлагоди, адже уя

Самооцінка особистості та її види.
Внаслідок повсякденної діяльності та взаємодії з ін­шими людьми в особистості виникає множина образів Я, кожен із яких домінує залежно від ситуації. Так, розріз­няють Я-минуле, Я-реальне, Я-ідеальн

Рівень домагань — прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.
Залежно від самооцінки він теж може бути адекват­ним можливостям людини, заниженим або завищеним. Людина із заниженим рівнем, зустрівшись із новими завданнями, переживає невпевненість, тривогу, бої

Механізми психологічного захисту
У ситуаціях можливого чи реального неуспіху в діяльності задля реалізації потреби бути повноцінною особистістю часто вдаються до психо­логічного захисту. Психологічний захист

Психічні процеси особистості, їх види та розвиток.
Психічні процеси – це психічні явища, що забезпечують первинне відображення і усвідомлення людиною впливів навколишньої дійсності. Як правило, вони мають чіткий початок, певне протікання і я

Сприймання.
Сприйманням називається відображення в свідомості людини предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття. Сприйняття – складна діяльність, у процесі якої людина глибо

Характеристика психічних станів людини.
У жодній сфері психічної діяльності так часто й так доречно не вживається термін «стан», як в емоційному житті. В емоціях яскраво виявляється тенденція специфічно забарвлювати переживання і діяльні

Форми вияву афективної сфери особистості.
Настрої, афекти, пристрасті розглядаються як форми ви­яву афективної сфери, афективних процесів, що розрізня­ються за тривалістю: від короткочасного афекту до настрою як поточного, тривалого стану

Види станів.
Психічні стани можуть бути класифіковані як вияви пси­хічних процесів: стани емоційні — настрої, афекти, тривога та ін.; стани вольові — рішучість, розгубленість тощ

Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках
Соціально-психологічна сторона особистості відображає її основні якості та характеристики, які дозволяють їй відігравати певні ролі в суспільстві, займати певне положення серед інших людей

Сутність і структура світогляду людини
Світогляд – це система переконань, і поглядів на природу, оточуючий світ і уявлення свого місця в цьому світі. Світогляд складає основу відносин особистості, проявляється у

Поняття соціалізації особистості
Соціалізація (від лат. sosialis – громадський, суспільний) – процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому функціонувати в яко

Фактори, ефекти, механізми та засоби соціалізації.
Фактори соціалізації. Макрофактори – це соціальні і природні детермінанти соціалізації та розвитку особистості, зум

Механізми і засоби соціалізації.
Соціалізація особистості здійснюється за допомогою таких механізмів: Традиційний механізм соціалізації – це засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, які характерні для її сім'

Функції, види, рівні і сторони спілкування.
СПІЛКУВАННЯ – складний, багатогранний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, спричинений потребами спільної діяльності. Він включає в себе обмін інформацією, вироблен

Види спілкування.
Спілкування — це багатовимірний, поліфункціональний, різновидовий процес. У психології існує кілька класифікацій видів спілкування. Вони подають цей феномен різнопланово, збагачуючи палітру його ха

Комунікація
Характер обміну інформацією – активний процес, який визначається тим, що за допомогою системи знаків ініціатор та адресат діяння впливають один на одного задля зміни поведінки, поглядів, стану тощо

Спілкування як взаємодія(інтеракція).
Спілкування — це активна взаємодія його суб'єктів. Вони по черзі діють одне на одного, оцінюють дії, сприймають або не сприймають спрямовані на них думки, оцінки, почуття. Якщо один із суб'єктів ви

Спілкування як сприймання та розуміння одне одного(перцепція).
Взаємодія між учасниками спілкування, як правило, супроводжує сприйманням і розумінням одне одного. Деякі психологи вважають, відбувається пізнання однієї людини іншою. У загальному плані можна ска

Функції спілкування.
Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативний, регулятивно-кому

Функції спілкування.
Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативний, регулятивно-кому

Маніпуляції у діловому спілкуванні.
З маніпулятивним впливом люди зустрічаються дуже часто, майже щоденно, але не завжди його можуть помітити і тим більше захиститися від нього. Особливо високого рівня розвитку, на мою думку, маніпул

Активний маніпулятор
намагається керувати іншими за допомогою активних методів. Він використовує своє соціальне становище (бос, батько, старший брат, учитель, начальник). Активний маніпулятор досягає

Особливості маніпулятивної поведінки.
На противагу маніпуляторові актуалізатор (цей термін запозичений автором у А. Маслоу) — це людина, яка виявляє свої внутрішні потенції активніше, ніж середній індивід, і тому живе більш повним і ба

Невербальна комунікація та її види
Поряд із словесними засобами мовленнєвими на культуру спілкування впливають жести співрозмовників, інтонація, паузи, рухи тіла тощо. Якщо раніше як у теоретичному, так і в практичному аспекті невер

Джерела активності людини
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму з середовищем. Джерелом активнос­ті живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, д

Мотиви та мотивація в діяльності людини
Мета - це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти в своїй діяльності. Без мети не мо­же бути свідомої діяльності. Цілі людської діяльності виникл

Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості
Під інтересами розуміються мотиви, які для особистості мають конкретне емоційне забарвлення й спрямовані на пізнання чогось. Інтерес проявляється як інтелектуальна вибірковість і виникає тоді, коли

Здатність до професійної діяльності.
Професіографія- це технологія вивчення вимог, які висуваються професією до особистісних якостей, психологічних здібностей, психолого-фізичних можливостей людини. Застосовується до

Професіограма та психограма спеціаліста
Професіограма- це детальний опис певної професії через систему вимог, які висуваються нею до працівника, - охоплюючи якості особистості, особливості мисленнєвих процесів, знання, в

Професіограма та психограма спеціаліста
Професіограма- це детальний опис певної професії через систему вимог, які висуваються нею до працівника, - охоплюючи якості особистості, особливості мисленнєвих процесів, знання, в

Рівень домагань особистості у досягненні успіху
Кожна особистість має свій рівень домагань. Рівень домагань визначається: а) досягненням тих цілей і того ступеня складності, які особистість, на її думку, здатна подолати; б) співвідношенням двох

Лідерство як психологічний феномен. Теорії лідерства
Типологія лідерства у психологічній літературі досконало не розроблена. Справді, як диференціювати лідерів на основі теорії характерних рис, коли співвідношення лише одних зовнішніх ознак у різних

Теорії лідерства
1. ТЕОРІЯ ЛІДЕРСЬКИХ РОЛЕЙ (Р.Бейліс) розглядає ролі "професіонала" лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і "соціально- емоційного фахівця", який вирішує п

Складові творення привабливого іміджу ділової людини
Імідж ділової людини– це зовнiшнiй вигляд, вмiння триматись на людях в дiловій i неформальній обстановці, оформлення кабiнету, службових паперiв, дiловий стиль роботи, рівень органiзованостi, вiд ч

Інтелект, моральність та творчість у професійній діяльності
Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового

Характеристика самоактуалізованої особистості
  Прагнення особистості до самоактуалізації є свідченням того, що людина бажає самовдосконалитись, і робить якнайкраще те, на що вона здатна. Видатний представник гуманістичної психол

Історіогенез поглядів на природу конфліктів
Проблема конфлікту почала досліджуватися в психології у 30-х роках цього сторіччя (К. Левін). В наш час загальноприйнятими під­ходами до проблем детермінації конфлікту є: 1.Особистісно-

Історія розвитку конфліктологічних ідей
Виникнення конфліктології як відносно самостійної теорії і практики в кінці 50-тих років ХХ століття передував тривалий період формування, накопичення і розвитку конфліктологічних ідей і поглядів,

Типологія конфліктів та причини їх виникнення
В науці ще не склалося єдиної думки з приводу поняття “конфлікти” і систематизації конфліктів. При аналізі наявної літератури з даного питання прослідковується відмова від єдиної типології

Основні види внутрішньоособистісних конфліктів
В більшості теоретичних концепцій представлений один або декілька видів внутрішньоособистісних конфліктів. В психоаналізі, наприклад, центральне місце займають конфлікти між потребами і соціальними

Анатомія та динаміка конфлікту
В цілому динаміка розвитку конфлікту передбачає такі стадії. Виникнення конфліктної ситуації (передконфліктна стадія) Конфлікт не виникає миттєво, йому пер

Стилі виходу із конфліктних ситуацій. Управління конфліктом
Проблема способу реагування на конфліктну ситуацію уже була предметом розгляду. Тут ми поговоримо про дії учасників конфлікту – стратегії і тактики взаємодії. Нагадаємо, щ

Кожна із зазначених стратегій може бути оптимальною і забезпечити найкращий ефект в залежності від конкретних умов виникнення і розвитку конфлікту.
Згідно з теорією М. Фоллет, тільки інтеграція є ефективною стратегією поведінки в конфліктних ситуаціях, оскільки при даному типу поведінки знаходиться таке рішення, при якому виконуються бажання к

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги