Заняття 26.

1. Ознайомлення з екологічним законодавством України та відповідальністю за його порушення.

2. Основні положення охорони природного середовища в процесі проектування будівель і їх будівництва.

 

 

Охорона природного середовища - це система державних, громадських, адміністративно-господарчих, техніко-виробничих, економічних і юридичних. заходів, направлених на підтримку сприятливих для життя умов, раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів Землі і атмосфери в інтересах задоволення матеріальних і духовних потреб існуючих і майбутніх поколінь людей.

Основним законом, який регулює екологічні відносини в Україні, є Закон "Про охорону навколишнього природного середовища",

прийнятий Верховною Радою 25 червня 1991 року. У Законі встановлені принципи охорони навколишнього природного середовища. Закон закріплює екологічні права і обов'язки громадян України та визначає повноваження Верховної та місцевих Рад народних депутатів, органів управління (Кабінету Міністрів України, виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад народних депутатів) у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Екологічні права громадян України:

• право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище;

''• участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва та реконструкції об'єктів, які можуть негативно вплинути на стан навколишнього середовища;

• участь у проведенні громадської екологічної експертизи;

• одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення;

• право на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу забрудненого природного середовища).

Громадяни України зобов'язані:

• берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із дотриманням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів;

• не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

• вносити плату за спеціальне природокористування;

• компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє середовище.

Закон надає широкі повноваження громадським об'єднанням, зокрема проводити громадську екологічну експертизу і обнародувати її результати.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає поняття "екологічної безпеки" та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин; передбачає заходи охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами. В Законі дано поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій (екологічної ка­тастрофи та підвищеної екологічної небезпеки).

Закон України "Про охорону атмосферного повітря",

прийнятий 16 жовтня 1992 р., спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для за­безпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Закон встановлює екологічні стандарти і нормативи в галузі охорони атмосферного повітря, його екологічної безпеки (гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів для кожного стаціонарного та пересувного джерела викиду, граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів).

Підприємства, установи, організації, діяльність яких пов'язана з негативним шкідливим впливом на атмосферне повітря, повинні вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів, здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, забезпечувати безперебійну та ефективну роботу очисного обладнання.

Закон регулює діяльність, що впливає на погоду і клімат. Підприємства повинні скорочувати і в подальшому повністю .припинити виробництво і використання речовин, які шкідливо впливають на озоновий шар або можуть призвести до негативних змін клімату. Закон встановлює, вимоги щодо охорони атмосферного повітря при випробуванні корисних копалин, при застосуванні засобів захисту рослин, міндобрив та інших препаратів; при розміщенні і розвитку міст та інших населених пунктів; при погодженні місць забудови, проекті будівництва і реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря.

Земельний кодекс України, прийнятий 13 березня 1992 р., регулює охорону і раціональне використання земель. У цьому Кодексі встановлено три форми власності на землю: державна, колективна і приватна. Право на одержання земельної ділянки в приватну власність за плату або безоплатно мають громадяни України. Земельні ділянки можуть надаватися в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Земельний кодекс встановив переважне надання земель для потреб сільського господарства з метою забезпечення раціонального використання родючих земель.

Охорона цінних і продуктивних земель (ріллі, ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, земель природоохоронного, рекреаційного призначення, курортів та ін.) досягається встановленням особливого порядку їх вилучення для державних і громадських потреб: тільки як виняток, за рішенням Верховної Ради України. Вилучення особливо цінних продуктивних . земель, земель науково-дослідних сільськогосподарських установ, заповідників, національних, дендрологічних та меморіальних парків, поховань та археологічних пам'яток не допускається.

З метою охорони земель Кодекс встановлює обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів:

• використовувати землю ефективно і відповідно до цільового призначення;

• підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки внаслідок своєї господарської діяльності;

• здійснювати захист земель від водної і вітрової ерозії, забруднення, заболочення, засолення та інших процесів руйнування, для збереження і підвищення родючості землі.

При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових та реконструйованих об'єктів і споруд повинно передбачатися додержання екологічних та санітарних вимог щодо охорони земель.

Закон України "Про тваринний світ", прийнятий 3 березня 1993 р., регулює відносини щодо охорони і відтворення тваринного світу.

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Водний кодекс України, прийнятий 6 червня 1995 р., регулює
відносини щодо охорони водних ресурсів.

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним

надбанням народу України, однією з природних основ його економічного
розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування
людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими
природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне
середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних
потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил
користування водними ресурсами, раціонального їх використання та
екологічно спрямованого захисту. Водний кодекс встановлює пріоритет
питного і побутового водокористування. З метою охорони вод, які
використовуються для питних і побутових, курортних, лікувальних і
оздоровчих потреб, встановлюються округи і зони санітарної охорони із

суворим режимом використання, а також водоохоронні зони лісів.

Власники засобів водного транспорту, лісосплавні організації
повинні не допускати забруднення та засмічення вод внаслідок втрати
масел, хімічних речовин і нафтопродуктів, деревини.

Водний кодекс в комплексі із заходами організаційного,
правового, економічного і виховного впливу сприятиме формуванню
водноекологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки
населення України, а також більш ефективному, науково обгрунтованому
використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та
вичерпання.

Лісовий кодекс України, прийнятий 21 січня 1994 р., регулює
відносини щодо охорони і відтворення лісів, посилення їх корисних
властивостей та підвищення їх продуктивності, раціонального
використання лісів з метою задоволення потреб суспільства в лісових
ресурсах.

У Лісовому кодексі визначені основні завдання, вимоги і зміст
організації лісового господарства, критерії поділу лісів на дві групи за їх
екологічним і господарським значенням; встановлені порядок та види

загального і спеціального використання лісових ресурсів, права і

обов'язки лісокористувачів; порядок охорони і захисту лісів; плата за

використання лісових ресурсів, економічне стимулювання охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Закон України "Про рослинний світ" (1999 р.) регулює суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань.

Кодекс України про надра, прийнятий 24 липня 1994 р., регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального комплексного використання надр для задоволення потреб суспільства у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища при користуванні надрами.

Кодекс визначає поняття про надра, порядок і види користування надрами, права і обов'язки користувачів надр, встановлює плату за користування надрами, основні вимоги в галузі охорони надр.

Закон "Про природно-заповідний фонд України", прийнятий 16 червня 1992 р., визначає правові основи організації, охорони і використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів і об'єктів. До природно-заповідного фонду належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово- паркового мистецтва. Природно-заповідний фонд охороняється у відповідності з цим законом як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Закон України "Про екологічну експертизу", введений в дію 9 лютого 1995 р., регулює суспільні відносини в галузі екологічної експертизи для підтримання екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захист екологічних прав та інтересів громадян і держави, визначає суб'єкти екологічної експертизи та її форми, статус експерта, відповідальність за порушення в цій галузі.

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", введений в дію 21 вересня 1995 р., встановлює права та обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює правові основи міжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергії, передбачає державне регулювання безпеки, її використання для людини і навколишнього природного середовища.

Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства України.

Згідно з діючим законодавством України (Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України) по­садові особи (в т.ч. будівельники), винні в порушенні вимог приро­доохоронного законодавства України, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

З метою поліпшення охорони навколишнього природного середовища та посилення відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства Постановою Верховної Ради України № 81/96-ВР від 6.03.96 р., № 55/97-ВР від 7.02.97 р. внесено зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу та до Закону Української РСР "Про охорону навколишнього природного середовища" тощо.

Адміністративна відповідальність застосовується у випадку невиконання посадовою особою своїх обов'язків з охорони природи або заподіяння шкоди об'єктам природи, які знаходяться у її віданні. Вона проявляться у вигляді дисциплінарного покарання, усунення з посади, призупинення роботи підприємства або грошового штрафу.

Кримінальна відповідальність настає тоді, коли заподіяна суттєва шкода навколишньому середовищу. Міри відповідальності встановлені в Кримінальному кодексі України.

Матеріальна відповідальність за порушення

природоохоронного законодавства здійснюється шляхом стягнення грошових сум, які нараховуються за спеціальними таксами.

Відшкодовування збитків, завданих природі, не звільняє винних осіб від • притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за екологічні правопорушення.

Основними правопорушеннями Закону є: порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє середовище; норм екологічної безпеки; вимог законодавства при проведенні екологічної експертизи; допущення наднормативних, аварійних, залпових викидів і скидів у середовище; невживання заходів попередження та ліквідації екологічних наслідків аварії; порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, захороненні хімічних, токсичних і радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів; перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів.

Кожне підприємство, установа, організація, іноземні юридичні та фізичні особи, що займаються діяльністю, яка завдає шкоди навколишньому природному середовищу країни, сплачують обов'язкові платежі за забруднення довкілля на основі базових нормативів. Стягнення цих платежів не звільняє підприємства від відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

Ст. 227 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за приховування або перекручення відомостей про стан екологічної, в т.ч. радіаційної обстановки, який пов'язаний із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря, що негативно впливає на здоров'я людей, а саме: виправні роботи до року або штраф у розмірі 60-160 мінімальних зарплат. При повторній дії - позбавлення волі до 3-х років або виправні роботи від 1-го до 2-х років із звільненням від займаної посади.

Ст. 228 Кримінального кодексу передбачає міри покарання при забрудненні водоймищ і атмосферного повітря промисловими, сільськогосподарськими та комунальними підприємствами, а саме: виправні роботи до 1-го року; штраф у розмірі 50-120 мінімальних зарплат. Якщо ті ж самі дії завдали шкоди здоров'ю людей або сільськогосподарському виробництву чи спричинили масову загибель риби, винні особи караються строком позбавлення волі до 5-ти років.

У разі порушення вимог Земельного кодексу, а саме: самовільне зайняття земельних ділянок; забруднення і псування земель; невиконання вимог природоохоронного режиму використання земель; розміщення, проектування будівництва і введення в експлуатацію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, настає адміністративна, кримінальна або цивільна (відшкодування заподіяної шкоди) відповідальність.

У Водному кодексі передбачена відповідальність за самовільне захоплення водних об'єктів; забруднення і засмічення вод; їх господарське використання, введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без споруд, які попереджують забруднення і засмічення вод тощо.

Лісовий кодекс України передбачає відповідальність за незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників; порушення вимог пожежної безпеки в лісах; знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем; внаслідок забруднення лісу хімічними та радіоактивними речовинами, побутовими і виробничими відходами, стічними водами тощо.

ОХОРОНА ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ПРОЦЕСІ

ПРОЕКТУВАННЯ І БУДІВНИЦТВА

Будівництво будь-якого об'єкта пов'язане з порушенням сформованих
природних умов. До найбільш значимих порушень природного середовища

належать: порушення верхнього покрову грунту при виконанні земляних

робіт і втрата рослинного шару; вирубка лісів і зелених насаджень; зміна рівня ґрунтових вод, що викликає підтоплення сільськогосподарських угідь, населених пунктів і інших народногосподарських об'єктів; ерозія грунтів; утворення зсувів;
заболочування пойм рік; забруднення грунту, водойм і атмосфери будівельно-господарськими відходами, скидами нафтопродуктів, відпрацьованими газами; порушення наземної і водяної флори і фауни.

При плануванні і забудові населених пунктів, а також проектуванні споруд керуються Екологічним законодавством України та ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" і такими принципами: збереження і раціональне використання цінних природних ресурсів; дотримання нормативів гранично допустимих рівнів екологічного навантаження на природне
середовище територій з урахуванням потенційних його можливостей, виділення ландшафтно-рекреаційних територій і заборона на них господарського та іншого будівництва, що перешкоджає використанню даних зон за їх прямим призначенням, дотримання санітарних нормативів, установлення санітарно-захисних зон для охорони водойм, джерел водопостачання, курортних, лікувально-оздоровчих зон,
населених місць та інших територій від забруднення і шкідливих впливів.

Територію для будівництва нових і розвитку існуючих міських і
сільських поселень відповідно до земельного законодавства України потрібно передбачати на землях, непридатних для сільськогосподарського використання, або на сільськогосподарських угіддях гіршої якості, крім випадків надання земельних ділянок за межами населених пунктів і будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (частина II і V статті 31 Земельного кодексу України).

Не допускається проектування і будівництво поселень, промислових та інших народногосподарських об'єктів на площах залягання корисних копалин (крім загальнопоширених) до погодження з органами державного гірничого нагляду, а на площах залягання загальнопоширених корисних копалин — погодження з обласною Радою народних депутатів. При цьому необхідно керуватися Земельним кодексом та діючими нормативами.

Розміщення забудови на землях Держлісофонду потрібно проводити на ділянках, не вкритих лісом або зайнятих чагарником і малоцінним насадженням.

Розміщення будівель, споруд і комунікацій не допускається:

> на території заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон;

> на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства;

> у зонах охорони гідрометеорологічних станцій;

> у першій зоні санітарної охорони джерел водопостачання і майданчиків водопровідних споруд, якщо об'єкти, які проектуються, не пов'язані з експлуатацією джерел тощо.

Заходи щодо захисту атмосферного повітря слід передбачати відповідно до санітарних правил з охорони атмосферного повітря населених місць. Розрахунок забрудненості атмосферного повітря треба проводити відповідно до діючих нормативних документів та ГОСТів.

Тваринницькі, птахівницькі, звірівницькі підприємства, ветеринарні установи, склади для зберігання отрутохімікатів, біопрепаратів, добрив та інші пожежонебезпечні склади і виробництва, об'єкти і підприємства з утилізації відходів, котельні, очисні споруди, гноєсховища відкритого типу, а також промислові та сільськогосподарські об'єкти, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, слід розміщувати з підвітряного боку (для вітрів переважаючого напрямку) стосовно до сельбищної території та інших підприємств і об'єктів виробничої зони відповідно до діючих нормативних документів.

Заходи щодо захисту водойм, водостоків і морських акваторій необхідно передбачати відповідно до вимог водного законодавства і санітарних норм, забезпечуючи запобігання забрудненню поверхневих і підземних вод з дотриманням норм гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин у водних об'єктах, які використовуються для господарсько-питного водопостачання населення і у рибогосподарських цілях.

Заходи захисту грунтів потрібно передбачати та здійснювати відповідно до вимог законодавства щодо охорони грунтів і санітарних норм і вимог інших відомств, які забезпечують попередження забруднення грунтів різного землекористування понад затверджені норми ГДК забруднюючих речовин у грунті.

До складу проектів включаються: рекультивація порушених земель, зберігання і повторне використання ґрунтового шару, будівництво необхідних очисних споруд, повітря очисних установок, будівництво- захисних дамб і дренажних систем, збереження природного режиму рік і природного ландшафту, забезпечення належного порядку на територіях будівельних майданчиків, використання під забудову болотистих і малопридатних для сільського господарства земель, ярів та інші заходи.

При виконанні будівельно-монтажних робіт необхідно керуватися такими положеннями.

Генпідрядна будівельна організація повинна одержати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт від місцевих органів влади за місцем будівництва. Для цього вона подає копію позитивного висновку державної екологічної експертизи документації, за якою споруджуватиметься об'єкт (якщо він належить до затвердженого Кабінетом Міністрів України Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку), а також план здійснення заходів щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища в процесі будівництва об'єкта та проведення пусконалагоджувальних робіт згідно з вимогами природоохоронного законодавства України та положеннями зазначеного висновку держекспертизи.

 

 

Будівельно-монтажні роботи на спорудженні будь-яких об'єктів повинні здійснюватись із дотриманням вимог природоохоронного законодавства та забезпечувати ефективний захист навколишнього природного середовища (земель, надр, водних об'єктів, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світів).

Заходи щодо забезпечення цього повинні бути передбачені у проектно-кошторисній та організаційно-технологічній документації.

На території об'єктів, що будуються, не допускається непередбачене проектною документацією знесення деревно-чагарникової рослинності і засипання грунтом кореневих шийок і стовбурів дерев і чагарників, що ростуть.

Не дозволяється відведення поверхневих стічних вод з території будівельних майданчиків безпосередньо на рельєф без здійснення інженерних протиерозійних заходів, що надійно попереджають виникнення осередків техногенної ерозії грунтів.

При виконанні будівельних та планувальних робіт родючий шар грунту повинен зніматись і складуватись для подальшого використання при благоустрої та озелененні території, рекультивації земель або ж для меліорації малопродуктивних сільгоспугідь.

Тимчасові автомобільні дороги та інші під'їзні шляхи повинні влаштовуватися з урахуванням вимог щодо запобігання пошкодженню сільськогосподарських угідь та деревно-чагарникової рослинності.

Будівельно-монтажні роботи у зонах житлової забудови повинні виконуватись із дотриманням вимог щодо попередження пилоутворення і забруднення повітряного басейну. Не допускається при прибиранні відходів та сміття скидати їх з будівель та споруд без застосування закритих лотків та бункерів-накопичувачів.

У процесі виконання бурових робіт при досягненні водоносних горизонтів необхідно вживати заходів для запобігання неорганізованому виливу підземних вод.

При виконанні робіт для штучного закріплення слабких грунтів необхідно вживати заходів щодо запобігання забрудненню підземних вод нижчих горизонтів.

Ці заходи повинні бути передбачені в проектно-кошторисній та організаційно-технологічній документації і беззастережно виконуватись при здійсненні будівництва.

Проектом організації будівництва і проектами виконання робіт повинні передбачатися заходи щодо необхідного очищення і знешкодження виробничих та господарсько-побутових стоків, що утворюються на будівельному майданчику. Ці заходи повинні беззастережно виконуватись при здійсненні будівництва.

Попутна розробка природних ресурсів допускається тільки при наявності проектної документації, погодженої відповідними органами нагляду і місцевої адміністрації.

Роботи над меліорацією земель, створенням ставків і водосховищ, ліквідацією ярів, балок, боліт і вироблених кар'єрів, які виконуються попутно із будівництвом об'єктів виробничого і житлово- цивільного призначення, можуть виконуватись тільки при наявності відповідної проектної документації, погодженої в установленому порядку із зацікавленими організаціями і органами державного нагляду.

Роботи, спрямовані на розчищення, днопоглиблення та берегоукріплення русел рік та водойм можуть проводитись тільки у відповідності із спеціально розробленою з урахуванням вимог водного Кодексу України з даних питань документацією, погодженою і затвердженою у встановленому порядку.

Передбачене затвердженою документацією знесення зелених насаджень повинно в обов'язковому порядку компенсуватись створенням рівновеликих (або більших за площею чи кількістю) нових насаджень у місцях, визначених компетентними органами при погодженні документації або при озелененні і упорядкуванні території об'єкта, що будується, та його санітарної зони. Організація робіт для знесення зелених насаджень повинна передбачати їх поступовість і поетапність, які б дозволяли місцевій фауні своєчасно мігрувати за межі території будівництва.

Не допускається спалювання на будівельному майданчику відходів і залишків матеріалів, зокрема рулонних на бітумній основі, ізоляційних матеріалів, барвників, автопокришок тощо, що інтенсивно забруднюють повітря. Скидати з поверхів будинків і споруд відходи і сміття можна тільки із застосуванням закритих лотків і бункерів- накопичувачів.

Наведений перелік заходів і робіт з охорони природного середовища в кожному конкретному випадку повинен бути уточнений із відображенням прийнятих рішень у проектно-кошторисній документації.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які основні екологічні права і обов’язки громадян України?

2. Чомуохорону навколишнього природного середовища стала глобальною проблемою?

3. Які вимоги ставляться перед будівельною організацією щодо охорони природного середовища в процесі проектування будівель і їх будівництва.

 

 

Література:

Ксюковський В.Л. “Вступ до будівельної справи”-ВКП Аспект, 1999.

Буга П.Г. Гражданские, промышленные и сельськохозяйственные здания. – М.: Высшая школа, 1983.

Неєлов В.А. Гражданские здания. –М.: Стройиздат, 1988.

Коников А.С., Путилин В.В. Гражданские, промышленные и сельськохозяйственные здания.- М.: Стройиздат, 1980.