Заняття 2.

1. Основні вимоги до будівель і споруд.

2. Вплив соціально – економічних умов розвитку суспільства на рхітектуру. Засоби архітектури.

Галузь людської діяльності спрямована на створення будівель і споруд та їхніх комплексів для задоволення соціально-побутових та духовно-естетичних потреб суспільства, називають архітектурою. Таким чином, архітектура визначаться як мистецтво проектувати і будувати. Разом з тим, як частина матеріальної культури суспільства, споруди архітектури можуть бути й творами мистецтва. У зв'язку з цим архітектуру не можна повністю ототожнювати з утилітарним будівництвом, яке, звичайно, відіграє провідну роль. Проте не можна розглядати архітектуру виключно як мистецтво.

Де б не знаходилася людина, її всюди оточує не лише природне середовище, але і створені самою людиною будинки, заводи, міста, селища. Саме це штучне середовище, створене в процесі будівництва, і є архітектурою.

Архітектура — досить складне й багатогранне явище, яке не підлягає короткому визначенню.

Можна сказати, що архітектура — це мистецтво проектування і спорудження будівель та архітектурних ансамблів, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей ; і разом з тим архітектура — це велике мистецтво, що відображає ідеологію і естетику суспільства. Архітектурний ансамбль— це гармонійне поєднання групи споруд між собою і навколишнім середовищем.

Саме слово «архітектура» походить від старогрецького слова «архітектор», що в перекладі означає «головний будівничий». Раніше архітектор, проектуючи будівлю, споруду чи їх комплекс, брав також участь і в їх будівництві. В наш час архітектор посідає провідне місце при проектуванні, але в процесі створення проекту беруть участь також фахівці багатьох профілів, кожний із яких вирішує свої питання і вносить конкретні пропозиції щодо змісту проекту.

Давньоримський теоретик архітектури Вітрувій у своїй роботі «Десять книг про архітектуру» висвітлив інженерно-технічні й художньо-естетичні питання містобудування, узагальнив теоретичний і практичний досвід архітекторів Греції й Риму. Вітрувій наголошував, що основними вимогами до архітектурної споруди мають бути «корисність, міцність і краса».

Пам'яткою архітектури називають такі будівлі і споруди, які мають наукове, історичне, художнє значення і володіють імунітетом недоторканності.

Важливими засобами архітектури є симетрія й асиметрія, ритм, пропорції, масштаб, масштабність, колір, фактура, синтез образотворчих мистецтв та ін.

Симетрією називається закономірне розташування окремих елементів будівлі щодо осі або площини, що проходить через центр. Якщо симетрія стосується об'єму будівлі в цілому, то її називають центричною. У більшості будівель розташування архітектурно-конструктивних елементів (вікон, дверей, простінків) визначається відносно осі з додержанням законів симетрії. Велике значення симетрія має при створенні архітектурних ансамблів.

Асиметрична композиція характерна для будівель із складним функціональним процесом. При цьому додержуються гармонічної й закономірної побудови архітектурних форм.

Ритм в архітектурі означає закономірне чергування однакових й однохарактерних архітектурних форм і членувань або інтервалів між ними. Прикладом ритмічних побудов є розміщення вікон і простінків у житловому будинку, що однаково повторюються по горизонталі й вертикалі.

Пропорціями в архітектурі називають співвідношення геометричних розмірів (довжини, ширини й висоти) елементів і членувань архітектурних форм між собою і з цілим.

Серед численних пропорційних систем виділяють цілочислові пропорції, «золотий переріз» і геометричну подібність.

Цілочислові пропорції ґрунтуються на співвідношеннях простих чисел (1:2, 1:3, 2:5 і т. д.). У практиці застосування цілочислових пропорцій за одиницю беруть відрізок, пропорційний величині якого-небудь, що повторюється в будівлі, будівельного елемента або деталі. Цей відрізок називається пропорційним модулем. Раніше за модуль брали розмір обтесаного каменя, тепер модуль збігається з величиною будівельного модуля.

Друга пропорційна система ґрунтується на геометричній побудові, що дістала назву «золотий переріз» (рис. 3.1.1). При цьому ціле ділять на дві частини, з яких менша так відноситься до більшої; як більша частина — до цілого. Коли взяти ціле за 1, то більша частина наближено дорівнюватиме 0,618, а менша —0,382: 0,382:0,618=0,618:1.