Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури та їх характеристика

Основними елементами спеціалізованої ринкової інфраструктури є:

1) біржі – регуляторно-функціонуючі організаційні форми оптових ринків цінності;

2) аукціони – торги (має бути присутнім фактор публічності);

3) посередницькі фірми та товариства, що працюють на біржах або відстоюють інтереси (всеукраїнська асоціація підтримки підприємств, фермерства);

4) комунікації та інформаційні організації;

5) податкові інспекції та моніторингові системи, що контролюють їх діяльність;

6) спеціальні рекламні агентства та незалежні засоби масової інформації;

7) система страхування та страхові компанії;

8) торгові палати та об'єднання ділових кіл;

9) митна система та моніторинг за її діяльністю;

10) професійні спілки (інтереси між робітниками, дирекцією);

11) комерційио-виставкові зали та виставки (реклама просування товару).

12) система вищої економічної та спеціальної економічної освіти;

13) консалтингові фірми – фірми, що надають послуги;

14) аудиторські фірми та послуги – українська аудиторська палата.

15) спеціальні зони вільного підприємництва;

16) громадські та громадсько-державні фонди, що сприяють розвитку ділової активності (Фонди підтримки підприємств, малого бізнесу та інші фонди).

17) інвестиційні фонди та компанії, що сприяють реалізації різноманітних програм та ділових проектів (програми: державні регіональні, проекти: пропозиції інвестиційні).

Біржі. Перші біржі почали викати у 15 - 16 ст. в Італії, Голландії, Англії. Лат. "бурсе" (пізніше трансформувалось в "біржу") - "гаманець". У сучасному розумінні біржа - регулярно функціонуюча організаційна форма оптового ринку цінностей. Такими цінностями виступають:

- товари масового попиту, які мають стандартні споживчі якості;

- акції акціонерних підприємств і банків;

- боргові грошові зобов'язання держави і корпорацій - облігації,

- казначейські білети;

- векселі, тобто цінні папери, виписані під надані в кредиттовари;

- фрахтові документи, тобто різного роду страхові зобов'язання під товари, що перевозяться;

- валюта, тобто іноземні банкноти / девізи /або чеки на іноземні депозити;

- нерухоме майно;

- робоча сила.

У залежності від виду діяльності біржі бувають загальні і спеціальні.

Загальною є біржа, на якій обертається декілька видів цінностей. Наприклад, товари і цінні папери. Спеціальні біржі виконують операції лише з одним видом цінностей. Розрізняють біржі товарні, фондові, фрахтові, валютні, нерухомого майна, праці.

Біржа - це організаційна форма ринку. Тому вона ніяких угод про продаж - купівлю не укладає. Укладення угод - це функція членів біржі в особі професійних посередників (брокерів, дилерів).

Брокер (маклер) - фізична особа, зареєстрована на біржі. Спеціалізується на посередницьких біржових операціях. Обов'язки - виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, підшукування контрактів, реєстрація операцій, що здійснюються на біржі, укладення угод.

Дилер - посередник, на відміну від брокера, укладає угоди від себе і за свій рахунок. Винагородою для нього є різниця в цінах за куплений і проданий товар, за мінусом біржового збору.

Біржі - це лише місце, де відбуваються торговельні операції, тобто укладаються торговельні угоди. В обов'язки бірж входить надання своїм членам спеціального приміщення для торгівлі з місцями, телефонами і телетайпами для учасників торгів. Зі своїх членів біржі виділяють головуючого і клерків для проведення біржових сесій. Біржі здійснюють котирування цін (встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів або цін товарів на біржі), встановлюють стандарти на біржові товари, розробляють типові контракти, проводять розрахунки між продавцями і покупцями, займаються інформаційною діяльністю, надають страхові, арбітражні та інші послуги.

В Україні вже створено чимало бірж. Серед них - Українська універсальна товарна біржа, Львівська товарно-фондова біржа та ін. Найбільшого поширення набули товарні біржі.

Торговий дім- це спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою одномірних товарів за дорученням клієнтів або за свій рахунок. Відміна від торгової біржі в тому, що на біржі торгують самі учасники або за їх дорученням брокери. Тут торгову діяльність здійснює сама фірма.

Сфера діяльності торгового дому:

- операції по внутрішній оптовій і роздрібній торгівлі;

- експортно-імпортні та інші зовнішньоекономічні операції;

- виробництво продукції;

- надання замовникам широкого кола супутніх послуг - комерційно посередницьких, інженерно-консультаційних, товарно-експедиторських, фрахтових, страхових та ін.

Підприємства роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля - це будь-яка діяльність з продажу товарів чи послуг кінцевим споживачам для їх особистого споживання. Роздрібні торговельні підприємства класифікуються за багатьма ознаками:

- за асортиментом - спеціалізовані магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, торговельні комплекси і роздрібні підприємства послуг.

- за цінами - магазини знижених цін, склади-магазини, магазини, що торгують за каталогами.

- за характером обслуговування - торгівля за замовленням, торговельні автомати, розносна торгівля.

- за ознаками власності - корпоративна, державна, кооперативна, індивідуально-приватна торгова мережа.

Роздрібний торговець - основна фігура товарного ринку. Через нього вся маса продуктів та послуг поступає від виробництва до споживача. В цій ланці завершується один цикл відтворення і починається другий. Тому умови й ефективність функціонування роздрібного торгового підприємства визначають ефективність функціонування суспільного виробництва в цілому.

Оптова торгівля - діяльність з продажу товарів тим, хто купує їх з метою перепродажу або виробничого використання. Оптові торгові підприємці допомагають виробникам доставляти товари роздрібним торговельним підприємствам і промисловим споживачам. Вони виконують багато функцій - збуту, стимулювання, закупок, формування товарного асортименту, складування, транспортування, фінансування тощо. В оптовій торгівлі виділяється три основних напрями:

- торгівля товарами народного споживання;

- торгівля засобами виробництва;

- торгівля сільськогосподарською продукцією.

Холдинги та інвестиційні фонди. У Законі України "Про приватизацію майна державних підприємств" вказано, що холдинги та інвестиційні фонди утворюються в нашій державі "для обслуговування обігу приватизаційних майнових сертифікатів, створення первинного ринку приватизації, зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в об'єкти приватизації".

Сертифікат - офіційне свідоцтво про щось. Майновий сертифікат - свідоцтво державного органу / фонд державного майна/ про передачу громадянину певної частки державного майна в процесі приватизації. Вид приватизаційного паперу.

Холдинг (від англ. holding - володіння). Холдингова компанія - компанія, яка володіє контрольний пакетами акцій інших компаній. Це дає їй право контролю і можливість управління їх діяльністю. Розрізняють два види холдингів:

А) чистий холдинг, що створюється спеціально для скуповування контрольних пакетів акцій інших компаній і управління їх діяльністю у своїх інтересах;

Б) змішаний холдинг, який окрім контролювання і управління діяльністю інших компаній, займається підприємницькою діяльностю - промисловою, торговою, транспортною, кредитно-фінансовою тощо.

Змішаний холдинг створюється, як правило, у зв'язку із заснуванням компаніями, що контролюються, дочірніх фірм або поглинання одними інших акціонерних товариств.

Фактично холдингом є кожна велика фірма або банк, які володіють контрольними пакетами акцій інших компаній. Виникнення і розповсюдження холдингів пов'язано з розвитком акціонерної форми організації підприємств і формування так званої системи участі. Система участі - це володіння одними акціонерними компаніями акціями інших акціонерних компаній. На її основі складається багатоступінчаста залежність великої кількості підприємств від фінансових груп або окремих фінансових магнатів, які отримують можливість розпоряджатися великими сумами чужого капіталу і викачувати з підконтрольних підприємств високі прибутки. Суть системи участі полягає в тому, що головна компанія -"мати" скуповує контрольні пакети акцій інших компаній -"дочірніх", які у свою чергу підпорядковують собі товариства "онуків". Холдингові компанії мають різні юридичні форми: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, одноосібні компанії, державні організації.

Інвестиційні фонди як елемент ринкової інфраструктури - це сукупність грошових або інших ресурсів, призначених для цільового використання, які знаходяться у розпорядженні асоціацій, об'єднань, підприємств, організацій, державних установ, приватних громадян. Інвестиційні фонди призначені для здійснення позабанківського фінансування довгострокових капіталовкладень у національне господарство.

Джерелом утворення інвестиційних фондів, в залежності від форм власності, можуть бути податки і грошові збори, субсидії, позики, обов'язкові і добровільні пожертви підприємств, організацій і населення.

Отже, суть інвестиційних фондів зводиться до акумуляції коштів населення і використання їх для нагромадження. Обслуговування обігу приватизаційних паперів при розміщенні їх населенням в об'єкти приватизації.

Інвестиційні фонди, як і холдинги, мають різноманітні юридичні форми - державні організації, акціонерні товариства, приватні установи. Тому управління ними здійснюється суб'єктами тієї чи іншої організації (концерну, асоціації), або правлінням, або конкретним громадянином. Як правило, головним органом управління є загальні збори, конференція, сесія або конгрес. Фонд здійснює свою діяльність, керуючись своїм статутом.

Страхові фірми - одна з могутніх ланок інфраструктури сучасної ринкової економіки. За розмірами операцій і активів вони поступаються лише банківським фірмам.

Страхові фірми - це акціонерні, приватні і державні організації, які страхують населення, майно, комерційні операції, практично все, що пов'язано з людською діяльністю. Страхуванням діяльність цих фірм не обмежується. Вони займаються також ощадною справою і підприємництвом. Мобілізовані кошти населення вони направляють у кредитні операції, надходження від яких складає більшу частину їхнього прибутку.

Наприклад, страхові фірми Англії і США покривають більш як 50 % потреби промисловості цих країн у довгострокових кредитах. Вони також вкладають гроші у великі і найбільш прибуткові компанії, володіють великими пакетами високоприбуткових заставних паперів під нерухоме майно, купують облігації державних позик.

У результаті ощадної, фінансової, кредитної, інвестиційної діяльності страхові компанії здійснюють значний позитивний вплив на функціонування ринкової економіки, сприяють підвищенню ефективності економічного життя.

В Україні альтернативні страхові структури лише зароджуються.

Аукціон. Аукціонна торгівля - одна з організаційних форм спеціалізованої інфраструктури ринку. Аукціон - різновид періодичних відкритих публічних торгів, де продаються товари певної номенклатури: предмети мистецтва, антикваріат, хутро - товари, які відрізняються індивідуальними властивостями і не можуть взаємозамінюватися.

Є два способи проведення аукціонів:

А) аукціон на підвищення цін - товар купує той, хто дає найвищу ціну;

Б) аукціон на зниження цін - спочатку встановлюється штучно завищена ціна, яка поступово знижується. Купує товар той, хто перший зупинить зниження ціни.

Аукціони можуть бути примусовими та добровільними.

Примусові аукціони проводяться судовою владою з метою стягнення боргів з неплатників, а також різними державними і приватними організаціями для реалізації конфіскованих вантажів, заставленого і не викупленого в строк майна, незапитаних і неоплачених товарів.

Добровільні аукціони організовуються за ініціативою власників товарів або майна, що продаються з метою найбільш вигідної їх реалізації.

Для проведення аукціонів існують спеціальні фірми, які працюють головним чином на комісійних засадах. Аукціони організовують також брокерські фірми і асоціації.

Аудит - це комплексна ревізія фінансово-господарської діяльності підприємницької фірми кваліфікованими спеціалістами (аудиторами), яка дозволяє оцінити можливості фірми у бізнесі. Аудиторські перевірки можуть проводитися за рішенням органів влади і управління, за ініціативою самої фірми або її засновників. В усіх випадках аудит носить характер незалежної експертизи. Дані такої експертизи використовуються як важливий фактологічний матеріал.

У розвинутих країнах інститут аудиту існує вже понад 150 років. Усі солідні компанії за власні кошти наймають аудиторів для перевірки своєї фінансової звітності. Їх висновки є своєрідною візитною карткою підприємства, гарантією його надійності. Розвиток аудиту за кордоном створює благополуччя не тільки для підприємств, але і для населення. Знаючи фінансове становище фірм, громадяни можуть надійно і вигідно вкласти свої грошові заощадження.

 

Тема 7. ДЕРЖАВНІСТЬ ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ