Необхідність грошей

Курс "Гроші та кредит" пов¢язаний із вивченням інших економіч­них курсів, таких, як "Економічна теорія", "Макроекономіка", "Бухгалтерський облік", "Еко­номіка підприємств". Знання цих курсів та сформовані у про­цесі їх вивченні навички дають студентові змогу оволодіти знаннями теорії грошей, специфіки функціонування елементів грошово-кредитної системи України, теоретичних положень сутності фінансових відносин та їх функціонування в умовах ринку, сформувати вміння і навички прак­тичних розрахунків, які необхідні в роботі економіста, тобто сприяють формуванню уявлення про:

1) сутність економічних категорій "гроші", "кредит", "фінан­си", "при­бу­ток", "собівартість", "ціна";

2) специфіку вияву суті грошей у різних економічних системах;

3) специфічний характер вартості грошей;

4) функції грошей та їх еволюцію;

5) теорії грошей та їх основні постулати;

6) поняття грошового обігу як процесу руху грошей;

7) закон кількості грошей, необхідних для обігу, його суть, вимоги та наслідок порушення вимог;

8) суть грошового ринку, його економічну структуру;

9) елементи грошової системи та основні теми;

10) державне регулювання грошової сфери як головне призначення грошової системи;

11) інфляцію: її суть, форми вияву, причини та наслідки;

12) грошові реформи: їх поняття, цілі та види;

13) суть кредиту, форми та види кредиту;

14) становлення та розвиток банківської системи України;

15) валютний ринок: його суть та основи функціонування;

16) валютні ринки, поняття й види;

17) валютний курс, порядок встановлення й методологію обчис­лення валютного курсу національної грошової одиниці України;

18) сутність і значення грошових розрахунків у діяльності підпри­ємств, принципи їх розрахунків;

19) форми кредитів, які використовуються в господарсь­кій діяль­ності підприємств.

Засвоєння курсу "Гроші та кредит" має забезпечити фор­муван­ня у майбутнього фахівця таких фундаментальних уміння і навичок:

аналізувати та оцінювати сучасний стан грошової систе­ми суспіль­ства;

аналізувати сучасний стан безготівкового та готівково-грошового обігу;

формулювати умови та розробити методи проведен­ня грошової реформи;

аналізувати причину бюджетного дефіциту та можливі джерела його покриття;

формування фінансового плану підприємства та про­ведення аналі­зу його виконання;

складання необхідної документації для одержання креди­ту;

проведення аналізу платоспроможності та кредито­спроможності підприємства на основі розрахунку відповідних показників.

Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства, яке відіграє найважливішу роль у господарській діяльності людини. Вони завжди при­вертали до себе пильну увагу вчених. Уже в працях Платона й Аристо­теля є цікаві висловлення про гроші. Згадується про них у літописах періо­ду Київської Русі. Однак систематичне дослідження гро­шей і фор­му­вання наукових теорій про них почалися з розвитком капі­та­лізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування еконо­мічної категорії як науки.

Класична політекономія Заходу, по суті, виросла з дослідження функціональних проблем грошей, що були поставлені в працях А. Сміта і Д. Рікардо. Наукові розробки цих учених стали також джерелом теорії грошей К. Маркса, що посідає важливе місце в марксистській економічній науці. Багато уваги проблемам грошей приділяється в працях відомих економістів Заходу ХІХ – ХХ ст. – Дж. С. Милля, У. Джевансона, Л. Валь­раса, А. Маршалла, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Д. Патінкіна, М. Фрід­мена та ін.

Існує дві концепції походження грошей: раціоналістична (Аристо­тель, Самуельсон) і еволюційна (Сміт, Рікардо, Маркс).

Раціоналістична концепція пояснює походження грошей угодами між людьми, які переконалися в тому, що для переміщення вартості у міновому обігу необхідні спеціальні інструменти.

Уперше цю концепцію висунув Аристотель. У роботі "Никомахова етика", він пише: "Усе, що бере участь в обміні, повинне бути якимось чином порівняне. Для здійснення обміну повинна існувати якась одиниця (виміру), причому заснована на умовності".

У наступні історичні епохи раціоналістична концепція походження грошей законодавчо була закріплена в нормах античного й середньовічного права. Карбування здійснювалося на честь приходу до влади коронованої особи римським правом, а вартість грошей диктував імператор. Ідея про гроші, як витвір домовленості, переважала аж до кінця XVIII ст., коли вагомі досягнення археологічної науки розвінчали її постулати. Водночас суб¢єктивно-психологічний підхід до тлумачення походження грошей з позицій раціоналістичної концепції має місце у деяких працях і сучасних економістів. Зокрема, у підручнику П. Самуельсона "Економіка" стверджується, що гроші є штучною соціальною умовністю. Дж. Гелбрейт гроші розглядає як наслідок угоди між людьми про закріплення грошової функції за коштовними металами.

Еволюційна концепція стверджує,щогроші з¢явилися незалежно від волі людей у результаті тривалого розвитку обміну, коли з величез­ного товарного світу виділився особливий товар, що виконував роль грошей.

З розвитком форми грошей змінювалися механізм визначення носіїв грошових функцій і роль держави в цьому механізмі.

Існують наступні форми вартості:

1. Проста, або випадкова, форма вартості відповідала ранній стадії обміну між громадами, коли товар мав випадковий характер: один товар виражав свою вартість в іншому, конфронтуючому товарі:

Т₁ÛТ₂; Т₂ÛТ₃; Т_х ÛТ_у

Наприклад, власник шкір овець хотів поміняти на них зерно, але влас­нику зерна потрібна була сокира. Тобто потреби їх не збігалися, і вони обидва ні з чим поверталися з базару. Обмін відбувається в тому випад­ку, коли потреби збігаються.

Т₁ – перебуває у активній відносній формі вартості, є носієм споживної вартості і виражає свою вартість у товарі Т₂. Т₂ - перебуває у пасивній еквівалентній формі вартості, головне завдання якої – відобразити вартість товару Т₁.

Еквівалентна форма вартості має особливості:

споживча вартість товару – еквівалентна в обміні стає матеріалом виразу вартості обмінюваної на нього іншої споживної вартості;

конкретна праця, затрачена на виготовлення товару-еквівалента, виступає формою вияву абстрактної праці;

приватна праця, що втілена у товарі-еквіваленті, виступає формою виразу її протилежності – суспільної праці.

2. Повна, або розгорнута, форма вартості пов¢язана з розвитком обміну, викликаного першим великим суспільним поділом суспільної праці - виділенням скотарських і землеробських племен. У зв¢язку з цим в обмін включаються численні предмети суспільної праці, а кожен товар, що має відносну форму вартості, протистоїть безлічі товарів-еквіва­лентів. Серед них виділяється один товар, який можна обміняти на будь-який інший товар.

Наприклад, продуктом Т₁ є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкір відразу обміняє її на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно пря­мо чи опосередковано: спочатку - сокиру, а за неї зерно.

3. Загальна форма вартості. Подальший розвиток товарного виробництва й обміну приводить до виділення з товарного світу окремих товарів, що відіграють на місцевих ринках роль головних предметів обміну.

Особливість цієї форми вартості полягає в тому, що роль загаль­ного еквівалента не закріпилася ще ні за жодним товаром і в різний час її по черзі виконували різні товари.

Один товар, який систематично обмінюється на інший, стає загальним еквівалентом. До нього прирів­нюються інші товари.

 

4. Грошова форма вартості характеризується виділенням у резуль­таті подальшого обміну одного товару як загального еквівалента.

 

Товар Т₁ у загальній формі набув властивостей, харак­терних для грошової одиниці.

 

 

З появою грошей завершився процес розвитку форм вартості. Гроші надали можливість вимірювати вартість усіх інших товарів, а продукти приватної праці виробників через них дістали суспільне визначення. Товарний світ поділився на товари, що перебувають у відносній формі вартості, і гроші як загальний еквівалент. При цьому золото як грошовий матеріал завжди перебувало у еквівалентній формі вартості, затрачена на його видобування конкретна праця була безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його виробництво приватна праця – безпосереднім втіленням суспільної праці.

Переломним моментом у розвитку форм грошей стала демонетизація золота, внаслідок якої закінчилася епоха повноцінних грошей і розпочалася епоха неповноцінних грошей. На сьогодні неповноцінні гроші повністю взяли на себе й успішно виконують такі функції: засіб платежу; засіб обігу; міри вартості.

Отже, гроші, що виникли в результаті розв¢язання суперечностей товару, є не технічним засобом обігу, а відображенням глибоких суспіль­них відносин.