Політичні партії

Демократична партія - ДП( Democratic Party - DP) . Створена 20 січня 2000 р під назвою Демократична партія нового тисячоліття (ДПНТ). Перейменована у серпні 2005 р. До її складу входить Національний конгрес за нову політику, заснований 5 вересня 1995 р. Керівний орган - Вища рада партії(ВРП). Голова - СОН ХАК КЮ (Cohn Hak Kyu).

Демократична робітнича партія - ДРП ( Democratic Labor Party - DLP). Створена у 2000 р. Голова - МУН СОН ХЬОН (Moon Sung -hyun).

Ліберальна прогресивна партія - ЛПП(Liberal Forward Party). Створена в 2007 р. Голова - ЛІ ХВЕ ЧХАН ( Lee Hoi Chang).

Об'єднана демократична партія - ОДП (United Democratic Parte). Створена у грудні 2011 р. у результаті злиття представників головної опозиційної сили - Демократичної партії та ряду ліберальних організацій напередодні парламентських і президентських виборів 2012 р. Голова - ЛІ ХЕ ЧХАН (з 9 червня 2012 р.).

 

Південна Корея — член ООН, АТЕС (форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва), Азіатського банку розвитку, ЄБРР, Групи-77, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Інтерполу, ОБСЄ (партнер), ЮНЕСКО, Світової організації торгівлі, Організації економічного співробітництва і розвитку.

 

Респу́бліка Сінгапу́р, Офіційна назва - Республіка Сінгапур - Republic of Singapore, англ.; Repablik Singapura, мал.; Xinjiapo Gonghaguo, кит.

Географічне положення - держава розташована в Південно-Східній Азії на острові Сінгапур, біля південного краю півострова Малакка. Омивається водами Сінгапурської протоки.

Площа території - 697,1 кв.км. Територія країни включає невеликий острів Сінгапур (42 км завдовжки і 23 км завширшки ), а також кілька сусідніх острівців, розташованих біля південного краю п-ова Малакка.

Населення- 4, 84 млн осіб (2009 р.)

Столиця - м. Сінгапур - Singapore (англ.) Singapura (мал.) Xinjiapo (кит.) - понад 1,6 млн осіб.

Адміністративний поділ - в адміністративному відношенні країна ділиться на 5 Рад комунального розвитку: Південно-Східна, Північно-Західна, Центральна, Північно-Східна і Південно-Західна.

Офіційні мови - малайська, англійська і китайська, тамільська.

Релігія - буддизм, іслам, християнство, індуїзм і конфуціанство.

Грошова одиниця - сінгапурський долар =100 центів.

Національне свято- 9 серпня - Національний день (дата здобуття незалежності у 1965 р. після виходу із складу Федерації Малайзія).Сингапур (санск. सिंह siMha — лев і पुर pura — місто) — місто-держава в Південно-Східній Азії на краю Малайського півострова. Площа 622 км²; столиця — Сінгапур. Складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів. Глава державиТоні Тан Кен Ям із 1 вересня 2011 року, глава уряду Лі Сянь Лун із 2004 року. Політична система: ліберальна демократія з обмеженнями для опозиції. Експорт: електроніка, нафтопродукти, гума, устаткування, транспортні засоби. Населення 5,2 млн. чол. ^[3](китайці 75%, малайці 14%, тамільці 7%). Мови: малайська (національна), китайська, тамільська, англійська (державні).

Сінгапур був частиною багатьох місцевих імперій, оскільки був заселений в другому столітті нашої ери. Тут був торговий пункт Ост-Індської компанії в 1819 році з дозволу Джохорського султанату. Британці здобули повну владу над островом в 1824 році, а в 1826 році Сінгапур ввійшов до складу Стрейтс Сетлментс. Під час другої світової війни Сінгапур був окупований японцями та повернувся під владу Британії після війни. Незалежність отримана в 1959. Сінгапур приєднався до нової Федерації Малайзія в 1963, але його еліти не знайшли порозуміння з малайзійським урядом, в першу чергу через різне бачення застав формування нової малайзійської нації. Сінгапур був фактично вимушений підписати 7-го серпня 1965-го року акт державної незалежності. Через потужне зростання багатства вважається одним з Чотирьох азійських тигрів. Економіка сильно залежить від промисловості та сфери обслуговування. Сінгапур світовий лідер в кількох галузях, тут четвертий найбільший фінансовий центр у світі, другий найбільший у світі ринок азартних ігор, третій найбільший нафтопереробний завод. Порт Сінгапуру входить до п’ятірки найзавантаженіших портів світу. В країні більше доларових мільйонерів на душу населення ніж будь-якій іншій країні. Світовий банк відзначає Сінгапур як державу, де найлегше у світі робити бізнес.

Сінгапур— парламентська республіка з вестмінстерською системою урядування та однопалатним парламентом. Партія Народної Дії(ПНД) перемагала на всіх виборах з тих пір як Британія надала незалежність в 1959 році. Правова система Сінгапуру походить від системи англійського права, до якої з часом були введені зміни протягом років, наприклад ліквідація суду присяжних. Популярний образ ПНД як сильне, досвідчене та висококваліфіковане керівництво, яке спирається на кваліфікованих Державних службовців та наосвітню систему з наголошенням на особистих здобутках та меритократії; але яка вважається деякими виборцями, опозиційними критиками та міжнародними спостерігачами як авторитарна та така, що занадто обмежує особисті свободи.

Сінгапур один з п’яти засновників Асоціації держав Південно-східної Азії, тут також знаходиться секретаріат APEC, держава є членомСхідно-Азійського саміту, руху неприєднання та співдружності націй. Найстаріші згадки про територію сучасного Сінгапуру існують у китайській літературі. Територія має різноманітні назви за стародавніми джерелами, зокрема назву «Темасек»(або «Тумасік») - з яванської - «місто біля моря», і перша згадка про назву «Сінгапур» датується XIII ст., що в перекладі з малайської означає «Місто Лева».Назва «Тумасік» збереглась до наших днів , сьогодні у назві офіційної резиденції прем'єр-міністра Сінгапуру «Шрі Тумасік» .^[6]

Відомо що з VII по XIII століття ця територія знаходилася під владою буддійської імперіїШривіджая, яка у свою чергу керувалася з сусіднього острова Суматра. У XI столітті територія була короткочасно окупована військом індійського короля. Острів переходив з рук в руки і уXVI столітті опинився під владою ісламського султанату Малакка. З часом стратегічно розташоване на шляху давніх морських шляхів місце зазнало повільного занепаду. В результаті португальської окупації Малакки керівний центр султанату перемістився до районуДжохор що між Малаккою та Сінгапуром. З цього часу Сінгапур підпорядковано султанатові Джохору.

Велика Британія у пошуку проміжних портів для своїх морських шляхів з колоній на сході підписала угоду 6 лютого 1819 року з султаном Джохору та керівництвом Сінгапура щодо надання дозволу англійцям створити свої поселення на цій території. Невдовзі тут була заснована британська факторія. З 1819 року Сінгапур процвітає як безмитний торговельний центр, підпорядкований Великій Британії. У 1824 році були підписані 2 угоди з голландцями, за якими Голландія визнає права британців на цю землю, та з володарями території щодо надання Сінґапурові статусу володіння Великої Британії в обмін на грошові винагороди.

З часом, у 1832 році, Сінгапур стає адміністративним центром британських колоній в регіоні. У цей час до цих колоній, окрім Сінгапуру, входять Малакка та Пенанг. Порт Сінгапуру стає найважливішім місцем на шляху транспортних суден, які сполучають Європу та Азію. До 1860 року населення зростає до більш ніж 80 тисяч мешканців за рахунок мігрантів з Китаю, Малайзії, Індії, Європи та інших країн.

В ході 2-ї світової війни Сінгапур бомбардувала японська авіація, і 15 лютого 1942 року окупований Японією. Після поразки Японії британці повернулися до Сінгапуру в лютому 1945року.

В 1946 році Малакка та Пенанг приєдналися до Малайського Союзу і потім до Малайської Федерації у 1948 році. Сінгапур лишився королівською колонією Великої Британії. У 1948 році комуністами була зроблена спроба захопити владу, вони зазнали поразки, в колонії був оголошений надзвичайний стан, який протримався до 1953 року. Статус автономії був отриманий1959 році і в травні були обрані представники до законодавчих зборів загальним голосуванням, прийнята нова конституція, на чолі влади постав прем'єр-міністр Лі Куан Ю. 16 вересня1963 року була сформована Малайзія, до її складу входить і Сінгапур з умовами збереження автономії в деяких політичних питаннях.

Сінгапур виходить зі складу Малайзії 9 серпня 1965 року, і постає незалежною демократичною державою у складі Британської Співдружності Націй на чолі з президентом. Отримав членство в ООН 21 вересня 1965 року.

Сінгапуру належать 63-и острови, включно з головним островом, який широко відомий як Сінгапурський острів або Пулау Уджонг^[7]. До Джохору в Малайзії ведуть два головні штучні сполучення: Джохорсько-Сінгапурська гребля на півночі та Друге сполучення Туаса на заході. Острови Джуронг, Пулау Теконг, Пулау Убін та Сентоза найбільші з менших островів Сінгапуру. Найвища точка природня точка – пагорб Букіт Тіма висотою 166 метрів^[8].

В процесі проекти намивання землі, які збільшили площу Сінгапуру з 581.5 км² в 1960-х до 704 км² на даний момент; ця площа може зрости ще на 100 км² до 2030 року^[9]. Деякі проекти використовують злиття менших островів через намивання землі, щоб утворити більший більш функціональний острів, як було із островом Джуронг^[10]. 5% землі Сінгапуру зберігають як заповідники^[11]. Через урбанізацію зникли головним чином дощові ліси, Природний заповідник Букіт Тіма єдиний значний дощовий ліс, що залишився^[10].

У Сінгапурі екваторіальний клімат без чітко визначених сезонів, постійною температурою та тиском, високою вологістю та рясними дощами. Температура зазвичай коливається від 23 до 32 °C. Сингапур, порівняно з іншими країнами регіону, має добре розвинену ринкову економіку без помітної корупції, зі стабільними цінами на товари і високою заробітною платнею. Відсоток безробітних становить приблизно 3%. У 2005-06-му роках Світовий банк визнав економіку Сінгапуру найбільш бізнес-привабливою у світі. В місті працевлаштовані десятки тисяч спеціалістів з різних країн світу.

Економіка сильно залежить від експорту, зокрема від електроніки та виробництва.

Занепад світової економіки у 2001-03 роках завдав шкоди й Сінгапурській економіці через зниження попиту у галузі технологій. Туристичний сектор постраждав через спалах гострого респіраторного синдрому у 2003 році. Економічні показники в останні роки почали показувати позитивні результати, так, у 2004 році ВВП країни зріс на 8%, у 2005 році спостерігалося зростання на 5,7%.

На сьогодні, Сінгапур має високорозвинену ринкову економіку, історично засновану на широкій транзитній торгівлі. Разом з Гонконгом,Південною Кореєю та Тайванем, Сінгапур є одним з Чотирьох Азійських Тигрів. Економіка Сінгапуру відома як одна з найбільш вільних,^[22]найбільш інноваційна,^[23] найбільш конкурентоспроможна,^[24] найсприятливіша для бізнесу^[25] та наймень корупційна у світі. В Індексі економічної свободи за 2011 рік, Сінгапур посідає друге місце за вільністю економіки у світі, після Гонконгу. Згідно з Індексом сприйняття корупції, Сінгапур також постійно посідає місце серед найменш корупційних країн світу, поруч з Новою Зеландією та скандинавськими країнами.

Сінгапур займає 14 місце серед найбільших експортерів та 15 місце серед найбільших імпортерів у світі. Країна має найбільший коефіцієнт торгівлі до валового національного продукту (ВНП) у світі 407,9%, що вказує на важливість торгівлі для її економіки. Ця країна єдина в Азії країна, яка має кредитний рейтинг ААА у всіх трьох найбільших кредитно-рейтингових агентств — Standard&Poor's, Moody's та Fitch.^{[26] [27]}Сінгапур приваблює велику кількість прямих іноземних інвестицій завдяки своєму розташуванню, вільним від корупції середовищем, досвідченою робочою силою, низькими податками та передовою інфраструктурою. В Сінгапурі знаходиться більше 7000 міжнаціональних корпорацій із Сполучених Штатів, Японії та Європи. Тут розташовано також 1500 компаній з Китаю та 1500 з Індії. Іноземні фірми можна знайти практично в усіх сферах економіки. Сінгапур також є другим по величині іноземним інвестором в Індії.^[28] Приблизно 44% робочої сили Сінгапуру не є сінгапурцями.^[29] Більше десяти договорів про вільну торгівлю підписано з іншими країнами та регіонами.

Сінгапур також має один з десяти найбільших у світі золотовалютних резервів.^[30][31] Валютою Сінгапуру є Сінгапурський долар, який випускається Валютним управлінням Сінгапуру.^[32] Він дорівнює Брунейському долару.^[33]

Економіка Сінгапуру сильно залежить від експорту та переробки імпортних товарів, особливо в промисловості,^[34] яка склала 27,2% ВВП в 2010 році та містить в собі значну частку електроніки, нафтопереробки, хімічної промисловості, машинобудування та біології та медицини. У 2006 році Сінгапур виготовляв 10% світового випуску напівпровідникових пластин.^[35]Не зважаючи на свій малий розмір, Сінгапур має багатогалузеву економіку, цю стратегію уряд вважає життєво необхідною для розвитку та стабільності.^[36]

Туризм також формує значну частку економіки Сінгупуру, 10,2 мільйонів туристів відвідали країну в 2007 році.^[37] Для того щоб привабити більше туристів, в 2005 році уряд легалізував азартні ігри та дозволив створити два грально-розважальних курорти.^[38] Сінгапур рекламує себе як центр медичного туризму: близько 200000 іноземців приїжджають туди на лікування кожного року, і медичне обслуговування Сінгапуру планує в 2012 році обслуговувати один мільйон іноземних пацієнтів щорічно та отримати доход 3 мільярди доларів США.^[39] Сінгапур також є навчальним центром, і багато іноземних студентів навчається в цій країні. У 2006 році Сінгапур прийняв більше 80000 міжнародних студентів.^[40] Тут навчається також більше 5000 малайських студентів, які кожен ранок перетинають дамбу Джохор-Сінгапур з надією отримати кращу освіту в Сінгапурі.^[41] У 2009 році, 29% всіх студентів університетів Сінгапуру були іноземцями. Студенти походять в основному з ASEAN (Асоціація держав Південно-Східної Азії), Китаю та Індії.^[42]

Сінгапур є світовим лідером в декількох сферах економіки: країна є четвертим основним фінансовим центром у світі,^[43] має другий у світі ринок казино,^[44] один з трьох найбільших центрів переробки нафти, найбільший у світі виробник нафтобурового обладнання, та є основним судноремонтником у світі.^[45][46][47]Порт Сінгапуру є одним з п'яти найбільш завантажених портів у світі.^[44] Світовий Банк визнав Сінгапур як найсприятливіше місце у світі для ведення бізнесу^[44] та надав йому статус найбільшого центру логістики у світі.^[48]Нарешті, країна також займає четверте місце у світі як центр торгівлі іноземною валютою, після Лондона, Нью-Йорка та Токіо.^[49]

В результаті світової рецесії та різкого спаду в технологічному секторі, ВВП країни в 2001 році знизився на 2,2%. Комітет економічного обзору, засідання якого відбулось у грудні 2001 року, рекомендував деякі зміни в стратегії управління для пожвавлення економіки. З того часу Сінгапур відновив свій рівень, в основному, завдяки покращенню світової економіки; економіка виросла на 8,3% в 2004 році, 6,4% в 2005^[50] та 7,9% в 2006 роках.^[51] Після зниження −0,8% в 2009 році, економіка відновилась в 2010 та показала 14,5% ВВП.

Більшість робітників в Сінгапурі задіяні в сфері обслуговування, працевлаштовані 2,151,400 робітників з 3,102,500 в 2010 році. Відсоток незайнятих, економічно активних людей у віці старше 15 років, становить близько 2%.^[52] Рівень бідності є низьким, в порівнянні з іншими країнами регіону. Уряд надає дешеве житло (в формі квартир Комісії житлового будівництва) та фінансову допомогу для ще бідніших людей.^[53] В Сінгапурі нараховується найбільший відсоток мільйонних будинків, серед яких 15,5% будинків коштують не менше одного мільйона доларів США.^[54]

Сінгапур— республіка, парламентська демократія англійської однопалатної (Вестмінстерської) системи. Головою держави є президент, якого обирають на 6 років. Голова уряду —Прем'єр-міністр. Сінгапур - парламентська республіка. Входить до складу Співдружності, яку очолює Велика Британія. В країні діє Конституція від 3 червня 1959 р., до якої внесено ряд поправок (останні - 1996 р.).

Глава держави - президент, який обирається з 1993 р. за підсумками загальниого прямого таємного голосування терміном на 6 років без права переобрання на другий термін. Президент призначає 6 членів Ради президентських радників - дорадчого органа при главі держави. Президент зобов'язаний заручитись згодоючленів Ради у вирішенні кадрових питань держапарату. Строк повноважень членів Ради - 6 років з правом продовження ще на 4 роки. Крім цього діє Президентська рада по правах національних меншин у складі 21 особи, призначених президентом для розгляду расових і релігійних питань, включаючи положення законодавчих актів, з метою недопущення дискримінації з расових чи релігійних ознак(половина членів ради призначається довічно, половина - строком на 3 роки).
Президент Республіки Сінгапур - Тоні ТАН КЕНГ ЙАМ (Toni Tan Keng Yam), обраний 27 серпня 2011 року, на посаді з 1 вересня 2011 року.

Законодавчий орган - однопалатний парламент, що складається з 99 депутатів, 87 з яких обираються загальним прямим таємним голосуванням на термін не більш як 5 років, причому мінімум один кандидат від кожної партії повинен належать до якої-небудь національної меншості (малайцям, індійцям та інші). Крім того у парламент входять депутати, які не обираються, не мають права голосу з певних питань (внесення змін до конституції, вотум довіри уряду, імпічмент президенту: не більш як 6 осіб (терміном на 2,5 роки), їх висувають опозиційні партії, що програли на виборах, і не більш 9 депутатів (терміном на 5 років) призначаються президентом і не належать ні до яких партій. Участь у виборах у Сінгапурі є обов'язковою. Парламент, обраний 7 травня 2011 р. Кількість членів - 87.
Спікер - Халімах ЯКОБ (Halimah Yacob).

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з прем'єр-міністром. Президент призначає прем`єр-міністра з числа лідерів партії або коаліції парламентської більшості. До 1990 р. посаду прем'єр-міністра протягом понад 30 років беззмінно обіймав Лі Куан Ю. З 1990 р. главою уряду був Го Чок Тонг.
Нинішній уряд сформований 22 травня 2006 р. Приведений до присяги 30 травня 2006 р. Останні зміни проведени 1 травня 2008 р. Уряд - однопартійний Партія народної дії (ПНД).
Прем`єр-міністр Республіки Сінгапур - ЛІ СЯНЬ ЛУН (Lee Hsien Loong).

Політичні партії
Демократична партія Сингапуру - ДПС(Singapore Democratic Party). Заснована у вересні 1980 р. Керівний орган - Центральний комітет(12 осіб). Засновник партії - ЧІАМ СІ ТОНГ (Chiam See Tong). Голова - ЛІНГ ХАУ ДУНГ (Ling How Doong). Генеральний секретар - ЧІ СУН ЦЗЮАНЬ (Сhee Soon Juan).
Народна партія Сінгапуру - НПС(Singapore People's Party). Заснована в 1994 р. 30 діячами , які вийшли з Демократичної партії Сінгапуру(ДПС). Керівний орган - Центральний комітет(12 осіб). Голова - СІН КЕК ТОНГ(Sin Kek Tong). Генеральний секретар - ЧІАМ СІ ТОНГ(Chiam Si Tong)
Партія народної дії - ПНД (People's Action Party - PAP). Заснована в 1954 р. Керівний орган - Центральний комітет(12 осіб). Голова - ТОНІ ТАН КЕНГ ЯМ (Toni Tan Keng Yam). Генеральний
секретар -(Lee Hsien Loong).
Робітнича партія - РП(Workers' Party). Опозиційна партія. Заснована у 1957 р. Голова - Сільвія ЛІМ СВІ ЛІАХ (Sylvia Lim Swee Lian,жін.).