Х роль на ринку України

Сьогодні на фінансовому ринку України існує кілька форм самоорганізації:

1.саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку (далі – СРО), які можна розподілити на СРО, створені професійними учасниками організаторів торгівлі цінними паперами, а також СРО, створені реєстраторами та зберігачами цінних паперів.

2) самоврядні організації (далі – СВО), які створені у вигляді об’єднань, що здійснюють координацію діяльності своїх учасників без права втручання в їхню діяльність та без реальних повноважень щодо регулювання та нагляду.

СВО в першу чергу спрямовують свою роботу на розробку внутрішніх нормативно-правових актів, лобіювання своїх інтересів в органах законодавчої та виконавчої влади, а також заохочують своїх учасників до дотримання стандартів поведінки на ринку. СВО не здійснюють нагляд за діяльністю своїх учасників.

Як показує міжнародна практика, саме діяльність СРО має зосереджуватися на питаннях регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ, дотриманням кваліфікаційних вимог учасників СРО та їхню діловою поведінкою, включаючи відносини учасників із споживачами фінансових послуг. В даний час цим вимогам відповідають СРО учасників фондового ринку.

Найбільш повна форма самоорганізації учасників фінансового ринку є СРО, повноваження якої передбачають прийняття та забезпечення застосування норм поведінки учасників фінансового ринку – учасників СРО, а також вирішення спорів між цими учасниками. В цьому випадку, як правило, можлива передача повноважень від органу державного регулювання та нагляду до СРО як недержавної установи.

Саморегулювання учасників фінансового ринку сприяє пристосуванню функцій регулювання та нагляду до бізнес-середовища, яке швидко змінюється. При саморегулюванні норми поведінки розробляють самі учасники фінансового ринку, які добре знають особливості цього ринку та можуть зробити переваги від регулювання та нагляду найбільш ефективними (тобто, впорядкований ринок, захист інвесторів та споживачів фінансових послуг, зниження системних ризиків, зменшити витрати на ведення бізнесу).

Співпрацю між СРО та органами державного регулювання та нагляду в системі регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ з відповідними їхніми обов‘язками та повноваженнями необхідно запроваджувати настільки широко, наскільки це дозволяє складність системи взаємовідносин у кожному сегменті фінансового ринку. Це допоможе органам державного регулювання та нагляду досягти цілей регулювання, захисту інвесторів і споживачів фінансових послуг, створення і функціонування справедливих, ефективних та прозорих ринків, сприятиме зниженню системних ризиків.

Знання конкретної галузі.Фінансовий ринок поступово розвивається і стає все складнішим, зазнаючи впливу міжнародних інтеграційних процесів. СРО учасників фінансового ринку добре розуміють проблеми конкретного сегмента фінансового ринку, на якому вони працюють та нормативно-правову базу регулювання ринку та нагляду за фінансовими установми на цьому сегменті ринку. Державні регулятори повинні використовувати глибокі спеціальні знання учасників фінансового ринку.

Регулювання фінансового ринку вимагає постійного прийняття та оновлення нормативно-правової бази. Використання досвіду СРО та прямих контактів СРО з учасниками фінансового ринку, дозволить органам державного регулювання та нагляду бути в курсі швидких змін на фінансовому ринку, а також підтримувати ефективність своєї діяльності через розробку та запровадження нових нормативно-правових актів, впровадження нових елементів моніторингу та програм з правозастосування. Досвід та повноваження СРО дозволять розробити, впровадити ефективні нові елементи моніторингу та програм з правозастосування. Органи державного регулювання та нагляду мають покладатися на спеціальні знання та досвід СРО, а не робити спроби дублювати їхні функції в системі регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ. СРО можуть швидше, ніж органи державного регулювання та нагляду реагувати на зміни потреб ринку.

СРО та їхні учасники повинні залучатися до всіх дискусій з розробки норм, що матимуть вплив на їхню діяльність. Залучення СРО через їхнє представництво до роботи консультаційно-експертних органів, які створюються або можуть бути створені при органі державного регулювання та нагляду, надає можливість швидко реагувати на зміни, які відбуваються на ринку, визначати тенденції та наслідки цих тенденцій на ринку.

Мотивація галузі.Репутація та конкуренція є серйозними засобами заохочення постійної нормальної поведінки учасників фінансового ринку. СРО повинні заохочувати учасників фінансового ринку сприяти запровадженню норм поведінки та забезпечувати дотримання цих норм. Органи державного регулювання та нагляду різних сегментів фінансового ринку повинні розглянути можливість запровадження через СРО норм поведінки учасників фінансового ринку та створення ефективної системи нагляду за їхнім дотриманням, посилюючи при цьому програми з правозастосування. Такий підхід має сприяти створенню культури дотримання етичних норм фахівцями учасників фінансового ринку. Використання саморегулювання в системі державного регулювання та нагляду дозволить здійснювати ефективніше регулювання в цілому, оскільки нормативно-правові акти органів державного регулювання та нагляду будуть доповнюватися нормами СРО, які безпосередньо задіяні в регулівній та наглядовій діяльності.

Фінансування СРО за рахунок учасників фінансового ринку зменшить загальний об‘єм державного фінансування, потрібного для функціонування системи державного регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ.

Договірні відносини.Відносини учасників СРО будуються на дотриманні статутних (засновницьких) документів СРО та норм, які приймаються СРО, а також на добровільній згоді учасників СРО їх дотримуватися. Відносини, які складаються між самою СРО і учасником СРО є складовою частиною всієї системи регулювання та нагляду. СРО може вимагати дотримання етичних норм, які виходять за межі державного регулювання та нагляду.

Важливо, щоб законодавчо повноваження СРО щодо своїх учасників не обмежувалися територією України. СРО на договірній основі з СРО інших країн може мати доступ до інформації, до якої не матимуть доступу органи державного регулювання та нагляду. Прийняття нормативно-правових актів, які можуть змінити норми поведінки учасників СРО, відбувається набагато повільніше, ніж це викликано потребами ринку. СРО, враховуючи міжнародний досвід, мінливість ринків та підтримуючи зв‘язки з СРО інших країн чи з міжнародними організаціями, які узагальнують світовий досвід і надають відповідні рекомендації, можуть швидше врегулювати певний аспект діяльності на фінансовому ринку України.

Прозорість та підзвітність.Діяльність СРО повинна бути прозорою, а норми, які встановлює СРО для своїх учасників повинні бути чіткими і справеливими. Прозорості можна досягти кількома шляхами, включаючи забезпечення доступу до норм СРО в друкованій формі або в Інтернеті, поширення інформації про значні дисциплінарні перевірки, до яких вдаються СРО. Відкритість СРО може залучити безпосередньо всіх учасників СРО до розробки політики регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ. СРО повинні готувати плани регулювання та нагляду, надавати їх органам державного регулювання та нагляду, а також розкривати потенційним інвесторам, споживачам фінансових послуг, а також громадськості. Ці плани повинні містити опис цілей регулювання СРО, заходи СРО на наступний рік, шляхи реалізації цих планів та затрати на реалізацію цих планів. Плани СРО повинні розроблятися з урахуванням аналізу витрат та результатів.

Гнучкі програми СРО щодо дотримання. Саморегулювання надає більше методів дотримання вимог нормативно-правових актів, ніж можуть запропонувати органи державного регулювання та нагляду. База регулювання та нагляду СРО повинна бути досить гнучкою для надання учасникам фінансового ринку можливості відреагувати на неминучі зміни адекватно та вчасно. Результатом досвіду та кваліфікації СРО є спроможність модифікувати норми щодо регулювання та нагляду відповідно до вимог ринку швидше державних органів. Позитивні результати швидкого та гнучкого процесу розробки норм СРО можуть бути втрачені, якщо від СРО органи державного регулювання та нагляду вимагатимуть дотримання жорстких процедур перегляду та ухвалення таких норм.

Програми СРО з регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ повинні містити чіткі вимоги, які реально можуть бути виконані.

Запровадження програм СРО з регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ мають бути спрямовані на:

· забезпечення застосування норм проведення перевірок та застосування санкцій;

· проведення перевірок операцій щодо надання фінансових послуг та практики роботи з інвесторами і споживачами фінансових послуг;

· проведення перевірок на адекватність капіталу для надання доступу на фінансовий ринок;

· запровадження механізму розгляду скарг інвесторів та споживачів фінансових послуг;

· здійснення програм нагляду за діяльністю учасників СРО для виявлення причин та умов, що спричинили порушення, а також вжиття заходів з попередження правопорушень;

· створення інформаційних баз про учасників СРО та спільне використання інформації в співпраці з іншими СРО;

· запровадження системи врегулювання спорів між учасниками СРО.

Невід‘ємним елементом багатьох програм СРО є розробка освітніх заходів для допомоги учасникам СРО з виконання їхніх обов’язків.

Координація та спільне використання інформації.Процес глобалізації на світових фінансових ринках підвищує актуальність координації у діяльності органів державного регулювання та нагляду різних країн між собою, а також між СРО цих країн та між цими СРО і державними органами. СРО можуть виконати роль форуму, на базі якого можна зібрати і узагальними різні інтереси щодо питань регулювання та нагляду.

Координація та спільне використання інформації суб’єктами регулювання та нагляду повинні стати пріоритетами для вирішення спільних глобальних питань. Координований підхід є необхідністю для запобігання потенційним порушенням на фінансовому ринку та вирішення проблем системних ризиків, які можуть вплинути більш, ніж на один ринок.

Одним зі шляхів координації регулювання та нагляду за фінансовим ринком є підтримка тісних зв‘язків з Міжнародною організацією Комісій з цінних паперів (IOSCO). Такі міжнародні організації відіграють значну роль у процесі гармонізації нормативно-правової бази, розробці загальних принципів та сприянні в розумінні відмінностей щодо регулювання фінансових ринків та нагляду за діяльністю фінансових установ, які можуть існувати між різними країнами. IOSCO стає все більш важливою для органів державного регулювання та нагляду і СРО завдяки глобальним аспектам регулювання та нагляду.

Залучення СРО до проектів, що відповідають міжнародним стандартам сприяє адекватному відображенню поглядів учасників фінансового ринку.

Розробка сучасних технологій зв’язку поліпшила якість, об‘єми та вчасність отримання інформації. Співпраця органів державного регулювання та нагляду з СРО в більш глобальному фінансовому середовищі є необхідністю. Координація і співпраця повинні мати місце не тільки після того, як проблема вже виникла, а й на стадії попередження виникнення такої проблеми.

Взаємовідносини між органами державного регулювання та нагляду і СРО. Закон має чітко визначити роль і місце органів державного регулювання та нагляду і СРО в системі регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ. Держава в повній мірі повинна скористатися вигодами та економічною ефективністю саморегулювання. У законодавстві мають бути встановлені чіткі норми СРО у розробці, прийнятті та запровадженні власних норм щодо регулювання та нагляду.

Роль органу державного регулювання та нагляду має стати переважно наглядовою, тобто, державний орган має покладатися на роботу СРО щодо виконання їхніх функцій з саморегулювання, включаючи таку мотивацію, як репутація та конкуренція.

У законодавстві мають бути враховані потенційні конфлікти інтересів, які можуть мати місце там, де учасники СРО поставлять свої інтереси вище інтересів інвесторів і споживачів фінансових послуг.

СРО повинні отримати як права, так і обов’язки щодо визначення та оцінки норм для управління поведінкою своїх учасників. Орган державного регулювання та нагляду зобов’язаний перевіряти СРО на предмет ефективності виконання їхніх повноважень щодо регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ, використовуючи систему як вибіркових, так і регулярних перевірок, а також звітність СРО про їхню діяльність. Державний регулятор повинен втручатися у виконання покладених на СРО повноважень тільки у випадку ухилення СРО від виконання своїх обов‘язків, що дозволяє їхнім учасникам ставити під загрозу інтереси інвесторів та споживачів фінансових послуг або коли СРО вдається до шахрайства, маніпулювання чи будь-яких інших протизаконних дій.

Державне регулювання та нагляд може забезпечити додаткову впевненість у тому, що СРО сумлінно виконують свої повноваження, допоможе запобігти фрагментації у здійсненні повноважень та забезпечить послідовність у регулюванні фінансового ринку та нагляді за діяльністю фінансових установ. Однак, СРО слід дозволити бути автономними суб’єктами регулювання та нагляду, щоб вони могли забезпечити утримання справедливого та впорядкованого ринку та досягти своїх цілей щодо саморегулювання. Слід запобігати розширенню повноважень органів державного регулювання та нагляду від розробки політики відповідної СРО. Державний орган повинен здійснювати виключно нагляд та вживати заходи щодо підтримки ефективності діяльності СРО.

Законодавчо має бути усунуто дублювання повноважень з регулювання та нагляду СРО і органів державного регулювання та нагляду. До внесення змін у чинне законодавство можна розробити та підписати меморандуми (договори) про взаєморозуміння, які окреслять повноваження державних органів та СРО і забезпечать практичну сферу реалізації такого розмежування повноважень. Органи державного регулювання повинні більше покладалися на СРО щодо виконання своїх обов‘язків.

Застосування моделі саморегулювання. Враховуючи міжнародний досвід та українську практику діяльності СРО необхідно запроваджувати гнучкі підходи до діяльності СРО, які б враховували різні характеристики та особливості кожного сегмента фінансового ринку. Такими особливостями є:

· внутрішні процедури розробки норм регулювання та нагляду;

· доступ на фінансовий ринок, включаючи стандарти придатності/ кваліфікаційні стандарти для фінансових посередників;

· запровадження та застосування стандартів фінансової та операційної практики;

· контроль за діяльністю фінансових установ – учасників СРО на ринку;

· розслідування випадків порушень чинного законодавства та норм СРО;

· норми щодо вирішення спорів;

· розробка та запровадження освітніх програм для учасників фінансового ринку, інвесторів та споживачів фінансових послуг;

· спільне використання інформації та співпраця з іншими СРО та/або органами державного регулювання та нагляду.

Такий підхід міг би бути використаний в якості моделі для СРО. Існуючі СРО могли б скористатися таким підходом для перегляду та оцінки своїх програм діяльності, особливо беручи до уваги структурні зміни, які мають місце на фінансовому ринку внаслідок розвитку технологій та телекомунікацій. Цей підхід дозволяє умовно розділити діяльність СРО на окремі компоненти, що надає певну гнучкість у розробці структури СРО, включаючи заходи щодо спільного використання або залучення зовнішніх ресурсів СРО та між СРО.

Із збільшенням міжнародної конкуренції метою будь-якої системи регулювання та нагляду повинен стати підхід, який максимально зменшує витрати та максимально збільшує довіру інвесторів та споживачів фінансових послуг до ринку, а також сприяє зменшенню системних ризиків. Отримання оптимального балансу в системі регулювання та нагляду вимагає проведення аналізу ефективності витрат існуючого та запропонованого регулювання та нагляду. Якщо витрати на регулювання та нагляд перевищують переваги від нього, бізнес мігруватиме на ринки з меншими витратами на регулювання та нагляд.

Важливо при побудові системи регулювання та нагляду усвідомлювати, що найкраща система регулювання та нагляду не спроможна повністю захистити від системних ризиків. Надмірне регулювання та нагляд спричиняє появу нових ризиків на фінансовому ринку та перевищує вигоди від регулювання. Ринок стає менш ефективним, якщо органи державного регулювання та нагляду і СРО реагують на події на фінансовому ринку неадекватно надмірно та розробляють такі види регулювання та нагляду, в результаті яких витрати на ведення бізнесу перевищуватимуть вигоди. Капітал переміщуватиметься на ефективніші ринки.

Етапність запровадження саморегулювання. Впровадженням саморегулювання на окремих сегментах фінансового ринку, де такого саморегулювання ще не виникло, може стати утворення СВО учасників фінансового ринку. Успішне впровадження всіх або декількох елементів саморегулювання буде залежати від правильної оцінки стану нормативної бази, зрілості конкретного сегмента фінансового ринку, практичного досвіду учасників цього сегмента фінансового ринку.

Законодавство повинно передбачати можливість органів державного регулювання та нагляду передавати частину своїх повноважень у цій сфері СВО, що сприятиме перетворенню їх в повнофункціональну СРО. Успішна програма саморегулювання може бути запроваджена з часом, по мірі того, як СРО демонструватиме свою ефективність на фінансовому ринку. Державні органи та учасники фінансового ринку делегуватимуть СРО більший об‘єм прав та обов‘язків після того, як СРО зможуть продемонструвати свою здібність ефективно виконувати вже отримані права та обов‘язки. Цей процес буде вимагати значних зусиль від СРО, які повинні мати бажання та бути спроможними взяти на себе в повному обсязі зобов‘язання щодо регулювання ринку фінансових полуг та нагляду за діяльністю фінансових установ.

Якщо СРО не проводитимуть ефективну політику на ринку, вони втратять своє значення, особливо в сьогоднішньому конкурентному середовищі, де інвестори та споживачі фінансових послуг мають великий асортимент інструменів та послуг, які вони можуть вибрати для управління своїми ризиками та для інвестиційних потреб. Оскільки СРО є близькими до свого ринку та користувачів ринку, вони займають хорошу позицію для того, щоб збалансувати вигоду від регулювання та нагляду з витратами та уникнути надмірних витрат на регулювання та нагляд.

Тільки на сегменті фінансового ринку, де необхідна найтісніша співпраця учасників ринку між собою та з органами державного регулювання та нагляду законодавчо повинно бути передбачено обов’язковість членства всіх учасників конкретного сегмента фінансового ринку хоча б в одній СРО.

Органи державного регулювання та нагляду повинні розглядати самоорганізацію учасників ринку взагалі, та саморегулювання зокрема, як техніку регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ при розробці державниг програм з цих питань. Саморегулювання, якщо воно правильно запроваджене, не є формою “припинення регулювання та нагляду”. Воно є важливою складовою моделі ефективного та широкомасштабного регулювання ринку фінансових послуг та нагляду за діяльністю фінансових установ, метою якого є:

· захист інвесторів та споживачів фінансових послуг;

· забезпечення умов для справедливості, ефективності та прозорості фінансового ринку;

· зниження системних ризиків як інвесторів та споживачів фінансових послуг, так і фінансових установ.