Актуальність.

Шигельоз відноситься до числа найбільш розповсюджених в усьому світі кишкових інфекцій. В країнах Африки, Латинської Америки, Азії він є однією з основних причин смерті дітей віком до 5 років. Останнім часом відмічається тенденція до росту захворюваності не тільки в цих країнах, але і в країнах Східної Європи, державах СНГ, в тому числі і в Україні.

Боротьба із шигелами складна через поліморфізм клінічних проявів, різноманіття факторів передачі збудників, високу сприйнятливість при нетривалості видоспецифічного імунітету після перенесеної хвороби, через високу адаптаційну здатність шигел, резистентність їх до антимікробних засобів.

Шигельоз зустрічається всюди, як у вигляді спорадичних випадків, так і епідспалахів.

Проблема амебіазу також набуває особливого значення у зв’язку з розширенням контактів із різними країнами, збільшенням числа туристичних і ділових поїздок у регіони з жарким кліматом. При цьому створюються реальні умови для зараження у зв’язку з високим рівнем захворюваності корінного населення. За висновками ВООЗ (1988), амебіаз є однією з найважливіших медичних і соціальних проблем у західних і південно-східних регіонах Африки, Південно-Східній Азії, Китаї, Латинській Америці, де число осіб, інвазованих дизентерійною амебою, складає 20 – 70 %.

У зонах помірного клімату амебіаз реєструють у вигляді спорадичних випадків, однак відсутність настороженості лікарів і знання цієї патології робить статистичні дані про захворюваність на амебіаз у цих регіонах не цілком вірогідними, тим більше що носійство дизентерійної амеби у разі ретельного обстеження виявляються у 5 – 15 % обстежуваних і тут. У нашій країні спорадичні випадки амебної дизентерії зустрічаються переважно на півдні. У країнах СНД найбільш неблагополучними є держави Середньої Азії і Закавказзя, де носійство виявлено в 15-35% жителів.

Єрсиніоз – інфекційне зоонозне захворювання. Єрсиніоз відноситься до числа широко поширених інфекційних захворювань, у міру вивчення якого були описані різноманітні форми, відмінні за тяжкістю та тривалістю перебігу. Збудник кишкового єрсиніозу відкритий у США в 30-х роках минулого століття. До 60-х років ХХ сторіччя окремі випадки цієї інфекції спостерігалися в різних країнах Європи, Японії і Африки. Проте вже до 1983 р. число хворих на єрсиніоз у багатьох країнах світу різко зросло (у Великобританіі, наприклад, в 150 разів), наближаючись або навіть випереджаючи захворюваність на сальмонельоз. В останні роки в багатьох країнах продовжує зростати захворюваність населення на єрсиніоз. За даними ВООЗ, за останні десятиріччя спостерігається зростання захворювань, викликаних збудниками роду Yersinia Enterobacteriactae (псевдотуберкульоз та кишковий єрсініоз). В Україні в умовах різних клімато-географічних зон спостерігаються спорадичні випадки і епідемічні спалахи цього захворювання. В групі гострих кишкових інфекцій виявляється від 6 до 10,8 % хворих на єрсиніоз. Проте значну більшість випадків єрсиніозу не виявляють і реєструють під іншими діагнозами.

Клінічна актуальність єрсиніозів зумовлена відсутністю настороженості лікарів до цієї патології, можливістю виникнення тяжких генералізованих форм, складністю діагностики, враховуючи поліморфізм клінічних проявів та особливі умови виділення збудника, низькою діагностикою спорадичних випадків та легких форм захворювання, ризиком виникнення тяжких ускладнень хірургічного характеру. Захворювання характеризується значним поліморфізмом клінічних проявів із залученням у патологічний процес різних органів і систем, а також рецидивуючим перебігом, формуванням вторинно-вогнищевих форм. Крім того, єрсинії обумовлюють різноманітну патологію терапевтичного і хірургічного профілю. У зв′язку з цим рання клінічна діагностика єрсиніозу є актуальною і дозволяє знизити частоту ускладнених форм захворювання. Більшістю дослідників єрсиніоз розглядається в числі найважливіших інфекцій у зв’язку з негативними соціально-економічними наслідками, до яких він призводить.

Лямбліоз зустрічається всюди, але найбільш поширений в країнах Африки, Латинської Америки, Азії. Підраховано, що в цих країнах загальна кількість інвазованих досягає 200 млн чоловік. У більшості хворих інвазія преребігає безсимтомно, однак клінічні прояви лямбліоза щорічно виявляються у 500000 інвазованих. В країнах, що розвиваються, лямбліоз є основною з причин гострої або тривалої діареї. В США та Великобританіі лямбліоз – одна з найбільш частих кишкових інвазій людини.

В Україні кількість інвазованих лямбліями дорослих складає приблизно 10 %, серед дітей, особливо молодшого віку, досягає 30 – 40 %, а в деяких дитячих колективах – 70 %.

Поширенню лямбліоза в Україні сприяють низький соціальний та санітарно-гігієнічний рівень населення, стихійні негаразди (повені у західних областях тощо), недоліки роботи комунальних служб, розвиток міжнародних контактів, іміграційні процеси (особливо – з країн азіатського регіону), відсутність належної перестороги, а часто і відповідних знань серед лікарів.

Контрольні питання:

1. Сучасний стан захворюваності на шигельоз в Україні, світі.

2. Основні серогрупи шигел, їх морфологічні властивості.

3. Стійкість збудника до дії факторів зовнішнього середовища.

4. Фактори патогенності шигел.

5. Джерело інфекції, механізм та основні шляхи інфікування.

6. Стадії патологічного процесу при шигельозі.

7. В якому відділі кишківника переважно локалізується патологічний процес при шигельозі?

8. Морфологічні зміни в стінці товстої кишки при шигельозі.

9. Патогенез виникнення тенезмів при шигельозі.

10. Клінічна класифікація шигельозу.

11. Особливості перебігу шигельозу залежно від клінічної форми та виду збудника.

12. Клініка колітичного синдрому в період розпалу хвороби.

13. Типові клінічні прояви порушень з боку травної системи при шигельозі.

14. Опорні симптоми шигельозу у розпалі хвороби.

15. Клініка діарейного синдрому при шигельозі, характеристика випорожнень при шигельозі.

16. Специфічні кишкові та позакишкові ускладнення шигельозу.

17. План обстеження хворого на шигельоз.

18. Гемограма хворого на шигельоз у періоді розпалу хвороби.

19. Копрограма хворого на шигельоз у періоді розпалу хвороби.

20. Методи специфічної діагностики шигельозу. Інтерпретація результатів досліджень.

21. Основні діагностичні ознаки шигельозу.

22. Принципи терапії хворих на шигельоз.

23. Етіотропна терапія шигельозу: дози, шлях введення, тривалість призначення

24. Терміни і правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

25. Профілактика шигельозу.

26. Терміни диспансерного нагляду.

27. Сучасний стан захворюваності на амебіаз в Україні, світі.

28. Форми існування дизентерійної амеби в організмі людини, їх особливості.

29. Стійкість збудника до дії факторів зовнішнього середовища.

30. Джерело інфекції, механізм та основні шляхи інфікування.

31. Клінічна класифікація амебіазу.

32. Основні стадії патологічного процесу при амебіазі.

33. Особливості клінічного перебігу амебної дизентерії.

34. Клініка діарейного синдрому при амебіазі.

35. Клінічні ознаки позакишкового амебіазу.

36. Можливі ускладнення амебіазу.

37. План обстеження хворого на амебіаз.

38. Копрограма хворого на амебіаз у періоді розпалу хвороби.

39. Методи специфічної діагностики амебіазу.

40. Основні діагностичні критерії амебіазу.

41. Принципи терапії хворих на амебіаз.

42. Характеристика амебоцидних препаратів.

43. Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

44. Профілактика амебіазу (специфічна, неспецифічна).

45. Терміни диспансерного нагляду.

46. До якої групи інф. хвороб за джерелом інфекції належать єрсиніоз.

47. Джерело та резервуар інфекції при псевдотуберкульозі, кишковому єрсініоз

48. Механізм та шляхи передачі єрсиніозу.

49. Фактори патогенності Yersinia enterocolitica.

50. Стадії патогенезу єрсиніозу.

51. Морфологічні зміни в органах і тканинах при єрсиніозі.

52. Клінічна класифікація псевдотуберкульозу, кишкового єрсініозу.

53. Клініка локалізованих форм єрсиніозу.

54. Прояви ураження травної системи при єрсініозах.

55. Клініка септичних форм єрсиніозу.

56. Опорні клінічні симптоми псевдотуберкульозу у розпалі хвороби.

57. Особливості диспепсичного синдрому при кишковому єрсініозі.

58. Характеристика, терміни виникнення і динаміка висипу у хворого на псевдотуберкульоз.

59. Наслідки єрсиніозу.

60. Основні причини летальності при єрсиніозі.

61. Ускладнення, характерні для псевдотуберкульозу, кишкового єрсиніозу.

62. Патогенез, клінічні прояви ІТШ.

63. Гемограма хворого на єрсиніоз у розпалі хвороби.

64. План обстеження хворого на єрсиніоз.

65. Методи специфічної діагностики єрсиніозу.

66. Особливості виділення збудника.

67. Термін призначення ГК.

68. Етіотропна терапія єрсиніозу: дози, шляхи введення лікувальних засобів, тривалість лікування.

69. Принципи патогенетичної терапії єрсиніозу.

70. Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

71. Невідкладна допомога в разі розвитку ІТШ.

72. Шляхи передачі лямбліозу.

73. Життєвий цикл Lamblia intestinalis.

74. Патогенез лямбліозу.

75. Клінічний перебіг лямбліозу.

76. Специфічні ускладнення лямбліозу.

77. Гемограма хворого на лямбліоз.

78. План обстеження хворого.

79. Методи специфічної діагностики лямбліозу. Інтерпретація результатів.

80. Етіотропна терапія лямбліозу: дози, шлях введення, тривалість лікування.

81. Принципи патогенетичної терапії лямбліозу.

82. Лікування ускладнень лямбліозу.

83. Правила виписки реконвалесцентів на лямбліоз із стаціонару.

84. Диференціальна діагностика гострої дизентерії з харчовими токсикоінфекціями, протозойними, ротавірусними та ентеровірусними ентеритами і колітами, холерою, уремічним колітом, отруєнням грибами, неспецифічним виразковим колітом, псевдомембранозним (медикаментозним) ентероколітом, тромбозом брижових судин, раком товстого кишечника.

85. Поняття про дисбактеріоз (дисбіоценоз), методи його попередження та усунення.

86. Симптоми балантидіазної (інфузорної) дизентерії.

87. Диференціальний діагноз амебіазу з балантидіазом, неспецифічним виразковим колітом, раком і туберкульозом товстого кишківника.

 

Завдання:

1. Скласти схему перебігу хвороби.

2. Намітити план обстеження та лікування хворого.

3. Скласти таблицю диференціальної діагностики з протозойними колітами, холерою, неспецифічним виразковим колітом.

4. Скласти схему патогенезу дизентерії.

5. Описати варіанти морфологічних змін при ректороманоскопічному обстеженні хворих на гостру дизентерію.

6. Скласти таблицю клінічних проявів шигельозу в залежності від форми.

7. Скласти таблицю динаміки клінічних симптомів єрсиніозу.

8. Скласти таблицю термінів специфічних ускладнень єрсиніозу.

9. Скласти таблицю доцільністі методів специфічної діагностики єрсиніозу в залежності від термінів захворювання.

10. Скласти схему перебігу амебіазу.

11. Засвоїти методи копрологічного обстеження при підозрі на протозойні коліт

12. Скласти таблицю диференціальної діагностики протозойних колітів і колітів іншої етіології.