Актуальність.

«Дитячими інфекціями» традиційно називають інфекції, які до початку масової імунізації переважно вражали дитяче населення, що зумовлено широким розповсюдженням збудників у популяції, легкістю передачі та формуванням стійкого тривалого імунітету після перенесеної хвороби. Для профілактики більшості з «дитячих інфекцій» розроблені надійні вакцини, які дозволили значно знизити захворюваність на ці хвороби та включити їх до групи керованих інфекцій. Саме виконання профілактичних заходів зменшило захворюваність на ці інфекції в сотні разів, але з іншого боку зменшення тривалості штучного імунітету зсунуло захворюваність на більш старші вікові категорії, перетворило «дитячі» інфекції в «переважно дорослі».

Кір, краснуха та епідемічний паротит є частою патологією людини. Кір – це одне з найбільш контагіозних інфекційних захворювань. Кожен рік на Земній кулі від кору гине більше людей, ніж в автомобільних аваріях. Значна поширеність захворювання, тяжкий перебіг, можливість розвитку в подальшому повільних інфекцій з тяжким ураженням ЦНС, наявність надійної вакцини, що створює ефективний імунітет, спонукало ВООЗ запропонувати та почати впровадження програми глобальної ліквідації кору шляхом системи щеплень. В умовах спорадичної захворюваності дуже великого значення набуває рання діагностика хвороби для проведення адекватних профілактичних заходів та запобігання тяжких ускладнень.

Краснуха – це відносно доброякісне, так зване «амбулаторне» захворювання. Але дуже велику небезпеку вона набуває при зараженні вагітної жінки, оскільки може призвести до переривання вагітності, тяжких вад розвитку і навіть внутрішньоутробної загибелі плоду. Захворювання, що визивають подібні ураження плоду при зараженні під час вагітності виділяють в окрему групу ТОRСН-інфекцій, вивчення та діагностика яких посідає велике місце у діяльності не лише інфекціоністів, але й акушерів, гінекологів, генетиків, неонатологів, педіатрів та, безумовно, сімейних лікарів.

Епідемічний паротит перебігає з ураженням всіх без виключення залозистих органів та центральної нервової системи. З одного боку це зумовлює можливість тяжкого перебігу хвороби, а з іншого може бути етіологічною причиною розвитку таких серйозних наслідків, як тиреоїдит з функціональною недостатністю щитоподібної залози, хронічний панкреатит та цукровий діабет, оофорит у жінок та орхоепідідіміт у чоловіків з наступним безпліддям.

З урахуванням того, що на краснуху та епідемічний паротит хворіють переважно діти та особи молодого віку, ці інфекції представляють велику небезпеку репродуктивному здоров’ю популяції. Саме цей факт та можливість керування епідемічним процесом за допомогою засобів активної імунізації спонукав ВООЗ почати програму ліквідації краснухи та епідемічного паротиту. В Україні планова імунізація в рамках виконання цієї програми почалась з 1990 року.

Дифтерія – гостре антропонозне інфекційне захворювання з краплинним механізмом передачі, що спричиняється дифтерійними коринебактеріями і характеризується місцевим фібринозним запаленням (частіше слизових оболонок ротоглотки) і явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної і нервової систем.

Імунізація дітей проти дифтерії в СРСР, що проводилася з 30-х років ХХ ст., дозволила до середини 70-х років практично ліквідувати дифтерію. Вона реєструвалася у вигляді поодиноких випадків, але періодично нагадувала про себе в різних, навіть розвинутих, країнах. А з кінця 80-х – початку 90-х років почалася епідемія дифтерії, яка охопила переважно республіки колишнього РС, максимум захворюваності припав на Росію та Україну.

Особливістю даної епідемії є значна перевага серед захворілих дорослого населення над дитячим. Ситуація, що виникла з дифтерією, свідчить про те, що керовані інфекції залишаються підконтрольними лише доти, доки про них пам´ятають, ними займаються. Недотримання графіка щеплень, необгрунтована відмова від них, велика кількість протипоказань негайно призводять до активації епідеміологічного процесу.

Проблема дифтерії є актуальною і сьогодні. На фоні зниження захворюваності, високими залишаються питома вага тяжких і ускладнених форм та показники смертності. Знання цієї патології необхідні лікарю будь-якого фаху, оскільки від якості та швидкості правильної постановкм діагнозу залежить ефективність і своєчасність надання медичної допомоги та проведення протиепідемічних заходів.

 

Контрольні питання:

1. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать кір, краснуха та епідемічний паротит?

2. Шляхи передачі кору, краснухи, паротитної інфекції.

3. Тропність вірусу кору, краснухи.

4. Тропність вірусу епідемічного паротиту.

5. Стадії патогенезу кору, краснухи.

6. Стадії патогенезу епідемічного паротиту.

7. Морфологічні зміни в слизовій оболонці рота при кору.

8. Синдром органних уражень при краснусі.

9. Стадії циклічного клінічного перебігу кору.

10. Основні симптоми кору в початковий період хвороби.

11. Опорні симптоми краснухи у розпалі хвороби.

12. Симптоми ураження слинних залоз при епідемічному паротиті.

13. Характеристика, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на кір.

14. Ураження нервової системи при паротитній інфекції.

15. Клін прояви ураження підшлункової залози при паротитній інфекції та кору

16. Особливості перебігу мітигованого кору.

17. Епідеміологічні особливості сучасного кору.

18. Вплив вірусу краснухи на плід.

19. Наслідки вродженої краснухи.

20. Основні причини ускладнень з боку нервової системи при кору.

21. Ускладнення кору.

22. Патогенез, клінічні прояви ускладнень краснухи.

23. Гемограма хворого на краснуху в розпалі хвороби.

24. План обстеження хворого на кір.

25. План обстеження хворого на краснуху.

26. План обстеження хворого на паротитну інфекцію.

27. Методи специфічної діагностики кору, краснухи, паротитної інфекції.

28. Показання для етіотропного лікування «дитячих інфекцій» у дорослих.

29. Принципи патогенетичної терапії кору, краснухи, епідемічного паротиту.

30. Правила виписки реконвалесцентів «дитячих інфекцій» із стаціонару.

31. Характеристика збудника дифтерії.

32. Джерело, механізм, шляхи передачі при дифтерії.

33. Характер імунітету при дифтерії.

34. Які органи уражаються при дифтерії?

35. Класифікація дифтерії.

36. Що таке комбінована дифтерія, навести приклад.

37. Класифікація дифтерійного крупа.

38. Особливості плівок при дифтерії гортані.

39. При яких інфекційних захворюваннях, крім дифтерії та ангіни буває ураження мигдаликів.

40. Назвати основні фактори агресії дифтерійної палички.

41. Назвати стабільні типи збудника дифтерії.

42. Основні ланки патогенезу дифтерії.

43. Механізм утворення специфічних плівок при дифтерії.

44. Клініка загальноінтоксикаційного синдрому при дифтерії.

45. Клініка локалізованої плівчатої дифтерії мигдаликів.

46. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії мигдаликів та лакунарній ангіні. Вказати зміни.

47. Особливості перебігу дифтерії гортані.

48. Зміни в ротоглотці при острівцевій дифтерії мигдаликів.

49. Специфічна лабораторна діагностика дифтерії.

50. Неспецифічні лабораторні дослідження при дифтерії.

51. Перерахувати ускладнення, що можуть виникнути при дифтерії.

52. Специфічні ускладнення при дифтерії.

53. Причини смерті при дифтерії.

54. Принципи лікування дифтерії.

55. Етіотропна терапія дифтерії.

56. Характеристика невідкладних станів при дифтерії.

57. Правила введення протидифтерійної сироватки.

58. Профілактика дифтерії.

59. Які протиепідемічні заходи проводяться в осередку дифтерії?

 

Завдання:

1. Скласти таблицю динаміки клінічних симптомів при вітряній віспі.

2. Скласти таблицю симптомів, характерних для тонзилітів.

3. Скласти таблицю диференційної діагностики дифтерії з тонзилітами.

4. Скласти таблицю диференційної діагностики стенозів гортані.

5. Скласти таблицю клінічних симптомів, які характерні для захворювань, що перебігають з ураженням мигдаликів.