Письмова консультація №3

Покарання, не пов'язані з позбавленням волі, в Англії.

(Викладач надає методичні рекомендації щодо самостійного вивчення 4-го питання лекції за допомогою письмових консультацій).

Пробація. Спочатку пробація як вид покарання з'явилася в Англії наприкінці XIX століття. З плином часу окремі законодавчі акти, присвячені пробації, були консолідовані у 1948 р. і, починаючи з цього часу, вона починає широко застосовуватися. Суть пробації полягає у встановленні певних обмежень, що накладаються на засудженого з метою його реабілітації, захисту суспільства від шкоди, заподіяної ним, або для запобігання вчинення ним нового злочину в майбутньому. Відповідно до закону суд з урахуванням обставин справи, характеру злочину та особи підсудного замість призначення покарання у вигляді тюремного ув'язнення видає наказ про пробацію. Цей вид покарання, що застосовується досить часто, не пов'язаний з позбавленням волі і призначається особам, що старші за 16 років, строком від шести місяців до трьох років.

В Законі про кримінальну юстицію 1991 р., як і в Законі про повноваження кримінальних судів 1973 р., збережені повноваження судів, пов'язані з визначенням місця проживання засудженого. Вивчивши домашнє оточення злочинця, суд має право вказати в наказі, що засуджений повинен проживати у спеціальному гуртожитку служби пробації або в іншому місці, однак, такий період проживання не повинен перевищувати 12 місяців з моменту видання наказу. За судами також збережено право вимагати від засудженого до пробації виконання або невиконання певного роду діяльності.

В обов'язок особи, засудженої до пробації, може входити відвідування спеціального центру пробації, в тому числі і по вечорах, в загальній складності протягом 60 днів (для осіб, засуджених за статеві злочини, термін відвідування центру пробації не обмежений).

До наказу про пробацію у якості умови може бути також включено вимогу до засудженого про проходження спеціального лікування в тих випадках, коли така особа страждає на психічне захворювання, алкогольну або наркотичну залежність. Відбуваючи цей вид покарання, засуджений перебуває під наглядом спеціального чиновника служби пробації. Слід зазначити, що цей вид покарання може застосовуватися судом лише за згодою злочинця.

Надання безоплатних послуг суспільству. Цей вид покарання, введений Законом 1973 р., може бути призначений тільки особи старше 16 років. Також як і наказ про пробацію, наказ про надання послуг суспільству може бути виданий лише з згоди правопорушника (і після доповіді суду чиновником служби пробації або соціальним працівником місцевого органу влади відомостей про особу злочинця). Якщо згоду з боку злочинця отримано, то в наказі суду встановлюється певна кількість годин, які повинен безкоштовно відпрацювати засуджений - не менше 40 і не більше 240 годин. Вид робіт встановлює відповідний чиновник, який і здійснює контроль за засудженим. Якщо термін робіт не був продовжений, він не може перевищувати 12 місяців. Порушення засудженим встановлених умов може спричинити за собою штраф або іншу санкцію.

Комбінований наказ про пробацію та надання безоплатних послуг суспільству. Цей вид наказу, введений Законом 1991 р., що містить і елементи пробації, і елементи безоплатних послуг суспільству, призначається особі у віці 16 років і старше, винній у вчиненні злочину, яка підлягає покаранню у вигляді тюремного ув'язнення, термін якого точно не встановлено в законі. Згідно комбінованого наказом засуджений повинен одночасно знаходитись під наглядом чиновника служби пробації протягом певного періоду, встановленого в наказі (від 12 місяців до 3 років), та виконувати неоплачувану роботу також протягом певного періоду (від 40 до 100 годин). Комбінований наказ видається у тому разі, коли суд вважає його необхідним для забезпечення реабілітації злочинця або захисту суспільства від завданої їм шкоди або попередження іншого злочину.

Заборона засудженому залишати в певні години встановлене місце проживання. Цей новий вид покарання (включає електронне спостереження) також був введений Законом 1991 р. (ст. 12), згідно з яким суд накладає певні заборони на особу у віці від 16 років і старше, яка винна у вчиненні злочину і підлягає покаранню у вигляді тюремного ув'язнення. У відповідності з наказом суду засуджений зобов'язаний перебувати у встановленому місці в певні години. Найчастіше це буває місцем проживання засудженого, але цілком імовірно, що за певних обставин засуджений може перебувати під наглядом і в іншому місці. Максимальна кількість годин в день, які він повинен перебувати у визначеному місці, становить 12 годин, мінімальна - 2 години. Загальний термін дії наказу становить 6 місяців.

Покарання фінансового характеру. Штраф. Слід зазначити, що цей вид покарання є найбільш поширеним, і більшість кримінальних злочинів в Англії карається штрафами. На думку англійських юристів, штраф є найбільш прийнятною мірою і для суспільства в цілому, і для правопорушників, оскільки останні реально відшкодовують заподіяний збиток. Вважається, однак, що штраф не повинен використовуватися у випадках вчинення найбільш серйозних злочинів, хоча він може бути призначений злочинцеві, який володіє значними грошовими коштами.

За загальним праву штраф (разом із позбавленням волі чи без нього) призначається на розсуд суду. За статутним правом суд може накласти штраф на особу, яка засуджена за злочин, за вчинення якого статут передбачає покарання у вигляді штрафу, розмір його також визначається законом.

Законом про кримінальну юстицію 1991 р. (порівняно із Законом 1982 р.) розмір штрафів, призначених за стандартною шкалою у разі вчинення сумарного злочину був значно підвищений і становив від 200 ф. ст. до 5000 ф. ст.

Компенсація. Згідно з положеннями Закону про повноваження кримінальних судів 1973 р. і Закону про кримінальну юстицію 1988 р. суди вправі при призначенні покарання у доповнення до будь-якого іншого покарання видавати накази, згідно з якими засуджені зобов'язані виплатити компенсацію будь-якій особі, якій були заподіяні тілесні ушкодження в результаті злочину, або оплатити витрати, пов'язані з похованням особи, чия смерть настала в результаті злочину. Вирішуючи питання про призначення компенсації і визначення суми, що підлягає виплаті, суд враховує матеріальне становище злочинця і, якщо визнає неможливим призначити компенсацію потерпілому, він зобов'язаний обґрунтувати свою відмову. При призначенні покарання за злочин, в результаті якого особі було завдано тілесні ушкодження, матеріальні збитки або шкоду, суд може також видати наказ про виплату потерпілому сум з будь-яких доходів, що надходять від майна засудженого.

Як правило, суд видає наказ про компенсації, згідно з яким злочинець прямо відшкодовує шкоду, завдану жертві злочину. Проте в деяких випадках, наприклад, коли мова йде про торгівлю наркотиками, суди можуть видавати накази про конфіскацію доходів, отриманих від злочинної діяльності, або майна, використовуваного для здійснення злочину. Закон про кримінальну юстицію 1988 р. розширив повноваження кримінальних судів, що стосуються видання наказів про конфіскацію, в результаті чого в даний час конфіскації підлягають доходи від будь-якої злочинної діяльності, сума яких перевищує 10 000 ф. ст. (включаючи подарунки, зроблені іншим особам). Розмір зазначеної суми може бути змінено за розпорядженням Міністра внутрішніх справ.