Суб’єкти та види валютних ринків

Учасники економічних відносин, що здій­снюють валютні операції, є суб’єктами валютного ринку. Склад учасників валютного ринку визначає його інституційну структуру. З інституційного погляду, валютний ринок ­– це сукупність комерційних банків, інвестиційних компаній, бірж, брокерських контор, які здійснюють валютні операції.

Характерною особливістю діяльності учасників валют­ного ринку є проведення ними операцій з обміну іноземних ва­лют на постійній, професійній основі і, як правило, для своїх клієнтів – підприємств, міжнародних компаній і фінансових установ, які здійснюють іноземні вкладення активів і отриму­ють виручку за кордоном, а також н.них осіб, які є учасни­ками валютного ринку через операції неторговельного харак­теру з приводу купівлі-продажу іноземної валюти (туризм, пе­реказ зарплати, пенсій, гонорарів, допомоги тощо).

Таким чином, учасників валютного ринку можна умовно поділити на дві основні групи – тих, хто здійснює валютні операції на професійній основі, і тих, хто користується послуга­ми перших, беручи участь у валютних угодах, тобто непро­н.пр учасників.

Важливими суб’єктами валютного ринку є центральні банки різних країн, які через застосування інстру­ментів валютної політики відповідно до її стратегічних і так­тичних цілей здатні впливати на всіх учасників ринку як на національному, так і на регіональному та міжнародному рівні.

До основних функцій центральних банків як учасників валютного ринку належать:

· формування певної стратегії і тактики при здійсненні політики валютного регулювання;

· управління золотовалютними резервами країни;

· вплив на головні чинники курсоутворення шляхом здійснення валютних інтервенцій;

· регулювання рівня облікової ставки та нормативів обов’язкових резервів;

· контроль за обсягами грошової маси в обігу та н..

Серед центральних банків найбільш впливовими є Федеральна резервна система США, Європейський центральний банк і Банк Англії, діяльність яких може суттєво вплинути на кон’юнктуру н.проного валютного ринку [10].

Потрібно зауважити, що валютний ринок не є якимось абст­рактним поняттям, а має цілком конкретне організаційне на­н.про. З організаційного погляду, валютний ринок – це сис­тема валютних бірж, комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, які реалізують угоди з купівлі-продажу іноземної валюти. На прак­тиці це означає поділ валютного ринку на два основні сегменти: біржовий та позабіржовий (міжбанківський).

Біржовий ринок – це організаційно оформлений і постійно функціонуючий валютний ринок у вигляді валютних бірж.

Валютна біржа – це самостійна фінансово-кредитна установа, що організовує торги інозем­ною валютою, цінними паперами, вартість яких визначаєть­ся в іноземній валюті, а також біржовими валютними деривативами.

Валютні біржі не виступають контрагентом у валютних угодах, скоріше вони є торговельним майданчиком, функції якого полягають не в отриманні високої норми прибут­ку, а, перш за все, в організації валютного ринку, мобілізації коштів для здійснення валютно-обмінних опе­рацій, встановленні реальної ринкової вартості валют, а також забезпеченні належного рівня ліквідності валютних цінностей. Біржовий валютний ринок діє за чіткими правилами, що фіксу­ють основні параметри здійснення валютних угод.

Як зазначалося, валютні біржі існують у багатьох країнах як самостійні фінансові установи. Так, в Японії, Франції, скандинавських країнах завдання валютних бірж полягає у визначенні валютних курсів та фіксації довідкових курсів. У деяких країнах валютні біржі здійснюють функції обміну валют для юридичних осіб та формують ринковий валютний курс. При цьому держава в особі центрального банку, використовуючи компактність біржового ринку, регулює обмінний курс через валютні інтервенції та інші заходи економічного та адміністративного характеру.

Останнім часом досить часто на універсальних або спеціалізованих біржах створюються спеціальні підрозділи, які займаються валютними операціями. Крім того, в останні роки почали з’являтися спеціалізовані валютні біржі, які обслуговують строковий сегмент валютних ринків (біржі валютних деривативів):

· Лондонська міжнародна біржа валютних ф’ючерсів (LIFFE);

· Токійська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (TIFFE);

· Європейська опціонна біржа в Амстердамі (EOE);

· Німецька строкова біржа у Франкфурті-на-Майні (DTB);

· Біржа строкової торгівлі у Сіднеї (SFE);

· Австрійська строкова опціонна біржа (OeTOB) та інші [19].

Позабіржовий ринок – це сукупність операцій з обміну іно­земної валюти, що здійснюються банками та іншими фінансо­вими установами без участі посередників. Діяльність позабіржового ринку н.предньо пов’язана зі здійсненням валютних операцій. Основний обсяг валютних операцій припадає на комерційні банки, які формують міжбанківський валютний ринок шляхом здійснення всього спектра операцій з іноземною валютою, включаючи як клієнтські замовлення, так і виконання операцій для потреб і цілей банку. Загальновизнаними лідерами міжнародного валютного ринку вважаються такі банки: Bank of America, Deutsche Bank AG, Union Bank of Switzerland, Barclays Bank plc, JP Morgan Chase, Citibank NA, Bank of Tokyo – Mitsubishi UFJ та інші (н.. 9.1).

Таблиця 9.1 – Найбільші учасники міжнародного
валютного ринку (за станом на січень 2010 р.)

№ пор.	Назва банку (маркет-мейкера)	Частка в обсязі ринку, %
	Deutsche Bank AG	19,30
	UBS AG	14,85
	Citibank NA	9,00
	The Royal Bank of Scotland Group	8,90
	Barclays Bank plc	8,80
	Bank of America	5,29
	HSBC	4,36
	Goldman Sachs	4,14
	JP Morgan Chase	3,33
	Morgan Stanley	2,86
Інші банки	19,17

 

Банки та фінансово-кредитні установи, які функціонують на валютному ринку, за ступенем їхнього впливу на формування валютної політики і тенденцій динаміки валютних курсів поділяються на дві основні групи:

8. Маркет-мейкери (market makers) – найбільші банки та н.пво-кредитні установи, які здійснюють значні обсяги валютних операцій і завдяки своєму панівному становищу на ринку формують стратегію динаміки валютних курсів, відсоткових ставок тощо. Зазвичай, банки та фінансові компанії є маркет-мейкерами за однією або кількома валютами. Наприклад, Union Bank of Switzerland AG є маркет-мейкером за конверсійними операціями зі швейцарським франком (CHF), Bank of America – з американським доларом (USD) та євро (EUR), Bank of Montreal – з канадським доларом (CAD), Bank of Tokyo – Mitsubishi UFJ – з японською єною (JPY).

Маркет-мейкери визначають поточні курси іноземних валют шляхом постійного здійснення валютних операцій один з одним та з меншими банками, які є по відношенню до маркет-мейкерів користувачами ринку.

2. Маркет-юзери (market users) – дрібні банки та фінансово-кредитні установи, які є користувачами валютного ринку і виконують значно менші обсяги валютних операцій, а їх діяльність не спричиняє суттєвого впливу на валютну політику та динаміку валютних курсів.

З організаційного погляду, взаємодія між учасниками позабіржового валютного ринку – дилерами – забезпечується телефоном, телефаксом та комп’ютерними мережами. Перевагами позабіржового валютного ринку є порівняно низька собівартість затрат на здій­снення операцій з обміну валют, а також вища швидкість роз­рахунків, ніж при торгівлі на валютній біржі. У зв’язку з цим обсяги операцій з обміну іноземних валют на міжбанківському ринку істотно переважають (близько 90 % обороту) порівняно з біржовим ринком.

Повноцінними суб’єктами валютного ринку є інвестиційні фонди. Ці компанії, представлені міжнародними інвестиційними, пенсійними, взаємними фондами, страховими компаніями і трастами, н.нюють політику диверсифікованого управління портфелем активів, розміщуючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн. Найбільш відомим серед інвестиційних фондів є фонд “Quantum” Джорджа Сороса, який переважно проводить валютні спекуляції.

Іншими професійними учасниками валютного ринку є брокерські контори. Валютні брокерські фірми, які є юридичними особами і, зазвичай, працюють з біржами та банками, виконують функції посередників на замовлення своїх клієнтів за кредитно-депозитними, конверсійними чи дилінговими операціями. Найбільш відомими на міжнародних валютних ринках є такі брокерські фірми: Bierbaum, Lasser Marshall, Harlow Butler, Intermoney Financial Products та інші.

З кола непрофесійних учасників валютного ринку можна виділити підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, міжнародні корпорації та фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів, а також фізичних осіб.

Підприємства та організації, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, мають постійний попит на іноземну валюту та створюють її пропозицію залежно від спрямованості експортно-імпортних потоків. Вони є активними учасниками валютного ринку, але здійснюють кредитно-депозитні, розрахункові та конверсійні операції переважно через комерційні банки.

Підприємства, міжнародні корпорації, фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів, працюють на міжнародних валютних ринках, ставлячи перед собою певні цілі, зокрема:

· вкладення виробничих інвестицій у свої іноземні філії та дочірні підприємства;

· організація діяльності на міжнародному фондовому ринку (н.во на ринку державних цінних паперів іноземних країн);

· проведення спекулятивних операцій завдяки різниці у відсоткових ставках та валютних курсах на міжнародних і національних валютних ринках.

Фізичні особи, як учасники валютного ринку, здійснюють операції з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти у сфері туризму, переказу заробітної плати, гонорарів, пенсій, добровільних внесків тощо.

Залежно від обсягів торгівлі валютою і сфери поширення валютних операцій валютний ринок поділяється на внутрішній, регіональний і міжнародний.

Внутрішній (національний) валютний ринок – це валютний ринок однієї країни, тобто біржовий та позабіржовий ринок, що функціонує в її межах. Національний валютний ринок охоплює сукупність валютних операцій, що здійснюються банками і ва­лютними біржами, розташованими на території однієї країни.

Національний ринок забезпечує рух валютних потоків у даній країні та обслуговує зв’язки з міжнародними валютними центрами. Його розвиненість залежить від стану фінансово-кредитної системи країни, рівня її інтеграції у світову економіку, системи валютного регулювання та інших чинників.

Регіональний валютний ринок – це валютний ринок, розташований у певному географічному регіоні світу.

Виділяють наступні види регіональних валютних ринків:

· європейський (найбільші центри: Лондон, Цюріх, Париж, Франкфурт-на-Майні) – 40 % обсягу світового ринку;

· північноамериканський (Нью-Йорк, Філадельфія, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Оттава, Монреаль) – 35 %;

· азіатський (Сідней, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн) – 25 %.

Міжнародний валютний ринок – це ринок, який включає валютні ринки всіх країн світу. Це глобальний ринок обміну провідних валют, що функціонує цілодобово й операції здійсню­ються децентралізовано. Основна частка валютних угод на ньо­му здійснюється безпосередньо між банками з використанням електронних засобів зв’язку.

Специфічні риси сучасного міжнародного валютного ринку:

· посилення інтернаціоналізації, пов’язане з поглибленням господарських зв’язків, підвищенням рівня концентрації виробництва та фінансового капіталу, створенням спільних банків тощо;

· високий динамізм здійснення валютних операцій;

· наявність уніфікованих, а в більшості випадків – стандартизованих методів організації торгівлі та укладення валютних
контрактів;

· підвищення в структурі обороту частки спекулятивних угод і, відповідно, зниження частки комерційних (клієнтських) валютних операцій;

· високий рівень технічної оснащеності фінансово-кредитних
установ;

· використання спеціальних телекомунікаційних систем (Рейтер, Блумберг, Телерейт);

· широке застосування міжнародних розрахункових одиниць;

· лібералізація національних валютних законодавств і зміцнення внутрішніх валютних ринків тощо.

У сучасних умовах зазначений поділ ринків має вели­кою мірою умовний характер, оскільки валютний ринок дедалі більше набуває організаційної цілісності у світовому масштабі.

На сьогодні тенденції розвитку валютного ринку ви­значаються такими основними факторами:

· глобалізація та посилення взаємозв’язку національних і регіональних валютних ринків, унаслідок чого зміни в одному з центрів світової торгівлі безпосередньо впливають на загальний стан міжнарод­ного валютного ринку;

· зростання рівня волатильності (мінливості) обмінних курсів валют, що визначають збільшення масштабів спекулятив­них операцій та посилюють нестабільність організації валют­них відносин;

· переважання обсягів спекулятивних валютних операцій над операціями, пов’язаними з обслуговуванням комерційних угод про міжнародний рух товарів і послуг;

· уніфікація техніки здійснення валютних операцій по всьо­му світу в умовах глобалізації економічних процесів та зрос­тання масштабів здійснюваних валютних угод;

· транспарентність (прозорість) ринку, що пов’язано з практично необмеженим доступом до інформації про формування кон’юнктури (динаміка курсових співвідношень основних валют постійно повідомляється всім учасникам ринку: банкам, бро­керським фірмам, рейтинговим агентствам та н..);

· лібералізація умов діяльності основних учасників валют­ного ринку в результаті поступового послаблення валютного регулювання і валютного контролю з боку держави.

Такі тенденції відображають особливу чутливість валютно­н.нку до кон’юнктурних змін та посилюють непередбачуваність умов діяльності для його учасників. За умов недостат­нього рівня розвитку організації ринкових інститутів у транс­формаційній економіці надмірно ліберальні умови організації валютного ринку можуть стати н.тором макроекономічної та фінансової нестабільності.

9.3. Організаційні засади функціонування ринку “форекс”

Форекс (forex, foreign exchange market) – це глобальний ринок обміну провідних валют, який об’єднує світові валютні ринки, функціонує цілодобово, а операції на ньому здійсню­ються децентралізовано.

У сучасному вигляді ринок “форекс” склався у 1970-х роках ХХ н.., коли зі вступом у дію принципів Ямайської валютної системи було введено систему плаваючих валютних курсів, при цьому ціна однієї валюти щодо іншої визначається виключно самими учасниками ринку, виходячи з попиту та пропозиції. У плані свободи від н.нього контролю і наявності вільної конкуренції “форекс” – це найдосконаліший ринок. Він є найбільшим і найбільш ліквідним фінансовим ринком.

З технічного погляду, валютний ринок “форекс” – це сукупність комунікаційних систем, що поєднують між собою банки різних країн, які здійснюють міжнародні розрахунки та інші валютні операції. Системи Рейтерс-дилінг, Блумберг, Телерейт, СВІФТ є тими засобами, які дають змогу учасникам валютного ринку постійно підтримувати зв’язок та робити пропозиції щодо купівлі-продажу валюти й укладати відповідні угоди. Інтенсивний розвиток систем електронного зв’язку зробив цей ринок глобальним, тобто таким, що функціонує 24 го­дини на добу й охоплює практично всі регіони світу.

Світова торгівля валютою розпочинається вранці у Веллінгтоні та Сіднеї, пе­н.прока поступово на захід – у Токіо, Гонконг, Сінгапур, Бахрейн, Катар, Абу-Дабі, далі – до Європи – у Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Брюссель, Париж, Лондон, потім через Атлантичний океан – до Нью-Йорка і завершуєть­ся у Лос-Анджелесі та Сан-Франциско.

На наведеній нижче схемі показано цілодобове функціонування ринку “форекс” шляхом переміщення від одного національного валютного ринку до іншого (рис. 9.2).

 

GMT (час за Гринвічем)

 

Рисунок 9.2 – Режим роботи ринку “форекс”

 

Торговельні операції ведуться по всьому світу через телекомунікаційні системи цілодобово з 00:00 (за Гринвічем) понеділка до 22:00 (за Гринвічем) п’ятниці.

Цілодобовий режим роботи валютного ринку “форекс” означає, що обмінні курси й умови ва­лютних операцій можуть змінитися у будь-який момент у відповідь на зміни економічної ситуації. Водночас це означає, що учасники ринку мають бути готовими до можливості різкої зміни курсів у будь-який час і на будь-якому ринку.

Щоденний обсяг операцій на ринку “форекс” у 2007 році складав понад 3 трлн н.. США, що більше ніж втричі перевищує сумарний оборот американського ринку акцій та державних цінних па­перів (рис. 9.3).

При цьому його структура була наступною:

· поточні операції (угоди “спот”) – 36 %;

· валютні операції “форвард” – 11 %;

· валютні свопи – 53 %.

Крім того, понад 2 трлн дол. США складав обсяг операцій з валютними деривативами.

 

 

Рисунок 9.3 – Динаміка обсягів світового валютного ринку
“форекс”, н. н.. США

Обсяги угод на міжнародних валютних ринках відчутно коливаються: від 100 тис. до 100 млн н.. США (переважно за рахунок строкових валютних операцій), але найбільш типовими є угоди на 5–10 млн н.. США. Таким чином, вплив на ринок одиничних учасників майже виключено.

Масштаби операцій на валютному ринку “форекс” значно перевищують реальні комерційні потреби, пов’язані з рухом товарів, послуг та капіталів. Це зумовлено тим, що функціонування валютних ринків значною мірою пов’язане зі здійсненням спе­кулятивних та арбітражних операцій з валютою.

Спекулятивні валютні операції – це діяльність учасників валютного ринку, спрямована на отримання прибутку завдяки зміні курсів валют. Ідеться про формування активів переваж­но у валюті, що має тенденцію до ревальвації (довга позиція), і пасивів – у валюті, що має тенденцію до девальвації (коротка позиція). Результати операцій залежать від правильності оцін­ки їх учасниками ймовірної динаміки валютних курсів. Нега­тивним моментом спекулятивних валютних операцій є мож­н.п цілеспрямованих дій учасників ринку з придбання або купівлі валюти з метою викликати масовий ажіотаж, атмосфе­ру невпевненості та панічні настрої на ринку для впливу на динаміку курсових коливань.

Арбітражні валютні операції – це операції, що передбача­ють купівлю-продаж іноземної валюти з подальшим здійснен­ням зворотної конверсійної угоди з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів на різних валютних ринках (географічний арбітраж) або за рахунок курсових коливань протягом певного періоду (часовий арбітраж). Арбітражні валютні опе­рації здійснюються з двома або більшою кількістю валют і так само як і спекулятивні операції ґрунтуються на принципі де­шевшого придбання і дорожчого продажу валюти.

Спекулятивні та арбітражні операції з валютою попри своє важливе значення для підвищення рівня ліквідності ринку “форекс” водночас є істотним фактором посилення його неста­більності [8].

Велика кількість спекулятивних операцій на міжнародних фінансових ринках, у тому числі і на ринку “форекс”, проводиться за принципами маржинальної торгівлі (margin trading).

Маржинальна торгівля – це торгівля з використанням позикового капіталу. Маржинальна торгівля на валютному ринку “форекс” ведеться лотами. Один лот орієнтовно дорівнює 100 тис. н.. США, але для його відкриття необхідно мати від 0,5 до 4 % цієї суми. Ідея маржинальної торгівлі полягає в тому, що спекулятивні інтереси на ринку можна задовольнити, не здійснюючи реального постачання валюти, що скорочує накладні витрати з переміщення останньої, і надає можливість, маючи невеликий рахунок, відкривати позиції як з купівлі, так і з продажу великої кількості іншої валюти. Валютні операції можна здійснювати дуже швидко, отримуючи значний прибуток як при підвищенні, так і при зниженні валютних курсів. Щоденні коливання валют, як правило, становлять близько 100–150 пунктів, що дає можливість трейдерам заробляти на цьому.

При маржинальній торгівлі кожна операція обов’язково повинна мати два етапи (які можуть бути розділені проміжком часу будь-якої тривалості): купівля (продаж) валюти за одним курсом обміну з наступним її продажем (купівлею) за іншим (або ж тим самим) курсом. Перша дія називається відкриттям позиції, а друга – її закриттям.

На ринку “форекс” можна одночасно відкривати позиції як на купівлю, так і на продаж будь-якої валюти, не маючи її. Як правило, дилінгові центри встановлюють мінімальний депозит, необхідний для роботи на ринку “форекс” у розмірі 2 тис. н.. США і надають кредитне плече 1:100. Відкриваючи позицію на 100 тис. американських доларів, трейдер вкладає 1 тис. н.. США і отримує кредит у 99 тис. доларів. Чим більше кредитне плече, тим вищим є прибуток або збиток учасника ринку. Після закриття валютної позиції заставна сума повертається, і відбувається розрахунок прибутку або втрат, при цьому весь прибуток або збитки, що виникли від зміни валютних курсів, записуються на рахунок дилера.

Основні валюти, якими торгують на “форекс”: долар США (USD), євро (EUR), японська єна (JPY), англійський фунт стерлінгів (GBP), швейцарський франк (CHF) австралійський і канадський долар (AUD i CAD) та інш. (н.. 9.2). При цьому найчастіше використовуються наступні валютні котирування:

· USD/CHF – вартість 1 долара США у швейцарських франках;

· USD/JPY – вартість 1 американського долара у японських єнах;

· EUR/USD – вартість 1 євро в доларах США;

· GBP/USD – вартість 1 англійського фунта стерлінгів у доларах США.

Таблиця 9.2 – Частка операцій з різними валютами на ринку
“форекс” (за станом на січень 2010 р.)

№ пор.	Валюта	Код валюти за ISO 4217	Частка в обсязі ринку, %
	Долар США	USD	88,7
	Євро	EUR	37,2
	Японська єна	JPY	20,3
	Англійський фунт стерлінгів	GBP	16,9
	Швейцарський франк	CHF	6,1
	Австралійський долар	AUD	5,5
	Канадський долар	CAD	4,2
	Шведська крона	SEK	2,3
	Гонконгський долар	HKD	1,9
	Норвезька крона	NOK	1,4
Інші валюти	15,5
Усього	200,0*

* Запис валютного курсу складається з двох валют, тому загальна сума дорівнює 200 %.

 

У ході торгівлі надається можливість фіксації прибутку або відсікання втрат по заздалегідь встановлених наказах – limit та stop:

· limit – виставляється вище від поточного значення валютного курсу;

· stop – виставляється нижче від поточного значення обмінного курсу.

При цих наказах позиція закривається без додаткових вказівок стосовно досягнення курсом обумовленого рівня.

У процесі торгівлі можна створювати так звані відкладені позиції, що будуть активізовані після досягнення валютним курсом заявленого рівня (open price). При створенні і закритті ордерів існує тимчасова затримка, що становить приблизно 30–40 секунд. При реагуванні на запит надається реальний ринковий курс, що відповідає моменту пропозиції, а не запиту.

Для правильного визначення ринкової кон’юнктури трейдери використовують фундаментальний і технічний аналіз. Крім того, вони повинні уміти діяти в постійно мінливому інформаційному потоці політичного й економічного характеру.

Переважна більшість дрібних і середніх трейдерів на фінансових ринках спирається на технічний аналіз. Технічний аналіз здійснюється, виходячи з того, що вся інформація про стан ринку і подальші його зміни утримуються у певному ціновому ряду. Будь-який фактор, що впливає на ціну – економічний, політичний або психологічний – уже враховано ринком і включено в ціну. Вихідними даними для технічного аналізу є ціни (валютні курси) – вища й нижча ціна, ціна відкриття та закриття за певний період часу, а також обсяг операцій.

Технічний аналіз ґрунтується на трьох припущеннях:

· кон’юнктура ринку враховує всі чинники;

· ціни рухаються закономірно, спрямовано;

· цінові коливання повторюються.

Отже, технічний аналіз – це статистично-математичний аналіз попередніх котирувань із прогнозуванням наступних цін.

Наприклад, у торговельну систему “PRO-CHARTS” вбудовано низку технічних індикаторів, на підставі аналізу яких можна зробити висновки про подальшу курсову динаміку, докладний опис індикаторів, що використовуються в аналізі цінових графіків, обсягів торгівлі.

Фундаментальний аналіз – це аналіз економічного стану країни-емітента валюти, її законодавчої бази, грошово-кредитної та валютної політики центральних банків, політичних подій, психологічних н.торів тощо. Але фундаментальний аналіз не можна зводити лише до економічного аналізу країни. Значно більшу роль на ринку “форекс” відіграють очікування та прогнози його учасників. Проте глибокий і повноцінний фундаментальний аналіз доступний лише великим банкам, які мають штат професійних аналітиків і постійний доступ до широкого поля інформації.

Незважаючи на різницю підходів і методів дослідження ринку, фундаментальний і технічний аналізи доповнюють один одного [10].

Отже, основні переваги валютного ринку “форекс” полягають в наступному:

· найбільша у світі кількість учасників і найбільші обсяги валютних операцій;

· відсутність зовнішніх органів регулювання: валютні курси визначаються виключно попитом і пропозицією;

· абсолютна ліквідність і динамічність ринку: угоди укладаються за лічені секунди за “on-line” котируваннями;

· цілодобовий режим роботи протягом усього робочого тижня;

· можливість відкриття позиції на будь-який період та закриття у будь-який момент за бажанням трейдера;

· відсутність комісійних витрат, окрім сплати різниці між ціною купівлі та продажу валют;

· торгівля проводиться за принципами маржинальної торгівлі, що дає можливість одержання прибутку, який перевищує вкладену в операції суму;

· доступність як для професійних, так і для непрофесійних учасників валютного ринку;

· можливість укладання угод у будь-який зручний для трейдера час.