Пояснення

Грецьке слово "метод" означає шлях, спосіб пізнавальної, практичної діяльності людей. Нині під методом розуміють найкоротший шлях досягнення оптимальних результатів, що відповідають поставленим цілям. Методи соціально-педагогічної діяльності- це сукупність прийомів і способів, які використовуються для стимулювання розвитку потенційних можливостей особистості, конструктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації чи розв'язання проблем клієнтів та досягнення різноманітних професійних завдань соціального педагога.

Оскільки соціальна педагогіка тісно взаємопов'язана з різними науками, вона використовує для вирішення соціально-педагогічних завдань різноманітні методи, які виникли та розвинулися в межах цих наук.

Педагогічні методи,які найчастіше використовуються в соціально-педагогічній практиці, є різновидами методів виховання. Методи формування свідомостіспрямовані на формування певних понять, оцінок суджень, світогляду особистості. Переконання- це спосіб впливу на раціональну сферу особистості за допомогою логічно аргументованої інформації з метою підсилення чи зміни поглядів, установок, оцінок у об'єкта впливу. Навіювання- це спосіб впливу на особистість, заснований на некритичному сприйманні інформації об'єктом впливу. Важливою відмінністю навіювання від переконання є його спрямованість не на логіку та розум особистості, її здатність мислити та розмірковувати, а на емоції людини, її готовність отримати готові інструкції до дії. Приклад- метод виховання, заснований на свідомому відтворенні особистістю певних способів поведінки.

Методи організації діяльності- це способи закріплення, формування позитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків.

Методи стимулювання діяльностіспрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності.

Методи самовиховання сприяютьсвідомій зміні людиною власної особистості у відповідності до суспільних вимог та особистісного плану самовдосконалення.

Психологічні методив соціально-педагогічній роботи застосовуються з метою діагностики особливостей індивіда та організації на основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психокорекційної роботи.

Тестування- метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень. Тестовий метод дає змогу з певною мірою точності встановити актуальний рівень розвитку в індивіда необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо.

Психодрама- це метод групової психотерапії, в якій використовується рольова гра, під час якої створюються необхідні умови для спонтанного вираження індивідом почуттів, що пов'язані з важливими для нього проблемами. Під час психодрами створюються умови для переосмислення особистістю власних проблем та конфліктів, подолання неконструктивних поведінкових стереотипів та способів емоційної реакції, формування адекватних прийомів поведінки.

Соціодрама- спеціальний вид психодрами, спрямований на аналіз відносин між різними групами людей. Соціодрама не обмежується проблемами однієї людини чи конкретної групи. Вона звернена до проблем, які виникають всоціумі чи культурі і притаманні для значної кількості людей. Під час соціодрами аналізуються певні колективні уявлення та досвід, які обумовлені різними соціокультурними особливостями (соціальними, етнічними, професійними тощо).

Ігрова терапія- метод корекції емоційних та поведінкових розладів у дітей шляхом залучення їх до різноманітних ігрових ситуацій. В процесі гри спеціаліст спостерігає за поведінкою дитини, що дає йому певний діагностичний матеріал для того, щоб запропонувати дитині таку гру та роль в ній, яка допоможе усвідомити дитині негативні аспекти своєї поведінки чи формувати ті навички соціальної взаємодії, які є відсутніми або малорозвинутими в дитини.

Сімейна психотерапія спрямована на корекцію міжособистісних стосунків між подружжям, батьками та дітьми. В процесі сімейної психотерапії робота спеціаліста та клієнтів в першу чергу спрямовується на пошук та усунення причини емоційних розладів у сім'ї.

Арттерапія- метод впливу на психоемоційний та фізичний стан людини за допомогою різних видів художнього та вжиткового мистецтва (малювання, живопис, ліплення, різьба, випалювання, поробки з хутра та тканин тощо). Фізичний та фізіологічний вплив арттерапії перш за все полягає в розвитку ідіомоторних актів, покращенні рухової координації індивіда. Тому вона є дуже ефективним методом в реабілітації дітей з обмеженими функціональними можливостями. Заняття різними видами художньої діяльності сприяють психологічному розвантаженню, розвитку креативності та індивідуальності особистості, покращенню її самовідчуттів. Групові заняття з арттерапії сприяють також формуванню навичок спілкування між людьми, що, в свою чергу, полегшує їм соціальну адаптацію в різних мікросоціумах.

Одним із методів активного навчання та психологічного впливу, що здійснюється в процесі групової взаємодії, є соціально-психологічний тренінг.В залежності від завдань умовно ці тренінги поділяють на дві великі групи: 1)тренінги, орієнтовані на набуття спеціальних навичок, наприклад вести ділові переговори; 2)тренінги, спрямовані на поглиблення досвіду аналізу ситуацій спілкування, наприклад вирішення конфліктів. Основна відмінність соціально-психологічного тренінгу від інших групових форм психокорекції полягає не в засвоєнні особистістю готових знань та прийомів, а їх самостійному виробленні шляхом активної участі в процесі групової взаємодії.

Соціологічні методивикористовуються в практиці соціально-педагогічної роботи найчастіше з метою збору інформації щодо окремих суспільних проблем та визначення ставлення людей до них.

Спостереження- один з емпіричних методів дослідження, який полягає в безпосередньому та цілеспрямованому сприйнятті оточуючої дійсності. В соціально-педагогічній роботі воно здебільшого використовується для збору інформації про поведінку конкретної людини чи певної групи.

Опитування- спосіб отримання інформації про суб'єктивний світ людей, їх нахили, судження, мотиви діяльності. Інтерв'ю- метод опитування, яке проводиться у формі бесіди по чітко визначеному плану. Вони бувають дистанційні (телефонне інтерв'ю) та очні (безпосереднє спілкування учасників інтерв'ю). Анкетування- різновид опитування, що полягає в отриманні інформації шляхом письмової відповіді респондентів на пропонований перелік запитань. Фокус-група- це групове інтерв'ю, яке проходить у формі групової дискусії і спрямоване на отримання від її учасників "суб'єктивної інформації" про те, як вони сприймають певні суспільні події та явища.

Аналіз документів- один з основних методів одержання конкретного знання про соціальну реальність на основі інформації, зафіксованої в різних документах, текстах масової комунікації. Часто є додатковим методом з метою уточнення або підтвердження результатів опитування та спостереження.

Біографічний методполягає у вивченні особистих документів окремої людини (наприклад характеристики, листи, щоденники). Досить часто цей метод використовують соціальні педагоги загальноосвітніх шкіл та закладів державної системи опіки для дітей-сиріт .

В соціально-педагогічній роботі застовуються не лише вищеперераховані методи. Впродовж десятиріч в практиці соціальної роботи виникли та набули розвитку і поширення методи, яких не було на початку її становлення. Одним з них є соціальна вулична робота.її мета полягає в покращенні положення та здоров'я дітей і молоді шляхом привнесення та додання до середовища, де вони змушені жити, того, в чому вони мають потребу; спонукання дітей та підлітків до встановлення відносин з людьми, які піклуються про них та з тими, хто може допомогти їм в організації змістовного дозвілля.

Основні завдання вуличної соціальної роботи:встановлення довірливих відносин з кризовими категоріями дітей та молоді, які більшість часу перебувають на вулиці і потребують допомоги соціального педагога; сприяння усвідомленню та прийнятті дітьми позитивних стереотипів соціальної поведінки; залучення громадськості до вирішення соціальних проблем "вуличних" категорій дітей та молоді; консультування з питань, важливих для даної категорії, в умовах анонімності та конфіденційності; переадресування клієнтів до інших існуючих інститутів соціальної допомоги; допомога в захисті від будь-якого фізичного та психічного насилля; надання первинної медичної допомоги; здійснення профілактичної роботи щодо попередження правопорушень та злочинності серед дітей та молоді; надання окремих соціальних послуг (доставка їжі, одягу, медикаментів тощо).

Особливості вуличної соціальної роботи полягають: у можливості встановлення інформаційного та особистісного контакту соціального педагога зі значною кількістю людей; здійсненні діагностики соціальної ситуації (визначення кількості представників окремих категорій клієнтів, їх реальних проблем та потреб); здійсненні соціальної допомоги на території клієнта, в умовах близького для нього середовища; пропаганді та популяризації системи соціальної роботи серед населення, залученні потенційних волонтерів. Основними формами вуличної соціальної роботи є ігротеки, дискотеки, вуличний театр, консультування, пункт соціальної підтримки.

Аналіз соціуму- збір статистичних даних, за допомогою яких можна охарактеризувати життєву ситуацію населення в певному соціумі. До таких даних відносять кількість дітей та дорослих, людей з особливими потребами, осіб девіантної поведінки, дані про різні типи сімей, об'єкти культурно-освітнього призначення, соціальні служби різного типу, громадські організації тощо.

Метод роботи в громадізаснований на взаємодії соціального педагога з представниками різних суспільних груп та організацій на місцевому рівні. Він полягає у розвитку соціальних зв'язків та організації взаємодопомоги в громаді, реалізації в ній різноманітних заходів, пов'язаних з питаннями соціального благополуччя людей.

Метод "рівний-рівному"- це спосіб надання та поширення достовірної інформації шляхом довірчого спілкування ровесників в межах організованої (акції, тренінги) та неформальної соціальної роботи (спонтанне спілкування), яку проводять спеціально підготовлені підлітки та молоді люди.

■ ■

Використана та рекомендована література

1. Вайнола Р.Х., Рочева О.А. Особливості організації і проведення навчання спеціалістів за програмою "Ігротеки на вулиці". Методичні рекомендації. - К.,2002.

2. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання). - К.,2002.

3. Коваль Л.Г., Зверева І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. -К.,1997.

4. Мигович 1.1. Соціальна робота/Вступ до спеціальності. - Ужгород, 1997.

5. Лукашевич М.П., Мигович І.і., Пінчук І.М. Соціальна робота в Україні: теоретико-методичні засади. - К.,2001.

6. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студентов высших педагогических заведений. - М.,2002.

7. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога.- М.,2001.

8. Основы социальной работы /Под ред. П.Д.Павленок. - М.,1997.

9. Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б.Д.Карварского. -Спб., 2000.

10. Словарь по социальной педагогике: Учебное пособие для студентов высш. учеб. заведений /Авт.-сост. Л.В.Мардахаев. - М.,2002.

11.Словарь- справочник по социальной работе /Под ред. Е.И.Холостовой.

-М.,1997. 12.Словник-довідник для соціальних педагогів та працівників / За заг. ред.

А.Й.Капської. - К.,2000.

13. Социальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред. М.А.Галагузовой. - М.,2000.

14. Социальная педагогика: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. В.А.Никитина. - М.,2000.

15.Социальная работа / Под ред. В.И.Курбатова. - Ростов н/Дону, 1999. 16. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред.

Е.И.Холостова. - М.,2001. 17.Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й.Капської. -

К.,2000. 18.Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. - К.,2002. 19.Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб.

пособие для студ. высших учебных заведений. - М.,2001. 20. Шендеровський К.С. Управління соціальною роботою з дітьми та

молоддю. Менеджмент соціальної служби. - К.,2002.

■ . ■ . ■ . :