Пояснення

Соціально-педагогічна робота з сім'єю є одним з напрямів сімейної соціальної політики. Сімейна соціальна політика - це система механізмів, за допомогою яких держава створює умови для забезпечення життєдіяльності сім'ї, її захисту, якщо вона цього потребує.

Необхідність сильної державної сімейної політики зумовлена суспільними потребами: сім'я є спільником суспільства у розв'язанні його головних проблем, збереженні моральних основ, соціалізації дітей, розвитку культури та економіки. Отже, суспільство зацікавлене в такій сім'ї, яка здатна виробити та реалізувати власну життєву стратегію, забезпечити не лише своє виживання, а й розвиток.

Сьогодні в Україні реалізуються такі напрями сімейної політики: стабілізація сім'ї; зниження рівня розлучень; підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у масовій свідомості громадян; забезпечення розумово і фізично здорового потомства, орієнтація на середньодітну сім'ю; підвищення виховного потенціалу сім'ї; адаптація сім'ї до ринкових умов життя.

Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім'єю обумовлюються групою наступних чинників: типом сім'ї; проблемами, які існують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім'єю, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з сім'єюскладають забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактична робота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей. Вони реалізуються в практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обумовлений переліком вищезазначених чинників.

Соціальне обслуговування сім'їреалізується через: забезпечення сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою у законодавчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї у складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх та фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім'ї тощо).

Соціально-реабілітаційна робота з сім'юв першу чергу спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї. Така робота здійснюється соціальним педагогом в школі, спеціалістами соціальної служби молоді та кризових центрів. Об'єктами соціальної реабілітації в сім'ї є члени родини, які зазнають у ній різних форм психічного, фізичного та сексуального насильства; сім'ї, які за певних умов послабили або неправильно реалізують свою виховну функцію; сім'ї, в яких окремі члени потребують медичної або професійної реабілітації. Діяльність спеціалістів по реабілітації сім'ї спрямована на укріплення родинних зв'язків, подолання відчуженості дитини чи

членів родини від сім'ї, корекцію взаємостосунків у сім'ї, допомогу окремим членам

сім'ї у професійному та соціальному становленні. Основними формами роботи по соціальній реабілітації сім'ї є індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям та психотерапевтичним бесідам з батьками, подружжям та дітьми. Серед групових форм роботи варто відзначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як з подружніми парами так окремо з чоловіками та жінками. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків та дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відеолекторії, зустрічі з спеціалістами, групи самодопомоги тощо. Провідною формою професійної реабілітації є курси перекваліфікації.

Соціально-профілактична робота з сім'єюспрямована на попередження неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різних форм насильства, помилок у сімейному вихованні, формування різних видів хімічної залежності у членів сім'ї, виявлення потенційно неблагополучних сімей.

В переважній більшості групові та масові форми роботи є провідними в таких напрямах: зміцнення інституту сім'ї шляхом формування у населення розуміння сім'ї як базової цінності в житті людини; підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічна просвіта подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків та сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна виокремити лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Соціальний супровід сім'ї- це робота соціального педагога (працівника) з сім'єю, яка спрямована на підтримку сім'ї у різних видах її життєдіяльності, формування здатності сім'ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім'ї з метою ліквідації різних видів проблем. Сьогодні в практиці соціально-педагогічної роботи основними типами сімей, стосовно яких здійснюється соціальний супровід, є прийомні сім'ї, сім'ї, в яких виховуються діти з обмеженими функціональними можливостями та неблагополучні сім'ї.

Соціальний супровід здійснюється шляхом надання сім'ї різних видів матеріальної та психологічної допомоги, соціальних послуг, консультування, захисту інтересів сім'ї в органах державної влади. Тривалість соціального супроводу окремої сім'ї залежить від гостроти проблем, які існують в сім'ї, рівня розвитку адаптаційного потенціалу членів сім'ї, ступеню функціональної спроможності сім'ї щодо самостійного подолання труднощів, рівня розвитку зв'язків сім'ї з мікро- та макросередовищем.

Соціальне інспектування- це складова соціального супроводу, метою якого є контроль соціальним педагогом чи працівником за реалізацією у сім'ї прав її членів, виявлення випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють.

Соціальне інспектування може здійснюватися спеціалістом спільно з дільничим інспектором міліції, представниками опікунської ради, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

Основними об'єктами соціального інспектування є сім'ї, де дорослі члени сім'ї ведуть аморальний спосіб життя, перебувають на обліку в міліції, наркологічному диспансері, в службі у справах неповноліттніх як неблагополучна сім'я. Також об'єктами соціального інспектування є сім'ї, у яких дитина перебуває на обліку в

■

службі у справах неповнолітніх, в наркологічному диспансері, повернена з притулку для неповнолітніх у сім'ю, не відвідує школу, схильна до бродяжництва.

В процесі соціального інспектування соціальний педагог реалізує наступні функції:

- діагностична (встановлення порушень прав людини );

- комунікативна (налагодження взаємодії соціального педагога з членами сім'ї з метою спонукання їх до подолання причин неблагополуччя в родині);

- попереджувально-профілактична (запобігання рецидивам порушення прав людини в сім'ї);

- інформаційна (інформування громадськості, представників державної влади про наявність порушень прав людини в сім'ї);

- наглядово-контрольна (облік і перевірка житлово-побутових умов сім'ї, перевірка виконання членами сім'ї рекомендацій соціального педагога щодо запобігання порушенням прав людини в сім'ї¹);

- охоронно-захисна (клопотання про позбавлення батьків батьківських прав, вилучення дитини з сім'ї, направлення жертв сімейного насильства до кризових центрів, притулків для жінок та неповнолітніх);

- координаційна (залучення для розв'язання проблем у сім'ї медиків, психологів, юристів та інших фахівців).

Використана та рекомендована література

1. Антонов В.В., Медков В.М. Социология семьи. - М.,1996.

2. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К., 2001.

3. Дружинин В.Н.Психология семьи. - Екатиренбург, 2000.

4. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання). - К., 2002.

5. Коваль Л.Г., Зверева І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. - К.,1997.

6. Макаренко А.С.Книга для батьків. - К.,1982.

7. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студентов высших педагогических заведений. - М., 2002.

8. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М., 2001.

9. Социальная педагогика: Курс лекций /Под общей ред. М.А.Галагузовой. -М., 2000.

10. Социальная педагогика: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. В.А.Никитина. - М., 2000.

11.Социальная работа / Под ред. В.И.Курбатова. - Ростов н/Дону, 1999. 12.Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред.

Е.И.Холостова. - М., 2001. 13. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й. Капської. -

К.,2000. 14.Трубавіна І.М. Зміст та форми просвітницької роботи з батьками. -

К.,2000. 15.Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю

- К.,2002. Іб.Трубавина І.М., Бугаєць Н.А. Методи вивчення сім'ї. - К.,2001. 17. Формування навичок усвідомленого батьківства та ранній розвиток

дитини: Методичні матеріали для тренера / І.В.Братусь та інші. За заг.

ред. Г.М.Лактіонової. - К.,2002. 18.Холман A.M. Методы оценки семьи. Инструментарий для понимания и

интервенций. Перевод с англ. /Под общ. ред. Л.Романенковой -

Запорожье, 2000 19.Хоменаускас Г.Т. Семья глазами ребенка . - М.,1993 20.Эйдемиллер Е.Г. Психотерапия семьи. - Спб., 2001. 21.Якубова Ю.М., Антонова-Турченко О.Г. Проблемні сім'ї: діти і батьки. -

К., 1998.