Методи, засоби та режими знезараження окремих об’єктів при туберкульозі - раздел Образование, Епідеміологія туберкульозу в Україні та світі Найменування Об’Єкту Знезараження
При ...
| Найменування об’єкту знезараження
| При поточній дезінфекції
|
| Методи і засоби дезінфекції
| Концентрація
розчину, %
| Експозиція,
хв.
|
|
|
|
|
|
| 1. Мокротиння в плювальницях (плювальниці відкриті з вмістом)
2. Мокротиння
3. Плювальниці, звільнені від мокротиння
| 1. Кип’ятіння в розчині питної соди
| 2,0
| 15 від моменту закипання
|
| 2. Занурюють в ємність з розчином дезінфекційного засобу
| У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу
|
| Примітка: після знезараження мокротиння зливають в каналізацію, а плювальниці та посуд, в якому дезінфікували мокротиння, миють звичайним способом
|
| 4. Посуд без залишків їжі (тарілки, чашки, столові прибори з нержавіючої сталі, алюмінію, скла, склянки з-під ліків)
5. Посуд (столовий) із залишками їжі
6. Залишки їжі
| 1. Кип’ятіння в розчині питної соди
| 2,0
| 15 від моменту закипання
|
| 2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу
| У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу
|
| 7. Гумові вироби
8. Білизна (постільна, столова, натільнав), носові хустинки, вкладні кишені і футляри для плювальниць
| 1. Кип’ятіння в розчині питної соди
| 2,0
| 15 від моменту закипання
|
| 3. Заливають в ємності розчином дезінфекц. засобу
| У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу
|
| 9. Предмети догляду хворих (підкладні судна, сечеприймачі, тощо)
10. Іграшки (металеві, гумові, дерев’яні, пластмасові)
| 1. Кип’ятіння в розчині питної соди (крім пластмасових)
| 2,0
| 15 від моменту закипання
|
| 2. Протирають або занурюють в розчин дезінфекційн. засобу
| У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу
|
| 10. Приміщення (стіни, двері, підлога, меблі), кімнати в квартирах, палати, кабінети лікувальні, в місцях загального користування.
| Протирають або зрошують розчином відповідного дезінфекційного засобу
| У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу
|
| 11. М’які меблі
| Протирають розчином відповідного дезінфекційного засобу
| У відповідності з Регламентом із застосування конкретного деззасобу, враховуючи пошкоджуючу дію дезінфектантів на основі активного хлору та перекису водню
|
| 12. Предмети прибирання
| 1. Кип’ятіння в розчині питної соди
| 2,0
| 15 від моменту закипання
|
| 2. Заливають в ємності розчином дезінфекційн. засобу
| У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу
|
| | | | | |
Особиста гігієна осіб – бактеріовиділювачів
Для збирання мокротиння хворий повинен користуватися індивідуальною кишеньковою плювальницею з щільно підігнаною кришкою. Кожний хворий повинен бути забезпечений як мінімум двома плювальницями, з яких одна знаходиться в користуванні, інша - дезінфікується.
Для попередження можливого забруднення кишені мокротою з плювальниці, рекомендують користуватися вкладною кишенею (футляром) з м'якої тканини, що легко переться. При масивному виділенні мокротиння хворому рекомендується мати плювальницю більшого розміру з кришкою.
Особлива увага звертається на дотримання хворим правил особистої гігієни: чистоту тіла і рук, підстригання нігтів, своєчасну зміну натільної і постільної білизни і т. ін.
При забрудненні рук мокротинням або іншими виділеннями хворий повинен обробити їх антисептиком, після чого вимити з милом під проточною водою.
Заключна дезінфекція передбачає надійне знезараження приміщення, предметів обстановки та інших об’єктів у вогнищах туберкульозної інфекції, які могли бути інфіковані і слугувати фактором передачі інфекції.
Заключну дезінфекцію у вогнищах туберкульозної інфекції здійснюють, як обов’язковий захід, працівники дезінфекційних відділів (відділень) територіальних санітарно-епідеміологічних станцій або дезінфекційних станцій протягом 6 годин у містах або 12 годин у сільській місцевості від моменту отримання заявки від протитуберкульозного закладу.
Заключну дезінфекцію здійснюють:
а) в усіх випадках після госпіталізації або від’їзду хворого на санаторно-курортне лікування;
б) у разі смерті хворого від туберкульозу на дому;
в) в місцях проживання хворого і в місцях загального користування перед поверненням з пологового будинку породіллі з новонародженим в квартиру, де проживає хворий-бактеріовиділювач;
г) в приміщеннях хворого у разі зміни місця проживання до переїзду (з речами) і після переїзду хворого на іншу квартиру (обробка порожньої квартири або кімнати) – повторна дезінфекція;
д) перед знесенням старих будинків, в яких проживали хворі на туберкульоз;
е) в приміщеннях хворого і в місцях загального користування комунальних квартир, де проживають хворі на туберкульоз, на вимогу працівників протитуберкульозних закладів або епідеміолога територіальної санепідстанції.
При невиїзді хворого із вогнища протягом року, кратність проведення поточної дезінфекції залежить від категорії епідемічної небезпеки вогнища, але не рідше одного разу на місяць.
Заключну дезінфекцію за місцем роботи та навчання проводять у всіх випадках виявлення хворого на активну форму туберкульозу серед дітей і підлітків, співробітників дитячих дошкільних установ, шкіл та інших учбових закладів проводить персонал дезстанції на договірній основі.
У вогнищі туберкульозної інфекції здійснюється санітарна пропаганда, що переслідує наступні цілі:
1) пропаганду знань про туберкульоз;
2) санітарно-гігієнічне виховання хворих на туберкульоз, членів родини і оточуючих осіб.
Епідеміолог і фтизіатр спільно визначають вогнища, у яких необхідно, за епідеміологічними показаннями, поліпшити житлові умови. Списки родин хворих з таких вогнищ представляються до міськвиконкому для першочергового надання їм ізольованого житла (Наказ МОЗ України № 52 від 8.02.85р. “Про затвердження переліку хронічних захворювань, при яких особи, що страждають цими захворюваннями, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї родини”). Надалі, робота у вогнищі туберкульозної інфекції проводиться згідно плану.
Хіміопрофілактика
Хіміопрофілактика – застосування протитуберкульозних препаратів для попередження інфікування МБТ чи розвитку захворювання туберкульоз.
Хіміопрофілактика призначається та контролюється лікарями протитуберкульозних закладів (кабінетів). Хіміопрофілактика проводиться медичними працівниками загальної лікувальної мережі та спеціалізованих протитуберкульозних закладів (кабінетів). Дані про хіміопрофілактику (добова доза, дати початку та закінчення хіміопрофілактики, загальна кількість вжитого препарату, побічна дія та її прояви) фіксують у контрольній карті диспансерного нагляду за хворим на туберкульоз згідно з чинними нормативно-правовими актами.
У разі призначенні хіміопрофілактики дітям необхідно інформувати батьків дітей про мету та значення хіміопрофілактики, важливість регулярного застосування препарату.
В Україні хіміопрофілактику поділяють на два види: первинна – неінфікованим особам, що знаходяться в контакті з хворими на заразну форму туберкульозу, (для попередження інфікування) і вторинна – з метою запобігання розвитку захворювання на туберкульоз вже інфікованих осіб. Вторинну хіміопрофілактику в осіб, які в минулому перенесли туберкульоз, називають ще протирецидивним лікуванням (для попередження рецидиву туберкульозу).
Вибір препаратів, строків, та схем лікування проводиться відповідно до чинних нормативних документів). Для хіміопрофілактики в основному застосовується ізоніазид – 5-10 мг/кг маси тіла на добу для дорослих (0,3-0,45 г на добу). Добову дозу призначають на один прийом (через 15-20 хв. після їжі) щоденно або тричі на тиждень (інтермітуючий метод) упродовж 3-х місяців 2 рази на рік на весь період існування вогнища. При застосуванні ізоніазиду можливі побічні реакції: головний біль, подразливість, ейфорія, парестезії, неврити, еозинофілія в периферійній крові, алергічні дерматити, диспепсичні розлади, подразнення нирок, медикаментозний гепатит. Для запобігання побічної дії ізоніазиду одночасно з ним призначають вітаміни групи В, А, глюконат кальцію (0,5 г двічі на день впродовж 2-х тижнів). При виявленні побічних реакцій на ізоніазид, які не усуваються медикаментозними засобами, виникає потреба заміни ізоніазиду на флуренізид - 10 мг/кг маси тіла (0,45-0,6 г на добу). При появі побічних реакцій на флуренізид хіміопрофілактику проводять іншими препаратами І-го ряду.
Абсолютним протипоказом до хіміопрофілактики є гостре захворювання печінки, відносним – хронічний гепатит. Курс хіміопрофілактики проводиться з застосуванням інтермітуючого методу (тричі на тиждень). Для виявлення гепатиту необхідно 1 раз на місяць проводити дослідження крові на трансамінази та сечі – на наявність жовчних пігментів. При вірусному гепатиті хіміопрофілактику призначають не раніше як через 6 місяців після зникнення всіх клінічних проявів.
Найбільш виправдане застосування хіміопрофілактики для осіб, що контактують з хворими на туберкульоз (первинна хіміопрофілактика) сезонними курсами (в осінньо-весняний період року) по 3 місяці 2 рази на рік. Фактор сезонності не береться в розрахунок при проведенні першого курсу хіміопрофілактики особам з контакту при посиленні реакції на туберкулін, гострих захворюваннях, при загостренні процесу у джерела інфекції. Загальна тривалість хіміопрофілактики для осіб з контактів – весь період контакту з хворим на активний туберкульоз (для дітей і підлітків) або з бактеріовиділювачем (для дорослих) і ще 1 рік після припинення контакту або зняття з обліку бактеріовиділювачей.
До числа осіб, яким показана хіміопрофілактика відносяться:
- діти та підлітки, які перебувають у постійному контакті з хворими на активні форми туберкульозу (з бактеріовиділенням або без нього), особливо в несприятливих санітарно-епідеміологічних умовах;
- клінічно здорові діти й підлітки з “віражем” туберкулінових реакцій (перехід раніш негативних туберкулінових проб в позитивні або посилення чутливості до туберкуліну, якщо інфікування відбулося на тлі післявакцинальної алергії);
- давно інфіковані діти з посиленням туберкулінової чутливості за пробою Манту з 2 ТО на 6 і більше міліметрів;
- діти і підлітки з гіперергічними реакціями на туберкулін (діаметр інфільтрату 17 і більше міліметрів або наявність лімфангоїту чи везикулонекротичної реакції незалежно від розміру інфільтрату).
Крім вищезазначених груп ризику, проведенню хіміопрофілактики підлягають також давно інфіковані МБТ діти та підлітки під час травм і оперативних втручань (тонзилектомія, аденотомія, тощо), при лікуванні кортикостероїдними гормонами з приводу неспецифічних захворювань (ревматизм, хвороби шкіри, колагеноз тощо), у період загострення тяжких захворювань (цукровий діабет, ВІЛ-інфекція та ін.), а також при дитячих інфекційних і паразитарних хворобах (кашлюк, дифтерія, кір, та ін.)
При контакті здорових осіб з хворими, які належать до І категорії та виділяють резистентні до антимікобактеріальних препаратів штами мікобактерій, хіміопрофілактика контактним проводиться 2-ма препаратами, до яких збережена чутливість:
- при мультирезистентності штамів курс хіміопрофілактики проводять етамбутолом – 15-20 мг/кг маси тіла для дорослих (0,8-1,2 г на добу) та піразинамідом – 20-25 мг/кг маси тіла (1-1,5 г на добу);
- при полірезистентності штамів хіміопрофілактика проводиться ізоніазидом – 5-10 мг/кг маси тіла (0,3-0,45 г на добу ) та рифампіцином – 10 мг/кг маси тіла (0,45-0,6 г на добу). При наявності побічних реакцій до ізоніазиду застосовують флуренізид;
- при монорезистентності штамів хіміопрофілактика проводиться одним препаратом: ізоніазидом – 5-10 мг/кг маси тіла на добу (0,3-0,45 г на добу). При наявності побічних реакцій застосовується флуренізид.
У випадку стійкості до вищезазначених препаратів, хіміопрофілактика проводиться препаратами, до яких збережена чутливість, а також препаратами групи фторхінолонів.
Дітям, з вогнищ з масивним, помірним бактеріовиділенням (зі збереженою чутливістю штамів до антимікобактеріальних препаратів) та без бактеріовиділення, хіміопрофілактика проводиться протягом всього часу контакту 3-місячним курсом двічі на рік ізоніазидом – 5-10 мг/кг маси тіла на добу. При наявності побічних реакцій до ізоніазиду застосовується флуренізид – 10 мг/кг маси тіла на добу з ехінацеєю (кількість крапель залежить від віку дитини – 2 рази на добу).
Контактним дітям з вогнищ з мультирезистентністю штамів мікобактерій хіміопрофілактика проводиться 2-ма препаратами, до яких збережена чутливість: етамбутолом – 20-25 мг/кг маси тіла на добу. Дітям до 3-х років етамбутол призначати недоцільно через можливі побічні реакції, пов`язані з кольоросприйняттям. А хіміопрофілактика проводиться рифампіцином – 10 мг/кг маси тіла на добу. Другим препаратом для хіміопрофілактики є піразинамід – 20-25 мг/кг маси тіла на добу.
Контактним дітям з полірезистентністю штамів хіміопрофілактика проводиться 2-ма препаратами: ізоніазидом – 5-10 мг/кг маси тіла та рифампіцином – 10 мг/кг маси тіла на добу. При наявності побічних реакцій до ізоніазиду використовується флуренізид – 10 мг/кг маси тіла на добу. У випадку стійкості до вищеперелічених препаратів хіміопрофілактика проводиться препаратами, до яких збережена чутливість, а також препаратами групи фторхінолонів (дітям з 12-ти років).
Контактним дітям із вогнищ з монорезистентністю штамів хіміопрофілактика проводиться ізоніазидом – 5-10 мг/кг маси тіла на добу. При наявності побічних реакцій – флуренізид – 10 мг/кг маси тіла на добу на добу.
У випадку, коли дитина народжується від здорової матері, але з вогнища туберкульозної інфекції, її ізолюють на період формування імунітету, після вакцинації БЦЖ в пологовому будинку, на 6-8 тижнів. У випадку дотримання ізоляції дитини або госпіталізації хворого хіміопрофілактика проводиться через 8 місяців після щеплення впродовж 3-х місяців двічі на рік.
У випадку, коли дитина народжена від матері хворої на туберкульоз, хіміопрофілактика проводиться впродовж 3-х місяців ізоніазидом. Надалі, після негативної туберкулінової проби проводять вакцинацію БЦЖ, при обов`язковій ізоляції дитини від хворої матері. Повторний 3-х місячний курс хіміопрофілактики проводиться через 9 місяців після щеплення.
Якщо дитина народжується від матері, яка хворіла на туберкульоз в минулому або знаходиться на диспансерному обліку з приводу неактивної форми туберкульозу, щеплення БЦЖ дитині проводять на 3-й–5-й день життя в пологовому будинку, а матері в період вагітності та годування проводять хіміопрофілактику ізоніазидом.
Дітям, з вогнища туберкульозної інфекції, у яких була негативна туберкулінова проба, проводять 3-х місячний курс хіміопрофілактики ізоніазидом. Якщо впродовж останніх 2-х місяців дитина не хворіла, після негативної туберкулінової проби повторюють ревакцинацію БЦЖ незалежно від віку.
Дітям, з позитивною туберкуліновою пробою (віраж, з наростаючою пробою Манту, супутні захворювання) хіміопрофілактика проводиться двічі на рік 3-х місячним курсом ізоніазидом – 5-10 мг/кг маси тіла.
Дітям, з обтяжливими чинниками при гіперергічній реакції на туберкулін, хіміопрофілактика проводиться 3-х місячним курсом двічі на рік двома препаратами: ізоніазидом та етамбутолом.
Дітям, які мали контакт з бактеріовиділювачем у дошкільних та шкільних закладах, хіміопрофілактика проводиться 3-х місячним курсом двічі на рік ізоніазидом. Нагляд за дітьми проводиться протягом року після зняття вогнища з обліку.
Контактним дітям, хворим на цукровий діабет, а також дітям, які захворіли на пневмонію, дитячі інфекційні хвороби хіміопрофілактика проводиться 3-х місячним курсом ізоніазидом.
Дітям, з родин тваринників, що працюють на несприятливих щодо туберкульозу фермах, а також з родин, що мають хворих на туберкульоз тварин призначають 3-х місячний курс хіміопрофілактики. Ревакцинацію проводять в індивідуальні терміни – через 3 роки після попереднього щеплення. Після ревакцинації дитину ізолюють. Надалі хіміопрофілактику проводять незалежно від небезпеки вогнища.
Особам, що проживають в невідповідних побутових умовах (гуртожиток, багатосімейна комунальна квартира і т.д.) та особам, які не дотримуються санітарно-гігієнічних правил, алкоголікам та іншим асоціальним елементам призначають дворазовий тримісячний курс на весь період існування вогнища: ізоніазид - 5-10 мг/кг маси тіла на добу (для дорослих – 0,3-0,45 г на добу). При наявності побічних реакцій: флуренізид - 10 мг/кг маси тіла на добу (для дорослих – 0,45-0,6 г на добу).
Особам, які належать до ІІ категорії (вогнища зі значною епідемічною небезпекою), ІІІ категорії (вогнища з мінімальною епідемічною небезпекою), IV категорії (вогнища з потенціальною епідемічною небезпекою) та V категорії (вогнища зоонозного походження) призначають дворазовий тримісячний курс на період існування вогнища: ізоніазид - 5-10 мг/кг маси тіла на добу (для дорослих – 0,3-0,45 г на добу). При наявності побічних реакцій: флуренізид - 10 мг/кг маси тіла на добу (для дорослих – 0,45-0,6 г на добу). Нагляд проводять 1 рік після ліквідації вогнища.
Відповідно до категорії епідемічної небезпеки вогнища впроваджується схема клопотання перед територіальними державними адміністраціями щодо виділення хворому за необхідністю ізольованого житла, клопотання направляється за двома підписами адміністрацій територіальної санітарно-епідеміологічної служби та протитуберкульозного диспансеру. Дітям і підліткам з “віражем” туберкулінових проб проводиться первинна хіміопрофілактика ізоніазідом і рифампіцином (у дозі 10 мг/кг) одноразово протягом 3 місяців відразу після встановлення віражу.
В період прийому протитуберкульозних препаратів інші профілактичні щеплення протипоказані на 6 міс, окрім щеплення проти дифтерії.
Протирецидивне лікування показано особам, які в минулому перенесли туберкульоз і мають підвищену небезпеку повторного захворювання на туберкульоз.
Хіміопрофілактика проводиться у разі наявності або виникнення факторів, що знижують опірність організму, проводять протирецидивні курси протитуберкульозними препаратами на протязі 2-3 місяців. Хіміопрофілактика не тільки не порушує природний і сформований імунітет до туберкульозу, але і стимулює останній, зменшує розвиток ендогенного туберкульозу.
Для хіміопрофілактики застосовують ізоніазид у добовій дозі 0,3 гр для дорослих і підлітків при щоденному прийомі або інтермітуючим методом. Для дітей доза ізоніазиду складає 10 мг/кг. Добову дозу приймають за один прийом – вранці перед їдою. Через 20-30 хв. після прийому препарату приймають комплекс вітамінів з обов’язковим включенням вітаміну В6 і аскорбінової кислоти.
Все темы данного раздела:
ПЕРЕДМОВА
Існують переконливі підстави відносити туберкульоз до числа найбільш загрозливих і розповсюджених інфекційних захворювань людини. Зайнявши в далекому минулому цю позицію, він не втратив її й донині
Розділ 1. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ
На туберкульоз хворіють із часів появи людства. Туберкульозні ураження хребта виявлено під час дослідження останків людини періоду неоліту (близько 5 тис. років до н.е.), їх також знаходили у єгипе
РОЗДІЛ 2. Епідеміологія туберкульозу в Україні та світі
Епідеміологія туберкульозу, яка є розділом, складовою частиною фтизіатрії, вивчає джерела зараження туберкульозом, шляхи передачі інфекції, поширеність туберкульозу як інфекційного захворювання сер
Україна 77,8
Показник більше 100
Показник від 100 до 80
Показник від 80 до 60
Захворюваність на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію в Україні
(на 100 тисяч населення)
У 2008 році відсоток мультирезистентного туберкульозу серед нових випадків захворювання коливається в різних областя
РОЗДІЛ 3. Організація і система боротьби з туберкульозом в Україні
Організація боротьби з з туберкульозом в Україні є загальнодержавним завданням. Насамперед її виконують протитуберкульозні диспансери різних рівнів – обласні, міські, міжрайонні й р
Міський ПТД Районий ПТД чи тубкабінет
Основні напрямки роботи протитуберкульозного диспансеру:
- профілактика туберкульозу – систематичний аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу, планування заходів по
Облікова медична документація протитуберкульозної служби
Медичний облік протитуберкульозної служби – це єдина державна система реєстрації, оброблення й аналізу даних про епідемічну ситуацію з туберкульозу, обсяги і характер діяльності протитуберкульозни
РОЗДІЛ 4. Етіологія туберкульозу
Збудником туберкульозу в людини більш ніж у 90% випадків є мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis) – грампозитивні кислотостійки мікроорганізми. Роберт Кох 24 березня
РОЗДІЛ 5. Патогенез І ПАТОМОРФОЛОГІЯ туберкульозу
Патогенез туберкульозу як інфекційного захворювання вивчається з часу відкриття Р.Кохом специфічного збудника хвороби – мікобактерії туберкульозу.
Найбільш частий шлях зараження туберкульо
Основні етапи запального процесу при туберкульозі
(за Перельман М.І., Корякіним В.А, 1996)
Фіброзно-вогнищевий туберкульоз з’являється тоді, коли після затухання і загоєння (інкапсуляції і петрифікації) вогнищ Абрикосовап
Патоморфологія туберкульозу
Морфологічні зміни під час туберкульозу різноманітні. Вони зумовлені особливостями мікобактерій туберкульозу, імунологічним станом організму, факторами зовнішнього середовища, впливом на перебіг п
РОЗДІЛ 6. Імунологія і генетика туберкульозу
Туберкульозна інфекція – класичний приклад різних проявів алергії та імунітету.
Вивчення імунологічного статусу хворих на туберкульоз необхідне для вирішення ряду практичних задач: 1) діаг
РОЗДІЛ 7. Методика та організація раннього і cвоєчасного виявлення туберкульозу у дітей, підлітків і дорослих
Важливою умовою ефективної протиепідемічної боротьби з ростом захворюваності на туберкульоз є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування хворих. Необхідність своєчасного виявлення ту
Збір скарг і анамнезу захворювання
Виявлення туберкульозу при зверненні за медичною допомогою зі скаргами, подібними при туберкульозі, потребує насторожуваності від лікарів загальної лікувально-профілактичної мережі по відношенню до
Ретельно зібраний анамнез полегшує встановлення діагнозу туберкульозу.
Вміння лікаря загальної практики запідозрити туберкульоз, поставити це захворювання в диференційно-діагностичний ряд, дозволяє до мінімуму скоротити строки діагностичного процесу, що, безумовно, по
Бактеріоскопічне дослідження харкотиння – метод виявлення туберкульозу
Туберкульоз не є висококонтагіозним захворюванням – при тривалому контакті із бактеріовиділювачем інфікується до 50% людей, а з них занедужують 10-15%, інші набувають імунітет і залишаються здорови
Правила обстеження харкотиння для виявлення туберкульозу.
При клінічному обстеженні у всіх пацієнтів, що звернулися до медпрацівника з підозрою на туберкульоз, навіть при відсутності патологічних змін на рентгенограмі, проводять збір трьох окремих зразків
АЛГОРИТМ ВИЯВЛЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
ЛЕГЕНЬ (ТБ)в закладах загальної медичної мережі та протитуберкульозних установах
Пацієнт зі скаргами або особи з групи ризику
Техніка проведення проби Манту
Для проведення проби Манту застосовують тільки однограмові шприци одноразового використання. Ампулу з препаратом обтирають марлею, змоченою 70°С етиловим с
Приклади «віража» туберкулінової реакції за результатами проби Манту з 2 ТО.
- 1-й варіант: 1-й рік життя – негативна реакцяя, 2-й рік - негативна, 3-й рік – 6 мм папула;
- 2-й варіант: 1-й рік життя – 10 мм папула, 2-й рік – 5 мм
Відмінності між післявакцинальною і інфекційною алергіями
При вирішення питання про те, чи пов’язана дана позитивна реакція Манту в дитини (підлітка) з зараженням інфекцією (інфікуванням мікобактеріями, МБТ), чи вона відображає післявакцинальну алергію (п
Центральна районна лікарня (міська районна лікарня або територіальне медичне об’єднання).
1. Поліклінічне відділення будь-якого профілю організовує і проводить протитуберкульозні заходи:
- Організовує профілактичні огляди (туберкулінодіагностика, флюорограф
РОЗДІЛ 9. Діагностика туберкульозу
При діагностиці туберкульозу завжди виникали певні труднощі через його поліморфність й атиповий плин. За довгі роки боротьби з туберкульозом у нашій країні склалася струнка система його виявлення,
Особливості об’єктивної симптоматики хворих на туберкульоз
Об’єктивне обстеження починають з зовнішнього огляду хворого і оцінки загального стану, який при ранньому виявленні туберкульозу може не мати змін. Розвиток хвороби з роповсюдженням вражень може об
БАКТЕРІОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Виявлення мікобактерій туберкульозу в біологічних матеріалах є найважливішим і єдиним абсолютним критерієм діагностики цієї хвороби, оскільки туберкульоз є моно етіологічним захворюванням. Пошук МБ
Тести ампліфікації нуклеїнових кислот
Тести ампліфікації нуклеїнових кислот дозволяють знайти дуже невелику кількість мікроорганізмів. Метод дозволяє виявляти збудника туберкульозу навіть при вмісті десятків чи сотень мікроорганізмів у
Симптом “патологічно зміненого легеневого малюнка”.
Даний симптом проявляється в виді декількох варіантів:
- посилення і збагачення малюнка (при запальних процесах та їх виходах, колагенозах, пухлинних процесах, пневмоконіозах, саркоідозі,
Інші рентгенологічні методики
Прицільну рентгенографію проводять на обмеженій ділянці легень і в такому положенні хворого, щоб отримати найбільш оптимальне зображення патологічних змін, прихованих за кістковими утворення
Туберкулінодіагностика – як метод діагностики туберкульозу
Туберкулінодіагностикагрунтується на визначенні туберкулінової алергії організму до туберкуліну, що є гаптеном мікобактерій туберкульозу. За допомогою туберкулінової проби визначає
НЕСПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА
Соціальна профілактика включає заходи державного характеру і повинна бути спрямована на підвищення життєвого рівня населення, розвинуту і загальнодоступну лікувальну мер
Ускладнення
Ускладнення після вакцинації, ревакцинації БЦЖ звичайно носять місцевий характер і бувають порівняно рідко (приблизно у 0,02% випадків).
Ускладненнями вважаються: підшкірні холодні абсцеси
Спосіб застосування і дозування вакцини БЦЖ-М
Вакцину БЦЖ-М застосовують внутрішньошкірно в дозі 0,025 мг у 0,1 мл розчину.
Вакциною БЦЖ-М прищеплюють:
1. У пологовому будинку недоношених немовлят з масою тіла при народженні
Заходи у вогнищі туберкульозної інфекції
Вогнище туберкульозу – це місце перебування джерела мікобактерій туберкульозу разом з оточуючими його людьми та середовищем в тих межах простору і часу, в яких можливе виникнення нових випадків інф
Протиепідемічні заходи у вогнищах туберкульозу
Метою протиепідемічних заходів у вогнищах є попередження нових випадків інфікування і захворювання контактних осіб. Протиепідемічні заходи у вогнищі складаються з 3 етапів:
І етап.
За місцем проживання хворого
Епідеміологічне обстеження вогнища хворого з встановленим виділенням мікобактерій туберкульозу або у стадії розпаду проводять сумісно фахівці санітарно-епідеміологічної служби з фтизіатричною служб
Епідеміологічне обстеження вогнища та протиепідемічні заходи за місцем роботи або навчання хворого
Небезпека зараження та захворювання на туберкульоз зростає не тільки при побутовому, але й при контакті з бактеріовиділювачами на виробництві. Після виявлення хворого на туберкульоз, одержання пові
Та хіміопрофілактика контактних осіб
Категорії вогнищ
Характеристика джерела мікобактерій туберкульозу
і вогнища туберкульозу
Хіміопрофілактика контактних осіб
Контрольні питання
1. Задачі профілактики туберкульозу.
2. Значення соціальної профілактики в запобіганні виникнення туберкульозу.
3. Напрямки санітарної профілактики туберкульозу.
4. Принц
II. КЛІНІЧНІ ФОРМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
(шифри МКХ-10 перегляду)
А15.- А16.- Туберкульоз легень (ТБЛ)(із факультативним зазначенням форми ураження):
А15. - А16.- Первинний туберкульозний комплекс
Наявність деструкції.
Деструкція – це патологічний специфічний запальний процес будь-якого органу, що характеризується змертвінням і розпадом ураженої тканини під впливом МБТ. На місці деструкції рентгенологічно визнача
Етіологічне підтвердження діагнозу туберкульозу.
Етіологічне підтвердження туберкульозу є основою основ сучасної клінічної фтизіатрії. Існують лише 2 достовірних методи підтвердження туберкульозу – бактеріологічний і гістологічний. Звичайно, якщо
Ефективне лікування
1.1. Вилікування – завершений повний курс лікування (у тому числі, за показаннями, хірургічного), в результаті якого припинилося бактеріовиділення, загоїлися каверни, розсмо
ВДТБ (15.03.2006) верхніх часток легенів (дисемінований), Дестр +, МБТ + М+ К+ Резист -, ГІСТ 0, легенева кровотеча, Кат 1, Ког 1 (2006).
2. ХТБ (10.11.2003) верхньої частки лівої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр +, МБТ + М+ К+ Резист + (H,R,S), Резист II+ (K,Eth,Amic), ГІСТ 0, ДН ІІ, Кат 4, Ког 4 (2003).
3. В 20, ВДТБ (
Основні терміни та питання диспансерної тактики
Згідно Закону України „Про боротьбу з туберкульозом” від 5.07.2001 р. № 2586-Ш, сформульовані такі поняття щодо туберкульозної інфекції:
- хворий на активну форму т
Визначення випадку
Новий випадок(вперше діагностований):
- пацієнти, яким раніше ніколи не встановлювали діагноз туберкульозу;
- пацієнти, які приймали протитуберкульозні препар
Бактеріовиділювачі
Хворі з вперше діагностованим туберкульозом, у яких виявлені МБТ, а також ті, що знаходяться на обліку протитуберкульозного закладу:
-хворі, у яких МБТ виявлені будь яким методом досліджен
Контрольні питання.
1. Основні складові частини сучасної клінічної класифікації туберкульозу. Принципи поєднання
клінічних форм туберкульозу з вимогами до диспансерного спостереження й лікування.
2.
Первинний туберкульозний комплекс з лімфогенною і гематогенною дисемінацією
Клінічні прояви первинного туберкульозного комплексу залежать від фази процесу, особливостей його перебігу та реактивності організму. Його перебіг може бути малосимптомним, але част
Дисемінований туберкульоз
Дисемінований туберкульоз легень – це клінічна форма туберкульозу, яка характеризується наявністю множинних, звичайно в обох легенях, вогнищ дисемінації гематогенного, лімфогенного або змішаного ге
Вогнищевий туберкульоз легень
Вогнищевий туберкульоз легень– це клінічна форма туберкульозу, яка характеризується малосимптомним перебігом та наявністю різного генезу та давності невеликих (до 10 мм у діаметрі) переважно продук
Інфільтративний туберкульоз легень
Інфільтративний туберкульоз легень– це специфічний ексудативно-пневмонічний процес протяжністю більше 10 мм зі схильністю до прогресуючого перебігу. Клінічні прояви інфільтративног
Казеозна пневмонія
Казеозна пневмонія– це гостра специфічна пневмонія, яка характеризується швидко наростаючими казеозно-некротичними змінами та тяжким перебігом, нерідко швидко прогресуючим, що приз
Туберкульома легень
Туберкульома легень – клінічна форма легеневого туберкульозу, що об’єднує субстрати різного походження, для яких характерна наявність округлого казеозного утворення в легенях більше 1 см у діаметрі
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легеньхарактеризується наявністю фіброзної каверни, розвитком фіброзних змін в легеневій тканині, вогнищ бронхогенного відсіву різної давнини у тій же та/або протил
Циротичний туберкульоз легень
Циротичний туберкульоз легеньхарактеризується значним розростанням рубцевої тканини, серед якої зберігаються активні туберкульозні вогнища, що обумовлюють періодичні загострення та можливе мізерне
Носа, порожнини рота, глотки).
Всі ці локалізації туберкульозу зустрічаються як ускладнення перебігу інших форм первинного і вторинного туберкульозу легень і внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Лише іноді ці ураження бувають і
Туберкульозне ураження порожнини рота
1. Туберкульоз слизуватої оболонки рота
Ураження слизуватої оболонки рота специфічним процесом виникає при ендогенній інфекції у хворих, що страждають на різні фор
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузліввиникає в результаті первинного зараження туберкульозом дітей, підлітків і дорослих молодого віку. Рідше він виникає в результаті ендогенної реактива
Туберкульозний плеврит
Туберкульозний плеврит (в тому числі емпієма)найчастіше супроводжує легеневий і позалегеневий туберкульоз.
Плеврит – запалення плеври з утворенням на її поверхні фібрина чи накопичення у п
Методика проведення плевральної пункції.
Вона проводиться з діагностичною і терапевтичною цілями. Діагностична або пробна пункція плевральної порожнини проводиться для підтвердження діагнозу ексудативного плевриту, а також для визначення
Туберкульоз мозкових оболон та центральної нервової системи у дітей
Туберкульозний менінгіт у дітей розвивається поступово, спостерігають продромальний період. Тривалість його – близько 2 тижнів або довше. Захворювання розвивається поволі. З'являються нездужання, з
Туберкульоз кісток та суглобів
Туберкульоз кісток і суглобів хребта:
"Первинний" остит характеризується ураженням тіла хребця без поширення процесу за його межі й проявляється невизначе
Туберкульоз сечово-статевої системи
Туберкульоз нирок. Початкова стадія захворювання пов'язана з гематогенним поширенням інфекції з активних вогнищ первинного або вторинного характеру в інших органах.
Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів
У фазі інфільтрації характеризується запальною інфільтрацією лімфатичного вузла (одного або декількох), проявляється збільшенням вузлів без значних перифокальних явищ і симптомів інтоксикації; у фа
Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини
До первинних форм відноситься “первинний афект”, що виникає у випадку інфікування через шкіру. До цієї групи відноситься гострий міліарний туберкульоз
Туберкульоз вуха
Специфічне туберкульозне ураження будь-якої анатомічної частини вуха: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.
Туберкульоз зовнішнього вуха (вушної раковини
Міліарний туберкульоз
Міліарний туберкульоз– гематогенна, майже завжди генералізована форма туберкульозу, що характеризується рівномірним густим висипом дрібних, з просяне зерно, туберкульозних пагорбкі
Туберкульоз без встановленої локалізації
(у попередніх клінічних класифікаціях – “туберкульозна інтоксикація у дітей”)
Туберкульоз невстановленої локалізації у дітей виникає при інфікув
РОЗДІЛ 14. Диференційна діагностика внутрішньогрудного туберкульозу
Туберкульоз органів дихання характеризується поліморфізмом і різноманітністю клінічних проявів, що зумовлює труднощі його диференційної діагностики з іншими бронхо-легеневими захворюваннями. Складн
Рентгенологічні синдроми при захворюваннях органів дихання
Синдром дисемінації
Синдром інфільтративного затемнення
Синдром округлої тіні
Синдром кільцевидної тіні
Кровохаркання і легенева кровотеча
Кровохаркання і легеневу кровотечу відносять до найбільш частих і грізних ускладнень внутрішньогрудного туберкульозу, у першу чергу хронічного, деструктивного і циротичного. По механізму виникнення
Патологічний пневмоторакс
Патологічний пневмоторакс характеризується проникненням у плевральну порожнину повітря в результаті порушення цілісності вісцеральної плеври з наступним розвитком колапсу легені. Стиск легені може
Дихальна недостатність
Дихальна недостатність – це патологічний стан, при якому не забезпечується нормальне насичення крові киснем і виведення вуглекислого газу внаслідок порушень вентиляції, газообіну, транспорту кисня,
Легеневе серце
Легеневе серце – це гіпертрофія і (або) дилатація правого шлуночка, що розвиваються внаслідок захворювань (за винятком серця), які уражують структуру або функцію легень.
За часом розвитку
Амілоїдоз внутрішніх органів
Амілоїдоз – це системне захворювання з ураженням багатьох органів і тканин організму. Він характеризується порушенням білкового обміну з позаклітинним відкладенням в органах складного білково-полі
Контрольні питання
1. Визначення поняття “амілоїдоз внутрішніх органів”.
2. Частота зустрічаємості амілоїдозу у хворих на туберкульоз.
3. Етіологія та патогенез амілоїдозу при туберкульозі.
Туберкульоз і неспецифічні захворювання легень
Сполучення туберкульозу і неспецифічних захворювань легень (НЗЛ) у клінічній практиці зустрічається досить часто. Після лікування туберкульозу легень можуть залишитися бронхоектази, у результаті чо
Туберкульоз у дітей
У дітей більш часто, ніж в осіб старшого віку, виявляються первинні форми туберкульозу: первинна туберкульозна інтоксикація, первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз лімфатичних вузлів (периф
Протитуберкульозні препарати
На даний час в Україні дозволено до застосування більш двох десятків протитуберкульозних препаратів. Вони класифікуються в залежності від дії на МБТ. Найбільш поширена клінічна класифікація протиту
Класифікація протитуберкульозних препаратів
Назва препарату
Стандартна добова доза для дорослих вагою більше 50 кг (г)
Анти-мікотична активність
українська
Фармакологічна характеристика антимікобактеріальних препаратів
1. Ізоніазид (Н)– гідразид ізонікотинової кислоти (ГІНК). До препаратів групи ГІНК також належать флуренізид, метазид, фтивазид, ларусан, салюзид.
Шляхи і методи введення антимікобактеріальних препаратів
Основні методи антибактеріальної терапії: звичайний, одноразовий прийом добової дози препарату, інтермітуючий.
Звичайний метод – щоденне призначення 2-3 рази на день індивідуальних
Раннє або, як менш,своєчасне лікування - лікування повинно розпочинатися безпосередньо після виявлення хворого на туберкульоз.
2. Тривале лікування – проведення лікування до припинення бактеріовилілення, загоєння порожнин, розсмоктування інфільтратів і ущільнення вогнищ. Після досягнення цих явищ не
Категорії та схеми лікування
Категорія лікування
Початкова фаза
(шоденно)
Фаза про-довження (щоденно, або інтермітуюче)
4-к
Стандартні режими хіміотерапії
У пацієнтів з високим ризиком мультирезистентного туберкульозу (невдача 1 та 2 курсу хіміотерапії) без даних ТМЧ, а також у хворих з хронічним процесом без даних ТМЧ призначають стандартні режими х
Індивідуальні режими хіміотерапії
Індивідуальні режими ХТ призначають пацієнтам, у яких отриманий результат ТМЧ.
Формування індивідуального режиму ХТ відбувається на підставі (табл. 3.4.3.1):
· даних ТМЧ;
Характеристика.
2. Сучасні підходи до стаціонарного лікування хворих на туберкульоз і до стадійності
хіміотерапії – інтенсивна і підтримуюча фази лікування.
3. Сучасні підходи до лікування хворих
Непереносимість протитуберкульозних препаратів і її усунення
У сучасних умовах широкого застосування лікарських засобів нерідко спостерігається їх негативний вплив на організм пацієнта, так звана побічна дія ліків (ПДЛ). Проблема побічної дії ліків особливо
Контрольні питання.
1. Загальна характеристика побічної дії протитуберкульозних препаратів.
2. Види побічної дії препаратів – алергічна, токсична, токсико-алергічна.
3. Прояви побічної дії різних про
Патогенетична і симптоматична терапія
Неспецифічне лікування полягає в проведенні гігієно-дієтичного режиму, патогенетичної та симптоматичної терапії.
Використання патогенетичних засобів підвищує ефективність антимікоб
Штучний пневмоторакс
Штучний пневмоторакс – це введення повітря в плевральну порожнину з лікувальною метою.
Позитивний вплив штучного пневмотораксу на перебіг туберкульозного процес
Пневмоперитонеум
Пневмоперитонеум – це введення повітря в черевну порожнину, зокрема в піддіафрагмовий простір, з лікувальною метою, щоб обмежити екскурсію діафрагми й здавити уражену ле
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ
Хірургічне лікування хворих на туберкульоз легенів – складова комплексного лікування. У сучасних умовах епідемії туберкульозу роль хірургічного лікування зростає. Хірургічне лікування у поєднанні з
Кавернотомія і кавернопластика
Кавернотомія – це розкриття і наступне відкрите лікування каверни. Кавернопластика – це ліквідація внутрішньолегеневої порожнини за рахунок її заповнення м’язовим, шк
Інші методи хірургічного лікування
Дренаж каверни застосовують для оздоровлення її стінки розчином антибактеріальних препаратів. Рекомендується хворим з великими і гігантськими кавернами, коли неможливі інші види хірургічного
Санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз
Потреба в санаторно-курортному лікуванні хворих на туберкульоз, як дорослих, так і дітей, має тенденцію до зростання. Це обумовлено, з одного боку, несприятливою епідеміологічною ситуацією з туберк
ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
Порушення працездатності наступає, коли людина не може виконувати свої професійні обов’язки з середньою, типовою для більшості осіб даної професії, продуктивністю праці. Порушення працездатності пр
РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
Реабілітація у медицині – це комплекс медичних, професійних і юридичних заходів, спрямованих на відновлення порушень функцій організму, працездатності хворих та інвалідів.
РОЗДІЛ 20. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ DOTS-стратегії в Україні
Зважаючи на стрімке зростання захворюваності на туберкульоз та смертності від нього в усьому світі, поширення медикаментозної резистентності мікобактерії туберкульозу до основних пр
Концепція адаптованої DOTS-стратегії в Україні
І. Політичну та фінансову підтримку програми боротьби з ТБ забезпечувати на рівні Уряду та адміністративних територій країни.
ІІ. Виявлення хворих на активні форми
ВИЯВЛЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Виявлення хворих на туберкульоз проводиться в лікувальних установах загальної медичної мережі персоналом цих установ. Діагноз туберкульозу підтверджується в спеціалізованих протитуберкульозних уста
Діагностика туберкульозу та встановлення випадку захворювання
Діагноз туберкульозу виставляють на підставі:
- позитивного результату мікроскопії мазку мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявлені змін при рентгенологічному або бр
Лікування хворих на туберкульоз по DOTS-програмі
Лікування розпочинають зразу ж після встановлення діагнозу туберкульозу. На початку лікування на хворого заповнюється „Медична картка лікування хворого на туберкульоз” (ТБ 01).
Далі
Режими лікування хворих
Категорія
Режим лікування
Інтенсивна фаза
Підтримуюча фаза
Категорія 1
Графік моніторингу лікування хворих І, ІІ ІІІ категорії
Календар моніторингу лікування для проведення мікроскопії мазка мокротиння
Місяць
Амбулаторне лікування
Під час фази продовження (4 місяці для нових хворих на туберкульоз і 5 місяців для повторних хворих) лікування буде проводитися амбулаторно під безпосереднім спостереженням медичного працівника (лі
Щоденно чи 3 рази на тиждень 4 міс. Щоденно чи 3 рази на тиждень 5 міс. Щоденно чи 3 рази на тиждень 4 міс.
ПТП, що застосовуються для лікування в підтримуючу фазу:
Прийом добових доз, підтримуюча фаза
д
ДОТ кабінет
ДОТ кабінет — кабінет контрольованого лікування створюється в містах та районних центрах за рішенням обласного управляння охорони здоров’я. Його розташування та кількість кабінетів
Прихильність хворих до лікування
За формування прихильності до лікування відповідальний обласний координатор НТП. В області має складатися план заходів по формуванню прихильності до лікування і складатись щоквартальний звіт по йог
ЛІКУВАННЯ ЗА DOTS-ПЛЮС ПРОГРАМОЮ
Здійснюється шляхом проведення стандартизованого п’яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на мультирезистентний туберкульоз (туберкульоз з множинною медикаментозною ст
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Александровский Б.П., Баренбойм А.М. Дифференциальная диагностика туберкулеза легких. – Киев, 1979.
2. Виноградов А.В. Дифференциальный диагноз внутренних болезней: Справочное руководст
Новости и инфо для студентов