Непереносимість протитуберкульозних препаратів і її усунення - раздел Образование, Епідеміологія туберкульозу в Україні та світі У Сучасних Умовах Широкого Застосування Лікарських Засобів Нерідко Спостеріга...
У сучасних умовах широкого застосування лікарських засобів нерідко спостерігається їх негативний вплив на організм пацієнта, так звана побічна дія ліків (ПДЛ). Проблема побічної дії ліків особливо загострилася в 50-і роки ХХ століття, коли в медицину стали широко впроваджуватися антибіотики, сульфопрепарати й інші засоби. В наступні роки, у зв'язку з ширшим впровадженням у медичну практику нових препаратів, ця проблема набула ще більшої актуальності.
Застосування медикаментів може привести до численних і різноманітних побічних реакцій, розуміння і пояснення механізмів яких знаходить своє відображення в класифікаціях. Створено було їх багато і вони продовжують удосконалюватися. До найбільш вдалих, на наш погляд, сучасних класифікацій ПДЛ можна віднести класифікацію В.І.Пицького із співавт. (1991). Усі медикаментозні ускладнення відповідно до даної класифікації поділяються на:
I – токсичні: а) передозування; б) пов’язані з уповільненням метаболізму ліків; в) пов’язані з функціональною недостатністю печінки і нирок; г) окремі токсичні ефекти – тератогенність, канцерогенність;
П – суперінфекції і дисбактеріози;
Ш – реакції пов'язані з масивним бактеріолізом під впливом ліків (реакція Яриш-Герсгеймера та ін.);
IV – реакції, зумовлені особливою чутливістю: а) реакції, обумовлені ензимопатіями; псевдоалергічними реакції; б) алергічні реакції;
V – психогенні реакції.
Введення у практику лікування туберкульозу протитуберкульозних препаратів (ПТП) відкрило нову еру в терапії цього захворювання. Поряд з вивченням питань ефективності специфічних препаратів проти туберкульозу, велику актуальність здобула і проблема побічної дії протитуберкульозних препаратів. У клініці туберкульозу найбільш розповсюдженими стали класифікації, які поділяють ці побічні реакції на ПТП на токсичні, алергічні і токсично-алергічні чи поєднані (О.Мамолат, Є.Чернушенко, 1975; М.Шмельов, Е.Степанян, 1977).
Побічні реакції токсичного генезу розвиваються як при абсолютному, так і при відносному передозуванні препарату. Абсолютне передозування зустрічається досить рідко. Подібне передозування звичайно пов'язане як з помилковим, так і з навмисним прийомом великих доз препарату. Відносне передозування, на відміну від абсолютного, - явище часте. Воно може розвинутися від терапевтичних доз медикаментозних засобів в осіб з функціональною недостатністю органів і систем організму, що відповідають за біотрансформацію ліків і їхню елімінацію, в хворих на туберкульоз із супутніми захворюваннями. Токсичні побічні реакції можуть виникнути при прийомі будь-якого ПТП, що вимагає правильної з ними поведінки і збереження. Особливо небезпечними вони можуть виявитися для дітей при їх доступності.
Найбільш небезпечним із усієї групи ПТП є ізоніазид (головний представник групи ГІНК), прийом якого у великих дозах по недбалості або навмисно може призвести до фатальних наслідків. Саме при отруєнні ізоніазидом виникає необхідність у проведенні реанімаційних заходів. Серед невідкладних заходів надання допомоги цій категорії хворих повинно бути проведене промивання шлунку і кишечнику, введення великих доз вітаміну В6 (з розрахунку 1 мг вітаміну на 1 мг ізоніазиду), застосування протисудомних, серцевих, судинних препаратів, гепатопротекторів, плазмозамінюючих рідин (фізіологічний розчин, розчин Рінгера, розчин глюкози, розчин бікарбонату натрію, реополіглюкін, неогемодез), проведення форсованого діурезу, гемодіалізу.
Побічні реакції при застосуванні препаратів групи ГІНК – токсичне ураження центральної і периферичної нервової системи (периферична нейропатія, токсична енцефалопатія, інтоксикаційний психоз, м’язові посмикування і генералізовані судоми, порушення чутливості), можливе ураження мотонейронів з наступним зниженням функції дихальної мускулатури, схильність до виникнення міастенії, провокування розвитоку судомних припадків, токсичне ураження печінки, міокарду і шлунково-кишкового тракту. При виникненні побічних реакцій при застосуванні препаратів групи ГІНК призначають курс вітаміну В6. При використанні ГІНК у І триместрі вагітності збільшується кількість випадків грубих аномалій розвитку плода, геміплегії, уповільнення психомоторного розвитку, судомний синдром. Препарат проникає через плацентарний бар’єр, потрапляє в материнське молоко, де його концентрація порівняна з такою у плазмі крові.
Рифампіцин і його аналоги в силу своєї фармакокінетики здатні викликати ряд токсичних побічних реакцій і досить серйозних. Рифампіцин може викликати розвиток токсичних гепатитів. Потрібен регулярний біохімічний контроль функції печінки з визначенням вмісту трансаміназ і дослідженням обміну жовчних пігментів. Незначна реакція з боку печінки не є показанням до відміни рифампіцину. При порушеннях функції печінки призначають гепатопротектори – есенціале, карсил (легалон, дарсил), ліпотропні речовини – метіонін тощо. При жировому гепатозі показані ноотропіл (пірацетам) і рибоксин. Гіпоальбумінемія збільшує ризик ураження печінки.
Можливий розвиток тромбоцитопенії, анафілактоїдні реакції, лейкопенія, тромбоз глибоких вен. Рифампіцин є потенційно нефротоксичних антибіотиків.
Можливі алергічні реакції - грипоподібний синдром, або так звана медикаментозна температура, шкірний синдром (печіння і/або свербіж з висипкою або без неї, частіше на обличчі і голові, почервоніння очей, сльозотеча), абдомінальний синдром (біль, нудота, діарея), рідше зустрічають респіраторний синдром, ще рідше – пурпуру і ниркову недостатність. Реальність їхнього виникнення зростає із застосуванням інтермітуючої терапії цим препаратом або при призначенні його після перерви. Менш токсичний рифабутин (мікобутин).
Піразинамід викликає гіперурікемію (накопичення сечової кислоти в крові), що супроводжується артралгією (спостерігається ураження крупних і дрібних суглобів, переважно плечового суглоба) і міалгією, особливо при щоденному прийомі препарату. Симптоматичне лікування ацетилсаліциловою кислотою буває достатнім, гіперурікемію можна зменшити призначенням препаратів кортикотропіну. Оскільки метаболізм відбувається переважно в печінці, то можливі гепатотоксичні реакції. Відзначаються також алергічні реакції, медикаментозна лихоманка, порфірія, дизурія, збільшення цукру в крові та інші рідкісні ускладнення.
Етамбутол викликає одне з рідкісних ускладнень ХТ – обмеження полів зору, утворення скотом, колірну сліпоту на червоний і зелений кольори, ретробульбарний неврит із втратою зору. Можливі неврологічні розлади – головний біль, парестезії, збільшення кількості епілептичних припадків. Зустрічаються диспептичні розлади, загострення подагри, бронхоспастичні реакції, периферичні неврити, нефрити. Не рекомендований до застосування вагітним, оскільки може призводити до аномалій розвитку плода.
Стрептоміцин іноді вражає VІІІ пару ЧМН (ототоксичний), досить часто викликає алергічні реакції (лихоманку, анафілактичний шок, дерматит, кропивницю, ангіо-невротичний набряк, ексудативну еритему, еозинофілію), при тривалому застосуванні здатний пригнічувати імунітет. Викликає токсичні реакції з боку печінки і нирок. Потрібна обережність при призначенні особам із ХПН. При тривалому застосуванні можуть виникати сітчастий фіброз легень і погіршення функції зовнішнього дихання. Препарат не показаний при лікуванні туберкульозу у вагітних жінок – він проникає через плаценту й уражає нирки і слуховий аналізатор плода.
Канаміцин відноситься до препаратів ототоксичної, нефротоксичної дії, викликає алергію, мікрогематурію, альбумінурію. Для захисту від побічної дії призначають пантотенат кальцію, АТФ. Препарат протипоказаний вагітним.
Флориміцин має ототоксичну і нефротоксичну дію. Найчастіше серед усіх ПТП дає побічні реакції, особливо алергічного генезу. При алергічних проявах призначають пантотенат кальцію. При вагітності препарат протипоказаний.
Капреоміцину сульфат, як і інші препарати цієї групи, є нефротоксичним, ототоксичним і гепатотоксичним препаратом. Він може викликати лейкоцитоз, лейкопенію, еозинофілію, інші алергічні реакції. Препарат протипоказаний дітям, вагітним, а також при індивідуальній непереносимості.
Амікацин найбільш токсичний препарат серед нових аміноглікозидів. Відмічені нефротоксичність, ото- і вестибулотоксичність. Можуть виникнути нудота, блювота, алергічні реакції, іноді – артеріальна гіпотензія. Препарат протипоказаний при гострій нирковій недостатності і підвищеній чутливості до нього, при вагітності і під час грудного годування. Можлива перехресна алергія з іншими аміноглікозидами.
Етіонамід і протіонамід можуть викликати диспептичні явища (присмак металу в роті, погіршення апетиту, нудоту, часті випорожнення і зниження маси тіла), загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, виразкового коліту. Заходи, спрямовані на захист шлунково-кишкового тракту, – призначення препаратів вісмуту, обволікаючих засобів. Переносимість поліпшується при прийомі під час їжі розведеної соляної кислоту або шлункового сіку, а при гіперхілії – екстракту красавки. Можуть визивати гепатити, нефрити, шкірні висипання, рідше – порушення з боку ЦНС (безсоння, збудження) і периферичні неврити, гіповітаміноз РР та розвиток пелагроїдного синдрому (деменція, дерматит, діарея). Для профілактики призначають нікотинову кислоту, нікотинамід. Деколи відзначаються психічні порушення і порушення менструального циклу. Етіонамід не призначають дітям до 14 років, вагітним ( тератогенний ефект).
Циклосерин викликає в основному нервово-психічні розлади, що мають схильність до посилення при перегріванні хворого і психічному перенапруженні. Прийом препарату може супроводжуватися гострими психозами, запамороченням, втратою пам'яті з дезорієнтацією, епілептоподібними припадками, тремором, судомами, дратівливістю, агресивністю, парестезіями, гіперрефлексією. Для запобігання призначають глутамінову і нікотинову кислоти, АТФ, піридоксин, седативні засоби. У перші дні призначення циклосерину можливо підвищення температури тіла – реакція Яриш-Герсгеймера. Алергічні реакції частіше проявляються шкірною висипкою. Протипоказаний препарат при епілепсії, депресіях і психозах, алкоголізмі, тяжкій нирковій недостатності.
Фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин) можуть викликати диспептичні явища, порушення з боку ЦНС, висипку, сверблячку, кропив`янку, ураження нирок, тахікардію, ураження суглобів, фотодерматити, псевдомембранозний коліт. При лікуванні препаратом необхідний контроль функції печінки, нирок і гемопоезу. Не рекомендується призначення препарату особам похилого віку, що страждають на епілепсію та раженням ЦНС, при підвищеній чутливості до препарату. Не рекомендується призначення препарату водіям транспорту й іншим працівникам, робота яких пов’язана з концентрацією уваги.
Тіоацетазон вимагає контролю функції печінки, нирок, стану периферичної крові і вмісту цукру в крові. Препарат може викликати гепатити, альбумінурію, тромбоцитопенію, агранулоцитоз, гемолітичну анемію, дерматити, кон’юнктивіти і запаморочення.
ПАСК подразнює шлунково-кишковий тракт, викликає втрату апетиту, нудоту, диспепсію, біль в животі, сприяє загостренню гастриту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Може викликати алергічні реакції (висипка, синдром Лефлера), агранулоцитоз, зниження концентрації калію і рН в плазмі.
Якщо ускладнення токсичного генезу усуваються відносно легко, за винятком деяких з них, то алергічні відносяться до розряду більш небезпечних і грізних ускладнень медикаментозної терапії. Відомо, що алергічні побічні реакції не залежать від дози лікарського препарату. Часом медикаментозний алергоз розвивається на невеликі його дози, оскільки зумовлений сенсибілізацією організму до медикаментозного препарату. У даній ситуації препарат виступає як алерген. Медикаментозний алергоз обумовлений чотирма типами імунологічних реакцій, в основу розподілу яких покладені особливості імунологічних механізмів. Реагіновий, цитотоксичний, імунокомплексний – типи імунологічних реакцій, які пов'язані з появою антитіл до медикаментів, а при гіперчутливості сповільненого типу – сенсибілізованих Т-лімфоцитів.
По швидкості розвитку і перебігу, алергічні реакції, викликані різними ліками, поділяються на три групи. До першої групи відносяться реакції гострого типу, що розвиваються протягом однієї години після прийому або введення ліків в організм, іноді миттєво. До другої групи відносяться реакції підгострого типу, що розвиваються протягом першої доби контакту з препаратом. До третьої групи ускладнень відносяться реакції затяжного типу, що розвиваються протягом декількох днів і тижнів після введення медичного препарату.
Побічні реакції на протитуберкульозні препарати підрозділяються на реакції, які усуваються і не усуваються, моно- і полівалентні. Виділяються реакції легкого ступеня тяжкості (еозинофілія крові і дерматити без загальних реакцій організму), середнього ступеню тяжкості (ті ж прояви в сполученні з загальною реакцією організму) і тяжкі (анафілактичний шок, агранулоцитоз, сироваткова хвороба та інші реакції).
Серед ускладнень гострого типу відзначаються такі ускладнення як медикаментозний анафілактичний шок, кропив`янка, бронхіальна астма, набряк Квінке, алергічний риніт. Для надання допомоги хворим з подібними ускладненнями повинно бути все необхідне в маніпуляційному кабінеті – джгути, роторозширювач, язикотримач, рідини для внутрішньовенного введення, крапельниці і набір необхідних препаратів. В аптечці повинні бути передбачені антигістамінні і глюкокортикостероїдні засоби, кардіотонічні і судинні ліки, бронходилятатори, дофамін. Всі препарати повинні бути призначені для парентерального введення.
Навіть якщо ускладнення не настільки грізні, вони усе-таки вимагають, після відмінення препарату або всієї комбінації, призначення гіпосенсибілізуючих препаратів, серед яких велику роль відіграють антигістамінні препарати.
Найважливішим фактором у боротьбі з медикаментозними ускладненнями алергічного генезу є їхня профілактика. Саме профілактика ускладнень хіміотерапії повинна відігравати ведучу роль, тому що лікування побічних реакцій, які вже виникли, не завжди ефективне, а часом і обтяжливе для хворого. Проблема профілактики медикаментозних ускладнень – складна проблема, що вимагає таких рішень, які могли б якщо не запобігти розвитку побічних реакцій, то значною мірою зменшити небезпеку їхнього виникнення. При цьому існують різні способи і методи, серед яких варто виділити заходи загального порядку й індивідуальні міри профілактики.
До заходів загального порядку відноситься головним чином боротьба з поліпрагмазією, з безконтрольним прийомом ліків, з використанням їх як харчових консервантів. Тут же слід сказати про екологічні проблеми, про ріст алергічних захворювань, про супутні туберкульозу легень хвороби, інші причини, зменшення впливу яких істотно може відзначитися на виникненні медикаментозних ускладнень.
До індивідуальних методів профілактики медикаментозних побічних реакцій у першу чергу слід звернути увагу на алергологічний і фармакотерапевтичний анамнез хворого. Це важливо тим, що існує перехресна сенсибілізація різних препаратів, які мають однакові детермінантні ланки. Знання алергологічного і фармакотерапевтичного анамнезу дозволяє підібрати оптимальну, з погляду можливої появи ПДЛ, схему хіміотерапії. Істотну роль відіграє також ретельне спостереження за хворим у період лікування захворювання і своєчасне проведення превентивних заходів для запобігання можливої появи медикаментозного ускладнення.
Все темы данного раздела:
ПЕРЕДМОВА
Існують переконливі підстави відносити туберкульоз до числа найбільш загрозливих і розповсюджених інфекційних захворювань людини. Зайнявши в далекому минулому цю позицію, він не втратив її й донині
Розділ 1. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ
На туберкульоз хворіють із часів появи людства. Туберкульозні ураження хребта виявлено під час дослідження останків людини періоду неоліту (близько 5 тис. років до н.е.), їх також знаходили у єгипе
РОЗДІЛ 2. Епідеміологія туберкульозу в Україні та світі
Епідеміологія туберкульозу, яка є розділом, складовою частиною фтизіатрії, вивчає джерела зараження туберкульозом, шляхи передачі інфекції, поширеність туберкульозу як інфекційного захворювання сер
Україна 77,8
Показник більше 100
Показник від 100 до 80
Показник від 80 до 60
Захворюваність на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію в Україні
(на 100 тисяч населення)
У 2008 році відсоток мультирезистентного туберкульозу серед нових випадків захворювання коливається в різних областя
РОЗДІЛ 3. Організація і система боротьби з туберкульозом в Україні
Організація боротьби з з туберкульозом в Україні є загальнодержавним завданням. Насамперед її виконують протитуберкульозні диспансери різних рівнів – обласні, міські, міжрайонні й р
Міський ПТД Районий ПТД чи тубкабінет
Основні напрямки роботи протитуберкульозного диспансеру:
- профілактика туберкульозу – систематичний аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу, планування заходів по
Облікова медична документація протитуберкульозної служби
Медичний облік протитуберкульозної служби – це єдина державна система реєстрації, оброблення й аналізу даних про епідемічну ситуацію з туберкульозу, обсяги і характер діяльності протитуберкульозни
РОЗДІЛ 4. Етіологія туберкульозу
Збудником туберкульозу в людини більш ніж у 90% випадків є мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis) – грампозитивні кислотостійки мікроорганізми. Роберт Кох 24 березня
РОЗДІЛ 5. Патогенез І ПАТОМОРФОЛОГІЯ туберкульозу
Патогенез туберкульозу як інфекційного захворювання вивчається з часу відкриття Р.Кохом специфічного збудника хвороби – мікобактерії туберкульозу.
Найбільш частий шлях зараження туберкульо
Основні етапи запального процесу при туберкульозі
(за Перельман М.І., Корякіним В.А, 1996)
Фіброзно-вогнищевий туберкульоз з’являється тоді, коли після затухання і загоєння (інкапсуляції і петрифікації) вогнищ Абрикосовап
Патоморфологія туберкульозу
Морфологічні зміни під час туберкульозу різноманітні. Вони зумовлені особливостями мікобактерій туберкульозу, імунологічним станом організму, факторами зовнішнього середовища, впливом на перебіг п
РОЗДІЛ 6. Імунологія і генетика туберкульозу
Туберкульозна інфекція – класичний приклад різних проявів алергії та імунітету.
Вивчення імунологічного статусу хворих на туберкульоз необхідне для вирішення ряду практичних задач: 1) діаг
РОЗДІЛ 7. Методика та організація раннього і cвоєчасного виявлення туберкульозу у дітей, підлітків і дорослих
Важливою умовою ефективної протиепідемічної боротьби з ростом захворюваності на туберкульоз є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування хворих. Необхідність своєчасного виявлення ту
Збір скарг і анамнезу захворювання
Виявлення туберкульозу при зверненні за медичною допомогою зі скаргами, подібними при туберкульозі, потребує насторожуваності від лікарів загальної лікувально-профілактичної мережі по відношенню до
Ретельно зібраний анамнез полегшує встановлення діагнозу туберкульозу.
Вміння лікаря загальної практики запідозрити туберкульоз, поставити це захворювання в диференційно-діагностичний ряд, дозволяє до мінімуму скоротити строки діагностичного процесу, що, безумовно, по
Бактеріоскопічне дослідження харкотиння – метод виявлення туберкульозу
Туберкульоз не є висококонтагіозним захворюванням – при тривалому контакті із бактеріовиділювачем інфікується до 50% людей, а з них занедужують 10-15%, інші набувають імунітет і залишаються здорови
Правила обстеження харкотиння для виявлення туберкульозу.
При клінічному обстеженні у всіх пацієнтів, що звернулися до медпрацівника з підозрою на туберкульоз, навіть при відсутності патологічних змін на рентгенограмі, проводять збір трьох окремих зразків
АЛГОРИТМ ВИЯВЛЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
ЛЕГЕНЬ (ТБ)в закладах загальної медичної мережі та протитуберкульозних установах
Пацієнт зі скаргами або особи з групи ризику
Техніка проведення проби Манту
Для проведення проби Манту застосовують тільки однограмові шприци одноразового використання. Ампулу з препаратом обтирають марлею, змоченою 70°С етиловим с
Приклади «віража» туберкулінової реакції за результатами проби Манту з 2 ТО.
- 1-й варіант: 1-й рік життя – негативна реакцяя, 2-й рік - негативна, 3-й рік – 6 мм папула;
- 2-й варіант: 1-й рік життя – 10 мм папула, 2-й рік – 5 мм
Відмінності між післявакцинальною і інфекційною алергіями
При вирішення питання про те, чи пов’язана дана позитивна реакція Манту в дитини (підлітка) з зараженням інфекцією (інфікуванням мікобактеріями, МБТ), чи вона відображає післявакцинальну алергію (п
Центральна районна лікарня (міська районна лікарня або територіальне медичне об’єднання).
1. Поліклінічне відділення будь-якого профілю організовує і проводить протитуберкульозні заходи:
- Організовує профілактичні огляди (туберкулінодіагностика, флюорограф
РОЗДІЛ 9. Діагностика туберкульозу
При діагностиці туберкульозу завжди виникали певні труднощі через його поліморфність й атиповий плин. За довгі роки боротьби з туберкульозом у нашій країні склалася струнка система його виявлення,
Особливості об’єктивної симптоматики хворих на туберкульоз
Об’єктивне обстеження починають з зовнішнього огляду хворого і оцінки загального стану, який при ранньому виявленні туберкульозу може не мати змін. Розвиток хвороби з роповсюдженням вражень може об
БАКТЕРІОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Виявлення мікобактерій туберкульозу в біологічних матеріалах є найважливішим і єдиним абсолютним критерієм діагностики цієї хвороби, оскільки туберкульоз є моно етіологічним захворюванням. Пошук МБ
Тести ампліфікації нуклеїнових кислот
Тести ампліфікації нуклеїнових кислот дозволяють знайти дуже невелику кількість мікроорганізмів. Метод дозволяє виявляти збудника туберкульозу навіть при вмісті десятків чи сотень мікроорганізмів у
Симптом “патологічно зміненого легеневого малюнка”.
Даний симптом проявляється в виді декількох варіантів:
- посилення і збагачення малюнка (при запальних процесах та їх виходах, колагенозах, пухлинних процесах, пневмоконіозах, саркоідозі,
Інші рентгенологічні методики
Прицільну рентгенографію проводять на обмеженій ділянці легень і в такому положенні хворого, щоб отримати найбільш оптимальне зображення патологічних змін, прихованих за кістковими утворення
Туберкулінодіагностика – як метод діагностики туберкульозу
Туберкулінодіагностикагрунтується на визначенні туберкулінової алергії організму до туберкуліну, що є гаптеном мікобактерій туберкульозу. За допомогою туберкулінової проби визначає
НЕСПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА
Соціальна профілактика включає заходи державного характеру і повинна бути спрямована на підвищення життєвого рівня населення, розвинуту і загальнодоступну лікувальну мер
Ускладнення
Ускладнення після вакцинації, ревакцинації БЦЖ звичайно носять місцевий характер і бувають порівняно рідко (приблизно у 0,02% випадків).
Ускладненнями вважаються: підшкірні холодні абсцеси
Спосіб застосування і дозування вакцини БЦЖ-М
Вакцину БЦЖ-М застосовують внутрішньошкірно в дозі 0,025 мг у 0,1 мл розчину.
Вакциною БЦЖ-М прищеплюють:
1. У пологовому будинку недоношених немовлят з масою тіла при народженні
Заходи у вогнищі туберкульозної інфекції
Вогнище туберкульозу – це місце перебування джерела мікобактерій туберкульозу разом з оточуючими його людьми та середовищем в тих межах простору і часу, в яких можливе виникнення нових випадків інф
Протиепідемічні заходи у вогнищах туберкульозу
Метою протиепідемічних заходів у вогнищах є попередження нових випадків інфікування і захворювання контактних осіб. Протиепідемічні заходи у вогнищі складаються з 3 етапів:
І етап.
За місцем проживання хворого
Епідеміологічне обстеження вогнища хворого з встановленим виділенням мікобактерій туберкульозу або у стадії розпаду проводять сумісно фахівці санітарно-епідеміологічної служби з фтизіатричною служб
Епідеміологічне обстеження вогнища та протиепідемічні заходи за місцем роботи або навчання хворого
Небезпека зараження та захворювання на туберкульоз зростає не тільки при побутовому, але й при контакті з бактеріовиділювачами на виробництві. Після виявлення хворого на туберкульоз, одержання пові
Методи, засоби та режими знезараження окремих об’єктів при туберкульозі
Найменування об’єкту знезараження
При поточній дезінфекції
Методи і засоби дезінфекції
Концентрація
розчину, %
Та хіміопрофілактика контактних осіб
Категорії вогнищ
Характеристика джерела мікобактерій туберкульозу
і вогнища туберкульозу
Хіміопрофілактика контактних осіб
Контрольні питання
1. Задачі профілактики туберкульозу.
2. Значення соціальної профілактики в запобіганні виникнення туберкульозу.
3. Напрямки санітарної профілактики туберкульозу.
4. Принц
II. КЛІНІЧНІ ФОРМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
(шифри МКХ-10 перегляду)
А15.- А16.- Туберкульоз легень (ТБЛ)(із факультативним зазначенням форми ураження):
А15. - А16.- Первинний туберкульозний комплекс
Наявність деструкції.
Деструкція – це патологічний специфічний запальний процес будь-якого органу, що характеризується змертвінням і розпадом ураженої тканини під впливом МБТ. На місці деструкції рентгенологічно визнача
Етіологічне підтвердження діагнозу туберкульозу.
Етіологічне підтвердження туберкульозу є основою основ сучасної клінічної фтизіатрії. Існують лише 2 достовірних методи підтвердження туберкульозу – бактеріологічний і гістологічний. Звичайно, якщо
Ефективне лікування
1.1. Вилікування – завершений повний курс лікування (у тому числі, за показаннями, хірургічного), в результаті якого припинилося бактеріовиділення, загоїлися каверни, розсмо
ВДТБ (15.03.2006) верхніх часток легенів (дисемінований), Дестр +, МБТ + М+ К+ Резист -, ГІСТ 0, легенева кровотеча, Кат 1, Ког 1 (2006).
2. ХТБ (10.11.2003) верхньої частки лівої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр +, МБТ + М+ К+ Резист + (H,R,S), Резист II+ (K,Eth,Amic), ГІСТ 0, ДН ІІ, Кат 4, Ког 4 (2003).
3. В 20, ВДТБ (
Основні терміни та питання диспансерної тактики
Згідно Закону України „Про боротьбу з туберкульозом” від 5.07.2001 р. № 2586-Ш, сформульовані такі поняття щодо туберкульозної інфекції:
- хворий на активну форму т
Визначення випадку
Новий випадок(вперше діагностований):
- пацієнти, яким раніше ніколи не встановлювали діагноз туберкульозу;
- пацієнти, які приймали протитуберкульозні препар
Бактеріовиділювачі
Хворі з вперше діагностованим туберкульозом, у яких виявлені МБТ, а також ті, що знаходяться на обліку протитуберкульозного закладу:
-хворі, у яких МБТ виявлені будь яким методом досліджен
Контрольні питання.
1. Основні складові частини сучасної клінічної класифікації туберкульозу. Принципи поєднання
клінічних форм туберкульозу з вимогами до диспансерного спостереження й лікування.
2.
Первинний туберкульозний комплекс з лімфогенною і гематогенною дисемінацією
Клінічні прояви первинного туберкульозного комплексу залежать від фази процесу, особливостей його перебігу та реактивності організму. Його перебіг може бути малосимптомним, але част
Дисемінований туберкульоз
Дисемінований туберкульоз легень – це клінічна форма туберкульозу, яка характеризується наявністю множинних, звичайно в обох легенях, вогнищ дисемінації гематогенного, лімфогенного або змішаного ге
Вогнищевий туберкульоз легень
Вогнищевий туберкульоз легень– це клінічна форма туберкульозу, яка характеризується малосимптомним перебігом та наявністю різного генезу та давності невеликих (до 10 мм у діаметрі) переважно продук
Інфільтративний туберкульоз легень
Інфільтративний туберкульоз легень– це специфічний ексудативно-пневмонічний процес протяжністю більше 10 мм зі схильністю до прогресуючого перебігу. Клінічні прояви інфільтративног
Казеозна пневмонія
Казеозна пневмонія– це гостра специфічна пневмонія, яка характеризується швидко наростаючими казеозно-некротичними змінами та тяжким перебігом, нерідко швидко прогресуючим, що приз
Туберкульома легень
Туберкульома легень – клінічна форма легеневого туберкульозу, що об’єднує субстрати різного походження, для яких характерна наявність округлого казеозного утворення в легенях більше 1 см у діаметрі
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легеньхарактеризується наявністю фіброзної каверни, розвитком фіброзних змін в легеневій тканині, вогнищ бронхогенного відсіву різної давнини у тій же та/або протил
Циротичний туберкульоз легень
Циротичний туберкульоз легеньхарактеризується значним розростанням рубцевої тканини, серед якої зберігаються активні туберкульозні вогнища, що обумовлюють періодичні загострення та можливе мізерне
Носа, порожнини рота, глотки).
Всі ці локалізації туберкульозу зустрічаються як ускладнення перебігу інших форм первинного і вторинного туберкульозу легень і внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Лише іноді ці ураження бувають і
Туберкульозне ураження порожнини рота
1. Туберкульоз слизуватої оболонки рота
Ураження слизуватої оболонки рота специфічним процесом виникає при ендогенній інфекції у хворих, що страждають на різні фор
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузліввиникає в результаті первинного зараження туберкульозом дітей, підлітків і дорослих молодого віку. Рідше він виникає в результаті ендогенної реактива
Туберкульозний плеврит
Туберкульозний плеврит (в тому числі емпієма)найчастіше супроводжує легеневий і позалегеневий туберкульоз.
Плеврит – запалення плеври з утворенням на її поверхні фібрина чи накопичення у п
Методика проведення плевральної пункції.
Вона проводиться з діагностичною і терапевтичною цілями. Діагностична або пробна пункція плевральної порожнини проводиться для підтвердження діагнозу ексудативного плевриту, а також для визначення
Туберкульоз мозкових оболон та центральної нервової системи у дітей
Туберкульозний менінгіт у дітей розвивається поступово, спостерігають продромальний період. Тривалість його – близько 2 тижнів або довше. Захворювання розвивається поволі. З'являються нездужання, з
Туберкульоз кісток та суглобів
Туберкульоз кісток і суглобів хребта:
"Первинний" остит характеризується ураженням тіла хребця без поширення процесу за його межі й проявляється невизначе
Туберкульоз сечово-статевої системи
Туберкульоз нирок. Початкова стадія захворювання пов'язана з гематогенним поширенням інфекції з активних вогнищ первинного або вторинного характеру в інших органах.
Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів
У фазі інфільтрації характеризується запальною інфільтрацією лімфатичного вузла (одного або декількох), проявляється збільшенням вузлів без значних перифокальних явищ і симптомів інтоксикації; у фа
Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини
До первинних форм відноситься “первинний афект”, що виникає у випадку інфікування через шкіру. До цієї групи відноситься гострий міліарний туберкульоз
Туберкульоз вуха
Специфічне туберкульозне ураження будь-якої анатомічної частини вуха: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.
Туберкульоз зовнішнього вуха (вушної раковини
Міліарний туберкульоз
Міліарний туберкульоз– гематогенна, майже завжди генералізована форма туберкульозу, що характеризується рівномірним густим висипом дрібних, з просяне зерно, туберкульозних пагорбкі
Туберкульоз без встановленої локалізації
(у попередніх клінічних класифікаціях – “туберкульозна інтоксикація у дітей”)
Туберкульоз невстановленої локалізації у дітей виникає при інфікув
РОЗДІЛ 14. Диференційна діагностика внутрішньогрудного туберкульозу
Туберкульоз органів дихання характеризується поліморфізмом і різноманітністю клінічних проявів, що зумовлює труднощі його диференційної діагностики з іншими бронхо-легеневими захворюваннями. Складн
Рентгенологічні синдроми при захворюваннях органів дихання
Синдром дисемінації
Синдром інфільтративного затемнення
Синдром округлої тіні
Синдром кільцевидної тіні
Кровохаркання і легенева кровотеча
Кровохаркання і легеневу кровотечу відносять до найбільш частих і грізних ускладнень внутрішньогрудного туберкульозу, у першу чергу хронічного, деструктивного і циротичного. По механізму виникнення
Патологічний пневмоторакс
Патологічний пневмоторакс характеризується проникненням у плевральну порожнину повітря в результаті порушення цілісності вісцеральної плеври з наступним розвитком колапсу легені. Стиск легені може
Дихальна недостатність
Дихальна недостатність – це патологічний стан, при якому не забезпечується нормальне насичення крові киснем і виведення вуглекислого газу внаслідок порушень вентиляції, газообіну, транспорту кисня,
Легеневе серце
Легеневе серце – це гіпертрофія і (або) дилатація правого шлуночка, що розвиваються внаслідок захворювань (за винятком серця), які уражують структуру або функцію легень.
За часом розвитку
Амілоїдоз внутрішніх органів
Амілоїдоз – це системне захворювання з ураженням багатьох органів і тканин організму. Він характеризується порушенням білкового обміну з позаклітинним відкладенням в органах складного білково-полі
Контрольні питання
1. Визначення поняття “амілоїдоз внутрішніх органів”.
2. Частота зустрічаємості амілоїдозу у хворих на туберкульоз.
3. Етіологія та патогенез амілоїдозу при туберкульозі.
Туберкульоз і неспецифічні захворювання легень
Сполучення туберкульозу і неспецифічних захворювань легень (НЗЛ) у клінічній практиці зустрічається досить часто. Після лікування туберкульозу легень можуть залишитися бронхоектази, у результаті чо
Туберкульоз у дітей
У дітей більш часто, ніж в осіб старшого віку, виявляються первинні форми туберкульозу: первинна туберкульозна інтоксикація, первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз лімфатичних вузлів (периф
Протитуберкульозні препарати
На даний час в Україні дозволено до застосування більш двох десятків протитуберкульозних препаратів. Вони класифікуються в залежності від дії на МБТ. Найбільш поширена клінічна класифікація протиту
Класифікація протитуберкульозних препаратів
Назва препарату
Стандартна добова доза для дорослих вагою більше 50 кг (г)
Анти-мікотична активність
українська
Фармакологічна характеристика антимікобактеріальних препаратів
1. Ізоніазид (Н)– гідразид ізонікотинової кислоти (ГІНК). До препаратів групи ГІНК також належать флуренізид, метазид, фтивазид, ларусан, салюзид.
Шляхи і методи введення антимікобактеріальних препаратів
Основні методи антибактеріальної терапії: звичайний, одноразовий прийом добової дози препарату, інтермітуючий.
Звичайний метод – щоденне призначення 2-3 рази на день індивідуальних
Раннє або, як менш,своєчасне лікування - лікування повинно розпочинатися безпосередньо після виявлення хворого на туберкульоз.
2. Тривале лікування – проведення лікування до припинення бактеріовилілення, загоєння порожнин, розсмоктування інфільтратів і ущільнення вогнищ. Після досягнення цих явищ не
Категорії та схеми лікування
Категорія лікування
Початкова фаза
(шоденно)
Фаза про-довження (щоденно, або інтермітуюче)
4-к
Стандартні режими хіміотерапії
У пацієнтів з високим ризиком мультирезистентного туберкульозу (невдача 1 та 2 курсу хіміотерапії) без даних ТМЧ, а також у хворих з хронічним процесом без даних ТМЧ призначають стандартні режими х
Індивідуальні режими хіміотерапії
Індивідуальні режими ХТ призначають пацієнтам, у яких отриманий результат ТМЧ.
Формування індивідуального режиму ХТ відбувається на підставі (табл. 3.4.3.1):
· даних ТМЧ;
Характеристика.
2. Сучасні підходи до стаціонарного лікування хворих на туберкульоз і до стадійності
хіміотерапії – інтенсивна і підтримуюча фази лікування.
3. Сучасні підходи до лікування хворих
Контрольні питання.
1. Загальна характеристика побічної дії протитуберкульозних препаратів.
2. Види побічної дії препаратів – алергічна, токсична, токсико-алергічна.
3. Прояви побічної дії різних про
Патогенетична і симптоматична терапія
Неспецифічне лікування полягає в проведенні гігієно-дієтичного режиму, патогенетичної та симптоматичної терапії.
Використання патогенетичних засобів підвищує ефективність антимікоб
Штучний пневмоторакс
Штучний пневмоторакс – це введення повітря в плевральну порожнину з лікувальною метою.
Позитивний вплив штучного пневмотораксу на перебіг туберкульозного процес
Пневмоперитонеум
Пневмоперитонеум – це введення повітря в черевну порожнину, зокрема в піддіафрагмовий простір, з лікувальною метою, щоб обмежити екскурсію діафрагми й здавити уражену ле
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ
Хірургічне лікування хворих на туберкульоз легенів – складова комплексного лікування. У сучасних умовах епідемії туберкульозу роль хірургічного лікування зростає. Хірургічне лікування у поєднанні з
Кавернотомія і кавернопластика
Кавернотомія – це розкриття і наступне відкрите лікування каверни. Кавернопластика – це ліквідація внутрішньолегеневої порожнини за рахунок її заповнення м’язовим, шк
Інші методи хірургічного лікування
Дренаж каверни застосовують для оздоровлення її стінки розчином антибактеріальних препаратів. Рекомендується хворим з великими і гігантськими кавернами, коли неможливі інші види хірургічного
Санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз
Потреба в санаторно-курортному лікуванні хворих на туберкульоз, як дорослих, так і дітей, має тенденцію до зростання. Це обумовлено, з одного боку, несприятливою епідеміологічною ситуацією з туберк
ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
Порушення працездатності наступає, коли людина не може виконувати свої професійні обов’язки з середньою, типовою для більшості осіб даної професії, продуктивністю праці. Порушення працездатності пр
РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
Реабілітація у медицині – це комплекс медичних, професійних і юридичних заходів, спрямованих на відновлення порушень функцій організму, працездатності хворих та інвалідів.
РОЗДІЛ 20. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ DOTS-стратегії в Україні
Зважаючи на стрімке зростання захворюваності на туберкульоз та смертності від нього в усьому світі, поширення медикаментозної резистентності мікобактерії туберкульозу до основних пр
Концепція адаптованої DOTS-стратегії в Україні
І. Політичну та фінансову підтримку програми боротьби з ТБ забезпечувати на рівні Уряду та адміністративних територій країни.
ІІ. Виявлення хворих на активні форми
ВИЯВЛЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Виявлення хворих на туберкульоз проводиться в лікувальних установах загальної медичної мережі персоналом цих установ. Діагноз туберкульозу підтверджується в спеціалізованих протитуберкульозних уста
Діагностика туберкульозу та встановлення випадку захворювання
Діагноз туберкульозу виставляють на підставі:
- позитивного результату мікроскопії мазку мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявлені змін при рентгенологічному або бр
Лікування хворих на туберкульоз по DOTS-програмі
Лікування розпочинають зразу ж після встановлення діагнозу туберкульозу. На початку лікування на хворого заповнюється „Медична картка лікування хворого на туберкульоз” (ТБ 01).
Далі
Режими лікування хворих
Категорія
Режим лікування
Інтенсивна фаза
Підтримуюча фаза
Категорія 1
Графік моніторингу лікування хворих І, ІІ ІІІ категорії
Календар моніторингу лікування для проведення мікроскопії мазка мокротиння
Місяць
Амбулаторне лікування
Під час фази продовження (4 місяці для нових хворих на туберкульоз і 5 місяців для повторних хворих) лікування буде проводитися амбулаторно під безпосереднім спостереженням медичного працівника (лі
Щоденно чи 3 рази на тиждень 4 міс. Щоденно чи 3 рази на тиждень 5 міс. Щоденно чи 3 рази на тиждень 4 міс.
ПТП, що застосовуються для лікування в підтримуючу фазу:
Прийом добових доз, підтримуюча фаза
д
ДОТ кабінет
ДОТ кабінет — кабінет контрольованого лікування створюється в містах та районних центрах за рішенням обласного управляння охорони здоров’я. Його розташування та кількість кабінетів
Прихильність хворих до лікування
За формування прихильності до лікування відповідальний обласний координатор НТП. В області має складатися план заходів по формуванню прихильності до лікування і складатись щоквартальний звіт по йог
ЛІКУВАННЯ ЗА DOTS-ПЛЮС ПРОГРАМОЮ
Здійснюється шляхом проведення стандартизованого п’яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на мультирезистентний туберкульоз (туберкульоз з множинною медикаментозною ст
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Александровский Б.П., Баренбойм А.М. Дифференциальная диагностика туберкулеза легких. – Киев, 1979.
2. Виноградов А.В. Дифференциальный диагноз внутренних болезней: Справочное руководст
Новости и инфо для студентов