НЕСПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА - раздел Образование, Епідеміологія туберкульозу в Україні та світі Соціальна Профілактика Включає Заходи Державного ...
Соціальна профілактика включає заходи державного характеру і повинна бути спрямована на підвищення життєвого рівня населення, розвинуту і загальнодоступну лікувальну мережу, надійний захист навколишнього середовища. Особи, що занедужали на туберкульоз, повинні мати можливість одержати ізольоване житло, на всіх етапах лікування забезпечуватися високоефективними безкоштовними медикаментами до повного одужання.
Санітарна профілактика в основному спрямована на джерело захворювання, яким найчастіше буває хвора на туберкульоз людина або тварина (частіше велика рогата худоба) і має попереджати шляхи передачі інфекції. Міри санітарної профілактики необхідно проводити скрізь, де можливе інфікування мікобоктеріями туберкульозу, але головним чином у будинках і квартирах, де проживають хворі на відкриту форму туберкульозу, тобто у вогнищах туберкульозної інфекції.
Важливим розділом санітарної профілактики є допуск до роботи осіб хворих на туберкульоз. Є цілий ряд професій, до яких хворі на активний туберкульоз не можуть допускатися за епідеміологічними показниками. Робочим документом по допуску осіб до роботи є “Інструкція про проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз і порядок допуску до роботи в деяких професіях осіб, хворих на туберкульоз”, затверджена МОЗ України від 26.08.1993 р. №192.
Перша категорія професій, у які не допускаються хворі на туберкульоз - це працівники дитячих установ: ясел, дитячих садків, дитячих будинків та інтернатів, шкіл. Серйозні обмеження встановлені також у відношенні працівників виховних установ і навчальних закладів, у яких навчаються підлітки. При цьому найбільш суворі установки є стосовно персоналу лікувально-профілактичних, санаторно-курортних і виховних закладів для дітей раннього і дошкільного віку, що обумовлено високою чутливістю дітей, зазначених вікових груп, до туберкульозної інфекції.
Другу категорію складають працівники харчових підприємств, що мають безпосередній контакт із сировиною, напівфабрикатами і готовими виробами при їхньому виробництві, упакуванні, збереженні, транспортуванні і реалізації, а також працівники по ремонту, чищенню, мийці і дезінфекції виробничого устаткування, інвентаря і тари. До даної групи відносяться також працівники аптек і фармацевтичних заводів та фабрик, що займаються виготовленням і розфасовкою лікарських засобів, працівники водопровідних станцій і особи, що обслуговують водорозбірні будки і стовпчики, слюсарі-сантехники, а також працівники підприємств, що виробляють дитячі іграшки. Небезпека зазначеної групи професій визначається можливістю ентерогенного шляху зараження мікобактеріями туберкульозу.
До третьої категорії професій, де не має бути хворих на туберкульоз, відносяться особи, робота яких пов’язана із широким спілкуванням з масами населення: працівники підприємств по комунально-побутовому обслуговуванню населення, що безпосередньо з ним контактують (банщики, перукарі, косметологи), особи, що працюють по сушінню, прийманню, сортуванню і видачі білизни в пральні і білизняних; провідники пасажирських залізничних вагонів, кондуктори громадського транспорту, водії таксі, бортпровідники і ряд інших професій, подібний перелік яких є в зазначеній інструкції.
З особами другої і третьої категорій професій може бути вирішене питання про можливості повернення на раніше займані посади і професії. При цьому, визначальними критеріями є ефективність проведеного лікування і стабільність позитивного результату, перевірена часом. Це можливо не раніше, ніж при визнанні хворого клінічно вилікуваним і його переводом у категорію 5.1. диспансерного обліку. Що ж стосується працівників пологових будинків і закладів для дітей раннього і дошкільного віку (перша категорія професій), то у них не повертаються і до них не допускаються навіть особи з неактивними вогнищевими змінами в легенях, етіологічно пов'язаними із туберкульозом.
Важливим елементом профілактики туберкульозу є санітарна освіта. Недоліком у боротьбі з цим захворюванням у даний час є менш насторожене відношення населення до мір його попередження. У ще більшій мірі це стосується деяких категорій хворих, що порушують режим лікування й зловживають алкоголем, наркотиками. Тому в сучасних умовах протитуберкульозну пропаганду не слід послаблювати. Вона містить у собі як масову пропаганду знань про профілактику туберкульозу серед різних груп населення, так і гігієнічне виховання хворих на туберкульоз та їхніх родин.
Населенню необхідно роз'яснити сутність туберкульозу як інфекційного захворювання, значення профілактичних щеплень в його попередженні, а також неспецифічних методів, що підвищують несприйнятливість, зміцнюють і гартують організм людини. Серед причин, що послаблюють опірність організму, необхідно вказати на алкоголізм, наркоманію, ВІЛ-інфікування і паління.
Стосовно питання про джерело інфекції і шляхів поширення туберкульозу (пиловий, контактний, краплинний), варто загострити увагу населення на важливості дотримання загальногієнічних правил, що особливо стосується людей, які знаходяться в контакті з бактеріовиділювачем. Гігієнічне виховання хворих на туберкульоз проводиться у протитуберкульозному диспансері, лікарні, санаторії, а також при їх відвідуванні удома лікарем і медичною сестрою. Значення санітарно-просвітньої роботи серед хворих важко переоцінити. В особистих бесідах із хворими про сутність захворювання і його прогноз варто враховувати особливості психології хворого, відношення його до своєї хвороби – чи надмірно він стривожений нею або, навпаки, недооцінює всю її серйозність. Ці нюанси і варто перетворити в ефективний психотерапевтичний вплив.
Лекції повинні бути доступні за формою і переконливі за змістом. Висловлювані положення доцільно ілюструвати діаграмами, малюнками й іншими наочними метеріалами. Вони повинні вселяти впевненість хворих в одужання. Деякі, покладаючи перебільшені надії на хіміотерапію, відмовляються в показаних випадках від хірургічних втручань. У пропаганді такого лікування варто вказати, наскільки висока його ефективність завдяки удосконаленим у сучасних умовах способам виконання оперативних втручань і можливості використання широкого арсеналу протитуберкульозних препаратів до операції і після неї.
Специфічна профілактика
Метою протитуберкульозної вакцинації є створення прищеплювального імунітету на основі природної резистентності людини до туберкульозної інфекції, що виникла в процесі філогенезу.
На даний час протитуберкульозна вакцинація застосовується в більшості країн світу як визнаний метод активної специфічної профілактики туберкульозу за допомогою вакцини БЦЖ.
ВАКЦИНА БЦЖ І УМОВИ ЇЇ ЗБЕРІГАННЯ
Вакцина БЦЖ являє собою препарат живих ослаблених нешкідливих мікобактерій туберкульозу вакцинного штаму БЦЖ-1, ліофільно висушені у 1,5% розчині глютамінату натрію. Вона має вигляд білої висушеної маси.
Одна ампула, запаяна під вакуумом, містить 1,0 ±0,001 мг вакцини БЦЖ, що складає 20 доз, кожна по 0,05 мг препарату.
Живі мікобактерії штаму БЦЖ-1, розмножуючись в організмі щепленого, приводять до розвитку тривалого специфічного імунітету до туберкульозу.
Враховуючи, що вакцина БЦЖ відноситься до групи живих, вона має потребу в особливих умовах зберігання. Вакцину необхідно зберігати у спеціально призначеній кімнаті в холодильнику під замком або в темному місці при температурі + 4-8оС. У цій кімнаті проводять обробку шприців, розведення і забір вакцини у шприц (індивідуально для кожної дитини). На даний час для вакцинації використовується суха вакцина БЦЖ з терміном придатності 24 міс. Вона визнана в цілому світі і широко використовується для специфічної профілактики туберкульозу серед дітей. Відкриття французькими вченими А.Calmette і J.Guerin (1914) вакцинного штаму, (який був названий їхнім ім’ям BCG - Bacilles Calmette, Guerin), стало значним етапом у розвитку специфічної профілактики туберкульозу.
A.Calmette і J.Guerin шляхом багаторазових пасажів (230) на протязі 13 років вірулентного штаму мікобактерій туберкульозу бичачого типу на гліцериновій картоплі з жовчю домоглися значного і стійкого його ослаблення. Різноманітні і численні досліди на різних тваринах, коли зараження їх БЦЖ проводилося всілякими методами і дозами, переконали авторів у стійкій авірулентності зміненого ними штаму.
Поствакцинальний процес супроводжується рядом морфологічних змін, які відбуваються на молекулярному рівні. Ці зміни, що є відповідною реакцією живої клітини на введення в організм БЦЖ, не тільки торкаються цитоплазматичної структури, але і знаходять відображення в самому інтимному внутрішньоклітинному механізмі – у генетичній субстанції.
Працюючи над створенням найбільш життєздатної термостабільної сухої вакцини для внутрішньошкірного введення, О. Лещинською і А. Вакенгут був виготовлений такий препарат, який почав широко застосовуватися для масової внутрішньошкірної протитуберкульозної вакцинації починаючи з 1962 р.
Спостереження показали, що інтенсивність післявакцинальної алергії залежить від числа життєздатних бактерій у препараті, а отже, і в прищеплювальній дозі. Оптимальним вмістом життєздатних бактерій при розрахунку на середовищі Гельберга у вітчизняному препараті слід вважати 10-12 млн/мг, що складає 500 000 - 600 000 БЦЖ у прищеплювальній дозі (0,05 мг).
Вакцина, що містить оптимальне число життєздатних бактерій БЦЖ, забезпечує досить виражену напруженість і тривалість прищеплювального імунітету в більшості дітей, підлітків і дорослих при наявності помірно виражених місцевих прищеплювальних реакцій.
Ефективність протитуберкульозної вакцинації БЦЖ була доведена багатьма вітчизняними і закордонними авторами, яка ґрунтувалася на порівняльному вивченні захворюваності на туберкульоз і смертності від нього, а також на результатах вивчення клінічного перебігу туберкульозу у щеплених і нещеплених.
Масова вакцинація, проведена поряд з іншими протитуберкульозними заходами, впливає на темпи зниження захворюваності навіть у несприятливих епідеміологічних умовах, що є важливим чинником у загальній проблемі боротьби із туберкульозом.
Спосіб застосування і дозування
Вакцину БЦЖ застосовують внутрішньошкірно у дозі 0,05 мг в об’ємі 0,1 мл. Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародженим дітям на 3-5 день життя. Вакцину зберігають у спеціально виділеній кімнаті в холодильнику під замком. У цій же кімнаті проводять обробку шприців, розведення і забір вакцини в шприц (індивідуальний для кожної дитини). Вакцинацію немовлят проводять у ранкові години безпосередньо в палаті після огляду дітей педіатром. В історії немовляти вказується дата вакцинації, серія, контрольний номер вакцини, інститут-виготовлювач і доза.
Ревакцинації підлягають здорові діти, підлітки і дорослі в декретованому віці з негативною реакцією Манту з 2 ТО ППД-Л. Реакція вважається негативною при повній відсутності інфільтрату (гіперемії) або при наявності уколочної реакції (1мм).
Інтервал між постановкою проби Манту і ревакцинацією повинний бути не менше 3 днів і не більше 2 тижнів.
1-я ревакцинація дітей (вакцинованих при народженні) проводиться у віці 6-7 років (учнів перших класів).
2-я ревакцинація у віці 13-14 років (учні 7 класів).
Щеплення повинен проводити спеціально навчений медичний персонал лікувально-профілактичних закладів. Проведення щеплень вдома забороняється. Відбір контингентів, що підлягають щепленням, попередньо проводить лікар (фельдшер на фельдшерсько-акушерському пункті) з обов’язковою термометрією в день щеплення, обліком медичних протипоказань і даних анамнезу.
Для вакцинації застосовують шприци об’ємом 1 мл із щільно пригнаними поршнями і тонкими голками (№0415) з коротким зрізом. Для кожного щеплення необхідно застосовувати одноразові шприц і голку.
Для одержання дози 0,05 мг БЦЖ в об’ємі 0,1 мл в ампулу з вакциною переносять стерильним шприцом з довгою голкою 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Вакцина повинна давати рівномірну суспензію на протязі 1 хвилини.
Розведену вакцину необхідно оберігати від дії сонячного і денного світла (циліндр із чорного паперу) і використовувати відразу після розведення.
У виняткових випадках розведена вакцина може бути використана при суворому дотриманні стерильності і захисту від дії сонячного і денного світла протягом 2-3 годин. Невикористану вакцину знищують кип'ятінням або зануренням у дезінфікуючий розчин. Перш ніж набирати вакцину БЦЖ, необхідно шприц висушити.
Для одного щеплення стерильним шприцом набирають 0,2 мл (2 дози) розведеної вакцини, потім випускають через голку частину вакцини, щоб витиснути повітря і підвести поршень шприца під потрібне градуювання -0,1 мл. Перед кожним набором 2-х доз вакцина повинна обов'язково перемішуватися за допомогою шприца.
Вакцину БЦЖ вводять суворо внутрішньошкірно на межі верхньої і середньої третини зовнішньої поверхні лівого плеча, попередньо обробивши шкіру 70% спиртом.
Як правило на місці внутрішньошкірного введення вакцини БЦЖ через 3-4 тижні розвивається специфічна реакція у вигляді інфільтрату, розміром 5-10 мм у діаметрі з невеликим вузликом у центрі і з утворенням кірочки по типу вісп’яної. У ряді випадків відзначається пустуляція. Іноді в центрі інфільтрату з`являється невеликий некроз з незначними серозними виділеннями. Через 3-4 місяці на місці введення вакцини утвориться рубчик від 2 до 8мм.
Після ревакцинації місцеві прищеплювальні реакції можуть з’явитися вже на першому тижні після проведеного щеплення. Процес зворотного розвитку з утворенням рубчика може закінчитися через 1,5-2 міс. Такі реакції вважаються нормальними і піддаються зворотному розвиткові без усякого лікування. Варто уникати механічного подразнення зміненої ділянки шкіри на місці щеплення під час водних процедур.
Спостереження за вакцинованими і ревакцинованими дітьми проводять лікарі та медичні сестри загальної лікувальної мережі, які через 1,3,12 місяців після вакцинації та ревакцинації повинні перевірити вакцинальну реакцію з реєстрацією розміру і характеру місцевої реакції в облікові форми №63 №26 (для організованих дітей), №63 та форма №112 (для неорганізованих).
Все темы данного раздела:
ПЕРЕДМОВА
Існують переконливі підстави відносити туберкульоз до числа найбільш загрозливих і розповсюджених інфекційних захворювань людини. Зайнявши в далекому минулому цю позицію, він не втратив її й донині
Розділ 1. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ
На туберкульоз хворіють із часів появи людства. Туберкульозні ураження хребта виявлено під час дослідження останків людини періоду неоліту (близько 5 тис. років до н.е.), їх також знаходили у єгипе
РОЗДІЛ 2. Епідеміологія туберкульозу в Україні та світі
Епідеміологія туберкульозу, яка є розділом, складовою частиною фтизіатрії, вивчає джерела зараження туберкульозом, шляхи передачі інфекції, поширеність туберкульозу як інфекційного захворювання сер
Україна 77,8
Показник більше 100
Показник від 100 до 80
Показник від 80 до 60
Захворюваність на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію в Україні
(на 100 тисяч населення)
У 2008 році відсоток мультирезистентного туберкульозу серед нових випадків захворювання коливається в різних областя
РОЗДІЛ 3. Організація і система боротьби з туберкульозом в Україні
Організація боротьби з з туберкульозом в Україні є загальнодержавним завданням. Насамперед її виконують протитуберкульозні диспансери різних рівнів – обласні, міські, міжрайонні й р
Міський ПТД Районий ПТД чи тубкабінет
Основні напрямки роботи протитуберкульозного диспансеру:
- профілактика туберкульозу – систематичний аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу, планування заходів по
Облікова медична документація протитуберкульозної служби
Медичний облік протитуберкульозної служби – це єдина державна система реєстрації, оброблення й аналізу даних про епідемічну ситуацію з туберкульозу, обсяги і характер діяльності протитуберкульозни
РОЗДІЛ 4. Етіологія туберкульозу
Збудником туберкульозу в людини більш ніж у 90% випадків є мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis) – грампозитивні кислотостійки мікроорганізми. Роберт Кох 24 березня
РОЗДІЛ 5. Патогенез І ПАТОМОРФОЛОГІЯ туберкульозу
Патогенез туберкульозу як інфекційного захворювання вивчається з часу відкриття Р.Кохом специфічного збудника хвороби – мікобактерії туберкульозу.
Найбільш частий шлях зараження туберкульо
Основні етапи запального процесу при туберкульозі
(за Перельман М.І., Корякіним В.А, 1996)
Фіброзно-вогнищевий туберкульоз з’являється тоді, коли після затухання і загоєння (інкапсуляції і петрифікації) вогнищ Абрикосовап
Патоморфологія туберкульозу
Морфологічні зміни під час туберкульозу різноманітні. Вони зумовлені особливостями мікобактерій туберкульозу, імунологічним станом організму, факторами зовнішнього середовища, впливом на перебіг п
РОЗДІЛ 6. Імунологія і генетика туберкульозу
Туберкульозна інфекція – класичний приклад різних проявів алергії та імунітету.
Вивчення імунологічного статусу хворих на туберкульоз необхідне для вирішення ряду практичних задач: 1) діаг
РОЗДІЛ 7. Методика та організація раннього і cвоєчасного виявлення туберкульозу у дітей, підлітків і дорослих
Важливою умовою ефективної протиепідемічної боротьби з ростом захворюваності на туберкульоз є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування хворих. Необхідність своєчасного виявлення ту
Збір скарг і анамнезу захворювання
Виявлення туберкульозу при зверненні за медичною допомогою зі скаргами, подібними при туберкульозі, потребує насторожуваності від лікарів загальної лікувально-профілактичної мережі по відношенню до
Ретельно зібраний анамнез полегшує встановлення діагнозу туберкульозу.
Вміння лікаря загальної практики запідозрити туберкульоз, поставити це захворювання в диференційно-діагностичний ряд, дозволяє до мінімуму скоротити строки діагностичного процесу, що, безумовно, по
Бактеріоскопічне дослідження харкотиння – метод виявлення туберкульозу
Туберкульоз не є висококонтагіозним захворюванням – при тривалому контакті із бактеріовиділювачем інфікується до 50% людей, а з них занедужують 10-15%, інші набувають імунітет і залишаються здорови
Правила обстеження харкотиння для виявлення туберкульозу.
При клінічному обстеженні у всіх пацієнтів, що звернулися до медпрацівника з підозрою на туберкульоз, навіть при відсутності патологічних змін на рентгенограмі, проводять збір трьох окремих зразків
АЛГОРИТМ ВИЯВЛЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
ЛЕГЕНЬ (ТБ)в закладах загальної медичної мережі та протитуберкульозних установах
Пацієнт зі скаргами або особи з групи ризику
Техніка проведення проби Манту
Для проведення проби Манту застосовують тільки однограмові шприци одноразового використання. Ампулу з препаратом обтирають марлею, змоченою 70°С етиловим с
Приклади «віража» туберкулінової реакції за результатами проби Манту з 2 ТО.
- 1-й варіант: 1-й рік життя – негативна реакцяя, 2-й рік - негативна, 3-й рік – 6 мм папула;
- 2-й варіант: 1-й рік життя – 10 мм папула, 2-й рік – 5 мм
Відмінності між післявакцинальною і інфекційною алергіями
При вирішення питання про те, чи пов’язана дана позитивна реакція Манту в дитини (підлітка) з зараженням інфекцією (інфікуванням мікобактеріями, МБТ), чи вона відображає післявакцинальну алергію (п
Центральна районна лікарня (міська районна лікарня або територіальне медичне об’єднання).
1. Поліклінічне відділення будь-якого профілю організовує і проводить протитуберкульозні заходи:
- Організовує профілактичні огляди (туберкулінодіагностика, флюорограф
РОЗДІЛ 9. Діагностика туберкульозу
При діагностиці туберкульозу завжди виникали певні труднощі через його поліморфність й атиповий плин. За довгі роки боротьби з туберкульозом у нашій країні склалася струнка система його виявлення,
Особливості об’єктивної симптоматики хворих на туберкульоз
Об’єктивне обстеження починають з зовнішнього огляду хворого і оцінки загального стану, який при ранньому виявленні туберкульозу може не мати змін. Розвиток хвороби з роповсюдженням вражень може об
БАКТЕРІОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Виявлення мікобактерій туберкульозу в біологічних матеріалах є найважливішим і єдиним абсолютним критерієм діагностики цієї хвороби, оскільки туберкульоз є моно етіологічним захворюванням. Пошук МБ
Тести ампліфікації нуклеїнових кислот
Тести ампліфікації нуклеїнових кислот дозволяють знайти дуже невелику кількість мікроорганізмів. Метод дозволяє виявляти збудника туберкульозу навіть при вмісті десятків чи сотень мікроорганізмів у
Симптом “патологічно зміненого легеневого малюнка”.
Даний симптом проявляється в виді декількох варіантів:
- посилення і збагачення малюнка (при запальних процесах та їх виходах, колагенозах, пухлинних процесах, пневмоконіозах, саркоідозі,
Інші рентгенологічні методики
Прицільну рентгенографію проводять на обмеженій ділянці легень і в такому положенні хворого, щоб отримати найбільш оптимальне зображення патологічних змін, прихованих за кістковими утворення
Туберкулінодіагностика – як метод діагностики туберкульозу
Туберкулінодіагностикагрунтується на визначенні туберкулінової алергії організму до туберкуліну, що є гаптеном мікобактерій туберкульозу. За допомогою туберкулінової проби визначає
Ускладнення
Ускладнення після вакцинації, ревакцинації БЦЖ звичайно носять місцевий характер і бувають порівняно рідко (приблизно у 0,02% випадків).
Ускладненнями вважаються: підшкірні холодні абсцеси
Спосіб застосування і дозування вакцини БЦЖ-М
Вакцину БЦЖ-М застосовують внутрішньошкірно в дозі 0,025 мг у 0,1 мл розчину.
Вакциною БЦЖ-М прищеплюють:
1. У пологовому будинку недоношених немовлят з масою тіла при народженні
Заходи у вогнищі туберкульозної інфекції
Вогнище туберкульозу – це місце перебування джерела мікобактерій туберкульозу разом з оточуючими його людьми та середовищем в тих межах простору і часу, в яких можливе виникнення нових випадків інф
Протиепідемічні заходи у вогнищах туберкульозу
Метою протиепідемічних заходів у вогнищах є попередження нових випадків інфікування і захворювання контактних осіб. Протиепідемічні заходи у вогнищі складаються з 3 етапів:
І етап.
За місцем проживання хворого
Епідеміологічне обстеження вогнища хворого з встановленим виділенням мікобактерій туберкульозу або у стадії розпаду проводять сумісно фахівці санітарно-епідеміологічної служби з фтизіатричною служб
Епідеміологічне обстеження вогнища та протиепідемічні заходи за місцем роботи або навчання хворого
Небезпека зараження та захворювання на туберкульоз зростає не тільки при побутовому, але й при контакті з бактеріовиділювачами на виробництві. Після виявлення хворого на туберкульоз, одержання пові
Методи, засоби та режими знезараження окремих об’єктів при туберкульозі
Найменування об’єкту знезараження
При поточній дезінфекції
Методи і засоби дезінфекції
Концентрація
розчину, %
Та хіміопрофілактика контактних осіб
Категорії вогнищ
Характеристика джерела мікобактерій туберкульозу
і вогнища туберкульозу
Хіміопрофілактика контактних осіб
Контрольні питання
1. Задачі профілактики туберкульозу.
2. Значення соціальної профілактики в запобіганні виникнення туберкульозу.
3. Напрямки санітарної профілактики туберкульозу.
4. Принц
II. КЛІНІЧНІ ФОРМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
(шифри МКХ-10 перегляду)
А15.- А16.- Туберкульоз легень (ТБЛ)(із факультативним зазначенням форми ураження):
А15. - А16.- Первинний туберкульозний комплекс
Наявність деструкції.
Деструкція – це патологічний специфічний запальний процес будь-якого органу, що характеризується змертвінням і розпадом ураженої тканини під впливом МБТ. На місці деструкції рентгенологічно визнача
Етіологічне підтвердження діагнозу туберкульозу.
Етіологічне підтвердження туберкульозу є основою основ сучасної клінічної фтизіатрії. Існують лише 2 достовірних методи підтвердження туберкульозу – бактеріологічний і гістологічний. Звичайно, якщо
Ефективне лікування
1.1. Вилікування – завершений повний курс лікування (у тому числі, за показаннями, хірургічного), в результаті якого припинилося бактеріовиділення, загоїлися каверни, розсмо
ВДТБ (15.03.2006) верхніх часток легенів (дисемінований), Дестр +, МБТ + М+ К+ Резист -, ГІСТ 0, легенева кровотеча, Кат 1, Ког 1 (2006).
2. ХТБ (10.11.2003) верхньої частки лівої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр +, МБТ + М+ К+ Резист + (H,R,S), Резист II+ (K,Eth,Amic), ГІСТ 0, ДН ІІ, Кат 4, Ког 4 (2003).
3. В 20, ВДТБ (
Основні терміни та питання диспансерної тактики
Згідно Закону України „Про боротьбу з туберкульозом” від 5.07.2001 р. № 2586-Ш, сформульовані такі поняття щодо туберкульозної інфекції:
- хворий на активну форму т
Визначення випадку
Новий випадок(вперше діагностований):
- пацієнти, яким раніше ніколи не встановлювали діагноз туберкульозу;
- пацієнти, які приймали протитуберкульозні препар
Бактеріовиділювачі
Хворі з вперше діагностованим туберкульозом, у яких виявлені МБТ, а також ті, що знаходяться на обліку протитуберкульозного закладу:
-хворі, у яких МБТ виявлені будь яким методом досліджен
Контрольні питання.
1. Основні складові частини сучасної клінічної класифікації туберкульозу. Принципи поєднання
клінічних форм туберкульозу з вимогами до диспансерного спостереження й лікування.
2.
Первинний туберкульозний комплекс з лімфогенною і гематогенною дисемінацією
Клінічні прояви первинного туберкульозного комплексу залежать від фази процесу, особливостей його перебігу та реактивності організму. Його перебіг може бути малосимптомним, але част
Дисемінований туберкульоз
Дисемінований туберкульоз легень – це клінічна форма туберкульозу, яка характеризується наявністю множинних, звичайно в обох легенях, вогнищ дисемінації гематогенного, лімфогенного або змішаного ге
Вогнищевий туберкульоз легень
Вогнищевий туберкульоз легень– це клінічна форма туберкульозу, яка характеризується малосимптомним перебігом та наявністю різного генезу та давності невеликих (до 10 мм у діаметрі) переважно продук
Інфільтративний туберкульоз легень
Інфільтративний туберкульоз легень– це специфічний ексудативно-пневмонічний процес протяжністю більше 10 мм зі схильністю до прогресуючого перебігу. Клінічні прояви інфільтративног
Казеозна пневмонія
Казеозна пневмонія– це гостра специфічна пневмонія, яка характеризується швидко наростаючими казеозно-некротичними змінами та тяжким перебігом, нерідко швидко прогресуючим, що приз
Туберкульома легень
Туберкульома легень – клінічна форма легеневого туберкульозу, що об’єднує субстрати різного походження, для яких характерна наявність округлого казеозного утворення в легенях більше 1 см у діаметрі
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легеньхарактеризується наявністю фіброзної каверни, розвитком фіброзних змін в легеневій тканині, вогнищ бронхогенного відсіву різної давнини у тій же та/або протил
Циротичний туберкульоз легень
Циротичний туберкульоз легеньхарактеризується значним розростанням рубцевої тканини, серед якої зберігаються активні туберкульозні вогнища, що обумовлюють періодичні загострення та можливе мізерне
Носа, порожнини рота, глотки).
Всі ці локалізації туберкульозу зустрічаються як ускладнення перебігу інших форм первинного і вторинного туберкульозу легень і внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Лише іноді ці ураження бувають і
Туберкульозне ураження порожнини рота
1. Туберкульоз слизуватої оболонки рота
Ураження слизуватої оболонки рота специфічним процесом виникає при ендогенній інфекції у хворих, що страждають на різні фор
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів
Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузліввиникає в результаті первинного зараження туберкульозом дітей, підлітків і дорослих молодого віку. Рідше він виникає в результаті ендогенної реактива
Туберкульозний плеврит
Туберкульозний плеврит (в тому числі емпієма)найчастіше супроводжує легеневий і позалегеневий туберкульоз.
Плеврит – запалення плеври з утворенням на її поверхні фібрина чи накопичення у п
Методика проведення плевральної пункції.
Вона проводиться з діагностичною і терапевтичною цілями. Діагностична або пробна пункція плевральної порожнини проводиться для підтвердження діагнозу ексудативного плевриту, а також для визначення
Туберкульоз мозкових оболон та центральної нервової системи у дітей
Туберкульозний менінгіт у дітей розвивається поступово, спостерігають продромальний період. Тривалість його – близько 2 тижнів або довше. Захворювання розвивається поволі. З'являються нездужання, з
Туберкульоз кісток та суглобів
Туберкульоз кісток і суглобів хребта:
"Первинний" остит характеризується ураженням тіла хребця без поширення процесу за його межі й проявляється невизначе
Туберкульоз сечово-статевої системи
Туберкульоз нирок. Початкова стадія захворювання пов'язана з гематогенним поширенням інфекції з активних вогнищ первинного або вторинного характеру в інших органах.
Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів
У фазі інфільтрації характеризується запальною інфільтрацією лімфатичного вузла (одного або декількох), проявляється збільшенням вузлів без значних перифокальних явищ і симптомів інтоксикації; у фа
Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини
До первинних форм відноситься “первинний афект”, що виникає у випадку інфікування через шкіру. До цієї групи відноситься гострий міліарний туберкульоз
Туберкульоз вуха
Специфічне туберкульозне ураження будь-якої анатомічної частини вуха: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.
Туберкульоз зовнішнього вуха (вушної раковини
Міліарний туберкульоз
Міліарний туберкульоз– гематогенна, майже завжди генералізована форма туберкульозу, що характеризується рівномірним густим висипом дрібних, з просяне зерно, туберкульозних пагорбкі
Туберкульоз без встановленої локалізації
(у попередніх клінічних класифікаціях – “туберкульозна інтоксикація у дітей”)
Туберкульоз невстановленої локалізації у дітей виникає при інфікув
РОЗДІЛ 14. Диференційна діагностика внутрішньогрудного туберкульозу
Туберкульоз органів дихання характеризується поліморфізмом і різноманітністю клінічних проявів, що зумовлює труднощі його диференційної діагностики з іншими бронхо-легеневими захворюваннями. Складн
Рентгенологічні синдроми при захворюваннях органів дихання
Синдром дисемінації
Синдром інфільтративного затемнення
Синдром округлої тіні
Синдром кільцевидної тіні
Кровохаркання і легенева кровотеча
Кровохаркання і легеневу кровотечу відносять до найбільш частих і грізних ускладнень внутрішньогрудного туберкульозу, у першу чергу хронічного, деструктивного і циротичного. По механізму виникнення
Патологічний пневмоторакс
Патологічний пневмоторакс характеризується проникненням у плевральну порожнину повітря в результаті порушення цілісності вісцеральної плеври з наступним розвитком колапсу легені. Стиск легені може
Дихальна недостатність
Дихальна недостатність – це патологічний стан, при якому не забезпечується нормальне насичення крові киснем і виведення вуглекислого газу внаслідок порушень вентиляції, газообіну, транспорту кисня,
Легеневе серце
Легеневе серце – це гіпертрофія і (або) дилатація правого шлуночка, що розвиваються внаслідок захворювань (за винятком серця), які уражують структуру або функцію легень.
За часом розвитку
Амілоїдоз внутрішніх органів
Амілоїдоз – це системне захворювання з ураженням багатьох органів і тканин організму. Він характеризується порушенням білкового обміну з позаклітинним відкладенням в органах складного білково-полі
Контрольні питання
1. Визначення поняття “амілоїдоз внутрішніх органів”.
2. Частота зустрічаємості амілоїдозу у хворих на туберкульоз.
3. Етіологія та патогенез амілоїдозу при туберкульозі.
Туберкульоз і неспецифічні захворювання легень
Сполучення туберкульозу і неспецифічних захворювань легень (НЗЛ) у клінічній практиці зустрічається досить часто. Після лікування туберкульозу легень можуть залишитися бронхоектази, у результаті чо
Туберкульоз у дітей
У дітей більш часто, ніж в осіб старшого віку, виявляються первинні форми туберкульозу: первинна туберкульозна інтоксикація, первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз лімфатичних вузлів (периф
Протитуберкульозні препарати
На даний час в Україні дозволено до застосування більш двох десятків протитуберкульозних препаратів. Вони класифікуються в залежності від дії на МБТ. Найбільш поширена клінічна класифікація протиту
Класифікація протитуберкульозних препаратів
Назва препарату
Стандартна добова доза для дорослих вагою більше 50 кг (г)
Анти-мікотична активність
українська
Фармакологічна характеристика антимікобактеріальних препаратів
1. Ізоніазид (Н)– гідразид ізонікотинової кислоти (ГІНК). До препаратів групи ГІНК також належать флуренізид, метазид, фтивазид, ларусан, салюзид.
Шляхи і методи введення антимікобактеріальних препаратів
Основні методи антибактеріальної терапії: звичайний, одноразовий прийом добової дози препарату, інтермітуючий.
Звичайний метод – щоденне призначення 2-3 рази на день індивідуальних
Раннє або, як менш,своєчасне лікування - лікування повинно розпочинатися безпосередньо після виявлення хворого на туберкульоз.
2. Тривале лікування – проведення лікування до припинення бактеріовилілення, загоєння порожнин, розсмоктування інфільтратів і ущільнення вогнищ. Після досягнення цих явищ не
Категорії та схеми лікування
Категорія лікування
Початкова фаза
(шоденно)
Фаза про-довження (щоденно, або інтермітуюче)
4-к
Стандартні режими хіміотерапії
У пацієнтів з високим ризиком мультирезистентного туберкульозу (невдача 1 та 2 курсу хіміотерапії) без даних ТМЧ, а також у хворих з хронічним процесом без даних ТМЧ призначають стандартні режими х
Індивідуальні режими хіміотерапії
Індивідуальні режими ХТ призначають пацієнтам, у яких отриманий результат ТМЧ.
Формування індивідуального режиму ХТ відбувається на підставі (табл. 3.4.3.1):
· даних ТМЧ;
Характеристика.
2. Сучасні підходи до стаціонарного лікування хворих на туберкульоз і до стадійності
хіміотерапії – інтенсивна і підтримуюча фази лікування.
3. Сучасні підходи до лікування хворих
Непереносимість протитуберкульозних препаратів і її усунення
У сучасних умовах широкого застосування лікарських засобів нерідко спостерігається їх негативний вплив на організм пацієнта, так звана побічна дія ліків (ПДЛ). Проблема побічної дії ліків особливо
Контрольні питання.
1. Загальна характеристика побічної дії протитуберкульозних препаратів.
2. Види побічної дії препаратів – алергічна, токсична, токсико-алергічна.
3. Прояви побічної дії різних про
Патогенетична і симптоматична терапія
Неспецифічне лікування полягає в проведенні гігієно-дієтичного режиму, патогенетичної та симптоматичної терапії.
Використання патогенетичних засобів підвищує ефективність антимікоб
Штучний пневмоторакс
Штучний пневмоторакс – це введення повітря в плевральну порожнину з лікувальною метою.
Позитивний вплив штучного пневмотораксу на перебіг туберкульозного процес
Пневмоперитонеум
Пневмоперитонеум – це введення повітря в черевну порожнину, зокрема в піддіафрагмовий простір, з лікувальною метою, щоб обмежити екскурсію діафрагми й здавити уражену ле
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ
Хірургічне лікування хворих на туберкульоз легенів – складова комплексного лікування. У сучасних умовах епідемії туберкульозу роль хірургічного лікування зростає. Хірургічне лікування у поєднанні з
Кавернотомія і кавернопластика
Кавернотомія – це розкриття і наступне відкрите лікування каверни. Кавернопластика – це ліквідація внутрішньолегеневої порожнини за рахунок її заповнення м’язовим, шк
Інші методи хірургічного лікування
Дренаж каверни застосовують для оздоровлення її стінки розчином антибактеріальних препаратів. Рекомендується хворим з великими і гігантськими кавернами, коли неможливі інші види хірургічного
Санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз
Потреба в санаторно-курортному лікуванні хворих на туберкульоз, як дорослих, так і дітей, має тенденцію до зростання. Це обумовлено, з одного боку, несприятливою епідеміологічною ситуацією з туберк
ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
Порушення працездатності наступає, коли людина не може виконувати свої професійні обов’язки з середньою, типовою для більшості осіб даної професії, продуктивністю праці. Порушення працездатності пр
РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
Реабілітація у медицині – це комплекс медичних, професійних і юридичних заходів, спрямованих на відновлення порушень функцій організму, працездатності хворих та інвалідів.
РОЗДІЛ 20. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ DOTS-стратегії в Україні
Зважаючи на стрімке зростання захворюваності на туберкульоз та смертності від нього в усьому світі, поширення медикаментозної резистентності мікобактерії туберкульозу до основних пр
Концепція адаптованої DOTS-стратегії в Україні
І. Політичну та фінансову підтримку програми боротьби з ТБ забезпечувати на рівні Уряду та адміністративних територій країни.
ІІ. Виявлення хворих на активні форми
ВИЯВЛЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Виявлення хворих на туберкульоз проводиться в лікувальних установах загальної медичної мережі персоналом цих установ. Діагноз туберкульозу підтверджується в спеціалізованих протитуберкульозних уста
Діагностика туберкульозу та встановлення випадку захворювання
Діагноз туберкульозу виставляють на підставі:
- позитивного результату мікроскопії мазку мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявлені змін при рентгенологічному або бр
Лікування хворих на туберкульоз по DOTS-програмі
Лікування розпочинають зразу ж після встановлення діагнозу туберкульозу. На початку лікування на хворого заповнюється „Медична картка лікування хворого на туберкульоз” (ТБ 01).
Далі
Режими лікування хворих
Категорія
Режим лікування
Інтенсивна фаза
Підтримуюча фаза
Категорія 1
Графік моніторингу лікування хворих І, ІІ ІІІ категорії
Календар моніторингу лікування для проведення мікроскопії мазка мокротиння
Місяць
Амбулаторне лікування
Під час фази продовження (4 місяці для нових хворих на туберкульоз і 5 місяців для повторних хворих) лікування буде проводитися амбулаторно під безпосереднім спостереженням медичного працівника (лі
Щоденно чи 3 рази на тиждень 4 міс. Щоденно чи 3 рази на тиждень 5 міс. Щоденно чи 3 рази на тиждень 4 міс.
ПТП, що застосовуються для лікування в підтримуючу фазу:
Прийом добових доз, підтримуюча фаза
д
ДОТ кабінет
ДОТ кабінет — кабінет контрольованого лікування створюється в містах та районних центрах за рішенням обласного управляння охорони здоров’я. Його розташування та кількість кабінетів
Прихильність хворих до лікування
За формування прихильності до лікування відповідальний обласний координатор НТП. В області має складатися план заходів по формуванню прихильності до лікування і складатись щоквартальний звіт по йог
ЛІКУВАННЯ ЗА DOTS-ПЛЮС ПРОГРАМОЮ
Здійснюється шляхом проведення стандартизованого п’яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на мультирезистентний туберкульоз (туберкульоз з множинною медикаментозною ст
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Александровский Б.П., Баренбойм А.М. Дифференциальная диагностика туберкулеза легких. – Киев, 1979.
2. Виноградов А.В. Дифференциальный диагноз внутренних болезней: Справочное руководст
Новости и инфо для студентов