Лекції із загальної фізики

Лекції належить провідне місце у вивченні будь-якої навчальної дисципліни і загальної фізики у тому числі. Лекційні заняття із загальної фізики надають широкі можливості для розвитку самостійності студентів щодо набуття вміння сприймати і відтворювати нову навчальну інформацію, знаходити додаткову інформацію, аналізувати її та застосовувати згідно з вимогами освітніх стандартів з фізики. Уже на першій лекції студенти повинні ознайомитись з робочою програмою навчальної дисципліни та планом вивчення тих чи інших тем курсу. Розкриття їх змісту на лекціях, які читає лектор, повинно стимулювати студентів до осмислення лекційного матеріалу та до його самостійного доопрацювання вдома чи в читальній залі бібліотеки. На лекціях з курсу загальної фізики (у даному випадку з навчальної дисципліни «Механіка») студенти повинні прагнути того, щоб не тільки слухати лектора або механічно записувати прослухане та копіювати текст і формули, які записані на дошці чи наведені на слайдах, що проектуються на екран за допомогою мультимедійного проектора, а весь час вникати у суть навчального матеріалу лекції, аналізувати цей матеріал «паралельно» (синхронно) з викладачем і осмислено конспектувати лекцію.

Конспектування лекцій складається з двох етапів. На першому етапі студент здійснює записи безпосередньо на лекції, а на другому етапі він самостійно працює над конспектом. Перший етап – аудиторне конспектування для студентів-першокурсників є особливо складним, оскільки в них різні загальноосвітня підготовка, здібності, стиль мислення та уміння тривалий час концентрувати увагу. Для того, щоб навчитись конспектувати на лекції, студент повинен психологічно налаштувати себе на цю нелегку працю. Треба виробити у себе звичку уважно слухати лектора, слідкувати за ходом його міркувань, не відволікатись на розмови та здійснення інших дій під час лекції. Треба вчитись умінню виділяти основне у змісті лекції. Основною передумовою для ефективного запам’ятовування матеріалу є його розуміння. Важливо вчитись не записувати нічого механічно, а прагнути того, щоб вникнути в матеріал і лише після цього записати в конспект його основну фізичну суть. Слід пам’ятати про те, що лекція – це мислення вголос, жива людська мова, яка вимагає від того, хто її слухає, аналітичної роботи думки. Записувати основний текст конспекту лекції рекомендується у загальному зошиті кульковою або чорнильною ручкою. Паста (чорнило) повинні бути чорного або темно-синього кольору. Записи треба здійснювати з врахуванням принципу наочності, використовуючи для цього суто графічні способи полегшення запам’ятовування фрагментів записаного тексту. Для цього рекомендується підкреслювати заголовки, формули, визначення тощо (однією або двома прямими чи хвилястими лінями), записувати їх пастою іншого (наприклад червоного) кольору, обводити рамкою текст чи формулу, які треба виділити, виконувати написання слів розрядкою, ставити знаки (!?) в дужках для загострення уваги тощо. Дуже важливо оволодіти умінням скорочувати слова, але при цьому не можна допускати помилок. Записи слід виконувати розбірливо, не заповнюючи густо рядки на сторінках конспекту, так, щоб можна було потім легко перечитати те, що на них написано. Все, що використовує лектор під час лекції (графіки, ілюстративний матеріал, лекційні демонстрації), треба у тій чи іншій мірі занотувати і відзначити в конспекті. Рисунки слід виконувати графітним олівцем, використовуючи креслярське приладдя. Необхідно залишати поля для подальшого опрацювання конспекту або навіть писати конспект лише з одного боку аркуша зошита для того, щоб при опрацюванні конспекту можна було його доповнити виписками з інших літературних джерел.

Конспектування і запис лекції дає можливість зберегти у письмовій формі прослуханий на лекції навчальний матеріал, який слід доповнити при опрацюванні конспекту з використанням підручників та навчальних посібників.

Самостійна робота студента над лекцією полягає у тому, щоб здійснити опрацювання навчального матеріалу лекції згодом, після її прослуховування. Як відомо, більша частина прослуханого забувається одразу після його сприйняття (через один – два дні). Зрозуміло, що якщо швидко переглянути очима конспект лекції, то це не дасть бажаного результату. Значно більшу користь дасть активне згадування матеріалу вольовим зусиллям разом із записами і контролем за конспектом. Повторення за конспектом матеріалу вже прослуханої лекції є хорошою підготовкою до ефективного сприйняття навчального матеріалу наступної лекції. Воно забезпечує більш цілеспрямоване її прослуховування в аудиторії.

Доповнення опорного конспекту лекцій, записаного студентом безпосередньо на лекції, а також укладання конспекту тієї частини теоретичного програмного матеріалу, який винесений згідно з програмою курсу для самостійного вивчення, неможливе без використання навчальної літератури. Робота студента з навчальною книгою – це основний вид самостійної роботи студента у вищому навчальному закладі, який одночасно є одним із ефективних засобів його підготовки до майбутньої практичної діяльності.

Для того, щоб навчитись працювати з книгою, студент повинен знати основи бібліографії, вміти самостійно вибрати потрібну книгу з використанням для цього предметного і алфавітного каталогів. Безпосередньо сама робота з книгою включає в себе три основні етапи. Це, по-перше, попереднє знайомство із змістом книги. При цьому текст читається поверхнево, без заглиблення в деталі змісту.

Другий етап – поглиблене читання тексту, під час якого засвоюються основні положення, формулювання, доведення, висновки. Третій етап – запис прочитаного і укладання конспекту. В залежності від мети читання студент може обмежитись одним-двома етапами. Конспектування і власноручний запис прочитаного і обміркованого тексту у вигляді фрагментів тексту або у формі тез дають можливість зберегти прочитаний в підручнику чи посібнику матеріал і сприяють розумінню його сутності і автоматичному запам’ятовуванню.

Таким чином, для того, щоб оптимізувати самостійну роботу з вивчення теоретичного матеріалу, студенти повинні уважно, як кажуть, з олівцем в руках, прочитати текст конспекту кожної з лекцій, проаналізувати послідовність всіх математичних перетворень, що використовувались при доведенні фізичних законів, і здійснити їх самостійне виведення.

При вивченні механіки студентам необхідно за конспектами лекцій, підручниками та посібниками [4-50] вивчити напам’ять основні означення, закони і формули механіки, які наведені в Додатку № 1. Багато електронних версій зазначених посібників можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет, зокрема на сайті «Образовательный проект А.Н. Варгина» (http://www.physics-vargin.net/book_phys.html), який розроблений професором Московського інженерно-фізичного інституту А.Н. Варгіним.

Для того, щоб ефективно засвоювати теоретичний матеріал навчальної дисципліни, кожний студент повинен, перш за все, встановити, яким з відомих типів пам’яті він володіє: зоровою, слуховою, рухомою чи змішаною.

За наявності у студента хорошої зорової пам’яті в процесі навчання і самостійної роботи він повинен враховувати такі рекомендації: при сприйнятті інформації на слух треба обов’язково стисло фіксувати почуте на папері; при вивченні навчального матеріалу треба читати його особисто, а не доручати робити це іншим студентам; при роботі з книгою слід звертати увагу на схеми, рисунки, таблиці; при роботі з конспектом робити помітки, ставити знаки уваги, підкреслювати текст тощо.

Студентам, які мають хорошу зорову пам’ять, рекомендується частіше і більше слухати викладачів та інших студентів, читати вголос, працювати в тиші, щоб сторонній шум не відволікав їхню увагу, частіше говорити, а також міркувати вголос про прочитане.

При рухомій (моторній) пам’яті людина краще запам’ятовує тоді, коли здійснює ті чи інші дії (пише, замальовує, креслить). При такому виді пам’яті студенту завжди треба записувати, складати план, тези, креслити, малювати. У фізичній лабораторії всі дії він повинен виконувати власноруч.

Змішаний тип пам’яті притаманний всім людям. Він включає в себе всі три вказані вище види пам’яті. Найкраще запам’ятовування відбувається при одночасному використовуванні зору, руху і слуху.

Розрізняють два види запам’ятовування – механічне і логічне. При механічному запам’ятовуванні інформація багаторазово повторюється (зазубрюється) з використанням усіх видів пам’яті. Механічне зазубрювання потрібне не тільки, наприклад, при вивченні іноземних мов, але, як вважають фахівці з теорії навчання, і при вивченні загальної фізики. Дещо у фізиці треба просто завчити напам’ять.

Ефективність СРС багато в чому залежить від працездатності того, хто вчиться, а також від його вміння правильно чергувати працю і відпочинок. Студенту слід пам’ятати про те, що необхідною умовою продуктивної розумової роботи є захоплення справою, ентузіазм, цілеспрямованість і прагнення досягнути поставленої мети, хороше самопочуття і міцне здоров’я.