Філософія України другої половини XIX – початку XX ст. - раздел Образование, Поняття та структура світогляду Значний Вплив На Розвиток Філософії В Україні Мала Творчість Українського Вче...
Значний вплив на розвиток філософії в Україні мала творчість українського вченого зі світовим ім’ям, визнаного фахівця в галузі загального мовознавства, фольклору, етнографії 0. 0. Потебні (1835-1891). Потебня першим із українських філософів дав глибокий і всебічний аналіз проблеми взаємозв’язку мови і мислення. Він показав, що мислення формується за допомогою мови, на її основі, розкрив зв’язок мови не тільки з мисленням, а й з психікою в цілому Характерною особливістю дослідницької практики Потебні є історичний підхід до дослідження питань співвідношення мови і мислення. Творчо опрацювавши деякі ідеї німецьких вчених В. Гум-больдта і Г. Штейнталя, Потебня став засновником «психологічного напрямку» у вітчизняному мовознавстві У слові він вбачав індивідуальний творчий акт і вважав кожне вживання слова і кожну його видозміну особливим явищем. Потебня розглядав мову як діяльність, як живий, безперервний процес творчості народу.
Потебня був не тільки мовознавцем, а й творцем «лінгвістичної поетики», яка мала величезне філософське значення. Тут він наближався до трактування творчості як мислення художніми образами. Потебня завжди підкреслював високу культуру стародавніх слов’ян, виступав проти теорії запозичення, стверджуючи, що джерелом народної творчості є самобутня культура народу.
Одним із визначних українських філософів минулого століття був П. Д. Юркевич (1827 – 1874). За вічно змінними явищами природи, які сприймаються нашими органами чуття, він як філософ намагався (в дусі платонізму) знайти незмінну ідею об’єкта; в цій ідеї мислення і буття. тотожні Істина відкривається не тільки численням, а й «серцем», оскільки пошук істини пов’язаний з релігійними і моральними прагненнями людини. У цьому процесі сходження до істини знання пов’язане з вірою, яка є більш могутнім фактором, ніж просто емпіричний зміст мислення. Без любові, говорив Юркевич, не можна пізнати Бога; найвища сходинка в процесі сходження до абсолютного, тобто до Бога, е вже містичним спогляданням
Значний вклад у розвиток філософії України зробили видатні вчені-природознавці другої половини XIX— початку XX ст. Основними центрами розвитку прогресивних світоглядних ідей у природознавстві були такі визнані наукові установи, як Київський, Харківський і Новоросійський (Одеський) університети. Ряд всесвітньо відомих вчених, таких як М. П. Авенаріус, М. С. Ващенко-Захарченко, Д. О. Граве, Г. Г. Де-Метц, В. П. Єрмаков, Й. Й. Косоногов, Т. Ф. Осгіповський, М. В. Остроградський, С. М. Реформатський, О М. Сєверцов та ін, сконцентрували світоглядно-філософську увагу на обґрунтуванні положень про об’єктивне, незалежне від свідомості людей існування світу Вони обгрунтували прогресивні погляди на рух, простір і час як форми існування матерії, пропагували ідею єдності світу, яка передбачала розуміння людини як невіддільної від усієї природи істоти і одночасно – як окрему особистість.
Одна із центральних ідей: світ не є продуктом людської свідомості, навпаки, – людина є продукт цього світу. Звідси розуміння необхідності вивчення законів природи як однієї із основних умов поліпшення життя людини і людства в цілому. Життя людини на Землі постає як найвища цінність. Однак, ціннісне усвідомлення природи людини, його творчої діяльності перебуває у певній залежності і від соціальних факторів Особливо важливим у цьому плані є обґрунтування окремими природодослідниками гуманістичної природи людини і необхідності її емансипації. Великий внесок у розвиток української філософії другої половини XIX— початку XX ст. зробили М. П. Драгоманов (1841 – 1895), І. Я. Франко (1856- 1916) та Леся Українка (1871-1913).
М. П. Драгоманов розглядав історичний процес у всій його різноманітності як результат дії багатьох факторів, різних комбінацій суспільних сил, визнавав велику роль філософії в історичному процесі, підкреслюючи, що без філософії, без глибоких теоретичних узагальнень неможливе не тільки з’ясування основних законів історичного розвитку, а й розумна організація всіх суспільних і державних порядків.
При розгляді соціальних питань Драгоманов користувався порівняльно-історичним методом, який передбачав врахування не тільки фактору часу, а й усіх суспільних умов, за яких відбувається розвиток того або іншого явища.
І. Я. Франко перший в українській (і один з перших у європейській) літературі всебічно розробляє тему праці і трудової моралі. Вже в першому своєму філософському трактаті «Поезія і її становисько в наших временах» Франко говорить, що духовне ледарство, то злочин проти гуманності. Ставлячи в центр своєї філософії людину, І. Франко формулює головний закон людяності, суть якого в тому, що неробство – зло, а праця – добро. Праця у розумінні Франка – єдине, що здатне творити і вдосконалювати людську душу, вселяти в неї почуття Гідності й правди.
Однак в таку духовну силу може обертатися лише така праця, в якій живе громадянська свідомість, яка не тільки виправдовує, а й визначає мету й сенс людського покликання на землі.
Але жити лише для праці неможливо, вважає Франко Крім праці є внутрішнє благо людини, її творче натхнення, її пісня, здатна, бодай на певний час, відривати душу від земного, колючого, брудного і переносити її до надії та віри у завтрашній день. У Франковій творчості постійно виступають дві взаємозалежні сили, які володіють істотою людини і природою суспільства. Це пісня і праця, дух і матерія, книга і хліб.
Одна з основних філософських ідей І. Франка – думка про те, що найбільшою цінністю на землі є не просто людина, а «правдивий живий чоловік». Така людина – носій духу, а той дух є «вічний революціонер» Філософія І. Франка замішана на почуттях і розумінні благородності людського духу. «Дух, що тіло рве до бою», дух любові й справедливості, знання й громадянської самопожертви, віри в щасливу майбутність – це дух істинно франківський, каменярський. В одно-чу з найкращих філософських віршів (« Веснянки»), звертаючись до матері природи, поет звинувачує її в тому, що вона найдосконаліше своє творіння – людську душу – кидає «свиням під ноги». Франко говорить, що, на жаль, людина «цілком природно підламує собі «крила духовності», втрачає потяг до ідеалу, стає жертвою песимізму й збайдужіння.
Франківська філософія породжує досить важливу і актуальну ідею. людина носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках, у муках свого сумління, а тому в сфері духу панує, власне, га найдорожча різнорідність, яка робить людей несхожими, цікавими і цим дає людям основу для їхньої єдності Філософія Франка – це також заповідь любові до Батьківщини й до людства. В цілому його філософія – це яскраве втілення філософії українського духу початку XX ст., основи якої заклали Г. Сковорода і Т Шевченко.
Оригінальність філософії Лесі Українки полягає насамперед в оспівуванні ліризму української, душі і драми і’ї реалізації Грунтуючись на Біблії, філософських ідеях Г. Сковороди і Т. Шевченка, Леся Українка будує філософію синтезу вічних проблем і сучасних запитів. Письменниця закликала українську громадськість позбавитися інертності, малюючи в разючих образах жахливі картини поразки, що є наслідком байдужості до голосу правди
Висновки. Виходячи з ідеї, що існування будь-якої національної філософії реалізується як прояв філософії духу, можемо стверджувати, українська філософія є особливим, оригінальним явищем. Ця особливість визначається домінантою етико-морального спрямування. Український народ створює філософію, у центрі якої є людина з її внутрішнім світом, який перебуває в органічній єдності з умовами її самореалізації. Це не просто людина, а передусім людина Землі, яка критерієм істини має свою власну діяльність, розглядає своє буття через єдність чуттєвого і раціонального. Українська філософія – це оригінальна система, в основі якої постає філософський дух українського народу як органічна єдність віри, надії і любові у вічному прагненні до втілення їх у свободі
Аналіз розвитку філософії України XX ст. – одне з основних завдань для майбутніх істориків філософії. Його вирішення вимагав мудрої виваженості і певного часу. Однак уже сьогодні можна із впевненістю сказати, що філософія в Україні жила і буде жити.
37. Філософський зміст категорії буття.
Все темы данного раздела:
Світогляд як духовно-практичний феномен
Аналізові світогляду,, проясненню даного поняття філософи України приділяли пильну увагу, особливо починаючи з 80-х років. Добре відомі праці В. І. Шинкарука, В. П. Іванова, М. В. Поповича та інших
Найбільш вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія.
Першим дійшов висновку про те, що міф є стадією розвитку свідомості, яка відповідає певній історичній добі, французький культуролог Л. Леві-Брюль. Щоправда, він спирався на плідну думку німецького
Філософія. Її предмет та функції
Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом як формами суспільної свідомості – одне з найважливіших надбань людської культури. Історично так склалось, що саме фі
Роль філософії у житті суспільства
Фундаментальна роль належить філософії у розвитку і обґрунтуванні культури людства. У теоретичному плані культуроохоронна та культуротворча роль філософії полягає у розробці онтології культури, у в
Філософія Стародавньої Індії
Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини (2500—2000 рр. до н. е.). Зміст цього мислення відображають Веди, Брахмани і Упанішади. Веди – стародавні пам’ятники індійсько
Філософія Стародавнього Китаю
Серед народів, які стояли біля витоків людської цивілізації, чільне місце посідає і китайський народ. Становлення філософської думки у Стародавньому Китаї спостерігається вже у VII ст. до н. е. Про
Філософія стародавніх Греції і Риму
Становлення філософії Стародавньої Греції відбувалося в VI—V ст. до н. е. Саме в цей період мудреці-філософи протиставляють міфологічно-релігійним уявленням наївно-стихійний філософський світогляд.
Середньовічна філософія
Виникненню середньовічної філософії передував ряд змін не тільки у сфері економічно-політичних віднвсин, а передусім у світоглядній орієнтації тодішнього суспільства, Розвиток монотеїстичної релігі
Філософія епохи Відродження
XIV – поч. XVII ст. в історії Європи прийнято. називати епохою Відродження, Ренесансу (від фр. репаіаапсе – відродження). Цей термін вживається на означення відродження античної культ
Філософія Нового часу
Філософія Нового часу історичними передумовами свого формування має утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукову революцію XVI—XVII ст., становлення експериментального при
Проблема субстанції у філософії ХVII ст.
Субстанція – це істинне, суттєве, самодостатнє, самопричинне буття, яке породжує всю багатоманітність світу. В епоху Відродження субстанція розумілась як Єдине, органічна і гармонійна єдніст
Німецька класична філософія
Німецька класична філософія є значним і вагомим •тапом у розвитку світової філософії. Вона представлена сукупністю філософських концепцій Німеччини чайже за сто років, зокрема, такими оригінальними
Марксистська філософія
Наступним етапом розвитку світової філософської думки стала марксистська філософія Вона сформувалась на багатому грунті попередніх філософських систем. Марксистська філософія, і в цьому одна з її с
Психоаналіз і неофрейдизм
Однією з найвпливовіших ідейних течійXX ст.. став психоаналіз. Виникнувши в рамках психіатрії як своєрідний підхід до лікування неврозів, психоаналіз спочатку не претендував
Екзистенціальна філософія та її різновиди
Однією з провідних течій суспільної думки XX ст. є екзистенціальна філософія, що на перший план висунула ідею абсолютної унікальності людського буття, зосередившись навколо проблеми людини т
Філософія періоду Відродження
У XIV—XVI сг. філософію України оригінальне представляли єресі Філософські ідеї єретиків проявлялися у світоглядній оцінці діяльності церковної ієрархії, ченців. Єретики пропагували критичне ставле
Філософія Г. С. Сковороди
Видатний український філософ Г. С. Сковорода (1722-1794) був вихованцем Києво-Могилянської академії Сковорода вважав найважливішою з усіх наук науку про людину та іі щастя. Роздуми Сковороди
Філософські ідеї Т. Г. Шевченка
Після Г. Сковороди вперше з новою силою зазвучала філософія українського духу у творчості Т. Г. Шевченка (1814—1861). Ця філософія глибоко індивідуальна, особиста і, разом з тим, ґрунтувалас
Київська релігійно-філософська школа. П.Д. Юркевич
В середині XIX ст. в Києві склалась релігійно-філософська школа, представники якої відіграли істотну роль в історії української культури. Центром школи стає Київська духовна академія. Згодом другим
Світ як єдність об’єктивної дійсності і людських сутнісних сил
Знання про світ – складова частина вчення про людину. Тільки через пізнання світу, його сутності, структурних рівнів організації, законів розвитку та існування людина може пізнати саму себе, свою п
Єдність матерії, руху, простору, часу
Спочатку поняття «матерія» ототожнювалось із конкретним матеріалом, з якого складаються тіла і предмети (камінь, вода, земля, дерево, глина тощо). Узагальнюючи здобутки минулих часів, Арістотель у
Поняття закону
Мова не йде про юридичні закони. Ми ведемо мову про закони збереження енергії та речовини чи про закон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям стверджувати, що ми зможемо їх скасувати чи свідомо
Поняття закону
Мова не йде про юридичні закони. Ми ведемо мову про закони збереження енергії та речовини чи про закон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям стверджувати, що ми зможемо їх скасувати чи свідомо
Принципи діалектики
Принцип (від лат. рппсіртпі – начало, основа) вихідна ідея, первоначало, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки або внутрішнє переконання людини. ті практичні засади, котрими во
Альтернативи діалектики
Поняття «діалектики», якщо розглядати його. в історико-філософському аспекті, має декілька визначень: 1) в античній філософії поняття «діалектика» означало мистецтво суперечки, суб’єктивне вміння в
Категорії діалектики
З’ясовуючи закони діалектики, ми користувались такими поняттями, як зв’язок, взаємодія, відношення, кількість, якість, властивість, міра, стрибок, відмінність, суперечність, протилежність, антагоні
Одиничне, особливе і загальне
Вивчення речей, предметів об’єктивної дійсності переконує нас в тому, що кожна річ, явище, з одного боку, має якісь строго індивідуальні ознаки, завдяки яким ми і розрізняємо ці речі, з іншого – ко
Закон єдності та боротьби протилежностей
Ще Геракліт помітив, що все в світі складається з протилежностей, їхня боротьба і визначає сенс будь-якої речі, процесу. Діючи одночасно, ці протилежності утворюють напружений стан, котрим і визнач
Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
Щоб з’ясувати суть закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, його прояви й діяння, необхідно розкрити зміст таких категорій, як якість, кількість, властивість, міра, стрибок. Якість – це
Закон заперечення заперечення
Закон заперечення заперечення – один із основних законів діалектики, який відображає поступальність, спадкоємність у процесі розвитку предметів і явищ об’єктивної дійсності. Вперше у філософії розг
Виникнення і природа свідомості
У світі довкола нас немає нічого дивовижнішого і загадковішого за людський розум, інтелект, свідомість. Стало звичайним твердження: все, що існує поза нами і нашою свідомістю, є нічим іншим, як кон
Генезис свідомості
Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей. Але щоб її зрозуміти, необхідно з’ясув
Визначальна роль соціальності у виникненні свідомості
Не применшуючи значення бюлого-фізіологічних передумов у виникненні свідомості, слід підкреслити, що здатність відображення об’єктивного світу в ідеальних образах з’явилась саме в процесі еволюції
Основні фактори антропосоціогенезу
В основу філософського трактування антропосоціогенезу покладено трудову теорію. Марксизмові належить трудова теорія походження людини, яка аналізує механізм трансформації біологічного в соці
Людина: індивід, індивідуальність, особистість
З давніх-давен філософи прагнуть розкрити суть людини, її світ, зміст, її життя. Відомий поет Стародавньої Греції Евріпід говорив, що в світі багато дивних див, та найдивніше з них - людина.
Структура свідомості, її основні рівні
Свідомість не зводиться до психіки людини. Поняття свідомості більш вузьке порівняно з поняттям «психіка людини». Психіка складається із таких духовних утворень, як свідоме і несвідоме, що є багато
Суспільна психологія й ідеологія
Важливими елементами структури суспільної свідомості виступають суспільна психологія та ідеологія.
Суспільна психологія являє собою сукупність поглядів, почуттів, емоцій., настроїв, звичок
Сутність духовного життя суспільства
Суперечливий процес розвитку суспільних відносин, зростання ролі суб’єктів цих відносин, людини, особистості зумовлює необхідність пошуку оптимальних шляхів функціонування, збагачення духовного жит
Антропосфера, соціосфера, біотехносфера
З появою людини в історії біосфери розпочався новий період. Об’єднавшись у групи, роди і племена, застосовуючи знаряддя праці і вогонь, люди стали активно впливати на біосферу і самі пристосовувати
Екологія та екологічні проблеми в Україні
Слово "екологія" походить від грецьких оіТгод" — оселя і Іодої — вчення. Екологія — це наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію із цим середовищем’ і шляхи забезп
Географічне середовище.
Одним із найважливіших понять соціальної філософії є поняття географічного середовища. Людина живе на Землі в межах тоненької сфери, саме тут вона реалізує свої творчі сили. Ця зона називається гео
Народонаселення - передумова та суб’єкт історичного процесу
Поряд із природним середовищем суттєвим фактором розвитку суспільства є народонаселення. Цю сторону природи людини вивчає наука демографія (від гр.— народ і — пишу) Вона досліджує динаміку чисельно
Виміри цінностей людського буття
Основна форма, в якій функціонують цінності, – ідеал. Особливістю ідеалу є його нездійсненність. У цьому проявляється абсолютність ідеалу, його безкінечність, принципова недосяжніс
Проблема пізнання у філософії
Пізнання – процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філософії, як
Єдність чуттєвого і раціонального, логіки та інтуїції у пізнанні
Пізнання людиною світу починається з чуттєвого контакту зі світом, з «живого споглядання». Під «живим спогляданням» розуміють чуттєве відображення дійсності в таких формах, як відчуття, сприйняття,
Методологія наукового пізнання
Під методологією розуміють вчення, науку про методи наукового пізнання та перетворення дійсності; це один з аспектів гносеології, який розробляється таким її розділом, як логіка та методологія наук
Філософія і культура
Культура і філософія тісно пов’язані між собою як можуть бути пов’язані між собою ціле і його частина, складова.
Будь-яка культура в антропологічному значенні слова містить у собі певне св
Синтезуюча природа творчості
За основу визначення творчості можуть братися різні факторії: предмет, результат, процес, суб’єкт, метод творчості. Саме цим пояснюється різноманітність дефініцій творчості. Проте в більшості визна
Поняття соціального в філософії. Соціум як історичний процес
Людство ще не знайшло більш-менш прийнятної і обґрунтованої відповіді на питання, що ж таке соціальне. Тому нині, як і дві тисячі років тому, над визначенням якості феномена соціального треба мірку
Суспільство як система і життєдіяльність людини
Зрозуміти суспільство як об’єктивний процес, пізнати закономірності його функціонування, розвитку – це головне завдання соціальної філософії. І хоч в історико-філософському ракурсі в розумінні сусп
Діяльність як спосіб існування соціального
Як суб’єкт людина має насамперед мислити і діяти, діяти й мислити. Теологія вважає, що спочатку було слово. Наука віддає перевагу ділу. Соціальна філософія виходить з одвічної єдності слова та діла
Суб’єкти суспільного розвитку
Поняття «суб’єкт» (від лат.– той, що лежить знизу, що знаходиться в основі) добре відоме ще з перших лекцій з філософії. Нагадаємо лише, що це – носій предметно-практичної діяльності і пізнання, дж
Поняття рушійні сили розвитку суспільства
У соціальній філософії рушійні сили пов’язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об’єктивними та суб’єктивними чинниками історії, з діяльністю
Необхідність та свобода у практичній діяльності
У історії суспільної думки свобода традиційно розглядалась у її співвідношенні з необхідністю. Необхідністю вважалась, як правило, доля, визначеність, що керує вчинками людини.
Філософське
Поняття суспільного виробництва
Праця – це цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб.
Людська праця відрізняється від тваринно-інстин
Виробничі відносини
Матеріальна виробнича діяльність людей стала основою виникнення і розвитку суспільних зв’язків та відносин, тобто людського суспільства. Спільна праця згуртовувала людей, робила їх постійне спілкув
Взаємозв’язок продуктивним сил та виробничих відносин
Вони завжди перебувають у тісному взаємозв’язку і діалектичній єдності. Слід зазначити, що виробничі відносини похідні, вторинні щодо продуктивних сил. Нові продуктивні сили, хоч і стихійно, але за
Сутність науково-технічної революції
Задовольняючи свої потреби, люди мають справу не лише з природою, яку використовують, пристосовують до своїх вимог, а також з так званою «другою природою», тобто з тим, що вони створюють. «С
Соціальні наслідки НТР
З’ясувавши сутність та основні напрямки сучасного етапу науково-технічної революції, доцільно перейти до характеристики її соціальних наслідків. НТР – явище глобального характеру, воно охопл
Роль філософії у вирішенні проблем особистості, проблем суспільства
Політик, і художник, і взагалі будь-яка людина стає філософом, коли, спираючись на власний досвід, розмірковує про вічні питання: про зміст і сенс життя, свободу, істину та ін. Інша справа: чи стаю
Формаційний підхід у філософії історії
У сучасній філософії історії співіснують два підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного — формаційний і цивілізаційний. Основною проблемою, на вирішенн
Поняття соціального передбачення і прогнозування майбутнього
Проблема майбутнього і його передбачення належить до тих «вічних» тем, інтерес до яких закономірно зростає в міру суспільного прогресу
Ще в сиву давнину люди намагалися підняти завісу над
Цивілізація і культура
Термін «культура» використовується людством віддавна. Спочатку він розглядався в значенні вирощування сільськогосподарських рослин, пізніше — в переносному розумінні як вирощування розуму, тобто ви
Необхідність та свобода у практичній діяльності
У історії суспільної думки свобода традиційно розглядалась у її співвідношенні з необхідністю. Необхідністю вважалась, як правило, доля, визначеність, що керує вчинками людини.
Філософське
Новости и инфо для студентов